RU  UK  EN
Статті  >  Насолодись  >  Знай наших: Сергій Полунін

Знай наших: Сергій Полунін

26 жовтня відбудеться довгоочікувана прем`єра документально-біографічної картини «Танцюрист» про ціну успіху, яку заплатив артист балету Сергій Полунін. Херсонець за походженням, волею випадку потрапляє до Королівського театру в Лондоні, де здобуває неймовірний успіх, а потім зникає з поля зору, щоб згодом завоювати ще більше любові глядачів. Сьогодні OUTLOOK продовжує серію матеріалів про успішних українців.

У квітні 2014 року західними інформагентствами пролетіла новина про зникнення всесвітньо відомого танцюриста. Ніщо не віщувало біди: Сергій Полунін старанно відвідував репетиції балету «Опівнічний експрес», де виконував роль молодого американця, який потрапив у в'язницю за ввезення наркотиків до країни. Два кілограми гашишу, виявлені в аеропорту, коштували студенту свободи, а Сергієві – репутації. За тиждень до прем'єри Полунін перестав відповідати на дзвінки і з'являтися на танцювальних «прогонах» у лондонському театрі «Колізей». Хореограф Пітер Шауфус намагався врятувати постановку від провалу, а глядачів – від розчарування з приводу відсутності улюбленого артиста балету. І заявив, що прототип головного героя, «реальний Біллі Хейс зараз у залі, а сценічний Хейс зник невідомо куди».

У 20-х числах квітня пропажу знайшли. Полунін з'явився на творчому вечорі Світлани Захарової у Большому театрі, а потім у Театрі Станіславського в балеті «Дон Кіхот».

Що змусило Полуніна відмовитися від участі в постановці «Колізею»? Подейкують, для нього неприйнятними були неоднозначні сцени в балеті, недоречні й вульгарні жарти. Журналісти, які відвідали прем'єру, відзначали, що в'язниця, де замкнули юнака, більше скидалася на кабаре, а сцени зґвалтування під смішки публіки нагадували невгамовний фарс. Не менш дивно в Лондоні, де особливо пишаються класичною музичною традицією, виглядає дискотечна музика, під яку танцюють засуджений з тюремником, а смуток головного героя відтіняє «рингтон» із творів Моцарта. До слова, разом з Полуніним з балету пішов Ігор Зеленський, зірка світової хореографії та художній керівник Музичного театру в Москві.

Це – не перша втеча Сергія Полуніна з театральних підмостків. Однак про все по черзі.

Фото: itsavogueworld.files.wordpress.com

Батьки віддали Сергія на балет у ранньому дитинстві в рідному місті Херсоні. Безкінечні репетиції без вихідних, переїзди з міста до міста –- 80% каторжної праці та 20% таланту вели Полуніна маршрутом Херсон–Київ–Лондон.

Спершу була дошкільна спортивна гімнастика. День Сергія-школяра починався удосвіта, до обіду він був на навчанні, потім до 18.00 – тренування. Увечері – дорога додому в інший кінець міста, уроки на наступний день і сон. Недоїдання, скрута і батьки, котрі з ніг збивалися, хапаючись за будь-яку можливість заробити зайву копійчину. У вісім років хлопчик переніс пневмонію на ногах. Коли стан погіршився, на місяць потрапив до лікарні, а вийшовши звідти, почув невтішне: одна легеня працювати не буде. Мати не змирилася з цим і знайшла цілителя, який пообіцяв «зняти пристріт». Дивовижно, але після сеансів рентгенівський знімок показав: хлопчина абсолютно здоровий.

Матеріали за темою: "ЗА ГОДИНУ ДО" балету

І тут із Сергієм сталося те, що називають: «Не було б щастя, та нещастя допомогло». Після перенесеної хвороби йому було складно займатися гімнастикою, тож спортивну школу довелося залишити. Однак наполегливий хлопець завжди діяв через подолання і вирішив вступати до Київського балетного училища. На іспиті Сергій станцював під вокал Лучано Паваротті, і його прийняли до навчального закладу.

Коли юному танцюристові виповнилося 13, його помітили професіонали з фонду Рудольфа Нурієва. Сергієва мати надіслала до фонду фотографії, їх запросили на співбесіду. Пізніше директор фонду Гейлен Сток розповідала: «Тільки-но я побачила, як він робить пліє, одразу ж збагнула: так, це щось». Фонд Нурієва оплатив навчання в Королівській балетній школі в Лондоні. Те, що відбувалось, нагадувало, за власним висловом Полуніна, казку про Гаррі Поттера. У 19 років юнак уже з успіхом танцював на сцені Ковент-Гарден.

Здавалося б, що ще потрібно молодому даруванню? Та кілька років тому Сергій заявив, що втомився від балету й пішов з трупи Королівського театру в Лондоні. Щоправда, тут він трохи злукавив: Полунін приїхав до Москви і продовжив кар'єру. Цим він трохи нагадує самого Рудольфа Нурієва, який колись заявив: «Я танцюю для власного задоволення. Якщо ви намагаєтеся дати задоволення кожному, це не оригінально».

Чому обдарований артист відмовився від західних лаврів? Гнітюче діяли на нього невеликі ролі кавалерів, стражів. Казка виявилася не надто феєричною: довелось зіткнутися і з дискримінацією щодо себе як іноземця, яким він все ж залишався на європейській сцені. Згодом пішли прем'єрні ролі в Королівському театрі, але відчуття «чогось не того» переслідувало Сергія. Театр-мрія відкривав тіньовий бік і дедалі більше нагадував рабство, де навіть шість годин на добу складно викроїти для себе. Фізично і психологічно вимотувала постійна зміна репертуару – не встиг відіграти одну роль, вчиш нову. Зрештою, Полунін зізнався: «Так, я втомився репетирувати і хочу жити, як нормальна людина». Бажання кинути виклик рутині переросло в незвичайне хобі. Сергій приохотився... до татуювань. На його тілі звилися в таємничий зміїний клубок імена Джеймса Діна і Джокера, в шкіру «в'їдається» вовча морда і хижий дзьоб двоголового орла, а стегна «пошматовані» тигрячими кігтями. Довершує інфернальну картину напис «I am not Human – I am not God – I am who I am».

Матеріали за темою: Знай наших: безперервна музика Любомира Мельника

Аж от Полунін пішов з Ковент-Гарден. Жадана свобода не принесла щастя, а тут ще й закінчувалася робоча віза. Художні керівники, з якими було налагоджено добрі стосунки, обіцяли ролі та прем'єри, але нічого не робили. Розчарований, Сергій полишив Британію і подався до Санкт-Петербурга. Місяць пропрацював в Маринці, а потім його переманив до Москви Ігор Зеленський.

Фото: i.ytimg.com

Трупа Музичного театру ім. К. С. Станіславського і В. І. Немировича-Данченка, переговори про виступи в Маріїнському і Большому театрах – ось що Сергій Полунін вважає гідною заміною Ковент-Гарден.

Матеріали за темою: Історія бренду: Балет Сухішвілі: підкорені вершини маленької грузинської мрії

Нині 27-річний танцюрист займається не тільки балетом: телеконкурс на каналі «Культура», зйомки в рекламному ролику Dior Homme, фотосесія у проекті Брайана Адамса на підтримку Міжнародного благодійного фонду для людей зі слабким слухом, курси акторської майстерності в Голлівуді, та ще й Міккі Рурк запросив знятись у фільмі . І, схоже, тепер артист життям задоволений.

Головне фото: happy-man.ru

Вам це буде цікаво:
Українцю Олександру Балабанову вручили Гран-прі дитячого музичного конкурсу фестивалю "Слов'янський базар у Вітебську 2018"
Співочі таланти українців ширяться світом, визнаються професійними жюрі міжнародних конкурсів і несуть славу про нашу культуру далеко за її межами. OUTLOOK став свідком вручення "Золотої ліри" цьогорічному переможцю Гран-прі дитячого музичного конкурсу фестивалю "Cлов'янський базар у Вітебську" Олександру Балабанову. Під час церемонії офіційного відкриття фестивалю президент Білорусі Олександр Лукашенко вручив приз нашому маленькому артистові.
Східна музика суфіїв: Кавалі
«Кохання виникає, коли ти дивишся в очі іншої людини і бачиш в них Бога», - так перекладаються рядки однієї з арабських пісень, що називається Кавалі. Їхнє авторство приписують східним мандрівникам суфіям, котрі, намагаючись знайти сенс існування, босоніж сходили півсвіту. У подорожах вони складали пісні, в яких розповідали про те, що їм довелося пережити.
Кабукі: тернистий шлях квітки
Традиційний японський театр кабукі завжди лишався загадкою для європейського менталітету: зрозуміти спектакль без підказок гіда може хіба що спеціаліст з культури Країни вранішнього сонця.
Закордонні письменники на Книжковому Арсеналі 2018
«Кілометрові» черги бажаючих потрапити на головну літературну подію України – здавалося, весь Київ захотів прикупити книг із рук самих авторів і відвідати заходи, побудовані на живому спілкуванні з ними.
Дивовижний світ Патрика Догерті
Ленд-арт – це не просто ландшафтний дизайн, а цілий напрямок у мистецтві, котре в XXI столітті, коли про «зелені технології» та навколишнє середовище не говорить тільки лінивий, вважається одним із найважливіших. Імена зірок цього виду діяльності вже постійно згадуються кураторами, критиками і поціновувачами, і особливо серед них вирізняється Патрик Догерті зі своїми неймовірними роботами.
Яскравіше тисячі смарагдів. У Києві відкрилася виставка, присвячена українці Катерині Десницькій - дружині принца Таїланду
Катерина Десницька - родом з Волині. Втім, в світі її знають, як принцесу Таїланду, дружину принца Чакрабона. Ця незвичайна українка відома своєю безстрашністю і силою духу. Недарма під час російсько-японської війни вона відмовилася від привабливої ​​пропозиції жити в розкоші і багатстві і пішла на фронт працювати медсестрою. Після повернення доля винагородила її за сміливість. А історія її любові до сих пір захоплює любителів щасливих історій.
Театр Арто: життя як наслідування мистецтва
Приходячи в Театр жорстокості, людина потрапляє в самий центр вистави: тут все, від чого ми ховаємося у повсякденних турботах, – свобода й ізольованість, життя на межі, злиття з юрбою до втрати себе й самотнє перебування на вершині. Драма буття заманює у свої надра, відголосок трагізму проймає публіку – і глядач, сам того не помічаючи, опиняється у пастці власного сприйняття. Усе це – про так званий «крюотичний театр» (the atredecruaute) , дітище французького драматурга і режисера, ексцентричного і шокуючого Антонена Арто.
Знай наших: безперервна музика Любомира Мельника
Музика завдовжки у вічність або, іншими словами, Continuous music – жанр, який викликає гучні суперечки в професійних колах. Любомир Мельник, канадський композитор українського походження, бачить у своєму дітищі Continuous music продовження класичних традицій. За якими правилами грають його партитури, Outlook розповість у наступному матеріалі рубрики «Знай наших».
«Frida and Diego». У Києві відкрили фотовиставку, присвячену Фріді Кало та її чоловікові
«Далі в спідниці», «Найбільший провокатор минулого століття», жінка, що епатує і вселяє впевненість у майже безмежний потенціал людини, Фріда Кало дивувала сучасників і продовжує захоплювати шанувальників її творчості і сьогодні. Зазирнути за лаштунки життя мексиканського генія тепер можуть і кияни. За підтримки Посольства Мексики в Україні в Національному музеї імені Тараса Шевченка відкрилася виставка фотографій, присвячених відносинам Фріди Кало та її чоловіка Дієго Рівера.
Заклиначі: як змусити змію танцювати
Магічний танець змії в такт мелодії флейти, часто описаний у східних казках і зображений у фільмах – не просто вигадка, а справжній символ цих країн. У Єгипті, Індії, країнах Африки і деяких інших державах повзучих приручають і влаштовують із цього видовищну забаву. Тут існує професія заклинача змій, котру вважають мало не найдивовижнішою на Землі. Що це за загадкове ремесло, майстри якого споконвіку балансують на межі життя і смерті?
Таємниці Пабло Пікассо будуть розкриті
Почавши цю весну з низки гучних прем'єр, ВОЛЯ продовжує дивувати своїх абонентів. Цього разу компанія-провайдер представила своїм абонентам прем’єру другого сезону серіалу «Геній» від каналу National Geographic.
Мандалотерапія
Вчора я створила Всесвіт. Узяла трохи гороху, рису, гречки, пшона, зерен чорного, білого перцю і кардамону. Прихопила по жмені кави та анісу. Потім у всього цього з'явився центр. Він розростався, заспокоюючи мої думки. Коли ж останнє зернятко лягло в коло, я знову відчула забуту гармонію, крізь шум машин на проспекті почула птахів, повіяло ароматом фіалок, що їх так дбайливо вирощує сусідка в себе на балконі, а спогад про хвостатого Фунтика із п'ятого поверху викликав спалах ніжності до волохатого чудовиська.
Крок за межу: магічне мистецтво уїчолі
Сліпучі сполохи давнього знання в різнобарвних переливах бісеру і пряжі на мозаїках індіанців уїчолі спрямовують фантазію у безкінечну подорож гілками світового древа. Духовні образи набувають плоті у вигадливих орнаментах, що супроводжують селянина-мексиканця на всіх етапах життєвого шляху.
Ілюзії Сикстинської капели
Понад півтисячі років тому, 1 листопада, перед очима захоплених римлян вперше постала Сикстинська капела. За цей час народжувалися і помирали як самі майстри розпису, так і цілі напрямки в образотворчому мистецтві, а на капелу, так само відкривши роти від захвату, споглядають уже наші з вами сучасники. Втім, милуючись черговим її хитросплетенням ліній або алюзивністю сюжету, пам’ятайте, що за фасадом зовнішнього лиску, як завжди, стоять до болю знайомі суперечки з нетерплячими замовниками, неприємні сюрпризи від стихії та загублене здоров’я художників-виконавців.
У Посольстві Узбекистану пройшла зустріч Ambassador's Spouses Club Kiev
Посольство Узбекистану в Україні та Ambassador's Spouses Club Kiev ознайомили українську громадськість та іноземних гостей з національним мистецтвом узбецького народу, традиціями і правилами, створених руками народних творців, ремісниками з Узбекистану.
Брудна творчість
Брудні автомобілі – як полотно для художника. До такого мистецтва можна ставитися по-різному. Хтось буде морщити носа і гидливо обсмикувати одяг. Інші неодмінно захочуть ткнути в таку картину пальцем, щоб перевірити всю крихкість «полотна» і розмазати його обриси. Треті обов’язково зроблять селфі. Утім, байдужими не зможе лишитися ніхто.
Знай наших: Михайло Яримович
За знаменитою висадкою Ніла Армстронга та його команди на поверхню Місяця 1969 року стояло не тільки абстрактне торжество сили людського розуму, а й велика група висококласних інженерів, які розв’язували надскладні завдання. Серед них своїм сміливим і несподіваним підходом особливо виділявся Михайло Яримович, один з керівників місячної програми. Саме про нього ми з великою гордістю сьогодні розповідаємо в рубриці «Знай наших».
Квіти по-українському. Катерина Білокур
У будь-якій творчості є формати і правила: потрапивши «в мейнстрімовий струмінь», митець не голодуватиме. Проте за тоталітарних часів, коли всі сфери людського життя контролюються і коригуються, про індивідуальність узагалі можна забути. Напевно, на зло системі і з'являються самородки, праця яких стає безсмертною. Про одного з таких, художницю Катерину Білокур, сьогодні згадує OUTLOOK.
Що вони їдять: Україна
Розпещені домашніми борщами, голубцями та котлетами ми наївно вважаємо, що знаємо українську кухню як свої п'ять пальців і нічого примітного в ній немає, хоча насправді гастрономічна спадщина нашої країни значно багатша, аніж нехитре бабусине меню. Настав час згадати оригінальні українські страви, незаслужено забуті в епоху напівфабрикатів і швидкого харчування.
12 облич Південної Кореї
Колись висловити своє невдоволення грубістю чи скупістю господарів, а то й звернутися до якось божества з нескромним побажанням корейські селяни мали змогу лише в танці, вдягнувши при цьому маску. Зберігаючи свою анонімність, люди розігрували сцени з життя, плакали і сміялись. А наприкінці вистави доля нагороджувала хороших героїв і карала лиходіїв.
Закрити
Outlook facebook page