RU  UK  EN
Статті  >  Напиши  >  Весь світ на мотоциклі. Частина 1

Весь світ на мотоциклі. Частина 1

Ще є свіжою пам'ять про кругосвітню мотоподорож знаменитого актора Евана Макрегора, яку він здійснив разом зі своїм другом кілька років тому. Але одне діло – голлівудська зірка, та й сам факт того, що в дорозі – двоє дорослих чоловіків, і геть інша ситуація – коли за кермом мандрує одна-однісінька тендітна дівчина. Outlook розповідає про неймовірно сміливу українку, Ганну Гречишкіну, яка просто зараз на своєму сталевому коні перетинає Землю, реалізуючи проект «I have a dream".

Завдяки сучасним технологіям ми підтримуємо зв'язок з Анною. Нині вона перебуває в Південній Америці, звідки й поділилася з нами своїми враженнями про подорож.

Початок шляху

«Мені 35 років, і ще десять років тому я жила звичайним життям: закінчила Київський лінгвістичний університет, здобула ще одну бізнес-освіту і працювала в сфері управління персоналом, спочатку у великому банку, потім – у благодійному фонді. Про мотоцикли я взагалі не думала. Ба більше, ніхто ані в родині, ані серед знайомих з ними пов'язаний не був, тож бачила їх тільки на вулицях чи трасах, навіть пасажиром не каталася.

І все ж одного дня щось десь клацнуло і мене охопило пристрасне бажання навчитися на них їздити. Я записалась до мотошколи і майже відразу купила свого першого байка Kawasaki Eliminator 125. Досить швидко опанувавши водіння і правила дорожнього руху, я зрозуміла, що в Києві мені не дуже подобається їздити, тому кожен уїк-енд я намагалася проводити десь якнайдалі, в області, в сусідніх містах.

Апетит приходить поступово. Через якийсь час навіть такі поїздки стали здаватись малоцікавими, і настала черга довколишніх країн – Росії, Білорусі, Молдови. Щоразу хотілося поїхати все далі й далі, і єдине, що стримувало – потреба знову повертатися на батьківщину.

Старт

Після декількох років локальних поїздок, коли я вже об'їздила не тільки країни СНД, а й Румунію, Болгарію, Угорщину, Туреччину та ще й держави Близького Сходу – Сирію, Йорданію, Ліван, у голову раз по раз закрадалися думки про навколосвітню подорож. Це, хоч і лякало, та водночас підігрівало мої амбіції. Усе змінилося після того, як я відвідала Індію і провела там чотири місяці. Чи то мене так осяяло в цій святій країні, чи сам факт тривалого перебування в іншій культурі змінив моє світовідчуття, та вже звідти я повернулась іншою людиною з твердим наміром об'їхати на байку всю планету.

Утім, наміри – це добре, але всі ми живемо у світі реальному. Їхати самій було страшнувато, та й без фінансової підтримки довго не протягнеш. Я почала шукати напарника або напарників, але що довше тривали невдалі пошуки, то частіше приходило усвідомлення, що вирушати краще самій. Тому, зваживши всі «за» і «проти», я ввічливо відмовила людям, котрі роздумували над подібною поїздкою. Після того, як проблема компанії відпала сама собою, настав час знайти спонсора.

Одразу зауважу, що мені так і не вдалося знайти людей, готових повністю профінансувати поїздку. Це змусило мене зневіритись і практично згорнути план, однак мені неймовірно пощастило зустріти на своєму шляху компанію «КТМ» та особисто Юрія Коноду, які надали мені мотоцикл і всю потрібну екіпіровку. Український офіс здійснив фантастичну роботу, переконавши австрійців допомогти мені таким чином. Я просто не могла підвести людей, які повірили в проект «I have a dream", і тому вирушила в дорогу з тисячею доларів у кишені. Нині, після майже двох років подорожі, мені самій страшно від цього рішення, адже виряджатися з такою сумою – безумство.

Дорога

Зараз про мене і мою поїздку знає багато людей у різних країнах. Вони допомагають і матеріально й морально – надають нічліг, їжу, консультують при розв’язанні всіляких проблем (а їх не бракує). Спочатку я розраховувала об'їхати планету за два роки, але тепер стає очевидно, що й трьох років може не вистачити.

Узагалі, найбільш витратне у подібному тріпі – переправлення байка через континенти. Тому доводиться неабияк заощаджувати буквально на всьому, навіть на харчах. Тепер, до речі, після «голодних тижнів» я ставлюсь до їжі з величезною повагою, і найпростіші продукти для мене нині майже священні. Головний кулінарний кайф був, коли я зовсім випадково натрапила на маленький український ресторанчик в мексиканському місті Пуеблі – ох і скучила я за рідною кухнею.

Що стосується документів, то це відмовка для ледачих. Зрозуміло, очікування віз, подача паперів, відмови – усе це забирає багато енергії і часу, та, якщо людина справді хоче подорожувати, подібне її не зупинить. У мене немає жодних преференцій, я звичайна людина з двома закордонними паспортами, що дозволено українським законодавством, і я так само, як і всі, отримую візи, щоби в'їхати в ту чи ту країну. На момент початку подорожі я мала всього дві візи – США та Австралії».

Вам це буде цікаво:
У ритмі серця. Японські барабани тайко
Його звуки проникають у саме серце, зупиняють потік думок і змушують кров рухатися в якомусь магічному ритмі. Це гуркіт грому. Це мурашки по шкірі. Це – тайко. Японські барабани на їхній батьківщині зведені у ранг культу. Без них не обходиться жоден офіційний захід, їхня гра тішить слух під час радості і допомагає пережити печаль.
Якщо у тебе 10 доларів і ти в Стамбулі
Серед туристів, особливо з Європи, складно знайти людей, котрі хоча б раз не насолоджувалися відпочинком у сонячній і гостинній Туреччині. А от що чекає тих, хто обрав «іншу Туреччину» і вирушив оглядати чудовий Стамбул, ми розповідаємо на прикладі 10 доларів.
«Німецький сад» знову відкрив двері для киян та гостей міста
Посольство Німеччини в України традиційно в вересні організувало день відкритих дверей – «Німецький сад». Кияни та гості міста змогли познайомитись з діяльністю Німеччини в Україні та поспілкуватися з представниками німецьких посередницьких організацій.
Посол Руслан Болбачан: Відносини між Молдовою та Україною набувають нової якості, стають ближчими
На честь 27-ї річниці Незалежності республіки Молдова в українській столиці посольством цієї держави та особисто Надзвичайним та Повноважним Послом Русланом Болбачаном було організовано урочисте святкування.
Посол Гійом Шойрер: Україна зміцнюється і Швейцарія - поруч
Надзвичайний та Повноважний Посол Швейцарії в Україні Гійом Шойрер запросив друзів та партнерів на святкування Швейцарської ночі. У невимушеній атмосфері в заповіднику Софія Київська гості вечора змогли поспілкуватися, налагодити нові контакти та просто насолодитися чудовим вересневим музичним вечором.
Водні ворота. Вражаючі порти світу
Аеропорти, залізничні вокзали, автобусні станції практично завжди створюються «за примхою Людини». А ось порти і гавані – це вже спільна творчість homo sapiens і природи. Outlook пропонує вашій увазі найгарніші та найоригінальніші з них.
Посли іноземних держав відвідали фестиваль «Купальські роси» – 2018
У селі Немиринці Ружинського району Житомирської області відбувся традиційний Міжнародний фольклорно-етнографічний фестиваль «Купальські роси». «Купальські роси» – фестиваль, який відвідують гості не лише з Житомирської області, але й з різних куточків України та світу. Організаторами свята є Павло Жебрівський, український політик, та його сестра Філя Жебрівська.
Подорожі до китової пащі
Нам, дорослим, іноді таки вдається втілити в життя дитячі фантазії, побачити наяву історії з малечих снів, відтворити те, що здавалося казкою. Ось мріяли ви коли-небудь побувати в пащі у кита? Ніби вас проковтнула величезна рибина і тривалий час ви там жили, роздивлялись, як там у неї всередині, облаштовували свій побут, плавали та пірнали досхочу?
Що вони їдять: Україна
Розпещені домашніми борщами, голубцями та котлетами ми наївно вважаємо, що знаємо українську кухню як свої п'ять пальців і нічого примітного в ній немає, хоча насправді гастрономічна спадщина нашої країни значно багатша, аніж нехитре бабусине меню. Настав час згадати оригінальні українські страви, незаслужено забуті в епоху напівфабрикатів і швидкого харчування.
На подіумі: Україна
Український традиційний одяг – цілком унікальний, яскравий і самобутній. Не дивно, що він досі лишається настільки ж актуальним серед українських і закордонних модниць. В останні роки дизайнери все частіше створюють колекції «за мотивами» головного символу – вишиванки, а багато голлівудських зірок час від часу вдягають сорочки з магічними орнаментами, вважаючи їх верхом елегантності.
Departure: Волендам
П’янка свобода, шедеври у музеях, фантастична архітектура, над якою трудились і людина, і природа – все це, звичайно, про нідерландську столицю Амстердам, таку відому і незвідану водночас. І все б добре, але самих Нідерландів у цьому, либонь, найбільш космополітичному і толерантному місті Європи практично немає, так що саме на її пошуки ми і рушимо в околиці столиці, а точніше – в село Волендам.
Габон. Ласкаво просимо!
Жили-були на західному узбережжі Африки пігмеї. Нікого не чіпали. Коли були голодні, полювали і збирали горіхи з бананами. Потім прийшли мпонгве і фангі. Пізніше припливли португальці і назвали ці землі Габоном. Французи, котрі з’явилися слідом, оголосили їх своєю колонією, і лише в середині минулого століття, коли пігмеїв лишилося вкрай мало, Габон отримав незалежність від іноземців.
Австралійський едем – острів Кенгуру
Грізні хвилі то підіймаються, немов воїни на чатах, то розбиваються об скелястий берег і, складаючи зброю і покірно відступаючи, розсипаються у піну. Вітер вільно гуляє поміж лавандових полів, а евкаліптові діброви ховають у своїх заростях сонних коал. От-от сутінки накриють усе живе темним ковшем, і нічне життя похапцем розправить свої крила. Це не видуманий світ казкових переказів, а повсякденне життя острова Кенгуру.
Скоро лопнуть: міста, що виступають проти туризму
Ми багато пишемо про подорожі і нестандартний туризм, розповідаємо, куди поїхати за екзотикою, і як з користю витратити 10 доларів у різних містах світу, але рідко замислюємося про те, що туризм має і зворотний бік. Цього разу ми вирішили поглянути на юрби туристів очима місцевих жителів і розповісти про проблеми, що спіткали найбільш відвідувані міста планети.
ТОП-5 космічних місць Землі
Пляжі, ліси, пустелі – ви вже побували у багатьох куточках Землі, і хочеться чогось надзвичайно особливого? Чому б і ні: людство дуже давно літає в космос! Щоправда, подорож на Марс здаватиметься надто дорогою навіть для мільйонера. Адже поїздка за межі Землі обходиться у бюджет власного острова. Не біда: на нашій улюбленій планеті є просто вражаючі і по-справжньому космічні пейзажі!
Сен-Тропе – місто, що зійшло з екрана
В елітних колах про Сен-Тропе вперше заговорили, коли наприкінці XIX століття сюди навідався Гі де Мопассан. Французький письменник, знаменитий своїм безоціночним реалізмом, розповідав про затишну красу Сен-Тропе, пригадуючи про «луску сардин, що виблискує на сонці подібно до перлин»…
Таємниці Пабло Пікассо будуть розкриті
Почавши цю весну з низки гучних прем'єр, ВОЛЯ продовжує дивувати своїх абонентів. Цього разу компанія-провайдер представила своїм абонентам прем’єру другого сезону серіалу «Геній» від каналу National Geographic.
Departure: Дакар
Сенегальська столиця Дакар – це не тільки найважливіше місто всієї Західної Африки, але й досить контрастне місце, найкраще для подорожі у форматі «познайомитися з Чорним континентом, але м'яко і плавно». Крім багатьох цивілізаційних і звичних сучасній людині атрибутів тутешнього життя, відчуття, що Африка з усією її романтикою, незвіданим і проблемами зовсім близько, не покидає тебе ані на мить.
Примарні міста: Детройт, Орадур-сюр-Глан, Прип'ять, Ченгун
Американський Детройт ще не так давно був відомий як центр машинобудування, але сьогодні про нього куди частіше говорять в контексті вимирання і відтоку населення. Outlook вирішив розібратися, чому з’являються міста-примари.
Інчхон: корейське місто майбутнього
Інчхон вважають морськими і повітряними «воротами» Південної Кореї через наявність тут одного з найбільших морських портів країни і найкрупнішого в регіоні аеропорту. Місто стрімко розвивається – буквально за сто років воно пройшло шлях від скромного портового поселення до ультрасучасного промислового і туристичного центру.
Закрити
Outlook facebook page