RU  UK  EN
Статті  >  Напиши  >  Країна, що вміє подобатися: Вірменія

Країна, що вміє подобатися: Вірменія

Олена Расенко побувала у Вірменії і тепер готова поділитися з читачами самобутністю цієї чарівної країни, в якій дійсно хочеться залишитися.

В цю кавказьку країну я їхала сама і до незнайомих людей. Перед мандрівкою родичі та друзі з десяток разів попередили мене про сувору вдачу горців і яскраво змалювали, які труднощі чекають у Вірменії мене, молоду жінку, яка подорожує без товариства. Уже сівши в літак, я подумала, чи не вибігти мені, поки не пізно, і забути про свої плани на Арарат і Севан. 

Потім заспокоїлась, поспостерігавши, як у салоні літака ніжно і трепетно велика вірменська родина опікала маленького хлопчика. Стало якось затишно, і я розслабилася.


Що впадає в очі?

На вулицях Єревана велелюдно. Спокійні, розслаблені жителі столиці прогулюються,сидять у кав’ярнях, грають у нарди, п'ють чай і гучно розмовляють по мобільних телефонах. Стільникові компанії нещодавно знизили ціни і зробили зв'язок доступним. Тому народ тільки-но відчув можливості дешевих розмов.

Перш ніж завітати до будь-якої кав’ярні, морально підготуйтеся до того, що кава у Вірменії не надто міцна, але неймовірно пересолоджена. Її варять із цукром. Тож офіціанта краще попередити про ваші уподобання.

Трав'яні чаї ж пречудові. Сировину для них збирають у горах і сонячних долинах Кавказу. Місцеві впевнені, що незабаром підкорять світ, напоївши його відварами власного приготування. А тому активно взялися розвивати цю галузь. Найпопулярніша серед місцевих суміш – чебрець, м'ята і липа.

Єреванці люблять моду. А іноді навіть дозволяють їй сідати собі на голову. Лаки, гелі, начіс.. Тут навіть сильна половина людства не нехтує цими засобами. Улюблені кольори взуття у хлопців – червоний і білий. Вірменки ходять переважно на підборах. Молодь здебільшого вдягається надто легко. Навіть у холодну пору носять коротенькі курточки, літні штани, футболки, дівчата – тоненькі сукні, прикриваючи руками сині носи. Чоловіки активно користуються парфумами, тому, проходячи повз чергового єреванця, можна ще довго відчувати шлейф стійкого деревного аромату. Жінки старшого віку віддають перевагу чорному одягу. Самі пояснюють такий вибір кольору численними війнами, які за довгі роки забрали майже в кожній сім'ї когось із родичів.

Вірмени відкриті, емоційні і товариські. Однак запрошувати в дім нового знайомого не поспішають. Спершу дещо насторожено промацують розмовою, вдивляються в очі, намагаючись зрозуміти, з якими намірами прийшов гість, і якщо відчувають безпеку, то запропонують ароматної кави або трав'яного чаю з шоколадними цукерками. Усе, щоб підсолодити і задобрити візитера. 

Що закарбувати?

Практично вся історична частина столиці збудована з рожевого туфу. Через це Єреван має солодкавий та апетитний вигляд, мов та квітка на верхівці торта. 

Я довго блукала його вулицями. Незліченну кількість пам'ятників, вилитих із бронзи, бетону або зібраних із брухту, дбайливо оточують барвисті клумби, водограї, скверики, овочеві крамнички та журнальні кіоски. Конуси церков, напівкруглі арки у східному стилі та дивовижні візерунки на вікнах і тротуарах.

У самісінькому серці міста, на Площі Республіки, танцює в такт мелодій Хачатуряна міський фонтан. Подивитися на нього приходять натовпи туристів. 

Багато з них говорять мовою фарсі. Перси тут часті гості й приносять місцевому турбізнесу стабільний дохід. Тут, на півночі від своєї країни, вони можуть трохи розслабитися, випити вина, жінки зняти обов'язкові для іранок хустки і «скуштувати вільного життя».

Якщо ж водограй освіжає недостатньо, варто згадати про озеро Севан – прохолодно там навіть у літню спеку. Це єдина велика водойма у Вірменії, яка водночас є і головним водосховищем країни. Розкинулось воно на висоті 1900 метрів над рівнем моря, в нього впадає 28 річок, а витікає всього одна. Колись його береги були вкриті густим лісом – буком і дубом. 

Нині дерев майже немає, зате, як і раніше, сюди прилітають: сірі куріпки, крижні, огари, чайки. А в період перельотів на озері відпочивають пелікани, фламінго, лебеді, баклани.

Там я і зустріла Спартака. Колишній вчитель малювання вже десять років пише Севан. Приходить вранці, ставить поруч термос із чаєм і спостерігає за водою до пізнього вечора. І так день у день. Каже, створив уже тисячі прекрасних пейзажів, але й досі захоплений красою, що навкруги, і так само закоханий у цю гладь. 

Попити з художником чаю приходить вісімдесятирічний Арман. Він теж любить озеро і проводить коло нього цілісінький день. Колишній випускник консерваторії, милий, усміхнений дідусь співає для мандрівників різними мовами, не вимагаючи грошей. Упевнений, веселити народ – його покликання, а що добрішим він буде до людей, то більше Творець відміряє йому років.

Чого повчитися?

Цей гірський народ працьовитий. Кожен клаптик землі, який може приносити користь – зорано та засіяно. У селян мозолисті, обвітрені руки. З ранку до вечора вони намагаються вичавити з кам'янистої землі максимум. Для багатьох вона стала єдиним годувальником. У стареньких пенсії невеликі, та й молодь у містечках і селах роками сидить без роботи. Але всі впевнені, що це тимчасово.

Простягати руку допомоги своїм – давня добра традиція. Чимало представників цієї нації живе закордоном, всього три мільйони – на землі предків. Кожен вірменин, який більш-менш стоїть на ногах, вважає своїм обов'язком допомогти рідній державі. Так, нещодавно місцеві школи попросили підтримки. Їм були потрібні дошки, парти, ремонт. Тож за півроку вірменська діаспора зібрала на реконструкцію навчальних закладів близько трьох мільйонів доларів. Переважно робили пожертви анонімно, не претендуючи навіть на елементарне «спасибі». Окрилені щедрістю співвітчизників, єреванці почали збирати гроші на садки, лікарні, музеї та дитячі будинки. Однак добрими вірмени себе не вважають, вони просто знають, що зобов'язані змінити ситуацію в країні на краще і робити це треба всією великою родиною.

Далі буде...

Вам це буде цікаво:
Канберра is the capital of Австралія
Австралія підсвідомо залітає до наших вух разом із гучним інтро з мушлі сіднейської опери, і лише потім ми згадуємо, що столицею цієї країни є Канберра. Багато хто розглядає це місто як зупинку між Мельбурном і Сіднеєм, але Канберра вже не тільки виношує, але й перетворює у реальність план із завоювання сердець усіх австралійських туристів.
Нормандія очима Корнія Грицюка: яблука, молоко та океан
Для багатьох туристів Франція – це в основному Париж із довжелезною чергою на Ейфелеву вежу, Лувр та околиці з їхнім королівським шиком або курорти Середземного моря. А ось Корній Грицюк, мандруючи цією країною, вирішив податися на північ – у Нормандію! Для наших читачів він підготував цикл подорожніх нотаток про поїздку до Атлантичного океану і почне свою розповідь із вражень від містечка Довіля!
Чан-чан. Перуанське місто з глини
Бувалі мандрівники розповідають, що розглядати руїни стародавніх поселень в Андах можна місяцями, переїжджаючи з одного регіону в інший. Особливо багате на археологічні комплекси західне узбережжя південного континенту. Декотрі з них, приміром, Мачу-Пікчу, давно стали популярними серед туристів, інші тільки розпочинають прочиняти свої двері для допитливих.
У ритмі серця. Японські барабани тайко
Його звуки проникають у саме серце, зупиняють потік думок і змушують кров рухатися в якомусь магічному ритмі. Це гуркіт грому. Це мурашки по шкірі. Це – тайко. Японські барабани на їхній батьківщині зведені у ранг культу. Без них не обходиться жоден офіційний захід, їхня гра тішить слух під час радості і допомагає пережити печаль.
Якщо у тебе 10 доларів і ти в Стамбулі
Серед туристів, особливо з Європи, складно знайти людей, котрі хоча б раз не насолоджувалися відпочинком у сонячній і гостинній Туреччині. А от що чекає тих, хто обрав «іншу Туреччину» і вирушив оглядати чудовий Стамбул, ми розповідаємо на прикладі 10 доларів.
Водні ворота. Вражаючі порти світу
Аеропорти, залізничні вокзали, автобусні станції практично завжди створюються «за примхою Людини». А ось порти і гавані – це вже спільна творчість homo sapiens і природи. Outlook пропонує вашій увазі найгарніші та найоригінальніші з них.
Подорожі до китової пащі
Нам, дорослим, іноді таки вдається втілити в життя дитячі фантазії, побачити наяву історії з малечих снів, відтворити те, що здавалося казкою. Ось мріяли ви коли-небудь побувати в пащі у кита? Ніби вас проковтнула величезна рибина і тривалий час ви там жили, роздивлялись, як там у неї всередині, облаштовували свій побут, плавали та пірнали досхочу?
Departure: Волендам
П’янка свобода, шедеври у музеях, фантастична архітектура, над якою трудились і людина, і природа – все це, звичайно, про нідерландську столицю Амстердам, таку відому і незвідану водночас. І все б добре, але самих Нідерландів у цьому, либонь, найбільш космополітичному і толерантному місті Європи практично немає, так що саме на її пошуки ми і рушимо в околиці столиці, а точніше – в село Волендам.
Габон. Ласкаво просимо!
Жили-були на західному узбережжі Африки пігмеї. Нікого не чіпали. Коли були голодні, полювали і збирали горіхи з бананами. Потім прийшли мпонгве і фангі. Пізніше припливли португальці і назвали ці землі Габоном. Французи, котрі з’явилися слідом, оголосили їх своєю колонією, і лише в середині минулого століття, коли пігмеїв лишилося вкрай мало, Габон отримав незалежність від іноземців.
Австралійський едем – острів Кенгуру
Грізні хвилі то підіймаються, немов воїни на чатах, то розбиваються об скелястий берег і, складаючи зброю і покірно відступаючи, розсипаються у піну. Вітер вільно гуляє поміж лавандових полів, а евкаліптові діброви ховають у своїх заростях сонних коал. От-от сутінки накриють усе живе темним ковшем, і нічне життя похапцем розправить свої крила. Це не видуманий світ казкових переказів, а повсякденне життя острова Кенгуру.
Скоро лопнуть: міста, що виступають проти туризму
Ми багато пишемо про подорожі і нестандартний туризм, розповідаємо, куди поїхати за екзотикою, і як з користю витратити 10 доларів у різних містах світу, але рідко замислюємося про те, що туризм має і зворотний бік. Цього разу ми вирішили поглянути на юрби туристів очима місцевих жителів і розповісти про проблеми, що спіткали найбільш відвідувані міста планети.
ТОП-5 космічних місць Землі
Пляжі, ліси, пустелі – ви вже побували у багатьох куточках Землі, і хочеться чогось надзвичайно особливого? Чому б і ні: людство дуже давно літає в космос! Щоправда, подорож на Марс здаватиметься надто дорогою навіть для мільйонера. Адже поїздка за межі Землі обходиться у бюджет власного острова. Не біда: на нашій улюбленій планеті є просто вражаючі і по-справжньому космічні пейзажі!
Сен-Тропе – місто, що зійшло з екрана
В елітних колах про Сен-Тропе вперше заговорили, коли наприкінці XIX століття сюди навідався Гі де Мопассан. Французький письменник, знаменитий своїм безоціночним реалізмом, розповідав про затишну красу Сен-Тропе, пригадуючи про «луску сардин, що виблискує на сонці подібно до перлин»…
Departure: Дакар
Сенегальська столиця Дакар – це не тільки найважливіше місто всієї Західної Африки, але й досить контрастне місце, найкраще для подорожі у форматі «познайомитися з Чорним континентом, але м'яко і плавно». Крім багатьох цивілізаційних і звичних сучасній людині атрибутів тутешнього життя, відчуття, що Африка з усією її романтикою, незвіданим і проблемами зовсім близько, не покидає тебе ані на мить.
Примарні міста: Детройт, Орадур-сюр-Глан, Прип'ять, Ченгун
Американський Детройт ще не так давно був відомий як центр машинобудування, але сьогодні про нього куди частіше говорять в контексті вимирання і відтоку населення. Outlook вирішив розібратися, чому з’являються міста-примари.
Інчхон: корейське місто майбутнього
Інчхон вважають морськими і повітряними «воротами» Південної Кореї через наявність тут одного з найбільших морських портів країни і найкрупнішого в регіоні аеропорту. Місто стрімко розвивається – буквально за сто років воно пройшло шлях від скромного портового поселення до ультрасучасного промислового і туристичного центру.
Гірокастра: «албанський Рим»
Конвенція про охорону всесвітнього культурного і природного спадку ЮНЕСКО зобов’язує з року в рік невтомно працювати над вивченням об’єктів, що мають неминущу цінність і унікальних за походженням. Під номером 569 великого списку організації розмістилося місто Гірокастра, що на півдні Албанії, котре ми сьогодні вивчимо вздовж і впоперек.
Покоління дахів
Вони стають місцем найкрутіших тусовок, джерелом незвичайних ідей і непередбачуваних відкриттів. На пік своєї популярності виходять цілі особняки, храми, сади, басейни, стадіони – і все це на верхівці будівель! OUTLOOK запрошує вас на знайомство з найзапаморочливішими висотами і неймовірними краєвидами.
Скульптури Ватикану: історія та філософія
«Маленька країна, одначе з великою місією» – саме під таким девізом 11 лютого 1929 Латеранськими угодами між Італією і Святим Престолом Ватикан був визнаний суверенною територією. Цей пакт відчинив двері перед цікавими, які сторіччями обмінювалися плітками про те, «що ж зберігають замки Ватикану?» Злі язики бурчали, мовляв, стіни його наповнені чаклунством і книгами про захоплення світу, у підвалах замків є камери тортур для грішників, а після літургій алхіміки готують філософський камінь. Та коли музеї стали доступними для відвідувачів, римляни і гості Італії ахнули у захваті. А колекціонери підрахували, що вартість усіх творів мистецтв найменшої країни світу перевищує у 150 разів ВВП земної кулі.
Що подивитися в азіатській частині Стамбула?
Судячи з відгуків більшості туристів, котрі відвідали Стамбул, багато з них так і не зібралися досхочу погуляти азіатською частиною головного турецького мегаполіса. Максимум, що вони бачили – аеропорт Сабіха і причали, куди можна як на атракціон приплисти з Європи, попутно нагодувавши чайок хлібом. Щоб у вас склалася більш цільна і різноманітна картинка цього неймовірного міста, ми розповідаємо про унікальні шматочки азіатської його частини, не побачити які – злочин.
Закрити
Outlook facebook page