RU  UK  EN
Статті  >  Відвідай  >  Молдова. «Позолоти ручку» – в глобальному масштабі

Молдова. «Позолоти ручку» – в глобальному масштабі

Сьогодні будемо ламати стереотип про те, що цигани – здебільшого бідні бездомні жебраки, які бродять вулицями, так і норовлячи щось «нелегально» виманити у чесних громадян. Для цього прямуємо в один з кварталів молдавського міста Сороки. Дво-триповерхові хороми з позолоченими куполами засліплять вас, як гіпнотичні маятники...

Ласкаво просимо до циганської столиці світу! Величезний квартал населяють виключно представники цього народу, до того ж найбільш цивілізовані, як вони про себе кажуть. Ця місцевість манить всіх гостей Молдови, ніби її мешканці, які володіють циганською магією, приворожують сюди приїжджих. Багато відвідувачів навіть не в змозі повірити, що всі шикарні особняки і котеджі, схожі на будівлі якогось елітного заміського селища, перебувають у власності ромів. Самі жителі, з золотими сережками, червоними сорочками і квітчастими спідницями, охоче приймають мандрівників, занурюючи їх у свій побут і звичаї. 

За «позолочену ручку» вас нагодують, долю щасливу наворожать і навіть познайомлять з бароном Сорок і всієї Молдавії – сивобородим Артуром Чераре. При хорошому настрої і відсутності «державних» справ він охоче поспілкується з туристами, а може, навіть затягне під власний акомпанемент на баяні «Ай, ромале, ай, чявале!».

Циганський квартал, що розкинувся на пагорбі, молдавани зі своїми куди скромнішими житлами, розташованими в низині міста, прозвали «дзвінкою горою». Особливо гучним він стає в осінньо-весняну пору – сезон весіль. Бубни, монети і підкови коней вистукують практично безперервно, створюючи суміш різноманітних ритмів і мелодій. Весілля – втім, як і інші свята – цей народ відзначає довго і масштабно, збираючи всіх родичів, друзів, сусідів і їхніх онуків до останнього коліна.

Спілкуючись з місцевими, можна не боятися стати жертвою гіпнозу і поїхати додому без сережок і грошей. Заможним ромам ні до чого незаконно клянчити у туристів цінні речі, адже це означає моментально стерти весь колорит містечка і заново відродити думку про циган-шарлатанів. Також абсолютно безпечно бродити лабіринтами вулиць, роздивляючись будівлі. Як не старайся, увагу від зразків місцевої архітектури так просто не відірвеш. Кардинально відрізняючись від сучасних російських і європейських дизайнів, вони є чимось абсолютно новим і незвичним для очей. Величезна кількість, здавалося б, непоєднуваних між собою деталей: різьблені дерев’яні рами, пластикові балкони, кольорові вітражі, гіпсова ліпнина... Такий «вінегрет» простежується в дизайні практично всіх маєтків. Якби власником подібних хором був європеєць – його б вважали людиною з поганим смаком, але в контексті цієї культури все виглядає навіть дуже органічно.

За витворами тутешнього зодчества можна обчислювати статки господарів. Чим вищий будинок – тим більше коштів. Незважаючи на те, що цей народ славиться дружелюбністю, своє житло кожен намагається вибудувати хоч на одну цеглинку вище, ніж у сусідів. До речі, гори цегли, бетономішалки, кам’яні блоки та інші атрибути ремонту поряд з більшістю осель знаходяться постійно. Мимоволі думаєш, а чи не спеціальна це задумка ландшафтних дизайнерів? Усе простіше: хитрі місцеві й тут змогли обійти закон. У Молдові податки з «неготових» будинків не стягуються або ж їх суми значно менші. Тому у «вічному будівництві» живуть майже всі.

Найкрасивіший, навіть «по-європейськи» стильний і практично єдиний добудований особняк, звісно ж, у барона. Зведені чотириповерхові стіни з червоної цегли оточує надійний кований паркан. За ним у дворі постійно чекають пасажирів дорогі авто, що належать чи то самому королю, Артуру Чераре, чи то іншим серйозним особам, які приїхали до «столиці» вирішувати «державні» справи.

Вам це буде цікаво:
Живий танець. Полька
Цей танець не має жодного відношення до Польщі. У цьому життєрадісному і пустотливому темпі крутиться вся Європа і Америка, лише скромно додаючи до слова «полька» своє географічне розташування. Наприклад, фінська, андіжонська або навіть мексиканська. Саме з цієї хореографії починають діти, її ж вважають «вищим класом», який під силу лише витривалим танцюристам з міцним вестибулярним апаратом.
Мандалотерапія
Вчора я створила Всесвіт. Узяла трохи гороху, рису, гречки, пшона, зерен чорного, білого перцю і кардамону. Прихопила по жмені кави та анісу. Потім у всього цього з'явився центр. Він розростався, заспокоюючи мої думки. Коли ж останнє зернятко лягло в коло, я знову відчула забуту гармонію, крізь шум машин на проспекті почула птахів, повіяло ароматом фіалок, що їх так дбайливо вирощує сусідка в себе на балконі, а спогад про хвостатого Фунтика із п'ятого поверху викликав спалах ніжності до волохатого чудовиська.
Примарні міста: Детройт, Орадур-сюр-Глан, Прип'ять, Ченгун
Американський Детройт ще не так давно був відомий як центр машинобудування, але сьогодні про нього куди частіше говорять в контексті вимирання і відтоку населення. Outlook вирішив розібратися, чому з’являються міста-примари.
Ілюзії Сикстинської капели
Понад півтисячі років тому, 1 листопада, перед очима захоплених римлян вперше постала Сикстинська капела. За цей час народжувалися і помирали як самі майстри розпису, так і цілі напрямки в образотворчому мистецтві, а на капелу, так само відкривши роти від захвату, споглядають уже наші з вами сучасники. Втім, милуючись черговим її хитросплетенням ліній або алюзивністю сюжету, пам’ятайте, що за фасадом зовнішнього лиску, як завжди, стоять до болю знайомі суперечки з нетерплячими замовниками, неприємні сюрпризи від стихії та загублене здоров’я художників-виконавців.
Покоління дахів
Вони стають місцем найкрутіших тусовок, джерелом незвичайних ідей і непередбачуваних відкриттів. На пік своєї популярності виходять цілі особняки, храми, сади, басейни, стадіони – і все це на верхівці будівель! OUTLOOK запрошує вас на знайомство з найзапаморочливішими висотами і неймовірними краєвидами.
Монсеррат: у гості до янголів
Якщо зазирнути в записники мандрівників, котрі готуються вирушити до Іспанії, то після популярної Барселони другою позицією в списку неодмінно буде Монсеррат. Монастирська гора є обов’язковою для візиту і у місцевих мешканців, вони вважають за потрібне бодай раз на рік відвідати релігійне серце Каталонії.
12 облич Південної Кореї
Колись висловити своє невдоволення грубістю чи скупістю господарів, а то й звернутися до якось божества з нескромним побажанням корейські селяни мали змогу лише в танці, вдягнувши при цьому маску. Зберігаючи свою анонімність, люди розігрували сцени з життя, плакали і сміялись. А наприкінці вистави доля нагороджувала хороших героїв і карала лиходіїв.
Розкіш по-корейському: королівські палаци Сеула
Південнокорейський Сеул, у 20 столітті стрімко перетворившись зі старовинного міста бідної країни на процвітаючу столицю передової держави, однозначно заслуговує на повагу. Разом з тим пошани варті й муніципальні чиновники та патріоти, котрі зуміли в часи бурхливої індустріалізації зберегти багатющу спадщину минулого – королівські палаци династії Чосон.
Великі криві Фріденсрайха Гундертвассера
Він вигадав своє ім’я, щоб не бути схожим ні на кого іншого. Бунт його індивідуальності став основою для величезної творчої спадщини, а архітектура – продемонструвала можливість поєднувати екологічність і сучасні технології.
Священні тварини інків
Наш « перуанський цикл» продовжується розповіддю про найбільш шанованих тварин у Перу. Вони – як зв'язок піж сьогоднішнім і минулим, грають важливу роль у житті цього народу.
Замість візка – човен: знамениті плавучі ринки
Магазини, супермаркети, ринки – всі ці місця невід’ємна частина життя будь-якої людини на нашій планеті. Здавалося б, що в них незвичайного – кругом усе схоже, хіба що товари і ціни різняться в залежності від країни чи міста. Насправді все не зовсім так – до деяких базарів слід діставатися вплав… Про них ми і розповімо.
Йодль – музика австрійських гір
Три роки тому в Австрії з'явився незвичайний маршрут, його вибирають любителі вокального стилю йодлем. Бредуть туристи долиною Циллерталь, широка стежина звужується, відкриваючи шлях тільки для найзавзятіших, і звивиста доріжка веде вгору. Зазирають мандрівники до хижки, яка має форму дзвіночка, обходять стороною найбільший ріг, прямуючи туди, де альпійські пастухи вели неквапливі музичні бесіди зі своїм стадом.
Баджо: морський народ Південно-Східної Азії
Нечисленні народи завжди цікавили вчених і художників, котрі шукали в їхньому способі життя натхнення для своєї творчості. Один із найпопулярніших етносів сьогодні - баджо, морські цигани, котрих формально можна співвіднести з Малайзією.
Життя амішів: щастя у простих речах
Коли вперше про них чуєш, не віриш власним вухам, коли вперше бачиш – очам. У їхніх паспортах немає фотографій, вони не платять податки, не служать в армії, носять просту одежу, їздять на кінних візках, обходяться без благ цивілізації і, звісно, готують найсмачнішу їжу в Америці. Заінтриговані? Знайомтесь: аміші – люди, що живуть поза часом.
Стражі морів: вражаючі маяки світу
Слово «маяк» викликає красиві асоціації: морські пригоди, шторми, величезні кораблі. І ми хочемо не розвіяти ці думки, а навпаки підкинути хмизу у вогонь. Сьогодні ділимося з вами п’ятіркою найдивовижніших маяків!
Зимові забави Василя та Маланки: карнавал по-українськи
Новий рік в Україні не завжди розпочинався з ялинки, а замість Діда Мороза і Снігуроньки в гості чекали пустунку Маланку і моторного парубка Василя, та й не самих, а з почтом. Усі навіженості сходили з рук: витівки ряджених несли в собі сакральний зміст, продиктований логікою міфу про поєдинок весни і зими. Приймаючи сторону світлих сил, спритні поселяни не забували нагріти руки у вогні вселенської битви.
ВІДЕО. Віфлеєм: абсолютна святість
Посольство Палестини в Україні і особисто Надзвичайний та Повноважний Посол Мохаммед Аль-Асcад організували поїздку до Палестини для журналістів, серед яких була і команда OUTLOOK. Ми запускаємо серію відеосюжетів про те, чим може похвалитися і здивувати ця країна. Починаємо з Віфлеєму!
Ніч перед Різдвом і після
Різдво приходить, накидаючи теплий кожух на плечі. Ввечері воно приносить із собою м’яке світло першої вечірньої зірки, а зранку будить білим, але теплим сонцем. Якби про відчуття Різдва хтось запитав у бабці моєї прабабці, то, гадаю, її слова були б ідентичні моїм. Бо разом із мисочкою куті із рук у руки українські покоління передають і свої традиції.
Глінтвейн: зігріваємось правильно
Вітамінчики, загартовування, правильний режим дня... Це все добре і корисно, особливо в холоди, ось тільки іноді треба себе і побалувати й одночасно убезпечити від мікробів і застуди. У такий час найкращий засіб – глінтвейн.
Ескімоські іглу. Що нам варто із снігу дім збудувати!
Крихітка-син до батька прийшов і пропонує втекти від мами і бабусі на Північний полюс? Тільки не треба трагічних промов про люті морози, суцільну темряву полярної ночі і голодних білих ведмедів! Змовницьки підморгніть сміливцю й запропонуйте справжню чоловічу справу – навчитися будувати іглу для ночівлі в краю вічної мерзлоти під час зимових канікул.
Закрити
Outlook facebook page