RU  UK  EN
Статті  >  Напиши  >  Еквадор: бути індіанцем

Еквадор: бути індіанцем

Олена Расенко відвідала Еквадор і за час поїздки встиг не тільки зібрати для редакції безліч матеріалу, але й познайомитися з місцевими і навіть втратити свідомість...Один з відомих курортів Еквадору – Баньос. Маленьке, затишне містечко в кількох годинах їзди від столиці. Воно займає вузьку долину на висоті двох тисяч метрів над рівнем моря і з усіх боків оточене горами.

Мене вперше підозрювали у перевезенні наркотиків. Одна, в країні, де немає українського посольства, я стояла і гарячково думала, чи не міг хтось щось підкинути мені на шляху до аеропорту. У той момент від переживань я, здається, схудла на кілька кілограмів. Митник, який погано говорив англійською, при мені зняв целофанову упаковку з валізи й акуратно обмацав мої особисті речі. Однак, навіть не дійшовши до дна, сказав, що все нормально і мені можна йти на посадку. Коли я вдруге відлітала з Еквадору, ситуація повторилася. Потім я зрозуміла, що перевіряють практично всіх іноземців, просто тому що існує проблема наркобізнесу на континенті, а громадяни інших країн часто виявляються перевізниками заборонених речовин.

Тільки прогулюючись на самоті можна відчути дух чужого міста. Пізнати його звуки, запахи і смак. Трошки заблукати, розпитати місцевих, де знаходиться, наприклад, бібліотека і зайти в найближче маленьке кафе. Чужа мова, нові інтонації, відкриття за кожним поворотом. Здається, що цей вир переносить в іншу реальність.

Еквадор дивовижний. Багато разів, спостерігаючи, як сідає сонце на екваторі, я повільно втягувала в себе повітря, намагаючись зрозуміти, чому воно так п’янить. Якоїсь миті я ловила амбре фруктових дерев, наступної – аромат троянд і лаванди. Іноді пахло евкаліптовим медом або міцною кавою, яку еквадорці так люблять пити вечорами. Проте один запах, свіжий, ранковий, наполегливий, схожий на саме життя, відчувався повсюди. Це була вода. Чиста і холодна, з присмаком снігу, вона спускається з Анд, а гаряча, збагачена мінералами – б’є з-під землі. Сотні річок і струмків, розкиданих по всій країні, впадають у Світовий океан, зрошуючи вічнозелені ліси Еквадору. Форель, марліни, тунець, окунь, сом, піраньї. Деякі індіанці досі ловлять рибу в гірських водоймах за допомогою загострених палиць.

І так само як і багато тисяч років тому, нащадки інків відпочивають біля термальних джерел. Раніше воїни годинами просиджували там, заліковуючи свої рани, отримані в боях з супротивником. Нині ж у країні десятки «диких» і облаштованих місць для прийняття водних процедур, і еквадорці цілими сім’ями виїжджають туди на всі вихідні. Розташовані вони в безпосередній близькості від діючих або сплячих вулканів. Медики стверджують, що вода Анд здатна вилікувати суглоби, шлунок і шкіру.

Один з відомих курортів Еквадору – Баньос. Маленьке, затишне містечко в кількох годинах їзди від столиці. Воно займає вузьку долину на висоті двох тисяч метрів над рівнем моря і з усіх боків оточене горами. Поруч з вогнедишним Тунгурауа два заповнених по вінця цілющих басейни. Та перш ніж бездумно плескатися в них, варто поміркувати над тим фактом, що у цього оздоровчого релаксу є свій «підводний камінь» – часті випадки зомління серед тих, хто вирішив скупатися. Саме в Баньосі вперше знепритомніла і я. А причина такої реакції організму – перепади температур і, як наслідок, артеріального тиску у відвідувачів. Поруч з гарячими басейнами встановлено кілька душових кабінок з крижаними струменями. Після майже киплячої водойми стати під холодний душ – випробування на міцність навіть для абсолютно здорової людини. А в іншому для обережних і не фанатичних туристів термальні курорти Еквадору цілком безпечні. Втім, рекомендую зосереджуватися не тільки на оздоровчій частині відпочинку, а й на... споглядальній. Баньос оточують п’ятдесят сім водоспадів. 

Через містечко проходить звивиста гірська дорога і, петляючи разом з нею, я заглиблювалася в джунглі. Амазонка величезна і прекрасна. Тут мешкають очкові ведмеді, ягуари, тамарини, отруйні жаби і тапіри, живуть чорні каймани і видри, електричні вугри і зелена анаконда. Над головою раз у раз проносяться хмари крикливих мавп, а з гілок зриваються райдужні ара. Біля ніг пробігають квапливі капібари – кумедні товстенькі тварини з короткими лапами.

Джунглі постачають еквадорців величезною кількістю фруктів. Серед них екзотичні плоди мамі, серцевина яких за смаком схожа на м’ясо, соковиті пепінос, що чимось нагадують огірки, черімойя з присмаком заварного крему. Над чаєм і мінералкою тут віддають перевагу фрешам. Кухня еквадорців проста й малосольна. На вулицях продають традиційні смажену картоплю, великі шматки свинини і кукурудзу. На свята готують куй – звичайна для нас морська свинка, затишна і ласкава тут, але запечена з сиром там. Для відчайдушних є картопляний суп «ягуарлокро», який подається з кров’ю, і страва з бичачих геніталій «кальдо-де-мангера» чи делікатесний бульйон «кальдо-де-пата» зі смаженими телячими копитами.

Еквадорці дуже працьовиті. Вони з вдячністю ставляться до того, чим обдарувала їх природа. І навіть індустріальний світ, який кількасот років тому увірвався на континент, не зміг викорінити в душах індіанців почуття глибокого обожнення землі. Буквально кожен її клаптик зораний і засіяний. Щодня хороший господар виходить у поле або на город подивитися, як росте маїс, пшениця, картопля, банан, чи набралися соком помідори, чи позеленіла цибуля, чи підросло авокадо.

Величезні поля полуниці накривають поліетиленовою плівкою, щоб урожай, який збирають тут тричі на рік, зняти з гілочок чистим і цілим. Коли індіанець засіває землю, він наспівує дещо сумні мотиви. Це імпровізація, суміш молитви і стародавніх індіанських мелодій. Людина просить у ґрунту хорошого врожаю і журиться, що без щедрих дарів природи він і його родина пропадуть.

Найважливішими речами для еквадорців є їхня сім’я, віра в Бога, честь, патріотизм. Вони скромні й стримані, не нав’язуються, завжди першими вітаються з незнайомцями, під час торгу легко поступаються, старанно вчаться, практично не палять і не п’ють, люблять грати у футбол і вірять, що кожне справжнє почуття має знайти своє продовження біля вівтаря. Еквадорські чоловіки з радістю віддають кермо влади своїм дружинам. Жінки керують господарством, виконують роль домашніх скарбників, вирішують, куди і коли підуть навчатися діти, де сім’я проведе майбутню відпустку і навіть чи може син або дочка, які швидко подорослішали, сходити на побачення. Місцеві не вибагливі до одягу. Вони не соромляться надіти заштопану кофту чи бувалі штани. Проте кожен поважаючий себе індіанець ніколи не з’явиться серед людей у брудному. Зовнішня охайність – як ознака чистоти помислів.

В Еквадорі шанують старість. Законом країни закріплено право кожного, кому виповнилося 65, не стояти в черзі, а йти у її початок. Усі зобов’язані пропускати вперед літніх людей. Для них же безкоштовне медичне обслуговування, щоправда, тільки в державних клініках, знижки на комунальні послуги, проїзд у громадському транспорті і навіть безкоштовне поховання.

Тут звикли вскакувати в автобус на ходу. Навантажені й вагітні, старі й молоді, всі еквадорці за лічені секунди готові вийти на своїй зупинці. Уся справа в чіткому і щільному графіку міського та приміського транспорту. Бензин, а отже, і дорога тут коштує копійки. Всього за 7-10 доларів можна зі столиці потрапити практично в будь-який куточок країни.

Поїхала і я з друзями. Діставшись до невеликого містечка Отовало, ми зупинилися в затишному кафе. Хазяйкою закладу виявилася полячка, яка давно мешкає в Еквадорі. Трохи розпитавши мене, як там живе зараз Європа, вона запропонувала нам чай з листя коки. Бадьорливий, зовсім не схожий на традиційний, він чудово зігрівав у холодний вечір. Крім того, сон проганяли й почуті легенди. Мій місцевий друг захоплено розповідав, що десь у довколишніх горах заховане золото інків, що ніхто й дотепер не знає, скільки добра врятував від жадібних конкістадорів вождь Ромінауї. Можливо, колись цей скарб все-таки повернеться в казну народу, для якого тисячоліттями існують три головні заповіді (навіть прописані в конституції Еквадору) – не брехати, не красти і не лінуватися.

Фото з відкритих джерел

Вам це буде цікаво:
На чортовім кружляли колесі…
Крім кількох східноєвропейських країн, круглий металевий атракціон більше ніде не називають «чортовим». Іменоване за прізвищем творця «колесо Ферріса» вперше відкрило панораму Чикаго з 80-метрової висоти 1893 року. Відтоді вертикальний круг з кабінками почав з'являтися мало не в кожному великому місті. OUTLOOK пропонує вам дізнатися про найбільш вражаючі його екземпляри.
Кордони не перешкода: найбільш відомі анклави світу
Сьогодні Outlook подорожує по найцікавіших з точки зору географії й адміністративного управління містах і країнах, що є анклавами, цілком розташованих на територіях інших держав.
Подорожі до китової пащі
Нам, дорослим, іноді таки вдається втілити в життя дитячі фантазії, побачити наяву історії з малечих снів, відтворити те, що здавалося казкою. Ось мріяли ви коли-небудь побувати в пащі у кита? Ніби вас проковтнула величезна рибина і тривалий час ви там жили, роздивлялись, як там у неї всередині, облаштовували свій побут, плавали та пірнали досхочу?
Банк менталітетів. Японія: свій серед чужих
Японці вирощують сакуру, поїдають тоннами рис, майстерно скручують роли, розгулюють у кімоно і... вважають поганим тоном НЕ плямкати за столом. Якщо з першими фактами стійко асоціюються жителі Країни, де сходить сонце, то про останній знають далеко не всі. А проте, крім незвичайних правил етикету, у цього народу є ще цілий десяток тільки їм притаманних особливостей.
Пуерто-Ріко: заплив зі світлячками
Коли Христофор Колумб вперше висадився на Пуерто-Ріко 19 листопада 1493 під час своєї другої подорожі до берегів Америки, на острові не було нікого, крім жменьки індіанців, які називали себе таіно. Тепер же туди злітаються туристи практично з усього світла, просто щоб побачити ... бухту Москито!
Ваш сніданок, сер! Або як починають свій день у різних країнах світу
Маленький тост, шматочок сиру і ковток міцної кави. «Це вам не шведський стіл!» – обурено пробурчить офіціант, дивлячись на незадоволене обличчя туриста. Щедрій українській душі не збагнути, як таким примудряються наїстись місцеві жителі. Тому перед подорожжю до нової країни варто знати точно, де звечора приготувати собі бутерброди на ранок, а де й запастися кількома літрами води!
Східна музика суфіїв: Кавалі
«Кохання виникає, коли ти дивишся в очі іншої людини і бачиш в них Бога», - так перекладаються рядки однієї з арабських пісень, що називається Кавалі. Їхнє авторство приписують східним мандрівникам суфіям, котрі, намагаючись знайти сенс існування, босоніж сходили півсвіту. У подорожах вони складали пісні, в яких розповідали про те, що їм довелося пережити.
Кабукі: тернистий шлях квітки
Традиційний японський театр кабукі завжди лишався загадкою для європейського менталітету: зрозуміти спектакль без підказок гіда може хіба що спеціаліст з культури Країни вранішнього сонця.
США очима Богдана Янчева
Контекстний менеджер Богдан Янчев здійснив тривалу подорож у США. Він провів там близько півроку і не просто побував у найбільших містах, таких як Маямі, Нью-Йорк, Вашингтон, але й попрацював на різних роботах, завів чимало знайомств із місцевими і відвідав місця, про які звичайні туристи нічого не знають. Після повернення він розповів нам про свої найяскравіші враження.
ВІДЕО: Ремесла Узбекистану. Шиття золотом
OUTLOOK пощастило побувати в гостинному Узбекистані і ближче познайомитися з ремеслами цієї дивовижної країни. Сьогодні ми розповімо вам про мистецтво шиття золотом, а також про те, які матеріали використовує майстер, в чому секрети і унікальні особливості цього ремесла. Відчувайте світ з нами!
У Києві пройшов фестиваль Кореяда-2017
Познайомитися ближче з дивовижною і різноманітною корейською культурою змогли жителі і гості столиці в рамках Всеукраїнського фестивалю корейської культури і мистецтва «Кореяда-2017», який пройшов 14-15 червня в Українському домі.
Забуте мистецтво: чайна церемонія в Кореї
Після прогулянки жвавими вулицями Сеула хочеться розслабитися в кафе за чашкою ароматного чаю, але де там: хороші чайні є тільки при буддійських монастирях і на богемній пішохідній вулиці Інсадон. Чайна церемонія в Кореї, несумісна із суворим розпорядком офісів і фабрик, неохоче йде в маси, залишаючись радістю мудреців і привілеєм владик.
Дружина Посла Індії провела зустріч Ambassadors Spouses Club і показ національного одягу
Дружина Надзвичайного і Повноважного Посла Індії в Україні Анаміка Бхарті провела зустріч клубу дружин послів Ambassadors Spouses Club, в рамках якої пройшов показ традиційного індійського одягу і дружній обід.
У Києві пройде фестиваль корейської культури «Кореяда»
14-15 червня в Києві за сприяння Посольства Республіки Корея в Україні, Корейського культурного центру, Всеукраїнської Асоціації корейців, Ради національних спільнот, Фонду зарубіжних корейців пройде Всеукраїнський фестиваль корейської культури та мистецтва «Кореяда-2017».
ВІДЕО: Ремесла Узбекистану. Вироби з соломки
OUTLOOK пощастило побувати в гостинному Узбекистані і ближче познайомитися з ремеслами цієї дивовижної країни. Сьогодні ми розповімо вам про мистецтво виготовлення виробів з соломки, про те, які матеріали використовує майстер, в чому секрети і унікальні особливості цього ремесла. Відчувайте світ з нами!
Амазонки з племені мосо: заповідник фемінізму в затінку Гімалаїв
Автори антиутопій пророкують сотні бід людям майбутнього, яким знову і знову забороняють грати весілля, та, схоже, не все так страшно. У китайській провінції Юньнань, коло самісінького підніжжя Гімалаїв, живе матріархальне плем'я мосо, якому поняття шлюбу зовсім не знайоме. У їхній мові немає слів «чоловік» і «дружина», утім, немає і багатьох інших, таких як «ревнощі», «війна» і «зрада», і на долю вони не скаржаться.
ВІДЕО: Ukrainian Embroidery. Step in Time
OUTLOOK як проект, що працює в сфері культурної дипломатії і прагне відкривати Україну для світу і світ для українців, приєднався до масштабної події, яка проходить в ці дні в Києві - пісенного конкурсу Євробачення 2017. За ініціаитиви Міністерства інформаційної політики України ми провели для іноземних журналістів, які приїхали висвітлювати це грандіозне шоу, показ старовинних і сучасних українських костюмів «Ukrainian Embroidery. Step in Time ». Так само, як і століття тому, в наш час вишивка залишається невід'ємною частиною стилю українців. Орнаменти різняться по регіонах колористикою, але не своєю символікою. Сьогодні ми пропонуємо вам ролик про подію, що продемонструвала тенденції, які не втрачають своєї актуальності з часом ...
«Ukrainian Embroidery. Step in Time». Проект OUTLOOK провів показ стародавніх та сучасних українських костюмів для іноземних журналістів
У травні цього року увага всієї Європи прикута до України, до її серця - Києва. У нашу столицю приїжджають гості, щоб взяти участь і стати свідками грандіозного шоу пісенного конкурсу Eurovision 2017. І ми знову і знову з радістю і посмішкою зустрічаємо почесних гостей. OUTLOOK як проект, що працює в сфері культурної дипломатії і прагне відкривати Україну для світу і світ для українців приєднався до цієї масштабного події.
Водоспади Ігуасу - Ніагара «відпочиває»!
П’ять тонн води щомиті зриваються в ущелину, ревучи, піднімаючи пар і розплескуючи бризки на всі боки. «Рідка стіна» водоспадів Ігуасу півмісяцем, у три кілометри, розкинулася на кордоні Аргентини, Бразилії та Парагваю...
"Козлодрання"
«Дерти козла руками» – національна забава таджицьких чоловіків, яка, втім, користується величезною популярністю у всій Центральній Азії. Як правило, потягати того самого козла збирається кілька десятків, а то й сотня спритних вершників. Товкотнеча під час видовища виходить така, що люди падають з коней, втрачають свідомість і навіть калічаться. І хоча гравці докладають усіх зусиль, аби захистити ноги та голови, все одно удари й синці для них – звичайна річ.
Закрити
Outlook facebook page