RU  UK  EN
Статті  >  Дізнайся  >  У Києві пройшов концерт ізраїльського музиканта Аві Авіталя

У Києві пройшов концерт ізраїльського музиканта Аві Авіталя

Автор: 08.06.2015 | мистецтво, Ізраїль
У минулі вихідні в Національній філармонії України відбувся концерт ізраїльського музиканта Аві Авіталя (мандоліна) за участю New Era Orchestra. Концерт був організований Ізраїльським культурним центром у Києві при посольстві держави Ізраїль

Аві Авіталь сучасний ізраїльський мандолиніст, композитор і виконавець. У 2010 році він став першим виконавцем на мандоліні, номінованим на «Греммі» в номінації «Кращий інструментальний соліст».

Аві Авіталь народився в Беер-Шеві в 1978 році, в 8 років почав навчання гри на мандоліні і незабаром приєднався до оркестру під керівництвом Симхи Натанзона. Пізніше Аві закінчив Музичну академію в Єрусалимі і консерваторію ім. Чезаре Поллини в Італії. Музикант працює в декількох стилях – від клезмерських мелодій до музики бароко і сучасної класики.

Аві Авіталь виступає в найкращих залах світу таких як Карнегі-Хол, Лінкольн Центр в Нью-Йорку, Вігмор-Хол в Лондоні, Берлінська філармонія та інші.

New Era Orchestra – оркестр, у репертуарі якого переважає сучасна академічна музика. Цей колектив – постійний учасник головних музичних подій в Україні, де завоював репутацію самого стильного оркестру. В репертуарі New Era Orchestra твору Філіпа Гласса, Джона Тавенера, Джовані Солима, Добриника Табакова, Гії Канчелі, Джона Вільямса та інших.

У програмі вечора прозвучали твори Антоніо Вівальді, Авнера Дормана, Вітольда Лютославського, Артура Маскатса. Багато музичні твори прозвучали у Києві вперше, в тому числі Концерт ля мінор для скрипки з оркестром Вівальді, перекладений для мандоліни самим Аві.

Головному редактору OUTLOOK Дарії Корякіній пощастило поспілкуватися з віртуозом Аві Авіталем, далі пропонуємо вашій увазі інтерв'ю музиканта:

Пане Аві, як так сталося, що вибір упав на мандоліну, як на основний інструмент у Вашому музичному творчості?

Це, знаєте, такий щасливий збіг обставин. Я познайомився зі звучанням цього інструменту в досить ранньому віці. Мені було лише 8. Так сталося, що на мандоліні грав мій сусід. Звуки, які доносилися з його квартири мені дуже імпонували. Я з задоволенням піднімався нагору до нього і його великої родини коли він репетирував і заслуховувався. З часом і умовив своїх батьків купити мені мандоліну.

Як мені здається, вибір такого досить специфічного інструменту не властиво маленьким хлопчикам. Було б не так дивно якщо Ваш вибір припав на барабани, наприклад.

Ой, як Ви праві. До речі, доля звела мене і з барабанами трохи пізніше вже в інститутські роки. Також закохався в електрогітару. А любов до мандоліни вона в мене ще й пов'язана з наступним. Дивіться, в дитинстві цей інструмент дуже комфортний для дитини навіть чисто з точки зору розміру. Мандоліна дуже компакта і її зручно використовувати. Це зовсім інша історія, ніж з флейтою або віолончеллю, наприклад.

Аві, яку музику Ви обираєте для душі?

Я велелюбний в музиці (СМІЄТЬСЯ). З особливим пієтетом ставлюся до джазу, латино, босанова балканської та африканської музики.

Як Ви собі уявляли концерт у Києві. Очікування виправдалися?

Це дуже хороше питання. Чесно кажучи, я взагалі не уявляв, як же це станеться. Трохи переживав. Мене вразило те, як зал сприйняв досить складні музичні твори, що аудиторія була дійсно дуже молодою. Ще велике задоволення працювати з оркестром. Я кожен раз надихаюся роботою з новими людьми, це дає можливість вчитися і переймати досвід для наступного концерту. Нескінченний процес

Якщо б Ви не були музикантом, який професійний шлях б вибрали?

Швидше за все я був би артистом і пов'язав життя з кінематографом. Це точно щось пов'язане з мистецтвом.

Це бажання виступати перед публікою?

Не зовсім так. Це не із-за задоволення бажання бачити перед собою аудиторію. Це більше з-за процесу взаємозв'язку з публікою. Коли я виходжу на сцену я нічого не роблю для себе, я роблю для людей. Глядачі приходять не побачити артиста, а почути музику, яку він грає. Тому я по суті, служу людям за допомогою мистецтва, яке просто необхідно для душевної гармонії, для людства загалом. Я не можу жити без цього служіння і сприймаю це як великий привілей, даний мені згори.

Я так розумію знайомство зі столицею вже сталося. З якою музикою у Вас асоціюється Київ і як довго Ви плануєте пробути тут?

Пробуду в Києві всього три дні. Київ це мікс традиційної народної музики, з глибоким корінням і надсучасних вібрацій. Місто дуже живе й пульсуюче. Модерновість і традиції йдуть пліч о пліч.

Про те, як пройшов концерт Аві Авіталя в Києві дивіться в нашій новій галереї:

Вам це буде цікаво:
Українцю Олександру Балабанову вручили Гран-прі дитячого музичного конкурсу фестивалю "Слов'янський базар у Вітебську 2018"
Співочі таланти українців ширяться світом, визнаються професійними жюрі міжнародних конкурсів і несуть славу про нашу культуру далеко за її межами. OUTLOOK став свідком вручення "Золотої ліри" цьогорічному переможцю Гран-прі дитячого музичного конкурсу фестивалю "Cлов'янський базар у Вітебську" Олександру Балабанову. Під час церемонії офіційного відкриття фестивалю президент Білорусі Олександр Лукашенко вручив приз нашому маленькому артистові.
Історія однієї вулиці: Дизенгоф
Прогулюючись вулицею Дізенгоф у самісінькому центрі Тель-Авіва, можна спіймати себе на думці, що це не вулиця, а якийсь телепорт, адже тут змішалося все: торгові ряди, практична та лаконічна архітектура баугаус, модні шоуруми, котрі не поступаються міланським. Проте все це нагромадження аж ніяк не надмірне, а цілком природне, тому пройдімося вулицею.
Східна музика суфіїв: Кавалі
«Кохання виникає, коли ти дивишся в очі іншої людини і бачиш в них Бога», - так перекладаються рядки однієї з арабських пісень, що називається Кавалі. Їхнє авторство приписують східним мандрівникам суфіям, котрі, намагаючись знайти сенс існування, босоніж сходили півсвіту. У подорожах вони складали пісні, в яких розповідали про те, що їм довелося пережити.
Кабукі: тернистий шлях квітки
Традиційний японський театр кабукі завжди лишався загадкою для європейського менталітету: зрозуміти спектакль без підказок гіда може хіба що спеціаліст з культури Країни вранішнього сонця.
Закордонні письменники на Книжковому Арсеналі 2018
«Кілометрові» черги бажаючих потрапити на головну літературну подію України – здавалося, весь Київ захотів прикупити книг із рук самих авторів і відвідати заходи, побудовані на живому спілкуванні з ними.
Дивовижний світ Патрика Догерті
Ленд-арт – це не просто ландшафтний дизайн, а цілий напрямок у мистецтві, котре в XXI столітті, коли про «зелені технології» та навколишнє середовище не говорить тільки лінивий, вважається одним із найважливіших. Імена зірок цього виду діяльності вже постійно згадуються кураторами, критиками і поціновувачами, і особливо серед них вирізняється Патрик Догерті зі своїми неймовірними роботами.
Театр Арто: життя як наслідування мистецтва
Приходячи в Театр жорстокості, людина потрапляє в самий центр вистави: тут все, від чого ми ховаємося у повсякденних турботах, – свобода й ізольованість, життя на межі, злиття з юрбою до втрати себе й самотнє перебування на вершині. Драма буття заманює у свої надра, відголосок трагізму проймає публіку – і глядач, сам того не помічаючи, опиняється у пастці власного сприйняття. Усе це – про так званий «крюотичний театр» (the atredecruaute) , дітище французького драматурга і режисера, ексцентричного і шокуючого Антонена Арто.
«Frida and Diego». У Києві відкрили фотовиставку, присвячену Фріді Кало та її чоловікові
«Далі в спідниці», «Найбільший провокатор минулого століття», жінка, що епатує і вселяє впевненість у майже безмежний потенціал людини, Фріда Кало дивувала сучасників і продовжує захоплювати шанувальників її творчості і сьогодні. Зазирнути за лаштунки життя мексиканського генія тепер можуть і кияни. За підтримки Посольства Мексики в Україні в Національному музеї імені Тараса Шевченка відкрилася виставка фотографій, присвячених відносинам Фріди Кало та її чоловіка Дієго Рівера.
Заклиначі: як змусити змію танцювати
Магічний танець змії в такт мелодії флейти, часто описаний у східних казках і зображений у фільмах – не просто вигадка, а справжній символ цих країн. У Єгипті, Індії, країнах Африки і деяких інших державах повзучих приручають і влаштовують із цього видовищну забаву. Тут існує професія заклинача змій, котру вважають мало не найдивовижнішою на Землі. Що це за загадкове ремесло, майстри якого споконвіку балансують на межі життя і смерті?
Таємниці Пабло Пікассо будуть розкриті
Почавши цю весну з низки гучних прем'єр, ВОЛЯ продовжує дивувати своїх абонентів. Цього разу компанія-провайдер представила своїм абонентам прем’єру другого сезону серіалу «Геній» від каналу National Geographic.
Мандалотерапія
Вчора я створила Всесвіт. Узяла трохи гороху, рису, гречки, пшона, зерен чорного, білого перцю і кардамону. Прихопила по жмені кави та анісу. Потім у всього цього з'явився центр. Він розростався, заспокоюючи мої думки. Коли ж останнє зернятко лягло в коло, я знову відчула забуту гармонію, крізь шум машин на проспекті почула птахів, повіяло ароматом фіалок, що їх так дбайливо вирощує сусідка в себе на балконі, а спогад про хвостатого Фунтика із п'ятого поверху викликав спалах ніжності до волохатого чудовиська.
Крок за межу: магічне мистецтво уїчолі
Сліпучі сполохи давнього знання в різнобарвних переливах бісеру і пряжі на мозаїках індіанців уїчолі спрямовують фантазію у безкінечну подорож гілками світового древа. Духовні образи набувають плоті у вигадливих орнаментах, що супроводжують селянина-мексиканця на всіх етапах життєвого шляху.
Ілюзії Сикстинської капели
Понад півтисячі років тому, 1 листопада, перед очима захоплених римлян вперше постала Сикстинська капела. За цей час народжувалися і помирали як самі майстри розпису, так і цілі напрямки в образотворчому мистецтві, а на капелу, так само відкривши роти від захвату, споглядають уже наші з вами сучасники. Втім, милуючись черговим її хитросплетенням ліній або алюзивністю сюжету, пам’ятайте, що за фасадом зовнішнього лиску, як завжди, стоять до болю знайомі суперечки з нетерплячими замовниками, неприємні сюрпризи від стихії та загублене здоров’я художників-виконавців.
У Посольстві Узбекистану пройшла зустріч Ambassador's Spouses Club Kiev
Посольство Узбекистану в Україні та Ambassador's Spouses Club Kiev ознайомили українську громадськість та іноземних гостей з національним мистецтвом узбецького народу, традиціями і правилами, створених руками народних творців, ремісниками з Узбекистану.
Брудна творчість
Брудні автомобілі – як полотно для художника. До такого мистецтва можна ставитися по-різному. Хтось буде морщити носа і гидливо обсмикувати одяг. Інші неодмінно захочуть ткнути в таку картину пальцем, щоб перевірити всю крихкість «полотна» і розмазати його обриси. Треті обов’язково зроблять селфі. Утім, байдужими не зможе лишитися ніхто.
Квіти по-українському. Катерина Білокур
У будь-якій творчості є формати і правила: потрапивши «в мейнстрімовий струмінь», митець не голодуватиме. Проте за тоталітарних часів, коли всі сфери людського життя контролюються і коригуються, про індивідуальність узагалі можна забути. Напевно, на зло системі і з'являються самородки, праця яких стає безсмертною. Про одного з таких, художницю Катерину Білокур, сьогодні згадує OUTLOOK.
12 облич Південної Кореї
Колись висловити своє невдоволення грубістю чи скупістю господарів, а то й звернутися до якось божества з нескромним побажанням корейські селяни мали змогу лише в танці, вдягнувши при цьому маску. Зберігаючи свою анонімність, люди розігрували сцени з життя, плакали і сміялись. А наприкінці вистави доля нагороджувала хороших героїв і карала лиходіїв.
Перфекціонізм – справа ювелірна
Сумні очі старого за вікном уважно стежили за революційною пожежею, яка охопила Петроград. Вогонь поширився на справу всього його життя – гордовита чотириповерхова будівля задихалася від крикливих комісарів і матросів, присутність яких здавалась грубим жартом після попередніх відвідувачів. Господар закладу, Карл Густавович Фаберже, напевно бачив у цьому хаосі наближення кінця своєї кар'єри. Однак, можливо, і потай сподівався на друге життя власної спадщини. Якби він знав, що так воно й станеться, – навряд чи маестро так швидко втратив би душевні сили...
Великі криві Фріденсрайха Гундертвассера
Він вигадав своє ім’я, щоб не бути схожим ні на кого іншого. Бунт його індивідуальності став основою для величезної творчої спадщини, а архітектура – продемонструвала можливість поєднувати екологічність і сучасні технології.
Золото Балтики: у їхніх жилах тече бурштин
«У наших жилах тече бурштин», – жартують балтійці. Вони вірять, що сонячний камінь – це сльози їхньої богині Юрате. За легендою, вона мала необачність покохати простого рибалку Кастітіса, який щодня приходив закидати сіті в Балтійське море. Юрате забула, що безсмертним заборонено насолоджуватися простим людським щастям, потягнула юнака на дно моря у свій замок з бурштину, і закохані втратили лік дням і ночам. Дізнавшись про це, повелитель богів Перкунас вирішив покарати їх, пронизавши блискавкою юнака і назавжди прикувавши ланцюгами неслухнянку до її коштовних володінь. Відтоді богиня плаче, а її жовтогарячі сльози води Балтики виносять на берег на радість людям.
Закрити
Outlook facebook page