RU  UK  EN
Статті  >  Уяви  >  Wimbledon: Витоки британських традицій

Wimbledon: Витоки британських традицій

Завершився Wimbledon 2014 - третій у цьому сезоні турнір серії Великого шолома. Його історія містить у собі тисячі зіграних сетів і... не меншу кількість цікавих фактів.

Вперше спортсмени постали в усій красі на радість тамтешній аристократичній публіці у 1877 році. З тих часів чимало води спливло (у прямому сенсі, оскільки дощі – їх неодмінний атрибут), втім, якщо пошукати, то "спливе" безліч цікавинок:

Трохи статистики: тривалість турніру – 2 тижні, висота легендарного трав'яного газону – 8 мм, кількість з'їденої полуниці з вершками (традиційні ласощі) – 150 тисяч порцій, у кожній з яких рівно 10 ягід, ні більше ні менше. Особливо добре йде під шампанське.

Якщо довіритися чуткам, перший розіграш Вімблдону відбувся через матеріальні проблеми. Всеанглійському клубу лаун-тенісу та крокету, що базувався неподалік від столиці, не вистачало коштів для купівлі... газонокосарки. Саме тому, щоб підзаробити, і було вирішено провести змагання. Переможцем же став Спенсер Гор, за тріумфом якого спостерігало всього лише близько двохсот глядачів.

На турнірі дотримуються суворого дрес-коду – за нинішніми правилами, усі повинні грати в білому. До 1932 року чоловіки були зобов'язані виступати в штанах, а жінки – у довгих сукнях.

Окрім опадів, з якими доводиться боротися (над центральним кортом у 2009-му нарешті з'явився дах), ще одним ворогом спорту є голуби. Щоб хоч якось їм протидіяти, на чемпіонат запрошують власників мисливських яструбів для патрулювання зон.

До 1972 року м'ячик для гри був білим. Згодом телевізійники вмовили організаторів відмовитися від нього на користь жовтого – для кращої картинки. До речі, самі «снаряди», перш ніж досягти Вімблдона, перетинають півсвіту. Їх робить компанія Slazenger з Філіппін.

Королівська родина, хоча б кілька осіб, – обов'язкові гості турніру. Хтось із вінценосних персон, як правило, і нагороджує переможців. Однак не всі англійські монархи займаються тим, що ласують полуницею і спостерігають за грою з трибун. Батько Єлизавети II, Георг VI, особисто брав участь у змаганнях 1926 року. Щоправда, не зміг пройти навіть перший раунд...

Турнір має свої рекорди: найдовший матч був зіграний у 2010-му, коли американець Джон Ізнер обіграв француза Ніколя Маю за одинадцять з гаком годин, з рахунком 70:68.

А швидше за всіх «впоралися» представники США Джон Макінрой і Джон Коннорс у 1984 році. Їм знадобилося всього вісімдесят хвилин.

Близько 250 хлопчиків і дівчаток (їх ще називають Ball Boys and Girls, BBG) зазвичай подають м'ячі. Їх відбирають з декількох тисяч кандидатів.

Після закінчення турніру проводиться помпезний бал, а перший танець виконує пара чемпіонів.

Серед чоловіків в одиночному розряді частіше за інших перемагали Піт Сампрас, Роджер Федерер та Вільям Реншоу, у них по 7 тріумфів. Із прекрасної половини найбільш титулована чешка Мартіна Навратілова, на її рахунку 9 вікторій.

Британець Енді Маррей, який виграв турнір 2013-го, подарував своїм землякам справжнє свято – «господарі» не перемагали в одиночних розрядах на цих смарагдових газонах з 1936 року. Англійці відзначали цю подію з особливим розмахом, все-таки 77 років очікування щось та значать. У цьому ж році Фортуна посміхнулася сербу Новаку Джоковічу. Обігравши швейцарця Роджера Федерера, Новак став дворазовим переможцем найстарішого в світі тенісного турніру - до цього він вже вигравав у 2011-м.

Головне фото infoport.live

Вам це буде цікаво:
Мандалотерапія
Вчора я створила Всесвіт. Узяла трохи гороху, рису, гречки, пшона, зерен чорного, білого перцю і кардамону. Прихопила по жмені кави та анісу. Потім у всього цього з'явився центр. Він розростався, заспокоюючи мої думки. Коли ж останнє зернятко лягло в коло, я знову відчула забуту гармонію, крізь шум машин на проспекті почула птахів...
Ніхонгамі: Жмут як ознака статусу
Ніхонгамі – це своєрідний спосіб укладання волосся в японській традиції. Цікаво, що в Країні вранішнього сонця зачіски контролювалися законом і слугували своєрідним дрес-кодом для дівчат різних прошарків і соціального статусу. Тому кожному класові строго відповідає певний одяг і убрання волосся, і цих законів досі суворо дотримуються гейші та їхні учениці.
Крилаті символи народів
У кожної держави є свої офіційні символи: прапор, герб і гімн. Але, крім традиційних «розпізнавальних знаків», є і народні – приміром, улюблений птах. Саме про них далі в OUTLOOK. Щоб «задокументувати» народну любов, 1960 року в Токіо на міжнародній конференції із захисту пернатих було введено поняття «національний птах».
Леніну й не снилося... Вражаючі мавзолеї
Великі й не дуже світу цього змушують голосно говорити про себе не тільки за життя, але й після смерті. А як, власне, можна промовчати, дивлячись на помпезну усипальню того чи іншого діяча, навіть не беручи до уваги єгипетські піраміди. Outlook переконався в тому, що мавзолей Володимира Ілліча на Красній площі – досить скромний притулок на відміну від...
Амазонки з племені мосо: Заповідник фемінізму в затінку Гімалаїв
Автори антиутопій пророкують сотні бід людям майбутнього, яким знову і знову забороняють грати весілля, та, схоже, не все так страшно. У китайській провінції Юньнань, коло самісінького підніжжя Гімалаїв, живе матріархальне плем'я мосо, якому поняття шлюбу зовсім не знайоме.
Хвилями часу: Історичні вітрильники Естонії
Історія Естонії зберігається не у пергаментних сувоях, а у свинцевому літописі Північного моря. Звивиста берегова лінія протяжністю три тисячі кілометрів бачила мільйони вітрильників, починаючи зі смугастих полотнищ драккарів і закінчуючи поземним польотом кліпера над хвилями за доби пари й електрики.
Битися, як жінка. Бійцівський клуб літаючих чоліт.
У вільної боротьби не жіноче обличчя. Хороша дівчинка повинна мило усміхатися і берегти чепурне платтячко, а не розмахувати кулаками, але в суворих Андах такі ніжні квіти не ростуть. Справжня болівійська чоліта і за словом в кишеню не полізе, і тумаком при нагоді огріє, а в неділю, підібравши накрохмалені спідниці, ринеться у бій без правил.
Усім потрібні гроші. Валюти світу
Називають їх скрізь по-різному, проте люблять, напевно, однаково. Ми говоримо, звісно ж, про гроші, а точніше про їхні «другі імена». Адже крім офіційної, у кожної валюти є своя, народна назва, яке не так відома, але дійсно заслуговує на увагу!
Британська глибинка: У пошуках таємниць Альбіону
Зелені схили, порослі вересовими кущами, безлюдні приміські дороги, вузькі вулички з маленькими котеджами і садами, що п’янять своїми пахощами, – здається, що британські сільця не підкоряються плинові часу. Немов завмерлі картини героїчного фентезі, всі вони мають свою історію і готові розповісти про великі битви, хоробрих воїнів і легендарні артефакти.
Маленькі улюбленці великих міст
Німці заводять не лише німецьких вівчарок, а в Бостоні можна побачити не тільки бостонських тер’єрів. Люди вибирають собак, спираючись на особисті вподобання. Та часом тяжіння місцевого населення до певної породи занадто помітне й інколи стає особливістю певної місцини. Цьому можуть сприяти природні умови, мода і навіть менталітет.
Біле золото Піднебесної. Китайський фарфор
Цивілізація Стародавнього Китаю однією з перших відкрила для себе кераміку. Встановлено, що вже в II тис. до н.е. температура випалу гончарних виробів, знайдених в долині Хуанхе, наближалася до 1200 ° С. На думку ряду дослідників, винахід порцеляни було продиктовано прагненням знайти заміну нефриту та жадеїту.
З екрану в реальність і назад: місця, де знімали відомі фільми
Скільки буває видів туризму? Гастро, екотуризм, шопінгтури - різновидів, напевно, стільки, скільки і самих мандрівників - кожному подавай своє. Сьогодні ж ми розповідаємо про людей, які відвідують місця, що стали локацією для зйомок відомих фільмів. Згідно з різними опитуваннями, близько 40% опитаних хоча б раз думали відвідати місця, де створювалися відомі фільми.
Забуте мистецтво: чайна церемонія в Кореї
Після прогулянки жвавими вулицями Сеула хочеться розслабитися в кафе за чашкою ароматного чаю, але де там: хороші чайні є тільки при буддійських монастирях і на богемній пішохідній вулиці Інсадон. Чайна церемонія в Кореї, несумісна із суворим розпорядком офісів і фабрик, неохоче йде в маси, залишаючись радістю мудреців і привілеєм владик.
Рисові поля: Злаки неземної краси
- Чи не хочете покуштувати рису? - таким питанням зустрічають гостей в Китаї. А якщо господарі виявляться ще і фермерами, вони можуть запросити вас на незвичайну екскурсію і покажуть шедевр природного мистецтва. Рис, який ми часто вживаємо в їжу, не замислюючись про його естетику, в момент вирощування нагадує ковдру, виткану з різнокольорових клаптиків...
Гід по старині: Европейські блошині ринки
Всупереч поширеній думці, європейські блошині ринки мають небагато спільного з секонд-хендом або звичайними торговельними рядами традиційних речових базарів. По суті, ці місця унікальні тим, що своєрідно відображають дух країни, а по непоказних, на перший погляд, товарах можна прочитати її минуле, відчути настрій епохи.
Ловля креветок в Оостдюнкерке: Так, я на коні!
Якщо в ранковий час прогулюватись пляжами місцини Оостдюнкерке, розташованій в одній із західних провінцій Бельгії, то можна побачити одразу декілька сонць. Одне, звісно, в небі, а інші – жовтими плямами, верхи на конях, що, тягнучи на собі здоровенні плетені кошики, повільно бродять мілиною Північного моря. Так тут виглядає полювання на креветок.
«Пташку шкода!». Пернатий символ Маврикія
Фігурки птиці додо «окупували» всі сувенірні крамниці Маврикію, а її зображення навіть стало національним символом, доповнивши собою герб країни. Та найприкріше, що всю цю славу маврикійський дронт отримав після того, як повністю зник з лиця землі, на що знадобилося менше ста років...
Palio del Papero: не тільки птахи
Скільки всього змішує у своєму казані Італія: гондоли, які плинуть оливковими річками, палюче сонце, що стікає своїм соком у пляшку Пізанської вежі, заплутане спагеті вуличок і коржі площ, присипані сумішшю італійських трав і діалектів. А ще у її казані є качки. Так-так, саме ці створіння дозволять вам відчути присмак справжнього національного колориту! І цій качиній історії вже понад тридцять років.
Ваш сніданок, сер! Або як починають свій день у різних країнах світу
Маленький тост, шматочок сиру і ковток міцної кави. «Це вам не шведський стіл!» – обурено пробурчить офіціант, дивлячись на незадоволене обличчя туриста. Щедрій українській душі не збагнути, як таким можуть наїстись місцеві. Тому перед подорожжю до нової країни варто знати точно, де звечора приготувати собі бутерброди...
Тупик Мері Кінг: сукні і ляльки для маленької Енн
На полотні шотландських легенд вишиті містичні візерунки. Місцеві жителі вірять у примар, привидів і в те, що за ними щодня з висоти пташиного польоту спостерігають душі предків. Знамениті шотландські перекази лишилися не тільки на сторінках книг. Сьогодні OUTLOOK розповість про секрети, сховані в тупику Мері Кінг.
Закрити
Outlook facebook page