RU  UK  EN
Статті  >  Уяви  >  Дружина пізнається в голоді. Індійський фестиваль Карва Чоут

Дружина пізнається в голоді. Індійський фестиваль Карва Чоут

За давнім індійським повір’ям, дружина пізнається у бідності. Хто знає, чи можна вважати голодування демонстрацією бідності, але раз на рік чоловіки Індії спостерігають за виявом вірності і відданості жінок саме у такий спосіб.

Карва Чоут – традиційний індійський фестиваль заміжніх жінок, а якщо точніше – це свято любові дружини до чоловіка. Воно оповите міфічними історіями та купою ритуалів і відзначається переважно у північних та західних частинах Індії.

«Karwa» – дослівно перекладається як «горщик», що його використовують у святкових обрядах, а «Chauth» – це термін, що означає четвертий день: фестиваль проходить на четвертий день після спадання місяця (за десять днів до Діпавалі – індійського свята вогнів).

Головний ритуал Карва Чоут полягає у суворому постуванні жінок від місяця до місяця. Їм навіть не дозволено пити воду. Вважається, що утримання від їжі додає життєвих років чоловікам. Дружини мають молитися і приносити дари богам. Усі ці дійства покликані зберегти здоров’я, добробут і процвітання сильної статі.

День цей відзначають стільки часу, що від моменту його започаткування залишились лише перекази і легенди.

Згідно із легендою, любляча Карва, рятуючи свого чоловіка від крокодила, молила бога смерті Яму затягти тварину до пекла. Однак той відмовив Карві, і тоді вона пообіцяла проклясти його. Злякавшись злості відданої жінки, Яма вирішив забрати тварину, чим забезпечив довге і щасливе життя Карві та її чоловіку. Її рішучість і відсутність страху перед богом стали індійським символом вірності.

Існує також казка, яка розповідає, що цей день присвячено вшануванню уз дружби та сестринства, тому багато дійств проводять за участю численних представниць прекрасної статі.

Жінки неабияк чепуряться до Карва Чоут. У переддень свята в салонах краси яблуку ніде впасти. Особливо майстрині чаклують над розписом – ювелірно вкривають тіла клієнток складним мереживом мехенді. Візерунки хною символізують удачу і процвітання. Приготування найчастіше супроводжуються піснями, присвяченими Карва Чоут.

Неабияку роль у ритуалі відіграють свекрухи – вони як критики, що оцінюють поведінку невісток. Існує повір’я, що цей день зближує жінку з батьками її чоловіка. Суворі матері, дотримуючись традицій, висилають своїм «донькам» сарі, а також різноманітні прикраси і готові легкі закуски.

Свято для винуватиць події починається дуже рано, ще до того, як зійде сонце. Вбрання для цієї події переважно червоних і рожевих відтінків, або ж це сарі, подаровані свекрухами. Молоді дружини також можуть вдягти весільну сукню. Чоло прикрашається славнозвісною червоною цяткою – бінді.

Коли сонце сідає, приходить час Пуджу – жінки мають поклонитися богам і принести їм у дар горщики (карви) – символ миру і процвітання, з начинням із солодощів, горіхів і прикрас.

Разом зі своїми чоловіками дружини виходять шукати місяць на небі, який цього дня розгледіти не так вже й легко. Знайшовши його, вони дістають сито, дивляться крізь нього на нічне світило, а потім на обличчя коханого. Якщо чоловіка з якихось причин немає поруч, поглянути крізь сито потрібно на його фотографію. У деяких регіонах відображення шукають у глеках із водою.

Першими наїдками, що скоштує жінка після голодного дня, мають стати солодощі – з рук її чоловіка.

Після всіх ритуалів кавалери обдаровують своїх обраниць коштовними прикрасами, і подружжя вирушає до оселі куштувати зготовані дружиною страви чи, зважаючи на сьогодення, відвідують ресторани.

Плин часу, звісно, вплинув на традиційну специфіку фестивалю. Сучасна інтерпретація дозволяє жінкам перетворювати приготування на вечірки й спілкування з подругами, частково змінювати порядок проведення обрядів, свекрухи можуть не готувати подарунки власноруч, а придбати у крамниці, чоловіки часто замість прикраси підносять коханим щось більш скромне. І взагалі сьогодні слабка стать має повне право відмовитись від постування і все частіше користується цим.

Однак і до сьогодні Карва Чоут - це дивовижна традиція, сповнена міфічності, відданості й любові до своїх близьких, ними охоплене це дійство.

Вам це буде цікаво:
Крилаті символи народів
У кожної держави є свої офіційні символи: прапор, герб і гімн. Але, крім традиційних «розпізнавальних знаків», є і народні – приміром, улюблений птах. Саме про них далі в OUTLOOK. Щоб «задокументувати» народну любов, 1960 року в Токіо на міжнародній конференції із захисту пернатих було введено поняття «національний птах».
Прес-конференція до Міжнародного дня йоги у Медіацентрі ГДІП
18 червня 2019 року за організаційного сприяння ДП «ГДІП» у Медіацентрі відбулася прес-конференція Надзвичайного і Повноважного Посла Республіки Індія в Україні Партха Сатпатхі, присвячена святкуванню Міжнародного дня йоги та фестивалю, що відбудеться вже цієї суботи у Маріїнському парку.
Амазонки з племені мосо: Заповідник фемінізму в затінку Гімалаїв
Автори антиутопій пророкують сотні бід людям майбутнього, яким знову і знову забороняють грати весілля, та, схоже, не все так страшно. У китайській провінції Юньнань, коло самісінького підніжжя Гімалаїв, живе матріархальне плем'я мосо, якому поняття шлюбу зовсім не знайоме.
Хвилями часу: Історичні вітрильники Естонії
Історія Естонії зберігається не у пергаментних сувоях, а у свинцевому літописі Північного моря. Звивиста берегова лінія протяжністю три тисячі кілометрів бачила мільйони вітрильників, починаючи зі смугастих полотнищ драккарів і закінчуючи поземним польотом кліпера над хвилями за доби пари й електрики.
У Києві вп'яте відзначать Міжнародний день Йоги
Посольство Індії спільно зі школами та студіями йоги в Україні організовують масштабний «Фестиваль Йоги» в суботу, 22 червня 2019 року в Маріїнському парку м. Києва. Давня індійська традиція Йоги є безцінним даром усьому людству, який допомагає досягти єдності між тілом та розумом; думками та діями...
Битися, як жінка. Бійцівський клуб літаючих чоліт.
У вільної боротьби не жіноче обличчя. Хороша дівчинка повинна мило усміхатися і берегти чепурне платтячко, а не розмахувати кулаками, але в суворих Андах такі ніжні квіти не ростуть. Справжня болівійська чоліта і за словом в кишеню не полізе, і тумаком при нагоді огріє, а в неділю, підібравши накрохмалені спідниці, ринеться у бій без правил.
Усім потрібні гроші. Валюти світу
Називають їх скрізь по-різному, проте люблять, напевно, однаково. Ми говоримо, звісно ж, про гроші, а точніше про їхні «другі імена». Адже крім офіційної, у кожної валюти є своя, народна назва, яке не так відома, але дійсно заслуговує на увагу!
Індійський чай. Посол Індії розповідає про традиції чаювання
29 травня 2019 року під егідою Надзвичайного та Повноважного Посла Індії в Україні Партха Сатпатхі відбувся вечір, присвячений індійській культурі, кухні та чаю. Метою заходу стала популяризація індійських традицій.
Біле золото Піднебесної. Китайський фарфор
Цивілізація Стародавнього Китаю однією з перших відкрила для себе кераміку. Встановлено, що вже в II тис. до н.е. температура випалу гончарних виробів, знайдених в долині Хуанхе, наближалася до 1200 ° С. На думку ряду дослідників, винахід порцеляни було продиктовано прагненням знайти заміну нефриту та жадеїту.
Лех. На вершині світу
Спочатку не зрозуміло, це скелі притиснулися до старих буддистських храмів або стародавні споруди шукають підтримки і розради у брил. Старовинне місто Лех, що розташоване на півночі Індії на висоті трьох тисяч метрів в штаті Джамму і колись було дуже популярним серед сіркоперегінної худоби, караванів і торговців...
Життя на воді: 7 маловідомих конкурентів Венеції
Коли ми чуємо вираз «місто на воді», одразу на думку спадає Венеція, чи не так? Неквапливі гондоли, вузенькі вулички по обидва боки, ніжне світло сонця, що заходить, і старовинна архітектура створюють той п’янкий романтичний коктейль, котрий приваблює туристів з усього світу.
Забуте мистецтво: чайна церемонія в Кореї
Після прогулянки жвавими вулицями Сеула хочеться розслабитися в кафе за чашкою ароматного чаю, але де там: хороші чайні є тільки при буддійських монастирях і на богемній пішохідній вулиці Інсадон. Чайна церемонія в Кореї, несумісна із суворим розпорядком офісів і фабрик, неохоче йде в маси, залишаючись радістю мудреців і привілеєм владик.
Квіткові долини світу
Квіткові поля і долини вражають і приваблюють увагу найвибагливіших поціновувачів прекрасного. Різнокольорові розсипи духмяних рослин прикрашають простори майже в кожній країні, у найвіддаленіших між собою частинах світу. Ми пропонуємо кілька варіантів таких квіткових килимів на будь-який смак.
Ловля креветок в Оостдюнкерке: Так, я на коні!
Якщо в ранковий час прогулюватись пляжами місцини Оостдюнкерке, розташованій в одній із західних провінцій Бельгії, то можна побачити одразу декілька сонць. Одне, звісно, в небі, а інші – жовтими плямами, верхи на конях, що, тягнучи на собі здоровенні плетені кошики, повільно бродять мілиною Північного моря. Так тут виглядає полювання на креветок.
Palio del Papero: не тільки птахи
Скільки всього змішує у своєму казані Італія: гондоли, які плинуть оливковими річками, палюче сонце, що стікає своїм соком у пляшку Пізанської вежі, заплутане спагеті вуличок і коржі площ, присипані сумішшю італійських трав і діалектів. А ще у її казані є качки. Так-так, саме ці створіння дозволять вам відчути присмак справжнього національного колориту! І цій качиній історії вже понад тридцять років.
Ваш сніданок, сер! Або як починають свій день у різних країнах світу
Маленький тост, шматочок сиру і ковток міцної кави. «Це вам не шведський стіл!» – обурено пробурчить офіціант, дивлячись на незадоволене обличчя туриста. Щедрій українській душі не збагнути, як таким можуть наїстись місцеві. Тому перед подорожжю до нової країни варто знати точно, де звечора приготувати собі бутерброди...
Жіночі прикраси в Індії: сакральний зміст
При слові індійка в нашій уяві виникає красива жінка в сарі, неодмінно з безліччю прикрас і малюнків на тілі. Звідки в національних традиціях цього народу така пристрасть до прикрашання тіла? У цьому є не лише естетичний, але й глибокий сакральний сенс – відображення культури, вірувань і світогляду індійців...
Південний Гоа очами Кіри Кондратенко
Депресія і відсутність нових ідей? Вирушайте на Гоа! Якось саме завдяки відпочинку на Гоа бізнес-леді Кіра Кондратенко набралася сил для здійснення нового цікавого проекту. Сьогодні вона ділиться з нами своїми враженнями від острова, іменуючи його не інакше як раєм на Землі.
Варанасі: місто-крематорій
Одні називають його містом храмів, інші – створеним богами, а хтось – крематорієм на Гангу. Сьогодні ми розповімо про індійське місто Варанасі, де смерть нікого не лякає і вже давно стала бізнесом. Цей мегаполіс із півтора мільйонним населенням, розташований на північному сході країни, згідно з легендами був заснований більше п'яти тисяч років тому богом Шивою.
Азербайджан зсередини: «хна-яхти»
А ми продовжуємо публікувати авторську рубрику Сабіни Сафаровою про традиції в Азербайджані. Ми вже дізналися і про сватання, і про заручини, і зараз OUTLOOK пропонує зануриться в традиції ритуалів і церемоній «хна-яхти», яка безпосередньо передує весіллю.
Закрити
Outlook facebook page