RU  UK  EN
Статті  >  Напиши  >  Ми там були: Неаполь

Ми там були: Неаполь

Фотограф та читач OUTLOOK Роман Матков побував у італійському Неаполі! Здійснити усю подорож йому вдалось всього за 160 євро!

Одна моя знайома поділилась зі мною лінком на акційні авіаквитки до Італії:

–Go! – відписав я.

–Справді? – здивувалась вона.

–А чому б і ні?

–Звучить наче круто, зробімо це!

Усе було приблизно так. Ми купили квитки, спробували знайти житло (хоча і бронювали його з телефону перед самими відльотом) і вже за кілька днів зустрілись у Львові.

Наш маршрут:

літак Львів – Неаполь (37 євро);

поїзд Неаполь – Рим (від 11 до 45 євро, про особливості італійських залізниць потім);

літак Рим – Краків (23 євро);

автобус Краків – Львів (приблизно 22 євро);

далі – кожен із нас їхав додому різними автобусами.

Отже, львівська кав’ярня. Десь із п’ятої спроби нам вдалося забронювати хостел (мандрівникам на замітку: чипована банківська карта – це musthave під час євротуризму і не тільки. Зазвичай без неї у вас не вийде ані придбати квитки, ані забронювати житло. В окремих випадках – це єдиний спосіб оплати (наприклад, часом на вокзалах квитки на певні напрямки продаються лише в автоматах, які працюють тільки з чипованими картами. Окрім того, бажано, щоб карта була валютною).

Далі – аеропорт, усі звичні процедури, доволі приємний переліт, м’яке приземлення в Неаполі, автобус до вокзалу за 4 євро і перший сюрприз: ми замовили кімнату, не звернувши уваги на інформацію про власників, а потрапили до привітних українців з Херсонщини. Господиня поділилась усіма неапольськими лайфхаками і неабияк спростила нам цим життя. За гостинний прийом ми заплатили по 18,5 євро за одну ніч з людини. Далі пощастило домовитись по 10 євро за ніч.

Отож перші враження:

сміття на вулицях, на окремих – дуже багато (не скрізь, звичайно, але навіть у дорогих районах воно є). Причина цього – так звана «сміттєва криза» – доволі складна соціально-політична проблема, яка виникла на півдні Італії близько 8 років тому. Саме тоді спеціалізовані фірми припинили вивезення сміття, оскільки всі полігони були переповнені. На вулицях Неаполя накопичилося понад 5200 тонн побутових відходів. Італійський уряд оголосив винуватцем кризи місцеву мафію – Камору, яка контролювала і контролює донині всі неаполітанські звалища;

друге – дорожній рух: на перехрестях на правила не зважають у принципі; світлофори і переходи існують для годиться; особливо безстрашно водять моторолери; а от чого в неапольців можна повчитись, то це вміння паркуватись: через вузькі вулички на пагорбах в окремих частинах міста вони змушені по-максимуму економити місце – відстань у 3 сантиметри між бамперами малолітражок там звичне явище).

У нас було два вечори, щоб побачити Неаполь. Якогось маршруту чи плану не мали, орієнтувались на кілька основних путівникових об’єктів поблизу. Отож, закупивши в найближчому супермаркеті снеків на день (приблизно 2 євро), ми почали екскурсію, ідучи навмання, куди заведе цікавість.

У неапольських перевулках чудово відчуваються всі особливості життя південної Італії: на вузьких вуличках немає поспіху, місцеві у власних крамничках, салонах, майстернях, піцеріях, кафе та пабах на перших поверхах своїх же будинків так якось безтурботно, здалось мені, проводять час. З одним сусідом порозмовляв, з іншим знайомим викурив по сигареті, ще з одним другом випив кави. Це радше схоже на відпочинок, аніж на роботу. Мені ця атмосфера запам’яталась. Невисокі будинки, стара бруківка, мопеди і метри білизни на балконах.

Один з найколоритніших районів – Centro Storico (в історичному центрі). Він досить компактний, але містить більшість архітектурних пам'яток міста.

Вулиця Spaccanapoli – основна туристична променада. З 2-кілометрової алеї можна потрапити до численних барокових соборів, площ та палаців. Однак потрібно бути максимально уважним у таких локаціях, як Rione Sanità, Forcello, Piazza del Mercato та Quartieri Spagnoli. Останній квартал — дуже бідний і взагалі має недобру славу – масове безробіття, високий рівень злочинності серед молоді, значний вплив Каморри. Власне, боятись не варто – таке є чи не в кожному великому європейському місті.

Найбільша проблема, про яку вас обов'язково попередять місцеві – вуличні крадіжки. Пильнуйте свої гаманці, телефони, камери, годинники, прикраси, сумки та рюкзаки в людних місцях. На вокзалі (площа RiazzaGaribaldi) намагайтесь не затримуватися довго, а вночі гуляти прилеглими вулицями я б не радив.

Неаполь – найбільше місто південної Італії (третє після Рима та Мілана за кількістю населення), тому ми не будемо зациклюватись на його вадах, а продовжимо насолоджуватись його чарівністю.

Отож кілька must see об’єктів цього чудового міста:

Piazza del Plebiscito (Площа муніципалітету) – центр Неаполя та найбільша площа міста. Місце проведення багатьох урочистостей, фестивалів, концертів, арт-інсталяцій і, напевно, максимальна концентрація туристів (і продавців моноподів для селфі – тренд №1 вуличних торговців).

Palazzo Reale (королівський палац) – центральна резиденція правителів Королівства Обох Сицилій. Зазвичай усі залишаються в захваті від його пишних інтер’єрів, витончених розписів на стінах і стелі, театру та внутрішнього скверу з великими скульптурами коней. Палац уміщує 30 кімнат з експозиціями Королівського музею та найбільшу державну бібліотеку південної Італії. Ціна вхідного квитка – 4 євро.

У Національному археологічному музеї зберігається одна з найважливіших і найвеличніших світових колекцій класичної археології часів древніх Єгипту, Греції та Риму і пікантна Таємна кімната, де зібрано різноманітні еротичні знахідки з Помпеїв. Вхід – 8 євро.

На площах Piazza San Gaetano та Piazza San Domenico Maggiore можна знайти масу крамниць, кафе та піцерій, послухати живу музику, скуштувати тамтешнього лімончелло та інші місцеві лікери і просто гарно розслабитись.

Ну і, звісно, набережна – 3-кілометрова Lungomare із сонячними пляжами, ресторанами та кафешками, де готують місцеві морепродукти, прокатами човнів та велосипедів, пабами та неймовірними краєвидами на Castel dell’Ovo, Везувій, острови Megaride, Capri та Неапольські пагорби. Круто і вдень і вночі.

І це лише мала частина усіх туристичних спотів – фортець, палаців, музеїв, базилік, амфітеатрів, катакомб і т.д. Там цього і справді удосталь.

Наступного дня ми з’їздили в Помпеї – давньоримське місто, поховане під попелом унаслідок виверження Везувію у І столітті н.е. Це за 40 хвилин потягом від Неаполя (2,6 євро – вартість однієї поїздки в поїзді до Неаполя). Помпеї варті окремої статті, тому скажу тільки, що масштаби open-air музею неймовірно вражають: за 4 години ми встигли лише поспіхом обійти комплекс, і це без аудіогідів та екскурсоводів. З окремих частин комплексу добре проглядається і сам славнозвісний вулкан, до якого є кілька маршрутів підйому. На висоті 1000 м з оглядового майданчика можна насолоджуватись гарним краєвидом на Неаполітанську затоку. Зазначу, вхід до музею коштує 11 євро.

Переїжджаючи з Неаполя до Рима, ми дізналися одну цікаву річ. Виявляється, на залізницях Італії потрібно знати, що з однієї платформи може вирушати 2 поїзди (або один – вирушати, другий – просто стояти), причому ні з квитка, ні з табло цього не збагнути. Підступ ми зрозуміли запізно. Нашого потяга ми так і не бачили, бо сиділи в іншому. Будьте пильні і з’ясовуйте такі речі заздалегідь. Зрозумівши, що сервіс у касах нашого перевізника не дуже хоче працювати з клієнтами (перший касир не розмовляв англійською, другий нічого не зміг пояснити, а третій просто нас підколов), ми спитали людей на вокзалі, чим доїхати до Рима, і сіли в перший же експрес, на який нам вказали. Квитків на нього ми не мали, однак подумали, що проблеми варто розв’язувати, вже коли вони з’являються). Тож контролер, глянувши на наші квитки, доволі люб’язно запропонував або вийти на наступній станції, або сплатити різницю між вартістю квитків цього і пропущеного потягів (це офіційно, оплата через термінал, з чеками.) Загалом, нам пощастило, ми придбали квитки за 11 євро і доплатили ще 13, хоча могли потрапити і на експрес за 40 євро. Нарешті милуватись навколишніми ранковими краєвидами можна було спокійно.

А тепер підіб’ємо підсумки поїздки: отже, скільки ж я там витратив за два неповні дні? Беручи до уваги вартість перельоту і квитка на потяг до Рима, перебування в Неаполі та відвідування сусідніх Помпеїв, а також численні музеї та галереї, смакування удосталь легендарною неапольською піцою, а ще трохи сувенірів, то все це цілком реально вписується в 160 євро.

Фото Романа Маткова

Вам це буде цікаво:
Кордони не перешкода: найбільш відомі анклави світу
Сьогодні Outlook подорожує по найцікавіших з точки зору географії й адміністративного управління містах і країнах, що є анклавами, цілком розташованих на територіях інших держав.
Альберобелло: у світі труллів, вина і чарувань
Стареньке селище, котре колись було розташоване на території сучасного Альберобелло, було знищене і зведене заново не менш ніж сотню разів. І йдеться не про завоювання і нальоти войовничих чужинців. Ні, його свідомо руйнували самі мешканці. Як гадаєте, навіщо?
Лігурія: середземноморський рецепт ідеальних міст
Збираючись на Лігурійське узбережжя, не тіште себе думкою, що зможете за декілька днів об’їздити його вздовж і впоперек. Так ви лише роздражните свій мандрівний апетит. Кожним інгредієнтом Лігурії можна тільки ласувати, забуваючи при цьому про існування решти світу. Портове місто Генуя (італ. Genova¬) – основне у регіоні Лігурія.
Венеційський карнавал: «Маско, я тебе знаю!»
У дні знаменитого карнавалу романтична Венеція ніби знову народжується. Її вулиці сяють у передчутті свята, в очах людей ціла гама радісних емоцій – від ейфорії до знайомого всім «невже це відбувається зі мною?» До речі, за підрахунками, на захід прибуває майже півмільйона туристів.
Ліма is the capital of Перу
Досвідчені мандрівники кажуть, що, коли багато їздити по світу, починаєш приблизно розуміти, як влаштовані мегаполіси. І якщо в Європі, Азії чи США досвіду і кмітливості для орієнтування цілком вистачає, то у південноамериканських містах про свої знання можна забути. Сьогодні ми розкажемо про одне з таких місць, Ліму – столицю Перу.
Departure: Трієст
Спробуйте відгадати, що це за місто і де: тут і там прогулюються хорвати і словенці, п'ють пиво, як у найкращих австрійських броварнях, і при цьому закушують пастою з місцевими морепродуктами. Навряд чи ви одразу збагнете, про що мова, а от ми знаємо, і сьогоднішня наша розповідь про італійський Трієст, який іноді називають «останньою цитаделлю Італії на Сході».
Ми там були: Ізраїль
Розпаковуючи валізу після повернення додому з подорожі, ви виявляєте там не сувеніри, пам'ятні листівки, пару стоптаних кедів, які зберегли відбиток чужини, а щось, що змінило вас, змусивши поглянути на світ ширше, під новим кутом. Я – Олександра Портянко, випусковий редактор theoutlook.com.ua, і це моя історія подорожі.
Якщо в тебе 10 доларів і ти у Болоньї
Неймовірна за своєю фактурою оранжево-червона середньовічна архітектура, величні вулиці-галереї замість звичних тротуарів, що дають змогу здійснювати пішохідні прогулянки за будь-якої погоди, а також статус кулінарної столиці Італії – хіба тільки цих причин замало, щоб вирушити у Болонью? Outlook вважає, що ні, тому і розповідає, як і на що витратити свої гіпотетичні 10 доларів у цьому затишному місті.
Ми там були: Гданськ
З вікна старовинного дому з високими стелями виднілася частина вулиці Огарної. Чепурні вивіски, симпатичні та оригінальні фасади будівель, квіти, вимощена бруківкою проїжджа частина... Саме з цієї вулиці далекого 1949 року почалося відновлення історичної частини Гданська.
ЛІТО НА СПРАВЖНЬОМУ РАНЧО!
Після перегляду фільмів про американський Дикий Захід не одне покоління дітей тягнуло батьків до коней у цирку, щоб хоч на п'ять хвилин приміряти улюблені образи й відчути ту саму атмосферу. Та особисто мені п'яти хвилин завжди було замало. Тому я, подорослішавши, на кілька місяців вирушила у штат Колорадо, щоб попрацювати на справжнісінькому гостьовому кінному ранчо під назвою "Sundance".
Помпеї: життя під попелом
Людська історія пам'ятає Дрезден, Хіросіму, Нагасакі. Але очолюють цей сумний список древні Помпеї – жителі, якого стали застиглими пам'ятниками не з власної волі. Місто з видом на Везувій, неподалік сучасного Неаполя, було одним з найбільш розвинених не тільки в Римській імперії, але і в Європі. Свідченням цього є те, що Помпеї лежали на торговельному шляху, який з'єднував Рим і Південну Італію.
Таксі по-венеційському: гондоли
Мабуть, на планеті немає людини, яка би хоч краєчком вуха не чула про дивовижне італійське місто на воді. Венеція з її неповторною архітектурою, фантастичними пейзажами і власною атмосферою вже багато століть вабить людей з усіх куточків світу. І щоб відчути її на повну й побачити під несподіваним кутом, треба неодмінно поплавати на легендарних гондолах, про які ми розповідаємо сьогодні в рамках нашого циклу про транспорт-символ.
Озеро Тітікака та його острови: друга чакра Землі
Ми продовжуємо наш цикл оповідань і дорожніх нотаток Ії Зайцевої про Перу. Сьогодні вашій увазі пропонуємо матеріал, присвячений легендарному озеру Тітікака.
Перу. Місця сили
Ізраїль, Індія, Мекка – ці географічні точки дуже важливі для адептів різних релігій і не тільки: вирушивши туди у паломництво, можна звідати благодать і відчути найпотужнішу концентрацію енергії, навіть будучи невіруючим. Не території Південної Америки, у Перу, теж є свої місця сили. І саме про них пише наш читач і тепер вже автор Ія Зайцева.
Кожен рано чи пізно приходить до Риму
Хто добре бачив Італію, а особливо Рим, той більше ніколи не буде зовсім нещасним, – казав Гете. Повністю згоден з цією думкою наш читач і фотограф Роман Матков. Своїми враженнями від міста він сьогодні ділиться.
До Перу із комфортом. Практичні поради
Outlook завжди пропонує читачам поділитися своїми враженнями, оскільки саме такий взаємний обмін і робить наш проект цікавим. Сьогодні ми починаємо публікувати цикл розповідей про Перу, написаний активною мандрівницею Ією Зайцевою.
Ілюзії Сикстинської капели
Понад півтисячі років тому, 1 листопада, перед очима захоплених римлян вперше постала Сикстинська капела. За цей час народжувалися і помирали як самі майстри розпису, так і цілі напрямки в образотворчому мистецтві, а на капелу, так само відкривши роти від захвату, споглядають уже наші з вами сучасники. Втім, милуючись черговим її хитросплетенням ліній або алюзивністю сюжету, пам’ятайте, що за фасадом зовнішнього лиску, як завжди, стоять до болю знайомі суперечки з нетерплячими замовниками, неприємні сюрпризи від стихії та загублене здоров’я художників-виконавців.
Річард Ганнон: Фарери-овечі острови
Тільки три місяці на рік між Великою Британією і Фарерськими островами відкрито повітряні рейси. Я радів своїй майбутній подорожі, хоча до кінця не усвідомлював, що очікує там, на півночі. Іноді я уявляв Фарери, як землю, покриту кригою. Наступної миті здавалося, що на островах не вщухає потужний вітер, а отже, мене обов'язково здує з якогось стрімчака в холодну воду. Від цих думок ставало лячно, та квиток туди вже було куплено.
Весь світ на мотоциклі. Частина 2
Ми продовжуємо нашу розповідь про неймовірно сміливу українку, котра сама наважилась вирушити в навколосвітню подорож на мотоциклі!
Прийшов, побачив, збудував. Шедеври
Буває, подивишся на листівку із зображенням міста й одразу розумієш, що на ній Київ, Париж, Рим або рідне селище. І це зовсім не заслуга твоєї вчительки географії, а непосильна праця майстрів, руками яких створювалися знайомі всім шедеври архітектури. Сьогодні ми згадуємо італійського підкорювача мармуру Лоренцо Берніні.
Закрити
Outlook facebook page