RU  UK  EN
Статті  >  Відвідай  >  Петра. Скарби набатеїв

Петра. Скарби набатеїв

Безцінний дар земель Сходу, казкове місто, висічене з червоної плоті, столиця працьовитого арабського племені набатеїв, котрі прийшли до Йорданії понад дві тисячі років тому... У Петри багато порівнянь, та жодне з них не здатне передати красу і велич цього загадкового міста. Довгі роки воно було легендою, містом-примарою, що жило в оповідях про стародавній народ і його дивовижні скарби.

Колись Петра була центром, впливовим містом на Сході та місцем зустрічі караванів, які тягли на собі індійські прянощі, китайський шовк, африканські шкури і слонову кістку. Господарі Петри набатеї давали прихисток усім мандрівникам і торговцям, брали плату за нічліг, їжу та охорону численних караванів від пустельних розбійників. Місто славилося своїми інженерними конструкціями. Тут були водогони, резервуари для зберігання дощової води, стояли храми, некрополі, гостьові будинки. Особливо добре у господарів продавалася вода. Історики припускають, набатеї були багатим народом, гарно заробляли на своїх інженерних спорудах, географічному розміщенні та наданні послуг іноземцям.

Слава про дивовижне Червоне місто дійшла до Римської імперії і викликала заздрість у Європі. Щоб усунути конкурентів, римляни взяли під свій контроль торговельні маршрути на Аравійських землях і спрямували всі каравани в обхід Петри, яку так і не змогли підкорити силою. Втративши економічний вплив, набатейська столиця занепала. І зовсім загинула після потужного землетрусу на початку тисячоліття. Стихія на довгі роки поховала під камінням величне місто. Ті, що вижили, покинули його. Тривалий час воно залишалося містом-легендою, загубленим світом, сказанням про незліченні скарби і дивовижні споруди інженерного мистецтва. Упродовж кількох століть після занепаду Петри в її довгих коридорах шумів лише вітер, покриваючи все на своєму шляху пилом і піском.

Тут, у глибині скель, колись жило близько 20-30 тисяч люду, були жваві ринки, лазні для чисельних відвідувачів, діяла розгалужена система водопровідних каналів, працювали урядові установи, сенат... Однак час і землетрус, вітер і пісок зруйнували цей світ.

Нині Петра відкрита для туристів. Її вузькими коридорами можна блукати годинами і споглядати майже містичну кольорову гру піску і гірських порід. Господарюють тут бедуїни, які називають себе нащадками набатеїв. Вони зустрічають гостей на вході до міста з верблюдами та віслюками, щоб провести прибулих углиб свого дому, де пропонують скуштувати чаю із трав, зібраних тут-таки, серед скель і піску. Однак, щоб відчути душу Петри, ліпше самому спуститися в глибоку ущелину «Сік» і пройти пішки вузьку кілометрову дорогу між скелями, які майже зливаються над головою і затуляють від мандрівника небо.

Раптово з-за рогу тріумфально з'являється Аль-Хазне, так звана Казна, у гігантській ніші у скелях. Її оздоблено містичними рельєфами, котрі зображують світ мертвих. Фасад Аль-Хазне можна побачити у фіналі знаменитого фільму про Індіану Джонса "У пошуках Грааля". Тут же знімали і кадри картини «Останній похід хрестоносців». Стояти перед Аль-Хазне можна годинами. Дивують і тішать око візерунки, зроблені давніми зодчими, їхні точні розрахунки, рівні краї і застигла краса орнаменту. Минули тисячоліття, однак ані час, ані природа не змогли зруйнувати цього творіння.

Трохи поодаль від Скарбівні, біля підніжжя гори ен-Неджр розкинувся величезний амфітеатр, який свого часу був епіцентром життя місцевого люду. Його було висічено просто у схилі пагорба. Стародавні зодчі спорудили театр так, щоб, сидячи на його трибунах, можна було бачити якомога більшу кількість гробниць. І сьогодні помітні прямокутні проміжки там, де були колись сидіння. З трьох сторін його огортають рожеві гори, порізані глибокими тріщинами та всіяні кам'яними вежами. Раніше амфітеатр вміщував до 4 тисяч глядачів.

Від нього ведуть дві основні дороги. Якщо піти праворуч, то можна опинитися біля комплексу Королівських гробниць, ліворуч дорога веде до руїн храму Душара – головного бога набатеїв. Далі мандрівника чекають висічені у скелях святині неймовірної величі, царські гробниці, водні канали, міські лазні, сходи, що йдуть і губляться в небі.

Обійти місто за один день не вийде. Навіть квитки на вхід тут продають із розрахунку на три дні. Але й цього часу може не вистачити, щоб поринути у казку про царство набатеїв. Аби хоч трохи її пізнати, щорічно в Йорданію їдуть сотні тисяч туристів з усього світу. Археологи заявляють, що розкриття таємниць Петри ще попереду, адже місто розкопано з-під багатовікового шару ґрунту всього на 15% (а це вже 800 об'єктів). І цілком можливо, припускають вони, десь під товщею гірських порід ще спочивають ті самі знамениті скарби набатейського народу.

6 грудня 1985 року Петру було включено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. А 2007 року місто увійшло до переліку «Семи нових чудес світу».

Вам це буде цікаво:
Баальбек – місто Сонця
Можливо, це були атланти під три метри на зріст або інопланетяни, які випадково забрели на Землю й були змушені побудувати космодром. А може, це фінікійці так намагалися вшанувати свого верховного бога Баала гігантською спорудою. Досі ніхто не дав відповіді, що ж за цивілізація звела Баальбек – одну з величних пам'яток Лівану.
Великий шовковий шлях по-таджицьки
Зачувши словосполучення «великий шовковий шлях», одразу уявляєш собі відважних мандрівників і нескінченні каравани, повні коштовностей і дивовижних товарів, що перетинають країни та континенти. Сьогодні ми розповімо про таджицькі міста, котрі слугували у давнину найважливішими перевалочними пунктами цієї торговельної артерії.
У Києві відбувся транскордонний молодіжний табір «Європейські цінності та культурна дипломатія: молодіжні зустрічі»
З 5 по 8 листопада 2019 року у рамках проєкту відбулись заходи, до участі в яких долучились студенти та викладачі з Білорусі й України, поважні гості та дипломати​.
Не вежею єдиною. ТОП кращих творінь Густава Ейфеля
Кажуть, Гі де Мопассан ненавидів Ейфелеву вежу. Знаменитий письменник вважав, що вона спотворює Париж і не приносить місту ніякої користі. Проте його частенько можна було зустріти в затишному кафе на вершині конструкції. У таких випадках автор «Любого друга» говорив, що «тільки тут клята вежа не трапляється йому на очі...»
Підземний полиск імперії: будапештське метро
Провівши всього годину в польоті, я раптом дізнався, що опинився в місті, де є найстаріше в континентальній Європі метро. І це ще не все, чим примітна будапештська підземка. OUTLOOK вирушає на прогулянку метрополітеном одного з найгарніших міст світу. Спускаємось?
OUTLOOK: До Дня Незалежності України...
Подорожуючи і захоплюючись заморською красою, іноді не підозрюєш, що в рідній країні є не менше пам'яток, які важливі для всього людства. І сьогодні в честь Дня Незалежності України OUTLOOK підготував для Вас матеріал про семи об'єктах стоять у списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, що розташовані на території нашої держави.
Святині мусульманського світу: мечеті з історією
Мечеть – це молитовна будівля з куполом. Поруч примикають вежі-мінарети – їх може бути не більш ніж дев’ять; заходячи всередину, паломник звертає увагу на стародавні письмена – уривки з Корану. Лише слова арабською прикрашають стіни: образотворче мистецтво тут заборонено. Сьогодні ми поговоримо про найбільш незвичні скарби мусульманського світу.
Краса та спокій: найгарніші храми Азії
Буддисти кажуть: «Щоб позбутися страждання, треба позбутися бажання». А для цього є відповідні місця. Сьогодні ми зібрали для вас п'ятірку дивовижних храмів, де буддисти і прості туристи шукають гармонії для своєї душі.
Замість Риму та Афін: наймолодші міста планети
Старовинні міста з їхніми пам’ятками архітектури, традиціями й атмосферою – це, безумовно, знахідка для туриста, оскільки саме в них можна багато дізнатися про ту чи іншу країну і її жителів, краще зрозуміти їх. Утім, серед мандрівників можна виділити й іншу групу за інтересами – любителів урбанізму і сучасного містобудування.
Архітектура чи мистецтво: Нові грузинські будівлі
Грузія, що трохи більш як десять років тому стала на шлях серйозних перетворень і домоглася відчутних успіхів, помітно змінилася не лише внутрішньо, але й зовні. Архітектори з різних країн світу попрацювали тут на совість і створили по всій її території безліч важливих і унікальних об’єктів, що втілюють зміни, які відбулися. Саме про нову грузинську архітектуру ми сьогодні і розповімо.
Леніну й не снилося... Вражаючі мавзолеї
Великі й не дуже світу цього змушують голосно говорити про себе не тільки за життя, але й після смерті. А як, власне, можна промовчати, дивлячись на помпезну усипальню того чи іншого діяча, навіть не беручи до уваги єгипетські піраміди. Outlook переконався в тому, що мавзолей Володимира Ілліча на Красній площі – досить скромний притулок на відміну від...
Розкіш по-корейському: королівські палаци Сеула
Південнокорейський Сеул, у 20 столітті стрімко перетворившись зі старовинного міста бідної країни на процвітаючу столицю передової держави, однозначно заслуговує на повагу. Разом з тим пошани варті й муніципальні чиновники та патріоти, котрі зуміли в часи бурхливої індустріалізації зберегти багатющу спадщину минулого – королівські палаци династії Чосон.
Усім потрібні гроші. Валюти світу
Називають їх скрізь по-різному, проте люблять, напевно, однаково. Ми говоримо, звісно ж, про гроші, а точніше про їхні «другі імена». Адже крім офіційної, у кожної валюти є своя, народна назва, яке не так відома, але дійсно заслуговує на увагу!
Вище за всіх! Оглядові майданчики світу
Природа подарувала світові чимало вершин, котрі щохвилини дарують відвідувачам безкрає почуття свободи. Міста зводять хмарочоси, хизуючись одне перед одним і, не вдовольнивши амбіції, будують оглядові майданчики на рівні висоти пташиного польоту. Пурхаючи від континенту до континенту, затамувавши подих, милуємося оглядами нашої планети.
Рисові поля: Злаки неземної краси
- Чи не хочете покуштувати рису? - таким питанням зустрічають гостей в Китаї. А якщо господарі виявляться ще і фермерами, вони можуть запросити вас на незвичайну екскурсію і покажуть шедевр природного мистецтва. Рис, який ми часто вживаємо в їжу, не замислюючись про його естетику, в момент вирощування нагадує ковдру, виткану з різнокольорових клаптиків...
Гід по старині: Европейські блошині ринки
Всупереч поширеній думці, європейські блошині ринки мають небагато спільного з секонд-хендом або звичайними торговельними рядами традиційних речових базарів. По суті, ці місця унікальні тим, що своєрідно відображають дух країни, а по непоказних, на перший погляд, товарах можна прочитати її минуле, відчути настрій епохи.
Монсеррат: у гості до янголів
Якщо зазирнути в записники мандрівників, котрі готуються вирушити до Іспанії, то після популярної Барселони другою позицією в списку неодмінно буде Монсеррат. Монастирська гора є обов’язковою для візиту і у місцевих мешканців, вони вважають за потрібне бодай раз на рік відвідати релігійне серце Каталонії.
«Пташку шкода!». Пернатий символ Маврикія
Фігурки птиці додо «окупували» всі сувенірні крамниці Маврикію, а її зображення навіть стало національним символом, доповнивши собою герб країни. Та найприкріше, що всю цю славу маврикійський дронт отримав після того, як повністю зник з лиця землі, на що знадобилося менше ста років...
Вік живи, вік учись: найцікавіші кампуси світу
Напередодні початку нового навчального року ми просто не могли не надихнути як нинішніх, так і майбутніх студентів найбільш вражаючими університетськими містечками і кампусами. Напевно і ті, хто вже має освіту, теж будуть в захопленні від них і замисляться, чи не отримати ще одну, адже в таких місцях гризти граніт науки, вочевидь, можна з більшим апетитом.
Міські стежки. Найвужчі і найширші вулиці світу
Понад половину населення планети живе в містах, пронизаних безліччю вулиць – довгих і коротких, широких та вузьких, гарних і не дуже. Критеріїв тут немає, комусь нетрі Ріо миліші за бродвейські авеню. Ми не беремося стверджувати, що краще чи гірше, а просто зосередимось на показниках.
Закрити
Outlook facebook page