RU  UK  EN
Статті  >  Уяви  >  Гетто світу: Маре - Париж по-еврейські

Гетто світу: Маре - Париж по-еврейські

Свіжі і хрумкі піти, намолені синагоги, кошерні ресторани і милі люди з пейсами і добрими очами – щоб побачити все це не конче летіти до Ізраїлю. Досить просто зазирнути у паризький квартал Маре, розповідь про який і продовжує нашу рубрику про національні гетто.

Дареному коню в зуби не дивляться або «кидалово» по-королевськи

Гуляючи затишними і комфортабельними вулицями Маре, важко уявити, що вся ця пишнота збудована на болотах, власне, чому район і отримав таку назву. Утім, щоб міська ділянка не пустувала, король Людовик Сьомий із власної ласки подарував ці землі орденові тамплієрів. Працелюбні рицарі, звичайно, здивувалися такому презенту, та не злякалися проблем і взялися за діло: почали осушувати й упорядковувати територію.

Через кілька років район став цілком придатним для життя, і його почали заселяти як самі тамплієри, так і пересічні громадяни. Утім, спокій і гармонія тривали недовго. Через певний час король Філіп Красивий не лише розгромив орден, а й відібрав ці недавно нікому не потрібні землі у воїнів. Розгнівані рицарі з болем покинули Маре, у якому вони навели лад, і назавжди прокляли Філіпа.

Кошерна «окупація»

Як кажуть історики, євреї у Парижі з’явилися раніше за самих французів, і це не жарт. Вони жили у всіх районах міста, та найбільша щільність була в тому місці, де зараз аеропорт Орлі. Із часом їхня община почала переміщуватися у бік більш спокійного Маре, який уже тоді завдяки тамплієрам був цілком придатний для життя.

Остаточно «болота» перетворилися на богемний «маленький Ізраїль» уже у 18-19-му століттях, коли сюди переїхали євреї, гнані з Польщі і Російської імперії. «Фіналом», що закріпив цей квартал за юдеями, стало будівництво 1913 року найбільшої у Парижі синагоги, яку спроектував видатний архітектор Ектор Гімар – один із «батьків» столичної підземки. Відтоді неюдейська меншина в районі не перевищує 15%. Найчастіше це студенти або люди творчих професій, яким подобається жити у «тихому центрі» серед пам’яток архітектури, і де культурне життя не припиняється ані на хвилину, а всіляких музеїв і театрів не менше, ніж булочних.

Головні пам’ятки

Самі парижани кажуть, що найцікавіше там – це сама 800-тисячна громада євреїв, за життям якої дуже цікаво спостерігати. Тому багато жителів столиці частенько їдуть на станцію метро Pont-Marie, щоб просто прогулятися, зануритися в тамтешню атмосферу і посидіти у численних кафе і барах. Місцеві заклади, позбавлені пафосу і оцінюючих поглядів, вважаються найприємнішими у місті, тому черги за млинцями і фалафелями нікого не повинні дивувати. Маре – це такий «Париж зсередини», де туристів не так уже й багато, оскільки мало хто буває далі Єлисейських полів чи Монмартра.

«Болота» зі своїми музеями, кабаре і величним Центром Помпіду напевно нічим не поступаються культовим місцям столиці. Більше того, вулиці Розьє і Екуфф просто кишать оригінальними крамницями хендмейд, маленькими майстернями і всілякими пам’ятками історії. Тільки встигай дивитися по боках: ось тобі крихітний середньовічний монастир Бійєт, по сусідству з яким бар для геїв, а буквально через дорогу – Архів єврейської громади, де можна дізнатися абсолютно все про голокост. І весь Маре такий – змішаний, різний, дивовижний, справжній квартал-коктейль.

Неодмінно слід пройтися «міським селом» Сен-Поль, розташованими тут же – сюди за свіжими фермерськими продуктами й оригінальними товарами із ремісничих бутиків (так, це справді бутики з відповідною продукцією і цінами) з’їжджаються з усього міста. Тут же міститься легендарна церква Сен-Поль, яку розграбували в часи Французької революції. Сьогодні її внутрішній інтер’єр знову наповнений різними святинями і предметами мистецтва, а вхід прикрашає справжній шедевр «Христос в оливковій діброві» 1827 року – робота художника Делакруа.

Що стосується синагоги Гімара – її модерн, як і раніше, вражає навіть жителів району, адже споруда – їхня гордість. Нацисти підірвали її під час Другої світової війни, а після перемоги євреї одразу взялися за відбудову, паралельно вибивши статус пам’ятки світової архітектури, щоб зберегти культову будівлю від руйнувань у майбутньому.

Музей Пікассо, відкритий 1985 року у будівлі особняка Сале, може похизуватися однією з найбільш повних колекцій робіт майстра. Практично всі картини великого художника, що виставляють у всіх країнах, потім повертаються сюди, адже тут місце їхньої постійної дислокації.

Закінчити маршрут можна на просторій площі Вогезів, на території якої розташований затишний парк. Його перевага – офіційний дозвіл на можливість посидіти на траві з багетом і вином, відчувши себе справжнім парижанином або ж паризьким євреєм, якщо вино марки «Кошер», а замість багета – піта з гумусом. Вид відкривається чудовий: око тішить розкішний особняк Сюллі, при першому погляді на який у голові проноситься лише одна думка: «Жили ж люди!»

Слід додати, що подібний вояж районом може злякати кількістю об’єктів, але за часом він триватиме не більше двох-трьох годин приємної ходьби. Маре окрім того, що красивий і оригінальний, ше й дуже компактний, що не може не радувати любителів прогулянок. 

Фото: 145807.selcdn.com, d.ibtimes.co.uk, cdn.timesofisrael.com, botinok.co.il

Вам це буде цікаво:
Замість візка – човен: знамениті плавучі ринки
Магазини, супермаркети, ринки – всі ці місця невід’ємна частина життя будь-якої людини на нашій планеті. Здавалося б, що в них незвичайного – кругом усе схоже, хіба що товари і ціни різняться в залежності від країни чи міста. Насправді все не зовсім так – до деяких базарів слід діставатися вплав… Про них ми і розповімо.
Загублений острів Яп. Земля великих грошей
Як зрозуміти природу фінансів, якщо нема бажання заглиблюватися в наукові нетрі? Краще один раз побачити, ніж сто разів прочитати: поїздка на острів Яп у Мікронезії замінить весь університетський курс монетарної теорії. Уздовж доріг шикуються шеренги гігантських кам’яних монет розміром з камінь млина – і це все...
Еквадор: Бути індіанцем
Олена Расенко відвідала Еквадор і за час поїздки встигла не тільки зібрати для редакції безліч матеріалу, але й познайомитися з місцевими і навіть втратити свідомість...Один з відомих курортів Еквадору – Баньос. Маленьке, затишне містечко в кількох годинах їзди від столиці. Воно займає вузьку долину на висоті двох тисяч метрів над рівнем моря і з усіх боків оточене горами.
Незвичайні шкільні уроки різних країн світу
На честь сьогоднішнього свята - Дня знань ми вирішили розповісти Вам, які незвичайні предмети належить освоїти учням у різних країнах світу! Гризти граніт науки, осягаючи основи алгебри і геометрії, або запам’ятовувати роки правління монархів, гортаючи підручники з історії, – буденна справа для школярів.
Таїланд ремісничий: від шовку до перлів
Чи замислювалися ви, прогулюючись уздовж сувенірних крамничок у Таїланді, скільки дрібок історії зберігається в кожному предметі? Адже ви перегортуєте трудову книжку всього народу, побіжно переглядаєте записи від тисячолітньої давнини до наших днів. Деякі сторінки стали практично невагомі, але позначки на них не втратили своєї чіткості.
Національні напої: Нуль градусів і море енергії
Всі знають, що перебуваючи в Шотландії, варто неодмінно скуштувати віскі, у Франції – вина, а в Японії – саке. Та мало хто замислюється про національні безалкогольні напої. Але ж їх різні народи створювали з куди більш практичними намірами – прохолоджувальні і зігрівальні...
Баджо: морський народ Південно-Східної Азії
Нечисленні народи завжди цікавили вчених і художників, котрі шукали в їхньому способі життя натхнення для своєї творчості. Один із найпопулярніших етносів сьогодні - баджо, кочовий народ мореплавців, котрих формально можна співвіднести з Малайзією.
Ісламабад is the capital of…
Попри промовисту назву Ісламабад, мабуть, найбільш світське, космополітичне та вестернізоване місто мусульманського Пакистану, котре є ще й столицею цієї держави. І хоча Ісламабад важко зарахувати до щасливчиків, оскільки важливі стратегічні дороги завжди були в стороні, йому є чим вас здивувати. Чим і як він живе - далі в OUTLOOK.
Мандалотерапія
Вчора я створила Всесвіт. Узяла трохи гороху, рису, гречки, пшона, зерен чорного, білого перцю і кардамону. Прихопила по жмені кави та анісу. Потім у всього цього з'явився центр. Він розростався, заспокоюючи мої думки. Коли ж останнє зернятко лягло в коло, я знову відчула забуту гармонію, крізь шум машин на проспекті почула птахів...
Ніхонгамі: Жмут як ознака статусу
Ніхонгамі – це своєрідний спосіб укладання волосся в японській традиції. Цікаво, що в Країні вранішнього сонця зачіски контролювалися законом і слугували своєрідним дрес-кодом для дівчат різних прошарків і соціального статусу. Тому кожному класові строго відповідає певний одяг і убрання волосся, і цих законів досі суворо дотримуються гейші та їхні учениці.
Амазонки з племені мосо: Заповідник фемінізму в затінку Гімалаїв
Автори антиутопій пророкують сотні бід людям майбутнього, яким знову і знову забороняють грати весілля, та, схоже, не все так страшно. У китайській провінції Юньнань, коло самісінького підніжжя Гімалаїв, живе матріархальне плем'я мосо, якому поняття шлюбу зовсім не знайоме.
Хвилями часу: Історичні вітрильники Естонії
Історія Естонії зберігається не у пергаментних сувоях, а у свинцевому літописі Північного моря. Звивиста берегова лінія протяжністю три тисячі кілометрів бачила мільйони вітрильників, починаючи зі смугастих полотнищ драккарів і закінчуючи поземним польотом кліпера над хвилями за доби пари й електрики.
Битися, як жінка. Бійцівський клуб літаючих чоліт.
У вільної боротьби не жіноче обличчя. Хороша дівчинка повинна мило усміхатися і берегти чепурне платтячко, а не розмахувати кулаками, але в суворих Андах такі ніжні квіти не ростуть. Справжня болівійська чоліта і за словом в кишеню не полізе, і тумаком при нагоді огріє, а в неділю, підібравши накрохмалені спідниці, ринеться у бій без правил.
Усім потрібні гроші. Валюти світу
Називають їх скрізь по-різному, проте люблять, напевно, однаково. Ми говоримо, звісно ж, про гроші, а точніше про їхні «другі імена». Адже крім офіційної, у кожної валюти є своя, народна назва, яке не так відома, але дійсно заслуговує на увагу!
Маленькі улюбленці великих міст
Німці заводять не лише німецьких вівчарок, а в Бостоні можна побачити не тільки бостонських тер’єрів. Люди вибирають собак, спираючись на особисті вподобання. Та часом тяжіння місцевого населення до певної породи занадто помітне й інколи стає особливістю певної місцини. Цьому можуть сприяти природні умови, мода і навіть менталітет.
Біле золото Піднебесної. Китайський фарфор
Цивілізація Стародавнього Китаю однією з перших відкрила для себе кераміку. Встановлено, що вже в II тис. до н.е. температура випалу гончарних виробів, знайдених в долині Хуанхе, наближалася до 1200 ° С. На думку ряду дослідників, винахід порцеляни було продиктовано прагненням знайти заміну нефриту та жадеїту.
Забуте мистецтво: чайна церемонія в Кореї
Після прогулянки жвавими вулицями Сеула хочеться розслабитися в кафе за чашкою ароматного чаю, але де там: хороші чайні є тільки при буддійських монастирях і на богемній пішохідній вулиці Інсадон. Чайна церемонія в Кореї, несумісна із суворим розпорядком офісів і фабрик, неохоче йде в маси, залишаючись радістю мудреців і привілеєм владик.
Ловля креветок в Оостдюнкерке: Так, я на коні!
Якщо в ранковий час прогулюватись пляжами місцини Оостдюнкерке, розташованій в одній із західних провінцій Бельгії, то можна побачити одразу декілька сонць. Одне, звісно, в небі, а інші – жовтими плямами, верхи на конях, що, тягнучи на собі здоровенні плетені кошики, повільно бродять мілиною Північного моря. Так тут виглядає полювання на креветок.
Palio del Papero: не тільки птахи
Скільки всього змішує у своєму казані Італія: гондоли, які плинуть оливковими річками, палюче сонце, що стікає своїм соком у пляшку Пізанської вежі, заплутане спагеті вуличок і коржі площ, присипані сумішшю італійських трав і діалектів. А ще у її казані є качки. Так-так, саме ці створіння дозволять вам відчути присмак справжнього національного колориту! І цій качиній історії вже понад тридцять років.
Ваш сніданок, сер! Або як починають свій день у різних країнах світу
Маленький тост, шматочок сиру і ковток міцної кави. «Це вам не шведський стіл!» – обурено пробурчить офіціант, дивлячись на незадоволене обличчя туриста. Щедрій українській душі не збагнути, як таким можуть наїстись місцеві. Тому перед подорожжю до нової країни варто знати точно, де звечора приготувати собі бутерброди...
Закрити
Outlook facebook page