RU  UK  EN
Статті  >  Уяви  >  Албанія. Жінка, яка чоловік

Албанія. Жінка, яка чоловік

Левел ап в емансипації. Вони не просто замінили чоловіків, вони ними стали. У консервативній, здавалося б, Албанії досі жива традиція, за якою слабка стать може з легкістю перетворитися на сильну. Без пластичної хірургії. Ідуть на це переважно молоді дівчата.

Ці жінки відгукуються тільки на чоловічі імена, носять чоловічі костюми, короткі зачіски і виконують зовсім нетипову для них роботу. Їх називають «бурнеша», або «клятвені діви» – албанки, які дали обітницю безшлюбності і відмовилися від звичного для їх співвітчизниць щастя, щоб очолити свої родини. Дивної для суворого мусульманського суспільства традиції все ще дотримуються в деяких містах і селах цієї країни.

Звичай брати на себе роль чоловіка в Шкіперії, як називають свою батьківщину самі албанці, зародився багато століть тому. Причин такого явища дві: небажання виходити заміж проти власної волі і нестача чоловіків. Протягом усієї своєї історії ця балканська країна воювала із сусідніми державами. У боях брало участь практично все чоловіче населення і, звісно, мало хто повертався додому. Але й жителі однієї країни не могли знайти між собою спільну мову. До цих пір вони живуть за архаїчним зводом правил «Канун», який фактично сповідує кровну помсту. А її жертвами знову ж таки стають чоловіки. Тому не дивно, що сім’ї з великою кількістю жінок часто залишалися без годувальника, і важку роботу виконувати було просто нікому. При цьому спадкоємцем, за «Кануном», безумовно, має бути чоловік.

женщина которая мужчина 1.png

Вихід із ситуації один – найсильніша представниця роду мусить стати тією самою «бурнеша». Дівчина відмовляється від усього жіночого, щоб навести лад у сім’ї. Під час особливого ритуалу вона обирає собі чоловіче ім’я, дає обітницю безшлюбності і клятву назавжди залишатися незайманою. Натомість «бурнеша» отримує чоловічі привілеї та обов’язки. Згодом вона повністю змінює спосіб життя і навіть набуває твердості характеру. Збоку – це звичайний чоловік, який виконує всю важку роботу і вирішує проблеми сім’ї. І якщо слово жінок в Албанії, в усякому разі, донедавна нічого не важило, то клятвені діви, навпаки, заслужили на особливу повагу серед представників сильної статі.

Сьогодні порахувати «бурнеш» вкрай складно. Одні наводять дані в десяток осіб, інші кажуть, що в північних албанських селищах їх проживає кілька тисяч. Відомо, що багато клятвених дів давали обітницю ще в 60-х. Тепер, як вони самі зізнаються, особливої потреби це робити у жінок не виникає. Адже кровна помста стала рідкістю, а до думки слабкої статі і так дослухаються. Однак більшість «бурнеш», які все життя провели з чоловічим обличчям, про свій вибір не шкодують.


Фото з відкритих джерел

Вам це буде цікаво:
Смачна Японія: скуштувати країну на зуб
Морозиво зі смаком конини, мариновані комахи, риба зі смертельною отрутою – японській кухні є чим дивувати, вражати й шокувати. І чесно кажучи, перелік цих страв не завжды сприяє апетитові. Але ми не женемося за екзотикою. Істинний гастротуризм – це спроба збагнути менталітет і відчути національний колорит через традиційну кухню, а не покуштувати найбільш екстравагантних наїдків. Насправді в національних стравах зосередилася часточка душі народу, його історії і культури.
Живий танець. Полька
Цей танець не має жодного відношення до Польщі. У цьому життєрадісному і пустотливому темпі крутиться вся Європа і Америка, лише скромно додаючи до слова «полька» своє географічне розташування. Наприклад, фінська, андіжонська або навіть мексиканська. Саме з цієї хореографії починають діти, її ж вважають «вищим класом», який під силу лише витривалим танцюристам з міцним вестибулярним апаратом.
Мандалотерапія
Вчора я створила Всесвіт. Узяла трохи гороху, рису, гречки, пшона, зерен чорного, білого перцю і кардамону. Прихопила по жмені кави та анісу. Потім у всього цього з'явився центр. Він розростався, заспокоюючи мої думки. Коли ж останнє зернятко лягло в коло, я знову відчула забуту гармонію, крізь шум машин на проспекті почула птахів, повіяло ароматом фіалок, що їх так дбайливо вирощує сусідка в себе на балконі, а спогад про хвостатого Фунтика із п'ятого поверху викликав спалах ніжності до волохатого чудовиська.
Граємо в ашички
Альчики, асики, ашички, кажик, бабки .. У цієї гри багато назв і одна велика любов до неї не одного покоління в Середній Азії. За старими переказами, любив проводити за нею час герой народних казок Ходжа Насредін. Грали в неї султани і купці, прості люди і діти. Для самих маленьких вона була популярною розвагою аж до кінця минулого століття, поки нові технології не витіснили дворові ігри.
Гірокастра: «албанський Рим»
Конвенція про охорону всесвітнього культурного і природного спадку ЮНЕСКО зобов’язує з року в рік невтомно працювати над вивченням об’єктів, що мають неминущу цінність і унікальних за походженням. Під номером 569 великого списку організації розмістилося місто Гірокастра, що на півдні Албанії, котре ми сьогодні вивчимо вздовж і впоперек.
12 облич Південної Кореї
Колись висловити своє невдоволення грубістю чи скупістю господарів, а то й звернутися до якось божества з нескромним побажанням корейські селяни мали змогу лише в танці, вдягнувши при цьому маску. Зберігаючи свою анонімність, люди розігрували сцени з життя, плакали і сміялись. А наприкінці вистави доля нагороджувала хороших героїв і карала лиходіїв.
Священні тварини інків
Наш « перуанський цикл» продовжується розповіддю про найбільш шанованих тварин у Перу. Вони – як зв'язок піж сьогоднішнім і минулим, грають важливу роль у житті цього народу.
Чумова пошта. Курйози доставки
Далекого вже 1920 року влада США ухвалила дивовижну постанову – заборону на… пересилання дітей у посилках. Мабуть, в XXI столітті це рішення виглядає дико, проте майже 100 років тому до нього поставилися з розумінням, а це значить, якісь дбайливі батьки все-таки відправляли своїх чад у бандеролях... Ми говоримо про курйози, котрі трапляються в роботі пошти.
Інфраструктура по-китайськи: неймовірний міст, що єднає Макао і Гонконг
Коли скептики кажуть, що все «най-най» уже збудоване людством, і кивають на різноманітні і справді видатні витвори інженерної думки, вони найчастіше погано поінформовані і навряд чи дивляться далі за розвинені західні країни. А тим часом, приміром, у Китаї держава піднімає просто нечувані інфраструктурні проекти. І про один із них, вражаючий Hong Kong – Zhuhai – Macau Bridge ми розкажемо сьогодні.
Замість візка – човен: знамениті плавучі ринки
Магазини, супермаркети, ринки – всі ці місця невід’ємна частина життя будь-якої людини на нашій планеті. Здавалося б, що в них незвичайного – кругом усе схоже, хіба що товари і ціни різняться в залежності від країни чи міста. Насправді все не зовсім так – до деяких базарів слід діставатися вплав… Про них ми і розповімо.
Персональний казкар для туристів: потерти чи померти?
Плескати в долоні, терти статуї чи обходити предмети п'ять разів проти годинникової стрілки – чого тільки не роблять туристи, аби прискорити виконання заповітного бажання. Бодай раз пережити подібне доводилося кожному. За загальну суму монеток, кинутих у фонтани та водойми за все мандрівницьке життя, купити машину, може, і не вдасться, та на велосипед вистачило б точно. Здійснювати безглузді вчинки та викидати гроші на воду змушують місцеві перекази й туристичні гіди. Напевно, при влаштуванні на роботу головний критерій відбору – вміння вигадувати історії, котрі не поступаються за масштабом фантазії Шарля Перро та братів Грімм...
Йодль – музика австрійських гір
Три роки тому в Австрії з'явився незвичайний маршрут, його вибирають любителі вокального стилю йодлем. Бредуть туристи долиною Циллерталь, широка стежина звужується, відкриваючи шлях тільки для найзавзятіших, і звивиста доріжка веде вгору. Зазирають мандрівники до хижки, яка має форму дзвіночка, обходять стороною найбільший ріг, прямуючи туди, де альпійські пастухи вели неквапливі музичні бесіди зі своїм стадом.
Баджо: морський народ Південно-Східної Азії
Нечисленні народи завжди цікавили вчених і художників, котрі шукали в їхньому способі життя натхнення для своєї творчості. Один із найпопулярніших етносів сьогодні - баджо, морські цигани, котрих формально можна співвіднести з Малайзією.
У Посольстві Німеччини презентували німецький переклад книги «Мистецтво Майдану»
У Посольстві Німеччини в Києві пройшла презентація німецького перекладу книги культуролога Наталії Мусієнко «Мистецтво Майдану». Урочисту подію відвідали Міністр культури України Євген Ніщук, Надзвичайний і Повноважний Посол Німеччини в Україні Ернст Райхель, автор книги Наталія Мусієнко, українські культурні діячі, громадськість, ЗМІ.
Життя амішів: щастя у простих речах
Коли вперше про них чуєш, не віриш власним вухам, коли вперше бачиш – очам. У їхніх паспортах немає фотографій, вони не платять податки, не служать в армії, носять просту одежу, їздять на кінних візках, обходяться без благ цивілізації і, звісно, готують найсмачнішу їжу в Америці. Заінтриговані? Знайомтесь: аміші – люди, що живуть поза часом.
У Києві стартували Дні культури Кувейту
У Києві 5 лютого стартували Дні культури Кувейту, присвячені 25-річчю встановлення дипломатичних відносин між нашими країнами. Всі заходи пройдуть за підтримки Посольства Кувейту в Україні та особисто Надзвичайного і Повноважного Посла Пана Рашида Хаммада Аль-Адвані.
У Києві пройдуть Дні кувейтської культури
У столиці України з 5 по 7 лютого відбудуться Дні культури Кувейту, присвячені 25-річчю встановлення дипломатичних відносин між нашими країнами. Всі заходи пройдуть за підтримки Посольства Кувейту в Україні та особисто Надзвичайного і Повноважного Посла Пана Рашида Хаммада Аль-Адвані.
Зимові забави Василя та Маланки: карнавал по-українськи
Новий рік в Україні не завжди розпочинався з ялинки, а замість Діда Мороза і Снігуроньки в гості чекали пустунку Маланку і моторного парубка Василя, та й не самих, а з почтом. Усі навіженості сходили з рук: витівки ряджених несли в собі сакральний зміст, продиктований логікою міфу про поєдинок весни і зими. Приймаючи сторону світлих сил, спритні поселяни не забували нагріти руки у вогні вселенської битви.
Ніч перед Різдвом і після
Різдво приходить, накидаючи теплий кожух на плечі. Ввечері воно приносить із собою м’яке світло першої вечірньої зірки, а зранку будить білим, але теплим сонцем. Якби про відчуття Різдва хтось запитав у бабці моєї прабабці, то, гадаю, її слова були б ідентичні моїм. Бо разом із мисочкою куті із рук у руки українські покоління передають і свої традиції.
Глінтвейн: зігріваємось правильно
Вітамінчики, загартовування, правильний режим дня... Це все добре і корисно, особливо в холоди, ось тільки іноді треба себе і побалувати й одночасно убезпечити від мікробів і застуди. У такий час найкращий засіб – глінтвейн.
Закрити
Outlook facebook page