RU  UK  EN
Статті  >  Насолодись  >  А зараз вилетить пташка. Історії створення відомих фото

А зараз вилетить пташка. Історії створення відомих фото

Неможливо уявити, яку кількість знімків зробило людство за більш як півторастолітню історію фотографії. Та серед них є і знакові, відомі всім не так своєю художньою цінністю, як значимістю зображеного моменту або переданого настрою. Саме про такі легендарні кадри далі в Outlook.

«Поцілунок на Таймс-сквер»

Ця фотографія вже давно стала символом закінчення Другої світової війни та одним з головних об'єктів масової культури. Де зараз тільки не побачиш поцілунок матроса і медсестри – на футболках, чашках, постерах... Що прикметно, якраз пристрасті тут немає, а те, що відбувається, радше треба розцінювати як дружній порив. Річ у тім, що на задньому плані можна розгледіти кількох жінок, одна з яких – дружина матроса. Його ім'я – Джордж Мендоса, і того дня, 14-го серпня 1945 року, вони з дружиною Ритою поверталися з кінотеатру, коли на вулиці оголосили про поразку Японії. Мендоса радів, як і всі довкола – моряк підбігав до чоловіків та обіймав їх, а жінок цілував. Серед представниць прекрасної статі йому на шляху трапилася медсестра Грета Фрідман. Клацнув їх Альфред Ейзенштадт.

«Лікарі нині не ті»

Цей знімок 1987 року зробив репортер журналу National Geographic, присутній на одній із перших успішних операцій з пересадки серця, яка тривала 23 години. У центрі композиції – геніальний лікар Збігнєв Реліга – один з найкращих кардіохірургів за всю історію людства. У кутку можна розгледіти його змореного асистента, який заснув просто на підлозі. Попри те, що фінансування польської медицини в ті роки було поганим, Реліга буквально творив чудеса – пересаджував серця, вживлював пацієнтам клапани та імплантати. Після закінчення медичної кар'єри він став політиком, дослужившись до посади міністра охорони здоров'я.

«Професійна хитрість»

Один з найбільш упізнаваних портретів світу належить великому Вінстону Черчиллю. 27 січня 1941 року політик зайшов до фотоательє на Даунінг-стріт, 10. Він збирався знятись, показуючи волю і рішучість, адже йшла війна, і на перших шпальтах газет британці мали бачити мужнього прем'єра. Після години роботи фотограф Йосуф Карш майже зневірився – портрети виходили занадто розслабленими. Тож врешті-решт він підскочив до Черчилля і вирвав у нього з рота сигару, а помічник одразу ж натиснув на затвор. Трюк вдався, і вже понад 70 років усі знають і пам'ятають цей гнівний погляд англійського прем'єра.

«...а обід за розкладом»

Цій фотографії вже більше 80 років, а в деяких людей і досі паморочиться голова і холоне серце, коли вони дивляться на неї. І нехай тут немає ані крові, ані війни, ані смерті, а навіть навпаки – обідня перерва, гармонія, та все одно моторошно, адже люди «розслабляються» на висоті кількох сотень метрів. Будівельників Рокфеллерівського центру, комплексу ділових будівель в Нью-Йорку, сфотографував Чарльз Еббетс, хоча суперечки про авторство тривають донині. Після терактів 11 вересня 2001 року американський скульптор Серджіо Фурнарі відтворив знімок у скульптурі, яка надихала робітників, котрі розгрібали завали внаслідок падіння веж-близнюків.

«Усьому виною хокей»

15 червня 2011 року перетворилося для канадського міста Ванкувера на справжній судний день. Місцева хокейна команда в драматичному поєдинку поступилася гостям з Бостона і втратила Кубок Стенлі. Розпалені фанати вийшли на вулиці і в пориві гніву почали трощити все і вся. Багатотисячні бійки завдали поліції чимало клопоту, але навіть під час цього безумства не обійшлося без романтики. Це підтверджує знімок, на якому один з уболівальників усю свою енергію спрямував не на заворушення, а на поцілунок з подругою. Фото, ймовірно, стане для 21 століття своїм «поцілунком матроса і медсестри».

«Грушу шкода»

Цей натюрморт з груш на тлі московського Кремля, на перший погляд, ні чим не примітний. Та ось тільки сам знімок ледь не коштував життя його авторові, легендарному Сему Абелю. Прибувши до Білокам'яної 1987 року в чергове відрядження, фотокор оселився в готелі «Національ», під вікнами якого в один з вечорів проїжджав кортеж Горбачова. Не вірячи своєму щастю, Сем схопив камеру і навів її на урядові машини. Це дуже не сподобалося службі безпеки генсека, і реакція була миттєва – пролунав постріл. Фотограф ледве встиг відскочити від вікна. Тільки коли колона проїхала, Абель підійшов до підвіконня й побачив, що одна з груш позначена кулею. Журнал National Geographic не поскупився і заплатив за світлину 220 тисяч доларів.

«Геній, він і з булками геній»

Нашу сьогоднішню добірку завершує незвичайний портрет Пабло Пікассо. Його приятель-фотограф Робер Дуано відвідав художника в 1952 році. Після кількох проведених разом днів, прогулюючись перед обідом, фотограф збагнув, що досі не зробив жодного знімка майстра. І ось, заскочивши до крамниці по сусідству, щоб купити хліба до трапези, він побачив булочки, які любив художник. Дуано запитав продавця, як вони називаються, на що той відповів: «Пальці Пікассо». Купивши вісім штук, натхненний Робер розповів Пабло про свою ідею. Так і народився знаменитий кадр.

Вам це буде цікаво:
Ваш сніданок, сер! Або як починають свій день у різних країнах світу
Маленький тост, шматочок сиру і ковток міцної кави. «Це вам не шведський стіл!» – обурено пробурчить офіціант, дивлячись на незадоволене обличчя туриста. Щедрій українській душі не збагнути, як таким примудряються наїстись місцеві жителі. Тому перед подорожжю до нової країни варто знати точно, де звечора приготувати собі бутерброди на ранок, а де й запастися кількома літрами води!
Азулежу – історія з кахлю
Нерідко переконуєшся, що в руках майстра, який вкладає душу у свої творіння, звичайний обрубок дерева перетворюється на чарівну скрипку, шмат гіпсу - на античну скульптуру, і навіть глиняна плитка виглядає, як витвір мистецтва.
Фаду: ніжність і глибина португальських романсів
Дванадцятиструнна гітара, напівтемрява португальських ночей, свічки і пронизливий голос ... Драматичні мотиви романсу фаду розповідають про нерозділене кохання. Йому не судилося збутись, але це не заважає почуттям втілюватися в зворушливі звуки португальських романсів.
Кінцугі. Японське мистецтво реставрації
Японці – один із тих народів, котрі ревно шанують давні традиції. Вони поважають старість, цікавляться предками і нерідко знають сімейний родовід на пам’ять. З таким світоглядом не дивно, що унікальна техніка реставрації кінцугі з’явилася саме там. Далі про неї – в Outlook.
Оманливий пензель пані Хокусай
Ексцентричний старець Кацусіка Хокусай був справжньою зіркою доби Едо, творчим генієм і нелюдським боржником половини міста. Він мав не менш як 30 псевдонімів, поміняв 93 будинки і створив безліч гравюр, малюнків і картин. Його відома «Велика хвиля в Канагаві» заворожує. Та мало хто знає, що цю ксилографію, як і багато інших робіт, Хокусаю допомагала створювати дочка – загублена в часі і величезній тіні «божевільного живописом» батька художниці Кацусіка Ой.
Українцю Олександру Балабанову вручили Гран-прі дитячого музичного конкурсу фестивалю "Слов'янський базар у Вітебську 2018"
Співочі таланти українців ширяться світом, визнаються професійними жюрі міжнародних конкурсів і несуть славу про нашу культуру далеко за її межами. OUTLOOK став свідком вручення "Золотої ліри" цьогорічному переможцю Гран-прі дитячого музичного конкурсу фестивалю "Cлов'янський базар у Вітебську" Олександру Балабанову. Під час церемонії офіційного відкриття фестивалю президент Білорусі Олександр Лукашенко вручив приз нашому маленькому артистові.
Східна музика суфіїв: Кавалі
«Кохання виникає, коли ти дивишся в очі іншої людини і бачиш в них Бога», - так перекладаються рядки однієї з арабських пісень, що називається Кавалі. Їхнє авторство приписують східним мандрівникам суфіям, котрі, намагаючись знайти сенс існування, босоніж сходили півсвіту. У подорожах вони складали пісні, в яких розповідали про те, що їм довелося пережити.
Кабукі: тернистий шлях квітки
Традиційний японський театр кабукі завжди лишався загадкою для європейського менталітету: зрозуміти спектакль без підказок гіда може хіба що спеціаліст з культури Країни вранішнього сонця.
Закордонні письменники на Книжковому Арсеналі 2018
«Кілометрові» черги бажаючих потрапити на головну літературну подію України – здавалося, весь Київ захотів прикупити книг із рук самих авторів і відвідати заходи, побудовані на живому спілкуванні з ними.
Дивовижний світ Патрика Догерті
Ленд-арт – це не просто ландшафтний дизайн, а цілий напрямок у мистецтві, котре в XXI столітті, коли про «зелені технології» та навколишнє середовище не говорить тільки лінивий, вважається одним із найважливіших. Імена зірок цього виду діяльності вже постійно згадуються кураторами, критиками і поціновувачами, і особливо серед них вирізняється Патрик Догерті зі своїми неймовірними роботами.
Театр Арто: життя як наслідування мистецтва
Приходячи в Театр жорстокості, людина потрапляє в самий центр вистави: тут все, від чого ми ховаємося у повсякденних турботах, – свобода й ізольованість, життя на межі, злиття з юрбою до втрати себе й самотнє перебування на вершині. Драма буття заманює у свої надра, відголосок трагізму проймає публіку – і глядач, сам того не помічаючи, опиняється у пастці власного сприйняття. Усе це – про так званий «крюотичний театр» (the atredecruaute) , дітище французького драматурга і режисера, ексцентричного і шокуючого Антонена Арто.
«Frida and Diego». У Києві відкрили фотовиставку, присвячену Фріді Кало та її чоловікові
«Далі в спідниці», «Найбільший провокатор минулого століття», жінка, що епатує і вселяє впевненість у майже безмежний потенціал людини, Фріда Кало дивувала сучасників і продовжує захоплювати шанувальників її творчості і сьогодні. Зазирнути за лаштунки життя мексиканського генія тепер можуть і кияни. За підтримки Посольства Мексики в Україні в Національному музеї імені Тараса Шевченка відкрилася виставка фотографій, присвячених відносинам Фріди Кало та її чоловіка Дієго Рівера.
Заклиначі: як змусити змію танцювати
Магічний танець змії в такт мелодії флейти, часто описаний у східних казках і зображений у фільмах – не просто вигадка, а справжній символ цих країн. У Єгипті, Індії, країнах Африки і деяких інших державах повзучих приручають і влаштовують із цього видовищну забаву. Тут існує професія заклинача змій, котру вважають мало не найдивовижнішою на Землі. Що це за загадкове ремесло, майстри якого споконвіку балансують на межі життя і смерті?
Таємниці Пабло Пікассо будуть розкриті
Почавши цю весну з низки гучних прем'єр, ВОЛЯ продовжує дивувати своїх абонентів. Цього разу компанія-провайдер представила своїм абонентам прем’єру другого сезону серіалу «Геній» від каналу National Geographic.
Мандалотерапія
Вчора я створила Всесвіт. Узяла трохи гороху, рису, гречки, пшона, зерен чорного, білого перцю і кардамону. Прихопила по жмені кави та анісу. Потім у всього цього з'явився центр. Він розростався, заспокоюючи мої думки. Коли ж останнє зернятко лягло в коло, я знову відчула забуту гармонію, крізь шум машин на проспекті почула птахів, повіяло ароматом фіалок, що їх так дбайливо вирощує сусідка в себе на балконі, а спогад про хвостатого Фунтика із п'ятого поверху викликав спалах ніжності до волохатого чудовиська.
Крок за межу: магічне мистецтво уїчолі
Сліпучі сполохи давнього знання в різнобарвних переливах бісеру і пряжі на мозаїках індіанців уїчолі спрямовують фантазію у безкінечну подорож гілками світового древа. Духовні образи набувають плоті у вигадливих орнаментах, що супроводжують селянина-мексиканця на всіх етапах життєвого шляху.
Ілюзії Сикстинської капели
Понад півтисячі років тому, 1 листопада, перед очима захоплених римлян вперше постала Сикстинська капела. За цей час народжувалися і помирали як самі майстри розпису, так і цілі напрямки в образотворчому мистецтві, а на капелу, так само відкривши роти від захвату, споглядають уже наші з вами сучасники. Втім, милуючись черговим її хитросплетенням ліній або алюзивністю сюжету, пам’ятайте, що за фасадом зовнішнього лиску, як завжди, стоять до болю знайомі суперечки з нетерплячими замовниками, неприємні сюрпризи від стихії та загублене здоров’я художників-виконавців.
У Посольстві Узбекистану пройшла зустріч Ambassador's Spouses Club Kiev
Посольство Узбекистану в Україні та Ambassador's Spouses Club Kiev ознайомили українську громадськість та іноземних гостей з національним мистецтвом узбецького народу, традиціями і правилами, створених руками народних творців, ремісниками з Узбекистану.
Брудна творчість
Брудні автомобілі – як полотно для художника. До такого мистецтва можна ставитися по-різному. Хтось буде морщити носа і гидливо обсмикувати одяг. Інші неодмінно захочуть ткнути в таку картину пальцем, щоб перевірити всю крихкість «полотна» і розмазати його обриси. Треті обов’язково зроблять селфі. Утім, байдужими не зможе лишитися ніхто.
Квіти по-українському. Катерина Білокур
У будь-якій творчості є формати і правила: потрапивши «в мейнстрімовий струмінь», митець не голодуватиме. Проте за тоталітарних часів, коли всі сфери людського життя контролюються і коригуються, про індивідуальність узагалі можна забути. Напевно, на зло системі і з'являються самородки, праця яких стає безсмертною. Про одного з таких, художницю Катерину Білокур, сьогодні згадує OUTLOOK.
Закрити
Outlook facebook page