RU  UK  EN
Статті  >  Напиши  >  Весь світ на мотоциклі. Частина 1

Весь світ на мотоциклі. Частина 1

Ще є свіжою пам'ять про кругосвітню мотоподорож знаменитого актора Евана Макрегора, яку він здійснив разом зі своїм другом кілька років тому. Але одне діло – голлівудська зірка, та й сам факт того, що в дорозі – двоє дорослих чоловіків, і геть інша ситуація – коли за кермом мандрує одна-однісінька тендітна дівчина. Outlook розповідає про неймовірно сміливу українку, Ганну Гречишкіну, яка просто зараз на своєму сталевому коні перетинає Землю, реалізуючи проект «I have a dream".

Завдяки сучасним технологіям ми підтримуємо зв'язок з Анною. Нині вона перебуває в Південній Америці, звідки й поділилася з нами своїми враженнями про подорож.

Початок шляху

«Мені 35 років, і ще десять років тому я жила звичайним життям: закінчила Київський лінгвістичний університет, здобула ще одну бізнес-освіту і працювала в сфері управління персоналом, спочатку у великому банку, потім – у благодійному фонді. Про мотоцикли я взагалі не думала. Ба більше, ніхто ані в родині, ані серед знайомих з ними пов'язаний не був, тож бачила їх тільки на вулицях чи трасах, навіть пасажиром не каталася.

І все ж одного дня щось десь клацнуло і мене охопило пристрасне бажання навчитися на них їздити. Я записалась до мотошколи і майже відразу купила свого першого байка Kawasaki Eliminator 125. Досить швидко опанувавши водіння і правила дорожнього руху, я зрозуміла, що в Києві мені не дуже подобається їздити, тому кожен уїк-енд я намагалася проводити десь якнайдалі, в області, в сусідніх містах.

Апетит приходить поступово. Через якийсь час навіть такі поїздки стали здаватись малоцікавими, і настала черга довколишніх країн – Росії, Білорусі, Молдови. Щоразу хотілося поїхати все далі й далі, і єдине, що стримувало – потреба знову повертатися на батьківщину.

Старт

Після декількох років локальних поїздок, коли я вже об'їздила не тільки країни СНД, а й Румунію, Болгарію, Угорщину, Туреччину та ще й держави Близького Сходу – Сирію, Йорданію, Ліван, у голову раз по раз закрадалися думки про навколосвітню подорож. Це, хоч і лякало, та водночас підігрівало мої амбіції. Усе змінилося після того, як я відвідала Індію і провела там чотири місяці. Чи то мене так осяяло в цій святій країні, чи сам факт тривалого перебування в іншій культурі змінив моє світовідчуття, та вже звідти я повернулась іншою людиною з твердим наміром об'їхати на байку всю планету.

Утім, наміри – це добре, але всі ми живемо у світі реальному. Їхати самій було страшнувато, та й без фінансової підтримки довго не протягнеш. Я почала шукати напарника або напарників, але що довше тривали невдалі пошуки, то частіше приходило усвідомлення, що вирушати краще самій. Тому, зваживши всі «за» і «проти», я ввічливо відмовила людям, котрі роздумували над подібною поїздкою. Після того, як проблема компанії відпала сама собою, настав час знайти спонсора.

Одразу зауважу, що мені так і не вдалося знайти людей, готових повністю профінансувати поїздку. Це змусило мене зневіритись і практично згорнути план, однак мені неймовірно пощастило зустріти на своєму шляху компанію «КТМ» та особисто Юрія Коноду, які надали мені мотоцикл і всю потрібну екіпіровку. Український офіс здійснив фантастичну роботу, переконавши австрійців допомогти мені таким чином. Я просто не могла підвести людей, які повірили в проект «I have a dream", і тому вирушила в дорогу з тисячею доларів у кишені. Нині, після майже двох років подорожі, мені самій страшно від цього рішення, адже виряджатися з такою сумою – безумство.

Дорога

Зараз про мене і мою поїздку знає багато людей у різних країнах. Вони допомагають і матеріально й морально – надають нічліг, їжу, консультують при розв’язанні всіляких проблем (а їх не бракує). Спочатку я розраховувала об'їхати планету за два роки, але тепер стає очевидно, що й трьох років може не вистачити.

Узагалі, найбільш витратне у подібному тріпі – переправлення байка через континенти. Тому доводиться неабияк заощаджувати буквально на всьому, навіть на харчах. Тепер, до речі, після «голодних тижнів» я ставлюсь до їжі з величезною повагою, і найпростіші продукти для мене нині майже священні. Головний кулінарний кайф був, коли я зовсім випадково натрапила на маленький український ресторанчик в мексиканському місті Пуеблі – ох і скучила я за рідною кухнею.

Що стосується документів, то це відмовка для ледачих. Зрозуміло, очікування віз, подача паперів, відмови – усе це забирає багато енергії і часу, та, якщо людина справді хоче подорожувати, подібне її не зупинить. У мене немає жодних преференцій, я звичайна людина з двома закордонними паспортами, що дозволено українським законодавством, і я так само, як і всі, отримую візи, щоби в'їхати в ту чи ту країну. На момент початку подорожі я мала всього дві візи – США та Австралії».

Вам це буде цікаво:
Departure: Волендам
П’янка свобода, шедеври у музеях, фантастична архітектура, над якою трудились і людина, і природа – все це, звичайно, про нідерландську столицю Амстердам, таку відому і незвідану водночас. І все б добре, але самих Нідерландів у цьому, либонь, найбільш космополітичному і толерантному місті Європи практично немає, так що саме на її пошуки ми і рушимо в околиці столиці, а точніше – в село Волендам.
Габон. Ласкаво просимо!
Жили-були на західному узбережжі Африки пігмеї. Нікого не чіпали. Коли були голодні, полювали і збирали горіхи з бананами. Потім прийшли мпонгве і фангі. Пізніше припливли португальці і назвали ці землі Габоном. Французи, котрі з’явилися слідом, оголосили їх своєю колонією, і лише в середині минулого століття, коли пігмеїв лишилося вкрай мало, Габон отримав незалежність від іноземців.
Австралійський едем – острів Кенгуру
Грізні хвилі то підіймаються, немов воїни на чатах, то розбиваються об скелястий берег і, складаючи зброю і покірно відступаючи, розсипаються у піну. Вітер вільно гуляє поміж лавандових полів, а евкаліптові діброви ховають у своїх заростях сонних коал. От-от сутінки накриють усе живе темним ковшем, і нічне життя похапцем розправить свої крила. Це не видуманий світ казкових переказів, а повсякденне життя острова Кенгуру.
Скоро лопнуть: міста, що виступають проти туризму
Ми багато пишемо про подорожі і нестандартний туризм, розповідаємо, куди поїхати за екзотикою, і як з користю витратити 10 доларів у різних містах світу, але рідко замислюємося про те, що туризм має і зворотний бік. Цього разу ми вирішили поглянути на юрби туристів очима місцевих жителів і розповісти про проблеми, що спіткали найбільш відвідувані міста планети.
ТОП-5 космічних місць Землі
Пляжі, ліси, пустелі – ви вже побували у багатьох куточках Землі, і хочеться чогось надзвичайно особливого? Чому б і ні: людство дуже давно літає в космос! Щоправда, подорож на Марс здаватиметься надто дорогою навіть для мільйонера. Адже поїздка за межі Землі обходиться у бюджет власного острова. Не біда: на нашій улюбленій планеті є просто вражаючі і по-справжньому космічні пейзажі!
Сен-Тропе – місто, що зійшло з екрана
В елітних колах про Сен-Тропе вперше заговорили, коли наприкінці XIX століття сюди навідався Гі де Мопассан. Французький письменник, знаменитий своїм безоціночним реалізмом, розповідав про затишну красу Сен-Тропе, пригадуючи про «луску сардин, що виблискує на сонці подібно до перлин»…
Таємниці Пабло Пікассо будуть розкриті
Почавши цю весну з низки гучних прем'єр, ВОЛЯ продовжує дивувати своїх абонентів. Цього разу компанія-провайдер представила своїм абонентам прем’єру другого сезону серіалу «Геній» від каналу National Geographic.
Departure: Дакар
Сенегальська столиця Дакар – це не тільки найважливіше місто всієї Західної Африки, але й досить контрастне місце, найкраще для подорожі у форматі «познайомитися з Чорним континентом, але м'яко і плавно». Крім багатьох цивілізаційних і звичних сучасній людині атрибутів тутешнього життя, відчуття, що Африка з усією її романтикою, незвіданим і проблемами зовсім близько, не покидає тебе ані на мить.
Примарні міста: Детройт, Орадур-сюр-Глан, Прип'ять, Ченгун
Американський Детройт ще не так давно був відомий як центр машинобудування, але сьогодні про нього куди частіше говорять в контексті вимирання і відтоку населення. Outlook вирішив розібратися, чому з’являються міста-примари.
Інчхон: корейське місто майбутнього
Інчхон вважають морськими і повітряними «воротами» Південної Кореї через наявність тут одного з найбільших морських портів країни і найкрупнішого в регіоні аеропорту. Місто стрімко розвивається – буквально за сто років воно пройшло шлях від скромного портового поселення до ультрасучасного промислового і туристичного центру.
Якщо у тебе 10 доларів і ти в Стамбулі
Серед туристів, особливо з Європи, складно знайти людей, котрі хоча б раз не насолоджувалися відпочинком у сонячній і гостинній Туреччині. А от що чекає тих, хто обрав «іншу Туреччину» і вирушив оглядати чудовий Стамбул, ми розповідаємо на прикладі 10 доларів.
Гірокастра: «албанський Рим»
Конвенція про охорону всесвітнього культурного і природного спадку ЮНЕСКО зобов’язує з року в рік невтомно працювати над вивченням об’єктів, що мають неминущу цінність і унікальних за походженням. Під номером 569 великого списку організації розмістилося місто Гірокастра, що на півдні Албанії, котре ми сьогодні вивчимо вздовж і впоперек.
Покоління дахів
Вони стають місцем найкрутіших тусовок, джерелом незвичайних ідей і непередбачуваних відкриттів. На пік своєї популярності виходять цілі особняки, храми, сади, басейни, стадіони – і все це на верхівці будівель! OUTLOOK запрошує вас на знайомство з найзапаморочливішими висотами і неймовірними краєвидами.
Скульптури Ватикану: історія та філософія
«Маленька країна, одначе з великою місією» – саме під таким девізом 11 лютого 1929 Латеранськими угодами між Італією і Святим Престолом Ватикан був визнаний суверенною територією. Цей пакт відчинив двері перед цікавими, які сторіччями обмінювалися плітками про те, «що ж зберігають замки Ватикану?» Злі язики бурчали, мовляв, стіни його наповнені чаклунством і книгами про захоплення світу, у підвалах замків є камери тортур для грішників, а після літургій алхіміки готують філософський камінь. Та коли музеї стали доступними для відвідувачів, римляни і гості Італії ахнули у захваті. А колекціонери підрахували, що вартість усіх творів мистецтв найменшої країни світу перевищує у 150 разів ВВП земної кулі.
Що подивитися в азіатській частині Стамбула?
Судячи з відгуків більшості туристів, котрі відвідали Стамбул, багато з них так і не зібралися досхочу погуляти азіатською частиною головного турецького мегаполіса. Максимум, що вони бачили – аеропорт Сабіха і причали, куди можна як на атракціон приплисти з Європи, попутно нагодувавши чайок хлібом. Щоб у вас склалася більш цільна і різноманітна картинка цього неймовірного міста, ми розповідаємо про унікальні шматочки азіатської його частини, не побачити які – злочин.
Незбагненний Нан-Мадол: місто над безоднею
Краще за незаселений острів може бути тільки покинутий штучний архіпелаг зі слідами зниклих цивілізацій! Мирний плескіт весел, що бентежать блакитні сни Тихого океану, утихомирює барабанний дріб екстазу у скронях, готуючи волю і розум до побачення з головною загадкою Мікронезії. Нан-Мадол пустує не одну сотню років, могутні стіни роз’їдає морська сіль, але навіть у полоні забуття заборонене місто не втрачає величі.
Каламата. Героїчне минуле та оливкове сьогодення
Стародавня Греція починалася з Мікен і Криту, а нова історія країни писалася з Каламати. Саме в цьому місті було вперше скинуто турецькі кайдани, звільнивши шлях для здобуття незалежності. Каламата – місце з характером. Менш ніж за 200 років його двічі відбудовували заново, і воно знову відроджувалось.
У Києві відбувся семінар за участю Посла Індії Маноджа Кумара Бхарті
У Києві пройшов семінар за участю Надзвичайного і Повноважного Посла Індії в Україні Маноджа Кумара Бхарті, на тему «Аюрведа – наука зцілення життя природою».
Вірменські хачкари: поема в камені
…Віртуозний різець вдихнув у холодну кам’яну глибу жар живої душі і створив хачкар – натхненну оповідь про духовний пошук і тугу за втраченим раєм. Неквапливо розгортаються чіпкі кільця стародавніх таїнств у завитках містичних орнаментів.
Під Південним Хрестом. Квінстаун
Жителі Квінстауна, як і всі новозеландці, одні з перших на планеті зустрічають світанок. Тут немає дитячих домів, бездомних тварин. Люди стійкі до холоду та так, що за нуля градусів ходять у футболках. На кожного з них припадає в середньому по дев’ять овець, а у природі практично відсутні такі небезпеки, як комарі і змії. Коли ж настає ніч, Квінстаун освітлює сузір’я Південний Хрест.
Закрити
Outlook facebook page