RU  UK  EN
Статті  >  Насолодись  >  Скульптури Ватикану: історія та філософія

Скульптури Ватикану: історія та філософія

«Маленька країна, одначе з великою місією» – саме під таким девізом 11 лютого 1929 Латеранськими угодами між Італією і Святим Престолом Ватикан був визнаний суверенною територією. Цей пакт відчинив двері перед цікавими, які сторіччями обмінювалися плітками про те, «що ж зберігають замки Ватикану?» Злі язики бурчали, мовляв, стіни його наповнені чаклунством і книгами про захоплення світу, у підвалах замків є камери тортур для грішників, а після літургій алхіміки готують філософський камінь. Та коли музеї стали доступними для відвідувачів, римляни і гості Італії ахнули у захваті. А колекціонери підрахували, що вартість усіх творів мистецтв найменшої країни світу перевищує у 150 разів ВВП земної кулі.

Що ж особливого зберігає Ватикан? Передусім – скульптури. За підрахунками істориків, на площі 0,44 квадратних кілометри міститься 1400 залів, двадцять двориків-музеїв, де зберігається понад 60 тисяч творів мистецтва. Зали нагадують Божественну комедію Данте. Тут відкривається історія становлення перших канонів краси, боротьба віри з людиною, а найголовніше – емоції страждання, першого кохання, туги, екстазу і вічного блаженства. Будучи у Ватикані, насамперед переконайтеся, що поруч з вами немає зарозумілого гіда. По-друге, перевірте руки і кишені – чи, бува, не встигли щось мимоволі купити в черзі. Якщо ви не вчинили цих двох «гріхів», ми легко зможемо передбачити перше враження від Ватикану – неймовірний подив.

Перед очима буквально засяє золота куля, абсолютно сучасна скульптура з креативними тріщинами. «Вона би була вельми органічною серед експонатів у просторих залах МоМА чи на вході до музею Жоржа Помпіду, але не у Ватикані», – скажете ви. Та не все так просто. На початку 90-х років Святий Престол на чолі з Папою Іваном Павлом II дійшли висновку, що Ватикан варто осучаснити, оскільки тисячолітні очі скульптур якось занадто томливо дивляться на нинішніх відвідувачів. Тоді й вирішили знайти щось сучасне, проте з глибоким філософським змістом. Саме цій категорії відповідала скульптура Арнальдо Помодоро «Сфера у сфері» (іт. Sfera con sfera). Концепт полягав у тому, що кожна людина, поглянувши на мідну кулю, може побачити свою роль у руйнуванні світу. Ці креативні тріщини і є авторська візуалізація нищівної сили людини.

Слідом за сучасною скульптурою відкривається ще одна дивовижа Ватикану – шишка, або італійська пінія. Спочатку вона уособлювала собою алегорію щодо створення світу і була головною визначною пам'яткою паризького Марсового поля ще за два століття до зведення Ейфелевої вежі. Однак 1608 року уряд Італії вирішив, що скульптура душею і тілом розповідає про Рим більше, ніж про Францію. Тож бронзову шишку перевезли до Ватикану, ближче до Бельведерського палацу.

Бельведерський палац – культурний епіцентр Апостольського палацу, де живе Папа Римський. Чому «Бельведерський» – гадати не варто. У його стінах зберігається скульптура того самого ідеальної будови давньогрецького бога сонця і світла Аполлона Бельведерського. Але найприкметніший експонат, який, як магніт, тягне туристів нахиляти голови, щоб розгледіти, як в'ються змії по античному тілу – скульптура Лаокоона і його синів у ніші Музею Пія-Климента. Не так смішно збоку спостерігати тупцювання відвідувачів біля неї, як краєм вуха почути історію, що 1506 року звичайний хлібороб Феліче де Фредді копав свій город у передмісті Рима. Саме під час цієї копіткої праці він наткнувся на мармур. І дякувати Богу, що тоді навіть простий люд знався на цінності мистецтва. Чолов’яга не розгубився і миттю покликав молодого Мікеланджело, який допоміг йому викопати скульптуру і надати їй презентабельного вигляду. Успіх серед відвідувачів Лаокоон має донині.

Якщо зайти в сам Музей Пія-Климента, від кількості «мармурових тіл» запаморочиться голова. «Мені не вистачить на це життя», – перше, що спаде на думку туристові. Експонати папи римські накопичували тут протягом п'яти століть, іноді лише задля жадоби збагачення. Утім, деякі артефакти були останніми спогадами про почуття великих римських імператорів. До цієї категорії належать дві статуї – Антіноя, виконаної на замовлення імператора Адріана, та Афродіти Кнідської скульптора Праксителя. Першого шалено кохав імператор, він змушував юнака скрізь бути поряд з ним. Однак Антіной не витримав міцної чоловічої дружби та вкоротив собі віку. А імператор на згадку наказав створити не тільки понад сотню його статуй, а й навіть місто Антінополь присвятив своєму коханому.

А ось Афродіту Кнідську любили всі. Подейкують, що цю скульптуру чи не найпильніше охороняють з-поміж експонатів папської колекції. Не тільки тому, що вона є першим зображенням оголеного тіла в давньогрецькій культурі, а й через перекази, мовляв, статуя здатна приносити любов та удачу. Тіло Афродіти потерте і вкрите плямами, оскільки кожен прудкий турист намагається потайки від охорони доторкнуться до тіла красуні Кнідської.

Про античну культуру продовжують розповідати експонати Музею Кярамонті. Його заснував Папа Пій VII через сто років після створення Музею Пія-Климента на початку 19 століття. «Щоб було розкішно», – наказав понтифік архітекторові Рафаелю Стерну. І прохання було виконано на всі 100%. Довгі зали, арки, а найголовніше – понад 800 експонатів: скульптури як грецької міфології, так і римської історії. Могутність залу підсилює александрійська фігура першого століття н.е. Ніла із 16 дітьми. Папа Пій сподівався, що образ Ніла поліпшуватиме дипломатичні відносини між Римом і Єгиптом.

Копія статуї не стала фінальною крапкою любові понтифіка до єгипетської культури. Протягом усього свого правління з 1800 до 1823 року він продовжував збирати скульптури кішок, голови фараонів та інші елементи єгипетського мистецтва. Тож їх стало так багато, що 1839 року папа Григорій XVI вирішує відкрити окремий Григоріанський Єгипетський музей у Ватикані.

Нині історики переконують, що скульптур у Ватикані було в рази більше. Іноді прекрасні мармурові тіла богів і богинь занапащала заздрість і комплекси самих пап. Тому подекуди в залах музеїв Ватикану можна побачити зображення вродливих чоловіків і жінок з розбитими обличчями – це помста Папи Сикста IV, який був упевнений, що краса може викликати хіть. А про люту «велику кастрацію» від Папи Пія IX свідчать фігові листочки на скульптурах. Нам же залишається задовольнятися тільки тими шедеврами, яким пощастило пережити бунтівні часи і пору розквіту.

Вам це буде цікаво:
Кордони не перешкода: найбільш відомі анклави світу
Сьогодні Outlook подорожує по найцікавіших з точки зору географії й адміністративного управління містах і країнах, що є анклавами, цілком розташованих на територіях інших держав.
Ілюзії Сикстинської капели
Понад півтисячі років тому, 1 листопада, перед очима захоплених римлян вперше постала Сикстинська капела. За цей час народжувалися і помирали як самі майстри розпису, так і цілі напрямки в образотворчому мистецтві, а на капелу, так само відкривши роти від захвату, споглядають уже наші з вами сучасники. Втім, милуючись черговим її хитросплетенням ліній або алюзивністю сюжету, пам’ятайте, що за фасадом зовнішнього лиску, як завжди, стоять до болю знайомі суперечки з нетерплячими замовниками, неприємні сюрпризи від стихії та загублене здоров’я художників-виконавців.
Закрити
Outlook facebook page