RU  UK  EN
Статті  >  Насолодись  >  «Тепер ти вільний, маса»

«Тепер ти вільний, маса»

Сьогодні, 2 грудня, в усьому світі відзначається Міжнародний день боротьби за скасування рабства. На честь цієї дати журналіст OUTLOOK Олександра Комісарова підготувала добірку фільмів, в яких піднімається тема несправедливості та експлуатації людини людиною.

"Тепер ти вільний, маса", - Такими словами попрощався старий чорношкірий зі своїм господарем на невільничому аукціоні у фільмі «Рабство». Більш глибокої фрази на подібну тему в кіно я не чула. Півтора століття тому, після тривалої війни між Північчю і Півднем, Америка нарешті назавжди відмовилася від пригноблюючого устрою. З того часу раби в Штатах з’являлися лише на екрані.

Тема американського рабства – мабуть, найбільш плідна для режисерів, які хочуть підняти ідею вічних, тепер уже, цінностей свободи і зачепити найсильніші емоції глядача. Хай то жах, жалість або презирство – мало знайдеться тих, хто зможе байдуже дивитися на страждання невільників, їх закривавлені спини і бездушність рабовласників. Різниця тільки в тому, як пробиваються до цих емоцій автори.

Логічно, що найкраще привертає увагу до серйозного питання те, що легко сприймається глядачем, – любов на тлі проблеми. Наприклад, «Джанґо вільний». Два роки до громадянської війни, раб, якому пощастило, і звірства по відношенню до тих, кому поталанило менше. Усе це – фон героїзму Джанґо, який незважаючи ні на що поривається до своєї коханої дружини. Яскравий, повний емоцій, живий фільм. За словами режисера Квентіна Тарантіно, це, безумовно, історія кохання. Наскільки добре чи погано надавати темі певної попсовості – питання спірне. Зрештою, нікому не сподобається плакати три години поспіль. Плюс легкого душку мас-маркету в тому, що любов і літри крові, які розбризкуються по всіх епізодах цієї кінострічки, напевно привернуть увагу навіть того, хто не замислювався про проблеми расизму та історію рабства, якщо така людина раптом знайдеться в Штатах.

бред питт.jpgТа й взагалі, картини про невільництво в США до громадянської війни явно стають трендом. До них навіть Бред Пітт у своєму продюсерському амплуа вирішив звернутися – роботою «Дванадцять років рабства». Автори італійського постера до фільму вирішили заманювати глядачів саме Піттом – і нічого, що він з'являється у фільмі лише на кілька хвилин, кого хвилюють такі умовності...

Усім знайомий голлівудський шедевр «Звіяні вітром» мимохідь, однак досить яскраво зачепив питання рабства, боротьби з ним і викривлених уявлень учасників Ку-Клукс-Клану про свою діяльність. Багатогранний і пам’ятний «Хмарний атлас» торкнувся проблеми людяності поневолених і того, як розвивалася ця людяність у їх власників. Крім того, кожен поважаючий себе серіал зараз ні за що не пропустить нагоди згадати про чорну, у всіх значеннях, сторінку історії Штатів.

Текстовая облачный атлас рабство.jpgПитання в іншому: чи виправдане обмеження проблеми зображенням лише картин страждань? Сьогодні рабство все ще існує. Воно набуло нового змісту, нових форм, але не зникло. Це спосіб мислення. І чудовою спробою зрозуміти і показати це в умовах Америки початку ХІХ століття став фільм «Рабство» – історія англійки, яка вийшла заміж за плантатора в Джорджії. Крові там менше, ніж у Тарантіно. Зате більше експресії в поведінці акторів. І сцен із життя підневільних людей. А разом з тим можна оцінити викривлене сприйняття господарем рабів і турботи про них. «Я читав твій щоденник і думав – хто ж? Хто ця жахлива людина? А це все я», – сказав героїні наприкінці фільму її чоловік. Стрічка виводить питання в значно ширшу площину, показуючи, як зникає полуда з очей рабовласника, коли він звільняє своїх підлеглих. Саме завдяки цій темі змін у людській свідомості картина набуває цінності й актуальності. Бо ніщо не може зробити фільм більш затребуваним краще, ніж звернення до психіки – адже вона, на відміну від історичних умов, не змінюється.

Фото з відкритих джерел

Вам це буде цікаво:
Цукровий живопис Китаю: мистецтво з ложки
Квіти і дерева, тварини і птахи, дракони і герої казок – словом, все, що тільки спаде на думку, може тут перетворитися на об’єкт… їстівного мистецтва. Дивовижною технікою малювання гарячим цукром володіють китайські майстри із провінції Сичуань. Картини, виконані практично карамеллю, не можуть бути ні "відредаговані", ні перемальовані наново.
Крок за межу: магічне мистецтво уїчолі
Сліпучі сполохи давнього знання в різнобарвних переливах бісеру і пряжі на мозаїках індіанців уїчолі спрямовують фантазію у безкінечну подорож гілками світового древа. Духовні образи набувають плоті у вигадливих орнаментах, що супроводжують селянина-мексиканця на всіх етапах життєвого шляху. Сутінковий край легенд і переказів не відмовить у прихистку стомленому мандрівнику: на стежках духів немає самотніх.
Знай наших: Анатолій Кокуш
Кіно – либонь, найбільш «технічний» вид мистецтва, котрий придумало людство. Скільки б таланту, фантазії і енергії не було у творців будь-якого фільму, практично всі стадії виробництва так чи інакше спираються на техніку, без якої ідеї так і залишаться всього лиш ідеями. Сьогодні Outlook розповідає про, напевно, найбільш відомого «технаря» із світу кіно – володаря двох заповітних «Оскарів» Анатолія Кокуша.
Театр Арто: життя як наслідування мистецтва
Приходячи в Театр жорстокості, людина потрапляє в самий центр вистави: тут все, від чого ми ховаємося у повсякденних турботах, – свобода й ізольованість, життя на межі, злиття з юрбою до втрати себе й самотнє перебування на вершині. Драма буття заманює у свої надра, відголосок трагізму проймає публіку – і глядач, сам того не помічаючи, опиняється у пастці власного сприйняття. Усе це – про так званий «крюотичний театр» (the atredecruaute) , дітище французького драматурга і режисера, ексцентричного і шокуючого Антонена Арто.
ЕКСКЛЮЗИВНЕ ІНТЕРВ’Ю з режисером Дороном Пазом
OUTLOOK вдалося поспілкуватися з ізраїльським режисером Дороном Пазом, котрий представив у Києві свою нову роботу «Єрусалим». Про спосіб пошуку натхнення через заголовки в журнальних статтях, перспективу кінематографу загалом і про причини вельми стриманого ставлення до критиків читайте далі у матеріалі!
Фаду: ніжність і глибина португальських романсів
Дванадцятиструнна гітара, напівтемрява португальських ночей, свічки і пронизливий голос ... Драматичні мотиви романсу фаду розповідають про нерозділене кохання. Йому не судилося збутись, але це не заважає почуттям втілюватися в зворушливі звуки португальських романсів.
Посольства Литви та Австралії представили в Києві виставку фотографій «Олєґас Труханас – легенда Литви та Австралії»
Посольство Литовської Республіки в Україні, Посольство Австралії в Україні i Національний музей Тараса Шевченка представили в Києві виставку фотографій «Олєґас Труханас – легенда Литви та Австралії».
Історія бренду: Cirque du Soleil
Феєричний шоу-проект Cirque du Soleil здійснив переворот у цирковому мистецтві, нагадавши світові, що цирк може не тільки розважати, але й творити нову реальність. Божевільні експерименти над людським тілом скасовують владу земного тяжіння, а містерія звука і світла заманює глядача у присмерковий лабіринт філософських драм, надаючи змогу пробиратися до сонця разом з героями постановок.
Не тільки чорний. Невідомі факти про Казимира Малевича
3 листопада 2008 року, на аукціоні Sotheby's з результатом в $ 60 мільйонів була продана одна з найрідкісніших робіт в історії російського мистецтва - «Супрематічеськая композиція» Казимира Малевича, який дотепер вважається одним з найнезрозуміліших художників 20 століття. Ніби знущаючись з публіки, саме так він підписував деякі свої ранні роботи: «Зміст картин авторові невідомий». OUTLOOK сподівається, що зібрані нами історії, пов'язані з особистістю, творчістю та ім'ям майстра, наблизять читачів до розуміння геніального супрематиста.
Ілюзії Сикстинської капели
Понад півтисячі років тому, 1 листопада, перед очима захоплених римлян вперше постала Сикстинська капела. За цей час народжувалися і помирали як самі майстри розпису, так і цілі напрямки в образотворчому мистецтві, а на капелу, так само відкривши роти від захвату, споглядають уже наші з вами сучасники. Втім, милуючись черговим її хитросплетенням ліній або алюзивністю сюжету, пам’ятайте, що за фасадом зовнішнього лиску, як завжди, стоять до болю знайомі суперечки з нетерплячими замовниками, неприємні сюрпризи від стихії та загублене здоров’я художників-виконавців.
Мандалотерапія
Вчора я створила Всесвіт. Узяла трохи гороху, рису, гречки, пшона, зерен чорного, білого перцю і кардамону. Прихопила по жмені кави та анісу. Потім у всього цього з'явився центр. Він розростався, заспокоюючи мої думки. Коли ж останнє зернятко лягло в коло, я знову відчула забуту гармонію, крізь шум машин на проспекті почула птахів, повіяло ароматом фіалок, що їх так дбайливо вирощує сусідка в себе на балконі, а спогад про хвостатого Фунтика із п'ятого поверху викликав спалах ніжності до волохатого чудовиська.
Знай наших: Сергій Полунін
26 жовтня відбудеться довгоочікувана прем`єра документально-біографічної картини «Танцюрист» про ціну успіху, яку заплатив артист балету Сергій Полунін. Херсонець за походженням, волею випадку потрапляє до Королівського театру в Лондоні, де здобуває неймовірний успіх, а потім зникає з поля зору, щоб згодом завоювати ще більше любові глядачів. Сьогодні OUTLOOK продовжує серію матеріалів про успішних українців.
Квіти по-українському. Катерина Білокур
У будь-якій творчості є формати і правила: потрапивши «в мейнстрімовий струмінь», митець не голодуватиме. Проте за тоталітарних часів, коли всі сфери людського життя контролюються і коригуються, про індивідуальність узагалі можна забути. Напевно, на зло системі і з'являються самородки, праця яких стає безсмертною. Про одного з таких, художницю Катерину Білокур, сьогодні згадує OUTLOOK.
Великі криві Фріденсрайха Гундертвассера
Він вигадав своє ім’я, щоб не бути схожим ні на кого іншого. Бунт його індивідуальності став основою для величезної творчої спадщини, а архітектура – продемонструвала можливість поєднувати екологічність і сучасні технології.
Інтерв'ю із засновницею танцювальної школи Frizzante Ларисою Осипенко
У вирі життєвих подій ми часто прагнемо досягти успіху, забуваючи про дрібниці, які приносять задоволення і роблять нас щасливими. Ця історія про людину, котра відбулася в професії, але вчасно зупинилася, щоб реалізувати свою давню мрію...
Східна музика суфіїв: Кавалі
«Кохання виникає, коли ти дивишся в очі іншої людини і бачиш в них Бога», - так перекладаються рядки однієї з арабських пісень, що називається Кавалі. Їхнє авторство приписують східним мандрівникам суфіям, котрі, намагаючись знайти сенс існування, босоніж сходили півсвіту. У подорожах вони складали пісні, в яких розповідали про те, що їм довелося пережити.
Кабукі: тернистий шлях квітки
Традиційний японський театр кабукі завжди лишався загадкою для європейського менталітету: зрозуміти спектакль без підказок гіда може хіба що спеціаліст з культури Країни вранішнього сонця.
Оманливий пензель пані Хокусай
Ексцентричний старець Кацусіка Хокусай був справжньою зіркою доби Едо, творчим генієм і нелюдським боржником половини міста. Він мав не менш як 30 псевдонімів, поміняв 93 будинки і створив безліч гравюр, малюнків і картин. Його відома «Велика хвиля в Канагаві» заворожує. Та мало хто знає, що цю ксилографію, як і багато інших робіт, Хокусаю допомагала створювати дочка – загублена в часі і величезній тіні «божевільного живописом» батька художниці Кацусіка Ой.
Шведський відлюдник Інгмар Бергман
14 липня 1918 року у шведському місті Упсала народився чоловік, який зняв понад 50 картин і поставив кількадесят вистав, що підняли планку у мистецтві на недосяжний рівень. Навіть сьогодні, переглядаючи шедеври Бергмана, створені ще півстоліття тому, розумієш, що вони нічого не втратили з часом – скоріше навпаки.
У Києві було проведено виставку і відкрито мурал авторства KLONE
KLONE – художник, який народився в Україні. Він покинув країну, коли йому було 11 років. Тому можливість презентувати в Києві свою виставку і розписати мурал має для майстра особливе значення. Нам удалося взяти ексклюзивне інтерв'ю у загадкового художника, який ретельно приховує від світу навіть своє справжнє ім'я.
Закрити
Outlook facebook page