RU  UK  EN
Статті  >  Відвідай  >  Жива вода неживого моря...

Жива вода неживого моря...

Автор: 23.10.2016 | природа
Уже на підході до води в ніс ударив сильний запах солі та сірки. На березі лежали жовто-білі галуни химерної форми, а всю морську гладінь оповив загадковий, імлистий серпанок. У цьому дивному місці було незвично тихо, не літали птахи, на шезлонгах не було видно відпочивальників, а саме море скидалося на величезний чан з розігрітим густим киселем...

...який ледь коливався, реагуючи на досить сильний вітер. Море нагадало стару роздобрілу жінку, яка, присівши погрітися в променях призахідного сонця, невдоволено бурчить, помітивши незнайомця, і водночас із цікавістю поглядає на новоприбулого. Уже на підході до води в ніс ударив сильний запах солі та сірки. На березі лежали жовто-білі галуни химерної форми, а всю морську гладінь оповив загадковий, імлистий серпанок. У цьому дивному місці було незвично тихо, не літали птахи, на шезлонгах не було видно відпочивальників, а саме море скидалося на величезний чан з розігрітим густим киселем, який ледь коливався, реагуючи на досить сильний вітер. Море нагадало стару роздобрілу жінку, яка, присівши погрітися в променях призахідного сонця, невдоволено бурчить, помітивши незнайомця, і водночас із цікавістю поглядає на новоприбулого.

У грудні біля Мертвого моря зазвичай небагато туристів. Попри теплий клімат, вечорами тут стає таки прохолодно. Але я все ж наважилась роздягтися і рушила до води. Іти було боляче. У п'яти врізалися шматки скам'янілої солі, які лежали на потрісканому зневодненому березі. Наближаючись до води, я із вдячністю ступала по чорній багнюці, що зберігала тепло денного сонця, занурюючи ноги по кісточки. Це був непростий похід до моря-легенди, водойми своєрідної, цілющої, котра ще в давнину дістала назву «мертва вода».

День у день ріка Йордан і ще декілька невеличких приток несуть до Мертвого моря мільйони тонн води. Неймовірна спека в долині сприяє випаровуванню, залишаючи тільки мінеральні речовини і, звісно ж, сіль. Вона якраз і робить воду маслянистою і густою. Через такий склад купатися там практично неможливо. Тому краще бовтатися, як поплавець, або ж, розкинувши руки й ноги, лягти на спину. Піти під воду практично неможливо. Принаймні на мої розпитування про потопельників місцеві здивовано знизували плечима і махали руками, мовляв, у Мертвому морі мертве тільки воно саме. Тіло будь-якої маси виштовхується на поверхню зі швидкістю відкупорювання корка з пляшки.

Тут треба особливо берегти очі та язик. Найменше потрапляння рідини відгукується неабияким печінням, а язик німіє. Але на тіло загалом мертва вода справляє неоціненний ефект. Шкіра стає шовковистою, м’якенькою, а ранки затягуються справді просто на очах. Після мого купання в цій чарівній водоймі на ранок зник синець, зароблений напередодні в аеропорту, затягнулися подряпини на ногах і руках. А для більшого лікувального впливу тут рекомендують використовувати грязі, яких на березі цілі поклади. Відпочивальники мажуть ними себе з ніг до голови, окрім волосся та очей, і сидять такі кумедні коло води, набираючись цілющої сили.

Мертве море лежить на 400 метрів нижче від рівня моря і радше є озером, що об’єднує дві западини, які разом сягають приблизно 72 кілометрів завдовжки і 14 кілометрів завширшки. Ані риби, ані тварин там немає. Єдині, хто облюбував неймовірно солоне середовище – бактерії, мікроби, плісняві гриби. Належить унікальна водойма Ізраїлю та Йорданії.

До дивовижного місця з Києва дістатися можна приблизно за 4 години, адже в Йорданію літає декілька авіакомпаній з української столиці. Далі з аеропорту таксі домчить практично до берега найсолонішої водойми. Чимало жителів арабської країни досить добре розмовляють англійською, тож порозумітися з ними буде неважко.

На березі Мертвого моря стоять переважно готелі, а місць для розваг катма. Тому треба налаштовуватись на блаженне вдихання корисного повітря та купання в цілющих водах, а не на вечірні променади. Звичайно, щоб розвіяти нудьгу, можна податися на екскурсію туди, де хрестили Ісуса, або в пустелю Ваді Рам, вирушити до гарячих водоспадів, подивитися на роботи майстрів мозаїки в Мадабі або ж повечеряти в столиці Йорданії Аммані. Це порівняно недалеко від морського берега.

Летіти на відпочинок можна й через Ізраїль. І вже з іншого боку насолоджуватися солоною водою.

Унікальне поєднання кліматичних умов, повітря, води, грязей сприяє зціленню від артриту, псоріазу, астми, високого кров'яного тиску, хвороб серця і навіть очей. Повітря, насичене солями, які наповнюють атмосферу негативно зарядженими іонами, надзвичайно корисне для лікування легеневих захворювань. Застуди, грип та ангіна зникають без сліду після декількох днів перебування біля Мертвого моря. Допомагає тутешнє повітря і людям з хворобами нервової системи.

Місцевий клімат так високо цінують європейці, що багато страхових компаній Європи навіть включають перебування на узбережжі Мертвого моря до своїх медичних програм.

Однак місце, де тілу повертається молодість, а розум і душа оживають, незабаром може зникнути з мапи Землі та стати лише спогадом, як Аральське море. Щороку рівень води в Мертвому морі, за різними оцінками експертів, падає від 30 до 100 сантиметрів.

Вологу втрачає не тільки море, але й береги. За останні 15 років навколо водойми з'явилося понад тисячу тріщин, які поглинули не лише воду, але й гаї, дороги, житла. Деякі експерти застерігають, що й готелі неподалік води теж можуть не встояти перед посухою. Географи, етнографи, хіміки та фізики об'єднали свої зусилля в боротьбі з катастрофою, що насувається. Науково-дослідні інститути в Тель-Авіві, Віфлеємі, Аммані вже кілька десятків років б'ються над проблемою збереження Мертвого моря, створивши групу під назвою «Друзі землі». До них долучилися громадські активісти, які всіляко намагаються привернути увагу до проблеми. Основна їхня мета – домогтися для Мертвого моря статусу об'єкта світової спадщини. Тоді ООН зможе виділити кошти на подальшу наукову роботу, пов'язану з порятунком унікального водного басейну. Головні причини висихання Мертвого моря експерти пов'язують з людською діяльністю.

До середини минулого століття швидкість надходження у водойму прісної води дорівнювала швидкості її випаровування, але в 60-х роках на березі так званого Галілейського моря побудували водокачку, і води річки Йордан потекли трубами. Відтоді й почало висихати Мертве море. Нині воно потребує додаткових 160 мільярдів галонів води щороку, аби не зникнути, але отримує лише близько одного відсотка. Серед проектів з порятунку водойми – створення каналу між Мертвим і Червоним морями. Прогнозовані витрати на такий амбітний план – близько 10 мільярдів доларів. Але ця ідея викликає неабияку дискусію серед науковців. Якщо одні стверджують, що це чи не єдиний шанс врятувати унікальне озеро, то інші застерігають: сіль, отримавши доступ до вод Червоного моря, може висушити і його береги.

Тож прогнози експертів невтішні. І якщо не спрямувати всі сили на порятунок Мертвого моря, то до 2050 року від природного дива в Йорданській долині може не залишитись і сліду.

Вам це буде цікаво:
Туристичне Intermezzo
Чи знайоме вам відчуття втоми від урбанізму? Після закінчення важкого дня так і жадаєш влаштувати собі Intermezzo. Саме тоді хочеться змінити буденний чорний колодязь кави на кухлик прозорої джерельної води, будильник – на спів птахів, автомобільні вихлопи – на обійми гірських туманів, ТБ-перегляди...
Болівія: розсипалася сіль до туристів...
Прогулятися небесами, живучи на Землі, виявляється, можливо. Досить вирушити на південь невеликої країни Болівії, в одну з найбільш незвичайних пустель світу – Уюні. Переглянувши знімки туристів, які побували тут, так і хочеться недовірливо запитати: «А це точно не фотошоп?»
Найробі: тепер я бачив усе
Унікальна природа, головний тектонічний розлам планети, фламінго, жирафи й гепарди на відстані витягнутої руки – про це і багато іншого в нашому новому матеріалі про столицю Кенії Найробі та її околиці.
Зоо-Азія. Частина ІІ
У теплі розкішні дні зовсім не хочеться згадувати про кам’яні джунглі міст, а хочеться вчепитися за справжню зелену ліану і полетіти у природу. Полетіти саме туди, де гармонійно поєднані рослинний і тваринний світ, флора і фауна...
Чайні імперії світу
Мало хто з нас, заварюючи собі улюблену кружечку чаю, замислюється, а звідки до нашої кухні дістався саме цей напій? Звісно, стереотипно ми знаємо, що, мабуть, із Індії чи Китаю, але насправді – не факт. У світі близько 30-ти країн серйозно займаються саме чаєм, і всередині цього співтовариства вимальовується дуже чітка ієрархія, котру очолює так звана «Велика чайна сімка».
Суринам. 7 причин відвідати найменшу країну Південної Америки
Суринам не можна назвати популярною місциною – це така собі південноамериканська Африка, справжня, первозданна, маловідома і зовсім не туристична країна зі специфічною англійською мовою і ночівлями в гамаках посеред джунглів.
Туреччина - країна природних чудес
Переповнена скарбниця дивовиж Туреччини – суцільне натхнення для казкарів. Коли люди вперше бачать білі гори посеред теплої країни, то у кожного виникає різне бажання: хтось хоче впасти у сліпучі кучугури і зробити «снігового янгола», а дехто уявляє, що гори солодкі на смак, точнісінько, як цукрова вата…
З небом «на ти»: найбільш високогірні міста світу
Хто бодай раз бував у горах, неодмінно замислювався над тим, щоб залишитися там назавжди. Але вже через кілька годин відчував на собі всі «принади» перебування на такій неймовірній висоті і втікав назад до рідних низин… Так чи можна жити постійно там, де часом важко навіть дихати? Відповідь – так, і сьогодні ми розкажемо про п’ять найцікавіших високогірних міст світу!
Атакама: життя в неживій пустелі
Атакама, що розкинулася між Тихим океаном та Андами, охопила своїми володіннями сотню тисяч кілометрів земної поверхні. Центральна частина найсухішої пустелі на нашій планеті, з якою не можуть конкурувати навіть знамениті Сахара і Наміб, не бачила дощів стільки, скільки ведуться спостереження за погодою...
Каньйони: Глибокі й довгі
Коли як не теплої пори року підкорювати вершини, долати моря і дертись по скелях? Найчастіше люди докладають величезних зусиль, аби все життя насолоджуватися комфортом. Однак іноді наша душа вимагає романтики, тому Outlook розповість вам про сім неповторних каньйонів.
Між небом і... водою: топ-5 найменших населених островів світу
Кожному з нас іноді хочеться втекти від міської суєти і залягти на дно десь далеко від усіх і всього. І краще нехай це буде там, де можна послухати шепіт хвиль, насолодитися легким бризом і назавжди подружитися з неймовірно гучною тишею, яка заглушає всі тривожні думки ...
Тварини у місті – коли люди з природою в злагоді
Багатьох містян іноді дратують кішки, собаки і навіть голуби на вулицях. А спроби зоозахисників вберегти їх від нападок людей і голоду часто малоефективні. Але у світі прекрасні міста, в яких люди відмінно уживаються з оленями, павичами і великою рогатою худобою…
Дивовижний світ Патрика Догерті
Ленд-арт – це не просто ландшафтний дизайн, а цілий напрямок у мистецтві, котре в XXI столітті, коли про «зелені технології» та навколишнє середовище не говорить тільки лінивий, вважається одним із найважливіших. Імена зірок цього виду діяльності вже постійно згадуються кураторами, критиками і поціновувачами, і особливо серед них вирізняється Патрик Догерті.
Тіманфая. Гарно до жаху
Канарські острови – це не тільки море, пляжі і коктейлі. Але й обвуглена історія цієї частини землі, вогнедишні жерла і соляні копальні. Особливо «гарячим» норовом з-поміж решти островів славиться земля Лансароте. Раніше на цій ділянці виверження вулканів відбувалися із завидною регулярністю. Тепер сюди вирушають туристи подивитися на силу вогню і магми і навіть зазирнути у «пекло».
Не забути парасольку і коктейль: найдивовижніші пляжі планети
Із настанням літа багато хто час від часу позирає на календар, чекаючи законної відпустки. А оскільки літній відпочинок найчастіше нерозривно пов’язаний з релаксацією біля води, аж ніяк не можна забувати про пляжі – такі жадані і водночас не схожі один на одного.
Острови місячного сяйва і диких джунглів
Збираючись на Коморські острови, турист жадає зануритись у нерозбавлену екзотику й одразу ж опинитись в оазисі дикої природи. Місячну ніжність, закладену в арабській транскрипції назви «Комор» («місяць»), було відібрано у сусіднього Мадагаскару, спершу саме він претендував на те, щоб називатися Коморським.
Пуерто-Ріко: заплив зі світлячками
Коли Христофор Колумб вперше висадився на Пуерто-Ріко 19 листопада 1493 під час своєї другої подорожі до берегів Америки, на острові не було нікого, крім жменьки індіанців, які називали себе таіно. Тепер же туди злітаються туристи практично з усього світла, просто щоб побачити ... бухту Москито!
Крилаті символи народів
У кожної держави є свої офіційні символи: прапор, герб і гімн. Але, крім традиційних «розпізнавальних знаків», є і народні – приміром, улюблений птах. Саме про них далі в OUTLOOK. Щоб «задокументувати» народну любов, 1960 року в Токіо на міжнародній конференції із захисту пернатих було введено поняття «національний птах».
Невідома Амазонка. Найцікавіші факти
Амазонка – річка, без якої неможливо уявити не тільки Південну Америку, але й нашу планету – здавалося б, вивчена вздовж і впоперек. Та от тільки щороку вчені знаходять в ній щось таке, про що ми раніше і не здогадувалися. Ми спробували зібрати в нашому матеріалі найбільш цікаві і маловідомі факти про неї.
Сатаплія: мед для динозаврів
Грузія останніми роками справедливо стала вельми популярною туристичною точкою на карті світу. Напевно, кожен знайде в цій гірській і гордій країні щось своє: чудову природу, смачну їжу, вірних і душевних друзів та багато-багато іншого. Outlook намагається якомога частіше бувати там і ділитися з вами всілякими цікавинками. Сьогодні ми розповімо про дивовижний заповідник «Сатаплія».
Закрити
Outlook facebook page