RU  UK  EN
Статті  >  Насолодись  >  Історія створення фільма "Нескінченна історія!

Історія створення фільма "Нескінченна історія!

Фантастична повість про хлопчика Бастіана, який викрав книгу з амулетом на обкладинці, і пригоди хороброго Атрейу – «Нескінченна історія» по праву вважається культовою. Ця кінокласика знята 1984 року, до комп’ютерної графіки, до віртуальних студій, до намальованих на екрані чудес. І мало хто знає, що являв собою зворотний бік цієї стрічки.

А там – і справжні болота з комахами, і некеровані равлики з моторчиками, і актори, які махають волохатими лапами вервольфа. Якщо поставити «Історію» в один ряд із сучасними «Хроніками Нарнії», то режисерові першої, Вольфгангу Петерсену, довелося виконувати буквально ювелірну роботу зазубреною столовою ложкою. Заняття не лише «нескінченне», а й «нескінченно складне».

У 80-ті спецефекти народжувалися за принципом очманілих ручок, із замовлених, а часом і просто підручних матеріалів. Тож усіх казкових персонажів «Нескінченної історії» можна було помацати руками. Власне, доторкнутися до багатьох із них цілком реально і зараз. У музеї Bavaria Film Studios можна запросто піднятися на шию епічному літаючому дракону Фалькору (вражаюча 15-метрова конструкція з каркасом із авіаційної сталі). Сил на її виготовлення витратили неміряно: тулуб ляльки було вкрито 10 тисячами лусочок і обклеєно центнером ангорської вовни рожевого кольору. Одна тільки миловидна собача морда важить під сотню кілограмів, а всього у цього саморобного велетня 16 рухомих деталей, які управлялися 36 снастями.

Створення кам’яного гіганта Скелеїда супроводжувалося не меншим розмахом – було виготовлено цілих три моделі, найпростіша з яких, навіть у сидячому положенні, досягала висоти 1,6 метра. Друга – персонаж верхи на своєму кам’яному велосипеді – важила добрий центнер. При цьому у нього могли рухатися тільки очі та ноги, а от сам транспортний засіб був цілком їздовим – виручив вбудований електромотор. Втім, механізми і ляльки були не скрізь. В епізоді, де кам’яний чоловік злазить з веломобіля, не впоралися без допомоги актора. Для цього створили неймовірно важкий і жаркий гумовий костюм, у якому просто дихати і рухатися вже було досягненням. Підтверджує це той факт, що одного разу «дублер» Скелеїда спіткнувся, впав навзнаки і... без допомоги колег не зміг піднятися.

За аналогією до велосипеду функціонуючий мотор було вбудовано і в равлика, і це незважаючи на те, що додатково ним управляли сім ляльководів. Щоправда, навіть такого контролю виявилося недостатньо, і якось під час зйомок равлик на великій швидкості злетів з рейок, ледь не покалічивши актора, який сидів на ньому. Втішає те, що цей гонщик використовувався на майданчику фільму всього три дні і обійшлося без жертв.

Сонний кажан в реальності був понад 2 метри довжиною. Для того щоб він «ожив» у кадрі, двоє ляльководів накачували хутро, імітуючи дихання, а ще один управляв ніздрями і повіками.

Гігантську 15-метрову черепаху Морлу в повний розмір не виготовляли. Замість цього окремо створили рухому мордочку і панцир із замаскованого водного атракціону. Незважаючи на всі хитрощі, 12-річному Атрейу в епізоді все одно довелося б падати з великої висоти. Дитину зрештою забрали з кадру і задіяли єдиного у світі професійного каскадера з комплекцією підлітка.

У ролі величезного вовка-перевертня Гморка спочатку хотіли використати датського дога. Однак, примірявши на собаку грим, довелося визнати, що вона навіть у камуфляжі не схожа на персонажа. У результаті ситуацію знову врятувала лялька, з рухомими очима, губами, носом і навіть язиком. Сцену ж, де монстр женеться за Атрейу, вирішили знімати від особи переслідувача: для цього на платформу поклали актора з надітими волохатими лапами, який активно розмахував ними в повітрі. Ось такі елементарні «шви» на вивороті, здавалося б, реалістичної погоні.

Та найбільше труднощів виникло з казковими декораціями, у тому числі з Вежею зі слонової кістки, де мешкала Імператриця Фантазії. Модель вийшла, що не кажи, вражаючою, однак яскрава лампа, якою вона підсвічувалася зсередини, і аномальна спека того літа не пішли їй на користь... Башта помітно підплавилась прямо на майданчику.

Окремо варто розповісти про створення Боліт Суму. Режисер вирішив не мудрувати, і з найближчих територій осушувальних робіт завезли кілька вантажівок звичайної багнюки. Не врахували тільки однієї дрібниці: в натуральному місиві причаїлися зовсім не бутафорські личинки. Через спеку та палючі софіти на знімальному майданчику розплодилися полчища комарів і мошкари – робота перетворилась на тортури. У результаті справді «сумну» «жижу» довелося терміново вивозити і замінювати на штучну, а фахівці ще два дні витравлювали комах.

Думаю, усі пам’ятають найтрагічніший епізод, коли вірний товариш Атрейу, кінь Артакс, падає духом і приречено тоне у прірві... Та де там! У реальності кінь не збирався здаватися й наполегливо вилазив із резервуара з багном. Промучившись з ним два тижні, дресирувальник був змушений виписати іншу тварину. І знову конфуз – привезли не білого, а буланого скакуна. Довелося перефарбовувати.

Наостанок варто сказати, що, пройшовши через усі дев’ять кіл знімального процесу, перед творцями раптом намалювався десятий – несхвалення письменника. Міхаель Енде, автор однойменного роману, був вкрай розчарований фільмом і навіть вимагав припинити зйомку. Мовляв, за книгою хлопчик Бастіан мав страждати від зайвої ваги, Імператриця – бути сніжно-білою блондинкою, а Атрейу – мати зелену шкіру і синє волосся. Енді навіть подав до суду, та, на щастя кіноманів, програв, і «Нескінченна історія» таки побачила світ.

Вам це буде цікаво:
Крок за межу: магічне мистецтво уїчолі
Сліпучі сполохи давнього знання в різнобарвних переливах бісеру і пряжі на мозаїках індіанців уїчолі спрямовують фантазію у безкінечну подорож гілками світового древа. Духовні образи набувають плоті у вигадливих орнаментах, що супроводжують селянина-мексиканця на всіх етапах життєвого шляху. Сутінковий край легенд і переказів не відмовить у прихистку стомленому мандрівнику: на стежках духів немає самотніх.
Знай наших: Анатолій Кокуш
Кіно – либонь, найбільш «технічний» вид мистецтва, котрий придумало людство. Скільки б таланту, фантазії і енергії не було у творців будь-якого фільму, практично всі стадії виробництва так чи інакше спираються на техніку, без якої ідеї так і залишаться всього лиш ідеями. Сьогодні Outlook розповідає про, напевно, найбільш відомого «технаря» із світу кіно – володаря двох заповітних «Оскарів» Анатолія Кокуша.
Театр Арто: життя як наслідування мистецтва
Приходячи в Театр жорстокості, людина потрапляє в самий центр вистави: тут все, від чого ми ховаємося у повсякденних турботах, – свобода й ізольованість, життя на межі, злиття з юрбою до втрати себе й самотнє перебування на вершині. Драма буття заманює у свої надра, відголосок трагізму проймає публіку – і глядач, сам того не помічаючи, опиняється у пастці власного сприйняття. Усе це – про так званий «крюотичний театр» (the atredecruaute) , дітище французького драматурга і режисера, ексцентричного і шокуючого Антонена Арто.
ЕКСКЛЮЗИВНЕ ІНТЕРВ’Ю з режисером Дороном Пазом
OUTLOOK вдалося поспілкуватися з ізраїльським режисером Дороном Пазом, котрий представив у Києві свою нову роботу «Єрусалим». Про спосіб пошуку натхнення через заголовки в журнальних статтях, перспективу кінематографу загалом і про причини вельми стриманого ставлення до критиків читайте далі у матеріалі!
Фаду: ніжність і глибина португальських романсів
Дванадцятиструнна гітара, напівтемрява португальських ночей, свічки і пронизливий голос ... Драматичні мотиви романсу фаду розповідають про нерозділене кохання. Йому не судилося збутись, але це не заважає почуттям втілюватися в зворушливі звуки португальських романсів.
Посольства Литви та Австралії представили в Києві виставку фотографій «Олєґас Труханас – легенда Литви та Австралії»
Посольство Литовської Республіки в Україні, Посольство Австралії в Україні i Національний музей Тараса Шевченка представили в Києві виставку фотографій «Олєґас Труханас – легенда Литви та Австралії».
Історія бренду: Cirque du Soleil
Феєричний шоу-проект Cirque du Soleil здійснив переворот у цирковому мистецтві, нагадавши світові, що цирк може не тільки розважати, але й творити нову реальність. Божевільні експерименти над людським тілом скасовують владу земного тяжіння, а містерія звука і світла заманює глядача у присмерковий лабіринт філософських драм, надаючи змогу пробиратися до сонця разом з героями постановок.
Не тільки чорний. Невідомі факти про Казимира Малевича
3 листопада 2008 року, на аукціоні Sotheby's з результатом в $ 60 мільйонів була продана одна з найрідкісніших робіт в історії російського мистецтва - «Супрематічеськая композиція» Казимира Малевича, який дотепер вважається одним з найнезрозуміліших художників 20 століття. Ніби знущаючись з публіки, саме так він підписував деякі свої ранні роботи: «Зміст картин авторові невідомий». OUTLOOK сподівається, що зібрані нами історії, пов'язані з особистістю, творчістю та ім'ям майстра, наблизять читачів до розуміння геніального супрематиста.
Ілюзії Сикстинської капели
Понад півтисячі років тому, 1 листопада, перед очима захоплених римлян вперше постала Сикстинська капела. За цей час народжувалися і помирали як самі майстри розпису, так і цілі напрямки в образотворчому мистецтві, а на капелу, так само відкривши роти від захвату, споглядають уже наші з вами сучасники. Втім, милуючись черговим її хитросплетенням ліній або алюзивністю сюжету, пам’ятайте, що за фасадом зовнішнього лиску, як завжди, стоять до болю знайомі суперечки з нетерплячими замовниками, неприємні сюрпризи від стихії та загублене здоров’я художників-виконавців.
Мандалотерапія
Вчора я створила Всесвіт. Узяла трохи гороху, рису, гречки, пшона, зерен чорного, білого перцю і кардамону. Прихопила по жмені кави та анісу. Потім у всього цього з'явився центр. Він розростався, заспокоюючи мої думки. Коли ж останнє зернятко лягло в коло, я знову відчула забуту гармонію, крізь шум машин на проспекті почула птахів, повіяло ароматом фіалок, що їх так дбайливо вирощує сусідка в себе на балконі, а спогад про хвостатого Фунтика із п'ятого поверху викликав спалах ніжності до волохатого чудовиська.
Знай наших: Сергій Полунін
26 жовтня відбудеться довгоочікувана прем`єра документально-біографічної картини «Танцюрист» про ціну успіху, яку заплатив артист балету Сергій Полунін. Херсонець за походженням, волею випадку потрапляє до Королівського театру в Лондоні, де здобуває неймовірний успіх, а потім зникає з поля зору, щоб згодом завоювати ще більше любові глядачів. Сьогодні OUTLOOK продовжує серію матеріалів про успішних українців.
ВІДЕО: Величний спадок Узбекистану
Завдяки Посольству Узбекистану в Україні та особисто Надзвичайному і Повноважному Послу Алішеру Абдуаліеву OUTLOOK пощастило побувати в цій гостинній країні. І сьогодні ми розповімо про унікальне місце - Мавзолей видатного полководця і політичного діяча Амір Темура.
Квіти по-українському. Катерина Білокур
У будь-якій творчості є формати і правила: потрапивши «в мейнстрімовий струмінь», митець не голодуватиме. Проте за тоталітарних часів, коли всі сфери людського життя контролюються і коригуються, про індивідуальність узагалі можна забути. Напевно, на зло системі і з'являються самородки, праця яких стає безсмертною. Про одного з таких, художницю Катерину Білокур, сьогодні згадує OUTLOOK.
Великі криві Фріденсрайха Гундертвассера
Він вигадав своє ім’я, щоб не бути схожим ні на кого іншого. Бунт його індивідуальності став основою для величезної творчої спадщини, а архітектура – продемонструвала можливість поєднувати екологічність і сучасні технології.
Інтерв'ю із засновницею танцювальної школи Frizzante Ларисою Осипенко
У вирі життєвих подій ми часто прагнемо досягти успіху, забуваючи про дрібниці, які приносять задоволення і роблять нас щасливими. Ця історія про людину, котра відбулася в професії, але вчасно зупинилася, щоб реалізувати свою давню мрію...
Східна музика суфіїв: Кавалі
«Кохання виникає, коли ти дивишся в очі іншої людини і бачиш в них Бога», - так перекладаються рядки однієї з арабських пісень, що називається Кавалі. Їхнє авторство приписують східним мандрівникам суфіям, котрі, намагаючись знайти сенс існування, босоніж сходили півсвіту. У подорожах вони складали пісні, в яких розповідали про те, що їм довелося пережити.
Кабукі: тернистий шлях квітки
Традиційний японський театр кабукі завжди лишався загадкою для європейського менталітету: зрозуміти спектакль без підказок гіда може хіба що спеціаліст з культури Країни вранішнього сонця.
Оманливий пензель пані Хокусай
Ексцентричний старець Кацусіка Хокусай був справжньою зіркою доби Едо, творчим генієм і нелюдським боржником половини міста. Він мав не менш як 30 псевдонімів, поміняв 93 будинки і створив безліч гравюр, малюнків і картин. Його відома «Велика хвиля в Канагаві» заворожує. Та мало хто знає, що цю ксилографію, як і багато інших робіт, Хокусаю допомагала створювати дочка – загублена в часі і величезній тіні «божевільного живописом» батька художниці Кацусіка Ой.
Шведський відлюдник Інгмар Бергман
14 липня 1918 року у шведському місті Упсала народився чоловік, який зняв понад 50 картин і поставив кількадесят вистав, що підняли планку у мистецтві на недосяжний рівень. Навіть сьогодні, переглядаючи шедеври Бергмана, створені ще півстоліття тому, розумієш, що вони нічого не втратили з часом – скоріше навпаки.
У Києві було проведено виставку і відкрито мурал авторства KLONE
KLONE – художник, який народився в Україні. Він покинув країну, коли йому було 11 років. Тому можливість презентувати в Києві свою виставку і розписати мурал має для майстра особливе значення. Нам удалося взяти ексклюзивне інтерв'ю у загадкового художника, який ретельно приховує від світу навіть своє справжнє ім'я.
Закрити
Outlook facebook page