RU  UK  EN
Статті  >  Уяви  >  Йодль – музика австрійських гір

Йодль – музика австрійських гір

Три роки тому в Австрії з'явився незвичайний маршрут, його вибирають любителі вокального стилю йодлем. Бредуть туристи долиною Циллерталь, широка стежина звужується, відкриваючи шлях тільки для найзавзятіших, і звивиста доріжка веде вгору. Зазирають мандрівники до хижки, яка має форму дзвіночка, обходять стороною найбільший ріг, прямуючи туди, де альпійські пастухи вели неквапливі музичні бесіди зі своїм стадом.

Вівчарські переклички

Спів йодлем з'явився як засіб спілкування людини з природою. Австрійські народні пісні, що наспівували пастухи, особливий позивний клич, який мала почути вівця, відбившись від стада. Так зароджувався йодль.

Поетичними рядками у йодлі служать позбавлені сенсу, але привабливі своєю простотою словосполучення «йодаро», «йоходраїхо», «йоладатійо». Вокал, де голос скаче по регістрах із шаленою швидкістю, що не встигаєш записати ноти, названий йодлемом через звук «йо», який виспівують на всі лади якомога частіше.Фото alphornmusik.ch

Що зробило цей звук таким популярним серед австрійців? Спочатку його вподобали місцеві пастухи, влаштовуючи один одному вечірню перекличку, немов питаючи: «Чи всі живі-здорові, нікому допомога не потрібна?» А якщо взяти до уваги факт, що в ті часи у горах орудували банди, то потужний вокал був незамінним– так можна було скликати на поміч народ. Дивно, як наспівування одного звуку на різний лад сильним голосом витривалої людини заміняло всі інші знаряддя і звичну для нас техніку на кшталт мобільних телефонів.

Що стосується сьогоднішніх традицій, то мандруючи Австрією, ті, хто бажає пізнати невідому культуру, зазвичай співають йодлем там, де є відлуння. Музиканти інколи вдаються до акомпанементу, збираючи ноти одну за одною на інструменті цитра, звук якого немов збігає струмками з гір.Фото ds.reactor.cc

Альмер – австрійський йодль

Йодлем співають на просторах Швейцарії та Південної Баварії, однак саме австрійська версія виконання вирізняється різкими мелодійними ходами, суміщеними з ніжними переливами. Найвідоміша музика контрастів у Верхній Австрії дістала назву «альмер».

Цей різновид кантрі-музики свого часу зачарував представника віденської школи, композитора Людвіга ван Бетховена, який поклав наспіви йодлем в основу кількох творів.

За словами фольклориста Йозефа Поммера, котрий жив на початку XX століття, в австрійських селах знають близько 450 видів цього мотиву. Хоча відтоді, як дослідник їздив по сільських музиках, вивчаючи особливості народного співу, і спливло ціле століття, поціновувачі йодлему і нині можуть послухати його в сільських хорах.

Яка композиція в стилі йодль гідна особливої уваги? Певно, та, в яку виконавець вклав найбільше сил, імпровізуючи та не помічаючи, як біжить час. Ідеться про рекорд, встановлений австрійським співаком Роландом Роскоглером. Він виконував один музичний твір, побудований на принципах йодлему, протягом 14 годин і 37 хвилин.

Прихована заздрість і таємне замилування

Як і всі незвичайні течії, йодль іноді стикається з нерозумінням і заздрістю. Так, серед британців поширене глузливе ставлення до цієї музичної традиції. Жителі Англії називають йодлем «криком альпійського козячого пастуха, який прищемив руку амбарними дверима».

Проте музичні терапевти з австрійського міста Грац провели дослідження і дійшли висновку, що спів йодлем запускає нестримні веселощі в організмі, через що виділяються ендорфіни. Виявилося, йодль допомагає підтримувати здоров'я на належному рівні, не поступаючись в ефективності спортивним вправам. Популяризуючи цей народний стиль, в Австрії відкривають чимало гуртків, де вчать співати відповідно до правил йодлю. Відомий виконавець і за сумісництвом викладач вокалу Херман Хяртель каже: «Спів йодлем в Альпах знову пробуджується до життя, бо це музика гір». Відчувши єдність з природою, людина не захоче повертатися до невігластва, а тому багато гуру йодлему розповідають, що ті, хто спробував співати в такому стилі, не припиняють занять.Фото permanenttourist.ch

Утім, суперечки щодо походження пісень у цьому жанрі не вщухають. Найвідоміший розгляд справи, яка набула світового розголосу, стався з піснею «Das Kufsteinlied». Неформальний гімн австрійського історичного регіону Тіроль 1981 року здобув славу всесвітнього культурного надбання і був названий Народною піснею світу. Невигадливу композицію, яка на всі лади вихваляє містечко Куфштайн, музично оформив австрійський композитор Карл Ганцер 1947 року. У світову історію ця мелодія увірвалася завдяки баварському виконавцеві Францлю Лангу. Але через півстоліття права на пісню заявив німецький композитор Егон Фрауенбергер, стверджуючи, що саме йому належала ідея привнести в розмірені австрійські мотиви дивакуваті елементи йодлю, а саме наспівування «холла-раї-ді-рі, ді-рі, ді-рі». Однак суд відхилив позов Фрауенбергера, визнавши його внесок незначним.Фото picture-newsletter.com

Як співати йодль

Люди, які переглянули безліч відео, де виконавці співають у цьому стилі, можуть подумати, що голосом потрібно вібрувати. Та все ж австрійські професіонали запевняють: заливисті коливання вібрато тільки завадять потрібному ефекту. А ось грудні звуки, які різко переходять на фальцет і влаштовують скачки широкими інтервалами, – те що треба.

Головне фото media.jungfrau.ch

Вам це буде цікаво:
Таїланд ремісничий: від шовку до перлів
Чи замислювалися ви, прогулюючись уздовж сувенірних крамничок у Таїланді, скільки дрібок історії зберігається в кожному предметі? Адже ви перегортуєте трудову книжку всього народу, побіжно переглядаєте записи від тисячолітньої давнини до наших днів. Деякі сторінки стали практично невагомі, але позначки на них не втратили своєї чіткості.
Національні напої: Нуль градусів і море енергії
Всі знають, що перебуваючи в Шотландії, варто неодмінно скуштувати віскі, у Франції – вина, а в Японії – саке. Та мало хто замислюється про національні безалкогольні напої. Але ж їх різні народи створювали з куди більш практичними намірами – прохолоджувальні і зігрівальні...
Баджо: морський народ Південно-Східної Азії
Нечисленні народи завжди цікавили вчених і художників, котрі шукали в їхньому способі життя натхнення для своєї творчості. Один із найпопулярніших етносів сьогодні - баджо, кочовий народ мореплавців, котрих формально можна співвіднести з Малайзією.
Гастрономічний туризм: через їжу до культури
Не варто поблажливо ставитися до гастротурів як до новомодної вигадки. Гастрономічний туризм – один із аспектів світової науки. Її світило вчений Ерік Вольф, котрий 2001 року заснував Міжнародну асоціацію гастрономічного туризму, твердить: їжа – це квінтесенція нації, її менталітету, характеру і, звісно, історії.
Колоритний континент. Красиві племена Африки
Повсякденне життя африканських племен може видаватися дивним навіть для мешканців цього континенту. І тільки природа і допитливі мандрівники лишаються наодинці з колоритом і незвичністю побуту етносів за межею мегаполіса.
Ісламабад is the capital of…
Попри промовисту назву Ісламабад, мабуть, найбільш світське, космополітичне та вестернізоване місто мусульманського Пакистану, котре є ще й столицею цієї держави. І хоча Ісламабад важко зарахувати до щасливчиків, оскільки важливі стратегічні дороги завжди були в стороні, йому є чим вас здивувати. Чим і як він живе - далі в OUTLOOK.
Мандалотерапія
Вчора я створила Всесвіт. Узяла трохи гороху, рису, гречки, пшона, зерен чорного, білого перцю і кардамону. Прихопила по жмені кави та анісу. Потім у всього цього з'явився центр. Він розростався, заспокоюючи мої думки. Коли ж останнє зернятко лягло в коло, я знову відчула забуту гармонію, крізь шум машин на проспекті почула птахів...
Ніхонгамі: Жмут як ознака статусу
Ніхонгамі – це своєрідний спосіб укладання волосся в японській традиції. Цікаво, що в Країні вранішнього сонця зачіски контролювалися законом і слугували своєрідним дрес-кодом для дівчат різних прошарків і соціального статусу. Тому кожному класові строго відповідає певний одяг і убрання волосся, і цих законів досі суворо дотримуються гейші та їхні учениці.
Амазонки з племені мосо: Заповідник фемінізму в затінку Гімалаїв
Автори антиутопій пророкують сотні бід людям майбутнього, яким знову і знову забороняють грати весілля, та, схоже, не все так страшно. У китайській провінції Юньнань, коло самісінького підніжжя Гімалаїв, живе матріархальне плем'я мосо, якому поняття шлюбу зовсім не знайоме.
Хвилями часу: Історичні вітрильники Естонії
Історія Естонії зберігається не у пергаментних сувоях, а у свинцевому літописі Північного моря. Звивиста берегова лінія протяжністю три тисячі кілометрів бачила мільйони вітрильників, починаючи зі смугастих полотнищ драккарів і закінчуючи поземним польотом кліпера над хвилями за доби пари й електрики.
У Києві вп'яте відзначать Міжнародний день Йоги
Посольство Індії спільно зі школами та студіями йоги в Україні організовують масштабний «Фестиваль Йоги» в суботу, 22 червня 2019 року в Маріїнському парку м. Києва. Давня індійська традиція Йоги є безцінним даром усьому людству, який допомагає досягти єдності між тілом та розумом; думками та діями...
Посол Елена Летісія Тереса Мікусінскі провела дипломатичний прийом, почесним гостем став всесвітньо відомий аргентинський співак Хіронімо Рауч
Колонна зала КМДА 11 червня приймала гостей Посольства Аргентинської Республіки в Україні з нагоди національного свята. Надзвичайні та Повноважні Посли, представники уряду та державних органів, партнери посольства, бізнес спільнота та ЗМІ вишикувалися у довгу чергу, аби привітати очільницю іноземної дипломатичної установи та висловити свої вітання дружній Аргентині.
Битися, як жінка. Бійцівський клуб літаючих чоліт.
У вільної боротьби не жіноче обличчя. Хороша дівчинка повинна мило усміхатися і берегти чепурне платтячко, а не розмахувати кулаками, але в суворих Андах такі ніжні квіти не ростуть. Справжня болівійська чоліта і за словом в кишеню не полізе, і тумаком при нагоді огріє, а в неділю, підібравши накрохмалені спідниці, ринеться у бій без правил.
Усім потрібні гроші. Валюти світу
Називають їх скрізь по-різному, проте люблять, напевно, однаково. Ми говоримо, звісно ж, про гроші, а точніше про їхні «другі імена». Адже крім офіційної, у кожної валюти є своя, народна назва, яке не так відома, але дійсно заслуговує на увагу!
Індійський чай. Посол Індії розповідає про традиції чаювання
29 травня 2019 року під егідою Надзвичайного та Повноважного Посла Індії в Україні Партха Сатпатхі відбувся вечір, присвячений індійській культурі, кухні та чаю. Метою заходу стала популяризація індійських традицій.
Біле золото Піднебесної. Китайський фарфор
Цивілізація Стародавнього Китаю однією з перших відкрила для себе кераміку. Встановлено, що вже в II тис. до н.е. температура випалу гончарних виробів, знайдених в долині Хуанхе, наближалася до 1200 ° С. На думку ряду дослідників, винахід порцеляни було продиктовано прагненням знайти заміну нефриту та жадеїту.
Забуте мистецтво: чайна церемонія в Кореї
Після прогулянки жвавими вулицями Сеула хочеться розслабитися в кафе за чашкою ароматного чаю, але де там: хороші чайні є тільки при буддійських монастирях і на богемній пішохідній вулиці Інсадон. Чайна церемонія в Кореї, несумісна із суворим розпорядком офісів і фабрик, неохоче йде в маси, залишаючись радістю мудреців і привілеєм владик.
Ловля креветок в Оостдюнкерке: Так, я на коні!
Якщо в ранковий час прогулюватись пляжами місцини Оостдюнкерке, розташованій в одній із західних провінцій Бельгії, то можна побачити одразу декілька сонць. Одне, звісно, в небі, а інші – жовтими плямами, верхи на конях, що, тягнучи на собі здоровенні плетені кошики, повільно бродять мілиною Північного моря. Так тут виглядає полювання на креветок.
Palio del Papero: не тільки птахи
Скільки всього змішує у своєму казані Італія: гондоли, які плинуть оливковими річками, палюче сонце, що стікає своїм соком у пляшку Пізанської вежі, заплутане спагеті вуличок і коржі площ, присипані сумішшю італійських трав і діалектів. А ще у її казані є качки. Так-так, саме ці створіння дозволять вам відчути присмак справжнього національного колориту! І цій качиній історії вже понад тридцять років.
Дружини іноземних дипломатів відвідали лекцію про українські традиції
У середу, 9 квітня 2019 року, з ініціативи та організаційного сприяння ДП «Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв», міжнародного жіночого клубу ASCK у Національному центрі народної культури «Музеї Івана Гончара» відбулася лекція, присвячена традиційному вбранню українок.
Закрити
Outlook facebook page