RU  UK  EN
Статті  >  Дізнайся  >  «Теорія великої відмови»

«Теорія великої відмови»

Дата 8 жовтня 1906 року залишилася в історії як символ великої відмови від заслужених почестей. Ось фінський письменник Арвід Ярнефельт отримує листа від Льва Толстого, нетерпляче розриває конверт, вдивляючись в написане російським прозаїком: «Постарайтеся зробити так, щоб мені не присуджували Нобелівської премії. Адже, якби це сталося, мені було б дуже неприємно відмовлятися».

Єдиною причиною, через яку 78-річний письменник відмовився від премії, була улюблена формула ідеалістів: «Гроші – зло». У листі до фінського колеги Лев Толстой пояснив, що всі біди світу походять від грошей, а тому неможливо розпоряджатися винагородою, не заплямувавши совісті. Ярнефельт виконав прохання автора «Війни і миру», і премію присудили італійському поетові Джозуе Кардуччі.

Іншим письменником, який відмовився від нагороди з альтруїстичних міркувань, був Жан-Поль Сартр. 1964 року засновники премії визнали, що творчість Сартра «пронизана духом свободи та пошуками істини». Знаменитий модерніст, герої творів якого отруєні буднями до «нудоти» і натикаються на стіну нерозуміння, вчинив відповідно до своїх принципів. Незалежність – «найважливіше поняття філософії» – не дозволила Сартру прийняти грошову винагороду. Про яку незалежність іде мова? Відповідь знаходимо в есе «Чому я відмовився від премії»: «Мої симпатії до венесуельських партизанів стосуються лише мене. Однак, якщо «Жан-Поль Сартр, лауреат Нобелівської премії» виступить на захист венесуельського опору, тим самим він разом із собою захопить і сам інститут Нобелівської премії». Це не перша відмова Сартра: 1945 року високопоставлені друзі запропонували філософу орден Почесного легіону, але модерніст не прийняв цього дару. А згодом і взагалі заявив, що література – це сурогат дієвого перетворення світу, а отже, у романістиці йому більше нема чого робити.

З ідейних міркувань не взяв грошової винагороди і Григорій Перельман, до того ж двічі: у 2006 році відмовився від Філдсівської премії – аналога Нобелівської, що вручається математикам, а 2010-го – від премії Математичного інституту Клея за вирішення гіпотези Пуанкаре, над якою вчені сушили мізки понад сто років. Причини відмови залишаються невідомими, однак є парадокс: Перельман твердить, що не потребує грошей (до речі, розмір премії сягав мільйона доларів!), хоча живе на околиці Петербурга в маленькій кімнатці аскета, де з меблів тільки стіл, стілець, ліжко і таргани. За іншою версією, математик має загострене почуття справедливості і заявляє, що його внесок у науку рівносильний внескові американця Гамільтона і що нагорода має знаходити всіх своїх героїв.

Утім, для деяких діячів відмова від міжнародного визнання стала справжньою трагедією.

«Хто я – вбивця, тать кривавий?

За що кару я несу?

Світові подарував я

Краю рідного красу».

Так писав Борис Пастернак про цькування з боку вітчизняної влади. Чутки про те, що Пастернака номінують на Нобелівську премію, ходили з 1946 до 1950 року, і щойно європейські журналісти починали писати про це, на батьківщині письменника посилювалися нападки критиків.

«Я радше побоювався, як би ці плітки не стали правдою, ніж цього бажав, хоча присудження тягне за собою обов'язкову поїздку за нагородою, вихід у широкий світ, обмін думками. Але ж не в силах був би я зробити цю подорож звичайною заводною лялькою, як це водиться, а в мене життя своїх недописаний роман, і як би все це загострилося. Ото вже Вавилонський полон».

У 1955 році письменник закінчує «Доктора Живаго», а за три роки йому все-таки присуджують Нобелівську премію. Далі, як водиться, загроза заслання і розстрілу. Слова підтримки в західній пресі здаються краплею в океані погроз і приниження, яким піддають Пастернака в Радянському Союзі. Однак Борис Леонідович не втрачає віри, поки його подругу Ольгу Івінську, котра стала прототипом Лари, не звільняють з роботи. Сірим жовтневим ранком Пастернак іде на телеграф і відправляє листа до Стокгольма з відмовою від премії, а в ЦК телеграфує: «Я відмовився від премії, поверніть Івінській роботу».

У схожі обставини влада згодом поставила ще одного видатного письменника, талант якого Нобелівський комітет визначив як «моральну силу, почерпнуту в традиції російської літератури». Олександр Солженіцин не міг забрати премію зі Швеції протягом 1970–1974 років, побоюючись, що назад у Радянський Союз його вже не пустять. Утім, автора культового роману «Архіпелаг ГУЛАГ» оголосили дисидентом і таки позбавили громадянства. Як мовиться, не було б щастя, та нещастя допомогло – так і Солженіцин нарешті отримав можливість забрати грошову винагороду. Але від іншої премії Олександр Ісаєвич все ж відмовився. 1998 року Борис Єльцин підписав указ про нагородження орденом «Святого апостола Андрія Первозванного», на що письменник заявив: «Від верховної влади, яка довела Росію до цього згубного стану, я не можу прийняти нагороду. Може, через багато років цю нагороду візьмуть мої сини».

І нарешті, відносно недавно, 2004 року, Нобелівську премію присудили австрійській письменниці Ельфріде Єлінек.

Та жінка принципово не приїхала на церемонію, бо вважала таку честь незаслуженою. Утім, від грошової винагороди відмовлятися не стала.

Дивитися на дар як на гру, умови якої ти приймаєш або ні – такий погляд на життя властивий багатьом геніям. Попри те, що формальні причини відмови від премій бувають різними: від ідейних протиріч до шантажу близьких, суть залишається тією ж самою – це небажання ставати залежним від умов, нав'язаних іншими.

Вам це буде цікаво:
Керований хаос: архітектор Заха Хадід
В англійській мові є чудовий неологізм, синонім успішності – «селфмейдмен», котрий можна перекласти як «людина, що зробила себе». Саме такою людиною, безумовно, є знаменитий архітектор Заха Хадід. Ми розкажемо про її непростий життєвий і творчий шлях її ж словами.
Шведський відлюдник Інгмар Бергман
14 липня 1918 року у шведському місті Упсала народився чоловік, який зняв понад 50 картин і поставив кількадесят вистав, що підняли планку у мистецтві на недосяжний рівень. Навіть сьогодні, переглядаючи шедеври Бергмана, створені ще півстоліття тому, розумієш, що вони нічого не втратили з часом – скоріше навпаки.
Історія бренду: Жан Пату
Йому вдалося вловити зухвалий дух початку двадцятого століття і передати ідеали епохи в модних новаціях. Радість, швидкість і легкість – якщо емоції допомагають продавати, то враження, пов'язані з брендом Жана Пату, будуть саме такими.
Історія бренду: Davidoff
Він заробив свої перші песо, танцюючи танго і чарльстон. Трудився зварювальником у Буенос-Айресі та не гребував будь-якою працею, щоб зібрати свій стартовий капітал. Фанатичний трудоголік, який увесь час намагався виглядати снобом. Усміхнений з клієнтами та неймовірно вимогливий до колег. Читайте в OUTLOOK у день народження Зіно Давидоффа про те, як обдарований скрипаль з українським корінням домігся для свого бренду без перебільшень королівських аудієнцій.
ВІДЕО: Загадка на півдні Франції - печера Шове
У 1994 році в горах на півдні Франції була виявлена печера, всередині якої знаходилося більше тисячі наскельних зображень, що датуються 34 століттям до нашої ери. На думку експертів, це сліди першої цивілізації на території Європи. Чудовою якістю збережених малюнків печера зобов'язана тому, що в результаті обвалення каменів вона була законсервована протягом останніх 23 тисяч років. Сьогодні OUTLOOK проведе для вас екскурсію по місцю, куди неможливо потрапити звичайній людині!
У Києві відсвяткували День Відродження, Єдності і поезії Махтумкулі і День Конституції Туркменістану
Посольство Туркменістану в Україні та особисто Надзвичайний і Повноважний Посол Нурберди Аманмурадов провели в Києві урочистий захід, присвячений Дню Відродження, Єдності і поезії Махтумкулі Фрагі і річниці прийняття Конституції Туркменістану.
Посол Іспанії взяв участь в концерті, присвяченому річниці публікації твору іспанського письменника...
За сприяння посольства Іспанії в Україні, в Києві відбувся концерт присвячений сторіччю публікації повісті «Платер і я» відомого іспанського автора Хуана Рамона Хіменеса.
Слово – не горобець…
Слова, які ми промовляємо кожного дня, здаються нам звичайними і знайомими. Навіть виникає відчуття, що, наприклад, «шофер» був завжди. Ось тільки маленький нюанс: самим автомобілям всього лиш трохи більше ста років... Отже, не все так просто зі щоденним лексиконом. Тож чому б не згадати цікаві історії виникнення й інших слів?
Перфекціонізм – справа ювелірна
Сумні очі старого за вікном уважно стежили за революційною пожежею, яка охопила Петроград. Вогонь поширився на справу всього його життя – гордовита чотириповерхова будівля задихалася від крикливих комісарів і матросів, присутність яких здавалась грубим жартом після попередніх відвідувачів. Господар закладу, Карл Густавович Фаберже, напевно бачив у цьому хаосі наближення кінця своєї кар'єри. Однак, можливо, і потай сподівався на друге життя власної спадщини. Якби він знав, що так воно й станеться, – навряд чи маестро так швидко втратив би душевні сили...
Посольство Білорусі провело урочистий вечір, присвячений творчості Янки Купали і Тараса Шевченка
Посольство Республіки Білорусь в Україні та особисто Надзвичайний і Повноважний Посол Ігор Сокол організували і провели в Києві урочистий вечір, присвячений творчості видатних класиків літератури наших країн Янки Купали і Тараса Шевченка.
Посольства Болгарії та Ізраїлю відкрили в Києві виставку, присвячену долі євреїв у Болгарії
Посольство Республіки Болгарія та Держави Ізраїль в Україні, а також Департамент культури Київської міської державної адміністрації та Національний історико-архітектурний музей "Київська Фортеця" відкрили виставку, присвячену долі євреїв у Болгарії.
"Бути вдома значить відчувати себе в безпеці". У Києві вшанували пам'ять Ясіра Арафата
"Бути вдома означає відчувати себе в безпеці ...", - ці слова належать засновнику і першому главі Палестинської національної адміністрації, борцю за свободу Палестини, лауреату Нобелівської премії Ясіра Арафата. 11 листопада в Києві відбувся вечір пам'яті палестинського лідера, організований посольством Палестини в Україні і палестинської діаспорою.
Сила – у миротворчості: День Організації Об'єднаних Націй
Організацію Об'єднаних Націй було створено задля припинення насильства у світі, захисту прав людини і викорінення злиднів. 24 жовтня 1945 року держави-засновники ратифікували договір про створення всесвітнього органу, який отримав назву ООН.
Берлін. Голокост. Місця пам’яті
Завдяки Єврейському форуму України і особисто його Президентові Аркадію Монастирському OUTLOOK вдалось побувати у Берліні і відвідати місця, пов’язані зі страшними злочинами Голокосту. І сьогодні, коли в Україні готуються до 75-ліття трагедії Бабиного Яру, ми вирішили згадати про місця, що досі зберігають сліди Голокосту.
Помпеї: життя під попелом
Людська історія пам'ятає Дрезден, Хіросіму, Нагасакі. Але очолюють цей сумний список древні Помпеї – жителі, якого стали застиглими пам'ятниками не з власної волі. Місто з видом на Везувій, неподалік сучасного Неаполя, було одним з найбільш розвинених не тільки в Римській імперії, але і в Європі. Свідченням цього є те, що Помпеї лежали на торговельному шляху, який з'єднував Рим і Південну Італію.
Петра. Скарби набатеїв
Безцінний дар земель Сходу, казкове місто, висічене з червоної плоті, столиця працьовитого арабського племені набатеїв, котрі прийшли до Йорданії понад дві тисячі років тому... У Петри багато порівнянь, та жодне з них не здатне передати красу і велич цього загадкового міста. Довгі роки воно було легендою, містом-примарою, що жило в оповідях про стародавній народ і його дивовижні скарби.
Усама Кафа: антикризова людина в кризові часи
Сміливі і талановиті люди, котрі не бояться розвиватися і запускати нові напрямки свого бізнесу навіть у, здавалося б, несприятливі часи, безумовно, заслуговують на повагу. Один із таких героїв – відомий український ресторатор Усама Кафа, котрий заснував L’KAFA Group.
ВІДЕО: Величний спадок Узбекистану
Завдяки Посольству Узбекистану в Україні та особисто Надзвичайному і Повноважному Послу Алішеру Абдуаліеву OUTLOOK пощастило побувати в цій гостинній країні. І сьогодні ми розповімо про унікальне місце - Мавзолей видатного полководця і політичного діяча Амір Темура. У квітні цього року Узбекистан відзначає 680-річчя з дня народження великого правителя.
Літературний меседж світу вiдправлено!
Єднання і взаємоповага – це те, що має стати основою відносин між державами, гарантією високоінтелектуального діалогу націй. Саме тому сьогодні міжнародна спільнота має більше проявляти свою міжнаціональну зацікавленість і поступово відкривати невідомі раніше факти «біографій» своїх культур. Завдяки усвідомленню цього і народилася ідея створення проекту.
"Le Grand Louvre"
В найбільш знаному музеї світу, французькому Луврі, було впершо відкрито двері для публіки в 1793. Хоча й до цього ця будівля була відома далеко за межами Франції. Тільки от використовувалась вона далеко не в таких піднесених цілях, як зараз.
Закрити
Outlook facebook page