RU  UK  EN
Статті  >  Уяви  >  Рикша на прокачку

Рикша на прокачку

Ось уже 70 років столицю Бангладеш неможливо уявити без колоритних велорикш, що успішно замінюють жителям Дакки таксі. Кожен сантиметр таких повозок вкритий малюнками, немов тіло рок-музиканта – татуюваннями, а їх водії поводяться настільки впевнено, ніби все місто належить їм. І в цьому є частка правди: поки Дакка щодня задихається від заторів, вирішення транспортних проблем покладається на ноги невтомних візників.

Велорикша – це не просто засіб пересування, а символ і гордість Бангладеш. Армія квітчастих візків, що налічує понад 350 тисяч бійців, з ранку до ночі снує містом, влітаючи, як комар, у найбільш недоступні місця. Полчища велорикш терпляче крутять педалі в пошуках заповітного пасажира, обслуговуючи відведений для них район. Охопити все місто не вийде – Дакка росте шаленими темпами і всього за 50 років перетворилася на багатомільйонний мурашник з безкрайньою територією.

Фото http://диалог.онлайн/sites/default/files/wiki/others/riksha_2.jpg

Дивлячись на чепуристий вид «бангладеського таксі», розписаного зображеннями кіногероїв і антропоморфних тварин, мимоволі запитуєш себе: де той самий конвеєр, який штампує їх тисячами з унікальним оформленням? Відповідь була знайдена в старих кварталах столиці, наповнених веломайстернями.

Виявилося, що створення одного такого екіпажу – тонкий і кропіткий процес, розподілений, як правило, між шістьма виконавцями. Люди займаються як технічними роботами (зварюванням і складанням деталей, зазвичай із вторсировини), так і дизайнерськими. Передню раму велосипеда стикують з пофарбованим шасі, що нагадує основу садового візка. Потім на нього кріпиться заздалегідь підготовлене дерев’яне сидіння, після чого монтується салон з розсувним дахом, елементи якого прошивають на швейній машинці.

Фото http://3.bp.blogspot.com

За оформлення рикші відповідають кілька людей. Рука художника торкається спеціальної пластини, прикріпленої в тому місці, де у машин традиційно встановлені номерні знаки. У рикш же замість них красуються наклеєні картини, за якими теж можна ідентифікувати водія, оскільки роботи рідко повторюються. На полотнах зображені кіношні персонажі, химерні сцени з тваринами (наприклад олень, лев і тигр, які снідають за одним столом), архітектурні пам’ятки країни. Також за допомогою складних аплікацій розписуються стіни і дах салону, в результаті чого візок перетворюється на справжню кочову кибитку.

Фото https://farm1.static.flickr.com

Над виготовленням рикші трудяться старі й молоді. На виході отримують «залізного коня» вартістю 300 доларів, що для громадян Бангладеш – дуже пристойна сума. Зрозуміти, наскільки, допоможе історія одного працівника візницького промислу. 61-річний Джойнал Абедін, заробляючи в кращому разі 6 доларів на день, зумів, відкладаючи половину своїх доходів, за 30 років зібрати 30 000 доларів. На зекономлені гроші поважний рикша побудував лікарню в рідному селі. Зробив він це на пам’ять про батька, який помер через те, що найближчий медпункт знаходився на величезній відстані від дому. Дізнавшись про настільки шляхетний вчинок з національних газет, інші бангладешці направили грошові пожертвування лікарні. Сам же господар медичного закладу продовжує крутити педалі в Дацці.

Заглавное фото http://blogs.ft.com

Вам це буде цікаво:
Кордони не перешкода: найбільш відомі анклави світу
Сьогодні Outlook подорожує по найцікавіших з точки зору географії й адміністративного управління містах і країнах, що є анклавами, цілком розташованих на територіях інших держав.
Бангладеш: застигла в часі метаморфоза
Божевільний потік трафіку з «двоповерховими» автобусами, другий поверх яких – дах, заповнений відчайдушними сміливцями, велорикші, що шастають повсюди, як метелики, контраст вікових храмів і різнобарвних рекламних вивісок, висотки з їхніми допитливими мешканцями, готовими одразу ж після знайомства у пориві приязної бесіди запросити незнайомця на весілля – в цьому весь Бангладеш.
Закрити
Outlook facebook page