RU  UK  EN
Статті  >  Уяви  >  Албанія. Жінка, яка чоловік

Албанія. Жінка, яка чоловік

Левел ап в емансипації. Вони не просто замінили чоловіків, вони ними стали. У консервативній, здавалося б, Албанії досі жива традиція, за якою слабка стать може з легкістю перетворитися на сильну. Без пластичної хірургії. Ідуть на це переважно молоді дівчата.

Ці жінки відгукуються тільки на чоловічі імена, носять чоловічі костюми, короткі зачіски і виконують зовсім нетипову для них роботу. Їх називають «бурнеша», або «клятвені діви» – албанки, які дали обітницю безшлюбності і відмовилися від звичного для їх співвітчизниць щастя, щоб очолити свої родини. Дивної для суворого мусульманського суспільства традиції все ще дотримуються в деяких містах і селах цієї країни.

Звичай брати на себе роль чоловіка в Шкіперії, як називають свою батьківщину самі албанці, зародився багато століть тому. Причин такого явища дві: небажання виходити заміж проти власної волі і нестача чоловіків. Протягом усієї своєї історії ця балканська країна воювала із сусідніми державами. У боях брало участь практично все чоловіче населення і, звісно, мало хто повертався додому. Але й жителі однієї країни не могли знайти між собою спільну мову. До цих пір вони живуть за архаїчним зводом правил «Канун», який фактично сповідує кровну помсту. А її жертвами знову ж таки стають чоловіки. Тому не дивно, що сім’ї з великою кількістю жінок часто залишалися без годувальника, і важку роботу виконувати було просто нікому. При цьому спадкоємцем, за «Кануном», безумовно, має бути чоловік.

женщина которая мужчина 1.png

Вихід із ситуації один – найсильніша представниця роду мусить стати тією самою «бурнеша». Дівчина відмовляється від усього жіночого, щоб навести лад у сім’ї. Під час особливого ритуалу вона обирає собі чоловіче ім’я, дає обітницю безшлюбності і клятву назавжди залишатися незайманою. Натомість «бурнеша» отримує чоловічі привілеї та обов’язки. Згодом вона повністю змінює спосіб життя і навіть набуває твердості характеру. Збоку – це звичайний чоловік, який виконує всю важку роботу і вирішує проблеми сім’ї. І якщо слово жінок в Албанії, в усякому разі, донедавна нічого не важило, то клятвені діви, навпаки, заслужили на особливу повагу серед представників сильної статі.

Сьогодні порахувати «бурнеш» вкрай складно. Одні наводять дані в десяток осіб, інші кажуть, що в північних албанських селищах їх проживає кілька тисяч. Відомо, що багато клятвених дів давали обітницю ще в 60-х. Тепер, як вони самі зізнаються, особливої потреби це робити у жінок не виникає. Адже кровна помста стала рідкістю, а до думки слабкої статі і так дослухаються. Однак більшість «бурнеш», які все життя провели з чоловічим обличчям, про свій вибір не шкодують.


Фото з відкритих джерел

Вам це буде цікаво:
У Києві відбудеться п’ятий фестиваль культур народів світу OUTLOOK WORLD CULTURE FESTIVAL
27 жовтня з 13:00 до 17:00 в Національному культурно-художньому комплексі «Мистецький Арсенал» (вул. Лаврська 10-12) пройде п’ятий ювілейний фестиваль культур народів світу OUTLOOK WORLD CULTURE FESTIVAL, який представить у різних проявах культуру понад 30 країн світу за участі посольств іноземних держав і діаспор. Фестиваль щорічно організовує проект OUTLOOK (theoutlook.com.ua), який працює у сфері медіа та культурної дипломатії. Цього року захід пройде за підтримки Українського культурного фонду.
Презентація проекту «Пам’ятники, що рухаються» під патронатом Посольства Румунії в Україні
У Києві 27 вересня відбулася урочиста церемонія відкриття арт-об’єкту «Середній шлях» румунського скульптора Богдана Раци у рамках проекту «Пам’ятники, що рухаються». Арт-об’єкт – гігантська рука, яка символізує дружбу та спілкування, – тимчасово встановлено за адресою бульвар Тараса Шевченка, 3. Урочистий захід реалізовано у межах впровадження ініціативи Київського міського голови Віталія Кличка «Київ – місто світу», відповідно до звернення Посольства Румунії в Україні.
Традиції узбекської кераміки та сакральний зміст візерунків. Дружина Посла Узбекистану познайомила учасниць Ambassadors Spouses Club із національними ремеслами
Дружина Надзвичайного і Повноважного Посла Узбекистану в Україні Гульноза Абдуалієва провела дружню зустріч для клубу дружин послів Ambassadors Spouses Club, в рамках якої познайомила гостей із узбекською школою художньої кераміки, яка є одним з найбільш древніх і найцікавіших видів прикладного мистецтва Узбекистану.
Ваш сніданок, сер! Або як починають свій день у різних країнах світу
Маленький тост, шматочок сиру і ковток міцної кави. «Це вам не шведський стіл!» – обурено пробурчить офіціант, дивлячись на незадоволене обличчя туриста. Щедрій українській душі не збагнути, як таким примудряються наїстись місцеві жителі. Тому перед подорожжю до нової країни варто знати точно, де звечора приготувати собі бутерброди на ранок, а де й запастися кількома літрами води!
Гагаузи: этнос Білого Півня
«Жив у глухому гагаузькому селі бідний селянин, і багатства у нього було – троє синів…» - так розпочинається одна з народних казок, створених гагаузами. Цей тюркський народ і насправді жив небагато, кочував селами, пас овець.
ВІДЕО: Величний спадок Узбекистану
Завдяки Посольству Узбекистану в Україні та особисто Надзвичайному і Повноважному Послу Алішеру Абдуаліеву OUTLOOK пощастило побувати в цій гостинній країні. І сьогодні ми розповімо про унікальне місце - Мавзолей видатного полководця і політичного діяча Амір Темура.
Що вони їдять: кухня Риму
Outlook часто розповідає про кухні народів світу, але, коли йдеться про Італію, писати про країну загалом було б злочином. Кожен з її двадцяти регіонів – це окремий світ зі своїми тонкощами і спеціалітетами. І нехай звання гастрономічної столиці Італії носить Болонья, її офіційній столиці Риму теж є чим похизуватися.
ВІДЕО: Ремесла Узбекистану. Вироби з соломки
OUTLOOK пощастило побувати в гостинному Узбекистані і ближче познайомитися з ремеслами цієї дивовижної країни. Сьогодні ми розповімо вам про мистецтво виготовлення виробів з соломки, про те, які матеріали використовує майстер, в чому секрети і унікальні особливості цього ремесла. Відчувайте світ з нами!
Продається все: найкращі ринки планети
У наш час складно здивувати людину, особливо міську, якимось великим магазином або ринком, оскільки навіть у міні-маркеті біля будинку можна купити все. Утім, по всій планеті продовжують працювати легендарні базари, про які століттями складають легенди і розказують із захватом, розуміючи, що вони – набагато більше, ніж просто місце для збуту товарів.
Східна музика суфіїв: Кавалі
«Кохання виникає, коли ти дивишся в очі іншої людини і бачиш в них Бога», - так перекладаються рядки однієї з арабських пісень, що називається Кавалі. Їхнє авторство приписують східним мандрівникам суфіям, котрі, намагаючись знайти сенс існування, босоніж сходили півсвіту. У подорожах вони складали пісні, в яких розповідали про те, що їм довелося пережити.
Кабукі: тернистий шлях квітки
Традиційний японський театр кабукі завжди лишався загадкою для європейського менталітету: зрозуміти спектакль без підказок гіда може хіба що спеціаліст з культури Країни вранішнього сонця.
Ловля креветок в Оостдюнкерке: Так, я на коні!
Якщо в ранковий час прогулюватись пляжами місцини Оостдюнкерке, розташованій в одній із західних провінцій Бельгії, то можна побачити одразу декілька сонць. Одне, звісно, в небі, а інші – жовтими плямами, верхи на конях, що, тягнучи на собі здоровенні плетені кошики, повільно бродять мілиною Північного моря. Так тут виглядає полювання на креветок.
Смачна Японія: скуштувати країну на зуб
Морозиво зі смаком конини, мариновані комахи, риба зі смертельною отрутою – японській кухні є чим дивувати, вражати й шокувати. І чесно кажучи, перелік цих страв не завжды сприяє апетитові. Але ми не женемося за екзотикою. Істинний гастротуризм – це спроба збагнути менталітет і відчути національний колорит через традиційну кухню, а не покуштувати найбільш екстравагантних наїдків. Насправді в національних стравах зосередилася часточка душі народу, його історії і культури.
Живий танець. Полька
Цей танець не має жодного відношення до Польщі. У цьому життєрадісному і пустотливому темпі крутиться вся Європа і Америка, лише скромно додаючи до слова «полька» своє географічне розташування. Наприклад, фінська, андіжонська або навіть мексиканська. Саме з цієї хореографії починають діти, її ж вважають «вищим класом», який під силу лише витривалим танцюристам з міцним вестибулярним апаратом.
Мандалотерапія
Вчора я створила Всесвіт. Узяла трохи гороху, рису, гречки, пшона, зерен чорного, білого перцю і кардамону. Прихопила по жмені кави та анісу. Потім у всього цього з'явився центр. Він розростався, заспокоюючи мої думки. Коли ж останнє зернятко лягло в коло, я знову відчула забуту гармонію, крізь шум машин на проспекті почула птахів, повіяло ароматом фіалок, що їх так дбайливо вирощує сусідка в себе на балконі, а спогад про хвостатого Фунтика із п'ятого поверху викликав спалах ніжності до волохатого чудовиська.
Граємо в ашички
Альчики, асики, ашички, кажик, бабки .. У цієї гри багато назв і одна велика любов до неї не одного покоління в Середній Азії. За старими переказами, любив проводити за нею час герой народних казок Ходжа Насредін. Грали в неї султани і купці, прості люди і діти. Для самих маленьких вона була популярною розвагою аж до кінця минулого століття, поки нові технології не витіснили дворові ігри.
Гірокастра: «албанський Рим»
Конвенція про охорону всесвітнього культурного і природного спадку ЮНЕСКО зобов’язує з року в рік невтомно працювати над вивченням об’єктів, що мають неминущу цінність і унікальних за походженням. Під номером 569 великого списку організації розмістилося місто Гірокастра, що на півдні Албанії, котре ми сьогодні вивчимо вздовж і впоперек.
12 облич Південної Кореї
Колись висловити своє невдоволення грубістю чи скупістю господарів, а то й звернутися до якось божества з нескромним побажанням корейські селяни мали змогу лише в танці, вдягнувши при цьому маску. Зберігаючи свою анонімність, люди розігрували сцени з життя, плакали і сміялись. А наприкінці вистави доля нагороджувала хороших героїв і карала лиходіїв.
Священні тварини інків
Наш « перуанський цикл» продовжується розповіддю про найбільш шанованих тварин у Перу. Вони – як зв'язок піж сьогоднішнім і минулим, грають важливу роль у житті цього народу.
Чумова пошта. Курйози доставки
Далекого вже 1920 року влада США ухвалила дивовижну постанову – заборону на… пересилання дітей у посилках. Мабуть, в XXI столітті це рішення виглядає дико, проте майже 100 років тому до нього поставилися з розумінням, а це значить, якісь дбайливі батьки все-таки відправляли своїх чад у бандеролях... Ми говоримо про курйози, котрі трапляються в роботі пошти.
Закрити
Outlook facebook page