RU  UK  EN
Статті  >  Відвідай  >  Варанасі: місто-крематорій

Варанасі: місто-крематорій

Автор: 23.02.2019 | подорожі, Індія
Одні називають його містом храмів, інші – створеним богами, а хтось – крематорієм на Гангу. Сьогодні ми розповімо про індійське місто Варанасі, де смерть нікого не лякає і вже давно стала бізнесом. Цей мегаполіс із півтора мільйонним населенням, розташований на північному сході країни, згідно з легендами був заснований більше п'яти тисяч років тому богом Шивою.

Згодом «архітектор» пішов у гори, залишивши святе місце людям для їхнього тлінного життя. Проте культ зберігся, тому Варанасі вважається одним з головних місць паломництва всіх індуїстів і мало не релігійною столицею держави.

Фото zastavki.com

Якщо на деякий час відкласти його духовне значення і поглянути збоку, то побачимо, що це цілком розвинене місто. Розкинувшись на березі великого Гангу, воно є головним центром з виробництва бенареського шовку. У Варанасі живе багато мусульман, які тчуть, а індуси, в свою чергу, продають. Ось така колективна праця.

Завдяки цій продукції і в цілому розвиненій легкій промисловості, місцеві живуть досить непогано, та й сам мегаполіс приваблює все більше мешканців і туристів. Він цілком сучасний, узяти хоча б новенький аеропорт. І все ж це Індія, яка у більшості асоціюється з кварталами, забитими людьми, і невгамовною торгівлею.

Практично всі вулиці, де життя минає напоказ – починаючи з приготування їжі і закінчуючи підготовкою до похорону – ведуть до Гангу, а точніше до гхат, східців, які спускаються до самісінької води. У місті їх понад 80, і всі вони по-своєму священні. На світанку тисячі людей користуються ними,щоб здійснити омовіння в головній річці країни. І саме на гхатах відбувається те, завдяки чому місто відоме на весь світ – спалення людської плоті.

Ми не будемо попереджати, мовляв, «людям зі слабкими нервами далі не читати і не дивитися», адже від цього Варанасі не перестане бути крематорієм у режимі нон-стоп, а допитливим корисно розширювати кругозір, щоб знати і розуміти не тільки те, що у дворі відбувається. Так ось, щоранку тисячі живих і мертвих заповнюють набережну. Серед них можна побачити як бідноту із сусідніх сіл, так і мільярдерів з Делі чи Лондона.

За древніми традиціями, скупатися в Гангу рано вранці – подібно молитві. Тому місцевий люд забігає туди перед роботою буквально на п'ять хвилин. Ну а для інших берег річки стає фінальною крапкою земного шляху. За давнім індійським звичаєм вважається, якщо труп спалили на гхатах Варанасі, а останки кинули у воду, то душа мертвого виривається з циклу реінкарнацій і відбуває в заповітну нірвану.

Фото zastavki.com

Оскільки Індія – країна, де релігійні обряди вельми сильні, на набережній Варанасі можна зустріти людей, котрі роками чекають своєї смерті, аби відійти там, у священному місті. Цілісінькими днями вони сидять біля води в оточенні рідних і думають лише про одне. А оскільки ніщо людське не чуже навіть віруючим індусам, увесь процес поставили на бізнесові рейки. Крім того, що десятки компаній по всій країні беруть гроші за те, щоб доставити померлого протягом 5–7 годин на кремацію до Варанасі, тамтешні спритники, чиї контори є неподалік, заробляють безпосередньо на тих, хто вже «на місці».

Перш ніж спалити тіло, його масажують, натирають оліями і прикрашають пелюстками. Залежно від дров, уся процедура коштує від 80 доларів, але це якщо «по-багатому». Більшість ховає своїх родичів самостійно, та ще й чіпляючись до туристів з проханням про гроші.

Узагалі, гхати – це дивовижне місце, навіть, сказати б, тусовочне й наживо не таке страшне, як при описі. Якщо у вас із нервами все гаразд, то прогулятися там варто, щоб побачити на власні очі, як життя і смерть переплелися на невеликій території. На набережній роблять геть усе: медитують, виконують вправи з йоги, їдять, випивають, курять марихуану, перуть білизну, влаштовують побачення. І все це через призму повітря, яке тремтить від багать, молитов і ридань, запаху палаючої плоті. Місцевим настільки звична така картина, що вони не можуть збагнути, що тут дивного і неймовірного?

Цікаві та корисні відомості:

- Туристам варто знати, що немає закону, який би забороняв фотографувати те, що відбувається, але місцеві шахраї змушуватимуть вас купити у них ліцензію (папірець зі штампом), вимагаючи за неї 50-100 доларів. Налякати їх можна тільки своїм папірцем з офіційним штампом індійської поліції, посольства тощо.

Фото cicom.byethost17.com

- Багато хто у Варанасі п'є воду з Гангу, хоча через величезну кількість останків вона отруйна настільки, що, за дослідженнями каналу Discovery, має вбивати коня буквально після кількох ковтків. Чому місцевим не стає зле – феномен.

- У районі гхат працюють спеціальні служби, до чиїх обов'язків входить виловлювати трупи, які не затонули, і топити їх. Щороку ці хлопці виявляють і живих людей, які не вмерли під час кремації.

- Неподалік Варанасі є містечко Сарнатх, де проповідував Будда.

- Не спалюють корів, дітей до 10-ти років і вагітних жінок. Усі вони вже чи ще вважаються святими, яким не потрібно очищатися.

Головне фото wikiway.соm

Вам це буде цікаво:
Болівія: розсипалася сіль до туристів...
Прогулятися небесами, живучи на Землі, виявляється, можливо. Досить вирушити на південь невеликої країни Болівії, в одну з найбільш незвичайних пустель світу – Уюні. Переглянувши знімки туристів, які побували тут, так і хочеться недовірливо запитати: «А це точно не фотошоп?»
Пам’ятки Зальцбурга: Тут народжуються генії
Тут народилися композитор Моцарт і поет Трекль, тут писав опери Гайдн і багато інших. Та лиш мала частина пам’яток Зальцбурга пов’язана з цими геніями. Місто з доволі невеликим населенням внесено завдяки своїм пам’ятним місцям у список Всесвітнього спадку ЮНЕСКО.
Мехенді – замість тисячі татуювань
Про те, щоб зробити татуювання, нехай і не справжнє, а всього лиш тимчасове, замислювався кожен другий. Абсолютно безболісне нанесення малюнків, які можна змінити через кілька тижнів, пропонує мистецтво мехенді – розпис хною.
Чайні імперії світу
Мало хто з нас, заварюючи собі улюблену кружечку чаю, замислюється, а звідки до нашої кухні дістався саме цей напій? Звісно, стереотипно ми знаємо, що, мабуть, із Індії чи Китаю, але насправді – не факт. У світі близько 30-ти країн серйозно займаються саме чаєм, і всередині цього співтовариства вимальовується дуже чітка ієрархія, котру очолює так звана «Велика чайна сімка».
Гірокастра: «албанський Рим»
Конвенція про охорону всесвітнього культурного і природного спадку ЮНЕСКО зобов’язує з року в рік невтомно працювати над вивченням об’єктів, що мають неминущу цінність і унікальних за походженням. Під номером 569 великого списку організації розмістилося місто Гірокастра, що на півдні Албанії, котре ми сьогодні вивчимо вздовж і впоперек.
На чортовім кружляли колесі…
Крім кількох східноєвропейських країн, круглий металевий атракціон більше ніде не називають «чортовим». Іменоване за прізвищем творця «колесо Ферріса» вперше відкрило панораму Чикаго з 80-метрової висоти 1893 року. Відтоді вертикальний круг з кабінками почав з'являтися мало не в кожному великому місті. OUTLOOK пропонує вам дізнатися про найбільш вражаючі його екземпляри.
Скоро лопнуть: міста, що виступають проти туризму
Ми багато пишемо про подорожі і нестандартний туризм, розповідаємо, куди поїхати за екзотикою, і як з користю витратити 10 доларів у різних містах світу, але рідко замислюємося про те, що туризм має і зворотний бік. Цього разу ми вирішили поглянути на юрби туристів очима місцевих жителів і розповісти про проблеми, що спіткали найбільш відвідувані міста планети.
Ми там були: Батумі
Особисті враження від мандрівок ми публікуємо в рубриці «Ми там були». Сьогодні розміщуємо пост із соцмереж нашого головного редактора Дарії Карякіної, де вона ділиться враженнями про 5-денний відпочинок у грузинському Батумі. Ану ж і ви захочете відчути свої емоції від відвідування цього міста!
Не лише в центрі цікаво. Спальні райони світу
Мало який мандрівник під час своїх нетривалих подорожей вибирається кудись далі центру міста, де розташований його готель. Якщо ж «дислокація» – ще й мегаполіс, то такі поїздки відкладають «до кращих часів». А дарма, адже саме у спальних районах можна подивитися на незнайому країну очима її жителів, що куди пізнавальніше за екскурсії «галопом» замками і площами.
Departure: Ямайка
Ямайці люблять ром, марихуану (те, що вона тут офіційно не легалізована, мало кого бентежить), Боба Марлі і... відвідувати церкви. Не проти вони завоювати і кілька олімпійських медалей, а також позмагатися за корони королев краси. Сьогодні знайомимося з особливостями серйозно-веселої Ямайки. Триоклірні аксесуари прикрашають кожного другого...
Еквадор: Бути індіанцем
Олена Расенко відвідала Еквадор і за час поїздки встигла не тільки зібрати для редакції безліч матеріалу, але й познайомитися з місцевими і навіть втратити свідомість...Один з відомих курортів Еквадору – Баньос. Маленьке, затишне містечко в кількох годинах їзди від столиці. Воно займає вузьку долину на висоті двох тисяч метрів над рівнем моря і з усіх боків оточене горами.
Східний макіяж як традиція: Чарівний погляд з поволокою
Згідно з відомою фразою, схід – справа тонка. І загалом це істина, котра підтверджується навіть в деталях. Через особливості клімату східних жінок об’єднує схожий тип зовнішності, а їхні нації споріднює близькість культур. Тому й ідеали краси у них подібні. Так акцент у східному макіяжі неодмінно робиться на очі. Жінці тут належить бути скромною і вдягатися таким чином.
Ми там були: Будапешт – андеграундний естетизм та оздоровлення
Креативний копірайтер Маша Гольдман об'їздила мало не півсвіту. Подорожі дівчина може порівняти хіба що з корисним наркотиком. Маша розповідає, що кожна поїздка, навіть найкоротша і недалека, дає їй повне відновлення сил і ніби початок нового життя.
Головне – не загубитися: Найцікавіші ринки Стамбула
Жодне східне місто неможливо собі уявити без великої кількості торгових точок – «купи-продай» у місцевих жителів будь-якого віку і статусу в крові. Навіть той факт, що Стамбул – це наполовину Європа, ніскільки не скасовує «східність» мегаполіса. Щоб ви напевно знали, куди і за чим іти, Outloook, повернувшись зі стамбульських ринків, розповідає про найбільш вражаючі з них.
Алфама: Мавританський спадок Лісабона
Сьогодні ми пропонуємо вирушити з нами на прогулянку найстарішим районом Лісабона, котрий ми найчастіше бачимо в кіно і творах масової культури, коли йдеться про португальську столицю.
Подорож до Колумбії. Інша Картахена…
У світі є дві Картахени. І в обох жителі розмовляють іспанською, люблять кориду, а вечорами рушають на пляж цмулити мохіто й дихати солоним вітром. Але тільки в одній з них у млосну міську прогулянку можуть увірватися ритми запальної сальси, розсипи смарагдів і перлів, а дорогу можуть перейти ефектні палкі красуні. І це Колумбія!
Ісландія очима Софії Андрущенко
Ісландія – країна «льоду і полум’я», «тисячі рік і озер», незліченних водоспадів і гейзерів. Тут, як у казці, щоразу хочеться ущипнути себе і перевірити, чи ти спиш, чи все це існує насправді…
Водні ворота. Вражаючі порти світу
Аеропорти, залізничні вокзали, автобусні станції практично завжди створюються «за примхою Людини». А ось порти і гавані – це вже спільна творчість homo sapiens і природи. Outlook пропонує вашій увазі найгарніші та найоригінальніші з них.
Історія однієї вулиці: Шпігельгассе
Шпігельгассе, що у перекладі з німецької означає «Дзеркальна вулиця» чи «Дзеркальний провулок» – це зовсім не найбільша і не найголовніша вулиця в Цюриху. Навіть зовсім навпаки – вона феноменально коротка і вузька, але розташована в затишних куточках міста так, що навіть рідкісний турист зможе її відшукати.
Тварини у місті – коли люди з природою в злагоді
Багатьох містян іноді дратують кішки, собаки і навіть голуби на вулицях. А спроби зоозахисників вберегти їх від нападок людей і голоду часто малоефективні. Але у світі прекрасні міста, в яких люди відмінно уживаються з оленями, павичами і великою рогатою худобою…
Закрити
Outlook facebook page