RU  UK  EN
Статті  >  Насолодись  >  Дауншифтери. Покинути все

Дауншифтери. Покинути все

Що об'єднує українського філософа Григорія Сковороду, російського мультимільйонера Германа Стерлігова та британську журналістку Джуді Джонс? Усі вони в певний момент свого життя вирішили, що кар'єра – це далеко не головне, і проміняли блага цивілізації на близькість до природи, ставши дауншифтерами.

Модне слово «дауншифтинг», яке перекладається як «спускатися вниз», було введено в обіг в середині 90-х у США. Хоча самі дауншифтери, котрі облишили кар'єри й величезні статки заради пошуку істини, особистого щастя і життя поруч з природою, з'явилися набагато раніше. Дослідники даного явища найчастіше згадують Будду як першопрохідника, адже він ще у VI столітті до нашої ери покинув свій розкішний дім, сім'ю і багатства і вирушив міркувати про суть речей. Йому, відповідно до текстів, знадобилось для просвітлення всього 49 днів. Проте в цю історію вірять далеко не всі, тому Outlook склав свій топ-5 дауншифтерів, чиє існування і вчинки не піддаються сумніву, адже свідків безліч.

Світ ловив мене, та не впіймав

Першим у нашій добірці слід вважати українського мислителя Григорія Сковороду. Отримавши блискучу, як на ті часи (18 століття), освіту в Києво-Могилянській академії та в Європі, філософ завдяки своїм талантам педагога працював професором у Переяславі, Харкові. Через конфлікти зі світською владою і духовенством пустився в мандри містами та селами південно-східної України, навчаючи грамоти та інших наук сільських дітей. Своїм «ходінням у народ» Григорій Савич не заробив ані копійки, отримуючи від вдячного люду тільки скромну їжу і нічліг, та йому таке просте життя подобалося значно більше від столичної помпезності. Слава про Сковороду йшла так далеко, що про нього довідалась і цариця Катерина ІІ. Вона послала філософові запрошення переселитись з України в Петербург. Утім, Григорій Савич просто й спокійно заявив: «Скажіть цариці, що я не покину України – мені дудка й вівця дорожчі царського вінця».

Тож не дарма на могилі Сковороди написано: «Світ ловив мене, та не впіймав». Чим не слоган для всіх дауншифтерів?

Найщасливіший хлопець

Саме так називає себе Девід Глешин – колишній мільйонер, який оселився на крихітному острівці на схід від Австралії. Після обвалу на біржі 1987 року «сучасний Робінзон» вирішив, що матеріалізму з нього вистачить і, розпродавши активи, переселився на невеликий клаптик суші, орендувавши його у держави. Тепер замість податків, кредитів, зростання акцій та інших інтелектуальних, однак нервових занять, він переймається більш прозаїчними проблемами: як правильно встановити сонячні батареї і як поліпшити пиво власного приготування. Єдине, чого Девідові бракує, це П'ятниці прекрасної статі, яку чоловік відчайдушно шукає через сайти знайомств. Комп'ютер та інтернет він теж має, бо із сонячними батареями відлюдник на «ти». Що стосується медичного обслуговування, час од часу вже немолодий Девід відвідує Австралію для обстежень. А взагалі, каже, коли цілий день працюєш на свіжому повітрі, хворіти ніколи.

Учора журналіст, сьогодні – вільний письменник

Це висловлювання про наступну нашу героїню – британку Джуді Джонс. Присвятивши перші сорок років свого життя серйозній журналістиці й попрацювавши в таких відомих і шанованих виданнях, як The Independent і The Observer, жінка звільнилася звідусіль і стала подорожувати. Та оскільки навіть в Англії в медіасфері важко заробити мільйони, згодом Джуді довелось почати писати, тільки вже у своє задоволення і не про політику з економікою, а про власні мандри далекими землями (Африкою, джунглями Латинської Америки) і про людей, з якими вона познайомилася. Може, сьогодні, маючи розвинений інтернет і можливості буквально з печери публікувати свої матеріали, вчинок Джонс і не здається чимось екстраординарним, але у 90-х це було досить відчайдушним кроком. Та завдяки своєму таланту жінка випустила декілька книг-бестселерів, що дозволяє їй і донині жити як заманеться.

Перший мільйонер перший у всьому

Будучи одним з найбагатших людей Росії 90-х, бізнесмен Герман Стерлігов, якому пророкували щонайменше крісло мера Білокам'яної, полишив усі свої амбіції у хмарочосах тоді ще недобудованого ділового центру «Москва-сіті» і подався в область, зосередившись на сільському господарстві. Звісно, балачки про те, що «змусили» чи «втік через махінації» не вщухають уже понад десять років. А мультимільйонер тим часом реально кайфує на своїх 37 гектарах, займаючись фермерством. Ба більше, його приклад уже надихнув багатьох заможних росіян займатися дауншифтингом не в теплих країнах південно-східної Азії, а в рідній країні. Засновані ним фонди і стипендії допомагають городянам перейти до сільського і, як вважає Стерлігов, «споконвічно російського» способу життя. Хтозна, може, колись до нього в Можайський район їздитимуть тисячі послідовників, як свого часу до Толстого в Ясну Поляну, бо філософствувати він теж не забуває.

Монах-бізнесмен

І все ж, попри всі старання першого російського мільйонера, найпопулярнішою локацією, щоб покинути все і почати жити у своє задоволення поряд з незайманою природою, поки вважається Індія. Саме там не так давно ченцем став французький бізнесмен Крістіан Фабре. Утім, зі свого дауншифтингу він має ще й неабиякий матеріальний зиск. Багато років їздячи на Схід як турист, чоловік досконало вивчив економічні аспекти тамтешнього життя і створив в Індії власну фабрику з пошиття одягу, який добре продається не тільки в цьому регіоні, але і в Європі. Завдяки грамотному управлінню щорічний оборот компанії перевищує 10 мільйонів доларів, і це при тому, що Фабре не витрачає багато часу на наради і складання стратегії продажів, адже його головне заняття – читання молитов у власній келії і просвітлення. Його приклад – ілюстрація того, що при правильній організації роботи можна бути і багатим і вільним...

Вам це буде цікаво:
Каньйони: Глибокі й довгі
Коли як не теплої пори року підкорювати вершини, долати моря і дертись по скелях? Найчастіше люди докладають величезних зусиль, аби все життя насолоджуватися комфортом. Однак іноді наша душа вимагає романтики, тому Outlook розповість вам про сім неповторних каньйонів.
Між небом і... водою: топ-5 найменших населених островів світу
Кожному з нас іноді хочеться втекти від міської суєти і залягти на дно десь далеко від усіх і всього. І краще нехай це буде там, де можна послухати шепіт хвиль, насолодитися легким бризом і назавжди подружитися з неймовірно гучною тишею, яка заглушає всі тривожні думки ...
Тварини у місті – коли люди з природою в злагоді
Багатьох містян іноді дратують кішки, собаки і навіть голуби на вулицях. А спроби зоозахисників вберегти їх від нападок людей і голоду часто малоефективні. Але у світі прекрасні міста, в яких люди відмінно уживаються з оленями, павичами і великою рогатою худобою…
Дивовижний світ Патрика Догерті
Ленд-арт – це не просто ландшафтний дизайн, а цілий напрямок у мистецтві, котре в XXI столітті, коли про «зелені технології» та навколишнє середовище не говорить тільки лінивий, вважається одним із найважливіших. Імена зірок цього виду діяльності вже постійно згадуються кураторами, критиками і поціновувачами, і особливо серед них вирізняється Патрик Догерті.
Тіманфая. Гарно до жаху
Канарські острови – це не тільки море, пляжі і коктейлі. Але й обвуглена історія цієї частини землі, вогнедишні жерла і соляні копальні. Особливо «гарячим» норовом з-поміж решти островів славиться земля Лансароте. Раніше на цій ділянці виверження вулканів відбувалися із завидною регулярністю. Тепер сюди вирушають туристи подивитися на силу вогню і магми і навіть зазирнути у «пекло».
Не забути парасольку і коктейль: найдивовижніші пляжі планети
Із настанням літа багато хто час від часу позирає на календар, чекаючи законної відпустки. А оскільки літній відпочинок найчастіше нерозривно пов’язаний з релаксацією біля води, аж ніяк не можна забувати про пляжі – такі жадані і водночас не схожі один на одного.
Острови місячного сяйва і диких джунглів
Збираючись на Коморські острови, турист жадає зануритись у нерозбавлену екзотику й одразу ж опинитись в оазисі дикої природи. Місячну ніжність, закладену в арабській транскрипції назви «Комор» («місяць»), було відібрано у сусіднього Мадагаскару, спершу саме він претендував на те, щоб називатися Коморським.
Пуерто-Ріко: заплив зі світлячками
Коли Христофор Колумб вперше висадився на Пуерто-Ріко 19 листопада 1493 під час своєї другої подорожі до берегів Америки, на острові не було нікого, крім жменьки індіанців, які називали себе таіно. Тепер же туди злітаються туристи практично з усього світла, просто щоб побачити ... бухту Москито!
Крилаті символи народів
У кожної держави є свої офіційні символи: прапор, герб і гімн. Але, крім традиційних «розпізнавальних знаків», є і народні – приміром, улюблений птах. Саме про них далі в OUTLOOK. Щоб «задокументувати» народну любов, 1960 року в Токіо на міжнародній конференції із захисту пернатих було введено поняття «національний птах».
Невідома Амазонка. Найцікавіші факти
Амазонка – річка, без якої неможливо уявити не тільки Південну Америку, але й нашу планету – здавалося б, вивчена вздовж і впоперек. Та от тільки щороку вчені знаходять в ній щось таке, про що ми раніше і не здогадувалися. Ми спробували зібрати в нашому матеріалі найбільш цікаві і маловідомі факти про неї.
Леніну й не снилося... Вражаючі мавзолеї
Великі й не дуже світу цього змушують голосно говорити про себе не тільки за життя, але й після смерті. А як, власне, можна промовчати, дивлячись на помпезну усипальню того чи іншого діяча, навіть не беручи до уваги єгипетські піраміди. Outlook переконався в тому, що мавзолей Володимира Ілліча на Красній площі – досить скромний притулок на відміну від...
Сатаплія: мед для динозаврів
Грузія останніми роками справедливо стала вельми популярною туристичною точкою на карті світу. Напевно, кожен знайде в цій гірській і гордій країні щось своє: чудову природу, смачну їжу, вірних і душевних друзів та багато-багато іншого. Outlook намагається якомога частіше бувати там і ділитися з вами всілякими цікавинками. Сьогодні ми розповімо про дивовижний заповідник «Сатаплія».
Посидимо? Частина друга
Не так давно ми вже писали про незвичайні лавочки, які можна побачити на вулицях різних міст. В один матеріал не вдалося «вмістити» всі об’єкти, які нам сподобалися, тому сьогодні – друга частина огляду. Почнемо із французького дизайнера Пабло Рейносо. Уже кілька років він подорожує країнами і залишає за собою «сліди». Ми вибрали дві найцікавіші його роботи.
Перегоріла? Не біда!
Зазвичай, коли лампочки в наших квартирах перегорають, ми, не замислюючись, викидаємо їх у смітник: яка від них тепер користь? Однак трішки фантазії – і руки «з потрібного місця» творять дива. Якщо у вас є дитина, то перегорілий освітлювальний прилад може перетворитися на чудову іграшку, зроблену своїми руками...
Посидимо?
Гуляючи київською Пейзажною алеєю, завжди помічаєш дивовижні лавки, створені українськими майстрами. Моя улюблена – з пледом і подушкою, адже вона здається затишною навіть у негоду. Сидячи на ній, я згадав картину з дитинства: бабусі виносять з дому довгу дошку, кладуть її одним кінцем на пеньок, іншим – на перила під’їзду, і виходить лавочка. Чим не дизайнерське диво?
Озера, що змінюють уявлення про силу природи
Коли згадуєш слово «озеро», в голові з’являється перший-ліпший образ тихої затишної водойми, яку з усіх боків обіймають порослі травою береги. OUTLOOK зробив добірку найбільш вражаючих озер, котрі змінять ваше уявлення про це творіння природи. Кожному з них є чим дивувати, хай то нетиповий колір води чи лячна здатність умертвляти живі організми.
Чилі: Земля, що дихає вогнем
Що для туриста – привід захоплено клацати фотоапаратом, те для місцевих жителів – постійний неспокій і навіть смертельна загроза. Гряда вогнедишних вулканів Чилі, оточених солоними озерами і термальними гейзерами, вважається одним із найбільш вражаючих місць на планеті. Та одна справа – подивитися й поїхати, і зовсім інша - постійно жити на «пороховій бочці».
Мистецтво топіарію
Коли я, ще маленька дівчинка, вперше провела рукою по стрижених кущах, мою долоню дряпнули гострі краї гілок, а в ніс вдарив стійкий аромат туї. Зачарована, я довго не могла відірвати погляд від конусів, куль і квадратів, що оточили мене у парку невеличкого курортного містечка. Мені здавалося, нібито я потрапила в казку і серед листя неодмінно розгледжу усмішку Чеширського Кота.
Який острів найдорожчий?
Власники острова Калала біля узбережжя Нікарагуа пропонують орендувати його за мільйон доларів. Острів площею 0,1 гектара має всю притаманну подібним морським оазисам інфраструктуру. Незвична, певно, тільки ціна. На неї звернули увагу видання, котрі описують усе найдорожче. Що ж пропонують за мільйон?
Затримай дихання. Найнебезпечніші місця для дайвінгу
Після того, як легендарний француз Жак-Ів Кусто за своїми колегами винайшов і вдосконалив акваланг, підводне плавання міцно увійшло у список найбільш популярних,але, на жаль, небезпечних хобі. Outlook попереджує і розповідає про найбільш екстремальні для занурення місця.
Закрити
Outlook facebook page