RU  UK  EN
Статті  >  Відвідай  >  Departure: Словенія

Departure: Словенія

Прийнявши за кількасот років десятки мільйонів відвідувачів, печера Постойнська-Яма змусила Словенію пишатися нею як головною туристичною пам’яткою у всій країні. Лабіринти кам’яних тунелів, залів і коридорів, висічені самою природою, плюс сучасний сервіс для гостей-мандрівників зробили ці гроти одними з найбільш популярних у світі.

Потрапити в підземелля можна, вирушивши на південний захід країни, за півсотні кілометрів від столиці, до містечка Постойна, поблизу якого і розташована система карстових печер. Перші відвідувачі спустилися в кам’яні гроти на початку XIX століття, хоча сам комплекс, за підрахунками вчених, формувався сотні тисяч років. До сьогоднішнього дня дослідникам вдалося відкрити 23 кілометри шляху, які й пропонують подолати мандрівникам. Але йти весь маршрут пішки не доведеться, адже тут прокладена вузькоколійна залізниця, що дозволяє зазирнути в найдальші куточки печери і трохи відпочити, прокатавшись у відкритих вагончиках. Також значно спрощує екскурсію і проведена електрика. Крім того, що це дає можливість більш уважно оглянути всі «викрутаси», так ще й підвищує безпеку, аби хтось бува не стукнувся лобом об кам’яні палі або не впав у яке-небудь провалля, задивившись на вражаючу застиглу красу.

Природні творіння, подібно до хаотично розкиданих музейних експонатів, прикрашають кімнати підземного царства. В одній з них стіни коридорів переливаються таким чином, що здаються то відлитими з металу, то висіченими з мармуру. Різноманітні колони, оброблені ажурною ліпниною, яка за сучасних світлових ефектів змінює відтінок від світло-рожевого до насиченого червоного, підпирають стелі. А зверху звисають сотні сталактитів різної форми і щільності, що нагадують кам’яні бурульки, які при одному неправильному русі тут же відваляться і розлетяться на дрібні уламки.

Прокотившись поїздом до сусіднього залу, потрапляєш в карстовий «ліс». У самому його центрі розкинувся величезний сталагміт-кипарис, дійсно схожий на справжнє дерево. Наступна станція обладнана на краю обриву. Внизу шумить річка Півка, яка, пробігаючи через печери, виривається назовні, і в «наземному» світі відома вже під ім’ям Уніци. Два береги водойми з’єднані невеликим містком, причетним до нещодавнього відкриття. Дослідники помітили, що за 20 років функціонування сталактити, які утворилися на ньому, виросли на цілих 10 сантиметрів, а це говорить про те, що печера продовжує поповнюватися новими експонатами...

На зворотному шляху, згідно з плановою зупинкою, туристів висаджують на прибережному «пероні», щоб познайомити з незвичайним мешканцем Постойнської-Ями – міфічним протеєм. 

Це земноводне нагадує ящірку, рибу та змію одночасно. Середньовічні перекази називають його більш гордим іменем – «дракон-ольмо» – і говорять, що це дитинча справжньої істоти, надійно заховане вогнедишними батьками в глибоких підземеллях, пробратися до яких у ті часи було досить проблематично. Але, як з’ясували прихильники наукового підходу, на величезного змія протей не перетворюється, літати не вміє, та й до всього через постійну «прописку» під землею абсолютно сліпий. Ех, знала б матінка-природа, що електрику проведуть і сюди, напевно, наділила б бідолах, на яких видивляються приїжджі, хоч якимось відсотком зору. Інші місцеві жителі, як-то павуки й скорпіони, через постійне перебування в непроглядній пітьмі також обділені зоровим відчуттям, що трохи заспокоює людей, які страждають на арахнофобію.

Вирушаючи на екскурсію, обов’язково варто прихопити теплий одяг: температура взимку і влітку в підземеллі вище 10 градусів не піднімається. Дощовик теж не завадить, зі стель часто капає вода з розчиненим у ній вапном. Але, незважаючи на ці дрібні незручності, Постойнська-Яма неодмінно буде внесена до списку найкращих місць, які переносять у приголомшливий світ кам’яної розкоші. 

Вам це буде цікаво:
Габон. Ласкаво просимо!
Жили-були на західному узбережжі Африки пігмеї. Нікого не чіпали. Коли були голодні, полювали і збирали горіхи з бананами. Потім прийшли мпонгве і фангі. Пізніше припливли португальці і назвали ці землі Габоном. Французи, котрі з’явилися слідом, оголосили їх своєю колонією, і лише в середині минулого століття, коли пігмеїв лишилося вкрай мало, Габон отримав незалежність від іноземців.
Австралійський едем – острів Кенгуру
Грізні хвилі то підіймаються, немов воїни на чатах, то розбиваються об скелястий берег і, складаючи зброю і покірно відступаючи, розсипаються у піну. Вітер вільно гуляє поміж лавандових полів, а евкаліптові діброви ховають у своїх заростях сонних коал. От-от сутінки накриють усе живе темним ковшем, і нічне життя похапцем розправить свої крила. Це не видуманий світ казкових переказів, а повсякденне життя острова Кенгуру.
Скоро лопнуть: міста, що виступають проти туризму
Ми багато пишемо про подорожі і нестандартний туризм, розповідаємо, куди поїхати за екзотикою, і як з користю витратити 10 доларів у різних містах світу, але рідко замислюємося про те, що туризм має і зворотний бік. Цього разу ми вирішили поглянути на юрби туристів очима місцевих жителів і розповісти про проблеми, що спіткали найбільш відвідувані міста планети.
ТОП-5 космічних місць Землі
Пляжі, ліси, пустелі – ви вже побували у багатьох куточках Землі, і хочеться чогось надзвичайно особливого? Чому б і ні: людство дуже давно літає в космос! Щоправда, подорож на Марс здаватиметься надто дорогою навіть для мільйонера. Адже поїздка за межі Землі обходиться у бюджет власного острова. Не біда: на нашій улюбленій планеті є просто вражаючі і по-справжньому космічні пейзажі!
Сен-Тропе – місто, що зійшло з екрана
В елітних колах про Сен-Тропе вперше заговорили, коли наприкінці XIX століття сюди навідався Гі де Мопассан. Французький письменник, знаменитий своїм безоціночним реалізмом, розповідав про затишну красу Сен-Тропе, пригадуючи про «луску сардин, що виблискує на сонці подібно до перлин»…
Departure: Дакар
Сенегальська столиця Дакар – це не тільки найважливіше місто всієї Західної Африки, але й досить контрастне місце, найкраще для подорожі у форматі «познайомитися з Чорним континентом, але м'яко і плавно». Крім багатьох цивілізаційних і звичних сучасній людині атрибутів тутешнього життя, відчуття, що Африка з усією її романтикою, незвіданим і проблемами зовсім близько, не покидає тебе ані на мить.
Примарні міста: Детройт, Орадур-сюр-Глан, Прип'ять, Ченгун
Американський Детройт ще не так давно був відомий як центр машинобудування, але сьогодні про нього куди частіше говорять в контексті вимирання і відтоку населення. Outlook вирішив розібратися, чому з’являються міста-примари.
Інчхон: корейське місто майбутнього
Інчхон вважають морськими і повітряними «воротами» Південної Кореї через наявність тут одного з найбільших морських портів країни і найкрупнішого в регіоні аеропорту. Місто стрімко розвивається – буквально за сто років воно пройшло шлях від скромного портового поселення до ультрасучасного промислового і туристичного центру.
Якщо у тебе 10 доларів і ти в Стамбулі
Серед туристів, особливо з Європи, складно знайти людей, котрі хоча б раз не насолоджувалися відпочинком у сонячній і гостинній Туреччині. А от що чекає тих, хто обрав «іншу Туреччину» і вирушив оглядати чудовий Стамбул, ми розповідаємо на прикладі 10 доларів.
Гірокастра: «албанський Рим»
Конвенція про охорону всесвітнього культурного і природного спадку ЮНЕСКО зобов’язує з року в рік невтомно працювати над вивченням об’єктів, що мають неминущу цінність і унікальних за походженням. Під номером 569 великого списку організації розмістилося місто Гірокастра, що на півдні Албанії, котре ми сьогодні вивчимо вздовж і впоперек.
Покоління дахів
Вони стають місцем найкрутіших тусовок, джерелом незвичайних ідей і непередбачуваних відкриттів. На пік своєї популярності виходять цілі особняки, храми, сади, басейни, стадіони – і все це на верхівці будівель! OUTLOOK запрошує вас на знайомство з найзапаморочливішими висотами і неймовірними краєвидами.
Скульптури Ватикану: історія та філософія
«Маленька країна, одначе з великою місією» – саме під таким девізом 11 лютого 1929 Латеранськими угодами між Італією і Святим Престолом Ватикан був визнаний суверенною територією. Цей пакт відчинив двері перед цікавими, які сторіччями обмінювалися плітками про те, «що ж зберігають замки Ватикану?» Злі язики бурчали, мовляв, стіни його наповнені чаклунством і книгами про захоплення світу, у підвалах замків є камери тортур для грішників, а після літургій алхіміки готують філософський камінь. Та коли музеї стали доступними для відвідувачів, римляни і гості Італії ахнули у захваті. А колекціонери підрахували, що вартість усіх творів мистецтв найменшої країни світу перевищує у 150 разів ВВП земної кулі.
Що подивитися в азіатській частині Стамбула?
Судячи з відгуків більшості туристів, котрі відвідали Стамбул, багато з них так і не зібралися досхочу погуляти азіатською частиною головного турецького мегаполіса. Максимум, що вони бачили – аеропорт Сабіха і причали, куди можна як на атракціон приплисти з Європи, попутно нагодувавши чайок хлібом. Щоб у вас склалася більш цільна і різноманітна картинка цього неймовірного міста, ми розповідаємо про унікальні шматочки азіатської його частини, не побачити які – злочин.
Незбагненний Нан-Мадол: місто над безоднею
Краще за незаселений острів може бути тільки покинутий штучний архіпелаг зі слідами зниклих цивілізацій! Мирний плескіт весел, що бентежать блакитні сни Тихого океану, утихомирює барабанний дріб екстазу у скронях, готуючи волю і розум до побачення з головною загадкою Мікронезії. Нан-Мадол пустує не одну сотню років, могутні стіни роз’їдає морська сіль, але навіть у полоні забуття заборонене місто не втрачає величі.
Каламата. Героїчне минуле та оливкове сьогодення
Стародавня Греція починалася з Мікен і Криту, а нова історія країни писалася з Каламати. Саме в цьому місті було вперше скинуто турецькі кайдани, звільнивши шлях для здобуття незалежності. Каламата – місце з характером. Менш ніж за 200 років його двічі відбудовували заново, і воно знову відроджувалось.
Вірменські хачкари: поема в камені
…Віртуозний різець вдихнув у холодну кам’яну глибу жар живої душі і створив хачкар – натхненну оповідь про духовний пошук і тугу за втраченим раєм. Неквапливо розгортаються чіпкі кільця стародавніх таїнств у завитках містичних орнаментів.
Подорожі до китової пащі
Нам, дорослим, іноді таки вдається втілити в життя дитячі фантазії, побачити наяву історії з малечих снів, відтворити те, що здавалося казкою. Ось мріяли ви коли-небудь побувати в пащі у кита? Ніби вас проковтнула величезна рибина і тривалий час ви там жили, роздивлялись, як там у неї всередині, облаштовували свій побут, плавали та пірнали досхочу?
Під Південним Хрестом. Квінстаун
Жителі Квінстауна, як і всі новозеландці, одні з перших на планеті зустрічають світанок. Тут немає дитячих домів, бездомних тварин. Люди стійкі до холоду та так, що за нуля градусів ходять у футболках. На кожного з них припадає в середньому по дев’ять овець, а у природі практично відсутні такі небезпеки, як комарі і змії. Коли ж настає ніч, Квінстаун освітлює сузір’я Південний Хрест.
У ритмі серця. Японські барабани тайко
Його звуки проникають у саме серце, зупиняють потік думок і змушують кров рухатися в якомусь магічному ритмі. Це гуркіт грому. Це мурашки по шкірі. Це – тайко. Японські барабани на їхній батьківщині зведені у ранг культу. Без них не обходиться жоден офіційний захід, їхня гра тішить слух під час радості і допомагає пережити печаль.
Подорож до Колумбії. Інша Картахена…
У світі є дві Картахени. І в обох жителі розмовляють іспанською, люблять кориду, а вечорами рушають на пляж цмулити мохіто й дихати солоним вітром. Але тільки в одній з них у млосну міську прогулянку можуть увірватися ритми запальної сальси, розсипи смарагдів і перлів, а дорогу можуть перейти ефектні палкі красуні. І це Колумбія!
Закрити
Outlook facebook page