RU  UK  EN
Статті  >  Насолодись  >  Історія створення фільма "Нескінченна історія!

Історія створення фільма "Нескінченна історія!

Фантастична повість про хлопчика Бастіана, який викрав книгу з амулетом на обкладинці, і пригоди хороброго Атрейу – «Нескінченна історія» по праву вважається культовою. Ця кінокласика знята 1984 року, до комп’ютерної графіки, до віртуальних студій, до намальованих на екрані чудес. І мало хто знає, що являв собою зворотний бік цієї стрічки.

А там – і справжні болота з комахами, і некеровані равлики з моторчиками, і актори, які махають волохатими лапами вервольфа. Якщо поставити «Історію» в один ряд із сучасними «Хроніками Нарнії», то режисерові першої, Вольфгангу Петерсену, довелося виконувати буквально ювелірну роботу зазубреною столовою ложкою. Заняття не лише «нескінченне», а й «нескінченно складне».

У 80-ті спецефекти народжувалися за принципом очманілих ручок, із замовлених, а часом і просто підручних матеріалів. Тож усіх казкових персонажів «Нескінченної історії» можна було помацати руками. Власне, доторкнутися до багатьох із них цілком реально і зараз. У музеї Bavaria Film Studios можна запросто піднятися на шию епічному літаючому дракону Фалькору (вражаюча 15-метрова конструкція з каркасом із авіаційної сталі). Сил на її виготовлення витратили неміряно: тулуб ляльки було вкрито 10 тисячами лусочок і обклеєно центнером ангорської вовни рожевого кольору. Одна тільки миловидна собача морда важить під сотню кілограмів, а всього у цього саморобного велетня 16 рухомих деталей, які управлялися 36 снастями.

Створення кам’яного гіганта Скелеїда супроводжувалося не меншим розмахом – було виготовлено цілих три моделі, найпростіша з яких, навіть у сидячому положенні, досягала висоти 1,6 метра. Друга – персонаж верхи на своєму кам’яному велосипеді – важила добрий центнер. При цьому у нього могли рухатися тільки очі та ноги, а от сам транспортний засіб був цілком їздовим – виручив вбудований електромотор. Втім, механізми і ляльки були не скрізь. В епізоді, де кам’яний чоловік злазить з веломобіля, не впоралися без допомоги актора. Для цього створили неймовірно важкий і жаркий гумовий костюм, у якому просто дихати і рухатися вже було досягненням. Підтверджує це той факт, що одного разу «дублер» Скелеїда спіткнувся, впав навзнаки і... без допомоги колег не зміг піднятися.

За аналогією до велосипеду функціонуючий мотор було вбудовано і в равлика, і це незважаючи на те, що додатково ним управляли сім ляльководів. Щоправда, навіть такого контролю виявилося недостатньо, і якось під час зйомок равлик на великій швидкості злетів з рейок, ледь не покалічивши актора, який сидів на ньому. Втішає те, що цей гонщик використовувався на майданчику фільму всього три дні і обійшлося без жертв.

Сонний кажан в реальності був понад 2 метри довжиною. Для того щоб він «ожив» у кадрі, двоє ляльководів накачували хутро, імітуючи дихання, а ще один управляв ніздрями і повіками.

Гігантську 15-метрову черепаху Морлу в повний розмір не виготовляли. Замість цього окремо створили рухому мордочку і панцир із замаскованого водного атракціону. Незважаючи на всі хитрощі, 12-річному Атрейу в епізоді все одно довелося б падати з великої висоти. Дитину зрештою забрали з кадру і задіяли єдиного у світі професійного каскадера з комплекцією підлітка.

У ролі величезного вовка-перевертня Гморка спочатку хотіли використати датського дога. Однак, примірявши на собаку грим, довелося визнати, що вона навіть у камуфляжі не схожа на персонажа. У результаті ситуацію знову врятувала лялька, з рухомими очима, губами, носом і навіть язиком. Сцену ж, де монстр женеться за Атрейу, вирішили знімати від особи переслідувача: для цього на платформу поклали актора з надітими волохатими лапами, який активно розмахував ними в повітрі. Ось такі елементарні «шви» на вивороті, здавалося б, реалістичної погоні.

Та найбільше труднощів виникло з казковими декораціями, у тому числі з Вежею зі слонової кістки, де мешкала Імператриця Фантазії. Модель вийшла, що не кажи, вражаючою, однак яскрава лампа, якою вона підсвічувалася зсередини, і аномальна спека того літа не пішли їй на користь... Башта помітно підплавилась прямо на майданчику.

Окремо варто розповісти про створення Боліт Суму. Режисер вирішив не мудрувати, і з найближчих територій осушувальних робіт завезли кілька вантажівок звичайної багнюки. Не врахували тільки однієї дрібниці: в натуральному місиві причаїлися зовсім не бутафорські личинки. Через спеку та палючі софіти на знімальному майданчику розплодилися полчища комарів і мошкари – робота перетворилась на тортури. У результаті справді «сумну» «жижу» довелося терміново вивозити і замінювати на штучну, а фахівці ще два дні витравлювали комах.

Думаю, усі пам’ятають найтрагічніший епізод, коли вірний товариш Атрейу, кінь Артакс, падає духом і приречено тоне у прірві... Та де там! У реальності кінь не збирався здаватися й наполегливо вилазив із резервуара з багном. Промучившись з ним два тижні, дресирувальник був змушений виписати іншу тварину. І знову конфуз – привезли не білого, а буланого скакуна. Довелося перефарбовувати.

Наостанок варто сказати, що, пройшовши через усі дев’ять кіл знімального процесу, перед творцями раптом намалювався десятий – несхвалення письменника. Міхаель Енде, автор однойменного роману, був вкрай розчарований фільмом і навіть вимагав припинити зйомку. Мовляв, за книгою хлопчик Бастіан мав страждати від зайвої ваги, Імператриця – бути сніжно-білою блондинкою, а Атрейу – мати зелену шкіру і синє волосся. Енді навіть подав до суду, та, на щастя кіноманів, програв, і «Нескінченна історія» таки побачила світ.

Вам це буде цікаво:
Ручна робота: персидські килими
У ті часи, коли перським воїнам не було рівних, а їхній силі підкорилися Римська імперія та Аравійський півострів, з-під пальців майстринь народу-переможця вийшов перший шедевр. «Весняний килим» став найдорожчим в історії людства. Він символізував владу і міць персів, а його краса оповідала про божественне походження царя Хосрова І.
Мікеланджело Антоніоні – співець пустелі людських душ
Непростий духовний світ людей ХХ століття став вдячною темою для багатьох кінематографістів, але особливе місце в її розробці належить Антоніоні. Режисер здобув світову славу фільмами, що зобразили внутрішній світ сучасника, його самотність, некомунікабельність (слово, що стало ключовим для творчості майстра).
Куди сходити? П’ять найцікавіших музеїв сучасного мистецтва Європи
Франсуаза Барб-Галль вчить, як розмовляти з дітьми про мистецтво. Вона у своїх книгах наводить приклади, навчає бачити те, що не бачать інші. Помічати деталі і забувати про ярлики. Але варто визнати, що серед дорослих вкрай мало людей, котрі можуть похизуватися знаннями у цій сфері.
Мандалотерапія
Вчора я створила Всесвіт. Узяла трохи гороху, рису, гречки, пшона, зерен чорного, білого перцю і кардамону. Прихопила по жмені кави та анісу. Потім у всього цього з'явився центр. Він розростався, заспокоюючи мої думки. Коли ж останнє зернятко лягло в коло, я знову відчула забуту гармонію, крізь шум машин на проспекті почула птахів...
БагатоМЕТРОва краса
Жителі великих міст чи не щодня користуються метрополітеном. На жаль, у стрімкому ритмі сучасного життя мало хто може дозволити собі насолоджуватись дизайном підземок. OUTLOOK не навчився зупиняти час, однак ми змогли підібрати для вас п'ятнадцять найдивовижніших станцій з усього світу.
Дивовижний світ Патрика Догерті
Ленд-арт – це не просто ландшафтний дизайн, а цілий напрямок у мистецтві, котре в XXI столітті, коли про «зелені технології» та навколишнє середовище не говорить тільки лінивий, вважається одним із найважливіших. Імена зірок цього виду діяльності вже постійно згадуються кураторами, критиками і поціновувачами, і особливо серед них вирізняється Патрик Догерті.
Дім, який побудував…
«Халабуди» на деревах, землянки, схованки – що ми тільки не будували в дитинстві. На жаль, коли дорослішаєш, фантазія втрачається, і більшість із нас тепер живе в незручних сірих «коробках». Однак є люди, які самостійно створили житло своєї мрії.
Леніну й не снилося... Вражаючі мавзолеї
Великі й не дуже світу цього змушують голосно говорити про себе не тільки за життя, але й після смерті. А як, власне, можна промовчати, дивлячись на помпезну усипальню того чи іншого діяча, навіть не беручи до уваги єгипетські піраміди. Outlook переконався в тому, що мавзолей Володимира Ілліча на Красній площі – досить скромний притулок на відміну від...
Посидимо? Частина друга
Не так давно ми вже писали про незвичайні лавочки, які можна побачити на вулицях різних міст. В один матеріал не вдалося «вмістити» всі об’єкти, які нам сподобалися, тому сьогодні – друга частина огляду. Почнемо із французького дизайнера Пабло Рейносо. Уже кілька років він подорожує країнами і залишає за собою «сліди». Ми вибрали дві найцікавіші його роботи.
Посол Елена Летісія Тереса Мікусінскі провела дипломатичний прийом, почесним гостем став всесвітньо відомий аргентинський співак Хіронімо Рауч
Колонна зала КМДА 11 червня приймала гостей Посольства Аргентинської Республіки в Україні з нагоди національного свята. Надзвичайні та Повноважні Посли, представники уряду та державних органів, партнери посольства, бізнес спільнота та ЗМІ вишикувалися у довгу чергу, аби привітати очільницю іноземної дипломатичної установи та висловити свої вітання дружній Аргентині.
Посидимо?
Гуляючи київською Пейзажною алеєю, завжди помічаєш дивовижні лавки, створені українськими майстрами. Моя улюблена – з пледом і подушкою, адже вона здається затишною навіть у негоду. Сидячи на ній, я згадав картину з дитинства: бабусі виносять з дому довгу дошку, кладуть її одним кінцем на пеньок, іншим – на перила під’їзду, і виходить лавочка. Чим не дизайнерське диво?
Мистецтво топіарію
Коли я, ще маленька дівчинка, вперше провела рукою по стрижених кущах, мою долоню дряпнули гострі краї гілок, а в ніс вдарив стійкий аромат туї. Зачарована, я довго не могла відірвати погляд від конусів, куль і квадратів, що оточили мене у парку невеличкого курортного містечка. Мені здавалося, нібито я потрапила в казку і серед листя неодмінно розгледжу усмішку Чеширського Кота.
Усім потрібні гроші. Валюти світу
Називають їх скрізь по-різному, проте люблять, напевно, однаково. Ми говоримо, звісно ж, про гроші, а точніше про їхні «другі імена». Адже крім офіційної, у кожної валюти є своя, народна назва, яке не так відома, але дійсно заслуговує на увагу!
Знай наших: Анатолій Кокуш
Кіно – либонь, найбільш «технічний» вид мистецтва, котрий придумало людство. Скільки б таланту, фантазії і енергії не було у творців будь-якого фільму, практично всі стадії виробництва так чи інакше спираються на техніку, без якої ідеї так і залишаться всього лиш ідеями.
Книжковий Арсенал 2019: іноземні гості
IX Міжнародний фестиваль «Книжковий Арсенал» завершився, а ми пропонуємо вам ще пролонгувати відчуття ейфорії від перебування в книжковій «оазі» у центрі столиці України. Наш портал, висвітлюючи дипломатичне життя в Україні, приділить свою увагу огляду цікавих заходів, що відбулися за підтримки іноземних посольств, і спілкуванню із закордонними гостями.
Крок за межу: магічне мистецтво уїчолі
Сліпучі сполохи давнього знання в різнобарвних переливах бісеру і пряжі на мозаїках індіанців уїчолі спрямовують фантазію у безкінечну подорож гілками світового древа. Духовні образи набувають плоті у вигадливих орнаментах, що супроводжують селянина-мексиканця на всіх етапах життєвого шляху.
Біле золото Піднебесної. Китайський фарфор
Цивілізація Стародавнього Китаю однією з перших відкрила для себе кераміку. Встановлено, що вже в II тис. до н.е. температура випалу гончарних виробів, знайдених в долині Хуанхе, наближалася до 1200 ° С. На думку ряду дослідників, винахід порцеляни було продиктовано прагненням знайти заміну нефриту та жадеїту.
Бельгійське мереживо: Вальс тисячі ниток
Дивлячись на фламандські мережива, важко позбутися думки, що дивовижні квіти, спритно вплетені у вінок візерунка, народжені розсипом іскор, що зірвалися з чарівної палички. На зворотному боці краси лишаються труди і дні неприкаяних дівчат, викрадені у життя лабіринтом ажурних петель.
Рисові поля: Злаки неземної краси
- Чи не хочете покуштувати рису? - таким питанням зустрічають гостей в Китаї. А якщо господарі виявляться ще і фермерами, вони можуть запросити вас на незвичайну екскурсію і покажуть шедевр природного мистецтва. Рис, який ми часто вживаємо в їжу, не замислюючись про його естетику, в момент вирощування нагадує ковдру, виткану з різнокольорових клаптиків...
Гід по старині: Европейські блошині ринки
Всупереч поширеній думці, європейські блошині ринки мають небагато спільного з секонд-хендом або звичайними торговельними рядами традиційних речових базарів. По суті, ці місця унікальні тим, що своєрідно відображають дух країни, а по непоказних, на перший погляд, товарах можна прочитати її минуле, відчути настрій епохи.
Закрити
Outlook facebook page