RU  UK  EN
Статті  >  Напиши  >  Нормандія очима Корнія Грицюка: батьківщина парасольок і субмарин.

Нормандія очима Корнія Грицюка: батьківщина парасольок і субмарин.

Автор: 04.02.2015 | Франція
Корній Грицюк продовжує ділитися враженнями від французької Нормандії. У попередньому матеріалі він розповідав про свій вояж до Довіля. Тепер на черзі Шербург, або Шербур-Октевіль.

Подвійна назва міста з'явилася на початку 2000-х, коли Шербург злився з Октевілем. Після цього населений пункт став найчисленнішим у департаменті Манш. Нині там живе понад 40 тисяч людей, і професійна діяльність третини з них пов'язана з портом.

Значення Шербур-Октевіля для Франції неможливо переоцінити. За землі півострова Котантена, де розкинулося містечко, крові було пролито не менше, аніж за Ельзас та Лотарингію, за які галли вічно воювали з німцями. За нормандську ж фортецю битись доводилося з англійцями, адже кожна сторона розглядала це місце як плацдарм для подальшого наступу. Тому підрахувати, скільки разів місто переходило то до Британії, то знову поверталося в «рідну гавань», дуже складно. За іронією долі в середині 19-ого століття, коли після неймовірних грошових вливань Наполеона Бонапарта і зусиль тисяч будівельників та інженерів місто-фортеця стало максимально непрохідним завдяки зведенню штучного рейду і цілої мережі захисних споруд на воді, відносини між країнами нормалізувалися.

Попри мирне життя, яке панує у місті майже півтора століття, перебуваючи там, просто неможливо не відчути дух минулого, що нагадує про героїчні битви за цю землю. Прогулюючись вулицями Шербур-Октевіля, також приходять на пам'ять зворушливі парасольки, котрі назавжди увійшли в історію завдяки знаменитому фільму з Катрін Деньов. Але тут є місце не тільки романтиці, вже понад сто років основна спеціалізація міста – виготовлення підводних човнів. Ними тут буквально марять – тому верфі та військові підприємства працюють і вдень і вночі, перетворюючи місто на єдиний злагоджений механізм.

Безтурботної Нормандії відпочивальників, про яку ми говорили в Довілі, тут немає і близько: городяни в основному трудяться, а богема їздить відпочивати в інші місця. І все ж порт притягує своєю магією і привабливістю, особливо туристів, які захоплюються морською технікою. Для зручності мандрівників є багато пішохідних вулиць. Прогулюючись ними, наполегливо рекомендую заплющити очі, вдихнути свіже повітря, яке доноситься з океану, і почати фантазувати.

Кожен поворот, кожна споруда буквально дихають історією. Узяти хоча б неймовірний за своєю архітектурою в стилі ар-деко трансатлантичний вокзал. Саме там зупинявся «Титанік», відпливши із Саутгемптона. У Шербурзі на його борт піднялося 270 пасажирів. Про катастрофу в цьому місці нагадує невеликий музей, де зберігаються речі з лайнера, унікальні фотографії та кімнати з відеоінсталяціями, які відтворюють сцени трагедії.

У сусідньому доці стоїть найбільший підводний човен «Грозний», перетворений на музей. Відвідувачі мають можливість побродити по ньому і навіть понатискати на кнопки, які ще кілька десятиліть тому могли запросто знищити всю планету. Торпеди, ракети, кораблі, субмарини, знову торпеди – легко можна стати пацифістом.

І коли від військової техніки запаморочиться голова, саме час освіжитися в парку Емануеля Ле. Цей міський сад – головні легені промислового міста – названо на честь знаменитого мандрівника і біолога, який його заснував. До слова, тільки там не чути гулу підприємств. Але це не єдина «принада» – крім традиційної для європейців флори, в цій зеленій оазі можна побачити унікальні рослини, привезені з Китаю і Південної Америки ще в 19-му столітті. Особливо вражає, коли перед тобою постають екзотичні евкаліпти, дивовижні кактуси і бразильські пальми. Затриматися можна до вечора – в саду функціонує сучасна обсерваторія, а небо над океаном – самі розумієте яке...

Якщо ви все-таки втомилися від корабельного гулу, то можна податись в околиці до замку Шато де Равале. Він уже багато століть зберігає сумну історію кохання брата до сестри, яких батько велів стратити за заборонене почуття. Величний палац у стилі ренесансу був і шпиталем у Першу світову, й потрапляв під бомбардування, а ще служив казармою для військових. Утім, доля була до нього прихильна, тож він чудово зберігся. Якщо ви надумаєте його відвідати – важливо заздалегідь дізнатись про дні та години роботи, бо експозицію часто закрито.

Після прогулянок апетит вочевидь заявить про себе на повний голос. Туристи не нехтують можливістю вирушити на місцевий рибний ринок і посмакувати свіжими морепродуктами. У сусідніх ресторанах подають традиційну страву «Мадемуазель де Шербур». У її основі – маленькі омари, тушковані з овочами і спеціями, які неймовірно поєднуються з білим вином. Не менш смачно готують ніжне свиняче філе з традиційними для Нормандії яблуками. Запивати, звісно, слід кальвадосом.

Шербур-Октевіль – це прекрасне місце, але навряд чи тут вийде розслабитись, споглядаючи океан і неквапно прогулюючись набережною. Зате тут той самий приємний клімат плюс цивілізація з усіма її сучасними благами. Нам здається, це місто-верф найкраще підійде як проміжна точка в переїздах між містами Нормандії. Тому зарядимо тут батарейки, трохи втомившись від промисловості, й вирушимо в Руан, або, як його назвав Стендаль, «Афіни готичного стилю».

Фото з відкритих джерел

Вам це буде цікаво:
Не вежею єдиною. ТОП кращих творінь Густава Ейфеля
Кажуть, Гі де Мопассан ненавидів Ейфелеву вежу. Знаменитий письменник вважав, що вона спотворює Париж і не приносить місту ніякої користі. Проте його частенько можна було зустріти в затишному кафе на вершині конструкції. У таких випадках автор «Любого друга» говорив, що «тільки тут клята вежа не трапляється йому на очі...»
Сен-Тропе – місто, що зійшло з екрана
В елітних колах про Сен-Тропе вперше заговорили, коли наприкінці XIX століття сюди навідався Гі де Мопассан. Французький письменник, знаменитий своїм безоціночним реалізмом, розповідав про затишну красу Сен-Тропе, пригадуючи про «луску сардин, що виблискує на сонці подібно до перлин»…
Посол Франції Ізабель Дюмон провела урочистий прийом на честь Дня взяття Бастилії
Надзвичайний і Повноважний Посол Франції в Україні Ізабель Дюмон провела урочистий дипломатичний прийом на честь національного свята - Дня взяття Бастилії, а також 25-річчя встановлення дипломатичних відносин між Україною і Францією.
ВІДЕО: Загадка на півдні Франції - печера Шове
У 1994 році в горах на півдні Франції була виявлена печера, всередині якої знаходилося більше тисячі наскельних зображень, що датуються 34 століттям до нашої ери. На думку експертів, це сліди першої цивілізації на території Європи. Чудовою якістю збережених малюнків печера зобов'язана тому, що в результаті обвалення каменів вона була законсервована протягом останніх 23 тисяч років. Сьогодні OUTLOOK проведе для вас екскурсію по місцю, куди неможливо потрапити звичайній людині!
Гетто світу: азійський квартал Парижа
Париж справедливо вважається одним з найцікавіших мегаполісів світу, адже будь-яке місто – це не тільки архітектура, а і його мешканці. Якщо говорити безпосередньо про столицю Франції, то вона неймовірно барвиста й атмосферна, оскільки там живуть, напевно, всі національності світу. Сьогодні ми розповімо про дивовижний 13-ий округ, який називають азійським.
Посольства Бельгії, Канади, Лівану, Марокко, Франції та Швейцарії проведуть «Дні Франкофонії в Україні»
Посольства Бельгії, Канади, Лівану, Марокко, Франції та Швейцарії, Міністерство закордонних справ України, Французький інститут в Україні та мережа «Альянс франсез в Україні» проводять з 10 по 30 березня «Дні Франкофонії в Україні» - фестиваль, спрямований на популяризацію франкомовної культури та французької мови як мови спілкування, демократичних цінностей, дотримання прав людини та підтримки культурної різноманітності.
Діжон очима Ірини Плескач
Франція надто велика і різнопланова країна, щоб побачити лише Париж і померти. Після кількох днів у місті Монмартра та Єлисейських полів можна собі дозволити вибратися в менш розрекламовані місця. Скажімо, відносно недалеко від столиці розкинулось бургундське містечко з назвою Діжон. Воно цілком гідне, аби його відвідали, і здатне приємно дивувати. Не дарма кажуть: маленьке, та вдатненьке.
Прованс: від Марселя до Монако
Monamour, monami… Усі найкрасивіші слова і пісні про кохання звучать французькою. Переглянути всі вигини Франції і знайти усамітнення у провінції Прованс, що ніжно гойдається на південному сході батьківщини Брижит Бардо й Антуана де Сент-Екзюпері. Старовинні міста від Марселя до Монако просякнуті ліричною античністю, і думки лишитися на Лазуровому березі відвідують знов і знов.
Абатство Мон-Сен-Мішель: побачити і закохатися
Уявіть собі величну картину: посеред безкраїх хвиль раптом нізвідки перед вашим оком виростає стародавня таємнича споруда – бенедиктинське абатство, що височіє на самісінькій вершині скелі… А довкола острова, на якому воно розташоване, вирують потужні відпливи і припливи, стрімкість яких багато хто порівнює зі швидкістю коня, що мчить галопом. Навіть Віктор Гюго не міг стримати захоплення від подібного пейзажу, назвавши Мон-Сен-Мішель «пірамідою в океані».
"Le Grand Louvre"
В найбільш знаному музеї світу, французькому Луврі, було впершо відкрито двері для публіки в 1793. Хоча й до цього ця будівля була відома далеко за межами Франції. Тільки от використовувалась вона далеко не в таких піднесених цілях, як зараз.
Гетто світу: Кольоровий Париж
Сьогодні в нашому циклі про етнічні гетто світу розповідь про один із найбільш небезпечних районів – паризький квартал Барбес. Французи кажуть, що відомий фільм, до якого доклав руку сам Люк Бессон – «13-й район» – навіяний якраз життям у кварталі Барбес.
Бельвіль: паризький Вавилон
Напевно, кожна людина знає міф про знамениту Вавилонську вежу, яку так і не судилося побудувати різним народам. Дивно, але те, що не вийшло в легенді, відбувається насправді – десятки різних етносів мирно уживаються в паризькому кварталі Бельвіль і зводять вежу Толерантності на наших очах.
Аерофобам протипоказано. Найкращі авіашоу світу
З моменту створення першого літака пройшло більше ста років, але цей комфортабельний вид транспорту досі викликає тремтіння в колінах у багатьох його пасажирів. Сьогодні ми підготували для вас добірку найбільш захоплюючих авіашоу, які щорічно проходять по всьому світу. І вже повірте від деяких з них у вас дійсно піде земля з-під ніг.
Нормандия очима Корнія Грицюка: Останній прихисток Жанни Д’арк
Корній Грицюк завершує цикл подорожніх нотаток про французьку Нормандію. Після Довіля і Шербура-Октевіле ми запрошуємо вас до головного міста північної частини великої країни – до Руана.
За підтримки посольства Франції Україна приєдналася до всесвітньої кулінарної акції
Сьогодні, 19 березня, у Києві та Львові пройде вечір французької кухні в рамках проекту Смак Франції, організований з ініціативи відомого французького кухаря Алена Дюкаса та Міністерства закордонних справ і міжнародного розвитку Франції.
У Києві відбулась вистава французького ілюзіоніста Самюеля Ганангелі
У суботу, 7 лютого, в Києві відбулась вистава французького ілюзіоніста Самюеля Ганангелі. Шоу, організоване Французьким інститутом в Україні, зібрало велику кількість гостей. Помилуватися дивами прийшли, як малюки, так і дорослі. Всі глядачі активно брали участь в ілюзіоні Ганангелі і навіть змогли повчитися у нього деяким трюкам.
Нормандія очима Корнія Гриицюка: яблука, молоко та океан
Для багатьох туристів Франція – це в основному Париж із довжелезною чергою на Ейфелеву вежу, Лувр та околиці з їхнім королівським шиком або курорти Середземного моря. А ось Корній Грицюк, мандруючи цією країною, вирішив податися на північ – у Нормандію! Для наших читачів він підготував цикл подорожніх нотаток про поїздку до Атлантичного океану і почне свою розповідь із вражень від містечка Довіля!
Довіль. Курортний театр
Коли театр виходить на вулицю, починається найцікавіше. Адже ті, хто ще недавно сидів у м’якому кріслі залу для глядачів, опиняються в гущі подій і отримують свій шанс стати героєм вистави. А якщо поєднати вуличний театр і Різдво, виходить взагалі казка. Це регулярно доводять у французькому Довілі.
Підземеллями Європи: Париж, Берлін, Прага
Блукаючи мальовничими вуличками старої Європи, ми роздивляємося на всі боки і навіть не підозрюємо, скільки цікавого лежить у нас під ногами.
З робітничих кварталів в оперу: канкану 156 років!
Сьогодні відзначається офіційний день народження канкану. 21 жовтня 1858-го року його вперше виконали в Парижі. А неофіційно танцювали ще з початку XIX століття. Outlook ділиться невідомими фактами про спокусливі рухи, без яких уже неможливо уявити французької культури.
Закрити
Outlook facebook page