RU  UK  EN
Статті  >  Насолодись  >  З робітничих кварталів в оперу: канкану 156 років!

З робітничих кварталів в оперу: канкану 156 років!

Сьогодні відзначається офіційний день народження канкану. 21 жовтня 1858-го року його вперше виконали в Парижі. А неофіційно танцювали ще з початку XIX століття. Outlook ділиться невідомими фактами про спокусливі рухи, без яких уже неможливо уявити французької культури.

 Слово «канкан», саме по собі веселе і запальне, перекладається як «шум» чи «гам». Ще його використовують, коли порівнюють жінку з качкою, котра вихляє задньою частиною тулуба.

 Близько п'ятдесяти років танець вважався непристойним. Еліта його засуджувала, а виконували тільки в робітничих районах і на околицях Парижа. Деякі культурологи вважають, що канкан – провісник стриптизу. Хоча який же це стриптиз, якщо чоловіки бачили тільки оголену смужку тіла між панчохами та одягом – питання риторичне.

 Театральні режисери і директори, завсідники веселих кабаре, шукаючи там натхнення, помічали, що зухвалий танець із задиранням ніг привертає неабияку увагу. Напевно, тому 1858 року в паризькій опері на свій страх і ризик поставили «Орфей у пеклі» Оффенбаха, де добропорядну публіку в одному з актів розпалювали жваві красуні. Успіх був неймовірний, і про непристойності миттю забули.

 Остаточно як культовий і цілком пристойний канкан утвердили танцівниці знаменитого «Мулен Ружа». Взагалі, тамтешні панянки зі своїми талантами і долями – це окрема історія. Але ми зупинимося тільки на Ля Гулю, уродженці Ельзасу Луїзі Вебер, яка була примою наприкінці XIX століття. Її прізвисько перекладається як «ненажера», адже жіночка мала звичку підсісти до когось за столик після виступу і гарненько попоїсти за чужий рахунок. Ця танцівниця за життя була справжнім символом канкану. 1990-го року її останки навіть перепоховали на Монмартрі.

 Серед чоловіків найспритнішим вважалося виконання акробата Шарля Мазур’є, який привніс у танець шпагат як елемент.

 Ля Гулю та інші дівиці були героїнями незліченної кількості портретів, оскільки «Мулен Руж» відвідували практично всі художники, які жили в Парижі на зламі XIX–XX століть. Особливої слави зажив Анрі де Тулуз Лотрек, відомий серією плакатів з танцівницями.

 Жіночий вереск під час танцю з'явився в 1920-му році, коли французький хореограф П'єр Сандріні об'єднав сольний канкан з британським ансамблевим.

 Прийнято вважати, що практично всі рухи, що їх використовують під час цього веселого галопу, вигадали недавно. Та, за дослідженнями, ще в XVI столітті селянки з Бретані веселилися подібним чином. І навіть 2400 років до нашої ери в Єгипті танцювали щось на зразок канкану. Про це свідчать барельєфи.

 У Радянському Союзі, як ми знаємо, і сексу не було, і «танці танцювали» лише пристойні. Ось тільки сам Микита Сергійович Хрущов, моралізатор всієї країни, був не проти помилуватися довгоногими красунями. Під час свого робочого візиту до США генсек відклав справи державні й вирушив на знімальний майданчик фільму «Канкан», де залюбки провів кілька годин поряд із зіркою кіно Ширлі Маклейн та її партнерками-танцівницями по картині. Кажуть, після екскурсії радянський лідер став значно поступливішим у політичних питаннях.

 Знаменитий Бернард Шоу дав своє визначення канкану, яке багато хто вважає канонічним: «Це – вертикальне вираження горизонтального бажання, легалізоване музикою».

На десерт ми пропонуємо вам три фільми для перегляду, які наочно демонструють красу цього танцю. Це якщо найближчим часом вам не випадає побувати в Парижі та провести вечір у знаменитому кабаре.

«Французький канкан»

1954, Франція, Італія

Син знаменитого художника Огюста Ренуара, який не з чуток знав, що таке канкан, зняв прекрасну історію про те, як звичайна праля стала зіркою танців. Кіно вважається максимально автентичним і достовірним.

«Вогні вар'єте»

1950, Італія

Дебютна картина великого Федеріко Фелліні, створена у співавторстві з Альберто Латтуадою. Буде до вподоби не тільки шанувальникам танцю, але й кіноманам, які цікавляться, як починав Маестро.

«Мулен Руж»

2001 рік, Австралія, США

Якщо ви не бачили і не чули Евана Макгрегора та Ніколь Кідман, які співають наживо і бездоганно танцюють, заповнюйте пробіл. Блискуча постановка від головного майстра костюмованих драм сучасності База Лурмана вже встигла стати класикою.

Вам це буде цікаво:
«Frida and Diego». У Києві відкрили фотовиставку, присвячену Фріді Кало та її чоловікові
«Далі в спідниці», «Найбільший провокатор минулого століття», жінка, що епатує і вселяє впевненість у майже безмежний потенціал людини, Фріда Кало дивувала сучасників і продовжує захоплювати шанувальників її творчості і сьогодні. Зазирнути за лаштунки життя мексиканського генія тепер можуть і кияни. За підтримки Посольства Мексики в Україні в Національному музеї імені Тараса Шевченка відкрилася виставка фотографій, присвячених відносинам Фріди Кало та її чоловіка Дієго Рівера.
Історія бренду: «Louis Vuitton» – чемоданний прорив
Найбільш пізнаваний бренд у світі й один із найстаріших у Франції «Louis Vuitton» – це символ розкоші, елітарності й аристократизму. Усе розпочалося з якісних валіз, далі – різні види сумок, а тепер бренд виробляє все – і жіночий одяг, і чоловічий, і дитячий, і взуття, і прикраси. Причому «Louis Vuitton» нині діє не тільки в люксовому сегменті, а й розширює свій вплив і на prеt-а-porter.
Заклиначі: як змусити змію танцювати
Магічний танець змії в такт мелодії флейти, часто описаний у східних казках і зображений у фільмах – не просто вигадка, а справжній символ цих країн. У Єгипті, Індії, країнах Африки і деяких інших державах повзучих приручають і влаштовують із цього видовищну забаву. Тут існує професія заклинача змій, котру вважають мало не найдивовижнішою на Землі. Що це за загадкове ремесло, майстри якого споконвіку балансують на межі життя і смерті?
Сен-Тропе – місто, що зійшло з екрана
В елітних колах про Сен-Тропе вперше заговорили, коли наприкінці XIX століття сюди навідався Гі де Мопассан. Французький письменник, знаменитий своїм безоціночним реалізмом, розповідав про затишну красу Сен-Тропе, пригадуючи про «луску сардин, що виблискує на сонці подібно до перлин»…
Таємниці Пабло Пікассо будуть розкриті
Почавши цю весну з низки гучних прем'єр, ВОЛЯ продовжує дивувати своїх абонентів. Цього разу компанія-провайдер представила своїм абонентам прем’єру другого сезону серіалу «Геній» від каналу National Geographic.
Мандалотерапія
Вчора я створила Всесвіт. Узяла трохи гороху, рису, гречки, пшона, зерен чорного, білого перцю і кардамону. Прихопила по жмені кави та анісу. Потім у всього цього з'явився центр. Він розростався, заспокоюючи мої думки. Коли ж останнє зернятко лягло в коло, я знову відчула забуту гармонію, крізь шум машин на проспекті почула птахів, повіяло ароматом фіалок, що їх так дбайливо вирощує сусідка в себе на балконі, а спогад про хвостатого Фунтика із п'ятого поверху викликав спалах ніжності до волохатого чудовиська.
Крок за межу: магічне мистецтво уїчолі
Сліпучі сполохи давнього знання в різнобарвних переливах бісеру і пряжі на мозаїках індіанців уїчолі спрямовують фантазію у безкінечну подорож гілками світового древа. Духовні образи набувають плоті у вигадливих орнаментах, що супроводжують селянина-мексиканця на всіх етапах життєвого шляху.
Ілюзії Сикстинської капели
Понад півтисячі років тому, 1 листопада, перед очима захоплених римлян вперше постала Сикстинська капела. За цей час народжувалися і помирали як самі майстри розпису, так і цілі напрямки в образотворчому мистецтві, а на капелу, так само відкривши роти від захвату, споглядають уже наші з вами сучасники. Втім, милуючись черговим її хитросплетенням ліній або алюзивністю сюжету, пам’ятайте, що за фасадом зовнішнього лиску, як завжди, стоять до болю знайомі суперечки з нетерплячими замовниками, неприємні сюрпризи від стихії та загублене здоров’я художників-виконавців.
У Посольстві Узбекистану пройшла зустріч Ambassador's Spouses Club Kiev
Посольство Узбекистану в Україні та Ambassador's Spouses Club Kiev ознайомили українську громадськість та іноземних гостей з національним мистецтвом узбецького народу, традиціями і правилами, створених руками народних творців, ремісниками з Узбекистану.
Брудна творчість
Брудні автомобілі – як полотно для художника. До такого мистецтва можна ставитися по-різному. Хтось буде морщити носа і гидливо обсмикувати одяг. Інші неодмінно захочуть ткнути в таку картину пальцем, щоб перевірити всю крихкість «полотна» і розмазати його обриси. Треті обов’язково зроблять селфі. Утім, байдужими не зможе лишитися ніхто.
Квіти по-українському. Катерина Білокур
У будь-якій творчості є формати і правила: потрапивши «в мейнстрімовий струмінь», митець не голодуватиме. Проте за тоталітарних часів, коли всі сфери людського життя контролюються і коригуються, про індивідуальність узагалі можна забути. Напевно, на зло системі і з'являються самородки, праця яких стає безсмертною. Про одного з таких, художницю Катерину Білокур, сьогодні згадує OUTLOOK.
12 облич Південної Кореї
Колись висловити своє невдоволення грубістю чи скупістю господарів, а то й звернутися до якось божества з нескромним побажанням корейські селяни мали змогу лише в танці, вдягнувши при цьому маску. Зберігаючи свою анонімність, люди розігрували сцени з життя, плакали і сміялись. А наприкінці вистави доля нагороджувала хороших героїв і карала лиходіїв.
Перфекціонізм – справа ювелірна
Сумні очі старого за вікном уважно стежили за революційною пожежею, яка охопила Петроград. Вогонь поширився на справу всього його життя – гордовита чотириповерхова будівля задихалася від крикливих комісарів і матросів, присутність яких здавалась грубим жартом після попередніх відвідувачів. Господар закладу, Карл Густавович Фаберже, напевно бачив у цьому хаосі наближення кінця своєї кар'єри. Однак, можливо, і потай сподівався на друге життя власної спадщини. Якби він знав, що так воно й станеться, – навряд чи маестро так швидко втратив би душевні сили...
Великі криві Фріденсрайха Гундертвассера
Він вигадав своє ім’я, щоб не бути схожим ні на кого іншого. Бунт його індивідуальності став основою для величезної творчої спадщини, а архітектура – продемонструвала можливість поєднувати екологічність і сучасні технології.
Золото Балтики: у їхніх жилах тече бурштин
«У наших жилах тече бурштин», – жартують балтійці. Вони вірять, що сонячний камінь – це сльози їхньої богині Юрате. За легендою, вона мала необачність покохати простого рибалку Кастітіса, який щодня приходив закидати сіті в Балтійське море. Юрате забула, що безсмертним заборонено насолоджуватися простим людським щастям, потягнула юнака на дно моря у свій замок з бурштину, і закохані втратили лік дням і ночам. Дізнавшись про це, повелитель богів Перкунас вирішив покарати їх, пронизавши блискавкою юнака і назавжди прикувавши ланцюгами неслухнянку до її коштовних володінь. Відтоді богиня плаче, а її жовтогарячі сльози води Балтики виносять на берег на радість людям.
Дружина Посла Грузії в Україні провела зустріч Ambassadors Spouses Club і показ національного одягу
Дружина Надзвичайного і Повноважного Посла Грузії в Україні Ірина Султанішвілі провела зустріч Ambassadors Spouses Club, в рамках якої були продемонстровані зразки традиційного одягу.
Підземний полиск імперії: будапештське метро
Провівши всього годину в польоті, я раптом дізнався, що опинився в місті, де є найстаріше в континентальній Європі метро. І це ще не все, чим примітна будапештська підземка. OUTLOOK вирушає на прогулянку метрополітеном одного з найгарніших міст світу. Спускаємось?
Ручна робота: персидські килими
У ті часи, коли перським воїнам не було рівних, а їхній силі підкорилися Римська імперія та Аравійський півострів, з-під пальців майстринь народу-переможця вийшов перший шедевр. «Весняний килим» став найдорожчим в історії людства. Він символізував владу і міць персів, а його краса оповідала про божественне походження царя Хосрова І.
За підтримки посольства Швейцарії в Україні в столиці пройшла виставка Swiss Graphic Design
У Київському ArtHall D12 за підтримки Посольства Швейцарії в Україні та особисто Надзвичайного і Повноважного Посла Гійома Шойрера пройшла виставка Swiss Graphic Design. Відкриваючи захід, Голова дипломатичної місії привітав усіх присутніх, побажав насиченого і надихаючого вечора.
Піонери моди
Мода – це вчинок. Мода – це прояв волі. Не побоявшись одного разу здатися смішним і незрозумілим, людина ризикує стати частиною модної історії. Чиїсь імена вона запам'ятовує, когось незаслужено не помічає, а для декого стає справою, сенсом усього життя.
Закрити
Outlook facebook page