RU  UK  EN
Статті  >  Уяви  >  Йодль – музика австрійських гір

Йодль – музика австрійських гір

Три роки тому в Австрії з'явився незвичайний маршрут, його вибирають любителі вокального стилю йодлем. Бредуть туристи долиною Циллерталь, широка стежина звужується, відкриваючи шлях тільки для найзавзятіших, і звивиста доріжка веде вгору. Зазирають мандрівники до хижки, яка має форму дзвіночка, обходять стороною найбільший ріг, прямуючи туди, де альпійські пастухи вели неквапливі музичні бесіди зі своїм стадом.

Вівчарські переклички

Спів йодлем з'явився як засіб спілкування людини з природою. Австрійські народні пісні, що наспівували пастухи, особливий позивний клич, який мала почути вівця, відбившись від стада. Так зароджувався йодль.

Поетичними рядками у йодлі служать позбавлені сенсу, але привабливі своєю простотою словосполучення «йодаро», «йоходраїхо», «йоладатійо». Вокал, де голос скаче по регістрах із шаленою швидкістю, що не встигаєш записати ноти, названий йодлемом через звук «йо», який виспівують на всі лади якомога частіше.

Фото alphornmusik.ch

Що зробило цей звук таким популярним серед австрійців? Спочатку його вподобали місцеві пастухи, влаштовуючи один одному вечірню перекличку, немов питаючи: «Чи всі живі-здорові, нікому допомога не потрібна?» А якщо взяти до уваги факт, що в ті часи у горах орудували банди, то потужний вокал був незамінним– так можна було скликати на поміч народ. Дивно, як наспівування одного звуку на різний лад сильним голосом витривалої людини заміняло всі інші знаряддя і звичну для нас техніку на кшталт мобільних телефонів.

Що стосується сьогоднішніх традицій, то мандруючи Австрією, ті, хто бажає пізнати невідому культуру, зазвичай співають йодлем там, де є відлуння. Музиканти інколи вдаються до акомпанементу, збираючи ноти одну за одною на інструменті цитра, звук якого немов збігає струмками з гір.

Фото ds.reactor.cc

Альмер – австрійський йодль

Йодлем співають на просторах Швейцарії та Південної Баварії, однак саме австрійська версія виконання вирізняється різкими мелодійними ходами, суміщеними з ніжними переливами. Найвідоміша музика контрастів у Верхній Австрії дістала назву «альмер».

Цей різновид кантрі-музики свого часу зачарував представника віденської школи, композитора Людвіга ван Бетховена, який поклав наспіви йодлем в основу кількох творів.

За словами фольклориста Йозефа Поммера, котрий жив на початку XX століття, в австрійських селах знають близько 450 видів цього мотиву. Хоча відтоді, як дослідник їздив по сільських музиках, вивчаючи особливості народного співу, і спливло ціле століття, поціновувачі йодлему і нині можуть послухати його в сільських хорах.

Яка композиція в стилі йодль гідна особливої уваги? Певно, та, в яку виконавець вклав найбільше сил, імпровізуючи та не помічаючи, як біжить час. Ідеться про рекорд, встановлений австрійським співаком Роландом Роскоглером. Він виконував один музичний твір, побудований на принципах йодлему, протягом 14 годин і 37 хвилин.

Прихована заздрість і таємне замилування

Як і всі незвичайні течії, йодль іноді стикається з нерозумінням і заздрістю. Так, серед британців поширене глузливе ставлення до цієї музичної традиції. Жителі Англії називають йодлем «криком альпійського козячого пастуха, який прищемив руку амбарними дверима».

Проте музичні терапевти з австрійського міста Грац провели дослідження і дійшли висновку, що спів йодлем запускає нестримні веселощі в організмі, через що виділяються ендорфіни. Виявилося, йодль допомагає підтримувати здоров'я на належному рівні, не поступаючись в ефективності спортивним вправам. Популяризуючи цей народний стиль, в Австрії відкривають чимало гуртків, де вчать співати відповідно до правил йодлю. Відомий виконавець і за сумісництвом викладач вокалу Херман Хяртель каже: «Спів йодлем в Альпах знову пробуджується до життя, бо це музика гір». Відчувши єдність з природою, людина не захоче повертатися до невігластва, а тому багато гуру йодлему розповідають, що ті, хто спробував співати в такому стилі, не припиняють занять.

Фото permanenttourist.ch

Утім, суперечки щодо походження пісень у цьому жанрі не вщухають. Найвідоміший розгляд справи, яка набула світового розголосу, стався з піснею «Das Kufsteinlied». Неформальний гімн австрійського історичного регіону Тіроль 1981 року здобув славу всесвітнього культурного надбання і був названий Народною піснею світу. Невигадливу композицію, яка на всі лади вихваляє містечко Куфштайн, музично оформив австрійський композитор Карл Ганцер 1947 року. У світову історію ця мелодія увірвалася завдяки баварському виконавцеві Францлю Лангу. Але через півстоліття права на пісню заявив німецький композитор Егон Фрауенбергер, стверджуючи, що саме йому належала ідея привнести в розмірені австрійські мотиви дивакуваті елементи йодлю, а саме наспівування «холла-раї-ді-рі, ді-рі, ді-рі». Однак суд відхилив позов Фрауенбергера, визнавши його внесок незначним.

Фото picture-newsletter.com

Як співати йодль

Люди, які переглянули безліч відео, де виконавці співають у цьому стилі, можуть подумати, що голосом потрібно вібрувати. Та все ж австрійські професіонали запевняють: заливисті коливання вібрато тільки завадять потрібному ефекту. А ось грудні звуки, які різко переходять на фальцет і влаштовують скачки широкими інтервалами, – те що треба.

Головне фото media.jungfrau.ch

Вам це буде цікаво:
Східна музика суфіїв: Кавалі
«Кохання виникає, коли ти дивишся в очі іншої людини і бачиш в них Бога», - так перекладаються рядки однієї з арабських пісень, що називається Кавалі. Їхнє авторство приписують східним мандрівникам суфіям, котрі, намагаючись знайти сенс існування, босоніж сходили півсвіту. У подорожах вони складали пісні, в яких розповідали про те, що їм довелося пережити.
Кабукі: тернистий шлях квітки
Традиційний японський театр кабукі завжди лишався загадкою для європейського менталітету: зрозуміти спектакль без підказок гіда може хіба що спеціаліст з культури Країни вранішнього сонця.
Ловля креветок в Оостдюнкерке: Так, я на коні!
Якщо в ранковий час прогулюватись пляжами місцини Оостдюнкерке, розташованій в одній із західних провінцій Бельгії, то можна побачити одразу декілька сонць. Одне, звісно, в небі, а інші – жовтими плямами, верхи на конях, що, тягнучи на собі здоровенні плетені кошики, повільно бродять мілиною Північного моря. Так тут виглядає полювання на креветок.
У ритмі джазу. Посол Норвегії запросив гостей на музичний вечір
Надзвичайний і Повноважний Посол Королівства Норвегія в Україні Уле Тер'є Хорпестад запросив гостей в резиденцію, щоб насолодитися літнім вечором під витончені мелодії джазу.
Смачна Японія: скуштувати країну на зуб
Морозиво зі смаком конини, мариновані комахи, риба зі смертельною отрутою – японській кухні є чим дивувати, вражати й шокувати. І чесно кажучи, перелік цих страв не завжды сприяє апетитові. Але ми не женемося за екзотикою. Істинний гастротуризм – це спроба збагнути менталітет і відчути національний колорит через традиційну кухню, а не покуштувати найбільш екстравагантних наїдків. Насправді в національних стравах зосередилася часточка душі народу, його історії і культури.
Живий танець. Полька
Цей танець не має жодного відношення до Польщі. У цьому життєрадісному і пустотливому темпі крутиться вся Європа і Америка, лише скромно додаючи до слова «полька» своє географічне розташування. Наприклад, фінська, андіжонська або навіть мексиканська. Саме з цієї хореографії починають діти, її ж вважають «вищим класом», який під силу лише витривалим танцюристам з міцним вестибулярним апаратом.
Мандалотерапія
Вчора я створила Всесвіт. Узяла трохи гороху, рису, гречки, пшона, зерен чорного, білого перцю і кардамону. Прихопила по жмені кави та анісу. Потім у всього цього з'явився центр. Він розростався, заспокоюючи мої думки. Коли ж останнє зернятко лягло в коло, я знову відчула забуту гармонію, крізь шум машин на проспекті почула птахів, повіяло ароматом фіалок, що їх так дбайливо вирощує сусідка в себе на балконі, а спогад про хвостатого Фунтика із п'ятого поверху викликав спалах ніжності до волохатого чудовиська.
Граємо в ашички
Альчики, асики, ашички, кажик, бабки .. У цієї гри багато назв і одна велика любов до неї не одного покоління в Середній Азії. За старими переказами, любив проводити за нею час герой народних казок Ходжа Насредін. Грали в неї султани і купці, прості люди і діти. Для самих маленьких вона була популярною розвагою аж до кінця минулого століття, поки нові технології не витіснили дворові ігри.
12 облич Південної Кореї
Колись висловити своє невдоволення грубістю чи скупістю господарів, а то й звернутися до якось божества з нескромним побажанням корейські селяни мали змогу лише в танці, вдягнувши при цьому маску. Зберігаючи свою анонімність, люди розігрували сцени з життя, плакали і сміялись. А наприкінці вистави доля нагороджувала хороших героїв і карала лиходіїв.
Великі криві Фріденсрайха Гундертвассера
Він вигадав своє ім’я, щоб не бути схожим ні на кого іншого. Бунт його індивідуальності став основою для величезної творчої спадщини, а архітектура – продемонструвала можливість поєднувати екологічність і сучасні технології.
Священні тварини інків
Наш « перуанський цикл» продовжується розповіддю про найбільш шанованих тварин у Перу. Вони – як зв'язок піж сьогоднішнім і минулим, грають важливу роль у житті цього народу.
Замість візка – човен: знамениті плавучі ринки
Магазини, супермаркети, ринки – всі ці місця невід’ємна частина життя будь-якої людини на нашій планеті. Здавалося б, що в них незвичайного – кругом усе схоже, хіба що товари і ціни різняться в залежності від країни чи міста. Насправді все не зовсім так – до деяких базарів слід діставатися вплав… Про них ми і розповімо.
Баджо: морський народ Південно-Східної Азії
Нечисленні народи завжди цікавили вчених і художників, котрі шукали в їхньому способі життя натхнення для своєї творчості. Один із найпопулярніших етносів сьогодні - баджо, морські цигани, котрих формально можна співвіднести з Малайзією.
У Посольстві Німеччини презентували німецький переклад книги «Мистецтво Майдану»
У Посольстві Німеччини в Києві пройшла презентація німецького перекладу книги культуролога Наталії Мусієнко «Мистецтво Майдану». Урочисту подію відвідали Міністр культури України Євген Ніщук, Надзвичайний і Повноважний Посол Німеччини в Україні Ернст Райхель, автор книги Наталія Мусієнко, українські культурні діячі, громадськість, ЗМІ.
Життя амішів: щастя у простих речах
Коли вперше про них чуєш, не віриш власним вухам, коли вперше бачиш – очам. У їхніх паспортах немає фотографій, вони не платять податки, не служать в армії, носять просту одежу, їздять на кінних візках, обходяться без благ цивілізації і, звісно, готують найсмачнішу їжу в Америці. Заінтриговані? Знайомтесь: аміші – люди, що живуть поза часом.
У Києві стартували Дні культури Кувейту
У Києві 5 лютого стартували Дні культури Кувейту, присвячені 25-річчю встановлення дипломатичних відносин між нашими країнами. Всі заходи пройдуть за підтримки Посольства Кувейту в Україні та особисто Надзвичайного і Повноважного Посла Пана Рашида Хаммада Аль-Адвані.
У Києві пройдуть Дні кувейтської культури
У столиці України з 5 по 7 лютого відбудуться Дні культури Кувейту, присвячені 25-річчю встановлення дипломатичних відносин між нашими країнами. Всі заходи пройдуть за підтримки Посольства Кувейту в Україні та особисто Надзвичайного і Повноважного Посла Пана Рашида Хаммада Аль-Адвані.
Зимові забави Василя та Маланки: карнавал по-українськи
Новий рік в Україні не завжди розпочинався з ялинки, а замість Діда Мороза і Снігуроньки в гості чекали пустунку Маланку і моторного парубка Василя, та й не самих, а з почтом. Усі навіженості сходили з рук: витівки ряджених несли в собі сакральний зміст, продиктований логікою міфу про поєдинок весни і зими. Приймаючи сторону світлих сил, спритні поселяни не забували нагріти руки у вогні вселенської битви.
Ніч перед Різдвом і після
Різдво приходить, накидаючи теплий кожух на плечі. Ввечері воно приносить із собою м’яке світло першої вечірньої зірки, а зранку будить білим, але теплим сонцем. Якби про відчуття Різдва хтось запитав у бабці моєї прабабці, то, гадаю, її слова були б ідентичні моїм. Бо разом із мисочкою куті із рук у руки українські покоління передають і свої традиції.
Інсбрук – казкове місто в обрамленні Альпійських гір
Тірольська місцевість Австрії надзвичайно самобутня. Тут своя кухня і навіть своя манера співу, а багатовікова історія відмінно поєднується з природними красотами і спортивними об’єктами. Пік різноманіття – невелике гірське містечко Інсбрук. Це адміністративний центр Тіроля, а також одне з найчистіших місць у Європі, відомий спортивний курорт і визнаний центр сучасного мистецтва.
Закрити
Outlook facebook page