RU  UK  EN
Статті  >  Уяви  >  Дружина пізнається в голоді. Індійський фестиваль Карва Чоут

Дружина пізнається в голоді. Індійський фестиваль Карва Чоут

За давнім індійським повір’ям, дружина пізнається у бідності. Хто знає, чи можна вважати голодування демонстрацією бідності, але раз на рік чоловіки Індії спостерігають за виявом вірності і відданості жінок саме у такий спосіб.

Карва Чоут – традиційний індійський фестиваль заміжніх жінок, а якщо точніше – це свято любові дружини до чоловіка. Воно оповите міфічними історіями та купою ритуалів і відзначається переважно у північних та західних частинах Індії.

«Karwa» – дослівно перекладається як «горщик», що його використовують у святкових обрядах, а «Chauth» – це термін, що означає четвертий день: фестиваль проходить на четвертий день після спадання місяця (за десять днів до Діпавалі – індійського свята вогнів).

Головний ритуал Карва Чоут полягає у суворому постуванні жінок від місяця до місяця. Їм навіть не дозволено пити воду. Вважається, що утримання від їжі додає життєвих років чоловікам. Дружини мають молитися і приносити дари богам. Усі ці дійства покликані зберегти здоров’я, добробут і процвітання сильної статі.

День цей відзначають стільки часу, що від моменту його започаткування залишились лише перекази і легенди.

Згідно із легендою, любляча Карва, рятуючи свого чоловіка від крокодила, молила бога смерті Яму затягти тварину до пекла. Однак той відмовив Карві, і тоді вона пообіцяла проклясти його. Злякавшись злості відданої жінки, Яма вирішив забрати тварину, чим забезпечив довге і щасливе життя Карві та її чоловіку. Її рішучість і відсутність страху перед богом стали індійським символом вірності.

Існує також казка, яка розповідає, що цей день присвячено вшануванню уз дружби та сестринства, тому багато дійств проводять за участю численних представниць прекрасної статі.

Жінки неабияк чепуряться до Карва Чоут. У переддень свята в салонах краси яблуку ніде впасти. Особливо майстрині чаклують над розписом – ювелірно вкривають тіла клієнток складним мереживом мехенді. Візерунки хною символізують удачу і процвітання. Приготування найчастіше супроводжуються піснями, присвяченими Карва Чоут.

Неабияку роль у ритуалі відіграють свекрухи – вони як критики, що оцінюють поведінку невісток. Існує повір’я, що цей день зближує жінку з батьками її чоловіка. Суворі матері, дотримуючись традицій, висилають своїм «донькам» сарі, а також різноманітні прикраси і готові легкі закуски.

Свято для винуватиць події починається дуже рано, ще до того, як зійде сонце. Вбрання для цієї події переважно червоних і рожевих відтінків, або ж це сарі, подаровані свекрухами. Молоді дружини також можуть вдягти весільну сукню. Чоло прикрашається славнозвісною червоною цяткою – бінді.

Коли сонце сідає, приходить час Пуджу – жінки мають поклонитися богам і принести їм у дар горщики (карви) – символ миру і процвітання, з начинням із солодощів, горіхів і прикрас.

Разом зі своїми чоловіками дружини виходять шукати місяць на небі, який цього дня розгледіти не так вже й легко. Знайшовши його, вони дістають сито, дивляться крізь нього на нічне світило, а потім на обличчя коханого. Якщо чоловіка з якихось причин немає поруч, поглянути крізь сито потрібно на його фотографію. У деяких регіонах відображення шукають у глеках із водою.

Першими наїдками, що скоштує жінка після голодного дня, мають стати солодощі – з рук її чоловіка.

Після всіх ритуалів кавалери обдаровують своїх обраниць коштовними прикрасами, і подружжя вирушає до оселі куштувати зготовані дружиною страви чи, зважаючи на сьогодення, відвідують ресторани.

Плин часу, звісно, вплинув на традиційну специфіку фестивалю. Сучасна інтерпретація дозволяє жінкам перетворювати приготування на вечірки й спілкування з подругами, частково змінювати порядок проведення обрядів, свекрухи можуть не готувати подарунки власноруч, а придбати у крамниці, чоловіки часто замість прикраси підносять коханим щось більш скромне. І взагалі сьогодні слабка стать має повне право відмовитись від постування і все частіше користується цим.

Однак і до сьогодні Карва Чоут - це дивовижна традиція, сповнена міфічності, відданості й любові до своїх близьких, ними охоплене це дійство.

Вам це буде цікаво:
Посол Індії презентував книгу “Індійська філософія крізь призму сучасної науки"
29 травня у Медіа-центрі ДП «ГДІП» відбулася презентація книги Надзвичайного і Повноважного Посла Індії в Україні Маноджа Кумарі Бхарті "Індійська філософія крізь призму сучасної науки".
Живий танець. Полька
Цей танець не має жодного відношення до Польщі. У цьому життєрадісному і пустотливому темпі крутиться вся Європа і Америка, лише скромно додаючи до слова «полька» своє географічне розташування. Наприклад, фінська, андіжонська або навіть мексиканська. Саме з цієї хореографії починають діти, її ж вважають «вищим класом», який під силу лише витривалим танцюристам з міцним вестибулярним апаратом.
Мандалотерапія
Вчора я створила Всесвіт. Узяла трохи гороху, рису, гречки, пшона, зерен чорного, білого перцю і кардамону. Прихопила по жмені кави та анісу. Потім у всього цього з'явився центр. Він розростався, заспокоюючи мої думки. Коли ж останнє зернятко лягло в коло, я знову відчула забуту гармонію, крізь шум машин на проспекті почула птахів, повіяло ароматом фіалок, що їх так дбайливо вирощує сусідка в себе на балконі, а спогад про хвостатого Фунтика із п'ятого поверху викликав спалах ніжності до волохатого чудовиська.
12 облич Південної Кореї
Колись висловити своє невдоволення грубістю чи скупістю господарів, а то й звернутися до якось божества з нескромним побажанням корейські селяни мали змогу лише в танці, вдягнувши при цьому маску. Зберігаючи свою анонімність, люди розігрували сцени з життя, плакали і сміялись. А наприкінці вистави доля нагороджувала хороших героїв і карала лиходіїв.
У Києві відбувся семінар за участю Посла Індії Маноджа Кумара Бхарті
У Києві пройшов семінар за участю Надзвичайного і Повноважного Посла Індії в Україні Маноджа Кумара Бхарті, на тему «Аюрведа – наука зцілення життя природою».
Джайпур. Рожеве місто
Хтось порівнює Джайпур з ажурною скатертиною. Інші – з коробкою рожевого зефіру. Треті твердять – це вулик, щільно заселений бджолами. Однак всі сходяться в одному – тут дивовижне повітря, сповнене якоюсь свободою, котру не зустрінеш у Європі. Вона заповнює легені, і вже через вдих мандрівник втрачає лік годинам і навіть століттям.
Священні тварини інків
Наш « перуанський цикл» продовжується розповіддю про найбільш шанованих тварин у Перу. Вони – як зв'язок піж сьогоднішнім і минулим, грають важливу роль у житті цього народу.
Замість візка – човен: знамениті плавучі ринки
Магазини, супермаркети, ринки – всі ці місця невід’ємна частина життя будь-якої людини на нашій планеті. Здавалося б, що в них незвичайного – кругом усе схоже, хіба що товари і ціни різняться в залежності від країни чи міста. Насправді все не зовсім так – до деяких базарів слід діставатися вплав… Про них ми і розповімо.
Йодль – музика австрійських гір
Три роки тому в Австрії з'явився незвичайний маршрут, його вибирають любителі вокального стилю йодлем. Бредуть туристи долиною Циллерталь, широка стежина звужується, відкриваючи шлях тільки для найзавзятіших, і звивиста доріжка веде вгору. Зазирають мандрівники до хижки, яка має форму дзвіночка, обходять стороною найбільший ріг, прямуючи туди, де альпійські пастухи вели неквапливі музичні бесіди зі своїм стадом.
Баджо: морський народ Південно-Східної Азії
Нечисленні народи завжди цікавили вчених і художників, котрі шукали в їхньому способі життя натхнення для своєї творчості. Один із найпопулярніших етносів сьогодні - баджо, морські цигани, котрих формально можна співвіднести з Малайзією.
Східний макіяж як традиція: чарівний погляд з поволокою
Згідно з відомою фразою, схід – справа тонка. І загалом це істина, котра підтверджується навіть в деталях. Через особливості клімату східних жінок об’єднує схожий тип зовнішності, а їхні нації споріднює близькість культур. Тому й ідеали краси у них подібні. Так акцент у східному макіяжі неодмінно робиться на очі. Жінці тут належить бути скромною і вдягатися таким чином, щоб повністю закривати фігуру. Тому все, що їм лишається, це зачарувати чоловіка поглядом.
Життя амішів: щастя у простих речах
Коли вперше про них чуєш, не віриш власним вухам, коли вперше бачиш – очам. У їхніх паспортах немає фотографій, вони не платять податки, не служать в армії, носять просту одежу, їздять на кінних візках, обходяться без благ цивілізації і, звісно, готують найсмачнішу їжу в Америці. Заінтриговані? Знайомтесь: аміші – люди, що живуть поза часом.
Посол Індії провів дипломатичний прийом на честь Дня Республіки
Надзвичайний і Повноважний Посол Індії в Україні Манодж Кумар Бхарті провів урочистий дипломатичний прийом на честь Дня Республіки, що відзначається 26 січня і є одним з трьох національних свят держави, офіційно був введений, коли вступила в силу Конституція країни, яка діє й донині.
Зимові забави Василя та Маланки: карнавал по-українськи
Новий рік в Україні не завжди розпочинався з ялинки, а замість Діда Мороза і Снігуроньки в гості чекали пустунку Маланку і моторного парубка Василя, та й не самих, а з почтом. Усі навіженості сходили з рук: витівки ряджених несли в собі сакральний зміст, продиктований логікою міфу про поєдинок весни і зими. Приймаючи сторону світлих сил, спритні поселяни не забували нагріти руки у вогні вселенської битви.
Ніч перед Різдвом і після
Різдво приходить, накидаючи теплий кожух на плечі. Ввечері воно приносить із собою м’яке світло першої вечірньої зірки, а зранку будить білим, але теплим сонцем. Якби про відчуття Різдва хтось запитав у бабці моєї прабабці, то, гадаю, її слова були б ідентичні моїм. Бо разом із мисочкою куті із рук у руки українські покоління передають і свої традиції.
Глінтвейн: зігріваємось правильно
Вітамінчики, загартовування, правильний режим дня... Це все добре і корисно, особливо в холоди, ось тільки іноді треба себе і побалувати й одночасно убезпечити від мікробів і застуди. У такий час найкращий засіб – глінтвейн.
Ескімоські іглу. Що нам варто із снігу дім збудувати!
Крихітка-син до батька прийшов і пропонує втекти від мами і бабусі на Північний полюс? Тільки не треба трагічних промов про люті морози, суцільну темряву полярної ночі і голодних білих ведмедів! Змовницьки підморгніть сміливцю й запропонуйте справжню чоловічу справу – навчитися будувати іглу для ночівлі в краю вічної мерзлоти під час зимових канікул.
ВІДЕО: Скло зі святого міста
Завдяки Посольству Палестини в Україні OUTLOOK пощастило побувати в цій дивовижній країні і познайомитися з її традиційними ремеслами. Сьогодні розповімо вам про технології виготовлення виробів зі скла ... Палестинський Хеврон відомий як місто трьох релігій і трьох цивілізацій, справжнє місце сили. Напевно, тому доля так розпорядилася, що саме там з'явилося скло, яке хоч і здається крихким, однак насправді є віковим, як і сам Хеврон.
Тут пахне Різдвом
Різдво – одне з найкрасивіших і улюблених свят в Європі й готуються до нього задовго і ґрунтовно! Різдвяні базари, вкриті яскравими гірляндами, новорічними іграшками і блискучою мішурою створюють святкову атмосферу урочистості. Цією вражаючою красою пощастило помилуватися фотографу Роману Маткову, і сьогодні через фото-добірку він ділиться передсвятковим настроєм з читачами Outlook!
В рамках проекту Diplomatic Greetings дружина Посла Пакистану познайомила українок з мистецтвом розпису по тканині
Дружина Надзвичайного і Повноважного Посла Пакистану в Україні Сіма Аттар приєдналася до культурно-освітнього проекту OUTLOOK і ГДІП Diplomatic Greetings і провела незвичайний майстер-клас з виготовлення шалей, сумочок і декорування подушок.
Закрити
Outlook facebook page