RU  UK  EN
Статті  >  Уяви  >  Гетто світу: Маре - Париж по-еврейські

Гетто світу: Маре - Париж по-еврейські

Свіжі і хрумкі піти, намолені синагоги, кошерні ресторани і милі люди з пейсами і добрими очами – щоб побачити все це не конче летіти до Ізраїлю. Досить просто зазирнути у паризький квартал Маре, розповідь про який і продовжує нашу рубрику про національні гетто.

Дареному коню в зуби не дивляться або «кидалово» по-королевськи

Гуляючи затишними і комфортабельними вулицями Маре, важко уявити, що вся ця пишнота збудована на болотах, власне, чому район і отримав таку назву. Утім, щоб міська ділянка не пустувала, король Людовик Сьомий із власної ласки подарував ці землі орденові тамплієрів. Працелюбні рицарі, звичайно, здивувалися такому презенту, та не злякалися проблем і взялися за діло: почали осушувати й упорядковувати територію.

Через кілька років район став цілком придатним для життя, і його почали заселяти як самі тамплієри, так і пересічні громадяни. Утім, спокій і гармонія тривали недовго. Через певний час король Філіп Красивий не лише розгромив орден, а й відібрав ці недавно нікому не потрібні землі у воїнів. Розгнівані рицарі з болем покинули Маре, у якому вони навели лад, і назавжди прокляли Філіпа.

Кошерна «окупація»

Як кажуть історики, євреї у Парижі з’явилися раніше за самих французів, і це не жарт. Вони жили у всіх районах міста, та найбільша щільність була в тому місці, де зараз аеропорт Орлі. Із часом їхня община почала переміщуватися у бік більш спокійного Маре, який уже тоді завдяки тамплієрам був цілком придатний для життя.

Остаточно «болота» перетворилися на богемний «маленький Ізраїль» уже у 18-19-му століттях, коли сюди переїхали євреї, гнані з Польщі і Російської імперії. «Фіналом», що закріпив цей квартал за юдеями, стало будівництво 1913 року найбільшої у Парижі синагоги, яку спроектував видатний архітектор Ектор Гімар – один із «батьків» столичної підземки. Відтоді неюдейська меншина в районі не перевищує 15%. Найчастіше це студенти або люди творчих професій, яким подобається жити у «тихому центрі» серед пам’яток архітектури, і де культурне життя не припиняється ані на хвилину, а всіляких музеїв і театрів не менше, ніж булочних.

Головні пам’ятки

Самі парижани кажуть, що найцікавіше там – це сама 800-тисячна громада євреїв, за життям якої дуже цікаво спостерігати. Тому багато жителів столиці частенько їдуть на станцію метро Pont-Marie, щоб просто прогулятися, зануритися в тамтешню атмосферу і посидіти у численних кафе і барах. Місцеві заклади, позбавлені пафосу і оцінюючих поглядів, вважаються найприємнішими у місті, тому черги за млинцями і фалафелями нікого не повинні дивувати. Маре – це такий «Париж зсередини», де туристів не так уже й багато, оскільки мало хто буває далі Єлисейських полів чи Монмартра.

«Болота» зі своїми музеями, кабаре і величним Центром Помпіду напевно нічим не поступаються культовим місцям столиці. Більше того, вулиці Розьє і Екуфф просто кишать оригінальними крамницями хендмейд, маленькими майстернями і всілякими пам’ятками історії. Тільки встигай дивитися по боках: ось тобі крихітний середньовічний монастир Бійєт, по сусідству з яким бар для геїв, а буквально через дорогу – Архів єврейської громади, де можна дізнатися абсолютно все про голокост. І весь Маре такий – змішаний, різний, дивовижний, справжній квартал-коктейль.

Неодмінно слід пройтися «міським селом» Сен-Поль, розташованими тут же – сюди за свіжими фермерськими продуктами й оригінальними товарами із ремісничих бутиків (так, це справді бутики з відповідною продукцією і цінами) з’їжджаються з усього міста. Тут же міститься легендарна церква Сен-Поль, яку розграбували в часи Французької революції. Сьогодні її внутрішній інтер’єр знову наповнений різними святинями і предметами мистецтва, а вхід прикрашає справжній шедевр «Христос в оливковій діброві» 1827 року – робота художника Делакруа.

Що стосується синагоги Гімара – її модерн, як і раніше, вражає навіть жителів району, адже споруда – їхня гордість. Нацисти підірвали її під час Другої світової війни, а після перемоги євреї одразу взялися за відбудову, паралельно вибивши статус пам’ятки світової архітектури, щоб зберегти культову будівлю від руйнувань у майбутньому.

Музей Пікассо, відкритий 1985 року у будівлі особняка Сале, може похизуватися однією з найбільш повних колекцій робіт майстра. Практично всі картини великого художника, що виставляють у всіх країнах, потім повертаються сюди, адже тут місце їхньої постійної дислокації.

Закінчити маршрут можна на просторій площі Вогезів, на території якої розташований затишний парк. Його перевага – офіційний дозвіл на можливість посидіти на траві з багетом і вином, відчувши себе справжнім парижанином або ж паризьким євреєм, якщо вино марки «Кошер», а замість багета – піта з гумусом. Вид відкривається чудовий: око тішить розкішний особняк Сюллі, при першому погляді на який у голові проноситься лише одна думка: «Жили ж люди!»

Слід додати, що подібний вояж районом може злякати кількістю об’єктів, але за часом він триватиме не більше двох-трьох годин приємної ходьби. Маре окрім того, що красивий і оригінальний, ше й дуже компактний, що не може не радувати любителів прогулянок. 

Фото: 145807.selcdn.com, d.ibtimes.co.uk, cdn.timesofisrael.com, botinok.co.il

Вам це буде цікаво:
Продається все: найкращі ринки планети
У наш час складно здивувати людину, особливо міську, якимось великим магазином або ринком, оскільки навіть у міні-маркеті біля будинку можна купити все. Утім, по всій планеті продовжують працювати легендарні базари, про які століттями складають легенди і розказують із захватом, розуміючи, що вони – набагато більше, ніж просто місце для збуту товарів.
Східна музика суфіїв: Кавалі
«Кохання виникає, коли ти дивишся в очі іншої людини і бачиш в них Бога», - так перекладаються рядки однієї з арабських пісень, що називається Кавалі. Їхнє авторство приписують східним мандрівникам суфіям, котрі, намагаючись знайти сенс існування, босоніж сходили півсвіту. У подорожах вони складали пісні, в яких розповідали про те, що їм довелося пережити.
Кабукі: тернистий шлях квітки
Традиційний японський театр кабукі завжди лишався загадкою для європейського менталітету: зрозуміти спектакль без підказок гіда може хіба що спеціаліст з культури Країни вранішнього сонця.
Ловля креветок в Оостдюнкерке: Так, я на коні!
Якщо в ранковий час прогулюватись пляжами місцини Оостдюнкерке, розташованій в одній із західних провінцій Бельгії, то можна побачити одразу декілька сонць. Одне, звісно, в небі, а інші – жовтими плямами, верхи на конях, що, тягнучи на собі здоровенні плетені кошики, повільно бродять мілиною Північного моря. Так тут виглядає полювання на креветок.
Живий танець. Полька
Цей танець не має жодного відношення до Польщі. У цьому життєрадісному і пустотливому темпі крутиться вся Європа і Америка, лише скромно додаючи до слова «полька» своє географічне розташування. Наприклад, фінська, андіжонська або навіть мексиканська. Саме з цієї хореографії починають діти, її ж вважають «вищим класом», який під силу лише витривалим танцюристам з міцним вестибулярним апаратом.
Мандалотерапія
Вчора я створила Всесвіт. Узяла трохи гороху, рису, гречки, пшона, зерен чорного, білого перцю і кардамону. Прихопила по жмені кави та анісу. Потім у всього цього з'явився центр. Він розростався, заспокоюючи мої думки. Коли ж останнє зернятко лягло в коло, я знову відчула забуту гармонію, крізь шум машин на проспекті почула птахів, повіяло ароматом фіалок, що їх так дбайливо вирощує сусідка в себе на балконі, а спогад про хвостатого Фунтика із п'ятого поверху викликав спалах ніжності до волохатого чудовиська.
Примарні міста: Детройт, Орадур-сюр-Глан, Прип'ять, Ченгун
Американський Детройт ще не так давно був відомий як центр машинобудування, але сьогодні про нього куди частіше говорять в контексті вимирання і відтоку населення. Outlook вирішив розібратися, чому з’являються міста-примари.
12 облич Південної Кореї
Колись висловити своє невдоволення грубістю чи скупістю господарів, а то й звернутися до якось божества з нескромним побажанням корейські селяни мали змогу лише в танці, вдягнувши при цьому маску. Зберігаючи свою анонімність, люди розігрували сцени з життя, плакали і сміялись. А наприкінці вистави доля нагороджувала хороших героїв і карала лиходіїв.
Священні тварини інків
Наш « перуанський цикл» продовжується розповіддю про найбільш шанованих тварин у Перу. Вони – як зв'язок піж сьогоднішнім і минулим, грають важливу роль у житті цього народу.
Гетто світу: Бедфорд: англійська глибинка з італійським присмаком
Сьогодні розповіддю про одне з найбільш дивовижних поєднань, яке тільки можна уявити, таких несхожих одне на одного народів – італійців та англійців – ми продовжуємо нашу рубрику, присвячену етнічним гетто світу. Приготуйтеся вирушити разом з нами в холодний і дощовий Бедфорд, де ми зануримося в теплу середземноморську атмосферу.
Замість візка – човен: знамениті плавучі ринки
Магазини, супермаркети, ринки – всі ці місця невід’ємна частина життя будь-якої людини на нашій планеті. Здавалося б, що в них незвичайного – кругом усе схоже, хіба що товари і ціни різняться в залежності від країни чи міста. Насправді все не зовсім так – до деяких базарів слід діставатися вплав… Про них ми і розповімо.
Йодль – музика австрійських гір
Три роки тому в Австрії з'явився незвичайний маршрут, його вибирають любителі вокального стилю йодлем. Бредуть туристи долиною Циллерталь, широка стежина звужується, відкриваючи шлях тільки для найзавзятіших, і звивиста доріжка веде вгору. Зазирають мандрівники до хижки, яка має форму дзвіночка, обходять стороною найбільший ріг, прямуючи туди, де альпійські пастухи вели неквапливі музичні бесіди зі своїм стадом.
Баджо: морський народ Південно-Східної Азії
Нечисленні народи завжди цікавили вчених і художників, котрі шукали в їхньому способі життя натхнення для своєї творчості. Один із найпопулярніших етносів сьогодні - баджо, морські цигани, котрих формально можна співвіднести з Малайзією.
Kiss me. Незвичайні факти про поцілунки
У День святого Валентина OUTLOOK поділиться фактами й цифрами, яких ви, можливо, і не знали про поцілунки! А крім того, порадить 3 небанальних місця, де мало хто стримається, щоб не сказати «kiss me».
Життя амішів: щастя у простих речах
Коли вперше про них чуєш, не віриш власним вухам, коли вперше бачиш – очам. У їхніх паспортах немає фотографій, вони не платять податки, не служать в армії, носять просту одежу, їздять на кінних візках, обходяться без благ цивілізації і, звісно, готують найсмачнішу їжу в Америці. Заінтриговані? Знайомтесь: аміші – люди, що живуть поза часом.
Зимові забави Василя та Маланки: карнавал по-українськи
Новий рік в Україні не завжди розпочинався з ялинки, а замість Діда Мороза і Снігуроньки в гості чекали пустунку Маланку і моторного парубка Василя, та й не самих, а з почтом. Усі навіженості сходили з рук: витівки ряджених несли в собі сакральний зміст, продиктований логікою міфу про поєдинок весни і зими. Приймаючи сторону світлих сил, спритні поселяни не забували нагріти руки у вогні вселенської битви.
Ніч перед Різдвом і після
Різдво приходить, накидаючи теплий кожух на плечі. Ввечері воно приносить із собою м’яке світло першої вечірньої зірки, а зранку будить білим, але теплим сонцем. Якби про відчуття Різдва хтось запитав у бабці моєї прабабці, то, гадаю, її слова були б ідентичні моїм. Бо разом із мисочкою куті із рук у руки українські покоління передають і свої традиції.
Глінтвейн: зігріваємось правильно
Вітамінчики, загартовування, правильний режим дня... Це все добре і корисно, особливо в холоди, ось тільки іноді треба себе і побалувати й одночасно убезпечити від мікробів і застуди. У такий час найкращий засіб – глінтвейн.
Ескімоські іглу. Що нам варто із снігу дім збудувати!
Крихітка-син до батька прийшов і пропонує втекти від мами і бабусі на Північний полюс? Тільки не треба трагічних промов про люті морози, суцільну темряву полярної ночі і голодних білих ведмедів! Змовницьки підморгніть сміливцю й запропонуйте справжню чоловічу справу – навчитися будувати іглу для ночівлі в краю вічної мерзлоти під час зимових канікул.
ВІДЕО: Скло зі святого міста
Завдяки Посольству Палестини в Україні OUTLOOK пощастило побувати в цій дивовижній країні і познайомитися з її традиційними ремеслами. Сьогодні розповімо вам про технології виготовлення виробів зі скла ... Палестинський Хеврон відомий як місто трьох релігій і трьох цивілізацій, справжнє місце сили. Напевно, тому доля так розпорядилася, що саме там з'явилося скло, яке хоч і здається крихким, однак насправді є віковим, як і сам Хеврон.
Закрити
Outlook facebook page