RU  UK  EN
Статті  >  Уяви  >  Дружина пізнається в голоді. Індійський фестиваль Карва Чоут

Дружина пізнається в голоді. Індійський фестиваль Карва Чоут

За давнім індійським повір’ям, дружина пізнається у бідності. Хто знає, чи можна вважати голодування демонстрацією бідності, але раз на рік чоловіки Індії спостерігають за виявом вірності і відданості жінок саме у такий спосіб.

Карва Чоут – традиційний індійський фестиваль заміжніх жінок, а якщо точніше – це свято любові дружини до чоловіка. Воно оповите міфічними історіями та купою ритуалів і відзначається переважно у північних та західних частинах Індії.

«Karwa» – дослівно перекладається як «горщик», що його використовують у святкових обрядах, а «Chauth» – це термін, що означає четвертий день: фестиваль проходить на четвертий день після спадання місяця (за десять днів до Діпавалі – індійського свята вогнів).

Головний ритуал Карва Чоут полягає у суворому постуванні жінок від місяця до місяця. Їм навіть не дозволено пити воду. Вважається, що утримання від їжі додає життєвих років чоловікам. Дружини мають молитися і приносити дари богам. Усі ці дійства покликані зберегти здоров’я, добробут і процвітання сильної статі.

День цей відзначають стільки часу, що від моменту його започаткування залишились лише перекази і легенди.

Згідно із легендою, любляча Карва, рятуючи свого чоловіка від крокодила, молила бога смерті Яму затягти тварину до пекла. Однак той відмовив Карві, і тоді вона пообіцяла проклясти його. Злякавшись злості відданої жінки, Яма вирішив забрати тварину, чим забезпечив довге і щасливе життя Карві та її чоловіку. Її рішучість і відсутність страху перед богом стали індійським символом вірності.

Існує також казка, яка розповідає, що цей день присвячено вшануванню уз дружби та сестринства, тому багато дійств проводять за участю численних представниць прекрасної статі.

Жінки неабияк чепуряться до Карва Чоут. У переддень свята в салонах краси яблуку ніде впасти. Особливо майстрині чаклують над розписом – ювелірно вкривають тіла клієнток складним мереживом мехенді. Візерунки хною символізують удачу і процвітання. Приготування найчастіше супроводжуються піснями, присвяченими Карва Чоут.

Неабияку роль у ритуалі відіграють свекрухи – вони як критики, що оцінюють поведінку невісток. Існує повір’я, що цей день зближує жінку з батьками її чоловіка. Суворі матері, дотримуючись традицій, висилають своїм «донькам» сарі, а також різноманітні прикраси і готові легкі закуски.

Свято для винуватиць події починається дуже рано, ще до того, як зійде сонце. Вбрання для цієї події переважно червоних і рожевих відтінків, або ж це сарі, подаровані свекрухами. Молоді дружини також можуть вдягти весільну сукню. Чоло прикрашається славнозвісною червоною цяткою – бінді.

Коли сонце сідає, приходить час Пуджу – жінки мають поклонитися богам і принести їм у дар горщики (карви) – символ миру і процвітання, з начинням із солодощів, горіхів і прикрас.

Разом зі своїми чоловіками дружини виходять шукати місяць на небі, який цього дня розгледіти не так вже й легко. Знайшовши його, вони дістають сито, дивляться крізь нього на нічне світило, а потім на обличчя коханого. Якщо чоловіка з якихось причин немає поруч, поглянути крізь сито потрібно на його фотографію. У деяких регіонах відображення шукають у глеках із водою.

Першими наїдками, що скоштує жінка після голодного дня, мають стати солодощі – з рук її чоловіка.

Після всіх ритуалів кавалери обдаровують своїх обраниць коштовними прикрасами, і подружжя вирушає до оселі куштувати зготовані дружиною страви чи, зважаючи на сьогодення, відвідують ресторани.

Плин часу, звісно, вплинув на традиційну специфіку фестивалю. Сучасна інтерпретація дозволяє жінкам перетворювати приготування на вечірки й спілкування з подругами, частково змінювати порядок проведення обрядів, свекрухи можуть не готувати подарунки власноруч, а придбати у крамниці, чоловіки часто замість прикраси підносять коханим щось більш скромне. І взагалі сьогодні слабка стать має повне право відмовитись від постування і все частіше користується цим.

Однак і до сьогодні Карва Чоут - це дивовижна традиція, сповнена міфічності, відданості й любові до своїх близьких, ними охоплене це дійство.

Вам це буде цікаво:
Ваш сніданок, сер! Або як починають свій день у різних країнах світу
Маленький тост, шматочок сиру і ковток міцної кави. «Це вам не шведський стіл!» – обурено пробурчить офіціант, дивлячись на незадоволене обличчя туриста. Щедрій українській душі не збагнути, як таким примудряються наїстись місцеві жителі. Тому перед подорожжю до нової країни варто знати точно, де звечора приготувати собі бутерброди на ранок, а де й запастися кількома літрами води!
Гагаузи: этнос Білого Півня
«Жив у глухому гагаузькому селі бідний селянин, і багатства у нього було – троє синів…» - так розпочинається одна з народних казок, створених гагаузами. Цей тюркський народ і насправді жив небагато, кочував селами, пас овець.
Що вони їдять: кухня Риму
Outlook часто розповідає про кухні народів світу, але, коли йдеться про Італію, писати про країну загалом було б злочином. Кожен з її двадцяти регіонів – це окремий світ зі своїми тонкощами і спеціалітетами. І нехай звання гастрономічної столиці Італії носить Болонья, її офіційній столиці Риму теж є чим похизуватися.
ВІДЕО: Ремесла Узбекистану. Вироби з соломки
OUTLOOK пощастило побувати в гостинному Узбекистані і ближче познайомитися з ремеслами цієї дивовижної країни. Сьогодні ми розповімо вам про мистецтво виготовлення виробів з соломки, про те, які матеріали використовує майстер, в чому секрети і унікальні особливості цього ремесла. Відчувайте світ з нами!
Продається все: найкращі ринки планети
У наш час складно здивувати людину, особливо міську, якимось великим магазином або ринком, оскільки навіть у міні-маркеті біля будинку можна купити все. Утім, по всій планеті продовжують працювати легендарні базари, про які століттями складають легенди і розказують із захватом, розуміючи, що вони – набагато більше, ніж просто місце для збуту товарів.
Східна музика суфіїв: Кавалі
«Кохання виникає, коли ти дивишся в очі іншої людини і бачиш в них Бога», - так перекладаються рядки однієї з арабських пісень, що називається Кавалі. Їхнє авторство приписують східним мандрівникам суфіям, котрі, намагаючись знайти сенс існування, босоніж сходили півсвіту. У подорожах вони складали пісні, в яких розповідали про те, що їм довелося пережити.
Кабукі: тернистий шлях квітки
Традиційний японський театр кабукі завжди лишався загадкою для європейського менталітету: зрозуміти спектакль без підказок гіда може хіба що спеціаліст з культури Країни вранішнього сонця.
Ловля креветок в Оостдюнкерке: Так, я на коні!
Якщо в ранковий час прогулюватись пляжами місцини Оостдюнкерке, розташованій в одній із західних провінцій Бельгії, то можна побачити одразу декілька сонць. Одне, звісно, в небі, а інші – жовтими плямами, верхи на конях, що, тягнучи на собі здоровенні плетені кошики, повільно бродять мілиною Північного моря. Так тут виглядає полювання на креветок.
Особистий досвід: як добре погуляти на індійському весіллі
Героїні нашого матеріалу – консультантові з етикету, любительці кінного спорту і подорожей Катерині Лисенко – пощастило зануритися в атмосферу справжнього індійського фільму з його запальними танцями, круговертю сарі та яскравими барвами. Сьогодні вона залюбки розповідає про дивовижний досвід – наповнене колоритом, традиціями і веселощами індійське весілля.
Посол Індії презентував книгу “Індійська філософія крізь призму сучасної науки"
29 травня у Медіа-центрі ДП «ГДІП» відбулася презентація книги Надзвичайного і Повноважного Посла Індії в Україні Маноджа Кумарі Бхарті "Індійська філософія крізь призму сучасної науки".
Живий танець. Полька
Цей танець не має жодного відношення до Польщі. У цьому життєрадісному і пустотливому темпі крутиться вся Європа і Америка, лише скромно додаючи до слова «полька» своє географічне розташування. Наприклад, фінська, андіжонська або навіть мексиканська. Саме з цієї хореографії починають діти, її ж вважають «вищим класом», який під силу лише витривалим танцюристам з міцним вестибулярним апаратом.
Мандалотерапія
Вчора я створила Всесвіт. Узяла трохи гороху, рису, гречки, пшона, зерен чорного, білого перцю і кардамону. Прихопила по жмені кави та анісу. Потім у всього цього з'явився центр. Він розростався, заспокоюючи мої думки. Коли ж останнє зернятко лягло в коло, я знову відчула забуту гармонію, крізь шум машин на проспекті почула птахів, повіяло ароматом фіалок, що їх так дбайливо вирощує сусідка в себе на балконі, а спогад про хвостатого Фунтика із п'ятого поверху викликав спалах ніжності до волохатого чудовиська.
12 облич Південної Кореї
Колись висловити своє невдоволення грубістю чи скупістю господарів, а то й звернутися до якось божества з нескромним побажанням корейські селяни мали змогу лише в танці, вдягнувши при цьому маску. Зберігаючи свою анонімність, люди розігрували сцени з життя, плакали і сміялись. А наприкінці вистави доля нагороджувала хороших героїв і карала лиходіїв.
У Києві відбувся семінар за участю Посла Індії Маноджа Кумара Бхарті
У Києві пройшов семінар за участю Надзвичайного і Повноважного Посла Індії в Україні Маноджа Кумара Бхарті, на тему «Аюрведа – наука зцілення життя природою».
Джайпур. Рожеве місто
Хтось порівнює Джайпур з ажурною скатертиною. Інші – з коробкою рожевого зефіру. Треті твердять – це вулик, щільно заселений бджолами. Однак всі сходяться в одному – тут дивовижне повітря, сповнене якоюсь свободою, котру не зустрінеш у Європі. Вона заповнює легені, і вже через вдих мандрівник втрачає лік годинам і навіть століттям.
Священні тварини інків
Наш « перуанський цикл» продовжується розповіддю про найбільш шанованих тварин у Перу. Вони – як зв'язок піж сьогоднішнім і минулим, грають важливу роль у житті цього народу.
Замість візка – човен: знамениті плавучі ринки
Магазини, супермаркети, ринки – всі ці місця невід’ємна частина життя будь-якої людини на нашій планеті. Здавалося б, що в них незвичайного – кругом усе схоже, хіба що товари і ціни різняться в залежності від країни чи міста. Насправді все не зовсім так – до деяких базарів слід діставатися вплав… Про них ми і розповімо.
Йодль – музика австрійських гір
Три роки тому в Австрії з'явився незвичайний маршрут, його вибирають любителі вокального стилю йодлем. Бредуть туристи долиною Циллерталь, широка стежина звужується, відкриваючи шлях тільки для найзавзятіших, і звивиста доріжка веде вгору. Зазирають мандрівники до хижки, яка має форму дзвіночка, обходять стороною найбільший ріг, прямуючи туди, де альпійські пастухи вели неквапливі музичні бесіди зі своїм стадом.
Баджо: морський народ Південно-Східної Азії
Нечисленні народи завжди цікавили вчених і художників, котрі шукали в їхньому способі життя натхнення для своєї творчості. Один із найпопулярніших етносів сьогодні - баджо, морські цигани, котрих формально можна співвіднести з Малайзією.
Східний макіяж як традиція: чарівний погляд з поволокою
Згідно з відомою фразою, схід – справа тонка. І загалом це істина, котра підтверджується навіть в деталях. Через особливості клімату східних жінок об’єднує схожий тип зовнішності, а їхні нації споріднює близькість культур. Тому й ідеали краси у них подібні. Так акцент у східному макіяжі неодмінно робиться на очі. Жінці тут належить бути скромною і вдягатися таким чином, щоб повністю закривати фігуру. Тому все, що їм лишається, це зачарувати чоловіка поглядом.
Закрити
Outlook facebook page