RU  UK  EN
Статті  >  Напиши  >  Країна, що вміє подобатися: Вірменія. Частина 2

Країна, що вміє подобатися: Вірменія. Частина 2

Олена Расенко побувала у Вірменії і тепер готова поділитися з читачами самобутністю цієї чарівної країни, в якій дійсно хочеться залишитися.

Читайте також  «Країна, яка вміє сподобатися: Вірменія Частина 1».


Що подивитися?

До свого національного надбання – хачкарів – вірмени ставляться трепетно і з повагою. Це оброблені та облагороджені камені-хрести з унікальним візерунком. ЮНЕСКО включило їх до Фонду світової спадщини, бо подібні не трапляються в жодній іншій культурі.

Колись вірмени висікали хачкари з будь-якого приводу: в день весілля, народження або смерті, на честь вдалого військового походу. Кожен їхній завиток і лінія, як код для нащадків, розповідь про минуле.

Камені й донині не втратили своєї актуальності для вірмен. Люди роками економлять, щоб після смерті родичі могли встановити над їхніми могилами такий самобутній пам'ятник. Прогулюючись старим кладовищем серед древніх хачкарів, я зустріла дідуся, який прийшов посидіти біля могил своїх пращурів. Розповів, що й сам відкладає на подібний камінь, хоч і коштуватиме такий близько тисячі доларів. Це дорого для пенсіонера, однак зібрати гроші на монумент вважає справою обов'язковою.

Що скуштувати?

У єреванських супермаркетах можна знайти практично все те ж саме, що і в Україні. Повно наших шоколадних цукерок і горілки. Тому повз ці полиці я пробігала не зупиняючись. А ось біля коньячних стелажів можна стояти годинами. Щоб не робити реклами – багато, різноманітно, на будь-який гаманець і смак.

Чудові лаваші, шашлики, форель і кебаби з м'яса раків подають у маленьких придорожніх кафе. Хочеться з'їсти все і навіть зі скатертиною. Страви щедро присмачені приправами, соусами і прикрашені зеленню. А лимонад!

Коли мені захотілося випити пляшечку, а під руками не було відкривачки, я півгодини провозилася з металевою кришечкою, потихеньку відгинаючи її від горлечка то ніжкою від стільця, то батареєю, то, хай вибачать мене працівники готелю, краєм лакованого ліжка. Але з якою насолодою я припала врешті до напою...

Одного разу ми заїхали пообідати в село, яке трапилося по дорозі. Колишній фотограф покинув роботу і разом з родиною організував домашній бізнес. На досить просторому подвір'ї він накриває столи для іноземних делегацій. Тут-таки печуть хліб і настоюють абрикосову горілку. Від минулого життя у господаря залишилася тільки жилетка з численними кишеньками для провідців, ламп, тримачів, лінз. Чолов’яга довго журився, що фотографія нині не в пошані у Вірменії і розповідав про тонкощі свого нинішнього заняття. Найкращими їдцями, приміром, він назвав німців. Вони намагаються скуштувати всього і не скупляться на чайові. А ось італійці надто галасливі за столом. Їхня компанія з п'ятнадцяти осіб легко заглушить сотню японців. Ті ж їдять дуже тихо, хіба що чвакають, поділився спостереженнями господар.

Де відшукати просвітлення?

Біля скельного монастиря Ґегард нас зустрів молодий священик. Точніше ми відірвали його від роботи. А возився він з вуликами. Поскаржився, що вночі прийшов ведмідь, розкрив їх і поласував жаданою смакотою. Заходить на солодке звір не вперше. Ченці вже й виставляти окрему миску для клишоногого стали з торішнім медом, але свіже все-таки смачніше.

До слова, монахи тут не рідкість. Легенда свідчить, що перші з них з'явилися в цих місцях ще в IV столітті. Вони прийшли з Григорієм Просвітителем і залишилися біля чудодійного джерела, яке, за переказами, зцілює тіло і душу. Тому не дивно, що в Ґегарді завжди так багато паломників. Усі хочуть випити життєдайної води і подивитися на спис, яким поранили Христа.

Крім зцілення душі (а це, звісно, справа суто особиста), Вірменія може запропонувати і те, що шукають люди науки. Дивовижне сусідство давньої абетки і сучасних технологій. Величезне книгосховище, найбільше у світі – гордість Вірменії. Офіційна інформація свідчить, що фонди Матенадарану містять понад 17 тисяч рукописів і 100 тисяч старовинних документів.

Поряд з вірменськими в музеї зберігаються манускрипти російською, на івриті, латиною, арабською, сірійською, грецькою, японською, перською та іншими мовами. У фондах чимало особистих архівів відомих людей із заповітами, дарчими, свідоцтвами про народження та шлюби. Раритети коштують величезних грошей. Але продавати їх не збираються. Кажуть, так спокійніше буде спадкоємцям фоліантів.

У залі нагорі я зустріла бабусю з дівчинкою. Вони роздивлялися електронну версію стародавньої Біблії. Онучка по складах читала чудернацькі, дуже гарні завитки. Я поцікавилася, звідки вона знає старовірменську. Виявилося – росте в сім'ї філологів, а сама школярка гордо поглянула на мене і мовила: «Я ж вірменка!»

***

Перед вильотом, сидячи в салоні лайнера, я ловила кожну можливість ще раз подивитися на Арарат, помилуватися, як над ним сходить сонце, адже біля підніжжя гори розкинулася одна з найчарівніших країн. Вірите чи ні, та мені здавалося, що вона, прощаючись, усміхалася нашому літакові, який набирав висоту. 

Вам це буде цікаво:
У ритмі серця. Японські барабани тайко
Його звуки проникають у саме серце, зупиняють потік думок і змушують кров рухатися в якомусь магічному ритмі. Це гуркіт грому. Це мурашки по шкірі. Це – тайко. Японські барабани на їхній батьківщині зведені у ранг культу. Без них не обходиться жоден офіційний захід, їхня гра тішить слух під час радості і допомагає пережити печаль.
Якщо у тебе 10 доларів і ти в Стамбулі
Серед туристів, особливо з Європи, складно знайти людей, котрі хоча б раз не насолоджувалися відпочинком у сонячній і гостинній Туреччині. А от що чекає тих, хто обрав «іншу Туреччину» і вирушив оглядати чудовий Стамбул, ми розповідаємо на прикладі 10 доларів.
Водні ворота. Вражаючі порти світу
Аеропорти, залізничні вокзали, автобусні станції практично завжди створюються «за примхою Людини». А ось порти і гавані – це вже спільна творчість homo sapiens і природи. Outlook пропонує вашій увазі найгарніші та найоригінальніші з них.
Подорожі до китової пащі
Нам, дорослим, іноді таки вдається втілити в життя дитячі фантазії, побачити наяву історії з малечих снів, відтворити те, що здавалося казкою. Ось мріяли ви коли-небудь побувати в пащі у кита? Ніби вас проковтнула величезна рибина і тривалий час ви там жили, роздивлялись, як там у неї всередині, облаштовували свій побут, плавали та пірнали досхочу?
Departure: Волендам
П’янка свобода, шедеври у музеях, фантастична архітектура, над якою трудились і людина, і природа – все це, звичайно, про нідерландську столицю Амстердам, таку відому і незвідану водночас. І все б добре, але самих Нідерландів у цьому, либонь, найбільш космополітичному і толерантному місті Європи практично немає, так що саме на її пошуки ми і рушимо в околиці столиці, а точніше – в село Волендам.
Габон. Ласкаво просимо!
Жили-були на західному узбережжі Африки пігмеї. Нікого не чіпали. Коли були голодні, полювали і збирали горіхи з бананами. Потім прийшли мпонгве і фангі. Пізніше припливли португальці і назвали ці землі Габоном. Французи, котрі з’явилися слідом, оголосили їх своєю колонією, і лише в середині минулого століття, коли пігмеїв лишилося вкрай мало, Габон отримав незалежність від іноземців.
Австралійський едем – острів Кенгуру
Грізні хвилі то підіймаються, немов воїни на чатах, то розбиваються об скелястий берег і, складаючи зброю і покірно відступаючи, розсипаються у піну. Вітер вільно гуляє поміж лавандових полів, а евкаліптові діброви ховають у своїх заростях сонних коал. От-от сутінки накриють усе живе темним ковшем, і нічне життя похапцем розправить свої крила. Це не видуманий світ казкових переказів, а повсякденне життя острова Кенгуру.
Скоро лопнуть: міста, що виступають проти туризму
Ми багато пишемо про подорожі і нестандартний туризм, розповідаємо, куди поїхати за екзотикою, і як з користю витратити 10 доларів у різних містах світу, але рідко замислюємося про те, що туризм має і зворотний бік. Цього разу ми вирішили поглянути на юрби туристів очима місцевих жителів і розповісти про проблеми, що спіткали найбільш відвідувані міста планети.
ТОП-5 космічних місць Землі
Пляжі, ліси, пустелі – ви вже побували у багатьох куточках Землі, і хочеться чогось надзвичайно особливого? Чому б і ні: людство дуже давно літає в космос! Щоправда, подорож на Марс здаватиметься надто дорогою навіть для мільйонера. Адже поїздка за межі Землі обходиться у бюджет власного острова. Не біда: на нашій улюбленій планеті є просто вражаючі і по-справжньому космічні пейзажі!
Сен-Тропе – місто, що зійшло з екрана
В елітних колах про Сен-Тропе вперше заговорили, коли наприкінці XIX століття сюди навідався Гі де Мопассан. Французький письменник, знаменитий своїм безоціночним реалізмом, розповідав про затишну красу Сен-Тропе, пригадуючи про «луску сардин, що виблискує на сонці подібно до перлин»…
Departure: Дакар
Сенегальська столиця Дакар – це не тільки найважливіше місто всієї Західної Африки, але й досить контрастне місце, найкраще для подорожі у форматі «познайомитися з Чорним континентом, але м'яко і плавно». Крім багатьох цивілізаційних і звичних сучасній людині атрибутів тутешнього життя, відчуття, що Африка з усією її романтикою, незвіданим і проблемами зовсім близько, не покидає тебе ані на мить.
Примарні міста: Детройт, Орадур-сюр-Глан, Прип'ять, Ченгун
Американський Детройт ще не так давно був відомий як центр машинобудування, але сьогодні про нього куди частіше говорять в контексті вимирання і відтоку населення. Outlook вирішив розібратися, чому з’являються міста-примари.
Інчхон: корейське місто майбутнього
Інчхон вважають морськими і повітряними «воротами» Південної Кореї через наявність тут одного з найбільших морських портів країни і найкрупнішого в регіоні аеропорту. Місто стрімко розвивається – буквально за сто років воно пройшло шлях від скромного портового поселення до ультрасучасного промислового і туристичного центру.
Гірокастра: «албанський Рим»
Конвенція про охорону всесвітнього культурного і природного спадку ЮНЕСКО зобов’язує з року в рік невтомно працювати над вивченням об’єктів, що мають неминущу цінність і унікальних за походженням. Під номером 569 великого списку організації розмістилося місто Гірокастра, що на півдні Албанії, котре ми сьогодні вивчимо вздовж і впоперек.
Покоління дахів
Вони стають місцем найкрутіших тусовок, джерелом незвичайних ідей і непередбачуваних відкриттів. На пік своєї популярності виходять цілі особняки, храми, сади, басейни, стадіони – і все це на верхівці будівель! OUTLOOK запрошує вас на знайомство з найзапаморочливішими висотами і неймовірними краєвидами.
Скульптури Ватикану: історія та філософія
«Маленька країна, одначе з великою місією» – саме під таким девізом 11 лютого 1929 Латеранськими угодами між Італією і Святим Престолом Ватикан був визнаний суверенною територією. Цей пакт відчинив двері перед цікавими, які сторіччями обмінювалися плітками про те, «що ж зберігають замки Ватикану?» Злі язики бурчали, мовляв, стіни його наповнені чаклунством і книгами про захоплення світу, у підвалах замків є камери тортур для грішників, а після літургій алхіміки готують філософський камінь. Та коли музеї стали доступними для відвідувачів, римляни і гості Італії ахнули у захваті. А колекціонери підрахували, що вартість усіх творів мистецтв найменшої країни світу перевищує у 150 разів ВВП земної кулі.
Що подивитися в азіатській частині Стамбула?
Судячи з відгуків більшості туристів, котрі відвідали Стамбул, багато з них так і не зібралися досхочу погуляти азіатською частиною головного турецького мегаполіса. Максимум, що вони бачили – аеропорт Сабіха і причали, куди можна як на атракціон приплисти з Європи, попутно нагодувавши чайок хлібом. Щоб у вас склалася більш цільна і різноманітна картинка цього неймовірного міста, ми розповідаємо про унікальні шматочки азіатської його частини, не побачити які – злочин.
Незбагненний Нан-Мадол: місто над безоднею
Краще за незаселений острів може бути тільки покинутий штучний архіпелаг зі слідами зниклих цивілізацій! Мирний плескіт весел, що бентежать блакитні сни Тихого океану, утихомирює барабанний дріб екстазу у скронях, готуючи волю і розум до побачення з головною загадкою Мікронезії. Нан-Мадол пустує не одну сотню років, могутні стіни роз’їдає морська сіль, але навіть у полоні забуття заборонене місто не втрачає величі.
Каламата. Героїчне минуле та оливкове сьогодення
Стародавня Греція починалася з Мікен і Криту, а нова історія країни писалася з Каламати. Саме в цьому місті було вперше скинуто турецькі кайдани, звільнивши шлях для здобуття незалежності. Каламата – місце з характером. Менш ніж за 200 років його двічі відбудовували заново, і воно знову відроджувалось.
Вірменські хачкари: поема в камені
…Віртуозний різець вдихнув у холодну кам’яну глибу жар живої душі і створив хачкар – натхненну оповідь про духовний пошук і тугу за втраченим раєм. Неквапливо розгортаються чіпкі кільця стародавніх таїнств у завитках містичних орнаментів.
Закрити
Outlook facebook page