RU  UK  EN
Статті  >  Насолодись  >  Скульптури Ватикану: історія та філософія

Скульптури Ватикану: історія та філософія

«Маленька країна, одначе з великою місією» – саме під таким девізом 11 лютого 1929 Латеранськими угодами між Італією і Святим Престолом Ватикан був визнаний суверенною територією. Цей пакт відчинив двері перед цікавими, які сторіччями обмінювалися плітками про те, «що ж зберігають замки Ватикану?» Злі язики бурчали, мовляв, стіни його наповнені чаклунством і книгами про захоплення світу, у підвалах замків є камери тортур для грішників, а після літургій алхіміки готують філософський камінь. Та коли музеї стали доступними для відвідувачів, римляни і гості Італії ахнули у захваті. А колекціонери підрахували, що вартість усіх творів мистецтв найменшої країни світу перевищує у 150 разів ВВП земної кулі.

Що ж особливого зберігає Ватикан? Передусім – скульптури. За підрахунками істориків, на площі 0,44 квадратних кілометри міститься 1400 залів, двадцять двориків-музеїв, де зберігається понад 60 тисяч творів мистецтва. Зали нагадують Божественну комедію Данте. Тут відкривається історія становлення перших канонів краси, боротьба віри з людиною, а найголовніше – емоції страждання, першого кохання, туги, екстазу і вічного блаженства. Будучи у Ватикані, насамперед переконайтеся, що поруч з вами немає зарозумілого гіда. По-друге, перевірте руки і кишені – чи, бува, не встигли щось мимоволі купити в черзі. Якщо ви не вчинили цих двох «гріхів», ми легко зможемо передбачити перше враження від Ватикану – неймовірний подив.

Перед очима буквально засяє золота куля, абсолютно сучасна скульптура з креативними тріщинами. «Вона би була вельми органічною серед експонатів у просторих залах МоМА чи на вході до музею Жоржа Помпіду, але не у Ватикані», – скажете ви. Та не все так просто. На початку 90-х років Святий Престол на чолі з Папою Іваном Павлом II дійшли висновку, що Ватикан варто осучаснити, оскільки тисячолітні очі скульптур якось занадто томливо дивляться на нинішніх відвідувачів. Тоді й вирішили знайти щось сучасне, проте з глибоким філософським змістом. Саме цій категорії відповідала скульптура Арнальдо Помодоро «Сфера у сфері» (іт. Sfera con sfera). Концепт полягав у тому, що кожна людина, поглянувши на мідну кулю, може побачити свою роль у руйнуванні світу. Ці креативні тріщини і є авторська візуалізація нищівної сили людини.

Фото holidaygid.ru

Слідом за сучасною скульптурою відкривається ще одна дивовижа Ватикану – шишка, або італійська пінія. Спочатку вона уособлювала собою алегорію щодо створення світу і була головною визначною пам'яткою паризького Марсового поля ще за два століття до зведення Ейфелевої вежі. Однак 1608 року уряд Італії вирішив, що скульптура душею і тілом розповідає про Рим більше, ніж про Францію. Тож бронзову шишку перевезли до Ватикану, ближче до Бельведерського палацу.

Фото selcdn.com

Бельведерський палац – культурний епіцентр Апостольського палацу, де живе Папа Римський. Чому «Бельведерський» – гадати не варто. У його стінах зберігається скульптура того самого ідеальної будови давньогрецького бога сонця і світла Аполлона Бельведерського. Але найприкметніший експонат, який, як магніт, тягне туристів нахиляти голови, щоб розгледіти, як в'ються змії по античному тілу – скульптура Лаокоона і його синів у ніші Музею Пія-Климента. Не так смішно збоку спостерігати тупцювання відвідувачів біля неї, як краєм вуха почути історію, що 1506 року звичайний хлібороб Феліче де Фредді копав свій город у передмісті Рима. Саме під час цієї копіткої праці він наткнувся на мармур. І дякувати Богу, що тоді навіть простий люд знався на цінності мистецтва. Чолов’яга не розгубився і миттю покликав молодого Мікеланджело, який допоміг йому викопати скульптуру і надати їй презентабельного вигляду. Успіх серед відвідувачів Лаокоон має донині.

Фото static.panoramio.com

Якщо зайти в сам Музей Пія-Климента, від кількості «мармурових тіл» запаморочиться голова. «Мені не вистачить на це життя», – перше, що спаде на думку туристові. Експонати папи римські накопичували тут протягом п'яти століть, іноді лише задля жадоби збагачення. Утім, деякі артефакти були останніми спогадами про почуття великих римських імператорів. До цієї категорії належать дві статуї – Антіноя, виконаної на замовлення імператора Адріана, та Афродіти Кнідської скульптора Праксителя. Першого шалено кохав імператор, він змушував юнака скрізь бути поряд з ним. Однак Антіной не витримав міцної чоловічої дружби та вкоротив собі віку. А імператор на згадку наказав створити не тільки понад сотню його статуй, а й навіть місто Антінополь присвятив своєму коханому.

А ось Афродіту Кнідську любили всі. Подейкують, що цю скульптуру чи не найпильніше охороняють з-поміж експонатів папської колекції. Не тільки тому, що вона є першим зображенням оголеного тіла в давньогрецькій культурі, а й через перекази, мовляв, статуя здатна приносити любов та удачу. Тіло Афродіти потерте і вкрите плямами, оскільки кожен прудкий турист намагається потайки від охорони доторкнуться до тіла красуні Кнідської.Про античну культуру продовжують розповідати експонати Музею Кярамонті. Його заснував Папа Пій VII через сто років після створення Музею Пія-Климента на початку 19 століття. «Щоб було розкішно», – наказав понтифік архітекторові Рафаелю Стерну. І прохання було виконано на всі 100%. Довгі зали, арки, а найголовніше – понад 800 експонатів: скульптури як грецької міфології, так і римської історії. Могутність залу підсилює александрійська фігура першого століття н.е. Ніла із 16 дітьми. Папа Пій сподівався, що образ Ніла поліпшуватиме дипломатичні відносини між Римом і Єгиптом.

Фото selcdn.com

Копія статуї не стала фінальною крапкою любові понтифіка до єгипетської культури. Протягом усього свого правління з 1800 до 1823 року він продовжував збирати скульптури кішок, голови фараонів та інші елементи єгипетського мистецтва. Тож їх стало так багато, що 1839 року папа Григорій XVI вирішує відкрити окремий Григоріанський Єгипетський музей у Ватикані.

Фото static.panoramio.com

Нині історики переконують, що скульптур у Ватикані було в рази більше. Іноді прекрасні мармурові тіла богів і богинь занапащала заздрість і комплекси самих пап. Тому подекуди в залах музеїв Ватикану можна побачити зображення вродливих чоловіків і жінок з розбитими обличчями – це помста Папи Сикста IV, який був упевнений, що краса може викликати хіть. А про люту «велику кастрацію» від Папи Пія IX свідчать фігові листочки на скульптурах. Нам же залишається задовольнятися тільки тими шедеврами, яким пощастило пережити бунтівні часи і пору розквіту.

Головне фото holidaygid.ru

Вам це буде цікаво:
Нормандія очима Корнія Грицюка: яблука, молоко та океан
Для багатьох туристів Франція – це в основному Париж із довжелезною чергою на Ейфелеву вежу, Лувр та околиці з їхнім королівським шиком або курорти Середземного моря. А ось Корній Грицюк, мандруючи цією країною, вирішив податися на північ – у Нормандію! Для наших читачів він підготував цикл подорожніх нотаток про поїздку до Атлантичного океану і почне свою розповідь із вражень від містечка Довіля!
Чан-чан. Перуанське місто з глини
Бувалі мандрівники розповідають, що розглядати руїни стародавніх поселень в Андах можна місяцями, переїжджаючи з одного регіону в інший. Особливо багате на археологічні комплекси західне узбережжя південного континенту. Декотрі з них, приміром, Мачу-Пікчу, давно стали популярними серед туристів, інші тільки розпочинають прочиняти свої двері для допитливих.
У ритмі серця. Японські барабани тайко
Його звуки проникають у саме серце, зупиняють потік думок і змушують кров рухатися в якомусь магічному ритмі. Це гуркіт грому. Це мурашки по шкірі. Це – тайко. Японські барабани на їхній батьківщині зведені у ранг культу. Без них не обходиться жоден офіційний захід, їхня гра тішить слух під час радості і допомагає пережити печаль.
Якщо у тебе 10 доларів і ти в Стамбулі
Серед туристів, особливо з Європи, складно знайти людей, котрі хоча б раз не насолоджувалися відпочинком у сонячній і гостинній Туреччині. А от що чекає тих, хто обрав «іншу Туреччину» і вирушив оглядати чудовий Стамбул, ми розповідаємо на прикладі 10 доларів.
Водні ворота. Вражаючі порти світу
Аеропорти, залізничні вокзали, автобусні станції практично завжди створюються «за примхою Людини». А ось порти і гавані – це вже спільна творчість homo sapiens і природи. Outlook пропонує вашій увазі найгарніші та найоригінальніші з них.
Подорожі до китової пащі
Нам, дорослим, іноді таки вдається втілити в життя дитячі фантазії, побачити наяву історії з малечих снів, відтворити те, що здавалося казкою. Ось мріяли ви коли-небудь побувати в пащі у кита? Ніби вас проковтнула величезна рибина і тривалий час ви там жили, роздивлялись, як там у неї всередині, облаштовували свій побут, плавали та пірнали досхочу?
Departure: Волендам
П’янка свобода, шедеври у музеях, фантастична архітектура, над якою трудились і людина, і природа – все це, звичайно, про нідерландську столицю Амстердам, таку відому і незвідану водночас. І все б добре, але самих Нідерландів у цьому, либонь, найбільш космополітичному і толерантному місті Європи практично немає, так що саме на її пошуки ми і рушимо в околиці столиці, а точніше – в село Волендам.
Габон. Ласкаво просимо!
Жили-були на західному узбережжі Африки пігмеї. Нікого не чіпали. Коли були голодні, полювали і збирали горіхи з бананами. Потім прийшли мпонгве і фангі. Пізніше припливли португальці і назвали ці землі Габоном. Французи, котрі з’явилися слідом, оголосили їх своєю колонією, і лише в середині минулого століття, коли пігмеїв лишилося вкрай мало, Габон отримав незалежність від іноземців.
Австралійський едем – острів Кенгуру
Грізні хвилі то підіймаються, немов воїни на чатах, то розбиваються об скелястий берег і, складаючи зброю і покірно відступаючи, розсипаються у піну. Вітер вільно гуляє поміж лавандових полів, а евкаліптові діброви ховають у своїх заростях сонних коал. От-от сутінки накриють усе живе темним ковшем, і нічне життя похапцем розправить свої крила. Це не видуманий світ казкових переказів, а повсякденне життя острова Кенгуру.
Скоро лопнуть: міста, що виступають проти туризму
Ми багато пишемо про подорожі і нестандартний туризм, розповідаємо, куди поїхати за екзотикою, і як з користю витратити 10 доларів у різних містах світу, але рідко замислюємося про те, що туризм має і зворотний бік. Цього разу ми вирішили поглянути на юрби туристів очима місцевих жителів і розповісти про проблеми, що спіткали найбільш відвідувані міста планети.
ТОП-5 космічних місць Землі
Пляжі, ліси, пустелі – ви вже побували у багатьох куточках Землі, і хочеться чогось надзвичайно особливого? Чому б і ні: людство дуже давно літає в космос! Щоправда, подорож на Марс здаватиметься надто дорогою навіть для мільйонера. Адже поїздка за межі Землі обходиться у бюджет власного острова. Не біда: на нашій улюбленій планеті є просто вражаючі і по-справжньому космічні пейзажі!
Сен-Тропе – місто, що зійшло з екрана
В елітних колах про Сен-Тропе вперше заговорили, коли наприкінці XIX століття сюди навідався Гі де Мопассан. Французький письменник, знаменитий своїм безоціночним реалізмом, розповідав про затишну красу Сен-Тропе, пригадуючи про «луску сардин, що виблискує на сонці подібно до перлин»…
Departure: Дакар
Сенегальська столиця Дакар – це не тільки найважливіше місто всієї Західної Африки, але й досить контрастне місце, найкраще для подорожі у форматі «познайомитися з Чорним континентом, але м'яко і плавно». Крім багатьох цивілізаційних і звичних сучасній людині атрибутів тутешнього життя, відчуття, що Африка з усією її романтикою, незвіданим і проблемами зовсім близько, не покидає тебе ані на мить.
Примарні міста: Детройт, Орадур-сюр-Глан, Прип'ять, Ченгун
Американський Детройт ще не так давно був відомий як центр машинобудування, але сьогодні про нього куди частіше говорять в контексті вимирання і відтоку населення. Outlook вирішив розібратися, чому з’являються міста-примари.
Інчхон: корейське місто майбутнього
Інчхон вважають морськими і повітряними «воротами» Південної Кореї через наявність тут одного з найбільших морських портів країни і найкрупнішого в регіоні аеропорту. Місто стрімко розвивається – буквально за сто років воно пройшло шлях від скромного портового поселення до ультрасучасного промислового і туристичного центру.
Ілюзії Сикстинської капели
Понад півтисячі років тому, 1 листопада, перед очима захоплених римлян вперше постала Сикстинська капела. За цей час народжувалися і помирали як самі майстри розпису, так і цілі напрямки в образотворчому мистецтві, а на капелу, так само відкривши роти від захвату, споглядають уже наші з вами сучасники. Втім, милуючись черговим її хитросплетенням ліній або алюзивністю сюжету, пам’ятайте, що за фасадом зовнішнього лиску, як завжди, стоять до болю знайомі суперечки з нетерплячими замовниками, неприємні сюрпризи від стихії та загублене здоров’я художників-виконавців.
Гірокастра: «албанський Рим»
Конвенція про охорону всесвітнього культурного і природного спадку ЮНЕСКО зобов’язує з року в рік невтомно працювати над вивченням об’єктів, що мають неминущу цінність і унікальних за походженням. Під номером 569 великого списку організації розмістилося місто Гірокастра, що на півдні Албанії, котре ми сьогодні вивчимо вздовж і впоперек.
Покоління дахів
Вони стають місцем найкрутіших тусовок, джерелом незвичайних ідей і непередбачуваних відкриттів. На пік своєї популярності виходять цілі особняки, храми, сади, басейни, стадіони – і все це на верхівці будівель! OUTLOOK запрошує вас на знайомство з найзапаморочливішими висотами і неймовірними краєвидами.
Що подивитися в азіатській частині Стамбула?
Судячи з відгуків більшості туристів, котрі відвідали Стамбул, багато з них так і не зібралися досхочу погуляти азіатською частиною головного турецького мегаполіса. Максимум, що вони бачили – аеропорт Сабіха і причали, куди можна як на атракціон приплисти з Європи, попутно нагодувавши чайок хлібом. Щоб у вас склалася більш цільна і різноманітна картинка цього неймовірного міста, ми розповідаємо про унікальні шматочки азіатської його частини, не побачити які – злочин.
Незбагненний Нан-Мадол: місто над безоднею
Краще за незаселений острів може бути тільки покинутий штучний архіпелаг зі слідами зниклих цивілізацій! Мирний плескіт весел, що бентежать блакитні сни Тихого океану, утихомирює барабанний дріб екстазу у скронях, готуючи волю і розум до побачення з головною загадкою Мікронезії. Нан-Мадол пустує не одну сотню років, могутні стіни роз’їдає морська сіль, але навіть у полоні забуття заборонене місто не втрачає величі.
Закрити
Outlook facebook page