RU  UK  EN
Статті  >  Уяви  >  Неймовірні історії створення гімнів країн світу

Неймовірні історії створення гімнів країн світу

14 липня 1795 року, через 6 років після взяття Бастилії, французи офіційно затвердили революційну «Марсельєзу» як гімн своєї країни. З цього приводу Outlook пропонує вам добірку незвичайних історій про створення головних державних пісень.

Почнімо з «Марсельєзи». Її було написано за одну ніч. У квітні 1792 року, коли Франція воювала з Австрією, у Страсбурзі формувалися загони добровольців. І ось останньої перед виступом ночі, проти 26 квітня, мер міста пригощав військових прощальною вечерею. Після декількох келихів (чи пляшок?) він умовив інженера Клода Жозефа Руже де Ліля, який захоплювався на дозвіллі музикою, скласти бадьорий марш, під який військо рухатиметься до перемоги. І той, використавши гасла революційних плакатів того часу: «До зброї, громадяни!», «Тремтіть, короновані тирани!», «Вояком кожен став у нас!», до світанку явив публіці майбутній гімн. Спочатку він називався «Військовий марш рейнської армії», а «Марсельєзою» став тому, що першими його виконали солдати Марсельського добровольчого загону. Взагалі, головна пісня Франції доволі агресивна, і, якби іноземці, які від неї розчулюються, прочитали переклад, то, ймовірно, шанувальників поменшало, адже деякі рядки вельми кровожерливі, скажімо: «Нехай крові ворожої нап'ються наші ниви», «Вбивства жінок і дітей», « Смоктати народу кров»...

Малайзія не мала свого генія однієї ночі. Може, тому до кінця 19 століття країна жила без гімну. Але під час візиту делегації до Великої Британії 1888 року англійці схаменулися, що їм нічим музично зустріти султана Перака, запрошеного королевою Вікторією. Перед приїздом високого гостя організатори поцікавились у його помічника, що грати під час церемонії. Малайзійцеві було соромно зізнатись, що його країна не має національної пісні, тому він наспівав модну на той момент сейшельську мелодію. Коли прибув Перак, підлеглі передали йому, що під час знайомої композиції треба буде підвестися. Султанові прийом сподобався, і відтоді хіт є справжньою національною піснею, яку після здобуття незалежності в 1957 році затвердили, написавши новий текст і назвавши «Негараку», що перекладається як «Моя країна».

І якщо монарх досить легко погодився на сейшельську мелодію, люди творчі не такі компромісні. Це доводить випадок з поетом Франсіско Гонсалесом Боканегра, якого вся рідня довго вмовляла узяти участь у конкурсі зі створення національного гімну Мексики. Поет відмовлявся, допоки кохана дівчина Гваделупа Пілі не замкнула його в гостьовій кімнаті батьківського дому. Приміщення, до слова, було прикрашено патріотичними картинами на тему багатовікової історії держави. Нині ніхто не скаже: чи то картини надихнули Франциска, чи то йому просто набридло сидіти в чотирьох стінах, однак через кілька годин він просунув під двері вірша з десяти строф, який, зрештою, і переміг на конкурсі.

Створення гімну маленького острова Єлени в південній Атлантиці нагадує історію написання «Марсельєзи». Річ у тім, що такого собі Давида Мітчелла, котрий жив у 800 милях від останнього притулку Наполеона, на острові Вознесіння, приятель попросив скласти пісню для «єленівців, загублених в океані». Про вечерю з вином історія не згадує, але щось теж надихнуло Мітчелла, і він за одну ніч написав веселу композицію в стилі кантрі, з якої і нині тамтешня радіостанція розпочинає щоденний ранковий ефір.

Уругвайський гімн потрапив до нашої добірки відразу з двох причин. По-перше, він найдовший з усіх – його повне виконання займає понад п'ять хвилин. Тому під час офіційних прийомів виконують тільки перші куплети. А по-друге, його автор, місцевий поет Франсіско Естебан Акунья де Фігероа, який встиг попрацювати і на держслужбі, зокрема міністром фінансів, прославився також тим, що створив національну пісню ще й для Парагваю.

Вам це буде цікаво:
Рисові поля: Злаки неземної краси
- Чи не хочете покуштувати рису? - таким питанням зустрічають гостей в Китаї. А якщо господарі виявляться ще і фермерами, вони можуть запросити вас на незвичайну екскурсію і покажуть шедевр природного мистецтва. Рис, який ми часто вживаємо в їжу, не замислюючись про його естетику, в момент вирощування нагадує ковдру, виткану з різнокольорових клаптиків...
Гід по старині: Европейські блошині ринки
Всупереч поширеній думці, європейські блошині ринки мають небагато спільного з секонд-хендом або звичайними торговельними рядами традиційних речових базарів. По суті, ці місця унікальні тим, що своєрідно відображають дух країни, а по непоказних, на перший погляд, товарах можна прочитати її минуле, відчути настрій епохи.
«Пташку шкода!». Пернатий символ Маврикія
Фігурки птиці додо «окупували» всі сувенірні крамниці Маврикію, а її зображення навіть стало національним символом, доповнивши собою герб країни. Та найприкріше, що всю цю славу маврикійський дронт отримав після того, як повністю зник з лиця землі, на що знадобилося менше ста років...
Дружини іноземних дипломатів відвідали лекцію про українські традиції
У середу, 9 квітня 2019 року, з ініціативи та організаційного сприяння ДП «Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв», міжнародного жіночого клубу ASCK у Національному центрі народної культури «Музеї Івана Гончара» відбулася лекція, присвячена традиційному вбранню українок.
У Києві відбувся ХVІ загальноміський конкурс-фестиваль «Діалог держав: партнерство в освіті»
11 квітня 2019 року у Київському Палаці дітей та юнацтва відбувся ХVІ загальноміський конкурс-фестиваль «Діалог держав: партнерство в освіті» під гаслом «Пізнаємо світ – світ пізнає нас», приурочений до Дня Європи у місті Києві.
26 жахливих фактів про Голокост
Голокост – одна з найстрашніших трагедій, в котру затягли людство викривлені уявлення про переваги однієї раси над іншою. У скаліченому тілі горів вогонь незламного духу. Хоча свідоцтва про Голокост неможливо читати без сліз і душевного болю, про це необхідно знати – хоча б для того, щоб уникнути подібного у майбутньому.
Сен-Луї: перше поселення європейців в Африці
У цій дивовижній африканській державі туристів вражає дика мішанина культур. Чого тільки не побачиш у Сенегалі! Старовинні авто родом із Франції; корови, які ліниво гуляють по дорозі; гужові візки… А в історичній і культурній столиці країни Сен-Луї сюрпризів взагалі забагато.
Наш перший ювілей: OUTLOOK WORLD CULTURE FESTIVAL 2018. Фоторепортаж. Частина 2
Культура кожного народу є унікальною, сповненою загадок, таємниць, традицій, звичаїв, історій. Ми непомірно щасливі, що в рамках фестивалю культур народів світу OUTLOOK WORLD CULTURE FESTIVAL наша команда створює майданчик для обміну найцікавішим між різними країнами та народами.
Наш перший ювілей: OUTLOOK WORLD CULTURE FESTIVAL 2018
Культура кожного народу є унікальною, сповненою загадок, таємниць, традицій, звичаїв, історій. Ми непомірно щасливі, що в рамках фестивалю культур народів світу OUTLOOK WORLD CULTURE FESTIVAL наша команда створює майданчик для обміну найцікавішим між різними країнами та народами.
У Києві відбудеться п’ятий фестиваль культур народів світу OUTLOOK WORLD CULTURE FESTIVAL
27 жовтня з 13:00 до 17:00 в Національному культурно-художньому комплексі «Мистецький Арсенал» (вул. Лаврська 10-12) пройде п’ятий ювілейний фестиваль культур народів світу OUTLOOK WORLD CULTURE FESTIVAL, який представить у різних проявах культуру понад 30 країн світу за участі посольств іноземних держав і діаспор. Фестиваль щорічно організовує проект OUTLOOK (theoutlook.com.ua), який працює у сфері медіа та культурної дипломатії. Цього року захід пройде за підтримки Українського культурного фонду.
Презентація проекту «Пам’ятники, що рухаються» під патронатом Посольства Румунії в Україні
У Києві 27 вересня відбулася урочиста церемонія відкриття арт-об’єкту «Середній шлях» румунського скульптора Богдана Раци у рамках проекту «Пам’ятники, що рухаються». Арт-об’єкт – гігантська рука, яка символізує дружбу та спілкування, – тимчасово встановлено за адресою бульвар Тараса Шевченка, 3. Урочистий захід реалізовано у межах впровадження ініціативи Київського міського голови Віталія Кличка «Київ – місто світу», відповідно до звернення Посольства Румунії в Україні.
Традиції узбекської кераміки та сакральний зміст візерунків. Дружина Посла Узбекистану познайомила учасниць Ambassadors Spouses Club із національними ремеслами
Дружина Надзвичайного і Повноважного Посла Узбекистану в Україні Гульноза Абдуалієва провела дружню зустріч для клубу дружин послів Ambassadors Spouses Club, в рамках якої познайомила гостей із узбекською школою художньої кераміки, яка є одним з найбільш древніх і найцікавіших видів прикладного мистецтва Узбекистану.
ВІДЕО: Величний спадок Узбекистану
Завдяки Посольству Узбекистану в Україні та особисто Надзвичайному і Повноважному Послу Алішеру Абдуаліеву OUTLOOK пощастило побувати в цій гостинній країні. І сьогодні ми розповімо про унікальне місце - Мавзолей видатного полководця і політичного діяча Амір Темура.
Продається все: найкращі ринки планети
У наш час складно здивувати людину, особливо міську, якимось великим магазином або ринком, оскільки навіть у міні-маркеті біля будинку можна купити все. Утім, по всій планеті продовжують працювати легендарні базари, про які століттями складають легенди і розказують із захватом, розуміючи, що вони – набагато більше, ніж просто місце для збуту товарів.
Не зламай язика. Найбільш складні діалекти світу
Кажуть, чим простіше, тим краще, але чи так це? Ми знаємо, що не всі народності сповідують цей принцип. OUTLOOK знайшов найбільш дивніі, складні і важко вимовляючі мови світу і хоче поділитися цим з читачами.
Яскравіше тисячі смарагдів. У Києві відкрилася виставка, присвячена українці Катерині Десницькій - дружині принца Таїланду
Катерина Десницька - родом з Волині. Втім, в світі її знають, як принцесу Таїланду, дружину принца Чакрабона. Ця незвичайна українка відома своєю безстрашністю і силою духу. Недарма під час російсько-японської війни вона відмовилася від привабливої ​​пропозиції жити в розкоші і багатстві і пішла на фронт працювати медсестрою. Після повернення доля винагородила її за сміливість. А історія її любові до сих пір захоплює любителів щасливих історій.
Історія бренду: «Louis Vuitton» – чемоданний прорив
Найбільш пізнаваний бренд у світі й один із найстаріших у Франції «Louis Vuitton» – це символ розкоші, елітарності й аристократизму. Усе розпочалося з якісних валіз, далі – різні види сумок, а тепер бренд виробляє все – і жіночий одяг, і чоловічий, і дитячий, і взуття, і прикраси. Причому «Louis Vuitton» нині діє не тільки в люксовому сегменті, а й розширює свій вплив і на prеt-а-porter.
Смачна Японія: скуштувати країну на зуб
Морозиво зі смаком конини, мариновані комахи, риба зі смертельною отрутою – японській кухні є чим дивувати, вражати й шокувати. І чесно кажучи, перелік цих страв не завжды сприяє апетитові. Але ми не женемося за екзотикою. Істинний гастротуризм – це спроба збагнути менталітет і відчути національний колорит через традиційну кухню, а не покуштувати найбільш екстравагантних наїдків.
Мандалотерапія
Вчора я створила Всесвіт. Узяла трохи гороху, рису, гречки, пшона, зерен чорного, білого перцю і кардамону. Прихопила по жмені кави та анісу. Потім у всього цього з'явився центр. Він розростався, заспокоюючи мої думки. Коли ж останнє зернятко лягло в коло, я знову відчула забуту гармонію, крізь шум машин на проспекті почула птахів, повіяло ароматом фіалок, що їх так дбайливо вирощує сусідка в себе на балконі, а спогад про хвостатого Фунтика із п'ятого поверху викликав спалах ніжності до волохатого чудовиська.
Граємо в ашички
Альчики, асики, ашички, кажик, бабки .. У цієї гри багато назв і одна велика любов до неї не одного покоління в Середній Азії. За старими переказами, любив проводити за нею час герой народних казок Ходжа Насредін. Грали в неї султани і купці, прості люди і діти. Для самих маленьких вона була популярною розвагою аж до кінця минулого століття, поки нові технології не витіснили дворові ігри.
Закрити
Outlook facebook page