RU  UK  EN
Статті  >  Насолодись  >  БагатоМЕТРОва краса

БагатоМЕТРОва краса

Жителі великих міст чи не щодня користуються метрополітеном. На жаль, у стрімкому ритмі сучасного життя мало хто може дозволити собі насолоджуватись дизайном підземок. OUTLOOK не навчився зупиняти час, однак ми змогли підібрати для вас п'ятнадцять найдивовижніших станцій з усього світу.

Споглядати треба уважно, ану ж серед наших фаворитів виявляться й точки вашого щоденного маршруту, яких замилене око не помічає у щоденній круговерті. Пропонуємо уявити собі, ніби ми, нікуди не поспішаючи, будемо їхати за неймовірним маршрутом, який зв'язує континенти, і виходити з вагона милуватися тільки на зупинках най-най. Згода? Тоді заходимо в метро в німецькому Франкфурті.
І не переймайтеся, що не знайдете станції «Бокенгеймер Варте» – її видно здалеку. Такий оригінальний вхід придумав архітектор Збігнєв Пітер Піннінскі, якого надихнула робота художника-сюрреаліста Рене Магрітта. Така конструкція якнайкраще передає саму суть підземок – вони буквально «вгризлись» у життя великих міст.

Фантазуємо далі: зайшовши в метрополітен у Німеччині, спускатися будемо в італійському Неаполі. «Толедо» вражає своїм концептом – у пасажирів виникає відчуття, ніби вони занурюються у воду або ж навпаки – спливають, піднімаючись на поверхню.

З Апеннін миттєво доїжджаємо до Мюнхена і виходимо прогулятися дзеркальною «Мюнхнер Фрайхайт», яка створює ефект подвоєння. Рухаємось далі та зупиняємося в німецькій столиці – берлінська «Хайдельбергер Платц» одна з найпомпезніших у світі.


Звідти зовсім рукою подати до Праги. Станція «Староместска» нагадує або якусь неймовірну дизайнерську ванну кімнату, обкладену футуристичною плиткою, або ж банківське сховище зі скриньками. Побудовано її було ще 1970 року, проте вигляд має досить стильний.

Наступною зупинкою буде Варшава, де мільйони людей вибирають величний «Плац Вільсона», щоб дістатися в потрібне їм місце. Відкрито станцію не так давно – наприкінці 2006 року.

З Польщі ми переміщаємося в Україну і виходимо на київській станції «Золоті ворота». При її створенні використано мозаїку, стилізовану під ту, що була за часів Київської Русі. Туристи, які відвідали «матір городів руських», кажуть, на «Золотих» здається, ти не в метро, а в храмі.



Далі – Москва, де ми зробимо відразу дві зупинки. Узагалі, вся ця підземка вважається однією з найгарніших у світі. Недарма ж москвичі жартують, що коли не знаєш, куди повести іноземця, спускайся в метрополітен. «Площа революції» вражає своїми гордовитими фігурами, яким на удачу прийнято терти носа. Кажуть, коли Сталін перевіряв роботу скульпторів, він захоплено мовив: «Як живі!» 

Зовсім інакше виглядає «Комсомольська», виконана в стилі величних кремлівських палаців – таке собі поєднання елементів радянського ампіру і московського бароко. Автори цього архітектурного проекту задумували створити зі станції своєрідні «ворота Москви», які мали формувати перше враження про місто у приїжджих – вийшло у них чи ні, сказати досі важко...

Рухаємося на північ, роблячи зупинку в Санкт-Петербурзі, на «Адміралтейській», адже вона розкішна не тільки всередині, а й зовні. Примітно, що з 1997 року до 2011-го цю архітектурну красуню вважали «станцією-привидом». Причиною тому послужило безліч проблем з відкриттям входу в метрополітен – пітерці не надто хотіли міняти своє місце проживання, навіть на благо міста.


Наступний пункт – підземка Стокгольма, яка цілком може позмагатися з московською. Над її оформленням працювало понад 140 художників, тому й не дивно, що там частенько влаштовують виставки сучасного мистецтва. Вражає дизайн – нібито потяги рухаються в земній породі. Особливо виділяються станції «Стадіон», «Т-Централен» і «Сольна центр».

Завершуємо нашу подорож у Південно-Східній Азії, де в метро практично не знайдеш монументальних споруд минулого століття, зате сучасні технології там використовують повсюдно. Візьмімо, приміром, тайванський «Formosa Boulevard». Прогулявшись цим світловим техноцентром, настрій обов'язково підніметься.

Ну а зовсім поліпшиться після Шанхайського метрополітену. Ретельно оглянувши стерильну і мінімалістську станцію «Лун'ян Лу», ми сядемо в потяг і вирушимо під чарівну музику через барвистий тунель під річкою Пу назустріч яскравим фантазіям!

Фото http://t-fakt.ru/, 04varvara.files.wordpress.com, upload.wikimedia.org/, http://bm.img.com.ua/, http://i.ytimg.com/, http://dic.academic.ru/, http://static.boredpanda.com/

Вам це буде цікаво:
Крок за межу: магічне мистецтво уїчолі
Сліпучі сполохи давнього знання в різнобарвних переливах бісеру і пряжі на мозаїках індіанців уїчолі спрямовують фантазію у безкінечну подорож гілками світового древа. Духовні образи набувають плоті у вигадливих орнаментах, що супроводжують селянина-мексиканця на всіх етапах життєвого шляху. Сутінковий край легенд і переказів не відмовить у прихистку стомленому мандрівнику: на стежках духів немає самотніх.
Театр Арто: життя як наслідування мистецтва
Приходячи в Театр жорстокості, людина потрапляє в самий центр вистави: тут все, від чого ми ховаємося у повсякденних турботах, – свобода й ізольованість, життя на межі, злиття з юрбою до втрати себе й самотнє перебування на вершині. Драма буття заманює у свої надра, відголосок трагізму проймає публіку – і глядач, сам того не помічаючи, опиняється у пастці власного сприйняття. Усе це – про так званий «крюотичний театр» (the atredecruaute) , дітище французького драматурга і режисера, ексцентричного і шокуючого Антонена Арто.
Фаду: ніжність і глибина португальських романсів
Дванадцятиструнна гітара, напівтемрява португальських ночей, свічки і пронизливий голос ... Драматичні мотиви романсу фаду розповідають про нерозділене кохання. Йому не судилося збутись, але це не заважає почуттям втілюватися в зворушливі звуки португальських романсів.
Посольства Литви та Австралії представили в Києві виставку фотографій «Олєґас Труханас – легенда Литви та Австралії»
Посольство Литовської Республіки в Україні, Посольство Австралії в Україні i Національний музей Тараса Шевченка представили в Києві виставку фотографій «Олєґас Труханас – легенда Литви та Австралії».
Історія бренду: Cirque du Soleil
Феєричний шоу-проект Cirque du Soleil здійснив переворот у цирковому мистецтві, нагадавши світові, що цирк може не тільки розважати, але й творити нову реальність. Божевільні експерименти над людським тілом скасовують владу земного тяжіння, а містерія звука і світла заманює глядача у присмерковий лабіринт філософських драм, надаючи змогу пробиратися до сонця разом з героями постановок.
Не тільки чорний. Невідомі факти про Казимира Малевича
3 листопада 2008 року, на аукціоні Sotheby's з результатом в $ 60 мільйонів була продана одна з найрідкісніших робіт в історії російського мистецтва - «Супрематічеськая композиція» Казимира Малевича, який дотепер вважається одним з найнезрозуміліших художників 20 століття. Ніби знущаючись з публіки, саме так він підписував деякі свої ранні роботи: «Зміст картин авторові невідомий». OUTLOOK сподівається, що зібрані нами історії, пов'язані з особистістю, творчістю та ім'ям майстра, наблизять читачів до розуміння геніального супрематиста.
Ілюзії Сикстинської капели
Понад півтисячі років тому, 1 листопада, перед очима захоплених римлян вперше постала Сикстинська капела. За цей час народжувалися і помирали як самі майстри розпису, так і цілі напрямки в образотворчому мистецтві, а на капелу, так само відкривши роти від захвату, споглядають уже наші з вами сучасники. Втім, милуючись черговим її хитросплетенням ліній або алюзивністю сюжету, пам’ятайте, що за фасадом зовнішнього лиску, як завжди, стоять до болю знайомі суперечки з нетерплячими замовниками, неприємні сюрпризи від стихії та загублене здоров’я художників-виконавців.
Де «запалюють» зірки
Мало що може зрівнятися з яскравим зоряним небом під акомпанемент тиші. Саме про зірки OUTLOOK і розповість, а точніше про місця, де на них відкривається найкращий вид. У Європі дивитися на зірки радять не де-небудь , а... в Словенії. Справа в тому, що ця невелика країна – одна з найчистіших у світі, а отже, й атмосфера тут не настільки забруднена смогом.
Мандалотерапія
Вчора я створила Всесвіт. Узяла трохи гороху, рису, гречки, пшона, зерен чорного, білого перцю і кардамону. Прихопила по жмені кави та анісу. Потім у всього цього з'явився центр. Він розростався, заспокоюючи мої думки. Коли ж останнє зернятко лягло в коло, я знову відчула забуту гармонію, крізь шум машин на проспекті почула птахів, повіяло ароматом фіалок, що їх так дбайливо вирощує сусідка в себе на балконі, а спогад про хвостатого Фунтика із п'ятого поверху викликав спалах ніжності до волохатого чудовиська.
На чортовім кружляли колесі…
Крім кількох східноєвропейських країн, круглий металевий атракціон більше ніде не називають «чортовим». Іменоване за прізвищем творця «колесо Ферріса» вперше відкрило панораму Чикаго з 80-метрової висоти 1893 року. Відтоді вертикальний круг з кабінками почав з'являтися мало не в кожному великому місті. OUTLOOK пропонує вам дізнатися про найбільш вражаючі його екземпляри.
Знай наших: Сергій Полунін
26 жовтня відбудеться довгоочікувана прем`єра документально-біографічної картини «Танцюрист» про ціну успіху, яку заплатив артист балету Сергій Полунін. Херсонець за походженням, волею випадку потрапляє до Королівського театру в Лондоні, де здобуває неймовірний успіх, а потім зникає з поля зору, щоб згодом завоювати ще більше любові глядачів. Сьогодні OUTLOOK продовжує серію матеріалів про успішних українців.
Критичні температури: не дай собі засохнути
У тих куточках Землі, про які зараз піде мова, люди живуть за особливими правилами природи. Тут дощі не трапляються зненацька, а морози не приходять несподівано. Усе набагато серйозніше. І якщо одного разу вас занесе в один з них – будете вже підготовлені і, можливо, згадаєте OUTLOOK з вдячністю.
Міські стежки. Найвужчі і найширші вулиці світу
Понад половину населення планети живе в містах, пронизаних безліччю вулиць – довгих і коротких, широких та вузьких, гарних і не дуже. Критеріїв тут немає, комусь нетрі Ріо миліші за бродвейські авеню. Ми не беремося стверджувати, що краще чи гірше, а просто зосередимось на показниках.
Квіти по-українському. Катерина Білокур
У будь-якій творчості є формати і правила: потрапивши «в мейнстрімовий струмінь», митець не голодуватиме. Проте за тоталітарних часів, коли всі сфери людського життя контролюються і коригуються, про індивідуальність узагалі можна забути. Напевно, на зло системі і з'являються самородки, праця яких стає безсмертною. Про одного з таких, художницю Катерину Білокур, сьогодні згадує OUTLOOK.
Великі криві Фріденсрайха Гундертвассера
Він вигадав своє ім’я, щоб не бути схожим ні на кого іншого. Бунт його індивідуальності став основою для величезної творчої спадщини, а архітектура – продемонструвала можливість поєднувати екологічність і сучасні технології.
Інтерв'ю із засновницею танцювальної школи Frizzante Ларисою Осипенко
У вирі життєвих подій ми часто прагнемо досягти успіху, забуваючи про дрібниці, які приносять задоволення і роблять нас щасливими. Ця історія про людину, котра відбулася в професії, але вчасно зупинилася, щоб реалізувати свою давню мрію...
Східна музика суфіїв: Кавалі
«Кохання виникає, коли ти дивишся в очі іншої людини і бачиш в них Бога», - так перекладаються рядки однієї з арабських пісень, що називається Кавалі. Їхнє авторство приписують східним мандрівникам суфіям, котрі, намагаючись знайти сенс існування, босоніж сходили півсвіту. У подорожах вони складали пісні, в яких розповідали про те, що їм довелося пережити.
Кабукі: тернистий шлях квітки
Традиційний японський театр кабукі завжди лишався загадкою для європейського менталітету: зрозуміти спектакль без підказок гіда може хіба що спеціаліст з культури Країни вранішнього сонця.
Оманливий пензель пані Хокусай
Ексцентричний старець Кацусіка Хокусай був справжньою зіркою доби Едо, творчим генієм і нелюдським боржником половини міста. Він мав не менш як 30 псевдонімів, поміняв 93 будинки і створив безліч гравюр, малюнків і картин. Його відома «Велика хвиля в Канагаві» заворожує. Та мало хто знає, що цю ксилографію, як і багато інших робіт, Хокусаю допомагала створювати дочка – загублена в часі і величезній тіні «божевільного живописом» батька художниці Кацусіка Ой.
У Києві було проведено виставку і відкрито мурал авторства KLONE
KLONE – художник, який народився в Україні. Він покинув країну, коли йому було 11 років. Тому можливість презентувати в Києві свою виставку і розписати мурал має для майстра особливе значення. Нам удалося взяти ексклюзивне інтерв'ю у загадкового художника, який ретельно приховує від світу навіть своє справжнє ім'я.
Закрити
Outlook facebook page