RU  UK  EN
Статті  >  Відвідай  >  Примарні міста: Детройт, Орадур-сюр-Глан, Прип'ять, Ченгун

Примарні міста: Детройт, Орадур-сюр-Глан, Прип'ять, Ченгун

Американський Детройт ще не так давно був відомий як центр машинобудування, але сьогодні про нього куди частіше говорять в контексті вимирання і відтоку населення. Outlook вирішив розібратися, чому з’являються міста-примари.

Фото imgur.com

За останні 40 років чисельність населення Детройта скоротилася удвічі. Якщо у 1970 році там проживало півтора мільйона осіб, то у 2012-му – лише 700 тисяч. І тенденція ця, на жаль, продовжується і донині.

Фото krugom.ru

Ще в 50-х роках мешканців величезного мегаполісу почало ставати менше. Тоді це було пов’язано з тим, що забезпечені жителі переїжджали в престижні передмістя. У Детройті лишилися не найбагатші люди, і серед них був великий відсоток темношкірого населення. Через це постійно спалахували міжрасові конфлікти, які призвели до того, що «білі» почали їхати з міста. Ну а «добила» його нафтова криза 1973 року. Вона обанкрутила багато американських промислових компаній, які були вимушені або повністю закритися, або значно скоротити штат. Усі ці фактори перетворили місто на ідеальні декорації для постапокаліптичних фільмів, і цим активно користуються кіношники, адже їм не треба будувати напівзруйновані хмарочоси, вулиці з пророслими крізь асфальт деревами і реальні покинуті квартали – усього цього добра в колись промисловому серці США хоч відбавляй.

Фото aardvark.news

Населені пункти вимирають з різних причин, тому історія кожного з них унікальна. Ось, наприклад, Орадур-сюр-Глан у Франції серйозно постраждав у роки Другої світової війни. Під час знаменитої висадки в Нормандії туди увірвалися війська есесівців через чутку, нібито в містечку перебуває полонений німецький офіцер. За кілька днів масових розстрілів це місце перетворилося на безлюдні руїни. Уже після війни Шарль де Голль вирішив не відновлювати Орадур-сюр-Глан, залишивши його нащадкам як пам’ять про жахи нацизму.

Фото dvark.pl

Ще одна причина виникнення міста-примари – техногенна катастрофа. І тут ми, на жаль, розповімо про українську Прип’ять, без якої ця добірка була б неповною. Населений пункт, розташований у трьох кілометрах від сумнозвісної Чорнобильської атомної станції, було засновано у 1970 році. За задумом радянських інженерів, він мав стати процвітаючим містом майбутнього. Однак у долю 50 тисяч людей 1986 року втрутився вибух на станції і подальша евакуація. Сьогодні на території «атомограду» практично ніхто не живе, і він вже давно перетворився на місце паломництва сталкерів і туристів. 

Фото pinterest.com

До речі, незважаючи на запущеність, Прип’ять досі не позбавлена статусу міста і формально підпорядковується Київській обласній раді, оскільки свого органу влади там немає.

Останнім часом «примари» з’являються навіть у найсприятливіших для життя місцях. Торік я дуже здивувався, коли мені розповіли, що в комфортному німецькому Гамбурзі є кілька безлюдних районів. Не повіривши цьому, я вирушив туди, щоб побачити все на власні очі. Як з’ясувалося, у новозбудованих Hamburg City і Altstadt вечорами практично не горять вікна, а на вулицях не зустріти людей. Усьому виною – неймовірно висока ціна на житло. Навіть викуплені квартири були придбані господарями не для того, щоб там оселитися, адже поруч майже немає ані магазинів, ані іншої інфраструктури, а в ролі інвестиції. Влада зараз намагається якось вирішити цю проблему з огляду на те, що в Гамбурзі існує гостра потреба в доступному житлі. Замість 6 тисяч необхідних квартир щороку будується тільки 4 тисячі, і це породжує серйозну дискусію в німецькому суспільстві. Тонни бетону стоять безхазяйними, а городяни, навіть зі значними статками, не можуть придбати собі житло в нових районах.

Фото deacademic.com

Подібна проблема існує і в Китаї. Там пустують не те що квартали, а цілі міста. В одному тільки Ченгуні, побудованому у 2003 році, близько 100 тисяч квартир чекають на своїх господарів.

Фото dnpmag.com

Місцева влада поки не поспішає переселяти сюди людей з 46-мільйонної провінції Юньнань. Китайці вважають, що такі міста – це свого роду «запасні аеродроми», на випадок природних катаклізмів. Тому, поки в країні є вільні для будівництва гроші, подібні населені пункти продовжуватимуть з’являтися. Ще один яскравий приклад - примарний Цаофейдянь. За задумом він мав стати новим екологічним містом. 

Фото dnpmag.com

Уже 2013 року у всій Піднебесній налічувалося близько 50 мільйонів порожніх квартир, які тільки й чекають, щоб у них вселилися. А за щасливими мешканцями справа не стане, адже в цій величезній країні масово проходить урбанізація і щорічно до міст переїжджають не менше 10 мільйонів осіб.

Головне фото pinterest.com

Вам це буде цікаво:
Австралійський едем – острів Кенгуру
Грізні хвилі то підіймаються, немов воїни на чатах, то розбиваються об скелястий берег і, складаючи зброю і покірно відступаючи, розсипаються у піну. Вітер вільно гуляє поміж лавандових полів, а евкаліптові діброви ховають у своїх заростях сонних коал. От-от сутінки накриють усе живе темним ковшем, і нічне життя похапцем розправить свої крила. Це не видуманий світ казкових переказів, а повсякденне життя острова Кенгуру.
Скоро лопнуть: міста, що виступають проти туризму
Ми багато пишемо про подорожі і нестандартний туризм, розповідаємо, куди поїхати за екзотикою, і як з користю витратити 10 доларів у різних містах світу, але рідко замислюємося про те, що туризм має і зворотний бік. Цього разу ми вирішили поглянути на юрби туристів очима місцевих жителів і розповісти про проблеми, що спіткали найбільш відвідувані міста планети.
ТОП-5 космічних місць Землі
Пляжі, ліси, пустелі – ви вже побували у багатьох куточках Землі, і хочеться чогось надзвичайно особливого? Чому б і ні: людство дуже давно літає в космос! Щоправда, подорож на Марс здаватиметься надто дорогою навіть для мільйонера. Адже поїздка за межі Землі обходиться у бюджет власного острова. Не біда: на нашій улюбленій планеті є просто вражаючі і по-справжньому космічні пейзажі!
Сен-Тропе – місто, що зійшло з екрана
В елітних колах про Сен-Тропе вперше заговорили, коли наприкінці XIX століття сюди навідався Гі де Мопассан. Французький письменник, знаменитий своїм безоціночним реалізмом, розповідав про затишну красу Сен-Тропе, пригадуючи про «луску сардин, що виблискує на сонці подібно до перлин»…
Departure: Дакар
Сенегальська столиця Дакар – це не тільки найважливіше місто всієї Західної Африки, але й досить контрастне місце, найкраще для подорожі у форматі «познайомитися з Чорним континентом, але м'яко і плавно». Крім багатьох цивілізаційних і звичних сучасній людині атрибутів тутешнього життя, відчуття, що Африка з усією її романтикою, незвіданим і проблемами зовсім близько, не покидає тебе ані на мить.
Інчхон: корейське місто майбутнього
Інчхон вважають морськими і повітряними «воротами» Південної Кореї через наявність тут одного з найбільших морських портів країни і найкрупнішого в регіоні аеропорту. Місто стрімко розвивається – буквально за сто років воно пройшло шлях від скромного портового поселення до ультрасучасного промислового і туристичного центру.
Ілюзії Сикстинської капели
Понад півтисячі років тому, 1 листопада, перед очима захоплених римлян вперше постала Сикстинська капела. За цей час народжувалися і помирали як самі майстри розпису, так і цілі напрямки в образотворчому мистецтві, а на капелу, так само відкривши роти від захвату, споглядають уже наші з вами сучасники. Втім, милуючись черговим її хитросплетенням ліній або алюзивністю сюжету, пам’ятайте, що за фасадом зовнішнього лиску, як завжди, стоять до болю знайомі суперечки з нетерплячими замовниками, неприємні сюрпризи від стихії та загублене здоров’я художників-виконавців.
Якщо у тебе 10 доларів і ти в Стамбулі
Серед туристів, особливо з Європи, складно знайти людей, котрі хоча б раз не насолоджувалися відпочинком у сонячній і гостинній Туреччині. А от що чекає тих, хто обрав «іншу Туреччину» і вирушив оглядати чудовий Стамбул, ми розповідаємо на прикладі 10 доларів.
Гірокастра: «албанський Рим»
Конвенція про охорону всесвітнього культурного і природного спадку ЮНЕСКО зобов’язує з року в рік невтомно працювати над вивченням об’єктів, що мають неминущу цінність і унікальних за походженням. Під номером 569 великого списку організації розмістилося місто Гірокастра, що на півдні Албанії, котре ми сьогодні вивчимо вздовж і впоперек.
Покоління дахів
Вони стають місцем найкрутіших тусовок, джерелом незвичайних ідей і непередбачуваних відкриттів. На пік своєї популярності виходять цілі особняки, храми, сади, басейни, стадіони – і все це на верхівці будівель! OUTLOOK запрошує вас на знайомство з найзапаморочливішими висотами і неймовірними краєвидами.
Монсеррат: у гості до янголів
Якщо зазирнути в записники мандрівників, котрі готуються вирушити до Іспанії, то після популярної Барселони другою позицією в списку неодмінно буде Монсеррат. Монастирська гора є обов’язковою для візиту і у місцевих мешканців, вони вважають за потрібне бодай раз на рік відвідати релігійне серце Каталонії.
Скульптури Ватикану: історія та філософія
«Маленька країна, одначе з великою місією» – саме під таким девізом 11 лютого 1929 Латеранськими угодами між Італією і Святим Престолом Ватикан був визнаний суверенною територією. Цей пакт відчинив двері перед цікавими, які сторіччями обмінювалися плітками про те, «що ж зберігають замки Ватикану?» Злі язики бурчали, мовляв, стіни його наповнені чаклунством і книгами про захоплення світу, у підвалах замків є камери тортур для грішників, а після літургій алхіміки готують філософський камінь. Та коли музеї стали доступними для відвідувачів, римляни і гості Італії ахнули у захваті. А колекціонери підрахували, що вартість усіх творів мистецтв найменшої країни світу перевищує у 150 разів ВВП земної кулі.
Що подивитися в азіатській частині Стамбула?
Судячи з відгуків більшості туристів, котрі відвідали Стамбул, багато з них так і не зібралися досхочу погуляти азіатською частиною головного турецького мегаполіса. Максимум, що вони бачили – аеропорт Сабіха і причали, куди можна як на атракціон приплисти з Європи, попутно нагодувавши чайок хлібом. Щоб у вас склалася більш цільна і різноманітна картинка цього неймовірного міста, ми розповідаємо про унікальні шматочки азіатської його частини, не побачити які – злочин.
Незбагненний Нан-Мадол: місто над безоднею
Краще за незаселений острів може бути тільки покинутий штучний архіпелаг зі слідами зниклих цивілізацій! Мирний плескіт весел, що бентежать блакитні сни Тихого океану, утихомирює барабанний дріб екстазу у скронях, готуючи волю і розум до побачення з головною загадкою Мікронезії. Нан-Мадол пустує не одну сотню років, могутні стіни роз’їдає морська сіль, але навіть у полоні забуття заборонене місто не втрачає величі.
Каламата. Героїчне минуле та оливкове сьогодення
Стародавня Греція починалася з Мікен і Криту, а нова історія країни писалася з Каламати. Саме в цьому місті було вперше скинуто турецькі кайдани, звільнивши шлях для здобуття незалежності. Каламата – місце з характером. Менш ніж за 200 років його двічі відбудовували заново, і воно знову відроджувалось.
Вірменські хачкари: поема в камені
…Віртуозний різець вдихнув у холодну кам’яну глибу жар живої душі і створив хачкар – натхненну оповідь про духовний пошук і тугу за втраченим раєм. Неквапливо розгортаються чіпкі кільця стародавніх таїнств у завитках містичних орнаментів.
Розкіш по-корейському: королівські палаци Сеула
Південнокорейський Сеул, у 20 столітті стрімко перетворившись зі старовинного міста бідної країни на процвітаючу столицю передової держави, однозначно заслуговує на повагу. Разом з тим пошани варті й муніципальні чиновники та патріоти, котрі зуміли в часи бурхливої індустріалізації зберегти багатющу спадщину минулого – королівські палаци династії Чосон.
Подорожі до китової пащі
Нам, дорослим, іноді таки вдається втілити в життя дитячі фантазії, побачити наяву історії з малечих снів, відтворити те, що здавалося казкою. Ось мріяли ви коли-небудь побувати в пащі у кита? Ніби вас проковтнула величезна рибина і тривалий час ви там жили, роздивлялись, як там у неї всередині, облаштовували свій побут, плавали та пірнали досхочу?
Під Південним Хрестом. Квінстаун
Жителі Квінстауна, як і всі новозеландці, одні з перших на планеті зустрічають світанок. Тут немає дитячих домів, бездомних тварин. Люди стійкі до холоду та так, що за нуля градусів ходять у футболках. На кожного з них припадає в середньому по дев’ять овець, а у природі практично відсутні такі небезпеки, як комарі і змії. Коли ж настає ніч, Квінстаун освітлює сузір’я Південний Хрест.
У ритмі серця. Японські барабани тайко
Його звуки проникають у саме серце, зупиняють потік думок і змушують кров рухатися в якомусь магічному ритмі. Це гуркіт грому. Це мурашки по шкірі. Це – тайко. Японські барабани на їхній батьківщині зведені у ранг культу. Без них не обходиться жоден офіційний захід, їхня гра тішить слух під час радості і допомагає пережити печаль.
Закрити
Outlook facebook page