RU  UK  EN
Статті  >  Уяви  >  Передбачення від випічки

Передбачення від випічки

Варто було борошняним конвертикам з паперовою начинкою здобути світову популярність, як одразу ж виникла дискусія про те, кому належить ідея випікання пророчого печива. З одного боку, на авторське право претендують азіатські Китай і Японія, з іншого – багатонаціональна Америка. Пропонуємо ознайомитися з усіма трьома версіями і обрати переможця «суперечки», принаймні для себе.

Почнімо, мабуть, з найпопулярнішої версії – китайської. У XIV столітті проживав у країні такий собі Чжу Юаньчжан. Як і всі його земляки, він з повагою ставився до старого національного свята – дня врожаю, приуроченого до завершення городньо-польових робіт. Щорічно під кінець осені, у день, коли місяць повною кулею пропливав небом, на вулицях Китаю організовувалися «громадські» вечері, центральною стравою яких були так звані місячні пряники (невеликі кекси з різноманітними видами начинки). Життя Чжу збіглося якраз із тим часом, коли країною керувала не китайська, а монгольська династія Юань. Жителі виступали проти некорінного імператора і будували плани проведення повстання. Організувати несподіваний масовий бунт, не привернувши уваги влади, було досить проблематично. Та ось Юаньчжану в голову прийшла ідея, як саме розіслати «запрошення» на мітинг.

Дочекавшись свята врожаю, під наглядом вигадника пекарі приготували традиційні ласощі. От тільки замість начинки були паперові клаптики з інформацією про те, що, де, коли і навіщо проводитимуть. Людям роздали випічку, не викликавши при цьому жодної підозри. Бунт прогримів, владу було повалено. Сам Чжу Юаньчжан незабаром посів імператорський трон, започаткувавши історію династії Мінь. А печиво з записками, зміст яких змінився на мудрі висловлювання та побажання, відтоді належить до найпопулярніших народних ласощів. У сучасному Китаї fortune cookies випускається багатомільйонними партіями, будучи важливим атрибутом вечірок, фуршетів та обов’язковою складовою меню ресторанів і кафе.

Наступна версія – родом із Країни, де сходить сонце, – менш захоплива, але досить правдоподібна. І нехай доленосної ролі в політиці держави випічка не зіграла, але кулінарні традиції доповнила. Японці впевнені, що вони кількома століттями раніше китайців придумали цей десерт. Його пропонували відвідувачам буддійських храмів, а начинка-послання містила фрази з релігійних писань.

Останньою в суперечку вклинилася Америка, висунувши цілих дві версії походження провісно-їстівних конвертиків. Про те, що першими пекарями-віщунами виявилися не громадяни Штатів, а все ті ж японці або китайці, йдеться в обох з них, але територію, на якій було виготовлене печиво, називають виключно в межах США.

Підтвердженням першої, китайської, версії слугує історія про пекаря Девіда Юнга, який жив у Каліфорнії в XIX столітті. Експериментуючи зі своєю коронною стравою, печивом з начинкою, він замінив варення на записки і подарував світу те саме fortune cookies. Друга, японсько-американська, теорія говорить, що десерт з’явився майже на сто років пізніше. Його автором нібито був управляючий японським чайним будинком у Сан-Франциско Макото Хагівара. Після того, як мер міста звільнив його через загальну неприязнь до азіатських жителів, Макото пішов у тривалу «відпустку», під час якої і придумав подавати до чаю подібні печеньки. Презентував він їх, коли йому вдалося домогтися поновлення на колишній посаді.

Сьогодні ці ласощі відомі практично в усьому світі. Кафе різних країн пропонують його у своїх меню, Інтернет рясніє рецептами цього кондитерського виробу, а на полицях супермаркетів з легкістю можна відшукати потрібну упаковку. Тож, де б не сталося відкриття, в будь-якому разі варто подякувати ідейним пекарям!

Ну а наостанок трохи про саму начинку. Можливо, хтось і не вірить в магію цих записочок, та був в історії унікальний випадок, коли британець Денні Вільямс з графства Ессекс в 2008 році різко розбагатів аж на півмільйона доларів, вказавши цифри з печива в придбаному напередодні лотерейному квитку.

Фото з відкритих джерел та сатйу kulturologia.ru

Вам це буде цікаво:
Незвичайні шкільні уроки різних країн світу
На честь сьогоднішнього свята - Дня знань ми вирішили розповісти Вам, які незвичайні предмети належить освоїти учням у різних країнах світу! Гризти граніт науки, осягаючи основи алгебри і геометрії, або запам’ятовувати роки правління монархів, гортаючи підручники з історії, – буденна справа для школярів.
Леніну й не снилося... Вражаючі мавзолеї
Великі й не дуже світу цього змушують голосно говорити про себе не тільки за життя, але й після смерті. А як, власне, можна промовчати, дивлячись на помпезну усипальню того чи іншого діяча, навіть не беручи до уваги єгипетські піраміди. Outlook переконався в тому, що мавзолей Володимира Ілліча на Красній площі – досить скромний притулок на відміну від...
Посидимо? Частина друга
Не так давно ми вже писали про незвичайні лавочки, які можна побачити на вулицях різних міст. В один матеріал не вдалося «вмістити» всі об’єкти, які нам сподобалися, тому сьогодні – друга частина огляду. Почнемо із французького дизайнера Пабло Рейносо. Уже кілька років він подорожує країнами і залишає за собою «сліди». Ми вибрали дві найцікавіші його роботи.
Перегоріла? Не біда!
Зазвичай, коли лампочки в наших квартирах перегорають, ми, не замислюючись, викидаємо їх у смітник: яка від них тепер користь? Однак трішки фантазії – і руки «з потрібного місця» творять дива. Якщо у вас є дитина, то перегорілий освітлювальний прилад може перетворитися на чудову іграшку, зроблену своїми руками...
Посидимо?
Гуляючи київською Пейзажною алеєю, завжди помічаєш дивовижні лавки, створені українськими майстрами. Моя улюблена – з пледом і подушкою, адже вона здається затишною навіть у негоду. Сидячи на ній, я згадав картину з дитинства: бабусі виносять з дому довгу дошку, кладуть її одним кінцем на пеньок, іншим – на перила під’їзду, і виходить лавочка. Чим не дизайнерське диво?
Інфраструктура по-китайськи: неймовірний міст, що єднає Макао і Гонконг
Коли скептики кажуть, що все «най-най» уже збудоване людством, і кивають на різноманітні і справді видатні витвори інженерної думки, вони найчастіше погано поінформовані і навряд чи дивляться далі за розвинені західні країни. А тим часом, приміром, у Китаї держава піднімає просто нечувані інфраструктурні проекти.
Ваш сніданок, сер! Або як починають свій день у різних країнах світу
Маленький тост, шматочок сиру і ковток міцної кави. «Це вам не шведський стіл!» – обурено пробурчить офіціант, дивлячись на незадоволене обличчя туриста. Щедрій українській душі не збагнути, як таким можуть наїстись місцеві. Тому перед подорожжю до нової країни варто знати точно, де звечора приготувати собі бутерброди...
Міські стежки. Найвужчі і найширші вулиці світу
Понад половину населення планети живе в містах, пронизаних безліччю вулиць – довгих і коротких, широких та вузьких, гарних і не дуже. Критеріїв тут немає, комусь нетрі Ріо миліші за бродвейські авеню. Ми не беремося стверджувати, що краще чи гірше, а просто зосередимось на показниках.
Встигнути подумати про все: топ-5 затяжних рейсів
Талони на посадку й закордонний паспорт приємно гріють вам руку, а багаж уже давно перетворено чиїмись вправними руками на пам'ятник з поліетилену. За прикрою випадковістю саме в цьому целофановому полоні можуть залишитися журнали, книжки і кросворди, що ви їх припасли на випадок хронічного нападу нудьги під час перельоту.
Пальчики оближеш: Що на вас чекає за кулісами найкращих кухонь світу
Давайте пригадаємо найбільш незвичну страву, котру вам випало скуштувати? Що це буде за їжа, вам вирішувати. Небагато екзотики;ті самі комахи, котрих ми слабо можемо уявити як інгредієнт; дивний напій із гіркуватим присмаком; несподіване поєднання гіркого і кислого… у кожного є свій незабутній досвід щодо цього.
У пошуках гастрономічного Ельдорадо
Зізнаюся, це нелегке завдання – описати кухню, котра віднедавна стала для мене основною. Нині я живу в Еквадорі і вже давно не куштувала голубці, вареники і навіть чорного хліба. Хоча, зізнаюся, кілька разів зварила борщ. Чужа кухня спочатку дивує, потім стає нудотною і лише на третій стадії знайомства з нею починає відкривати свої секрети.
Історія бренду: McDonald’s
У чому полягав секрет першої картоплі фрі, де гамбургер коштував 15 центів і чому єдиниц в 60-х фаст-фуд не почав би свій рух без... продавця міксерів? Брати Моріс і Ричард (Мак і Дік) Макдональди, як і ми, не знали відповідей на всі ці запитання, переїхавши з Нової Англії до Каліфорнії в 1927 році. Але за спиною багатозначно потирала долоні Велика депресія, готова звести нанівець усі їхні сподівання. І далі...
Глибокі музеї
Ще кілька століть тому морський транспорт був не просто найпопулярнішим, але й часом єдиним способом дістатися з точки А в точку Б. Однак, як відомо, форс-мажори трапляються на будь-яких дорогах, навіть водних, і за історію людства безліч кораблів так і не пристало до берега. Проте відносна «збережність» дозволяє затонулим суднам знайти друге життя, перетворившись на музеї.
Між берегів
Як показує практика, навіть найутилітарніші речі можна зробити предметом мистецтва. Якщо проявити фантазію і «не рубати» творчість, все стає незвичайним. Наприклад, мости. За логікою основне призначення таких конструкцій – з’єднати два береги, тому головне в них – безпека. Однак іноді люди керуються іншими критеріями.
У мандри по-своєму. Транспорт для подорожей
OUTLOOK не може уявити життя без подорожей. Але квитки, розклади, черги, повільність – усе це може неабияк зіпсувати мандрівку. Тому як добре мати біля дому чи в гаражі транспорт, який дозволить побачити і пережити щось нове, забувши про проблеми.
"Усе включено" і навіть більше: незвичайний готельний сервіс
Готелі, що надають аll inclusive для собак. Пансіон, у якому заколисують казками дорослих, або унікальне місце, де не шанують працю, а заохочують лінь. Це не сон і не паралельна реальність, а хитро продуманий готельний сервіс...
Як незвично провести час у Копенгагені: Христианія – оплот свободи
Усі ми так чи інакше прагнемо свободи – особистої чи національної, матеріальної чи духовної. Дивне поселення Христианія в центрі датської столиці – одна із спроб досягти повної свободи від законів матеріального світу.
Оце так сервіс! Японське таксі
Найперше, з чим має розібратися кожен турист, опинившись у новій країні – це із транспортною системою. Часто вона здається складною і заплутаною, і щоб збагнути її, потрібні тижні, а може, й місяці. Наша читачка Наталія Усенко побувала в Японії і ділиться своїми враженнями про найбільш комфортний і безпечний транспорт у світі.
На ходу. Вулична їжа в різних країнах світу. Частина 2
Ви, бува, не зголодніли? Ну й чудово, адже ми продовжуємо нашу розповідь про найпопулярнішу вуличну їжу з усього світу. Налітай, поки гаряче! Почнемо з південно-азійської країни Сінгапур - багаті на вітаміни і мінерали морепродукти займають ключове місце в раціоні жителів ...
На ходу. Вулична їжа в різних країнах світу
Досвідчені туристи вважають: найпевніший спосіб швидко пройнятися чужою культурою – скуштувати страви місцевої кухні. Щоб не розгубитися при виборі наїдків і заощадити дорогоцінний час для їжі духовної, Outlook радить вам найкращі місця вуличної гастрономії із семи точок земної кулі.
Закрити
Outlook facebook page