RU  UK  EN
Статті  >  Насолодись  >  Квіти по-українському. Катерина Білокур

Квіти по-українському. Катерина Білокур

У будь-якій творчості є формати і правила: потрапивши «в мейнстрімовий струмінь», митець не голодуватиме. Проте за тоталітарних часів, коли всі сфери людського життя контролюються і коригуються, про індивідуальність узагалі можна забути. Напевно, на зло системі і з'являються самородки, праця яких стає безсмертною. Про одного з таких, художницю Катерину Білокур, сьогодні згадує OUTLOOK.

Жінка, яка народилася в українській глибинці, не закінчивши навіть семирічки, бо батьки вважали школу дорогим задоволенням, навряд чи могла мріяти, що художник рівня Пікассо називатиме її генієм. Усе це станеться, коли їй буде вже за 50. А до цього «одержимій» Катерині із села Богданівки, що на Київщині, доведеться здолати нелегкий шлях.

Напевно, її життя – це чудовий сценарій до голлівудського біографічного хіта. Глузування односельців, яких зазнавала ще з дитинства через марну «мазанину», важка сільська праця, неможливість навіть спробувати десь повчитися, адже без шкільного атестата подальша освіта недоступна, невдала спроба самогубства, яка до кінця життя даватиме про себе знати хворими ногами, деспотичні батьки... Через труднощі горда і незлопам'ятна Білокур з гідністю йшла все життя.

Фото upload.wikimedia.org

І як ішла – творила! Катерина годинами сиділа в полі, з жагою змальовуючи деталі квітів і трав. Результатом стали знамениті «Декоративні квіти», «Привіт урожаю», «Берізка» та інші шедеври. Потяг до знань мала такий сильний, що після важкої праці на землі ночами вивчала техніку, робила собі пензлики, відточувала різні стилі живопису, а вдосвіта знову перетворювалася на працьовиту селянку.

Усе це принесло результат – доля віддячила Катерині, надавши один шанс на мільйон. 1939 року, коли нікому не відомій Білокур було вже 39 років, вона почула по радіо пісню Оксани Петрусенко. Голос оперної діви так зворушив сільську «дивачку», що та написала їй листа, вклала в конверта маленький малюнок калини і відправила за дивною адресою: Київ, Академічний театр, Оксані Петрусенко.

Фото uateka.com

І сталося диво, адже лист потрапив у потрібні руки. Петрусенко отримувала безліч подяк, однак малюнок такої краси і автентичності вона побачила вперше... Ну а далі був третій акт голлівудського байопіку: про дивовижну жінку дізналася київська інтелігенція, їй допомогли організувати декілька виставок, які вразили і критиків і простих поціновувачів живопису...

Після війни Катерина Василівна увійшла до Спілки художників, одержала кілька премій, її роботи вирушили в турне країнами Європи: до Іспанії, Франції, Італії, де їх ставили в один ряд з найкращими на той момент майстрами. Утім, рідного села вона не покинула. Хворі родичі, батьківська хата і, звісно ж, поле з квітами – все це не відпускало. І нехай Київ і Москва кликали вже не «дивачку», а Народного художника України, творчість якого вивчали в університетах та академіях, вона так і не поїхала. Відлучалася лише кілька разів до Будинку творчості на відпочинок. Померла Катерина Білокур 1961 року, їй було тільки шістдесят...

Завжди є творці, занесені в підручники завдяки своїм достоїнствам, та молодь не дуже їх вивчає, а часом і взагалі не знає. Тому визнання наступних поколінь – вагомий аргумент. Ось що кажуть про Катерину Білокур і її вплив на український живопис сучасні майстри пензля з київської студії «Травнева майстерня».

Фото upload.wikimedia.org

Майя Проскурня: «У всіх її роботах – вона сама. Самобутньо і сміливо Катерина Білокур писала те, що її надихало, радувало, захоплювало, хвилювало. Навколишній світ художниця відтворювала у власному стилі, який неможливо не впізнати. Я б назвала її символом декоративного живопису в Україні. І не важливо, навчався ти 15 років академічного малюнка чи ні. Я знаю багатьох молодих художників з блискучою професійною освітою, але їх просто «нудить» при вигляді полотна, за роки навчання, відпрацювання техніки вони розлюбили і мистецтво, і свій талант.

Треба вкладати в роботу свою душу, з любов'ю опрацьовувати кожну деталь. Так робила Катерина Білокур. Чому так багато квітів? Тому що вона ними захоплювалася, зберігаючи життя кожної пелюсточки на своїх полотнах. Не дивно, що її помітили і визнали, такі «нереалістичні» і в той же час «живі» полотна проклали шлях художниці-самоучці у велике мистецтво».

Ніна Мурашкіна: «Мені здається, Катерина Василівна досі впливає на художників своєю чесністю в підході до полотна: вона малювала тільки те, що любила. Не Сталіна, не колгоспників, а квіти. Довго і якісно вона творила кожну свою роботу. Зараз, як і в її часи, не часто зустрінеш, щоб художник в'їдався поглядом і пензлем у кожну квіточку-пальчик! Сьогодні ж узагалі поголовне використання фото і принтера. Для всіх, хто починає малювати, Білокур – потужний стимул не зупинятися!»

Розповідають, коли Пабло Пікассо побачив роботи «громадянки села Богданівки», він сказав: «Якби ми мали художницю такого рівня майстерності, то змусили б заговорити про неї весь світ!» На жаль, СРСР – це не Іспанія. Коли Катерина Білокур творила, ніхто не замислювався про технології збереження її картин, а сама вона цих правил елементарно не знала. Через якихось 50 років її шедеври більше не підлягають транспортуванню і тому не залишають меж України.

Головне фото uateka.com

Вам це буде цікаво:
Фаду: ніжність і глибина португальських романсів
Дванадцятиструнна гітара, напівтемрява португальських ночей, свічки і пронизливий голос ... Драматичні мотиви романсу фаду розповідають про нерозділене кохання. Йому не судилося збутись, але це не заважає почуттям втілюватися в зворушливі звуки португальських романсів.
Посольства Литви та Австралії представили в Києві виставку фотографій «Олєґас Труханас – легенда Литви та Австралії»
Посольство Литовської Республіки в Україні, Посольство Австралії в Україні i Національний музей Тараса Шевченка представили в Києві виставку фотографій «Олєґас Труханас – легенда Литви та Австралії».
Історія бренду: Cirque du Soleil
Феєричний шоу-проект Cirque du Soleil здійснив переворот у цирковому мистецтві, нагадавши світові, що цирк може не тільки розважати, але й творити нову реальність. Божевільні експерименти над людським тілом скасовують владу земного тяжіння, а містерія звука і світла заманює глядача у присмерковий лабіринт філософських драм, надаючи змогу пробиратися до сонця разом з героями постановок.
Не тільки чорний. Невідомі факти про Казимира Малевича
3 листопада 2008 року, на аукціоні Sotheby's з результатом в $ 60 мільйонів була продана одна з найрідкісніших робіт в історії російського мистецтва - «Супрематічеськая композиція» Казимира Малевича, який дотепер вважається одним з найнезрозуміліших художників 20 століття. Ніби знущаючись з публіки, саме так він підписував деякі свої ранні роботи: «Зміст картин авторові невідомий». OUTLOOK сподівається, що зібрані нами історії, пов'язані з особистістю, творчістю та ім'ям майстра, наблизять читачів до розуміння геніального супрематиста.
Ілюзії Сикстинської капели
Понад півтисячі років тому, 1 листопада, перед очима захоплених римлян вперше постала Сикстинська капела. За цей час народжувалися і помирали як самі майстри розпису, так і цілі напрямки в образотворчому мистецтві, а на капелу, так само відкривши роти від захвату, споглядають уже наші з вами сучасники. Втім, милуючись черговим її хитросплетенням ліній або алюзивністю сюжету, пам’ятайте, що за фасадом зовнішнього лиску, як завжди, стоять до болю знайомі суперечки з нетерплячими замовниками, неприємні сюрпризи від стихії та загублене здоров’я художників-виконавців.
Мандалотерапія
Вчора я створила Всесвіт. Узяла трохи гороху, рису, гречки, пшона, зерен чорного, білого перцю і кардамону. Прихопила по жмені кави та анісу. Потім у всього цього з'явився центр. Він розростався, заспокоюючи мої думки. Коли ж останнє зернятко лягло в коло, я знову відчула забуту гармонію, крізь шум машин на проспекті почула птахів, повіяло ароматом фіалок, що їх так дбайливо вирощує сусідка в себе на балконі, а спогад про хвостатого Фунтика із п'ятого поверху викликав спалах ніжності до волохатого чудовиська.
Знай наших: Сергій Полунін
26 жовтня відбудеться довгоочікувана прем`єра документально-біографічної картини «Танцюрист» про ціну успіху, яку заплатив артист балету Сергій Полунін. Херсонець за походженням, волею випадку потрапляє до Королівського театру в Лондоні, де здобуває неймовірний успіх, а потім зникає з поля зору, щоб згодом завоювати ще більше любові глядачів. Сьогодні OUTLOOK продовжує серію матеріалів про успішних українців.
Великі криві Фріденсрайха Гундертвассера
Він вигадав своє ім’я, щоб не бути схожим ні на кого іншого. Бунт його індивідуальності став основою для величезної творчої спадщини, а архітектура – продемонструвала можливість поєднувати екологічність і сучасні технології.
Інтерв'ю із засновницею танцювальної школи Frizzante Ларисою Осипенко
У вирі життєвих подій ми часто прагнемо досягти успіху, забуваючи про дрібниці, які приносять задоволення і роблять нас щасливими. Ця історія про людину, котра відбулася в професії, але вчасно зупинилася, щоб реалізувати свою давню мрію...
Знай наших: Ежен Деслав
У рубриці «Знай наших» ми зазвичай розповідаємо про видатних українців, котрі досягли значного успіху в тій чи тій сфері. Однак нашого сьогоднішнього героя – Ежена Деслава, або Євгена Слабченка – важко вписати в певні рамки, оскільки він досяг висот одразу в кількох сферах, будучи не тільки справжньою Людиною епохи Відродження XX століття, але й патріотом своєї України.
Східна музика суфіїв: Кавалі
«Кохання виникає, коли ти дивишся в очі іншої людини і бачиш в них Бога», - так перекладаються рядки однієї з арабських пісень, що називається Кавалі. Їхнє авторство приписують східним мандрівникам суфіям, котрі, намагаючись знайти сенс існування, босоніж сходили півсвіту. У подорожах вони складали пісні, в яких розповідали про те, що їм довелося пережити.
Кабукі: тернистий шлях квітки
Традиційний японський театр кабукі завжди лишався загадкою для європейського менталітету: зрозуміти спектакль без підказок гіда може хіба що спеціаліст з культури Країни вранішнього сонця.
Знай наших: Михайло Яримович
За знаменитою висадкою Ніла Армстронга та його команди на поверхню Місяця 1969 року стояло не тільки абстрактне торжество сили людського розуму, а й велика група висококласних інженерів, які розв’язували надскладні завдання. Серед них своїм сміливим і несподіваним підходом особливо виділявся Михайло Яримович, один з керівників місячної програми. Саме про нього ми з великою гордістю сьогодні розповідаємо в рубриці «Знай наших».
Оманливий пензель пані Хокусай
Ексцентричний старець Кацусіка Хокусай був справжньою зіркою доби Едо, творчим генієм і нелюдським боржником половини міста. Він мав не менш як 30 псевдонімів, поміняв 93 будинки і створив безліч гравюр, малюнків і картин. Його відома «Велика хвиля в Канагаві» заворожує. Та мало хто знає, що цю ксилографію, як і багато інших робіт, Хокусаю допомагала створювати дочка – загублена в часі і величезній тіні «божевільного живописом» батька художниці Кацусіка Ой.
У Києві було проведено виставку і відкрито мурал авторства KLONE
KLONE – художник, який народився в Україні. Він покинув країну, коли йому було 11 років. Тому можливість презентувати в Києві свою виставку і розписати мурал має для майстра особливе значення. Нам удалося взяти ексклюзивне інтерв'ю у загадкового художника, який ретельно приховує від світу навіть своє справжнє ім'я.
Історія бренду: Davidoff
Він заробив свої перші песо, танцюючи танго і чарльстон. Трудився зварювальником у Буенос-Айресі та не гребував будь-якою працею, щоб зібрати свій стартовий капітал. Фанатичний трудоголік, який увесь час намагався виглядати снобом. Усміхнений з клієнтами та неймовірно вимогливий до колег. Читайте в OUTLOOK у день народження Зіно Давидоффа про те, як обдарований скрипаль з українським корінням домігся для свого бренду без перебільшень королівських аудієнцій.
В Києві за підтримки Посольства Австралії відкрилась виставка «Художники-Амбасадори. Українська Австраліана»
В рамках програми 2017 року на честь 25-річчя встановлення дипломатичних відносин між Австралією і Україною, а також відзначення 70-річчя поселення українців в Австралії у Києві відкрилась виставка «Художники-Амбасадори. Українська Австраліана».
Дивовижний світ Патрика Догерті
Ленд-арт – це не просто ландшафтний дизайн, а цілий напрямок у мистецтві, котре в XXI столітті, коли про «зелені технології» та навколишнє середовище не говорить тільки лінивий, вважається одним із найважливіших. Імена зірок цього виду діяльності вже постійно згадуються кураторами, критиками і поціновувачами, і особливо серед них вирізняється Патрик Догерті зі своїми неймовірними роботами.
Знай наших: безперервна музика Любомира Мельника
Музика завдовжки у вічність або, іншими словами, Continuous music – жанр, який викликає гучні суперечки в професійних колах. Любомир Мельник, канадський композитор українського походження, бачить у своєму дітищі Continuous music продовження класичних традицій. За якими правилами грають його партитури, Outlook розповість у наступному матеріалі рубрики «Знай наших».
Євробачення в цифрах і фактах
Минулої суботи в столиці України Києві відбувся фінал Євробачення – головного пісенного конкурсу Старого Світу. Поки меломани насолоджувалися гостинним і зеленим Києвом, а самі виконавці виступали в грандіозному шоу, Outlook, щоб підготував найцікавіші факти про легендарний конкурс із більш як 60-річною історією.
Закрити
Outlook facebook page