RU  UK  EN
Статті  >  Уяви  >  Скляний handmade

Скляний handmade

Ексклюзивні скляні вази та ялинкові іграшки, наявні всього в одному-двох екземплярах, окрім високої ціни, найчастіше об’єднує ще й унікальна технологія виготовлення, якою володіють представники рідкісної професії – склодуви. Історія цього ремесла триває вже протягом кількох тисячоліть, а деякі старі таємниці handmade-виробництва досі зберігаються під грифом секретності.

Те, що розплавлений пісок перетворюється на тягучу масу, яка, застигаючи, переходить в абсолютно інший стан, першими виявили спостережливі єгиптяни близько п’яти тисяч років тому. Старі фрески із зображенням майстрів, котрі вправно видувають через трубочки скляні бульбашки, сучасні вчені знаходять на різних археологічних розкопках. А ось із матеріальних доказів існування подібного виробництва у давньофараонські часи свідчать окремі елементи: уламки глечиків, ваз, статуеток і навіть біжутерії. Невелика зеленувата намистина, що за припущеннями слугувала прикрасою якійсь знатній єгиптянці, була виявлена поблизу Фів – стародавнього міста, розташованого на східному березі Ніла, – і потім відправлена на експонування в Берлінський музей.

З країни пірамід склодувна справа поширилася на інші континенти, стрімко розвиваючись і покращуючись. А досягло піку своєї досконалості це мистецтво в Європі, де майстри і сьогодні виготовляють справжні шедеври. З особливою пошаною до традицій ставляться в Італії. Перші склозаводи відкрилися в місті на воді, Венеції. Практично миттєво завоювавши своїми виробами популярність серед населення, тутешні «умілі ручки» стали місцевими знаменитостями. Потрапити до них в учні прагнули не тільки корінні італійці, а й багато приїжджих.

Бажаючи зберегти секрет рецептури венеціанського скла, влада країни в XIIІ столітті виділила майстрам спеціальне місце роботи і проживання, примусово депортувавши їх на острів неподалік – Мурано. Самовільно залишати його було суворо заборонено. Тим, хто ослухається, цілком реально могла загрожувати вища міра покарання. Але у той же час «закрита» професія була настільки престижною, що її представникам сватали своїх дочок найзаможніші родини...

Майстерні, у яких створювали вироби для європейських вельмож, і в наш час функціонують у цій місцевості. Серед італійських сеньйор прикраса чи набір келихів з муранського скла вважається символом відмінного смаку і вдалим вкладенням грошей. Зараз старі звичайні сережки або кухонні предмети перетворилися на справжні музейні експонати. І хоча шлях на острів і назад відкритий для всіх бажаючих, майстри-склодуви воліють не розкривати всіх секретів технології виробництва. Тут, звісно, діє кілька шкіл, де навчають основам цієї професії, проте в учні, як і раніше, беруть тільки місцевих. Виняток, мабуть, було зроблено лише для Ріцуе Мішими, японки за походженням, але громадянки Італії. Колишня стилістка стала однією з небагатьох дам, які прославилися в цьому чоловічому ремеслі. А почалося все банально і «по-жіночому»: Ріцуе не могла підібрати вазу для інтер’єру свого будинку. Як кажуть, хочеш зробити добре – зроби сам. За таким принципом вона і вчинила, почавши співпрацювати з муранівськими умільцями.

Не менш старанно продовжують працювати майстри в Чехії, де нещодавно був створений скляний виріб, відзначений власним рядком у Книзі рекордів Гіннеса. Ним стала гігантська, майже двометрова пляшка для віскі, у яку легко поміщається 228 літрів напою. Найбільше чеських умільців «зосереджено» в містечку Нові-Бор, що знаходиться на півночі країни неподалік від німецького кордону. З населення чисельністю трохи більше десяти тисяч осіб третина – склодуви. Розкидані дерев’яні форми і дим – тут явище буденне. У багатьох двориках за мальовничими деревами і квітами ховаються домашні міні-фабрики. Як правило, робочий день у склярів починається на світанку і триває до другої-третьої години дня. Сучасні технології в поєднанні з віковими таємницями підвищують попит на шедеври місцевих майстрів, які на відміну від муранських охоче запрошують туристів поспостерігати за метаморфозами, що відбуваються зі звичайним піском. А ті, кого видовище аж надто захопило, можуть записатися на спецкурси і освоїти це мистецтво.

Говорячи про склодувство в країнах Європи, варто згадати і про німецькі традиції, котрі проявляються переважно у виготовленні ялинкових іграшок. Перша фабрика з їх «видування» в Німеччині з’явилася у 1848 році. У цей час через неврожай яблук, які були основною прикрасою новорічного дерева, естетична сторона свята потрапила під загрозу. На допомогу прийшли майстри, які вирішили створити скляні аналоги фруктів. Ця спроба їм вдалася, і німецькі ялинки були прикрашені першими новорічними кулями.

Фото з відкритих джерел

Вам це буде цікаво:
Українцю Олександру Балабанову вручили Гран-прі дитячого музичного конкурсу фестивалю "Слов'янський базар у Вітебську 2018"
Співочі таланти українців ширяться світом, визнаються професійними жюрі міжнародних конкурсів і несуть славу про нашу культуру далеко за її межами. OUTLOOK став свідком вручення "Золотої ліри" цьогорічному переможцю Гран-прі дитячого музичного конкурсу фестивалю "Cлов'янський базар у Вітебську" Олександру Балабанову. Під час церемонії офіційного відкриття фестивалю президент Білорусі Олександр Лукашенко вручив приз нашому маленькому артистові.
Східна музика суфіїв: Кавалі
«Кохання виникає, коли ти дивишся в очі іншої людини і бачиш в них Бога», - так перекладаються рядки однієї з арабських пісень, що називається Кавалі. Їхнє авторство приписують східним мандрівникам суфіям, котрі, намагаючись знайти сенс існування, босоніж сходили півсвіту. У подорожах вони складали пісні, в яких розповідали про те, що їм довелося пережити.
Кабукі: тернистий шлях квітки
Традиційний японський театр кабукі завжди лишався загадкою для європейського менталітету: зрозуміти спектакль без підказок гіда може хіба що спеціаліст з культури Країни вранішнього сонця.
Закордонні письменники на Книжковому Арсеналі 2018
«Кілометрові» черги бажаючих потрапити на головну літературну подію України – здавалося, весь Київ захотів прикупити книг із рук самих авторів і відвідати заходи, побудовані на живому спілкуванні з ними.
Дивовижний світ Патрика Догерті
Ленд-арт – це не просто ландшафтний дизайн, а цілий напрямок у мистецтві, котре в XXI столітті, коли про «зелені технології» та навколишнє середовище не говорить тільки лінивий, вважається одним із найважливіших. Імена зірок цього виду діяльності вже постійно згадуються кураторами, критиками і поціновувачами, і особливо серед них вирізняється Патрик Догерті зі своїми неймовірними роботами.
Театр Арто: життя як наслідування мистецтва
Приходячи в Театр жорстокості, людина потрапляє в самий центр вистави: тут все, від чого ми ховаємося у повсякденних турботах, – свобода й ізольованість, життя на межі, злиття з юрбою до втрати себе й самотнє перебування на вершині. Драма буття заманює у свої надра, відголосок трагізму проймає публіку – і глядач, сам того не помічаючи, опиняється у пастці власного сприйняття. Усе це – про так званий «крюотичний театр» (the atredecruaute) , дітище французького драматурга і режисера, ексцентричного і шокуючого Антонена Арто.
«Frida and Diego». У Києві відкрили фотовиставку, присвячену Фріді Кало та її чоловікові
«Далі в спідниці», «Найбільший провокатор минулого століття», жінка, що епатує і вселяє впевненість у майже безмежний потенціал людини, Фріда Кало дивувала сучасників і продовжує захоплювати шанувальників її творчості і сьогодні. Зазирнути за лаштунки життя мексиканського генія тепер можуть і кияни. За підтримки Посольства Мексики в Україні в Національному музеї імені Тараса Шевченка відкрилася виставка фотографій, присвячених відносинам Фріди Кало та її чоловіка Дієго Рівера.
Заклиначі: як змусити змію танцювати
Магічний танець змії в такт мелодії флейти, часто описаний у східних казках і зображений у фільмах – не просто вигадка, а справжній символ цих країн. У Єгипті, Індії, країнах Африки і деяких інших державах повзучих приручають і влаштовують із цього видовищну забаву. Тут існує професія заклинача змій, котру вважають мало не найдивовижнішою на Землі. Що це за загадкове ремесло, майстри якого споконвіку балансують на межі життя і смерті?
Таємниці Пабло Пікассо будуть розкриті
Почавши цю весну з низки гучних прем'єр, ВОЛЯ продовжує дивувати своїх абонентів. Цього разу компанія-провайдер представила своїм абонентам прем’єру другого сезону серіалу «Геній» від каналу National Geographic.
Мандалотерапія
Вчора я створила Всесвіт. Узяла трохи гороху, рису, гречки, пшона, зерен чорного, білого перцю і кардамону. Прихопила по жмені кави та анісу. Потім у всього цього з'явився центр. Він розростався, заспокоюючи мої думки. Коли ж останнє зернятко лягло в коло, я знову відчула забуту гармонію, крізь шум машин на проспекті почула птахів, повіяло ароматом фіалок, що їх так дбайливо вирощує сусідка в себе на балконі, а спогад про хвостатого Фунтика із п'ятого поверху викликав спалах ніжності до волохатого чудовиська.
Крок за межу: магічне мистецтво уїчолі
Сліпучі сполохи давнього знання в різнобарвних переливах бісеру і пряжі на мозаїках індіанців уїчолі спрямовують фантазію у безкінечну подорож гілками світового древа. Духовні образи набувають плоті у вигадливих орнаментах, що супроводжують селянина-мексиканця на всіх етапах життєвого шляху.
Ілюзії Сикстинської капели
Понад півтисячі років тому, 1 листопада, перед очима захоплених римлян вперше постала Сикстинська капела. За цей час народжувалися і помирали як самі майстри розпису, так і цілі напрямки в образотворчому мистецтві, а на капелу, так само відкривши роти від захвату, споглядають уже наші з вами сучасники. Втім, милуючись черговим її хитросплетенням ліній або алюзивністю сюжету, пам’ятайте, що за фасадом зовнішнього лиску, як завжди, стоять до болю знайомі суперечки з нетерплячими замовниками, неприємні сюрпризи від стихії та загублене здоров’я художників-виконавців.
У Посольстві Узбекистану пройшла зустріч Ambassador's Spouses Club Kiev
Посольство Узбекистану в Україні та Ambassador's Spouses Club Kiev ознайомили українську громадськість та іноземних гостей з національним мистецтвом узбецького народу, традиціями і правилами, створених руками народних творців, ремісниками з Узбекистану.
Брудна творчість
Брудні автомобілі – як полотно для художника. До такого мистецтва можна ставитися по-різному. Хтось буде морщити носа і гидливо обсмикувати одяг. Інші неодмінно захочуть ткнути в таку картину пальцем, щоб перевірити всю крихкість «полотна» і розмазати його обриси. Треті обов’язково зроблять селфі. Утім, байдужими не зможе лишитися ніхто.
Квіти по-українському. Катерина Білокур
У будь-якій творчості є формати і правила: потрапивши «в мейнстрімовий струмінь», митець не голодуватиме. Проте за тоталітарних часів, коли всі сфери людського життя контролюються і коригуються, про індивідуальність узагалі можна забути. Напевно, на зло системі і з'являються самородки, праця яких стає безсмертною. Про одного з таких, художницю Катерину Білокур, сьогодні згадує OUTLOOK.
12 облич Південної Кореї
Колись висловити своє невдоволення грубістю чи скупістю господарів, а то й звернутися до якось божества з нескромним побажанням корейські селяни мали змогу лише в танці, вдягнувши при цьому маску. Зберігаючи свою анонімність, люди розігрували сцени з життя, плакали і сміялись. А наприкінці вистави доля нагороджувала хороших героїв і карала лиходіїв.
Перфекціонізм – справа ювелірна
Сумні очі старого за вікном уважно стежили за революційною пожежею, яка охопила Петроград. Вогонь поширився на справу всього його життя – гордовита чотириповерхова будівля задихалася від крикливих комісарів і матросів, присутність яких здавалась грубим жартом після попередніх відвідувачів. Господар закладу, Карл Густавович Фаберже, напевно бачив у цьому хаосі наближення кінця своєї кар'єри. Однак, можливо, і потай сподівався на друге життя власної спадщини. Якби він знав, що так воно й станеться, – навряд чи маестро так швидко втратив би душевні сили...
Великі криві Фріденсрайха Гундертвассера
Він вигадав своє ім’я, щоб не бути схожим ні на кого іншого. Бунт його індивідуальності став основою для величезної творчої спадщини, а архітектура – продемонструвала можливість поєднувати екологічність і сучасні технології.
Золото Балтики: у їхніх жилах тече бурштин
«У наших жилах тече бурштин», – жартують балтійці. Вони вірять, що сонячний камінь – це сльози їхньої богині Юрате. За легендою, вона мала необачність покохати простого рибалку Кастітіса, який щодня приходив закидати сіті в Балтійське море. Юрате забула, що безсмертним заборонено насолоджуватися простим людським щастям, потягнула юнака на дно моря у свій замок з бурштину, і закохані втратили лік дням і ночам. Дізнавшись про це, повелитель богів Перкунас вирішив покарати їх, пронизавши блискавкою юнака і назавжди прикувавши ланцюгами неслухнянку до її коштовних володінь. Відтоді богиня плаче, а її жовтогарячі сльози води Балтики виносять на берег на радість людям.
Дружина Посла Грузії в Україні провела зустріч Ambassadors Spouses Club і показ національного одягу
Дружина Надзвичайного і Повноважного Посла Грузії в Україні Ірина Султанішвілі провела зустріч Ambassadors Spouses Club, в рамках якої були продемонстровані зразки традиційного одягу.
Закрити
Outlook facebook page