RU  UK  EN
Статті  >  Насолодись  >  Ілюзії Сикстинської капели

Ілюзії Сикстинської капели

Понад півтисячі років тому, 1 листопада, перед очима захоплених римлян вперше постала Сикстинська капела. За цей час народжувалися і помирали як самі майстри розпису, так і цілі напрямки в образотворчому мистецтві, а на капелу, так само відкривши роти від захвату, споглядають уже наші з вами сучасники. Втім, милуючись черговим її хитросплетенням ліній або алюзивністю сюжету, пам’ятайте, що за фасадом зовнішнього лиску, як завжди, стоять до болю знайомі суперечки з нетерплячими замовниками, неприємні сюрпризи від стихії та загублене здоров’я художників-виконавців.

Сикстинська капела, за початковим проектом папи Юлія ІІ, являла собою не дуже вигадливу композицію: центральна фігура Ісуса в оточенні дванадцяти апостолів, поміщених у трикутники по краях стелі. Мікеланджело Буонаротті, якому доручили зобразити щось настільки «бідне» в його розумінні, був від завдання, м’яко кажучи, не в захваті, і сперечатися з упертим генієм було часом не під силу навіть понтифікам... Тож через одну вічність, проведену за тривалими вмовляннями, папа все-таки дав добро на розширення іконографії за розсудом самого Мікеланджело. Таким чином проект майбутньої капели поповнився старозавітними історіями, а місця апостолів зайняли пророки і пророчиці.

Матеріали за темою: Прийшов, побачив, збудував. Шедеври

Фото cruisеtips.ru

Втім, на цьому складнощі тільки починалися. На відміну від Юлія II, стихія виявилася менш поступливою дамою – навіть геніальним фрескам важко було встояти проти вогкості, що сірою плямою розповзалася по штукатурці. Помічникам Мікеланджело весь час доводилося усувати цю проблему. Без їх підмоги запальний художник напевно кинув би свою роботу після чергового конфлікту з папою. Стосунки між цими двома, що не кажи, і драматичні, і анекдотичні водночас. Затримки оплати, постійні скорочення термінів здачі проекту (вічна проблема, чи не так?) і нестримані характери папи та Буонаротті перетворили процес планування і створення Сикстинської капели на фарсову трагікомедію, з незмінним утиском амбіцій обох сторін.

Матеріали за темою: Віза не знадобиться: куди не пускають туристів

Фото 39rim.ru

Те, що майстер проводив у роботі на своїх «летючих» риштуваннях, лежачи із закинутою головою, і день, і ніч, – факт загальновідомий. Та мало хто знає, що через ревну фанатичність натури Мікеланджело також категорично забороняв будь-кому заходити до будівлі у свою відсутність. Тривожні сумніви з приводу непрошених візитерів постійно не давали йому спокою, і одного разу він навіть вирішив їх підстерегти. За законами жанру, найгірші підозри справдилися – в капелі був хтось сторонній. Майстер, розлючений тим, що його заборону на вхід проігноровано, заходився жбурляти дошками і всім, що мало хоч мінімальні здібності до польоту. Оскаженілого Буонаротті не спинило навіть те, що підкупити охоронця і помилуватися незакінченим замовленням вирішив сам понтифік, який поспіхом ретирувався з «місця злочину». Саме ці обміни дошками і люб’язностями згодом позначилися на остаточному варіанті капели. Мікеланджело заборонив покривати її стелю золотом, пояснивши це вигаданою складністю повторної установки риштувань. Втім, і без дорогоцінних металів у витонченості й розкішності Сикстинській капелі не відмовиш. А все завдяки так званій ілюзіоністській архітектурі – своєрідній сітці з ребер, щитів, зображень ангелів і оголених фігур. Часто зустрічаються також малюнки черепашок (символу Діви Марії) і жолудів з дубовим листям – знака папської родини делла Ровере.

Матеріали за темою: Кожен рано чи пізно приходить до Риму

На жаль, навіть всупереч старанням реставраторів та оберігачів, теперішній образ капели передає її велич лише частково. Під час реставрації 80-х років фрески хоч і набули більш свіжого вигляду, та через відмінності в техніках живопису була втрачена особлива риса зображень – погляди, що говорять. Так, багато фігур, які вийшли з-під пензля Мікеланджело, назавжди закрили очі для відвідувачів.

ТЕКСТОВАЯ Дэниель до и после реставрации.jpg

Фото cdn.excursiоpedia.com

А от охочі подивитися на роботи Буонаротті заплющувати очі на них не збираються. Інтерес підігріває ще й той факт, що фотозйомка капели заборонена. Звісно, найбільш відчайдушні й безстрашні цінителі прекрасного примудряються-таки крадькома закарбувати розпис, але й на них зазвичай чекає розчарування. Ходять чутки, що хороші знімки в капелі не вдається зробити навіть маститим фотографам з потрібною технікою і достатнім освітленням. Одразу й не скажеш, скільки в цій містиці істини, а скільки практичності та кмітливості місцевих екскурсоводів, однак дуже схоже, що майстру Мікеланджело насправді вдалося створити дещо в буквальному сенсі «невідтворне» – ні на екранах, ні на плівці.

Головне фото img.ev.mu

Вам це буде цікаво:
«Frida and Diego». У Києві відкрили фотовиставку, присвячену Фріді Кало та її чоловікові
«Далі в спідниці», «Найбільший провокатор минулого століття», жінка, що епатує і вселяє впевненість у майже безмежний потенціал людини, Фріда Кало дивувала сучасників і продовжує захоплювати шанувальників її творчості і сьогодні. Зазирнути за лаштунки життя мексиканського генія тепер можуть і кияни. За підтримки Посольства Мексики в Україні в Національному музеї імені Тараса Шевченка відкрилася виставка фотографій, присвячених відносинам Фріди Кало та її чоловіка Дієго Рівера.
Заклиначі: як змусити змію танцювати
Магічний танець змії в такт мелодії флейти, часто описаний у східних казках і зображений у фільмах – не просто вигадка, а справжній символ цих країн. У Єгипті, Індії, країнах Африки і деяких інших державах повзучих приручають і влаштовують із цього видовищну забаву. Тут існує професія заклинача змій, котру вважають мало не найдивовижнішою на Землі. Що це за загадкове ремесло, майстри якого споконвіку балансують на межі життя і смерті?
Таксі по-венеційському: гондоли
Мабуть, на планеті немає людини, яка би хоч краєчком вуха не чула про дивовижне італійське місто на воді. Венеція з її неповторною архітектурою, фантастичними пейзажами і власною атмосферою вже багато століть вабить людей з усіх куточків світу. І щоб відчути її на повну й побачити під несподіваним кутом, треба неодмінно поплавати на легендарних гондолах, про які ми розповідаємо сьогодні в рамках нашого циклу про транспорт-символ.
Таємниці Пабло Пікассо будуть розкриті
Почавши цю весну з низки гучних прем'єр, ВОЛЯ продовжує дивувати своїх абонентів. Цього разу компанія-провайдер представила своїм абонентам прем’єру другого сезону серіалу «Геній» від каналу National Geographic.
Мандалотерапія
Вчора я створила Всесвіт. Узяла трохи гороху, рису, гречки, пшона, зерен чорного, білого перцю і кардамону. Прихопила по жмені кави та анісу. Потім у всього цього з'явився центр. Він розростався, заспокоюючи мої думки. Коли ж останнє зернятко лягло в коло, я знову відчула забуту гармонію, крізь шум машин на проспекті почула птахів, повіяло ароматом фіалок, що їх так дбайливо вирощує сусідка в себе на балконі, а спогад про хвостатого Фунтика із п'ятого поверху викликав спалах ніжності до волохатого чудовиська.
Примарні міста: Детройт, Орадур-сюр-Глан, Прип'ять, Ченгун
Американський Детройт ще не так давно був відомий як центр машинобудування, але сьогодні про нього куди частіше говорять в контексті вимирання і відтоку населення. Outlook вирішив розібратися, чому з’являються міста-примари.
Крок за межу: магічне мистецтво уїчолі
Сліпучі сполохи давнього знання в різнобарвних переливах бісеру і пряжі на мозаїках індіанців уїчолі спрямовують фантазію у безкінечну подорож гілками світового древа. Духовні образи набувають плоті у вигадливих орнаментах, що супроводжують селянина-мексиканця на всіх етапах життєвого шляху.
У Посольстві Узбекистану пройшла зустріч Ambassador's Spouses Club Kiev
Посольство Узбекистану в Україні та Ambassador's Spouses Club Kiev ознайомили українську громадськість та іноземних гостей з національним мистецтвом узбецького народу, традиціями і правилами, створених руками народних творців, ремісниками з Узбекистану.
Брудна творчість
Брудні автомобілі – як полотно для художника. До такого мистецтва можна ставитися по-різному. Хтось буде морщити носа і гидливо обсмикувати одяг. Інші неодмінно захочуть ткнути в таку картину пальцем, щоб перевірити всю крихкість «полотна» і розмазати його обриси. Треті обов’язково зроблять селфі. Утім, байдужими не зможе лишитися ніхто.
Покоління дахів
Вони стають місцем найкрутіших тусовок, джерелом незвичайних ідей і непередбачуваних відкриттів. На пік своєї популярності виходять цілі особняки, храми, сади, басейни, стадіони – і все це на верхівці будівель! OUTLOOK запрошує вас на знайомство з найзапаморочливішими висотами і неймовірними краєвидами.
Монсеррат: у гості до янголів
Якщо зазирнути в записники мандрівників, котрі готуються вирушити до Іспанії, то після популярної Барселони другою позицією в списку неодмінно буде Монсеррат. Монастирська гора є обов’язковою для візиту і у місцевих мешканців, вони вважають за потрібне бодай раз на рік відвідати релігійне серце Каталонії.
Скульптури Ватикану: історія та філософія
«Маленька країна, одначе з великою місією» – саме під таким девізом 11 лютого 1929 Латеранськими угодами між Італією і Святим Престолом Ватикан був визнаний суверенною територією. Цей пакт відчинив двері перед цікавими, які сторіччями обмінювалися плітками про те, «що ж зберігають замки Ватикану?» Злі язики бурчали, мовляв, стіни його наповнені чаклунством і книгами про захоплення світу, у підвалах замків є камери тортур для грішників, а після літургій алхіміки готують філософський камінь. Та коли музеї стали доступними для відвідувачів, римляни і гості Італії ахнули у захваті. А колекціонери підрахували, що вартість усіх творів мистецтв найменшої країни світу перевищує у 150 разів ВВП земної кулі.
Квіти по-українському. Катерина Білокур
У будь-якій творчості є формати і правила: потрапивши «в мейнстрімовий струмінь», митець не голодуватиме. Проте за тоталітарних часів, коли всі сфери людського життя контролюються і коригуються, про індивідуальність узагалі можна забути. Напевно, на зло системі і з'являються самородки, праця яких стає безсмертною. Про одного з таких, художницю Катерину Білокур, сьогодні згадує OUTLOOK.
12 облич Південної Кореї
Колись висловити своє невдоволення грубістю чи скупістю господарів, а то й звернутися до якось божества з нескромним побажанням корейські селяни мали змогу лише в танці, вдягнувши при цьому маску. Зберігаючи свою анонімність, люди розігрували сцени з життя, плакали і сміялись. А наприкінці вистави доля нагороджувала хороших героїв і карала лиходіїв.
Розкіш по-корейському: королівські палаци Сеула
Південнокорейський Сеул, у 20 столітті стрімко перетворившись зі старовинного міста бідної країни на процвітаючу столицю передової держави, однозначно заслуговує на повагу. Разом з тим пошани варті й муніципальні чиновники та патріоти, котрі зуміли в часи бурхливої індустріалізації зберегти багатющу спадщину минулого – королівські палаци династії Чосон.
Перфекціонізм – справа ювелірна
Сумні очі старого за вікном уважно стежили за революційною пожежею, яка охопила Петроград. Вогонь поширився на справу всього його життя – гордовита чотириповерхова будівля задихалася від крикливих комісарів і матросів, присутність яких здавалась грубим жартом після попередніх відвідувачів. Господар закладу, Карл Густавович Фаберже, напевно бачив у цьому хаосі наближення кінця своєї кар'єри. Однак, можливо, і потай сподівався на друге життя власної спадщини. Якби він знав, що так воно й станеться, – навряд чи маестро так швидко втратив би душевні сили...
Великі криві Фріденсрайха Гундертвассера
Він вигадав своє ім’я, щоб не бути схожим ні на кого іншого. Бунт його індивідуальності став основою для величезної творчої спадщини, а архітектура – продемонструвала можливість поєднувати екологічність і сучасні технології.
Золото Балтики: у їхніх жилах тече бурштин
«У наших жилах тече бурштин», – жартують балтійці. Вони вірять, що сонячний камінь – це сльози їхньої богині Юрате. За легендою, вона мала необачність покохати простого рибалку Кастітіса, який щодня приходив закидати сіті в Балтійське море. Юрате забула, що безсмертним заборонено насолоджуватися простим людським щастям, потягнула юнака на дно моря у свій замок з бурштину, і закохані втратили лік дням і ночам. Дізнавшись про це, повелитель богів Перкунас вирішив покарати їх, пронизавши блискавкою юнака і назавжди прикувавши ланцюгами неслухнянку до її коштовних володінь. Відтоді богиня плаче, а її жовтогарячі сльози води Балтики виносять на берег на радість людям.
Лігурія: середземноморський рецепт ідеальних міст
Збираючись на Лігурійське узбережжя, не тіште себе думкою, що зможете за декілька днів об’їздити його вздовж і впоперек. Так ви лише роздражните свій мандрівний апетит. Кожним інгредієнтом Лігурії можна тільки ласувати, забуваючи при цьому про існування решти світу. Портове місто Генуя (італ. Genova¬) – основне у регіоні Лігурія.
Дружина Посла Грузії в Україні провела зустріч Ambassadors Spouses Club і показ національного одягу
Дружина Надзвичайного і Повноважного Посла Грузії в Україні Ірина Султанішвілі провела зустріч Ambassadors Spouses Club, в рамках якої були продемонстровані зразки традиційного одягу.
Закрити
Outlook facebook page