RU  UK  EN
Статті  >  Насолодись  >  Знай наших: Сергій Полунін

Знай наших: Сергій Полунін

26 жовтня відбудеться довгоочікувана прем`єра документально-біографічної картини «Танцюрист» про ціну успіху, яку заплатив артист балету Сергій Полунін. Херсонець за походженням, волею випадку потрапляє до Королівського театру в Лондоні, де здобуває неймовірний успіх, а потім зникає з поля зору, щоб згодом завоювати ще більше любові глядачів. Сьогодні OUTLOOK продовжує серію матеріалів про успішних українців.

У квітні 2014 року західними інформагентствами пролетіла новина про зникнення всесвітньо відомого танцюриста. Ніщо не віщувало біди: Сергій Полунін старанно відвідував репетиції балету «Опівнічний експрес», де виконував роль молодого американця, який потрапив у в'язницю за ввезення наркотиків до країни. Два кілограми гашишу, виявлені в аеропорту, коштували студенту свободи, а Сергієві – репутації. За тиждень до прем'єри Полунін перестав відповідати на дзвінки і з'являтися на танцювальних «прогонах» у лондонському театрі «Колізей». Хореограф Пітер Шауфус намагався врятувати постановку від провалу, а глядачів – від розчарування з приводу відсутності улюбленого артиста балету. І заявив, що прототип головного героя, «реальний Біллі Хейс зараз у залі, а сценічний Хейс зник невідомо куди».

У 20-х числах квітня пропажу знайшли. Полунін з'явився на творчому вечорі Світлани Захарової у Большому театрі, а потім у Театрі Станіславського в балеті «Дон Кіхот».

Що змусило Полуніна відмовитися від участі в постановці «Колізею»? Подейкують, для нього неприйнятними були неоднозначні сцени в балеті, недоречні й вульгарні жарти. Журналісти, які відвідали прем'єру, відзначали, що в'язниця, де замкнули юнака, більше скидалася на кабаре, а сцени зґвалтування під смішки публіки нагадували невгамовний фарс. Не менш дивно в Лондоні, де особливо пишаються класичною музичною традицією, виглядає дискотечна музика, під яку танцюють засуджений з тюремником, а смуток головного героя відтіняє «рингтон» із творів Моцарта. До слова, разом з Полуніним з балету пішов Ігор Зеленський, зірка світової хореографії та художній керівник Музичного театру в Москві.

Це – не перша втеча Сергія Полуніна з театральних підмостків. Однак про все по черзі.

Фото: itsavogueworld.files.wordpress.com

Батьки віддали Сергія на балет у ранньому дитинстві в рідному місті Херсоні. Безкінечні репетиції без вихідних, переїзди з міста до міста –- 80% каторжної праці та 20% таланту вели Полуніна маршрутом Херсон–Київ–Лондон.

Спершу була дошкільна спортивна гімнастика. День Сергія-школяра починався удосвіта, до обіду він був на навчанні, потім до 18.00 – тренування. Увечері – дорога додому в інший кінець міста, уроки на наступний день і сон. Недоїдання, скрута і батьки, котрі з ніг збивалися, хапаючись за будь-яку можливість заробити зайву копійчину. У вісім років хлопчик переніс пневмонію на ногах. Коли стан погіршився, на місяць потрапив до лікарні, а вийшовши звідти, почув невтішне: одна легеня працювати не буде. Мати не змирилася з цим і знайшла цілителя, який пообіцяв «зняти пристріт». Дивовижно, але після сеансів рентгенівський знімок показав: хлопчина абсолютно здоровий.

Матеріали за темою: "ЗА ГОДИНУ ДО" балету

І тут із Сергієм сталося те, що називають: «Не було б щастя, та нещастя допомогло». Після перенесеної хвороби йому було складно займатися гімнастикою, тож спортивну школу довелося залишити. Однак наполегливий хлопець завжди діяв через подолання і вирішив вступати до Київського балетного училища. На іспиті Сергій станцював під вокал Лучано Паваротті, і його прийняли до навчального закладу.

Коли юному танцюристові виповнилося 13, його помітили професіонали з фонду Рудольфа Нурієва. Сергієва мати надіслала до фонду фотографії, їх запросили на співбесіду. Пізніше директор фонду Гейлен Сток розповідала: «Тільки-но я побачила, як він робить пліє, одразу ж збагнула: так, це щось». Фонд Нурієва оплатив навчання в Королівській балетній школі в Лондоні. Те, що відбувалось, нагадувало, за власним висловом Полуніна, казку про Гаррі Поттера. У 19 років юнак уже з успіхом танцював на сцені Ковент-Гарден.

Здавалося б, що ще потрібно молодому даруванню? Та кілька років тому Сергій заявив, що втомився від балету й пішов з трупи Королівського театру в Лондоні. Щоправда, тут він трохи злукавив: Полунін приїхав до Москви і продовжив кар'єру. Цим він трохи нагадує самого Рудольфа Нурієва, який колись заявив: «Я танцюю для власного задоволення. Якщо ви намагаєтеся дати задоволення кожному, це не оригінально».

Чому обдарований артист відмовився від західних лаврів? Гнітюче діяли на нього невеликі ролі кавалерів, стражів. Казка виявилася не надто феєричною: довелось зіткнутися і з дискримінацією щодо себе як іноземця, яким він все ж залишався на європейській сцені. Згодом пішли прем'єрні ролі в Королівському театрі, але відчуття «чогось не того» переслідувало Сергія. Театр-мрія відкривав тіньовий бік і дедалі більше нагадував рабство, де навіть шість годин на добу складно викроїти для себе. Фізично і психологічно вимотувала постійна зміна репертуару – не встиг відіграти одну роль, вчиш нову. Зрештою, Полунін зізнався: «Так, я втомився репетирувати і хочу жити, як нормальна людина». Бажання кинути виклик рутині переросло в незвичайне хобі. Сергій приохотився... до татуювань. На його тілі звилися в таємничий зміїний клубок імена Джеймса Діна і Джокера, в шкіру «в'їдається» вовча морда і хижий дзьоб двоголового орла, а стегна «пошматовані» тигрячими кігтями. Довершує інфернальну картину напис «I am not Human – I am not God – I am who I am».

Матеріали за темою: Знай наших: безперервна музика Любомира Мельника

Аж от Полунін пішов з Ковент-Гарден. Жадана свобода не принесла щастя, а тут ще й закінчувалася робоча віза. Художні керівники, з якими було налагоджено добрі стосунки, обіцяли ролі та прем'єри, але нічого не робили. Розчарований, Сергій полишив Британію і подався до Санкт-Петербурга. Місяць пропрацював в Маринці, а потім його переманив до Москви Ігор Зеленський.

Фото: i.ytimg.com

Трупа Музичного театру ім. К. С. Станіславського і В. І. Немировича-Данченка, переговори про виступи в Маріїнському і Большому театрах – ось що Сергій Полунін вважає гідною заміною Ковент-Гарден.

Матеріали за темою: Історія бренду: Балет Сухішвілі: підкорені вершини маленької грузинської мрії

Нині 27-річний танцюрист займається не тільки балетом: телеконкурс на каналі «Культура», зйомки в рекламному ролику Dior Homme, фотосесія у проекті Брайана Адамса на підтримку Міжнародного благодійного фонду для людей зі слабким слухом, курси акторської майстерності в Голлівуді, та ще й Міккі Рурк запросив знятись у фільмі . І, схоже, тепер артист життям задоволений.

Головне фото: happy-man.ru

Вам це буде цікаво:
Знай наших: безперервна музика Любомира Мельника
Музика завдовжки у вічність або, іншими словами, Continuous music – жанр, який викликає гучні суперечки в професійних колах. Любомир Мельник, канадський композитор українського походження, бачить у своєму дітищі Continuous music продовження класичних традицій. За якими правилами грають його партитури, Outlook розповість у наступному матеріалі рубрики «Знай наших».
«Німецький сад» знову відкрив двері для киян та гостей міста
Посольство Німеччини в України традиційно в вересні організувало день відкритих дверей – «Німецький сад». Кияни та гості міста змогли познайомитись з діяльністю Німеччини в Україні та поспілкуватися з представниками німецьких посередницьких організацій.
Посол Руслан Болбачан: Відносини між Молдовою та Україною набувають нової якості, стають ближчими
На честь 27-ї річниці Незалежності республіки Молдова в українській столиці посольством цієї держави та особисто Надзвичайним та Повноважним Послом Русланом Болбачаном було організовано урочисте святкування.
Посол Гійом Шойрер: Україна зміцнюється і Швейцарія - поруч
Надзвичайний та Повноважний Посол Швейцарії в Україні Гійом Шойрер запросив друзів та партнерів на святкування Швейцарської ночі. У невимушеній атмосфері в заповіднику Софія Київська гості вечора змогли поспілкуватися, налагодити нові контакти та просто насолодитися чудовим вересневим музичним вечором.
Посли іноземних держав відвідали фестиваль «Купальські роси» – 2018
У селі Немиринці Ружинського району Житомирської області відбувся традиційний Міжнародний фольклорно-етнографічний фестиваль «Купальські роси». «Купальські роси» – фестиваль, який відвідують гості не лише з Житомирської області, але й з різних куточків України та світу. Організаторами свята є Павло Жебрівський, український політик, та його сестра Філя Жебрівська.
Що вони їдять: Україна
Розпещені домашніми борщами, голубцями та котлетами ми наївно вважаємо, що знаємо українську кухню як свої п'ять пальців і нічого примітного в ній немає, хоча насправді гастрономічна спадщина нашої країни значно багатша, аніж нехитре бабусине меню. Настав час згадати оригінальні українські страви, незаслужено забуті в епоху напівфабрикатів і швидкого харчування.
На подіумі: Україна
Український традиційний одяг – цілком унікальний, яскравий і самобутній. Не дивно, що він досі лишається настільки ж актуальним серед українських і закордонних модниць. В останні роки дизайнери все частіше створюють колекції «за мотивами» головного символу – вишиванки, а багато голлівудських зірок час від часу вдягають сорочки з магічними орнаментами, вважаючи їх верхом елегантності.
Азулежу – історія з кахлю
Нерідко переконуєшся, що в руках майстра, який вкладає душу у свої творіння, звичайний обрубок дерева перетворюється на чарівну скрипку, шмат гіпсу - на античну скульптуру, і навіть глиняна плитка виглядає, як витвір мистецтва.
Фаду: ніжність і глибина португальських романсів
Дванадцятиструнна гітара, напівтемрява португальських ночей, свічки і пронизливий голос ... Драматичні мотиви романсу фаду розповідають про нерозділене кохання. Йому не судилося збутись, але це не заважає почуттям втілюватися в зворушливі звуки португальських романсів.
Кінцугі. Японське мистецтво реставрації
Японці – один із тих народів, котрі ревно шанують давні традиції. Вони поважають старість, цікавляться предками і нерідко знають сімейний родовід на пам’ять. З таким світоглядом не дивно, що унікальна техніка реставрації кінцугі з’явилася саме там. Далі про неї – в Outlook.
Оманливий пензель пані Хокусай
Ексцентричний старець Кацусіка Хокусай був справжньою зіркою доби Едо, творчим генієм і нелюдським боржником половини міста. Він мав не менш як 30 псевдонімів, поміняв 93 будинки і створив безліч гравюр, малюнків і картин. Його відома «Велика хвиля в Канагаві» заворожує. Та мало хто знає, що цю ксилографію, як і багато інших робіт, Хокусаю допомагала створювати дочка – загублена в часі і величезній тіні «божевільного живописом» батька художниці Кацусіка Ой.
Українцю Олександру Балабанову вручили Гран-прі дитячого музичного конкурсу фестивалю "Слов'янський базар у Вітебську 2018"
Співочі таланти українців ширяться світом, визнаються професійними жюрі міжнародних конкурсів і несуть славу про нашу культуру далеко за її межами. OUTLOOK став свідком вручення "Золотої ліри" цьогорічному переможцю Гран-прі дитячого музичного конкурсу фестивалю "Cлов'янський базар у Вітебську" Олександру Балабанову. Під час церемонії офіційного відкриття фестивалю президент Білорусі Олександр Лукашенко вручив приз нашому маленькому артистові.
Східна музика суфіїв: Кавалі
«Кохання виникає, коли ти дивишся в очі іншої людини і бачиш в них Бога», - так перекладаються рядки однієї з арабських пісень, що називається Кавалі. Їхнє авторство приписують східним мандрівникам суфіям, котрі, намагаючись знайти сенс існування, босоніж сходили півсвіту. У подорожах вони складали пісні, в яких розповідали про те, що їм довелося пережити.
Кабукі: тернистий шлях квітки
Традиційний японський театр кабукі завжди лишався загадкою для європейського менталітету: зрозуміти спектакль без підказок гіда може хіба що спеціаліст з культури Країни вранішнього сонця.
Закордонні письменники на Книжковому Арсеналі 2018
«Кілометрові» черги бажаючих потрапити на головну літературну подію України – здавалося, весь Київ захотів прикупити книг із рук самих авторів і відвідати заходи, побудовані на живому спілкуванні з ними.
Дивовижний світ Патрика Догерті
Ленд-арт – це не просто ландшафтний дизайн, а цілий напрямок у мистецтві, котре в XXI столітті, коли про «зелені технології» та навколишнє середовище не говорить тільки лінивий, вважається одним із найважливіших. Імена зірок цього виду діяльності вже постійно згадуються кураторами, критиками і поціновувачами, і особливо серед них вирізняється Патрик Догерті зі своїми неймовірними роботами.
Яскравіше тисячі смарагдів. У Києві відкрилася виставка, присвячена українці Катерині Десницькій - дружині принца Таїланду
Катерина Десницька - родом з Волині. Втім, в світі її знають, як принцесу Таїланду, дружину принца Чакрабона. Ця незвичайна українка відома своєю безстрашністю і силою духу. Недарма під час російсько-японської війни вона відмовилася від привабливої ​​пропозиції жити в розкоші і багатстві і пішла на фронт працювати медсестрою. Після повернення доля винагородила її за сміливість. А історія її любові до сих пір захоплює любителів щасливих історій.
Театр Арто: життя як наслідування мистецтва
Приходячи в Театр жорстокості, людина потрапляє в самий центр вистави: тут все, від чого ми ховаємося у повсякденних турботах, – свобода й ізольованість, життя на межі, злиття з юрбою до втрати себе й самотнє перебування на вершині. Драма буття заманює у свої надра, відголосок трагізму проймає публіку – і глядач, сам того не помічаючи, опиняється у пастці власного сприйняття. Усе це – про так званий «крюотичний театр» (the atredecruaute) , дітище французького драматурга і режисера, ексцентричного і шокуючого Антонена Арто.
«Frida and Diego». У Києві відкрили фотовиставку, присвячену Фріді Кало та її чоловікові
«Далі в спідниці», «Найбільший провокатор минулого століття», жінка, що епатує і вселяє впевненість у майже безмежний потенціал людини, Фріда Кало дивувала сучасників і продовжує захоплювати шанувальників її творчості і сьогодні. Зазирнути за лаштунки життя мексиканського генія тепер можуть і кияни. За підтримки Посольства Мексики в Україні в Національному музеї імені Тараса Шевченка відкрилася виставка фотографій, присвячених відносинам Фріди Кало та її чоловіка Дієго Рівера.
Заклиначі: як змусити змію танцювати
Магічний танець змії в такт мелодії флейти, часто описаний у східних казках і зображений у фільмах – не просто вигадка, а справжній символ цих країн. У Єгипті, Індії, країнах Африки і деяких інших державах повзучих приручають і влаштовують із цього видовищну забаву. Тут існує професія заклинача змій, котру вважають мало не найдивовижнішою на Землі. Що це за загадкове ремесло, майстри якого споконвіку балансують на межі життя і смерті?
Закрити
Outlook facebook page