RU  UK  EN
Статті  >  Дізнайся  >  Сила – у миротворчості: День Організації Об'єднаних Націй

Сила – у миротворчості: День Організації Об'єднаних Націй

Організацію Об'єднаних Націй було створено задля припинення насильства у світі, захисту прав людини і викорінення злиднів. 24 жовтня 1945 року держави-засновники ратифікували договір про створення всесвітнього органу, який отримав назву ООН.

Прототип організації запропонував ще філософ Іммануїл Кант, який вбачав порятунок Європи в об'єднанні народів і спільному здійсненні миротворчих місій. Після Першої світової війни, 1920 року, було створено Лігу Націй, на яку поклали священний обов'язок запобігати кровопролиттю у світі. Але вона виявилася безсильною перед обличчям Другої світової. Ось чому по війні, яка втягла 53 країни в криваву бійню, було офіційно створено Організацію Об'єднаних Націй.

За Статутом ООН, діячі різних держав сприяють примиренню та посередництву, а якщо це не принесе результату, застосовують санкції і традиційні військові засоби.

Розгорнувши першу миротворчу місію на Близькому Сході 1948 року, відтоді ООН провела понад 70 операцій по розв’язанню суспільно-політичних конфліктів. На жаль, часто миротворці віддають життя в ім'я миру в усьому світі. Так, 2005 року загинуло 124 вояки із 46 країн. При цьому під час місії зброю використовують тільки для самозахисту у виняткових випадках, бо від дії одного спостерігача залежить результат цілої операції. У своїй небезпечній, проте благородній справі миротворчі сили ООН сповідують принцип: для залагодження конфлікту слід скласти зброю і постаратися прийти до хоч якоїсь згоди.

Значущу роль ООН зіграла під час Берлінської кризи 1948–1949 років, коли країни-переможці у Другій світовій розділили Німеччину на чотири зони впливу. СРСР, США, Велика Британія та Франція, раніше об'єднані спільною справою – боротьбою з фашизмом, тепер мали власні інтереси. За допомогою окупованої території країни маніпулювали одна одною, прагнучи виграти в геополітичній розстановці сил у Європі. Америка, яка спочатку не планувала надавати Німеччині економічну допомогу, провела грошову реформу. У відповідь радянські війська, бажаючи таким чином закликати сторони до переговорів, блокували Західний Берлін і перекрили шляхи сполучення із західнонімецькими зонами. В той момент, коли Берліну загрожувала гуманітарна катастрофа, в хід подій втрутилася ООН. Зрештою було розроблено «Окупаційний статут», який надавав США, Великій Британії та Франції контроль над Західною Німеччиною. Так з'явилася ФРН. Радянський Союз, у свою чергу, ініціював створення НДР.

Була в історії ще одна подія, а саме карибська ракетна криза 1962 року, яку завдяки втручанню ООН було подолано.

Саме тоді Радянський Союз розмістив на Кубі ракети з ядерними боєголовками, а американський президент Кеннеді запровадив військово-морську блокаду острова. Ніколи ще ядерна війна не здавалося настільки ймовірною. Рятуючи світ від термоядерної трагедії, Генеральний секретар ООН організував радянсько-американські переговори. Результат не забарився: СРСР вивіз зброю з території Куби, а США відкликали з військової бази Гуантанамо введені війська.

Один з наймасштабніших конфліктів, який ООН прагнула врегулювати протягом десятиліття, з 1965 до 1975 року, виник на Близькому Сході й вилився у протистояння між арабськими радикалами на палестинських територіях та Ізраїлем.

Війна, яку Ізраїль назвав боротьбою за незалежність, палестинці охрестили катастрофою. Уперше конфлікт вийшов на поверхню 1945 року, коли Єврейське агентство, котре представляло інтереси Палестини, заявило про необхідність створення єврейської держави. Йому не поступалося населення арабського походження, яке вважало важливим зберегти етнос у межах однієї країни. ООН запропонувала два варіанти подолання протиріччя: створити дві незалежні держави, об'єднані однією економічною моделлю, або єврейсько-арабську федерацію. Саме другий план схвалили всі, крім Ліги арабських держав і Вищої арабської ради, які пообіцяли зробити все від них залежне, щоб перешкодити розділу Палестини. Це вилилося у війну 1948 року, зупинити яку вдалося завдяки ООН: на початку 1949 року було укладено угоди про припинення вогню. Як наслідок, Ізраїль окупував 112 населених пунктів, відведених арабській державі, тоді як араби отримали контроль над 14 поселеннями, що належали євреям. А після укладення перемир'я було встановлено Зелену лінію, котра позначила припинення вогню.

І, нарешті, югославська трагедія, коли успішна країна з високими економічними показниками потонула в міжусобицях громадянської війни. Етнічні протиріччя в кожній з республік свідчили: розпад держави неминучий. З приходом до влади Мілошевича конфлікт між сербами та албанським населенням Косова поглибився і призвів до того, що албанці втратили всі права на територіальну автономію. Не розв’язавши проблеми дипломатичним шляхом, косовари вступили в партизанську боротьбу. Теракти, самосуди над югославськими чиновниками і неможливість упоратися з опором – такий вигляд мала Югославія в очах Заходу.

Тож реакція була нищівна: бомбардування НАТО стерли з лиця землі цілі райони, півмільйона албанців зосталося без даху над головою. Найбільше жертв, що й не дивно, було серед мирних жителів, тих, хто опинився в неправильний час в неправильному місці. Як наслідок, югославські війська було виведено з Косова, а саму республіку віддано під контроль ООН. Тому з 1999 року Місія Організації Об'єднаних Націй у справах тимчасової адміністрації в Косові стежить за виконанням законодавства, відновлює зруйноване і керує політичними процесами.

Як показує історія, політики, розв'язуючи війни, рідко беруть відповідальність за скоєне, зате народ, який повірив у «гарні» ідеї, поповнює лави «втраченого покоління». Утім, політики рано чи пізно миряться: з цим доводиться якось жити і дивитися в очі тим, кого ще вчора вважали ворогами. У цьому контексті особливого змісту набувають слова, якими починається Статут ООН: «Ми, народи Об’єднаних Націй, сповнені рішучості позбавити прийдешні покоління нещасть війни, яка двічі в нашому житті принесла людству невимовне горе, і знову утвердити віру в основні права людини, у гідність і цінність людської особистості, у рівноправність чоловіків та жінок і в рівність прав більших та малих націй, та створити умови, за яких можуть дотримуватися справедливість і повага до зобов’язань...»

Іллюстрація: AlbertoArni

Вам це буде цікаво:
ВІДЕО: Величний спадок Узбекистану
Завдяки Посольству Узбекистану в Україні та особисто Надзвичайному і Повноважному Послу Алішеру Абдуаліеву OUTLOOK пощастило побувати в цій гостинній країні. І сьогодні ми розповімо про унікальне місце - Мавзолей видатного полководця і політичного діяча Амір Темура.
Незвичайні шкільні уроки різних країн світу
На честь сьогоднішнього свята - Дня знань ми вирішили розповісти Вам, які незвичайні предмети належить освоїти учням у різних країнах світу! Гризти граніт науки, осягаючи основи алгебри і геометрії, або запам’ятовувати роки правління монархів, гортаючи підручники з історії, – буденна справа для школярів. А ось готуватися до контрольної з кібербезпеки або хвалитися оцінками «відмінно» з бджільництва – уже як мінімум дивно. Про ці та інші незвичайні предмети в зарубіжних школах піде мова далі.
Все у ваших руках. Чому корисно бути амбідекстром
Амбідекстри демонструють унікальні здібності мозку, своїм прикладом підтверджуючи приховану людську геніальність. Найцікавіше, що її можна тренувати буквально руками. Як показали останні дослідження, людей, які від народження однаково вправно керують обома верхніми кінцівками, більше, ніж ми думаємо, і, можливо, ви – один з них.
ВІДЕО: Загадка на півдні Франції - печера Шове
У 1994 році в горах на півдні Франції була виявлена печера, всередині якої знаходилося більше тисячі наскельних зображень, що датуються 34 століттям до нашої ери. На думку експертів, це сліди першої цивілізації на території Європи. Чудовою якістю збережених малюнків печера зобов'язана тому, що в результаті обвалення каменів вона була законсервована протягом останніх 23 тисяч років. Сьогодні OUTLOOK проведе для вас екскурсію по місцю, куди неможливо потрапити звичайній людині!
Слово – не горобець…
Слова, які ми промовляємо кожного дня, здаються нам звичайними і знайомими. Навіть виникає відчуття, що, наприклад, «шофер» був завжди. Ось тільки маленький нюанс: самим автомобілям всього лиш трохи більше ста років... Отже, не все так просто зі щоденним лексиконом. Тож чому б не згадати цікаві історії виникнення й інших слів?
Посольства Болгарії та Ізраїлю відкрили в Києві виставку, присвячену долі євреїв у Болгарії
Посольство Республіки Болгарія та Держави Ізраїль в Україні, а також Департамент культури Київської міської державної адміністрації та Національний історико-архітектурний музей "Київська Фортеця" відкрили виставку, присвячену долі євреїв у Болгарії.
Slowlife: встигнемо все
Либонь, кожній людині, що живе в нашу стрімку добу, яка час від часу прискорюється, слід зупинитися, щоб зітхнути і перезарядити сили. Особливо часто подібні паузи необхідні жителям великих міст, оскільки там буквально весь довколишній простір ніколи не спить. Щоб знайти всередині себе заповітну кнопку «стоп», а потім і натиснути її, ми пропонуємо вам розповідь про молоду, але дуже цікаву філософію життя, котра отримала назву Slow life, що перекладається як «повільне життя».
ЕКСКЛЮЗИВ: Посли 29-ти країн взяли участь у соціальному проекті OUTLOOK до Міжнародного дня толерантності. ВІДЕО
Проект OUTLOOK, зближуючи народи й культури, прагне зробити світ добрішим, а його представників уважнішими один до одного. Ми щиро віримо, що взаємна повага – це ключ до подолання багатьох негараздів, конфліктів і непорозумінь сьогоднішнього світу.
Берлін. Голокост. Місця пам’яті
Завдяки Єврейському форуму України і особисто його Президентові Аркадію Монастирському OUTLOOK вдалось побувати у Берліні і відвідати місця, пов’язані зі страшними злочинами Голокосту. І сьогодні, коли в Україні готуються до 75-ліття трагедії Бабиного Яру, ми вирішили згадати про місця, що досі зберігають сліди Голокосту.
Помпеї: життя під попелом
Людська історія пам'ятає Дрезден, Хіросіму, Нагасакі. Але очолюють цей сумний список древні Помпеї – жителі, якого стали застиглими пам'ятниками не з власної волі. Місто з видом на Везувій, неподалік сучасного Неаполя, було одним з найбільш розвинених не тільки в Римській імперії, але і в Європі. Свідченням цього є те, що Помпеї лежали на торговельному шляху, який з'єднував Рим і Південну Італію.
Петра. Скарби набатеїв
Безцінний дар земель Сходу, казкове місто, висічене з червоної плоті, столиця працьовитого арабського племені набатеїв, котрі прийшли до Йорданії понад дві тисячі років тому... У Петри багато порівнянь, та жодне з них не здатне передати красу і велич цього загадкового міста. Довгі роки воно було легендою, містом-примарою, що жило в оповідях про стародавній народ і його дивовижні скарби.
Примарні міста: Детройт, Орадур-сюр-Глан, Прип'ять, Ченгун
Американський Детройт ще не так давно був відомий як центр машинобудування, але сьогодні про нього куди частіше говорять в контексті вимирання і відтоку населення. Outlook вирішив розібратися, чому з’являються міста-примари.
"Le Grand Louvre"
В найбільш знаному музеї світу, французькому Луврі, було впершо відкрито двері для публіки в 1793. Хоча й до цього ця будівля була відома далеко за межами Франції. Тільки от використовувалась вона далеко не в таких піднесених цілях, як зараз.
Люксембург: встигнути все
Сучасна інфраструктура, лояльна податкова та юридична система зробили Люксембург однією з найбільш привабливих країн для ведення будь-якого виду бізнесу. Щоб досягти такого добробуту, герцогству знадобилося менше ніж півстоліття...
Без побоїв: тортури мистецтвом
Недаремно кажуть, що і хороше потребує міри – навіть мистецтво за певних умов може не тільки приносити задоволення і допомагати переживати катарсис, але й ламати психіку. Про те, як саме прекрасне слугує знаряддям катувань – далі в Outlook.
Гід по старині: Европейські блошині ринки
Всупереч поширеній думці, європейські блошині ринки мають небагато спільного з секонд-хендом або звичайними торговельними рядами традиційних речових базарів. По суті, ці місця унікальні тим, що своєрідно відображають дух країни, а по непоказних, на перший погляд, товарах можна прочитати її минуле, відчути настрій епохи.
Підземний полиск імперії: будапештське метро
Провівши всього годину в польоті, я раптом дізнався, що опинився в місті, де є найстаріше в континентальній Європі метро. І це ще не все, чим примітна будапештська підземка. OUTLOOK вирушає на прогулянку метрополітеном одного з найгарніших міст світу. Спускаємось?
Усім потрібні гроші. Валюти світу
Називають їх скрізь по-різному, проте люблять, напевно, однаково. Ми говоримо, звісно ж, про гроші, а точніше про їхні «другі імена». Адже крім офіційної, у кожної валюти є своя народна назва.
Без кліше
Ви можете собі уявити німця, котрий запізнюється? Або ж японця, що сидить в офісі в робочий час і плює у стелю? Ну або ж хоча б іспанця, який у поті чола працює з ранку до ночі? Навряд, оскільки виною тому стереотипи, які закріпилися за тим чи іншим народом. Сьогодні ми не тільки говоритимемо про них, а й спробуємо ці кліше спростувати.
Гетто світу: Маре - Париж по-еврейські
Свіжі і хрумкі піти, намолені синагоги, кошерні ресторани і милі люди з пейсами і добрими очами – щоб побачити все це не конче летіти до Ізраїлю. Досить просто зазирнути у паризький квартал Маре, розповідь про який і продовжує нашу рубрику про національні гетто.
Закрити
Outlook facebook page