RU  UK  EN
Статті  >  Напиши  >  Країна, що вміє подобатися: Вірменія

Країна, що вміє подобатися: Вірменія

Олена Расенко побувала у Вірменії і тепер готова поділитися з читачами самобутністю цієї чарівної країни, в якій дійсно хочеться залишитися.

В цю кавказьку країну я їхала сама і до незнайомих людей. Перед мандрівкою родичі та друзі з десяток разів попередили мене про сувору вдачу горців і яскраво змалювали, які труднощі чекають у Вірменії мене, молоду жінку, яка подорожує без товариства. Уже сівши в літак, я подумала, чи не вибігти мені, поки не пізно, і забути про свої плани на Арарат і Севан. 

Потім заспокоїлась, поспостерігавши, як у салоні літака ніжно і трепетно велика вірменська родина опікала маленького хлопчика. Стало якось затишно, і я розслабилася.


Що впадає в очі?

На вулицях Єревана велелюдно. Спокійні, розслаблені жителі столиці прогулюються,сидять у кав’ярнях, грають у нарди, п'ють чай і гучно розмовляють по мобільних телефонах. Стільникові компанії нещодавно знизили ціни і зробили зв'язок доступним. Тому народ тільки-но відчув можливості дешевих розмов.

Перш ніж завітати до будь-якої кав’ярні, морально підготуйтеся до того, що кава у Вірменії не надто міцна, але неймовірно пересолоджена. Її варять із цукром. Тож офіціанта краще попередити про ваші уподобання.

Трав'яні чаї ж пречудові. Сировину для них збирають у горах і сонячних долинах Кавказу. Місцеві впевнені, що незабаром підкорять світ, напоївши його відварами власного приготування. А тому активно взялися розвивати цю галузь. Найпопулярніша серед місцевих суміш – чебрець, м'ята і липа.

Єреванці люблять моду. А іноді навіть дозволяють їй сідати собі на голову. Лаки, гелі, начіс.. Тут навіть сильна половина людства не нехтує цими засобами. Улюблені кольори взуття у хлопців – червоний і білий. Вірменки ходять переважно на підборах. Молодь здебільшого вдягається надто легко. Навіть у холодну пору носять коротенькі курточки, літні штани, футболки, дівчата – тоненькі сукні, прикриваючи руками сині носи. Чоловіки активно користуються парфумами, тому, проходячи повз чергового єреванця, можна ще довго відчувати шлейф стійкого деревного аромату. Жінки старшого віку віддають перевагу чорному одягу. Самі пояснюють такий вибір кольору численними війнами, які за довгі роки забрали майже в кожній сім'ї когось із родичів.

Вірмени відкриті, емоційні і товариські. Однак запрошувати в дім нового знайомого не поспішають. Спершу дещо насторожено промацують розмовою, вдивляються в очі, намагаючись зрозуміти, з якими намірами прийшов гість, і якщо відчувають безпеку, то запропонують ароматної кави або трав'яного чаю з шоколадними цукерками. Усе, щоб підсолодити і задобрити візитера. 

Що закарбувати?

Практично вся історична частина столиці збудована з рожевого туфу. Через це Єреван має солодкавий та апетитний вигляд, мов та квітка на верхівці торта. 

Я довго блукала його вулицями. Незліченну кількість пам'ятників, вилитих із бронзи, бетону або зібраних із брухту, дбайливо оточують барвисті клумби, водограї, скверики, овочеві крамнички та журнальні кіоски. Конуси церков, напівкруглі арки у східному стилі та дивовижні візерунки на вікнах і тротуарах.

У самісінькому серці міста, на Площі Республіки, танцює в такт мелодій Хачатуряна міський фонтан. Подивитися на нього приходять натовпи туристів. 

Багато з них говорять мовою фарсі. Перси тут часті гості й приносять місцевому турбізнесу стабільний дохід. Тут, на півночі від своєї країни, вони можуть трохи розслабитися, випити вина, жінки зняти обов'язкові для іранок хустки і «скуштувати вільного життя».

Якщо ж водограй освіжає недостатньо, варто згадати про озеро Севан – прохолодно там навіть у літню спеку. Це єдина велика водойма у Вірменії, яка водночас є і головним водосховищем країни. Розкинулось воно на висоті 1900 метрів над рівнем моря, в нього впадає 28 річок, а витікає всього одна. Колись його береги були вкриті густим лісом – буком і дубом. 

Нині дерев майже немає, зате, як і раніше, сюди прилітають: сірі куріпки, крижні, огари, чайки. А в період перельотів на озері відпочивають пелікани, фламінго, лебеді, баклани.

Там я і зустріла Спартака. Колишній вчитель малювання вже десять років пише Севан. Приходить вранці, ставить поруч термос із чаєм і спостерігає за водою до пізнього вечора. І так день у день. Каже, створив уже тисячі прекрасних пейзажів, але й досі захоплений красою, що навкруги, і так само закоханий у цю гладь. 

Попити з художником чаю приходить вісімдесятирічний Арман. Він теж любить озеро і проводить коло нього цілісінький день. Колишній випускник консерваторії, милий, усміхнений дідусь співає для мандрівників різними мовами, не вимагаючи грошей. Упевнений, веселити народ – його покликання, а що добрішим він буде до людей, то більше Творець відміряє йому років.

Чого повчитися?

Цей гірський народ працьовитий. Кожен клаптик землі, який може приносити користь – зорано та засіяно. У селян мозолисті, обвітрені руки. З ранку до вечора вони намагаються вичавити з кам'янистої землі максимум. Для багатьох вона стала єдиним годувальником. У стареньких пенсії невеликі, та й молодь у містечках і селах роками сидить без роботи. Але всі впевнені, що це тимчасово.

Простягати руку допомоги своїм – давня добра традиція. Чимало представників цієї нації живе закордоном, всього три мільйони – на землі предків. Кожен вірменин, який більш-менш стоїть на ногах, вважає своїм обов'язком допомогти рідній державі. Так, нещодавно місцеві школи попросили підтримки. Їм були потрібні дошки, парти, ремонт. Тож за півроку вірменська діаспора зібрала на реконструкцію навчальних закладів близько трьох мільйонів доларів. Переважно робили пожертви анонімно, не претендуючи навіть на елементарне «спасибі». Окрилені щедрістю співвітчизників, єреванці почали збирати гроші на садки, лікарні, музеї та дитячі будинки. Однак добрими вірмени себе не вважають, вони просто знають, що зобов'язані змінити ситуацію в країні на краще і робити це треба всією великою родиною.

Далі буде...

Вам це буде цікаво:
Листівка: Батумі
Молодий український письменник Павло Хоменский побував в місті, що втопає в зелені і блищить яскравими вогням - Батумі, яке самі місцеві жителі називають містом любові. Тут пальми, кипариси, магнолії, олеандри, бамбук, лавр, апельсинові дерева, туя і самшит пахнуть на кожному кроці і так і кличуть поспостерігати за романтичною картиною відплиття кораблів з гаваней. І сьогодні автор ділиться з вами своїми листівками з цього дивного міста, пронизаного шумом моря і смаком ароматного вина.
"Усе включено" і навіть більше: незвичайний готельний сервіс
Готелі, що надають аll inclusive для собак. Пансіон, у якому заколисують казками дорослих, або унікальне місце, де не шанують працю, а заохочують лінь. Це не сон і не паралельна реальність, а хитро продуманий готельний сервіс...
Транспорт світу: Вертикальний Лісабон
Лісабон – це не тільки одне з найгарніших і старовинних міст Європи, але й не надто легкий для життя і будівництва простір, якщо говорити про рельєф місцевості. Португальський мегаполіс розкинувся на семи густозаселених пагорбах. Саме тому його візитівкою вважаються три фунікулери та ліфт, без яких туристам і місцевим жителям було б вельми складно пересуватися містом.
Історія однієї вулиці: Проспект Багдад у Стамбулі.
Якщо весь величний Стамбул – це серце регіональної торгівлі, то одна з його розкішних вулиць – проспект Багдад – безумовно, головна артерія. Опинившись там, навіть заперечуючи шопінг усією душею, вельми складно встояти і не піддатися бажанням усе ж вирушити по крамницях і ринках. Хоча, і крім цього, тут також є що робити.
Навколо світу. Топ вражаючих навколосвітніх подорожей
Подорожі давно стали частиною життя людей. Завжди знаходилися сміливці й безумці, які вирушали світ заочі, ризикували – і все ж відкривали нові землі. Сьогодні, коли мапа світу має абсолютно чіткі обриси, ми пропонуємо вам декілька історій про навколосвітні експедиції, завдяки яким карта нині така, як є.
Семибарвне диво
Усі пам'ятають дитячу казку про чарівну семибарвну квітку, яка могла здійснювати бажання. Та не всі знають, що вона існує насправді. Утім, це не квітка, адже перебуває в сипучому стані. Мова йде про пісок, яким укрито одне із сіл Маврикії – Шамарель. Його веселкові дюни забарвлено самою природою в сім кольорів, а їхня магія надихає не одного казкаря.
Південний Гоа очами Кіри Кондратенко
Депресія і відсутність нових ідей? Вирушайте на Гоа! Якось саме завдяки відпочинку на Гоа бізнес-леді Кіра Кондратенко набралася сил для здійснення нового цікавого проекту. Сьогодні вона ділиться з нами своїми враженнями від острова, іменуючи його не інакше як раєм на Землі.
Бельгія очима Марини Орлової: Як живуть бельгійці
Марина Орлова – проектний менеджер у культурно-громадській організації. На одному з міжнародних проектів вона зустріла своє кохання – Віма, хлопця з Бельгії. Поїхати в його країну їй вдалося тільки тоді, коли Україна отримала безвіз і саме про те, як живуть бельгійці, що вони їдять на сніданок і як у них заведено відпочивати, Марина розповіла OUTLOOK.
Варанасі: місто-крематорій
Одні називають його містом храмів, інші – створеним богами, а хтось – крематорієм на Гангу. Сьогодні ми розповімо про індійське місто Варанасі, де смерть нікого не лякає і вже давно стала бізнесом. Цей мегаполіс із півтора мільйонним населенням, розташований на північному сході країни, згідно з легендами був заснований більше п'яти тисяч років тому богом Шивою.
Розчарування туристів: від Франції до Македонії
Ейфелева вежа, на думку Гі де Мопассана, – просто величезна залізна потвора в центрі Парижа. А романтична шекспірівська Венеція, подейкують, суцільний "смітник" з гострим смородом нечистот по всьому місту. Ми розізнали у бувалих тревелманів, які з ними траплялися розчарування в далеких подорожах.
Дудук: Музика, що пробуджує кохання
Цій музиці півтори тисячі років. Ніжні, обволікаючі мелодії, зіграні на флейті дудук, називають «голосом вічності». У Вірменії, де люди шанують народні мотиви, вірять, що в дудук вселилася душа абрикосового дерева – і змусила дерево зазвучати. Вони вписуються протяжним і пронизливим звучанням, що пробуджують легку ностальгію.
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 1
Олена Расенко, повернувшись з Японії, розпочинає спеціальний цикл матеріалів про цю країну. Попередження для особливо вразливих: обережно! Після прочитання розвивається гостре бажання зірватися, купити авіаквиток в таку чудову і чарівну країну висхідного сонця!
Проводжаючих просимо залишити вагони: найцікавіші поїзди планети
Незважаючи на безупинний розвиток авіатранспорту, багато людей по всій планеті все ще люблять з різних причин подорожувати поїздами. І хай у більшості поїзд асоціюється з доволі повільним пересуванням, якщо порівнювати з літаками, і комфортом у найкращому випадку рівня минулого століття, дивлячись на нашу добірку, ви напевно в зайвий раз замислитесь, як же все-таки добиратися до пункту призначення.
Кордони не перешкода: найбільш відомі анклави світу
Сьогодні OUTLOOK подорожує по найцікавішим з точки зору географії та адміністративного управління містам і країнам, які є анклавами, повністю розташовуючись на територіях інших держав.
США очима Богдана Янчева
Контекстний менеджер Богдан Янчев здійснив тривалу подорож у США. Він провів там близько півроку і не просто побував у найбільших містах, таких як Маямі, Нью-Йорк, Вашингтон, але й попрацював на різних роботах, завів чимало знайомств із місцевими і відвідав місця, про які звичайні туристи нічого не знають. Після повернення він розповів нам про свої найяскравіші враження.
Гетто світу: Бедфорд: англійська глибинка з італійським присмаком
Сьогодні розповіддю про одне з найбільш дивовижних поєднань, яке тільки можна уявити, таких несхожих одне на одного народів – італійців та англійців – ми продовжуємо нашу рубрику, присвячену етнічним гетто світу. Приготуйтеся вирушити разом з нами в холодний і дощовий Бедфорд, де ми зануримося в теплу середземноморську атмосферу.
Індійське село Кодхіні: таємниця близнюків, котру ніхто не розгадав
У світі є незвичайне місце, де народжується найбільше близнюків. Хоча на перший погляд це схоже на містичний збіг, статистика змушує вірити в чудеса. Індійський штат Керала може похвалитися селом, де відбуваються незвичайні речі. Кодхіні – те саме місце, де близнюків більше, ніж у будь-якій іншій точці світу. І цьому немає майже жодних пояснень.
Канберра is the capital of...
Австралія підсвідомо залітає до наших вух разом із гучним інтро з мушлі сіднейської опери, і лише потім ми згадуємо, що столицею цієї країни є Канберра. Багато хто розглядає це місто як зупинку між Мельбурном і Сіднеєм, але Канберра вже не тільки виношує, але й перетворює у реальність план із завоювання сердець усіх австралійських туристів.
Нормандія очима Корнія Грицюка: яблука, молоко та океан
Для багатьох туристів Франція – це в основному Париж із довжелезною чергою на Ейфелеву вежу, Лувр та околиці з їхнім королівським шиком або курорти Середземного моря. А ось Корній Грицюк, мандруючи цією країною, вирішив податися на північ – у Нормандію! Для наших читачів він підготував цикл подорожніх нотаток про поїздку до Атлантичного океану і почне свою розповідь із вражень від містечка Довіля!
Чан-чан. Перуанське місто з глини
Бувалі мандрівники розповідають, що розглядати руїни стародавніх поселень в Андах можна місяцями, переїжджаючи з одного регіону в інший. Особливо багате на археологічні комплекси західне узбережжя південного континенту. Декотрі з них, приміром, Мачу-Пікчу, давно стали популярними серед туристів, інші тільки розпочинають прочиняти свої двері для допитливих.
Закрити
Outlook facebook page