RU  UK  EN
Статті  >  Насолодись  >  Скульптури Ватикану: історія та філософія

Скульптури Ватикану: історія та філософія

«Маленька країна, одначе з великою місією» – саме під таким девізом 11 лютого 1929 Латеранськими угодами між Італією і Святим Престолом Ватикан був визнаний суверенною територією. Цей пакт відчинив двері перед цікавими, які сторіччями обмінювалися плітками про те, «що ж зберігають замки Ватикану?» Злі язики бурчали, мовляв, стіни його наповнені чаклунством і книгами про захоплення світу, у підвалах замків є камери тортур для грішників, а після літургій алхіміки готують філософський камінь. Та коли музеї стали доступними для відвідувачів, римляни і гості Італії ахнули у захваті. А колекціонери підрахували, що вартість усіх творів мистецтв найменшої країни світу перевищує у 150 разів ВВП земної кулі.

Що ж особливого зберігає Ватикан? Передусім – скульптури. За підрахунками істориків, на площі 0,44 квадратних кілометри міститься 1400 залів, двадцять двориків-музеїв, де зберігається понад 60 тисяч творів мистецтва. Зали нагадують Божественну комедію Данте. Тут відкривається історія становлення перших канонів краси, боротьба віри з людиною, а найголовніше – емоції страждання, першого кохання, туги, екстазу і вічного блаженства. Будучи у Ватикані, насамперед переконайтеся, що поруч з вами немає зарозумілого гіда. По-друге, перевірте руки і кишені – чи, бува, не встигли щось мимоволі купити в черзі. Якщо ви не вчинили цих двох «гріхів», ми легко зможемо передбачити перше враження від Ватикану – неймовірний подив.

Перед очима буквально засяє золота куля, абсолютно сучасна скульптура з креативними тріщинами. «Вона би була вельми органічною серед експонатів у просторих залах МоМА чи на вході до музею Жоржа Помпіду, але не у Ватикані», – скажете ви. Та не все так просто. На початку 90-х років Святий Престол на чолі з Папою Іваном Павлом II дійшли висновку, що Ватикан варто осучаснити, оскільки тисячолітні очі скульптур якось занадто томливо дивляться на нинішніх відвідувачів. Тоді й вирішили знайти щось сучасне, проте з глибоким філософським змістом. Саме цій категорії відповідала скульптура Арнальдо Помодоро «Сфера у сфері» (іт. Sfera con sfera). Концепт полягав у тому, що кожна людина, поглянувши на мідну кулю, може побачити свою роль у руйнуванні світу. Ці креативні тріщини і є авторська візуалізація нищівної сили людини.

Фото holidaygid.ru

Слідом за сучасною скульптурою відкривається ще одна дивовижа Ватикану – шишка, або італійська пінія. Спочатку вона уособлювала собою алегорію щодо створення світу і була головною визначною пам'яткою паризького Марсового поля ще за два століття до зведення Ейфелевої вежі. Однак 1608 року уряд Італії вирішив, що скульптура душею і тілом розповідає про Рим більше, ніж про Францію. Тож бронзову шишку перевезли до Ватикану, ближче до Бельведерського палацу.

Фото selcdn.com

Бельведерський палац – культурний епіцентр Апостольського палацу, де живе Папа Римський. Чому «Бельведерський» – гадати не варто. У його стінах зберігається скульптура того самого ідеальної будови давньогрецького бога сонця і світла Аполлона Бельведерського. Але найприкметніший експонат, який, як магніт, тягне туристів нахиляти голови, щоб розгледіти, як в'ються змії по античному тілу – скульптура Лаокоона і його синів у ніші Музею Пія-Климента. Не так смішно збоку спостерігати тупцювання відвідувачів біля неї, як краєм вуха почути історію, що 1506 року звичайний хлібороб Феліче де Фредді копав свій город у передмісті Рима. Саме під час цієї копіткої праці він наткнувся на мармур. І дякувати Богу, що тоді навіть простий люд знався на цінності мистецтва. Чолов’яга не розгубився і миттю покликав молодого Мікеланджело, який допоміг йому викопати скульптуру і надати їй презентабельного вигляду. Успіх серед відвідувачів Лаокоон має донині.

Фото static.panoramio.com

Якщо зайти в сам Музей Пія-Климента, від кількості «мармурових тіл» запаморочиться голова. «Мені не вистачить на це життя», – перше, що спаде на думку туристові. Експонати папи римські накопичували тут протягом п'яти століть, іноді лише задля жадоби збагачення. Утім, деякі артефакти були останніми спогадами про почуття великих римських імператорів. До цієї категорії належать дві статуї – Антіноя, виконаної на замовлення імператора Адріана, та Афродіти Кнідської скульптора Праксителя. Першого шалено кохав імператор, він змушував юнака скрізь бути поряд з ним. Однак Антіной не витримав міцної чоловічої дружби та вкоротив собі віку. А імператор на згадку наказав створити не тільки понад сотню його статуй, а й навіть місто Антінополь присвятив своєму коханому.

А ось Афродіту Кнідську любили всі. Подейкують, що цю скульптуру чи не найпильніше охороняють з-поміж експонатів папської колекції. Не тільки тому, що вона є першим зображенням оголеного тіла в давньогрецькій культурі, а й через перекази, мовляв, статуя здатна приносити любов та удачу. Тіло Афродіти потерте і вкрите плямами, оскільки кожен прудкий турист намагається потайки від охорони доторкнуться до тіла красуні Кнідської.Про античну культуру продовжують розповідати експонати Музею Кярамонті. Його заснував Папа Пій VII через сто років після створення Музею Пія-Климента на початку 19 століття. «Щоб було розкішно», – наказав понтифік архітекторові Рафаелю Стерну. І прохання було виконано на всі 100%. Довгі зали, арки, а найголовніше – понад 800 експонатів: скульптури як грецької міфології, так і римської історії. Могутність залу підсилює александрійська фігура першого століття н.е. Ніла із 16 дітьми. Папа Пій сподівався, що образ Ніла поліпшуватиме дипломатичні відносини між Римом і Єгиптом.

Фото selcdn.com

Копія статуї не стала фінальною крапкою любові понтифіка до єгипетської культури. Протягом усього свого правління з 1800 до 1823 року він продовжував збирати скульптури кішок, голови фараонів та інші елементи єгипетського мистецтва. Тож їх стало так багато, що 1839 року папа Григорій XVI вирішує відкрити окремий Григоріанський Єгипетський музей у Ватикані.

Фото static.panoramio.com

Нині історики переконують, що скульптур у Ватикані було в рази більше. Іноді прекрасні мармурові тіла богів і богинь занапащала заздрість і комплекси самих пап. Тому подекуди в залах музеїв Ватикану можна побачити зображення вродливих чоловіків і жінок з розбитими обличчями – це помста Папи Сикста IV, який був упевнений, що краса може викликати хіть. А про люту «велику кастрацію» від Папи Пія IX свідчать фігові листочки на скульптурах. Нам же залишається задовольнятися тільки тими шедеврами, яким пощастило пережити бунтівні часи і пору розквіту.

Головне фото holidaygid.ru

Вам це буде цікаво:
Листівка: Батумі
Молодий український письменник Павло Хоменский побував в місті, що втопає в зелені і блищить яскравими вогням - Батумі, яке самі місцеві жителі називають містом любові. Тут пальми, кипариси, магнолії, олеандри, бамбук, лавр, апельсинові дерева, туя і самшит пахнуть на кожному кроці і так і кличуть поспостерігати за романтичною картиною відплиття кораблів з гаваней. І сьогодні автор ділиться з вами своїми листівками з цього дивного міста, пронизаного шумом моря і смаком ароматного вина.
"Усе включено" і навіть більше: незвичайний готельний сервіс
Готелі, що надають аll inclusive для собак. Пансіон, у якому заколисують казками дорослих, або унікальне місце, де не шанують працю, а заохочують лінь. Це не сон і не паралельна реальність, а хитро продуманий готельний сервіс...
Транспорт світу: Вертикальний Лісабон
Лісабон – це не тільки одне з найгарніших і старовинних міст Європи, але й не надто легкий для життя і будівництва простір, якщо говорити про рельєф місцевості. Португальський мегаполіс розкинувся на семи густозаселених пагорбах. Саме тому його візитівкою вважаються три фунікулери та ліфт, без яких туристам і місцевим жителям було б вельми складно пересуватися містом.
Історія однієї вулиці: Проспект Багдад у Стамбулі.
Якщо весь величний Стамбул – це серце регіональної торгівлі, то одна з його розкішних вулиць – проспект Багдад – безумовно, головна артерія. Опинившись там, навіть заперечуючи шопінг усією душею, вельми складно встояти і не піддатися бажанням усе ж вирушити по крамницях і ринках. Хоча, і крім цього, тут також є що робити.
Навколо світу. Топ вражаючих навколосвітніх подорожей
Подорожі давно стали частиною життя людей. Завжди знаходилися сміливці й безумці, які вирушали світ заочі, ризикували – і все ж відкривали нові землі. Сьогодні, коли мапа світу має абсолютно чіткі обриси, ми пропонуємо вам декілька історій про навколосвітні експедиції, завдяки яким карта нині така, як є.
Семибарвне диво
Усі пам'ятають дитячу казку про чарівну семибарвну квітку, яка могла здійснювати бажання. Та не всі знають, що вона існує насправді. Утім, це не квітка, адже перебуває в сипучому стані. Мова йде про пісок, яким укрито одне із сіл Маврикії – Шамарель. Його веселкові дюни забарвлено самою природою в сім кольорів, а їхня магія надихає не одного казкаря.
Південний Гоа очами Кіри Кондратенко
Депресія і відсутність нових ідей? Вирушайте на Гоа! Якось саме завдяки відпочинку на Гоа бізнес-леді Кіра Кондратенко набралася сил для здійснення нового цікавого проекту. Сьогодні вона ділиться з нами своїми враженнями від острова, іменуючи його не інакше як раєм на Землі.
Бельгія очима Марини Орлової: Як живуть бельгійці
Марина Орлова – проектний менеджер у культурно-громадській організації. На одному з міжнародних проектів вона зустріла своє кохання – Віма, хлопця з Бельгії. Поїхати в його країну їй вдалося тільки тоді, коли Україна отримала безвіз і саме про те, як живуть бельгійці, що вони їдять на сніданок і як у них заведено відпочивати, Марина розповіла OUTLOOK.
Варанасі: місто-крематорій
Одні називають його містом храмів, інші – створеним богами, а хтось – крематорієм на Гангу. Сьогодні ми розповімо про індійське місто Варанасі, де смерть нікого не лякає і вже давно стала бізнесом. Цей мегаполіс із півтора мільйонним населенням, розташований на північному сході країни, згідно з легендами був заснований більше п'яти тисяч років тому богом Шивою.
Розчарування туристів: від Франції до Македонії
Ейфелева вежа, на думку Гі де Мопассана, – просто величезна залізна потвора в центрі Парижа. А романтична шекспірівська Венеція, подейкують, суцільний "смітник" з гострим смородом нечистот по всьому місту. Ми розізнали у бувалих тревелманів, які з ними траплялися розчарування в далеких подорожах.
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 1
Олена Расенко, повернувшись з Японії, розпочинає спеціальний цикл матеріалів про цю країну. Попередження для особливо вразливих: обережно! Після прочитання розвивається гостре бажання зірватися, купити авіаквиток в таку чудову і чарівну країну висхідного сонця!
Проводжаючих просимо залишити вагони: найцікавіші поїзди планети
Незважаючи на безупинний розвиток авіатранспорту, багато людей по всій планеті все ще люблять з різних причин подорожувати поїздами. І хай у більшості поїзд асоціюється з доволі повільним пересуванням, якщо порівнювати з літаками, і комфортом у найкращому випадку рівня минулого століття, дивлячись на нашу добірку, ви напевно в зайвий раз замислитесь, як же все-таки добиратися до пункту призначення.
Кордони не перешкода: найбільш відомі анклави світу
Сьогодні OUTLOOK подорожує по найцікавішим з точки зору географії та адміністративного управління містам і країнам, які є анклавами, повністю розташовуючись на територіях інших держав.
США очима Богдана Янчева
Контекстний менеджер Богдан Янчев здійснив тривалу подорож у США. Він провів там близько півроку і не просто побував у найбільших містах, таких як Маямі, Нью-Йорк, Вашингтон, але й попрацював на різних роботах, завів чимало знайомств із місцевими і відвідав місця, про які звичайні туристи нічого не знають. Після повернення він розповів нам про свої найяскравіші враження.
Гетто світу: Бедфорд: англійська глибинка з італійським присмаком
Сьогодні розповіддю про одне з найбільш дивовижних поєднань, яке тільки можна уявити, таких несхожих одне на одного народів – італійців та англійців – ми продовжуємо нашу рубрику, присвячену етнічним гетто світу. Приготуйтеся вирушити разом з нами в холодний і дощовий Бедфорд, де ми зануримося в теплу середземноморську атмосферу.
Індійське село Кодхіні: таємниця близнюків, котру ніхто не розгадав
У світі є незвичайне місце, де народжується найбільше близнюків. Хоча на перший погляд це схоже на містичний збіг, статистика змушує вірити в чудеса. Індійський штат Керала може похвалитися селом, де відбуваються незвичайні речі. Кодхіні – те саме місце, де близнюків більше, ніж у будь-якій іншій точці світу. І цьому немає майже жодних пояснень.
Канберра is the capital of...
Австралія підсвідомо залітає до наших вух разом із гучним інтро з мушлі сіднейської опери, і лише потім ми згадуємо, що столицею цієї країни є Канберра. Багато хто розглядає це місто як зупинку між Мельбурном і Сіднеєм, але Канберра вже не тільки виношує, але й перетворює у реальність план із завоювання сердець усіх австралійських туристів.
Нормандія очима Корнія Грицюка: яблука, молоко та океан
Для багатьох туристів Франція – це в основному Париж із довжелезною чергою на Ейфелеву вежу, Лувр та околиці з їхнім королівським шиком або курорти Середземного моря. А ось Корній Грицюк, мандруючи цією країною, вирішив податися на північ – у Нормандію! Для наших читачів він підготував цикл подорожніх нотаток про поїздку до Атлантичного океану і почне свою розповідь із вражень від містечка Довіля!
Чан-чан. Перуанське місто з глини
Бувалі мандрівники розповідають, що розглядати руїни стародавніх поселень в Андах можна місяцями, переїжджаючи з одного регіону в інший. Особливо багате на археологічні комплекси західне узбережжя південного континенту. Декотрі з них, приміром, Мачу-Пікчу, давно стали популярними серед туристів, інші тільки розпочинають прочиняти свої двері для допитливих.
У ритмі серця. Японські барабани тайко
Його звуки проникають у саме серце, зупиняють потік думок і змушують кров рухатися в якомусь магічному ритмі. Це гуркіт грому. Це мурашки по шкірі. Це – тайко. Японські барабани на їхній батьківщині зведені у ранг культу. Без них не обходиться жоден офіційний захід, їхня гра тішить слух під час радості і допомагає пережити печаль.
Закрити
Outlook facebook page