RU  UK  EN
Статті  >  Відвідай  >  Монмартр Белграда

Монмартр Белграда

Подібних їй – обмаль. Близько 400 метрів завдовжки. Зі своєю особливою атмосферою. Маленьке місто в місті. Тут не їздять машини. Тут відчуваєш під ногами стару нерівну бруківку, а розписи на будівлях довкола так вводять в оману, що не розбереш, де справжні вікно-балкон-двері, а де – всього лиш малюнок... Скадарлія, або вулиця Скадарська, знаходиться у центрі Белграда...

Скадарлія, або вулиця Скадарська, знаходиться у центрі Белграда, столиці Сербії.Вона є вулицею-побратимом паризького Монмартру. Це пішохідна зона, з обох боків якої розташовані різноманітні кафани (особливе явище балканської кухні, поєднує в собі атрибути ресторану, кафе, корчми, кабака), антикварні магазини, картинні галереї та житлові будинки, розписані реалістичними зображеннями додаткових арок, дверей, балконів, вікон. 

Яскравих барв додають квіти та плющ, який в’ється майже біля кожного будинку. Вдень на Скадарлії панують тиша та гармонія. Прокидається вона ввечері – наповнюється людьми та живою музикою. Оживає богемне минуле вулиці...

Цей район виник у 30-х роках XIX століття – за міськими стінами в покинутих траншеях селилися цигани. Пізніше замість халуп ромів починають з’являтися цегляні будинки ремісників, торговців та дрібних клерків. До 1872-го вулиця називалась Циганським кварталом, потім її перейменували на Скадар – на честь середньовічної столиці Сербії (нині місто Шкодер в Албанії).

Дешевизна апартаментів у центральній частині Белграда спричинила значний наплив письменників, поетів та акторів. Скадарлія стає богемно-культурним осередком міста. Трохи пізніше в кварталі побудували великий пивоварний завод, фабрику з виробництва головних уборів, кілька продуктових магазинів та ремісничі майстерні.

Вулиця має свій кодекс правил поведінки, метою яких є збереження Скадарлії як єдиного цілого в духовному плані, а також свої символи (капелюх, гвоздика, тростина) і стяг, який демонструють публіці раз на три місяці. Починаючи з 1993 року офіційне відкриття літнього сезону в Скадарлії відзначається підняттям «богемного прапора», флагшток якого знаходиться перед кафаною «Златні бокал». На церемонії завжди присутні знаменитості, зокрема естрадні та оперні співаки, актори та художники. А раніше влітку вулицею походжав актор, який бив у барабани, та переодягнута в циганку актриса, котра ворожила перехожим.

І хоча Белград на початку минулого століття налічував всього 60 тисяч жителів, це не завадило відкрити там понад 300 кафан. Близько десяти з них розміщувалися на Скадарлії. Саме у цих закладах багато відомих місцевих і закордонних персон «свої найкращі дні – проживали вночі». Хроніки розповідають: «Вони сиділи тут до світанку, вони жили тут, вони творили, жартували та плакали... тут актори та актриси працювали над своїми ролями, тут хорватські поети та письменники стали справжніми белградцями...»

Кожен з них обирав собі кафану по духу. Відомий «Бандист» відвідували наймолодші та найгамірніші; «Бродяги» славилися своєю кухнею, «найкращою в межах Белграда та поза межами Белграда»; на початку вулиці в кафані «Вук Караджич» подавали лише коньяк, зате як на столі, так і під столом. Кафани «Три шешира» («Три капелюхи»), «Два йелена» («Два олені»), «Златні бокал» («Золотий кубок») існують і понині. Якщо відвідувачі не мали грошей, щоб розрахуватись, їх записували у спеціальну книгу, аби заплатили, коли зможуть. Можливо, тому Скадарлію також називають «вулицею багатих бідних».

Після Другої світової її хотіли перебудувати, однак групі творчих людей вдалося відстояти право на існування Скадарлії. Більше того, затишну місцину навіть відреставрували та додали кілька вартих уваги деталей. Серед них пам’ятник Джурі Якшичу, відомому сербському поетові. Тепер його будинок став місцем проведення поетичних зустрічей «Скадарлійські вечори». Подейкують, що інколи люди залишають біля пам’ятника келих з вином. Така традиція.

На початку та в кінці Скадарську вулицю прикрашають два фонтани. Вода в них питна, тож в один зі спекотних днів, які в Белграді бувають частенько, вони можуть стати мандрівнику в нагоді. Нижній фонтан отримав назву Себіль. Це точна копія джерела, розташованого в Сараєво, в районі Башчаршія. Вгорі – не менш витончений фонтан Міліци Рібнікар.

Дослідивши всю Скадарлію, пропонуємо вам повернутись на її початок. Там ви побачите вказівник напрямків до подібних кварталів в інших країнах: Monmartre, Grinzing, Old Arbat… А увінчує його спрямована вгору стрілка з написом Moon.

Фото из открытых источников, http://tourweek.ru/, http://belgrademyway.com/, kevuthemusafir.blogspot.com

Вам це буде цікаво:
Нормандія очима Корнія Грицюка: яблука, молоко та океан
Для багатьох туристів Франція – це в основному Париж із довжелезною чергою на Ейфелеву вежу, Лувр та околиці з їхнім королівським шиком або курорти Середземного моря. А ось Корній Грицюк, мандруючи цією країною, вирішив податися на північ – у Нормандію! Для наших читачів він підготував цикл подорожніх нотаток про поїздку до Атлантичного океану і почне свою розповідь із вражень від містечка Довіля!
Чан-чан. Перуанське місто з глини
Бувалі мандрівники розповідають, що розглядати руїни стародавніх поселень в Андах можна місяцями, переїжджаючи з одного регіону в інший. Особливо багате на археологічні комплекси західне узбережжя південного континенту. Декотрі з них, приміром, Мачу-Пікчу, давно стали популярними серед туристів, інші тільки розпочинають прочиняти свої двері для допитливих.
У ритмі серця. Японські барабани тайко
Його звуки проникають у саме серце, зупиняють потік думок і змушують кров рухатися в якомусь магічному ритмі. Це гуркіт грому. Це мурашки по шкірі. Це – тайко. Японські барабани на їхній батьківщині зведені у ранг культу. Без них не обходиться жоден офіційний захід, їхня гра тішить слух під час радості і допомагає пережити печаль.
Якщо у тебе 10 доларів і ти в Стамбулі
Серед туристів, особливо з Європи, складно знайти людей, котрі хоча б раз не насолоджувалися відпочинком у сонячній і гостинній Туреччині. А от що чекає тих, хто обрав «іншу Туреччину» і вирушив оглядати чудовий Стамбул, ми розповідаємо на прикладі 10 доларів.
Водні ворота. Вражаючі порти світу
Аеропорти, залізничні вокзали, автобусні станції практично завжди створюються «за примхою Людини». А ось порти і гавані – це вже спільна творчість homo sapiens і природи. Outlook пропонує вашій увазі найгарніші та найоригінальніші з них.
Подорожі до китової пащі
Нам, дорослим, іноді таки вдається втілити в життя дитячі фантазії, побачити наяву історії з малечих снів, відтворити те, що здавалося казкою. Ось мріяли ви коли-небудь побувати в пащі у кита? Ніби вас проковтнула величезна рибина і тривалий час ви там жили, роздивлялись, як там у неї всередині, облаштовували свій побут, плавали та пірнали досхочу?
Departure: Волендам
П’янка свобода, шедеври у музеях, фантастична архітектура, над якою трудились і людина, і природа – все це, звичайно, про нідерландську столицю Амстердам, таку відому і незвідану водночас. І все б добре, але самих Нідерландів у цьому, либонь, найбільш космополітичному і толерантному місті Європи практично немає, так що саме на її пошуки ми і рушимо в околиці столиці, а точніше – в село Волендам.
Габон. Ласкаво просимо!
Жили-були на західному узбережжі Африки пігмеї. Нікого не чіпали. Коли були голодні, полювали і збирали горіхи з бананами. Потім прийшли мпонгве і фангі. Пізніше припливли португальці і назвали ці землі Габоном. Французи, котрі з’явилися слідом, оголосили їх своєю колонією, і лише в середині минулого століття, коли пігмеїв лишилося вкрай мало, Габон отримав незалежність від іноземців.
Австралійський едем – острів Кенгуру
Грізні хвилі то підіймаються, немов воїни на чатах, то розбиваються об скелястий берег і, складаючи зброю і покірно відступаючи, розсипаються у піну. Вітер вільно гуляє поміж лавандових полів, а евкаліптові діброви ховають у своїх заростях сонних коал. От-от сутінки накриють усе живе темним ковшем, і нічне життя похапцем розправить свої крила. Це не видуманий світ казкових переказів, а повсякденне життя острова Кенгуру.
Скоро лопнуть: міста, що виступають проти туризму
Ми багато пишемо про подорожі і нестандартний туризм, розповідаємо, куди поїхати за екзотикою, і як з користю витратити 10 доларів у різних містах світу, але рідко замислюємося про те, що туризм має і зворотний бік. Цього разу ми вирішили поглянути на юрби туристів очима місцевих жителів і розповісти про проблеми, що спіткали найбільш відвідувані міста планети.
ТОП-5 космічних місць Землі
Пляжі, ліси, пустелі – ви вже побували у багатьох куточках Землі, і хочеться чогось надзвичайно особливого? Чому б і ні: людство дуже давно літає в космос! Щоправда, подорож на Марс здаватиметься надто дорогою навіть для мільйонера. Адже поїздка за межі Землі обходиться у бюджет власного острова. Не біда: на нашій улюбленій планеті є просто вражаючі і по-справжньому космічні пейзажі!
Сен-Тропе – місто, що зійшло з екрана
В елітних колах про Сен-Тропе вперше заговорили, коли наприкінці XIX століття сюди навідався Гі де Мопассан. Французький письменник, знаменитий своїм безоціночним реалізмом, розповідав про затишну красу Сен-Тропе, пригадуючи про «луску сардин, що виблискує на сонці подібно до перлин»…
Departure: Дакар
Сенегальська столиця Дакар – це не тільки найважливіше місто всієї Західної Африки, але й досить контрастне місце, найкраще для подорожі у форматі «познайомитися з Чорним континентом, але м'яко і плавно». Крім багатьох цивілізаційних і звичних сучасній людині атрибутів тутешнього життя, відчуття, що Африка з усією її романтикою, незвіданим і проблемами зовсім близько, не покидає тебе ані на мить.
Примарні міста: Детройт, Орадур-сюр-Глан, Прип'ять, Ченгун
Американський Детройт ще не так давно був відомий як центр машинобудування, але сьогодні про нього куди частіше говорять в контексті вимирання і відтоку населення. Outlook вирішив розібратися, чому з’являються міста-примари.
Інчхон: корейське місто майбутнього
Інчхон вважають морськими і повітряними «воротами» Південної Кореї через наявність тут одного з найбільших морських портів країни і найкрупнішого в регіоні аеропорту. Місто стрімко розвивається – буквально за сто років воно пройшло шлях від скромного портового поселення до ультрасучасного промислового і туристичного центру.
Гірокастра: «албанський Рим»
Конвенція про охорону всесвітнього культурного і природного спадку ЮНЕСКО зобов’язує з року в рік невтомно працювати над вивченням об’єктів, що мають неминущу цінність і унікальних за походженням. Під номером 569 великого списку організації розмістилося місто Гірокастра, що на півдні Албанії, котре ми сьогодні вивчимо вздовж і впоперек.
Покоління дахів
Вони стають місцем найкрутіших тусовок, джерелом незвичайних ідей і непередбачуваних відкриттів. На пік своєї популярності виходять цілі особняки, храми, сади, басейни, стадіони – і все це на верхівці будівель! OUTLOOK запрошує вас на знайомство з найзапаморочливішими висотами і неймовірними краєвидами.
Скульптури Ватикану: історія та філософія
«Маленька країна, одначе з великою місією» – саме під таким девізом 11 лютого 1929 Латеранськими угодами між Італією і Святим Престолом Ватикан був визнаний суверенною територією. Цей пакт відчинив двері перед цікавими, які сторіччями обмінювалися плітками про те, «що ж зберігають замки Ватикану?» Злі язики бурчали, мовляв, стіни його наповнені чаклунством і книгами про захоплення світу, у підвалах замків є камери тортур для грішників, а після літургій алхіміки готують філософський камінь. Та коли музеї стали доступними для відвідувачів, римляни і гості Італії ахнули у захваті. А колекціонери підрахували, що вартість усіх творів мистецтв найменшої країни світу перевищує у 150 разів ВВП земної кулі.
Що подивитися в азіатській частині Стамбула?
Судячи з відгуків більшості туристів, котрі відвідали Стамбул, багато з них так і не зібралися досхочу погуляти азіатською частиною головного турецького мегаполіса. Максимум, що вони бачили – аеропорт Сабіха і причали, куди можна як на атракціон приплисти з Європи, попутно нагодувавши чайок хлібом. Щоб у вас склалася більш цільна і різноманітна картинка цього неймовірного міста, ми розповідаємо про унікальні шматочки азіатської його частини, не побачити які – злочин.
Незбагненний Нан-Мадол: місто над безоднею
Краще за незаселений острів може бути тільки покинутий штучний архіпелаг зі слідами зниклих цивілізацій! Мирний плескіт весел, що бентежать блакитні сни Тихого океану, утихомирює барабанний дріб екстазу у скронях, готуючи волю і розум до побачення з головною загадкою Мікронезії. Нан-Мадол пустує не одну сотню років, могутні стіни роз’їдає морська сіль, але навіть у полоні забуття заборонене місто не втрачає величі.
Закрити
Outlook facebook page