RU  UK  EN
Статті  >  Насолодись  >  Ілюзії Сикстинської капели

Ілюзії Сикстинської капели

Понад півтисячі років тому, 1 листопада, перед очима захоплених римлян вперше постала Сикстинська капела. За цей час народжувалися і помирали як самі майстри розпису, так і цілі напрямки в образотворчому мистецтві, а на капелу, так само відкривши роти від захвату, споглядають уже наші з вами сучасники. Втім, милуючись черговим її хитросплетенням ліній або алюзивністю сюжету, пам’ятайте, що за фасадом зовнішнього лиску, як завжди, стоять до болю знайомі суперечки з нетерплячими замовниками, неприємні сюрпризи від стихії та загублене здоров’я художників-виконавців.

Сикстинська капела, за початковим проектом папи Юлія ІІ, являла собою не дуже вигадливу композицію: центральна фігура Ісуса в оточенні дванадцяти апостолів, поміщених у трикутники по краях стелі. Мікеланджело Буонаротті, якому доручили зобразити щось настільки «бідне» в його розумінні, був від завдання, м’яко кажучи, не в захваті, і сперечатися з упертим генієм було часом не під силу навіть понтифікам... Тож через одну вічність, проведену за тривалими вмовляннями, папа все-таки дав добро на розширення іконографії за розсудом самого Мікеланджело. Таким чином проект майбутньої капели поповнився старозавітними історіями, а місця апостолів зайняли пророки і пророчиці.

Втім, на цьому складнощі тільки починалися. На відміну від Юлія II, стихія виявилася менш поступливою дамою – навіть геніальним фрескам важко було встояти проти вогкості, що сірою плямою розповзалася по штукатурці. Помічникам Мікеланджело весь час доводилося усувати цю проблему. Без їх підмоги запальний художник напевно кинув би свою роботу після чергового конфлікту з папою. Стосунки між цими двома, що не кажи, і драматичні, і анекдотичні водночас. Затримки оплати, постійні скорочення термінів здачі проекту (вічна проблема, чи не так?) і нестримані характери папи та Буонаротті перетворили процес планування і створення Сикстинської капели на фарсову трагікомедію, з незмінним утиском амбіцій обох сторін.

Те, що майстер проводив у роботі на своїх «летючих» риштуваннях, лежачи із закинутою головою, і день, і ніч, – факт загальновідомий. Та мало хто знає, що через ревну фанатичність натури Мікеланджело також категорично забороняв будь-кому заходити до будівлі у свою відсутність. Тривожні сумніви з приводу непрошених візитерів постійно не давали йому спокою, і одного разу він навіть вирішив їх підстерегти. За законами жанру, найгірші підозри справдилися – в капелі був хтось сторонній. Майстер, розлючений тим, що його заборону на вхід проігноровано, заходився жбурляти дошками і всім, що мало хоч мінімальні здібності до польоту. Оскаженілого Буонаротті не спинило навіть те, що підкупити охоронця і помилуватися незакінченим замовленням вирішив сам понтифік, який поспіхом ретирувався з «місця злочину». Саме ці обміни дошками і люб’язностями згодом позначилися на остаточному варіанті капели. Мікеланджело заборонив покривати її стелю золотом, пояснивши це вигаданою складністю повторної установки риштувань. Втім, і без дорогоцінних металів у витонченості й розкішності Сикстинській капелі не відмовиш. А все завдяки так званій ілюзіоністській архітектурі – своєрідній сітці з ребер, щитів, зображень ангелів і оголених фігур. Часто зустрічаються також малюнки черепашок (символу Діви Марії) і жолудів з дубовим листям – знака папської родини делла Ровере.

На жаль, навіть всупереч старанням реставраторів та оберігачів, теперішній образ капели передає її велич лише частково. Під час реставрації 80-х років фрески хоч і набули більш свіжого вигляду, та через відмінності в техніках живопису була втрачена особлива риса зображень – погляди, що говорять. Так, багато фігур, які вийшли з-під пензля Мікеланджело, назавжди закрили очі для відвідувачів.

ТЕКСТОВАЯ Дэниель до и после реставрации.jpg

А от охочі подивитися на роботи Буонаротті заплющувати очі на них не збираються. Інтерес підігріває ще й той факт, що фотозйомка капели заборонена. Звісно, найбільш відчайдушні й безстрашні цінителі прекрасного примудряються-таки крадькома закарбувати розпис, але й на них зазвичай чекає розчарування. Ходять чутки, що хороші знімки в капелі не вдається зробити навіть маститим фотографам з потрібною технікою і достатнім освітленням. Одразу й не скажеш, скільки в цій містиці істини, а скільки практичності та кмітливості місцевих екскурсоводів, однак дуже схоже, що майстру Мікеланджело насправді вдалося створити дещо в буквальному сенсі «невідтворне» – ні на екранах, ні на плівці.

Вам це буде цікаво:
Міські стежки. Найвужчі і найширші вулиці світу
Понад половину населення планети живе в містах, пронизаних безліччю вулиць – довгих і коротких, широких та вузьких, гарних і не дуже. Критеріїв тут немає, комусь нетрі Ріо миліші за бродвейські авеню. Ми не беремося стверджувати, що краще чи гірше, а просто зосередимось на показниках.
Кордони не перешкода: найбільш відомі анклави світу
Сьогодні Outlook подорожує по найцікавіших з точки зору географії й адміністративного управління містах і країнах, що є анклавами, цілком розташованих на територіях інших держав.
Розкіш по-корейському: королівські палаци Сеула
Південнокорейський Сеул, у 20 столітті стрімко перетворившись зі старовинного міста бідної країни на процвітаючу столицю передової держави, однозначно заслуговує на повагу. Разом з тим пошани варті й муніципальні чиновники та патріоти, котрі зуміли в часи бурхливої індустріалізації зберегти багатющу спадщину минулого – королівські палаци династії Чосон.
Монсеррат: у гості до янголів
Якщо зазирнути в записники мандрівників, котрі готуються вирушити до Іспанії, то після популярної Барселони другою позицією в списку неодмінно буде Монсеррат. Монастирська гора є обов’язковою для візиту і у місцевих мешканців, вони вважають за потрібне бодай раз на рік відвідати релігійне серце Каталонії.
Квіти по-українському. Катерина Білокур
У будь-якій творчості є формати і правила: потрапивши «в мейнстрімовий струмінь», митець не голодуватиме. Проте за тоталітарних часів, коли всі сфери людського життя контролюються і коригуються, про індивідуальність узагалі можна забути. Напевно, на зло системі і з'являються самородки, праця яких стає безсмертною. Про одного з таких, художницю Катерину Білокур, сьогодні згадує OUTLOOK.
Великі криві Фріденсрайха Гундертвассера
Він вигадав своє ім’я, щоб не бути схожим ні на кого іншого. Бунт його індивідуальності став основою для величезної творчої спадщини, а архітектура – продемонструвала можливість поєднувати екологічність і сучасні технології.
Інтерв'ю із засновницею танцювальної школи Frizzante Ларисою Осипенко
У вирі життєвих подій ми часто прагнемо досягти успіху, забуваючи про дрібниці, які приносять задоволення і роблять нас щасливими. Ця історія про людину, котра відбулася в професії, але вчасно зупинилася, щоб реалізувати свою давню мрію...
ФОТОПРОЕКТ: Варшава звисока
Ми ловили перші останні промені осіннього сонця на майже порожніх варшавських вуличках в неділю. Коли сонце сховалося за хмарочосами - ми піднялися на найвищий з них, щоб побачити захід.
Східна музика суфіїв: Кавалі
«Кохання виникає, коли ти дивишся в очі іншої людини і бачиш в них Бога», - так перекладаються рядки однієї з арабських пісень, що називається Кавалі. Їхнє авторство приписують східним мандрівникам суфіям, котрі, намагаючись знайти сенс існування, босоніж сходили півсвіту. У подорожах вони складали пісні, в яких розповідали про те, що їм довелося пережити.
Кабукі: тернистий шлях квітки
Традиційний японський театр кабукі завжди лишався загадкою для європейського менталітету: зрозуміти спектакль без підказок гіда може хіба що спеціаліст з культури Країни вранішнього сонця.
Оманливий пензель пані Хокусай
Ексцентричний старець Кацусіка Хокусай був справжньою зіркою доби Едо, творчим генієм і нелюдським боржником половини міста. Він мав не менш як 30 псевдонімів, поміняв 93 будинки і створив безліч гравюр, малюнків і картин. Його відома «Велика хвиля в Канагаві» заворожує. Та мало хто знає, що цю ксилографію, як і багато інших робіт, Хокусаю допомагала створювати дочка – загублена в часі і величезній тіні «божевільного живописом» батька художниці Кацусіка Ой.
Керований хаос: архітектор Заха Хадід
В англійській мові є чудовий неологізм, синонім успішності – «селфмейдмен», котрий можна перекласти як «людина, що зробила себе». Саме такою людиною, безумовно, є знаменитий архітектор Заха Хадід. Ми розкажемо про її непростий життєвий і творчий шлях її ж словами.
У Києві було проведено виставку і відкрито мурал авторства KLONE
KLONE – художник, який народився в Україні. Він покинув країну, коли йому було 11 років. Тому можливість презентувати в Києві свою виставку і розписати мурал має для майстра особливе значення. Нам удалося взяти ексклюзивне інтерв'ю у загадкового художника, який ретельно приховує від світу навіть своє справжнє ім'я.
В Києві за підтримки Посольства Австралії відкрилась виставка «Художники-Амбасадори. Українська Австраліана»
В рамках програми 2017 року на честь 25-річчя встановлення дипломатичних відносин між Австралією і Україною, а також відзначення 70-річчя поселення українців в Австралії у Києві відкрилась виставка «Художники-Амбасадори. Українська Австраліана».
Ми там були: Прага
Де віднайти найвужчий у Чехії готель «Clementin» завширшки всього близько 3 метрів, як вибрати між Pilsner Urquel, Krušovice і Gambrinus, коли годувати золотих коропів і чому 91-ий трамвай не такий як усі? Про це і не тільки дізналася Ельвіра Матросова. І, попри те, що це місто стоїть на Влтаві (дослівно wilth-ahwa – дика вода), воно аристократичне, стримане, спокійне, хоча і далеке від пуританства. Аромат хмелю, здоби і кави навкруги – незаперечна ознака того, що Прага з радістю стане потурати всім туристичним слабостям. Тож тримайтеся!
Дивовижний світ Патрика Догерті
Ленд-арт – це не просто ландшафтний дизайн, а цілий напрямок у мистецтві, котре в XXI столітті, коли про «зелені технології» та навколишнє середовище не говорить тільки лінивий, вважається одним із найважливіших. Імена зірок цього виду діяльності вже постійно згадуються кураторами, критиками і поціновувачами, і особливо серед них вирізняється Патрик Догерті зі своїми неймовірними роботами.
Євробачення в цифрах і фактах
Минулої суботи в столиці України Києві відбувся фінал Євробачення – головного пісенного конкурсу Старого Світу. Поки меломани насолоджувалися гостинним і зеленим Києвом, а самі виконавці виступали в грандіозному шоу, Outlook, щоб підготував найцікавіші факти про легендарний конкурс із більш як 60-річною історією.
А зараз вилетить пташка. Історії створення відомих фото
Неможливо уявити, яку кількість знімків зробило людство за більш як півторастолітню історію фотографії. Та серед них є і знакові, відомі всім не так своєю художньою цінністю, як значимістю зображеного моменту або переданого настрою. Саме про такі легендарні кадри далі в Outlook.
Куди сходити? П’ять найцікавіших музеїв сучасного мистецтва Європи
Франсуаза Барб-Галль вчить, як розмовляти з дітьми про мистецтво. Вона у своїх книгах наводить приклади, навчає бачити те, що не бачать інші. Помічати деталі і забувати про ярлики. Але варто визнати, що серед дорослих вкрай мало людей, котрі можуть похизуватися знаннями у цій сфері.
Посол Єгипту відкрив виставку сучасного мистецтва «Egyptian Vision»
3 квітня Посол Єгипту в Україні, Й.В. пан Хоссам Ельдін Алі, у МВЦ «Музей історії Києва» відкрив виставковий проект сучасного образотворчого мистецтва “Egyptian Vision” ("Єгипетське бачення"), присвячений 25-річчю встановлення єгипетсько-українських дипломатичних відносин.
Закрити
Outlook facebook page