RU  UK  EN
Статті  >  Уяви  >  Мехенді – замість тисячі татуювань

Мехенді – замість тисячі татуювань

Про те, щоб зробити татуювання, нехай і не справжнє, а всього лиш тимчасове, замислювався кожен другий. Абсолютно безболісне нанесення малюнків, які можна змінити через кілька тижнів, пропонує мистецтво мехенді – розпис хною.

Ховаючись від спекотного сонця в темній прохолоді палаців і рятуючись від нудьги, поки чоловіки вершили долю держав, знатні дами стародавнього Єгипту, Вавилона, Греції, Ассирії, Індії знаходили собі розвагу в мистецтві розпису хною... Подорожуючи світом, проникаючи в різні культури і підлаштовуючись під їхні традиції, цей вид боді-арту міцно вкоренився на багатьох землях, тому справжню батьківщину менді визначити досить проблематично. Свідченням популярності біо-тату в ті часи є знахідки у вигляді єгипетських мумій тисячолітньої давнини. На забальзамованих тілах, що мирно пролежали в гробницях більше п’яти тисяч років, дослідники виявили сліди фарбувального складу. Так, єгиптянки покривали собі частину обличчя і руки картинками-орнаментами, а своїм чоловікам наносили на скроні зображення птаха одуда як символ мудрості й розуму.

Ще одна країна-претендентка на звання засновниці цього мистецтва – Індія. Саме тут народився термін «мехенді», і тут же археологи виявили древні наскельні гравюри із зображенням індійських принцес, чиї кінцівки були повністю задекоровані характерними малюнками. Місцеві жінки і в наші дні прикрашають себе різними візерунками. Квітучими лотосами або химерними етнічними елементами на руках може похвалитися кожна друга, незалежно від статусу і віку. Перші «хна-тату» з’являються у дівчаток вже в три-чотири роки. Жителі вірять, що малюнки, нанесені цим природним матеріалом, крім краси і благотворного впливу на шкіру, працюють ще й на «тонкому рівні», здійснюючи «чистку» чакр. Головними вважаються сім з них, вони розосереджені по основних енергетичних центрах тіла і знаходять своє відображення саме на долонях, які здебільшого й розфарбовуються.

Особливе значення розпису надавали і жінки арабських країн. Малюнки хною слугували для них не тільки прикрасою, а й певним талісманом, а сам процес їх нанесення сприймався як окремий ритуал. Повсякденні картинки були абсолютно невигадливими, являючи собою простий візерунок із завитків і пунктирів. А от на свята та урочистості жінки прикрашали тіло більш вишуканими орнаментами у вигляді квітів, пелюсток, геометричних фігур, що складалися в ексклюзивні арабески. Особливу увагу приділяли тату наречених. Як правило, для їх нанесення потрібна була не одна пара рук умілих художниць і кілька діб часу. Традиції мехенді тут, як і в Індії, збереглися практично незмінно. У багатьох салонах краси розпис хною включено в список стандартних процедур поряд із зачісками, макіяжем та манікюром. У сезон весіль і під час національних свят ці заклади значно подовжують свій робочий день, намагаючись прикрасити якомога більше рук і ніг.

Такої популярності, як на Сході, в Європі і західних країнах мехенді на той час не завоювала. Тривале транспортування фарби, що суттєво погіршувало її якість, несхвалення розпису церквою, а також зростаюча актуальність довгограючих татуювань – значно відтягнули період популяризації хни, до 90-х років минулого століття. Вдосталь вдовольнившись довічними тату і пірсингом, європейці й американці почали пошук більш щадних і менш «вічних» прикрас. Тут і згадали про барвники природного походження. Малюнок якісною сумішшю тримається близько місяця, а сама процедура є абсолютно безболісною і гігієнічною. Крім того, хна завдяки своїй натуральності має сприятливий вплив на шкіру. Основна її користь в протиопіковій дії, яку помітили на тому ж Сході. До того як придумали сонцезахисний крем, бедуїни, блукаючи довгими місяцями у жарких пустелях, наносили на свої руки і обличчя саме хну. Мандрівники особливо не замислювалися про малюнки та їх значення (та й хто, крім верблюдів, їх би оцінив), а просто занурювали руки у фарбувальний розчин.

Технологія нанесення мехенді в Європі мало чим відрізняється від східної, а от різноманіття малюнків значно збільшилося. Традиційні стилі й мотиви з доповнюючими їх модними віяннями на зразок зображень знаків зодіаку та смислових написів створили нові орнаменти, що користуються популярністю як стильний аксесуар для свят і вечірок. Одним із кращих майстрів світу в мистецтві мехенді, до речі, став європеєць. Житель Великобританії Аш Кумар у 2001 році зміг похвалитися навіть своїм рядком у Книзі рекордів Гіннеса, примудрившись за годину розписати якісними зображеннями цілих 96 рук.

Вам це буде цікаво:
Оманливий пензель пані Хокусай
Ексцентричний старець Кацусіка Хокусай був справжньою зіркою доби Едо, творчим генієм і нелюдським боржником половини міста. Він мав не менш як 30 псевдонімів, поміняв 93 будинки і створив безліч гравюр, малюнків і картин. Його відома «Велика хвиля в Канагаві» заворожує. Та мало хто знає, що цю ксилографію, як і багато інших робіт, Хокусаю допомагала створювати дочка – загублена в часі і величезній тіні «божевільного живописом» батька художниці Кацусіка Ой.
Що вони їдять: кухня Риму
Outlook часто розповідає про кухні народів світу, але, коли йдеться про Італію, писати про країну загалом було б злочином. Кожен з її двадцяти регіонів – це окремий світ зі своїми тонкощами і спеціалітетами. І нехай звання гастрономічної столиці Італії носить Болонья, її офіційній столиці Риму теж є чим похизуватися.
ВІДЕО: Ремесла Узбекистану. Вироби з соломки
OUTLOOK пощастило побувати в гостинному Узбекистані і ближче познайомитися з ремеслами цієї дивовижної країни. Сьогодні ми розповімо вам про мистецтво виготовлення виробів з соломки, про те, які матеріали використовує майстер, в чому секрети і унікальні особливості цього ремесла. Відчувайте світ з нами!
Продається все: найкращі ринки планети
У наш час складно здивувати людину, особливо міську, якимось великим магазином або ринком, оскільки навіть у міні-маркеті біля будинку можна купити все. Утім, по всій планеті продовжують працювати легендарні базари, про які століттями складають легенди і розказують із захватом, розуміючи, що вони – набагато більше, ніж просто місце для збуту товарів.
Українцю Олександру Балабанову вручили Гран-прі дитячого музичного конкурсу фестивалю "Слов'янський базар у Вітебську 2018"
Співочі таланти українців ширяться світом, визнаються професійними жюрі міжнародних конкурсів і несуть славу про нашу культуру далеко за її межами. OUTLOOK став свідком вручення "Золотої ліри" цьогорічному переможцю Гран-прі дитячого музичного конкурсу фестивалю "Cлов'янський базар у Вітебську" Олександру Балабанову. Під час церемонії офіційного відкриття фестивалю президент Білорусі Олександр Лукашенко вручив приз нашому маленькому артистові.
Східна музика суфіїв: Кавалі
«Кохання виникає, коли ти дивишся в очі іншої людини і бачиш в них Бога», - так перекладаються рядки однієї з арабських пісень, що називається Кавалі. Їхнє авторство приписують східним мандрівникам суфіям, котрі, намагаючись знайти сенс існування, босоніж сходили півсвіту. У подорожах вони складали пісні, в яких розповідали про те, що їм довелося пережити.
Кабукі: тернистий шлях квітки
Традиційний японський театр кабукі завжди лишався загадкою для європейського менталітету: зрозуміти спектакль без підказок гіда може хіба що спеціаліст з культури Країни вранішнього сонця.
Ловля креветок в Оостдюнкерке: Так, я на коні!
Якщо в ранковий час прогулюватись пляжами місцини Оостдюнкерке, розташованій в одній із західних провінцій Бельгії, то можна побачити одразу декілька сонць. Одне, звісно, в небі, а інші – жовтими плямами, верхи на конях, що, тягнучи на собі здоровенні плетені кошики, повільно бродять мілиною Північного моря. Так тут виглядає полювання на креветок.
Особистий досвід: як добре погуляти на індійському весіллі
Героїні нашого матеріалу – консультантові з етикету, любительці кінного спорту і подорожей Катерині Лисенко – пощастило зануритися в атмосферу справжнього індійського фільму з його запальними танцями, круговертю сарі та яскравими барвами. Сьогодні вона залюбки розповідає про дивовижний досвід – наповнене колоритом, традиціями і веселощами індійське весілля.
Закордонні письменники на Книжковому Арсеналі 2018
«Кілометрові» черги бажаючих потрапити на головну літературну подію України – здавалося, весь Київ захотів прикупити книг із рук самих авторів і відвідати заходи, побудовані на живому спілкуванні з ними.
Дивовижний світ Патрика Догерті
Ленд-арт – це не просто ландшафтний дизайн, а цілий напрямок у мистецтві, котре в XXI столітті, коли про «зелені технології» та навколишнє середовище не говорить тільки лінивий, вважається одним із найважливіших. Імена зірок цього виду діяльності вже постійно згадуються кураторами, критиками і поціновувачами, і особливо серед них вирізняється Патрик Догерті зі своїми неймовірними роботами.
Театр Арто: життя як наслідування мистецтва
Приходячи в Театр жорстокості, людина потрапляє в самий центр вистави: тут все, від чого ми ховаємося у повсякденних турботах, – свобода й ізольованість, життя на межі, злиття з юрбою до втрати себе й самотнє перебування на вершині. Драма буття заманює у свої надра, відголосок трагізму проймає публіку – і глядач, сам того не помічаючи, опиняється у пастці власного сприйняття. Усе це – про так званий «крюотичний театр» (the atredecruaute) , дітище французького драматурга і режисера, ексцентричного і шокуючого Антонена Арто.
Посол Індії презентував книгу “Індійська філософія крізь призму сучасної науки"
29 травня у Медіа-центрі ДП «ГДІП» відбулася презентація книги Надзвичайного і Повноважного Посла Індії в Україні Маноджа Кумарі Бхарті "Індійська філософія крізь призму сучасної науки".
«Frida and Diego». У Києві відкрили фотовиставку, присвячену Фріді Кало та її чоловікові
«Далі в спідниці», «Найбільший провокатор минулого століття», жінка, що епатує і вселяє впевненість у майже безмежний потенціал людини, Фріда Кало дивувала сучасників і продовжує захоплювати шанувальників її творчості і сьогодні. Зазирнути за лаштунки життя мексиканського генія тепер можуть і кияни. За підтримки Посольства Мексики в Україні в Національному музеї імені Тараса Шевченка відкрилася виставка фотографій, присвячених відносинам Фріди Кало та її чоловіка Дієго Рівера.
Заклиначі: як змусити змію танцювати
Магічний танець змії в такт мелодії флейти, часто описаний у східних казках і зображений у фільмах – не просто вигадка, а справжній символ цих країн. У Єгипті, Індії, країнах Африки і деяких інших державах повзучих приручають і влаштовують із цього видовищну забаву. Тут існує професія заклинача змій, котру вважають мало не найдивовижнішою на Землі. Що це за загадкове ремесло, майстри якого споконвіку балансують на межі життя і смерті?
Живий танець. Полька
Цей танець не має жодного відношення до Польщі. У цьому життєрадісному і пустотливому темпі крутиться вся Європа і Америка, лише скромно додаючи до слова «полька» своє географічне розташування. Наприклад, фінська, андіжонська або навіть мексиканська. Саме з цієї хореографії починають діти, її ж вважають «вищим класом», який під силу лише витривалим танцюристам з міцним вестибулярним апаратом.
Таємниці Пабло Пікассо будуть розкриті
Почавши цю весну з низки гучних прем'єр, ВОЛЯ продовжує дивувати своїх абонентів. Цього разу компанія-провайдер представила своїм абонентам прем’єру другого сезону серіалу «Геній» від каналу National Geographic.
Мандалотерапія
Вчора я створила Всесвіт. Узяла трохи гороху, рису, гречки, пшона, зерен чорного, білого перцю і кардамону. Прихопила по жмені кави та анісу. Потім у всього цього з'явився центр. Він розростався, заспокоюючи мої думки. Коли ж останнє зернятко лягло в коло, я знову відчула забуту гармонію, крізь шум машин на проспекті почула птахів, повіяло ароматом фіалок, що їх так дбайливо вирощує сусідка в себе на балконі, а спогад про хвостатого Фунтика із п'ятого поверху викликав спалах ніжності до волохатого чудовиська.
Крок за межу: магічне мистецтво уїчолі
Сліпучі сполохи давнього знання в різнобарвних переливах бісеру і пряжі на мозаїках індіанців уїчолі спрямовують фантазію у безкінечну подорож гілками світового древа. Духовні образи набувають плоті у вигадливих орнаментах, що супроводжують селянина-мексиканця на всіх етапах життєвого шляху.
Ілюзії Сикстинської капели
Понад півтисячі років тому, 1 листопада, перед очима захоплених римлян вперше постала Сикстинська капела. За цей час народжувалися і помирали як самі майстри розпису, так і цілі напрямки в образотворчому мистецтві, а на капелу, так само відкривши роти від захвату, споглядають уже наші з вами сучасники. Втім, милуючись черговим її хитросплетенням ліній або алюзивністю сюжету, пам’ятайте, що за фасадом зовнішнього лиску, як завжди, стоять до болю знайомі суперечки з нетерплячими замовниками, неприємні сюрпризи від стихії та загублене здоров’я художників-виконавців.
Закрити
Outlook facebook page