RU  UK  EN
Статті  >  Уяви  >  Мехенді – замість тисячі татуювань

Мехенді – замість тисячі татуювань

Про те, щоб зробити татуювання, нехай і не справжнє, а всього лиш тимчасове, замислювався кожен другий. Абсолютно безболісне нанесення малюнків, які можна змінити через кілька тижнів, пропонує мистецтво мехенді – розпис хною.

Ховаючись від спекотного сонця в темній прохолоді палаців і рятуючись від нудьги, поки чоловіки вершили долю держав, знатні дами стародавнього Єгипту, Вавилона, Греції, Ассирії, Індії знаходили собі розвагу в мистецтві розпису хною... Подорожуючи світом, проникаючи в різні культури і підлаштовуючись під їхні традиції, цей вид боді-арту міцно вкоренився на багатьох землях, тому справжню батьківщину менді визначити досить проблематично. Свідченням популярності біо-тату в ті часи є знахідки у вигляді єгипетських мумій тисячолітньої давнини. На забальзамованих тілах, що мирно пролежали в гробницях більше п’яти тисяч років, дослідники виявили сліди фарбувального складу. Так, єгиптянки покривали собі частину обличчя і руки картинками-орнаментами, а своїм чоловікам наносили на скроні зображення птаха одуда як символ мудрості й розуму.

Ще одна країна-претендентка на звання засновниці цього мистецтва – Індія. Саме тут народився термін «мехенді», і тут же археологи виявили древні наскельні гравюри із зображенням індійських принцес, чиї кінцівки були повністю задекоровані характерними малюнками. Місцеві жінки і в наші дні прикрашають себе різними візерунками. Квітучими лотосами або химерними етнічними елементами на руках може похвалитися кожна друга, незалежно від статусу і віку. Перші «хна-тату» з’являються у дівчаток вже в три-чотири роки. Жителі вірять, що малюнки, нанесені цим природним матеріалом, крім краси і благотворного впливу на шкіру, працюють ще й на «тонкому рівні», здійснюючи «чистку» чакр. Головними вважаються сім з них, вони розосереджені по основних енергетичних центрах тіла і знаходять своє відображення саме на долонях, які здебільшого й розфарбовуються.

Особливе значення розпису надавали і жінки арабських країн. Малюнки хною слугували для них не тільки прикрасою, а й певним талісманом, а сам процес їх нанесення сприймався як окремий ритуал. Повсякденні картинки були абсолютно невигадливими, являючи собою простий візерунок із завитків і пунктирів. А от на свята та урочистості жінки прикрашали тіло більш вишуканими орнаментами у вигляді квітів, пелюсток, геометричних фігур, що складалися в ексклюзивні арабески. Особливу увагу приділяли тату наречених. Як правило, для їх нанесення потрібна була не одна пара рук умілих художниць і кілька діб часу. Традиції мехенді тут, як і в Індії, збереглися практично незмінно. У багатьох салонах краси розпис хною включено в список стандартних процедур поряд із зачісками, макіяжем та манікюром. У сезон весіль і під час національних свят ці заклади значно подовжують свій робочий день, намагаючись прикрасити якомога більше рук і ніг.

Такої популярності, як на Сході, в Європі і західних країнах мехенді на той час не завоювала. Тривале транспортування фарби, що суттєво погіршувало її якість, несхвалення розпису церквою, а також зростаюча актуальність довгограючих татуювань – значно відтягнули період популяризації хни, до 90-х років минулого століття. Вдосталь вдовольнившись довічними тату і пірсингом, європейці й американці почали пошук більш щадних і менш «вічних» прикрас. Тут і згадали про барвники природного походження. Малюнок якісною сумішшю тримається близько місяця, а сама процедура є абсолютно безболісною і гігієнічною. Крім того, хна завдяки своїй натуральності має сприятливий вплив на шкіру. Основна її користь в протиопіковій дії, яку помітили на тому ж Сході. До того як придумали сонцезахисний крем, бедуїни, блукаючи довгими місяцями у жарких пустелях, наносили на свої руки і обличчя саме хну. Мандрівники особливо не замислювалися про малюнки та їх значення (та й хто, крім верблюдів, їх би оцінив), а просто занурювали руки у фарбувальний розчин.

Технологія нанесення мехенді в Європі мало чим відрізняється від східної, а от різноманіття малюнків значно збільшилося. Традиційні стилі й мотиви з доповнюючими їх модними віяннями на зразок зображень знаків зодіаку та смислових написів створили нові орнаменти, що користуються популярністю як стильний аксесуар для свят і вечірок. Одним із кращих майстрів світу в мистецтві мехенді, до речі, став європеєць. Житель Великобританії Аш Кумар у 2001 році зміг похвалитися навіть своїм рядком у Книзі рекордів Гіннеса, примудрившись за годину розписати якісними зображеннями цілих 96 рук.

Вам це буде цікаво:
В рамках проекту Diplomatic Greetings дружина Посла Пакистану познайомила українок з мистецтвом розпису по тканині
Дружина Надзвичайного і Повноважного Посла Пакистану в Україні Сіма Аттар приєдналася до культурно-освітнього проекту OUTLOOK і ГДІП Diplomatic Greetings і провела незвичайний майстер-клас з виготовлення шалей, сумочок і декорування подушок.
Крок за межу: магічне мистецтво уїчолі
Сліпучі сполохи давнього знання в різнобарвних переливах бісеру і пряжі на мозаїках індіанців уїчолі спрямовують фантазію у безкінечну подорож гілками світового древа. Духовні образи набувають плоті у вигадливих орнаментах, що супроводжують селянина-мексиканця на всіх етапах життєвого шляху. Сутінковий край легенд і переказів не відмовить у прихистку стомленому мандрівнику: на стежках духів немає самотніх.
Театр Арто: життя як наслідування мистецтва
Приходячи в Театр жорстокості, людина потрапляє в самий центр вистави: тут все, від чого ми ховаємося у повсякденних турботах, – свобода й ізольованість, життя на межі, злиття з юрбою до втрати себе й самотнє перебування на вершині. Драма буття заманює у свої надра, відголосок трагізму проймає публіку – і глядач, сам того не помічаючи, опиняється у пастці власного сприйняття. Усе це – про так званий «крюотичний театр» (the atredecruaute) , дітище французького драматурга і режисера, ексцентричного і шокуючого Антонена Арто.
У межах проекту Diplomatic Greetings дружина Посла Пакистану познайомить українок з мистецтвом розпису по тканині
9 грудня у Києві відбудеться незвичайний майстер-клас з виготовлення шалей, сумочок і декорування подушок, який проведе дружина Посла Пакистану в Україні пані Сіма Аттар.
Фаду: ніжність і глибина португальських романсів
Дванадцятиструнна гітара, напівтемрява португальських ночей, свічки і пронизливий голос ... Драматичні мотиви романсу фаду розповідають про нерозділене кохання. Йому не судилося збутись, але це не заважає почуттям втілюватися в зворушливі звуки португальських романсів.
Посольства Литви та Австралії представили в Києві виставку фотографій «Олєґас Труханас – легенда Литви та Австралії»
Посольство Литовської Республіки в Україні, Посольство Австралії в Україні i Національний музей Тараса Шевченка представили в Києві виставку фотографій «Олєґас Труханас – легенда Литви та Австралії».
Історія бренду: Cirque du Soleil
Феєричний шоу-проект Cirque du Soleil здійснив переворот у цирковому мистецтві, нагадавши світові, що цирк може не тільки розважати, але й творити нову реальність. Божевільні експерименти над людським тілом скасовують владу земного тяжіння, а містерія звука і світла заманює глядача у присмерковий лабіринт філософських драм, надаючи змогу пробиратися до сонця разом з героями постановок.
MUST- WATCH VIDEO: традиції чаювання в світі
Цей напій настільки щільно увійшов у життя людини, що іноді ми самі не помічаємо, як знову поставили чайник на плиту. Існують тисячі способів його приготування. OUTLOOK пропонує вашій увазі кращі з них.
Не тільки чорний. Невідомі факти про Казимира Малевича
3 листопада 2008 року, на аукціоні Sotheby's з результатом в $ 60 мільйонів була продана одна з найрідкісніших робіт в історії російського мистецтва - «Супрематічеськая композиція» Казимира Малевича, який дотепер вважається одним з найнезрозуміліших художників 20 століття. Ніби знущаючись з публіки, саме так він підписував деякі свої ранні роботи: «Зміст картин авторові невідомий». OUTLOOK сподівається, що зібрані нами історії, пов'язані з особистістю, творчістю та ім'ям майстра, наблизять читачів до розуміння геніального супрематиста.
Ілюзії Сикстинської капели
Понад півтисячі років тому, 1 листопада, перед очима захоплених римлян вперше постала Сикстинська капела. За цей час народжувалися і помирали як самі майстри розпису, так і цілі напрямки в образотворчому мистецтві, а на капелу, так само відкривши роти від захвату, споглядають уже наші з вами сучасники. Втім, милуючись черговим її хитросплетенням ліній або алюзивністю сюжету, пам’ятайте, що за фасадом зовнішнього лиску, як завжди, стоять до болю знайомі суперечки з нетерплячими замовниками, неприємні сюрпризи від стихії та загублене здоров’я художників-виконавців.
Гребені краси. Таджицькі гребінці
"...Коли Бахріддінова мама збиралася на роботу, вона старанно укладала свої довгі коси навколо тюбетейки. Виходило щось схоже на корону. На свята жінка вплітала у своє чорне волосся спеціальні прикраси. При ходьбі вони ледь подзвонювали, створюючи відчуття танцю. А ввечері маленький Бахріддін не міг заснути, якщо не стискав у своїх руках тугу мамину косу. Він і тепер із благоговінням згадує її довге волосся і вважає його однією з головних умов жіночої краси..."
Без кліше
Ви можете собі уявити німця, котрий запізнюється? Або ж японця, що сидить в офісі в робочий час і плює у стелю? Ну або ж хоча б іспанця, який у поті чола працює з ранку до ночі? Навряд, оскільки виною тому стереотипи, які закріпилися за тим чи іншим народом. Сьогодні ми не тільки говоритимемо про них, а й спробуємо ці кліше спростувати.
Мандалотерапія
Вчора я створила Всесвіт. Узяла трохи гороху, рису, гречки, пшона, зерен чорного, білого перцю і кардамону. Прихопила по жмені кави та анісу. Потім у всього цього з'явився центр. Він розростався, заспокоюючи мої думки. Коли ж останнє зернятко лягло в коло, я знову відчула забуту гармонію, крізь шум машин на проспекті почула птахів, повіяло ароматом фіалок, що їх так дбайливо вирощує сусідка в себе на балконі, а спогад про хвостатого Фунтика із п'ятого поверху викликав спалах ніжності до волохатого чудовиська.
Знай наших: Сергій Полунін
26 жовтня відбудеться довгоочікувана прем`єра документально-біографічної картини «Танцюрист» про ціну успіху, яку заплатив артист балету Сергій Полунін. Херсонець за походженням, волею випадку потрапляє до Королівського театру в Лондоні, де здобуває неймовірний успіх, а потім зникає з поля зору, щоб згодом завоювати ще більше любові глядачів. Сьогодні OUTLOOK продовжує серію матеріалів про успішних українців.
Кордони не перешкода: найбільш відомі анклави світу
Сьогодні Outlook подорожує по найцікавіших з точки зору географії й адміністративного управління містах і країнах, що є анклавами, цілком розташованих на територіях інших держав.
Банк менталітетів. Японія: свій серед чужих
Японці вирощують сакуру, поїдають тоннами рис, майстерно скручують роли, розгулюють у кімоно і... вважають поганим тоном НЕ плямкати за столом. Якщо з першими фактами стійко асоціюються жителі Країни, де сходить сонце, то про останній знають далеко не всі. А проте, крім незвичайних правил етикету, у цього народу є ще цілий десяток тільки їм притаманних особливостей.
Квіти по-українському. Катерина Білокур
У будь-якій творчості є формати і правила: потрапивши «в мейнстрімовий струмінь», митець не голодуватиме. Проте за тоталітарних часів, коли всі сфери людського життя контролюються і коригуються, про індивідуальність узагалі можна забути. Напевно, на зло системі і з'являються самородки, праця яких стає безсмертною. Про одного з таких, художницю Катерину Білокур, сьогодні згадує OUTLOOK.
Великі криві Фріденсрайха Гундертвассера
Він вигадав своє ім’я, щоб не бути схожим ні на кого іншого. Бунт його індивідуальності став основою для величезної творчої спадщини, а архітектура – продемонструвала можливість поєднувати екологічність і сучасні технології.
Інтерв'ю із засновницею танцювальної школи Frizzante Ларисою Осипенко
У вирі життєвих подій ми часто прагнемо досягти успіху, забуваючи про дрібниці, які приносять задоволення і роблять нас щасливими. Ця історія про людину, котра відбулася в професії, але вчасно зупинилася, щоб реалізувати свою давню мрію...
Ваш сніданок, сер! Або як починають свій день у різних країнах світу
Маленький тост, шматочок сиру і ковток міцної кави. «Це вам не шведський стіл!» – обурено пробурчить офіціант, дивлячись на незадоволене обличчя туриста. Щедрій українській душі не збагнути, як таким примудряються наїстись місцеві жителі. Тому перед подорожжю до нової країни варто знати точно, де звечора приготувати собі бутерброди на ранок, а де й запастися кількома літрами води!
Закрити
Outlook facebook page