RU  UK  EN
Статті  >  Насолодись  >  Усе велике починається з малого: Арт-проекти ентузіастів

Усе велике починається з малого: Арт-проекти ентузіастів

Багато місць, відомих сьогодні на весь світ, було створено купкою ентузіастів без грошей і сторонньої допомоги. Ці люди жили ідеями і робили все, щоб втілити їх у реальність. Офіційною датою появи стріт-арту вважається 1942 рік, розпал Другої світової війни. Саме тоді один креативний працівник детройтської фабрики на прізвище Кілрой почав писати фразу «Kilroy was here»

5Поинтс 1 ТЕКСТ 1.jpg

Стріт-арт: «5Pointz» у Нью-Йорку

Офіційною датою появи стріт-арту вважається 1942 рік, розпал Другої світової війни. Саме тоді один креативний працівник детройтської фабрики на прізвище Кілрой почав писати фразу «Kilroy was here» («Тут був Кілрой») на кожному ящику з боєприпасами, які відправляли союзникам. Солдати стали відтворювати цей напис, підставляючи свої імена, на стінах будівель, уцілілих після бомбардування. 

Творцями графіті як окремого напряму образотворчого мистецтва вважаються художники Корнбред, Cool Erl і Top Cat з Філадельфії. Звідти нове явище поширилося на решту території Сполучених Штатів. Столицею графіті став Нью-Йорк, де можна знайти цілі вулиці, розмальовані в подібному стилі.

«5Pointz» у районі Лонг-Айленд на перехресті Джексон-авеню і Девіс-стріт знавці називають храмом стріт-арту. Вуличні художники США, Канади, Швейцарії, Нідерландів, Японії, Бразилії та інших країн світу перетворили будівлі закинутої фабрики на музей. «5Pointz» став традиційним місцем тусівки для графітників, кінорежисерів, фотографів і численних музикантів, які грають hip-hop і R'n'B. Кожного дня на відвідувачів чекає черговий оригінальний перформанс, причому абсолютно безкоштовний. Проект існує за рахунок пожертвувань та спонсорської допомоги.

Кройцберг 6 ТЕКСТ 2.jpg

Occupy: район сквотів Кройцберг у Берліні

Після падіння Берлінської стіни багато будинків у східній частині міста спорожніли – їх мешканці ринулися на Захід. Тоді строкатий рух творчої молоді з різних країн вирішив якось використати покинуті будівлі. Після самозахвату художники і музиканти відремонтували новознайдені житла і переобладнали їх на свій смак. Так сквоти східного Берліна стали своєрідним оплотом альтернативного мистецтва та веселощів.

Мабуть, найколоритнішим районом у цьому плані є Кройцберг, про який співають, що «ночі тут не закінчуються». Напевно, навіть турецькі квартали інших німецьких міст навряд чи вразять сильніше – все-таки в «маленьких Стамбулах» аж надто все по-східному. А ось реальне сплетіння Німеччини і Туреччини в Кройцбергу куди цікавіше. У цьому місці є все: від нарядних наливайок з пивом по одному євро та затишних крамничок з величезними донерами по три, де творці обговорюють і народжують геніальні ідеї, до занедбаних залізничних депо, переобладнаних на нічні клуби і арт-простори, у яких вам обов’язково запропонують здатну надихнути на шедевр марихуану, причому мінімум чотирма мовами. 

І як тут не страйкувати? Місцеві постійно проти чогось та протестують. На широкій галявині з видом на річку Шпре під величезними графіті «Схід і Захід» та «Золоті ланцюги капіталізму» в будь-яку пору року можна застати невеличку групу неформалів, які виступають проти зростання цін. Тамтешні мусульмани намагаються не відставати – вони тут аж занадто фривольні, тому вікна багатьох будинків заклеєні чорною ізострічкою: турки полюбляють випити, от тільки не хочуть, щоб Аллах це бачив. Тут зустрічаються художники, фотографи та музиканти, які борються за так зване незалежне мистецтво, вільне від стін капіталістичних виставкових залів і цензури. На знак протесту вони розмальовують буквально все, що потрапляє під руку, влаштовуючи нескінченний відкритий перформанс на радість собі і заїжджій публіці.

Форевертон 7 ТЕКСТ 3.JPG

Шедеври треш-арту: парк «Форевертон» у Вісконсині, США

У колах екологічних активістів ходить приказка: «Що для одного – непотріб, те для іншого – скарб». Художники, які працюють в стилі треш-арту, сприймають її цілком буквально. З купи побутових відходів вони створюють оригінальні картини, скульптури, меблі і навіть цілі парки атракціонів.

Напевно, одним із наймасштабніших арт-об’єктів, зроблених коли-небудь зі сміття, є творіння доктора Евермора у Вісконсині. Величезні скульптури з металобрухту належать рукам 70-річного американця Тома Евері. Усе життя він збирав елементи старих автомобілів і електроприладів, аби змайструвати зі всього цього мотлоху своє бачення космічної експедиції «Аполлон». Евері мріяв про щось подібне з дитинства, але конструювати парк почав тільки після виходу на пенсію, у 1983 році.

Також у «Форевертоні» – саме таку назву дали цьому саду урбаністичних арт-об’єктів його відвідувачі – можна побачити експозицію із 70 скульптур фантастичних птахів. У деякі з них вбудовано музичні шкатулки, що розважають публіку не менш чудернацькими, аніж самі статуї, мелодіями.

Фото з відкритих джерел

Вам це буде цікаво:
Крок за межу: магічне мистецтво уїчолі
Сліпучі сполохи давнього знання в різнобарвних переливах бісеру і пряжі на мозаїках індіанців уїчолі спрямовують фантазію у безкінечну подорож гілками світового древа. Духовні образи набувають плоті у вигадливих орнаментах, що супроводжують селянина-мексиканця на всіх етапах життєвого шляху. Сутінковий край легенд і переказів не відмовить у прихистку стомленому мандрівнику: на стежках духів немає самотніх.
Театр Арто: життя як наслідування мистецтва
Приходячи в Театр жорстокості, людина потрапляє в самий центр вистави: тут все, від чого ми ховаємося у повсякденних турботах, – свобода й ізольованість, життя на межі, злиття з юрбою до втрати себе й самотнє перебування на вершині. Драма буття заманює у свої надра, відголосок трагізму проймає публіку – і глядач, сам того не помічаючи, опиняється у пастці власного сприйняття. Усе це – про так званий «крюотичний театр» (the atredecruaute) , дітище французького драматурга і режисера, ексцентричного і шокуючого Антонена Арто.
Фаду: ніжність і глибина португальських романсів
Дванадцятиструнна гітара, напівтемрява португальських ночей, свічки і пронизливий голос ... Драматичні мотиви романсу фаду розповідають про нерозділене кохання. Йому не судилося збутись, але це не заважає почуттям втілюватися в зворушливі звуки португальських романсів.
Посольства Литви та Австралії представили в Києві виставку фотографій «Олєґас Труханас – легенда Литви та Австралії»
Посольство Литовської Республіки в Україні, Посольство Австралії в Україні i Національний музей Тараса Шевченка представили в Києві виставку фотографій «Олєґас Труханас – легенда Литви та Австралії».
Історія бренду: Cirque du Soleil
Феєричний шоу-проект Cirque du Soleil здійснив переворот у цирковому мистецтві, нагадавши світові, що цирк може не тільки розважати, але й творити нову реальність. Божевільні експерименти над людським тілом скасовують владу земного тяжіння, а містерія звука і світла заманює глядача у присмерковий лабіринт філософських драм, надаючи змогу пробиратися до сонця разом з героями постановок.
Не тільки чорний. Невідомі факти про Казимира Малевича
3 листопада 2008 року, на аукціоні Sotheby's з результатом в $ 60 мільйонів була продана одна з найрідкісніших робіт в історії російського мистецтва - «Супрематічеськая композиція» Казимира Малевича, який дотепер вважається одним з найнезрозуміліших художників 20 століття. Ніби знущаючись з публіки, саме так він підписував деякі свої ранні роботи: «Зміст картин авторові невідомий». OUTLOOK сподівається, що зібрані нами історії, пов'язані з особистістю, творчістю та ім'ям майстра, наблизять читачів до розуміння геніального супрематиста.
Ілюзії Сикстинської капели
Понад півтисячі років тому, 1 листопада, перед очима захоплених римлян вперше постала Сикстинська капела. За цей час народжувалися і помирали як самі майстри розпису, так і цілі напрямки в образотворчому мистецтві, а на капелу, так само відкривши роти від захвату, споглядають уже наші з вами сучасники. Втім, милуючись черговим її хитросплетенням ліній або алюзивністю сюжету, пам’ятайте, що за фасадом зовнішнього лиску, як завжди, стоять до болю знайомі суперечки з нетерплячими замовниками, неприємні сюрпризи від стихії та загублене здоров’я художників-виконавців.
Мандалотерапія
Вчора я створила Всесвіт. Узяла трохи гороху, рису, гречки, пшона, зерен чорного, білого перцю і кардамону. Прихопила по жмені кави та анісу. Потім у всього цього з'явився центр. Він розростався, заспокоюючи мої думки. Коли ж останнє зернятко лягло в коло, я знову відчула забуту гармонію, крізь шум машин на проспекті почула птахів, повіяло ароматом фіалок, що їх так дбайливо вирощує сусідка в себе на балконі, а спогад про хвостатого Фунтика із п'ятого поверху викликав спалах ніжності до волохатого чудовиська.
Знай наших: Сергій Полунін
26 жовтня відбудеться довгоочікувана прем`єра документально-біографічної картини «Танцюрист» про ціну успіху, яку заплатив артист балету Сергій Полунін. Херсонець за походженням, волею випадку потрапляє до Королівського театру в Лондоні, де здобуває неймовірний успіх, а потім зникає з поля зору, щоб згодом завоювати ще більше любові глядачів. Сьогодні OUTLOOK продовжує серію матеріалів про успішних українців.
Ломбард-стріт: вулиця, яку проковтнув удав
Пам’ятаєте, як Маленький принц учив бачити не капелюха, а слона, з’їденого удавом? Так от, у Сан-Франциско у вас є можливість побачити вулицю, частину котрої проковтнув удав. Змієподібна Ломбард-стріт заповзла майже до всіх путівників по Фріско.
Квіти по-українському. Катерина Білокур
У будь-якій творчості є формати і правила: потрапивши «в мейнстрімовий струмінь», митець не голодуватиме. Проте за тоталітарних часів, коли всі сфери людського життя контролюються і коригуються, про індивідуальність узагалі можна забути. Напевно, на зло системі і з'являються самородки, праця яких стає безсмертною. Про одного з таких, художницю Катерину Білокур, сьогодні згадує OUTLOOK.
Великі криві Фріденсрайха Гундертвассера
Він вигадав своє ім’я, щоб не бути схожим ні на кого іншого. Бунт його індивідуальності став основою для величезної творчої спадщини, а архітектура – продемонструвала можливість поєднувати екологічність і сучасні технології.
Інтерв'ю із засновницею танцювальної школи Frizzante Ларисою Осипенко
У вирі життєвих подій ми часто прагнемо досягти успіху, забуваючи про дрібниці, які приносять задоволення і роблять нас щасливими. Ця історія про людину, котра відбулася в професії, але вчасно зупинилася, щоб реалізувати свою давню мрію...
Східна музика суфіїв: Кавалі
«Кохання виникає, коли ти дивишся в очі іншої людини і бачиш в них Бога», - так перекладаються рядки однієї з арабських пісень, що називається Кавалі. Їхнє авторство приписують східним мандрівникам суфіям, котрі, намагаючись знайти сенс існування, босоніж сходили півсвіту. У подорожах вони складали пісні, в яких розповідали про те, що їм довелося пережити.
Кабукі: тернистий шлях квітки
Традиційний японський театр кабукі завжди лишався загадкою для європейського менталітету: зрозуміти спектакль без підказок гіда може хіба що спеціаліст з культури Країни вранішнього сонця.
Ми там були: Нью-Йорк, Вашингтон і Маямі
Так склалося, що в Америці дві столиці – офіційна і фактична. Київський контекстний менеджер Богдан Янчев побував в обох і розповів нам про дух цих міст, про їхні пам’ятки і про те, чим вони є в реальності. Гадаєте, Нью-Йорк просякнутий дорогими парфумами, а у Вашингтоні, окрім полежати на травичці біля Білого дому, і робити нічого? Ви помиляєтесь!
Оманливий пензель пані Хокусай
Ексцентричний старець Кацусіка Хокусай був справжньою зіркою доби Едо, творчим генієм і нелюдським боржником половини міста. Він мав не менш як 30 псевдонімів, поміняв 93 будинки і створив безліч гравюр, малюнків і картин. Його відома «Велика хвиля в Канагаві» заворожує. Та мало хто знає, що цю ксилографію, як і багато інших робіт, Хокусаю допомагала створювати дочка – загублена в часі і величезній тіні «божевільного живописом» батька художниці Кацусіка Ой.
Таксі по-нью-йоркському
Наступним героєм нашого циклу про міський транспорт-символ стало жовте таксі Нью-Йорка. Без цих яскравих і неймовірно маневрених машин просто неможливо уявити Велике Яблуко, а надто його центр – Мангеттен. Здається, що «шашечок» тут більше, ніж людей.
США очима Богдана Янчева
Контекстний менеджер Богдан Янчев здійснив тривалу подорож у США. Він провів там близько півроку і не просто побував у найбільших містах, таких як Маямі, Нью-Йорк, Вашингтон, але й попрацював на різних роботах, завів чимало знайомств із місцевими і відвідав місця, про які звичайні туристи нічого не знають. Після повернення він розповів нам про свої найяскравіші враження.
У Києві було проведено виставку і відкрито мурал авторства KLONE
KLONE – художник, який народився в Україні. Він покинув країну, коли йому було 11 років. Тому можливість презентувати в Києві свою виставку і розписати мурал має для майстра особливе значення. Нам удалося взяти ексклюзивне інтерв'ю у загадкового художника, який ретельно приховує від світу навіть своє справжнє ім'я.
Закрити
Outlook facebook page