RU  UK  EN
Статті  >  Насолодись  >  На екскурсію – до кінотеатру!

На екскурсію – до кінотеатру!

Автор: 07.08.2018 | кіно, туризм
Подорожі світом дедалі більше манять нас, і як прикро буває, коли на шляху до їхньої реалізації виникають всілякі перешкоди. Outlook пропонує вам не зневірюватись, якщо вирушити у мандри не випадає. Краще надихніться фільмами, де самі міста грають не менше, ніж актори. Ми розповімо про п'ять кінокартин, які, маючи беззаперечну художню вартість, ще й слугують непоганими гідами.

Одразу зауважимо, що ми не розглядали альманахів короткометражок із серії «... я люблю тебе», адже, при всій повазі до авторів подібних стрічок, створювали їх із відверто рекламною метою – пропіарити те чи те місто. Та й історії, розказані в новелах – універсальні, тож самі локації не мали особливого значення. У своїй же добірці ми постаралися зібрати тільки ті фільми, дія яких навряд чи могла б відбутися в інших містах. Отож досить балакати, нумо дивитись і подорожувати.

«Небо над Берліном», 1987, режисер Вім Вендерс

Ангели, котрі літають над німецькою столицею, розділеною стіною, в чорно-білому об'єктиві геніального оператора Анрі Алекана. Вони заздрять простим смертним, адже ті можуть кохати, страждати і вмирати... Після перегляду цього шедевра асоціативний ряд, напевно, зрушиться в голові, і Берлін перестане ототожнюватися тільки з пивними річками, неформалами і війною. За дві години екранного часу один з головних режисерів Німеччини Вім Вендерс створює унікальний і неповторний світ, який тягнеться від Бранденбурзьких воріт і Колони перемоги до околиць. Глядач бачить не просто мегаполіс, а трагічної долі місто, яке через камеру намагається довести, що воно не винне у всіх жахах нацизму і мілітаризму і що воно таке ж живе і смертне, як його мешканці. У «Небі над Берліном» мало натяків про війну, але вона і її наслідки відчуваються в кожнім кадрі, хоча спочатку може здатися, що перед нами лише фентезі-мелодрама. Дивитися картину Вендерса варто максимально розслабленим, помічаючи не тільки пам'ятки і впізнавані об'єкти німецької столиці, а й віддаючись своїй уяві. Адже стрічку побудовано на символах. Приміром, стіна, котра розділяє Захід і Схід, це така сама перешкода, як і небо, що розділяє ангелів і людей. Таких деталей у фільмі безліч, він узагалі складається з них. Монохромного зображення досягнуто не кольорокорекцією чи спеціальними ефектами, а завдяки бабусиній панчосі, яку оператор надягнув на об'єктив камери. Що не кажи, а Вендерс та Алекан – справжні фантазери і чарівники.

«Місто Бога», 2002, режисер Фернандо Мейреллеш

Це кіно, як і перше з нашої добірки, теж ламає усталені стереотипи, тільки в інший бік. Адже, хоч дія і відбувається в мальовничому Ріо-де-Жанейро, ми практично не побачимо нічого з того, чим манить це місто – ані дивовижної природи з океаном, ані розслаблюючої Копакабани, ані спокусливих красунь і вуличного футболу. Зате в кадрі буде багато крові та жорстокості на тлі найбільш небезпечного місця на землі – нетрів і фавел Ріо. Жива камера, нервовий монтаж та природні декорації занурюють глядача в атмосферу похмурої кримінальної драми з життя реального району Сідаде-де-Деуш, названого в народі Містом Бога. Подейкують, що творців картини консультували місцеві бандити, тому все, що відбувається в ній, таке достовірне і переконливе. За словами Фернандо Мейреллеша, «погані хлопці» часом не просто підказували, а навіть в ультимативній формі, демонструючи зброю, наказували, що і як треба знімати. Напевно, тому режисер, який отримав за фільм багато нагород, згодом зізнався, що якби він від початку знав, якими будуть зйомки, то відмовився б від проекту ще на ранній стадії. Утім, «Місто Бога» стало значущим явищем не тільки в кінематографі, а і в бразильському житті загалом. Після виходу картини уряд і влада Ріо нарешті припинили заплющувати очі на злочинність і почали розв’язувати проблеми району – було створено спеціальний комітет при місцевому муніципалітеті. Завдяки його діяльності сьогодні Сідаде-де-Деуш уже не такий страхітливий і криміногенна ситуація там реально поліпшується.

«Римські канікули», 1953, режисер Вільям Вайлер

Класичний шедевр шістдесятирічної давнини, який, може, вже й задивилися до дірок, та від цього ані він, ані чарівна Одрі Гепберн, ані Рим гіршими не стали. Навіть сьогодні ця чорно-біла романтична мелодрама сприймається яскравою і кольоровою, адже саме таким і є Вічне місто, п'янке і для своїх жителів і для численних туристів. Що цікаво, картина починається зі слів: «Усі сцени було відзнято на міській натурі». У кадрі – знамениті Колізей, Іспанські сходи, а також об'єкти, прославлені саме «Канікулами» – вулиця Віа Маргутта з будинком під номером 51, де наприкінці 50-х оселиться Федеріко Фелліні, перукарня біля фонтану Треві, галерея «Палаццо», «Вуста правди» та інші. У наші дні можна навіть замовити тематичну екскурсію по Риму буквально «слідами героїв», в яку, до речі, обов'язково входить поїздка на старому моторолері, точнісінько, як у фільмі.

«Труднощі перекладу», 2003, режисер Софія Коппола

Свій другий повнометражний фільм донька великого Френсіса Форда Копполи, корінна американка Софія Коппола вирішила знімати на іншому кінці світу – в японському Токіо, а точніше в одному з численних готелів та прилеглих до нього кварталах. За сюжетом саме там знайомляться молода героїня-випускниця коледжу та актор, який переживає кризу середнього віку. Така нехитра історія зовсім не відгонить банальщиною – кіно атмосферне. А безкінечне очікування в безликих готелях, яке й сама Софія переживала в дитинстві, поки батько знімав фільми, передано так, що десь у глибині душі щось стискається. Його величність місто розкривається перед глядачем тим, що воно, з одного боку, є зрозумілим і сучасним мегаполісом, а з іншого, Схід усе ж річ тонка. Героїв вибиває з колії все: незвичний часовий пояс, ієрогліфи, незнайома мова, натовпи «на роботу-з роботи», екзотична їжа та азійський колорит загалом. Цей неквапливий і приємний фільм потрібно переглядати не тільки перед поїздкою до Японії, але і в такі моменти, коли рухатися далі своєї кімнати не хочеться, а в житті настав якийсь дивний момент.

«Мангеттен», 1979, режисер Вуді Аллен

Не включити в добірку улюбленця нашої редакції ми просто не могли. І нехай останніми роками Вуді Аллен поневіряється світом і знімає у багатьох столицях, головна його «муза» – не Пенелопа Крус, не Скарлетт Йоганссон і навіть не Даян Кітон. Невтомного трудівника від кіно завжди найбільше надихав Нью-Йорк. Сюжету «Мангеттена» можна і не переказувати, адже досить того факту, що його вигадав Вуді Аллен, однак про зйомку сказати слід. Так міг зняти тільки корінний житель і патріот. Жваві вулиці, скляні хмарочоси, балачки в барах і кав’ярнях, міські божевільні та звук електрички, яка завжди десь поруч – кожен кадр картини наповнений неперевершеним гумором і чарівністю, притаманними Вуді Аллену. Цей фільм – прижиттєвий пам'ятник як режисерові, так і дивовижному Нью-Йорку.

Вам це буде цікаво:
Ми там були: Батумі
Особисті враження від мандрівок ми публікуємо в рубриці «Ми там були». Сьогодні розміщуємо пост із соцмереж нашого головного редактора Дарії Карякіної, де вона ділиться враженнями про 5-денний відпочинок у грузинському Батумі. Ану ж і ви захочете відчути свої емоції від відвідування цього міста!
Хаапсалу: естонський настрій
Ми знаємо Естонію як батьківщину Skype і самобутніх страв на кшталт молочного супу з овочами, ми дивуємось відсутності майбутнього часу в національній мові. А сьогодні розглянемо крихітку-країну більш предметно, заскочивши в «осиновий гай» – місто Хаапсалу, столицю Ляенеського повіту держави.
Найяскравіші міста Хорватії: Так відпочивають аристократи
Хорватію називають перлиною Адріатичного узбережжя. Ця країна розташована на півдні Центральної Європи і віднедавна стала членом Євросоюзу. Зараз її красоти часто відвідують – щороку тут бувають понад 10 мільйонів туристів. А це більш ніж населення самої країни. Що ж так приваблює сюди мандрівників?
Піша прогулянка Аахеном
Побувати у трьох країнах за один день – реально, якщо ви потрапили в Аахен. Розташоване між Німеччиною, Бельгією і Голландією невелике студентське місто увібрало риси середньовічної культури, що відбилася в його вражаючій архітектурі. Олена Буравцова побувала в цьому місті, яке полонило її серце своїми дивовижними пам’ятниками...
Знай наших: Анатолій Кокуш
Кіно – либонь, найбільш «технічний» вид мистецтва, котрий придумало людство. Скільки б таланту, фантазії і енергії не було у творців будь-якого фільму, практично всі стадії виробництва так чи інакше спираються на техніку, без якої ідеї так і залишаться всього лиш ідеями.
Листівки з Болгарії
Озброївшись закордонним паспортом та гарним настроєм, вирушайте на травневі свята у так зване «ближнє зарубіжжя» - Болгарія - саме та країна, де старовинна архітектура вдало поєднується із розслабляючим морським бризом. Не вірите? А от OUTLOOK впевнений, що Павло Хоменський через свої світлини зможе вас переконати! Яскрава, по-своєму велична Софія - це must see цими святами! Гайда з нами!
З ківі не пропустять. Митні заборони на вивезення
Туристи з очима, повними сліз від того, що з їхніх валіз витрусили статуетки, черепашки та інші придбані на згадку сувеніри, – явище на митниці звичайне. Щоби вашу мандрівку не затьмарило подібне, OUTLOOK пропонує ознайомитися з добіркою дивних інколи предметів, заборонених до вивезення у різних країнах.
Гайдусобосло: скупатися в золоті
Місцеві мешканці, певно, знали, що роблять, коли вирішили залити гектари своєї землі водою з дивним кольором і запахом. Сьогодні ж Гайдусобосло купає в «киплячому золоті» мільйони відпочивальників, заробляючи на цьому золото справжнє.
Листівки з Тбілісі
Місто, що не залишає байдужим - Тбілісі у об‘єктиві талановитого фотографа Павла Хоменського на сторінках видання theoutlook.com.ua. Переглядаючи світлини, ви здійснете оглядову екскурсію однією з наймальовничіших столиць світу. У Тбілісі на вулицях з відкритих вікон пахне хачапурі, з ресторанів лунає чоловічій багатоголосий спів, сучасні будівлі з майбутнього чудово вписуються в старовинні пейзажі. Колорит, одним словом, який не оминеш! Насолодіться фото, відкрийте розклад авіарейсів на травень і сміливо купіть квиток для весняної подорожі в місто, де вам завжди раді місцеві, зробіть сотні чудових фото, і, можливо, наступного разу листівки з Тбілісі ми опублікуємо у вашому виконанні!
Листівки з Батумі
Молодий український письменник Павло Хоменский побував в місті, що втопає в зелені і блищить яскравими вогням - Батумі, яке самі місцеві жителі називають містом любові. Тут пальми, кипариси, магнолії, олеандри, бамбук, лавр, апельсинові дерева, туя і самшит пахнуть на кожному кроці і так і кличуть поспостерігати за романтичною картиною відплиття кораблів з гаваней. І сьогодні автор ділиться з вами своїми листівками з цього дивного міста, пронизаного шумом моря і смаком ароматного вина.
США очима Богдана Янчева
Контекстний менеджер Богдан Янчев здійснив тривалу подорож у США. Він провів там близько півроку і не просто побував у найбільших містах, таких як Маямі, Нью-Йорк, Вашингтон, але й попрацював на різних роботах, завів чимало знайомств із місцевими і відвідав місця, про які звичайні туристи нічого не знають. Після повернення він розповів нам про свої найяскравіші враження.
Нормандія очима Корнія Грицюка: яблука, молоко та океан
Для багатьох туристів Франція – це в основному Париж із довжелезною чергою на Ейфелеву вежу, Лувр та околиці з їхнім королівським шиком або курорти Середземного моря. А ось Корній Грицюк, мандруючи цією країною, вирішив податися на північ – у Нормандію! Для наших читачів він підготував цикл подорожніх нотаток про поїздку до Атлантичного океану і почне свою розповідь із вражень від містечка Довіля!
Саламанка: жабка для мандрівника
Іспанія щедра на міста, які вражають своєю архітектурою. Однак є серед них особливі: ті, в яких пам'ятники давнини і повсякдення сучасників нерозривно взаємопов'язані, тож місто немов живе у двох світах. Сьогодні OUTLOOK пропонує вам насолодитися одним з них – Саламанкою – містом, де жабка приносить удачу не тільки мандрівникам.
Міста у скелях: іспанське видання
Збудувати поселення на рівнині – чи велика премудрість? Зовсім інша справа, коли місцевість норовлива і непоступлива, хоч і складається всуціль із уступів й узвиш. Люди століттями намагалися перемогти рельєф і сказати своє слово в гірському містобудуванні. Та лише ті, кому вдалося знайти із Землею спільну мову, змогли створити справжні романи в камені. Зібрання творів іспанських авторів вражає різноманіттям і красою – і сьогодні OUTLOOK пропонує вам пробігтися по сторінках дбайливо збереженої Філіпом VI бібліотеки.
У Йорданію до моря. Місто-курорт Акаба
Дев’ять місяців на рік в Акабі чудова погода. Це час для вітрильного спорту, снорклінгу, водних лиж, дайвінгу чи сонячних ванн. Мандрівники, що приїжджають у це південне місто з півночі, кажуть, що Акаба подібна до ковтка свіжого повітря, дуже бажаного після гарячих вітрів, котрі віють серед рожевих пісків Йорданії.
Таємниці Пабло Пікассо будуть розкриті
Почавши цю весну з низки гучних прем'єр, ВОЛЯ продовжує дивувати своїх абонентів. Цього разу компанія-провайдер представила своїм абонентам прем’єру другого сезону серіалу «Геній» від каналу National Geographic.
Кіно по-нігерійськи
Більшості людей Нігерія відома як країна з величезними запасами нафти і перманентними економічними і політичними проблемами. При цьому мало хто за межами Африки знає про потужну кіноіндустрію в цій державі, розмах і оборот якої вражають. Ми з головою пішли в цю тему і спробували зрозуміти, що таке «Ноллівуд»?
Засніжені вершини. Найкращі зимові курорти
З настанням холодних сезонів важливо не тільки кутатися у светри з оленями, пити какао і в черговий раз переглядати різдвяні комедії. Спорт ще ніхто не скасовував, тому Outlook розповідає про п’ять чудових гірськолижних курортів, де можна добряче збадьоритися і вилізти із зимової сплячки.
ЕКСКЛЮЗИВНЕ ІНТЕРВ’Ю з режисером Дороном Пазом
OUTLOOK вдалося поспілкуватися з ізраїльським режисером Дороном Пазом, котрий представив у Києві свою нову роботу «Єрусалим». Про спосіб пошуку натхнення через заголовки в журнальних статтях, перспективу кінематографу загалом і про причини вельми стриманого ставлення до критиків читайте далі у матеріалі!
Ми там були: Ле-Ман – недоторканий шарм старої Франції
Антон Сак (Anton Sak) переїхав до Франції, щоб отримати вищу освіту. Уже кілька років він студент хімічного факультету Леманського університету (Le Mans Université). Сьогодні розповідає нам про Ле-Ман – чарівне старовинне французьке місто зі своїм особливим колоритом. Воно мало відоме туристам, проте відвідування його – цікава точка у маршруті затятого мандрівника.
Закрити
Outlook facebook page