RU  UK  EN
Статті  >  Уяви  >  Хто як танцює?

Хто як танцює?

Що найкраще характеризує будь-яку націю без зайвих слів і довгих пояснень? Звичайно ж, танці! Адже саме століттями відточені рухи можуть розповісти іноземцеві про інші народи набагато більше, ніж підручники з історії. Якщо уважно придивитися і відчути, як танцюють у різних країнах, то менталітет народів стане набагато зрозумілішим. І це не тільки слова.

 Уже не раз було доведено, що мова тіла – реальне продовження думок і почуттів людини, і вона розповідає навіть про те, що сидить глибоко в підсвідомості. Ми вирішили розповісти про деякі народні танці, які особливо нас вразили. Тому, плануючи подорож, але не володіючи мовою і не знаючи традицій, можете сміливо починати з рухів, зайвими такі знання точно не будуть.

Танець з парасолькою, Японія

Насправді витончені та граційні рухи не мають жодного відношення ані до гейш, ані до еротики, як помилково прийнято вважати. Так само це і не варіація знаменитого танцю з віялом. Спробуємо розібратися. «Higasa Odori» – старовинний ритуал японського привітального етикету. Тендітні дівчата з парасольками при дворі зазвичай зустрічали посланців і дорогих гостей з інших держав. Особливо така церемонія подобалася китайцям. Залежно від того, хто завітав у гості, виконання танцю було різним. Через роки рухи вийшли за межі палаців, і японки стали тішити красою і простих людей, танцюючи на міських площах на початку весни. Сьогодні «Higasa Odori» – найважливіший культурний атрибут Країни вранішнього сонця, котрий цінується як надбання історії та оберігається відповідно до традицій.

Капоейра, Бразилія

Попри те, що бразильці переважно досить миролюбні та романтичні, іноді їхній надмірний темперамент вимагає виходу. Напевно, тому вони і вигадали капоейру – бойове мистецтво з елементами танцю, яке завдяки яскравому видовищу здобуло популярність у всьому світі. Перші відомості про танцюристів-бійців з'явилися ще в 16 столітті. За цей час танець, який має африканське коріння, адже саме раби звідти привезли його до Бразилії, не раз був як під забороною, так і всіляко підтримувався на державному рівні. Сьогодні капоейра – так само бренд, як і бразильські футболісти чи тамтешня кава. Він став інтернаціональним і використовується в масовій культурі, де тільки можна, починаючи від фільмів з Марком Докаскосом і закінчуючи відеоіграми.

Сквер-данс, США

Витоки цього танцю, визнаного в багатьох штатах Північної Америки офіційним, виходять з 19 століття. Остаточно ж він оформився у 20-му, коли ідеально злився з музикою кантрі. Важливою вважається швидкість композиції. Оптимальною є кількість ударів на хвилину 120-128, тоді танцюристи здійснюють один крок за один такт. Увібравши в себе елементи в основному з ірландських та інших британських танців, сквер-данс важко сплутати з чимось іншим: чотири пари обов'язково створюють квадрат і дотримуються його весь час. Якогось обов'язкового одягу танець не вимагає, але жінки все-таки воліють кружляти в сукнях, а чоловіки – в ковбойках і чоботях, віддаючи шану країні, яка подарувала світові цей стиль.

Лезгинка, країни Кавказу

Справжня візитка практично всіх народів Кавказу. Стрімкий та емоційний танець разом з національною музикою передає стан багатої душі горців. Історія лезгинки вельми довга, і сьогодні достеменно не відомо, хто саме і коли продемонстрував її першим. Цій одвічній суперечці, що триває століттями між кавказькими етносами, навряд чи колись буде покладено край. Напевно, це і добре, адже у всіх є мотивація виконувати лезгинку дедалі краще, щоб потім заявити: «Ми так добре танцюємо, бо наш народ її придумав». Для тих, хто не в курсі: чоловічі рухи імітують орла, а жіночі – лебедя. Їх важливо правильно трактувати, щоб не образити вразливих кавказців.

Сенегальський сабар

Африканський танець, який отримав свою назву на честь знаменитого барабана, зазвичай потрапляє в рейтинги «найсексуальніших» і «розкутих». Під час рухів задіяно практично всі частини людського тіла, що неймовірно електризує атмосферу навколо. Одна з головних принад Дакара – сабар-вечірки, коли цілі квартали від заходу до світанку танцюють у своє задоволення, забуваючи про всі проблеми і справи. Кажуть, що 21 сторіччя може стати саме століттям цього танцю, оскільки, відносно недавно відкрившись світові (наприкінці 20 сторіччя), він уже став неймовірно популярним у всіх куточках нашої планети.

Полька, Чехія

Усупереч усталеному стереотипу, цей популярний європейський танець придумали не в Польщі, а на землях Богемії – історичній чеській території, в середині 19 століття. Взагалі, через свою етимологію полька неправильно трактується, коли кажуть, що слово походить від pulka, що означає «половинний крок», і плутається зі шведськими танцями «польска». Практично відразу після своєї появи танець поширився у багатьох європейських країнах, де його по-своєму адаптували, однак на різних конкурсах і фестивалях еталоном все ж вважається чеський варіант.

Вам це буде цікаво:
Смачна Японія: скуштувати країну на зуб
Морозиво зі смаком конини, мариновані комахи, риба зі смертельною отрутою – японській кухні є чим дивувати, вражати й шокувати. І чесно кажучи, перелік цих страв не завжды сприяє апетитові. Але ми не женемося за екзотикою. Істинний гастротуризм – це спроба збагнути менталітет і відчути національний колорит через традиційну кухню, а не покуштувати найбільш екстравагантних наїдків. Насправді в національних стравах зосередилася часточка душі народу, його історії і культури.
Живий танець. Полька
Цей танець не має жодного відношення до Польщі. У цьому життєрадісному і пустотливому темпі крутиться вся Європа і Америка, лише скромно додаючи до слова «полька» своє географічне розташування. Наприклад, фінська, андіжонська або навіть мексиканська. Саме з цієї хореографії починають діти, її ж вважають «вищим класом», який під силу лише витривалим танцюристам з міцним вестибулярним апаратом.
Мандалотерапія
Вчора я створила Всесвіт. Узяла трохи гороху, рису, гречки, пшона, зерен чорного, білого перцю і кардамону. Прихопила по жмені кави та анісу. Потім у всього цього з'явився центр. Він розростався, заспокоюючи мої думки. Коли ж останнє зернятко лягло в коло, я знову відчула забуту гармонію, крізь шум машин на проспекті почула птахів, повіяло ароматом фіалок, що їх так дбайливо вирощує сусідка в себе на балконі, а спогад про хвостатого Фунтика із п'ятого поверху викликав спалах ніжності до волохатого чудовиська.
Граємо в ашички
Альчики, асики, ашички, кажик, бабки .. У цієї гри багато назв і одна велика любов до неї не одного покоління в Середній Азії. За старими переказами, любив проводити за нею час герой народних казок Ходжа Насредін. Грали в неї султани і купці, прості люди і діти. Для самих маленьких вона була популярною розвагою аж до кінця минулого століття, поки нові технології не витіснили дворові ігри.
12 облич Південної Кореї
Колись висловити своє невдоволення грубістю чи скупістю господарів, а то й звернутися до якось божества з нескромним побажанням корейські селяни мали змогу лише в танці, вдягнувши при цьому маску. Зберігаючи свою анонімність, люди розігрували сцени з життя, плакали і сміялись. А наприкінці вистави доля нагороджувала хороших героїв і карала лиходіїв.
Священні тварини інків
Наш « перуанський цикл» продовжується розповіддю про найбільш шанованих тварин у Перу. Вони – як зв'язок піж сьогоднішнім і минулим, грають важливу роль у житті цього народу.
Замість візка – човен: знамениті плавучі ринки
Магазини, супермаркети, ринки – всі ці місця невід’ємна частина життя будь-якої людини на нашій планеті. Здавалося б, що в них незвичайного – кругом усе схоже, хіба що товари і ціни різняться в залежності від країни чи міста. Насправді все не зовсім так – до деяких базарів слід діставатися вплав… Про них ми і розповімо.
Йодль – музика австрійських гір
Три роки тому в Австрії з'явився незвичайний маршрут, його вибирають любителі вокального стилю йодлем. Бредуть туристи долиною Циллерталь, широка стежина звужується, відкриваючи шлях тільки для найзавзятіших, і звивиста доріжка веде вгору. Зазирають мандрівники до хижки, яка має форму дзвіночка, обходять стороною найбільший ріг, прямуючи туди, де альпійські пастухи вели неквапливі музичні бесіди зі своїм стадом.
Баджо: морський народ Південно-Східної Азії
Нечисленні народи завжди цікавили вчених і художників, котрі шукали в їхньому способі життя натхнення для своєї творчості. Один із найпопулярніших етносів сьогодні - баджо, морські цигани, котрих формально можна співвіднести з Малайзією.
У Посольстві Німеччини презентували німецький переклад книги «Мистецтво Майдану»
У Посольстві Німеччини в Києві пройшла презентація німецького перекладу книги культуролога Наталії Мусієнко «Мистецтво Майдану». Урочисту подію відвідали Міністр культури України Євген Ніщук, Надзвичайний і Повноважний Посол Німеччини в Україні Ернст Райхель, автор книги Наталія Мусієнко, українські культурні діячі, громадськість, ЗМІ.
Життя амішів: щастя у простих речах
Коли вперше про них чуєш, не віриш власним вухам, коли вперше бачиш – очам. У їхніх паспортах немає фотографій, вони не платять податки, не служать в армії, носять просту одежу, їздять на кінних візках, обходяться без благ цивілізації і, звісно, готують найсмачнішу їжу в Америці. Заінтриговані? Знайомтесь: аміші – люди, що живуть поза часом.
У Києві стартували Дні культури Кувейту
У Києві 5 лютого стартували Дні культури Кувейту, присвячені 25-річчю встановлення дипломатичних відносин між нашими країнами. Всі заходи пройдуть за підтримки Посольства Кувейту в Україні та особисто Надзвичайного і Повноважного Посла Пана Рашида Хаммада Аль-Адвані.
У Києві пройдуть Дні кувейтської культури
У столиці України з 5 по 7 лютого відбудуться Дні культури Кувейту, присвячені 25-річчю встановлення дипломатичних відносин між нашими країнами. Всі заходи пройдуть за підтримки Посольства Кувейту в Україні та особисто Надзвичайного і Повноважного Посла Пана Рашида Хаммада Аль-Адвані.
Зимові забави Василя та Маланки: карнавал по-українськи
Новий рік в Україні не завжди розпочинався з ялинки, а замість Діда Мороза і Снігуроньки в гості чекали пустунку Маланку і моторного парубка Василя, та й не самих, а з почтом. Усі навіженості сходили з рук: витівки ряджених несли в собі сакральний зміст, продиктований логікою міфу про поєдинок весни і зими. Приймаючи сторону світлих сил, спритні поселяни не забували нагріти руки у вогні вселенської битви.
Ніч перед Різдвом і після
Різдво приходить, накидаючи теплий кожух на плечі. Ввечері воно приносить із собою м’яке світло першої вечірньої зірки, а зранку будить білим, але теплим сонцем. Якби про відчуття Різдва хтось запитав у бабці моєї прабабці, то, гадаю, її слова були б ідентичні моїм. Бо разом із мисочкою куті із рук у руки українські покоління передають і свої традиції.
Глінтвейн: зігріваємось правильно
Вітамінчики, загартовування, правильний режим дня... Це все добре і корисно, особливо в холоди, ось тільки іноді треба себе і побалувати й одночасно убезпечити від мікробів і застуди. У такий час найкращий засіб – глінтвейн.
Ескімоські іглу. Що нам варто із снігу дім збудувати!
Крихітка-син до батька прийшов і пропонує втекти від мами і бабусі на Північний полюс? Тільки не треба трагічних промов про люті морози, суцільну темряву полярної ночі і голодних білих ведмедів! Змовницьки підморгніть сміливцю й запропонуйте справжню чоловічу справу – навчитися будувати іглу для ночівлі в краю вічної мерзлоти під час зимових канікул.
ВІДЕО: Скло зі святого міста
Завдяки Посольству Палестини в Україні OUTLOOK пощастило побувати в цій дивовижній країні і познайомитися з її традиційними ремеслами. Сьогодні розповімо вам про технології виготовлення виробів зі скла ... Палестинський Хеврон відомий як місто трьох релігій і трьох цивілізацій, справжнє місце сили. Напевно, тому доля так розпорядилася, що саме там з'явилося скло, яке хоч і здається крихким, однак насправді є віковим, як і сам Хеврон.
Тут пахне Різдвом
Різдво – одне з найкрасивіших і улюблених свят в Європі й готуються до нього задовго і ґрунтовно! Різдвяні базари, вкриті яскравими гірляндами, новорічними іграшками і блискучою мішурою створюють святкову атмосферу урочистості. Цією вражаючою красою пощастило помилуватися фотографу Роману Маткову, і сьогодні через фото-добірку він ділиться передсвятковим настроєм з читачами Outlook!
В рамках проекту Diplomatic Greetings дружина Посла Пакистану познайомила українок з мистецтвом розпису по тканині
Дружина Надзвичайного і Повноважного Посла Пакистану в Україні Сіма Аттар приєдналася до культурно-освітнього проекту OUTLOOK і ГДІП Diplomatic Greetings і провела незвичайний майстер-клас з виготовлення шалей, сумочок і декорування подушок.
Закрити
Outlook facebook page