RU  UK  EN
Статті  >  Напиши  >  Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 1

Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 1

Олена Расенко, повернувшись з Японії, розпочинає спеціальний цикл матеріалів про цю країну. Попередження для особливо вразливих: обережно! Після прочитання розвивається гостре бажання зірватися, купити авіаквиток туди...

До Японії льоту всього пара маленьких пляшечок віскі на двох і чотири рази поїсти. Пролітати над тайгою чудесно. Екраном біжить синя точка, націлюючись на Схід, а ти згадуєш уроки географії та уявляєш, яка краса зараз під ногами проноситься.

Аеропорт Наріта постав містом з майбутнього. Усе блимало і розмовляло, сигналило і переміщалось у просторі, повз проскакували електромобілі, спалахували величезні табло, усміхалися дівчата, походжаючи на височезних підборах.

Натовп виніс мене на доріжку, та хитнулася і повезла в іншу реальність.

Наш автобус піднявся на четвертий рівень естакади, де снували потяги, петляючи між дахів хмарочосів.

Там же мелькотіли зелені острівці з бонсай та акуратними кам'яними доріжками. Біля річки завмер інопланетний корабель, а десь внизу під ногами вирувало життя, пропахле смаженою куркою і рибою. Диснейленд, Аракава, Суміда... Я просто не могла не замилуватися цією дорогою. З її поворотами, нахилами, спусками і підйомами, або, як кажуть у Формулі-1, профілюванням. Я навіть забула про фотоапарат, який увесь цей час висів у мене на шиї. З'їхавши з експресвею, ми опинилися біля Імператорського палацу з його південно-західного боку, пронеслися найбільшою торговельною вулицею Токіо Гінзою і виїхали до центру мегаполіса. Навколо замерехтіли вивіски всесвітньо відомих японських компаній. Попереду виник сміттєвоз, і ... ми потрапили в пробку.

Висадили нас на невеликій площі й попросили до готелю пройтися пішки.

Він виявився метрах у тридцяти. Вельми компактний, з підвалом та об'ємною ліпниною на фасаді будівлі.

Увійшовши до свого синглу, я завмерла. Кімната не більше шести квадратних метрів, полуторне ліжко, вузький стіл з маленьким телевізором, такий же мініхолодильник, електрочайник і невеликий запас меленої кави. А зайшовши в санвузол, я була вражена, як економно можна використовувати кожен сантиметр!
Душ після тривалого перельоту – це все, про що я мріяла! Побоюючись забризкати все довкола, я присіла і зрозуміла, що ширина ванни якраз рівна обсягу моїх стегон. Я лила на голову воду і думала ... про Лідію, жінку, яка везла нашу групу до Японії. Її ж бо сідниці рази в три-чотири ширші від моїх. Мені хотілося збагнути, як митиметься вона? Частково чи боком? Так і не знайшовши відповіді на своє питання, освіжившись, я надягла просторе блакитне кімоно, яке видавали всім постояльцям готелю, і визирнула у вікно. Тут на мене чекав ще один конфуз. На відстані витягнутої руки від мене було вікно сусіднього дому. Стало зрозуміло, чому по дорозі я помітила стільки матових шибок у будинках.

Закипів чайник, і я увімкнула телевізор. З екрана на мене дивилися три молоді майже голі японки. Вони сиділи на підлозі досить просторої кімнати і щось жували. Мовчки і зосереджено. Між ними протискувався оператор, знімаючи дівчат у різних ракурсах, ще одна камера давала загальний план. Час од часу показували тарілку з вишнями. Мені стало цікаво, що ж буде далі. Одна з дівчат трохи нагнулася вперед і плюнула кісточкою від вишні. Треба визнати, плювок був влучним. Красуня поцілила з п'яти-шести метрів у порожню тарілку на протилежному боці кімнати. Телевізійники дали оплески. Мої роздуми про м'язисті язики японок перервав стукіт у двері. Це був наш гід. Навіщо він прийшов, та ще й без запрошення прослизнув до моєї кімнати, я втямила не одразу. Щось запитав про кондиціонер, будильник, плани групи на вечір. Потім зняв туфлі і сів на мою постіль. Стягнув шкарпетки, акуратно скрутив їх і сунув під ліжко. Розстебнув комір сорочки, поправив пасок на штанях, усміхнувся. Я стояла перед ним у кімоно на голе тіло і гарячково думала, чим його тріснути, але так, щоб не вбити. У двері постукали. Я мигцем кинулася на звук. Відчинила, навіть не питаючи, хто там. На порозі стояла перекладачка Варя. Дівчина прийшла перевірити, чи комфортно влаштувалася наша група в готелі. Серж, так назвав себе молодий японець, невдоволено пирхнув, узув туфлі на босі ноги, засунув шкарпетки в портфель і вийшов з номера. Як я потім дізналася, він по черзі навідався майже до всіх дівчат нашої групи, але ... ніхто не хотів кохати гостинного Сержа.

Увечері, прихопивши із собою паспорт і мапу Токіо, я вирішила прогулятися. Навпроти готелю лунав захоплений вереск. Крутилося величезне чортове колесо, котилися кабінки по «російських гірках», як тут їх називають. Пасажирів атракціону ну хіба тільки не скручували в баранячий ріг, пропускаючи через усі кола розважального «пекла». Квиток на таке задоволення коштував десять доларів. І хоча це було недешево, вирішила – треба! Я не верещала. Однак поспіхом згадувала, чи прописано в медичній страховці пункт про доправлення тіла на батьківщину. І якщо ні, то у скільки моїй родині обійдеться перевезення трупа в Україну. Я вже не розрізняла, де земля, а де небо, навіть якось розслабилася і подумала, що це не найгірший варіант померти, так би мовити, у розпал веселощів. Коли я ступила на тверду землю, помітила попереду себе дівчат, які ледь шкандибали. В однієї з них були мокрі до колін штани. Із розумінням усміхнувшись, я побрела до яскравих автоматів на розі вулиці. Страшенно хотілося випити. Бодай холодної кави.

Далі буде...

Вам це буде цікаво:
MUST- WATCH VIDEO: традиції чаювання в світі
Цей напій настільки щільно увійшов у життя людини, що іноді ми самі не помічаємо, як знову поставили чайник на плиту. Існують тисячі способів його приготування. OUTLOOK пропонує вашій увазі кращі з них.
Гребені краси. Таджицькі гребінці
"...Коли Бахріддінова мама збиралася на роботу, вона старанно укладала свої довгі коси навколо тюбетейки. Виходило щось схоже на корону. На свята жінка вплітала у своє чорне волосся спеціальні прикраси. При ходьбі вони ледь подзвонювали, створюючи відчуття танцю. А ввечері маленький Бахріддін не міг заснути, якщо не стискав у своїх руках тугу мамину косу. Він і тепер із благоговінням згадує її довге волосся і вважає його однією з головних умов жіночої краси..."
Без кліше
Ви можете собі уявити німця, котрий запізнюється? Або ж японця, що сидить в офісі в робочий час і плює у стелю? Ну або ж хоча б іспанця, який у поті чола працює з ранку до ночі? Навряд, оскільки виною тому стереотипи, які закріпилися за тим чи іншим народом. Сьогодні ми не тільки говоритимемо про них, а й спробуємо ці кліше спростувати.
Мандалотерапія
Вчора я створила Всесвіт. Узяла трохи гороху, рису, гречки, пшона, зерен чорного, білого перцю і кардамону. Прихопила по жмені кави та анісу. Потім у всього цього з'явився центр. Він розростався, заспокоюючи мої думки. Коли ж останнє зернятко лягло в коло, я знову відчула забуту гармонію, крізь шум машин на проспекті почула птахів, повіяло ароматом фіалок, що їх так дбайливо вирощує сусідка в себе на балконі, а спогад про хвостатого Фунтика із п'ятого поверху викликав спалах ніжності до волохатого чудовиська.
На чортовім кружляли колесі…
Крім кількох східноєвропейських країн, круглий металевий атракціон більше ніде не називають «чортовим». Іменоване за прізвищем творця «колесо Ферріса» вперше відкрило панораму Чикаго з 80-метрової висоти 1893 року. Відтоді вертикальний круг з кабінками почав з'являтися мало не в кожному великому місті. OUTLOOK пропонує вам дізнатися про найбільш вражаючі його екземпляри.
Кордони не перешкода: найбільш відомі анклави світу
Сьогодні Outlook подорожує по найцікавіших з точки зору географії й адміністративного управління містах і країнах, що є анклавами, цілком розташованих на територіях інших держав.
Подорожі до китової пащі
Нам, дорослим, іноді таки вдається втілити в життя дитячі фантазії, побачити наяву історії з малечих снів, відтворити те, що здавалося казкою. Ось мріяли ви коли-небудь побувати в пащі у кита? Ніби вас проковтнула величезна рибина і тривалий час ви там жили, роздивлялись, як там у неї всередині, облаштовували свій побут, плавали та пірнали досхочу?
Банк менталітетів. Японія: свій серед чужих
Японці вирощують сакуру, поїдають тоннами рис, майстерно скручують роли, розгулюють у кімоно і... вважають поганим тоном НЕ плямкати за столом. Якщо з першими фактами стійко асоціюються жителі Країни, де сходить сонце, то про останній знають далеко не всі. А проте, крім незвичайних правил етикету, у цього народу є ще цілий десяток тільки їм притаманних особливостей.
Пуерто-Ріко: заплив зі світлячками
Коли Христофор Колумб вперше висадився на Пуерто-Ріко 19 листопада 1493 під час своєї другої подорожі до берегів Америки, на острові не було нікого, крім жменьки індіанців, які називали себе таіно. Тепер же туди злітаються туристи практично з усього світла, просто щоб побачити ... бухту Москито!
Ваш сніданок, сер! Або як починають свій день у різних країнах світу
Маленький тост, шматочок сиру і ковток міцної кави. «Це вам не шведський стіл!» – обурено пробурчить офіціант, дивлячись на незадоволене обличчя туриста. Щедрій українській душі не збагнути, як таким примудряються наїстись місцеві жителі. Тому перед подорожжю до нової країни варто знати точно, де звечора приготувати собі бутерброди на ранок, а де й запастися кількома літрами води!
Східна музика суфіїв: Кавалі
«Кохання виникає, коли ти дивишся в очі іншої людини і бачиш в них Бога», - так перекладаються рядки однієї з арабських пісень, що називається Кавалі. Їхнє авторство приписують східним мандрівникам суфіям, котрі, намагаючись знайти сенс існування, босоніж сходили півсвіту. У подорожах вони складали пісні, в яких розповідали про те, що їм довелося пережити.
Кабукі: тернистий шлях квітки
Традиційний японський театр кабукі завжди лишався загадкою для європейського менталітету: зрозуміти спектакль без підказок гіда може хіба що спеціаліст з культури Країни вранішнього сонця.
Оманливий пензель пані Хокусай
Ексцентричний старець Кацусіка Хокусай був справжньою зіркою доби Едо, творчим генієм і нелюдським боржником половини міста. Він мав не менш як 30 псевдонімів, поміняв 93 будинки і створив безліч гравюр, малюнків і картин. Його відома «Велика хвиля в Канагаві» заворожує. Та мало хто знає, що цю ксилографію, як і багато інших робіт, Хокусаю допомагала створювати дочка – загублена в часі і величезній тіні «божевільного живописом» батька художниці Кацусіка Ой.
США очима Богдана Янчева
Контекстний менеджер Богдан Янчев здійснив тривалу подорож у США. Він провів там близько півроку і не просто побував у найбільших містах, таких як Маямі, Нью-Йорк, Вашингтон, але й попрацював на різних роботах, завів чимало знайомств із місцевими і відвідав місця, про які звичайні туристи нічого не знають. Після повернення він розповів нам про свої найяскравіші враження.
ВІДЕО: Ремесла Узбекистану. Шиття золотом
OUTLOOK пощастило побувати в гостинному Узбекистані і ближче познайомитися з ремеслами цієї дивовижної країни. Сьогодні ми розповімо вам про мистецтво шиття золотом, а також про те, які матеріали використовує майстер, в чому секрети і унікальні особливості цього ремесла. Відчувайте світ з нами!
У Києві пройшов фестиваль Кореяда-2017
Познайомитися ближче з дивовижною і різноманітною корейською культурою змогли жителі і гості столиці в рамках Всеукраїнського фестивалю корейської культури і мистецтва «Кореяда-2017», який пройшов 14-15 червня в Українському домі.
Забуте мистецтво: чайна церемонія в Кореї
Після прогулянки жвавими вулицями Сеула хочеться розслабитися в кафе за чашкою ароматного чаю, але де там: хороші чайні є тільки при буддійських монастирях і на богемній пішохідній вулиці Інсадон. Чайна церемонія в Кореї, несумісна із суворим розпорядком офісів і фабрик, неохоче йде в маси, залишаючись радістю мудреців і привілеєм владик.
Дружина Посла Індії провела зустріч Ambassadors Spouses Club і показ національного одягу
Дружина Надзвичайного і Повноважного Посла Індії в Україні Анаміка Бхарті провела зустріч клубу дружин послів Ambassadors Spouses Club, в рамках якої пройшов показ традиційного індійського одягу і дружній обід.
У Києві пройде фестиваль корейської культури «Кореяда»
14-15 червня в Києві за сприяння Посольства Республіки Корея в Україні, Корейського культурного центру, Всеукраїнської Асоціації корейців, Ради національних спільнот, Фонду зарубіжних корейців пройде Всеукраїнський фестиваль корейської культури та мистецтва «Кореяда-2017».
Смачна Японія: скуштувати країну на зуб
Морозиво зі смаком конини, мариновані комахи, риба зі смертельною отрутою – японській кухні є чим дивувати, вражати й шокувати. І чесно кажучи, перелік цих страв не завжды сприяє апетитові. Але ми не женемося за екзотикою. Істинний гастротуризм – це спроба збагнути менталітет і відчути національний колорит через традиційну кухню, а не покуштувати найбільш екстравагантних наїдків. Насправді в національних стравах зосередилася часточка душі народу, його історії і культури.
Закрити
Outlook facebook page