RU  UK  EN
Статті  >  Напиши  >  Піша прогулянка Аахеном

Піша прогулянка Аахеном

Побувати у трьох країнах за один день – реально, якщо ви потрапили в Аахен. Розташоване між Німеччиною, Бельгією і Голландією невелике студентське місто увібрало риси середньовічної культури, що відбилася в його вражаючій архітектурі. Олена Буравцова побувала в цьому місті, яке полонило її серце своїми дивовижними пам’ятниками, брущатими вуличками зі зручними кав’ярнями, унікальним у своєму роді печатним пряником, музеями і феєричними скачками.

.Грандіозні споруди з явним відбитком руки готики безпристрасно відпочивають на старовинних вулицях, а поруч закручується у вир повсякденності просте студентське життя – у цьому весь Аахен. Тут ось уже понад сто років діє один із найпрестижніших у світі навчальних закладів – Рейнсько-Вестфальський технічний університет, котрий, між іншим, входить у дев’ятку найкращих у Німеччині і п’ятірку провідних вишів Європи. Тому 45 тисяч жителів міста – це студенти з різних країн.

Невелике німецьке місто у Північній Рейн-Вестфалії свого часу стало центром трьох світів, зручно розташувавшись на кордоні Німеччини з Бельгією і Нідерландами. Вважають, що давній Аахен заснували римляни, зацікавлені його мінеральними джерелами. У Середні віки він слугував резиденцією франкських королів, та апогею розвитку досяг під час правління Карла Великого, який закохався в Аахен настільки, що без вагань зробив його столицею Каролінгської імперії.

Поселившись на одній із охайних вуличок Аахена, мені було нескладно дістатися до його мальовничих сусідів – бельгійського Кельміса і голландського містечка з милозвучною назвою Валс, дуже гостинного, до речі, до російськомовних туристів. На знаменитому базарі маленького Валса я побачила не лише юрбу місцевих жителів і німців, які жваво купували свіжі овочі і запашну полуницю (навіть у листопаді!), а й навіть зустрілася з українцями і росіянами. Багато цінників на валських прилавках перекладені на російську мову: не дивуйтеся, якщо побачите яскраву велику вивіску «Селедка малосольная», а нижче маленькими – напис із ціною в євро.

Непростимо побувати в резиденції Каролінгів і не побачити втілення архітектурної геніальності головну пам’ятку – колоритний Аахенський собор або AachenerDom, як його називають місцеві. Погляд відразу ж вловлює, що до створення споруди доклали рук франкські королі: химерні форми, безмежна величина, багате вбрання – все це викликає почуття благоговіння. Поруч із цією величчю хочеться відключитися від сторонніх звуків і віддатися спогляданню щонайменше на пару годин. Вхід у собор безкоштовний, а от фотографувати можна, заплативши 2 €. Але воно того вартує, можете повірити! Усередині очі розбігаються від пишноти: розсип середньовічної мозаїки, золочені люстри, різнокольорові килими. Раз на сім років серед цієї розкоші на загальний огляд виставляють головні християнські реліквії: пелюшки новонародженого Ісуса, вбрання Діви Марії, пов’язку Христа і покривало, на якому лежала голова Івана Хрестителя після страти.

Після дворічної реставрації для жителів і туристів відкрив двері Міжнародний музей газети. Що дивно, головним експонатом тут вважають не паперові видання, а дисплеї. На одному з них можна відкрити карту світу і торкнутися будь-якої точки, після чого на екрані з’явиться преса, популярна в цій країні. Дисплеї – не єдиний інтерактивний елемент в оазисі друкованого слова. Кожна кімната музею – не просто унікально оформлений зал, а й справжній сюрприз. Так, у холі «Брехня і правда» мене спіткав напад всюдисущих папараці з яскравими спалахами камер. Така ілюзія створена, щоб кожен мав змогу відчути себе знаменитістю. Будьте готові, що після отриманих у прямому сенсі яскравих вражень ви зітхнете з полегшенням, бо не пішли свого часу у школу акторської майстерності. Оговтавшись від фантомних фотографів, я вирушила в зал «До і після» – у ньому теж є на що подивитись. Тут з метою невблаганного викриття виставлено голосні фотографії, позбавлені політкоректної ретуші і підкресленої сенсаційності. Загалом Музей газет налічує п’ять залів, відвідати їх усі можна за 5 € для дорослих і 3 € – для студентів і школярів.

Відносно нова пам’ятка Аахена – культурний центр «Людвиг-форум». Хоч сам музей було засновано в 70-х і називався він «Нова галерея», сучасного його наступника відкрили 1991 року в триповерховому фабричному приміщенні. Нетипова будівля самим своїм виглядом пропагує сучасне мистецтво, прихистивши під своїм дахом найекстравагантніші витвори. Крім модернових інсталяцій, колекції гравюр, тематичної фотовиставки з історією Берліна, тут також знайшлося почесне місце для шедеврів самого Рембрандта. Помилуватися на весь цей розмай барв і жанрів можна всього за 5€.

В Аахені безліч, як намистин у німецької фрау, старовинних і не дуже монументів, що звеличують все, що тільки можна. Тут є фонтан-пам’ятник жебракам, лояльно названий «Обіг грошей», статуя Дівчинки з Пряником (тема пряників спонукає серця корінних жителів тріпотіти, та про це трохи згодом), мармурова скульптура Річкового Тільця, схожого, до речі, на розлюченого ягуара з хвостом ящірки, котрий полює на п’яних чоловіків уночі. За легендою він не лише нападає, а й грабує своїх жертв. Німецькі жінки твердять, нібито історію Тільця вигадали любителі прикластися до чарчини, щоб приховати свої пізні повернення додому і порожні кишені. Та чоловіки спростовують цю теорію, аргументуючи тим, що легенди слід поважати! Навіть коли мені випадало просто присісти, щоб з’їсти традиційний німецький кренделик в одному із зручних скверів міста, то неодмінно поруч опинялася кам’яна статуя, що мовчазно спостерігала за моєю трапезою.

Раз мова зайшла про кренделики, варто зауважити, що Аахен – не лише місто студентів, але й осередок кондитерських і зручних кав’ярень, де середня ціна напою – 3 €. Можливо, це численна студентська братія спонукала на популяризацію місць із süßigkeiten, аромат яких розноситься за версту, а, можливо, саме солодощі заманили у це місто так багато студентів.

Серед делікатесів місцевих кондитерських на особливу увагу заслуговує аахенський печатний пряник Printen, що став своєрідним символом міста. Навіть коли я зовсім не збиралася зазирнути в один із численних магазинів солодощів, а просто проходила поруч, аромат випічки поманив за собою – і тут вже, entschuldigung, і я на гачку. Ціна на смаколик із дуже самобутньою історією стартує від 2 €.

На жаль, я мала недостатньо часу, щоб відвідати всі веселі місцини цього чудового містечка, і зворотні квитки змушували їхати на вокзал, де біля входу мене зустрічав табун диких коней. На щастя, це виявився не мій засіб пересування: Ричард Тревитик уже винайшов поїзд. Коні – бронзова скульптура, що стала розпізнавальним елементом і окрасою не тільки вокзалу, а й усього міста. А все тому, що колишня франкська столиця славилася своїми рицарськими турнірами. Увінчана лаврами традиція збереглася і до наших днів: щороку у місті проводять престижне кінне свято. Сюди з’їжджається вся світова еліта, а багаті дами, подейкують, навіть відкладають відпустки і прямують у місто, щоб покрасуватися в найрозкішніших широкополих капелюшках, спостерігаючи за кінними перегонами.

Скільки б часу вам не поталанило пробути в Аахені, 5 днів чи 5 годин, ви з головою зануритесь у його безмежну багатогранність, відчуєте дух історії, яким просякнута кожна цеглина бруківки, станете щирим шанувальником усього особливого міста! Мені воно запам’яталося своїм готичним шармом і водночас простодушною гостинністю. До того ж, я можу розповісти, що побувала на перетині трьох держав, чим, погодьтеся, не кожен мандрівник може похизуватися!

Фото: upload.wikimedia.org, c1.staticflickr.com, hotel-luisenhof.com, c2.staticflickr.com.

Вам це буде цікаво:
Габон. Ласкаво просимо!
Жили-були на західному узбережжі Африки пігмеї. Нікого не чіпали. Коли були голодні, полювали і збирали горіхи з бананами. Потім прийшли мпонгве і фангі. Пізніше припливли португальці і назвали ці землі Габоном. Французи, котрі з’явилися слідом, оголосили їх своєю колонією, і лише в середині минулого століття, коли пігмеїв лишилося вкрай мало, Габон отримав незалежність від іноземців.
Австралійський едем – острів Кенгуру
Грізні хвилі то підіймаються, немов воїни на чатах, то розбиваються об скелястий берег і, складаючи зброю і покірно відступаючи, розсипаються у піну. Вітер вільно гуляє поміж лавандових полів, а евкаліптові діброви ховають у своїх заростях сонних коал. От-от сутінки накриють усе живе темним ковшем, і нічне життя похапцем розправить свої крила. Це не видуманий світ казкових переказів, а повсякденне життя острова Кенгуру.
Скоро лопнуть: міста, що виступають проти туризму
Ми багато пишемо про подорожі і нестандартний туризм, розповідаємо, куди поїхати за екзотикою, і як з користю витратити 10 доларів у різних містах світу, але рідко замислюємося про те, що туризм має і зворотний бік. Цього разу ми вирішили поглянути на юрби туристів очима місцевих жителів і розповісти про проблеми, що спіткали найбільш відвідувані міста планети.
У Йорданію до моря. Місто-курорт Акаба
Дев’ять місяців на рік в Акабі чудова погода. Це час для вітрильного спорту, снорклінгу, водних лиж, дайвінгу чи сонячних ванн. Мандрівники, що приїжджають у це південне місто з півночі, кажуть, що Акаба подібна до ковтка свіжого повітря, дуже бажаного після гарячих вітрів, котрі віють серед рожевих пісків Йорданії.
ТОП-5 космічних місць Землі
Пляжі, ліси, пустелі – ви вже побували у багатьох куточках Землі, і хочеться чогось надзвичайно особливого? Чому б і ні: людство дуже давно літає в космос! Щоправда, подорож на Марс здаватиметься надто дорогою навіть для мільйонера. Адже поїздка за межі Землі обходиться у бюджет власного острова. Не біда: на нашій улюбленій планеті є просто вражаючі і по-справжньому космічні пейзажі!
Сен-Тропе – місто, що зійшло з екрана
В елітних колах про Сен-Тропе вперше заговорили, коли наприкінці XIX століття сюди навідався Гі де Мопассан. Французький письменник, знаменитий своїм безоціночним реалізмом, розповідав про затишну красу Сен-Тропе, пригадуючи про «луску сардин, що виблискує на сонці подібно до перлин»…
Departure: Дакар
Сенегальська столиця Дакар – це не тільки найважливіше місто всієї Західної Африки, але й досить контрастне місце, найкраще для подорожі у форматі «познайомитися з Чорним континентом, але м'яко і плавно». Крім багатьох цивілізаційних і звичних сучасній людині атрибутів тутешнього життя, відчуття, що Африка з усією її романтикою, незвіданим і проблемами зовсім близько, не покидає тебе ані на мить.
Примарні міста: Детройт, Орадур-сюр-Глан, Прип'ять, Ченгун
Американський Детройт ще не так давно був відомий як центр машинобудування, але сьогодні про нього куди частіше говорять в контексті вимирання і відтоку населення. Outlook вирішив розібратися, чому з’являються міста-примари.
Інчхон: корейське місто майбутнього
Інчхон вважають морськими і повітряними «воротами» Південної Кореї через наявність тут одного з найбільших морських портів країни і найкрупнішого в регіоні аеропорту. Місто стрімко розвивається – буквально за сто років воно пройшло шлях від скромного портового поселення до ультрасучасного промислового і туристичного центру.
Якщо у тебе 10 доларів і ти в Стамбулі
Серед туристів, особливо з Європи, складно знайти людей, котрі хоча б раз не насолоджувалися відпочинком у сонячній і гостинній Туреччині. А от що чекає тих, хто обрав «іншу Туреччину» і вирушив оглядати чудовий Стамбул, ми розповідаємо на прикладі 10 доларів.
Гірокастра: «албанський Рим»
Конвенція про охорону всесвітнього культурного і природного спадку ЮНЕСКО зобов’язує з року в рік невтомно працювати над вивченням об’єктів, що мають неминущу цінність і унікальних за походженням. Під номером 569 великого списку організації розмістилося місто Гірокастра, що на півдні Албанії, котре ми сьогодні вивчимо вздовж і впоперек.
Покоління дахів
Вони стають місцем найкрутіших тусовок, джерелом незвичайних ідей і непередбачуваних відкриттів. На пік своєї популярності виходять цілі особняки, храми, сади, басейни, стадіони – і все це на верхівці будівель! OUTLOOK запрошує вас на знайомство з найзапаморочливішими висотами і неймовірними краєвидами.
Скульптури Ватикану: історія та філософія
«Маленька країна, одначе з великою місією» – саме під таким девізом 11 лютого 1929 Латеранськими угодами між Італією і Святим Престолом Ватикан був визнаний суверенною територією. Цей пакт відчинив двері перед цікавими, які сторіччями обмінювалися плітками про те, «що ж зберігають замки Ватикану?» Злі язики бурчали, мовляв, стіни його наповнені чаклунством і книгами про захоплення світу, у підвалах замків є камери тортур для грішників, а після літургій алхіміки готують філософський камінь. Та коли музеї стали доступними для відвідувачів, римляни і гості Італії ахнули у захваті. А колекціонери підрахували, що вартість усіх творів мистецтв найменшої країни світу перевищує у 150 разів ВВП земної кулі.
Що подивитися в азіатській частині Стамбула?
Судячи з відгуків більшості туристів, котрі відвідали Стамбул, багато з них так і не зібралися досхочу погуляти азіатською частиною головного турецького мегаполіса. Максимум, що вони бачили – аеропорт Сабіха і причали, куди можна як на атракціон приплисти з Європи, попутно нагодувавши чайок хлібом. Щоб у вас склалася більш цільна і різноманітна картинка цього неймовірного міста, ми розповідаємо про унікальні шматочки азіатської його частини, не побачити які – злочин.
Незбагненний Нан-Мадол: місто над безоднею
Краще за незаселений острів може бути тільки покинутий штучний архіпелаг зі слідами зниклих цивілізацій! Мирний плескіт весел, що бентежать блакитні сни Тихого океану, утихомирює барабанний дріб екстазу у скронях, готуючи волю і розум до побачення з головною загадкою Мікронезії. Нан-Мадол пустує не одну сотню років, могутні стіни роз’їдає морська сіль, але навіть у полоні забуття заборонене місто не втрачає величі.
Каламата. Героїчне минуле та оливкове сьогодення
Стародавня Греція починалася з Мікен і Криту, а нова історія країни писалася з Каламати. Саме в цьому місті було вперше скинуто турецькі кайдани, звільнивши шлях для здобуття незалежності. Каламата – місце з характером. Менш ніж за 200 років його двічі відбудовували заново, і воно знову відроджувалось.
Вірменські хачкари: поема в камені
…Віртуозний різець вдихнув у холодну кам’яну глибу жар живої душі і створив хачкар – натхненну оповідь про духовний пошук і тугу за втраченим раєм. Неквапливо розгортаються чіпкі кільця стародавніх таїнств у завитках містичних орнаментів.
Подорожі до китової пащі
Нам, дорослим, іноді таки вдається втілити в життя дитячі фантазії, побачити наяву історії з малечих снів, відтворити те, що здавалося казкою. Ось мріяли ви коли-небудь побувати в пащі у кита? Ніби вас проковтнула величезна рибина і тривалий час ви там жили, роздивлялись, як там у неї всередині, облаштовували свій побут, плавали та пірнали досхочу?
Під Південним Хрестом. Квінстаун
Жителі Квінстауна, як і всі новозеландці, одні з перших на планеті зустрічають світанок. Тут немає дитячих домів, бездомних тварин. Люди стійкі до холоду та так, що за нуля градусів ходять у футболках. На кожного з них припадає в середньому по дев’ять овець, а у природі практично відсутні такі небезпеки, як комарі і змії. Коли ж настає ніч, Квінстаун освітлює сузір’я Південний Хрест.
У ритмі серця. Японські барабани тайко
Його звуки проникають у саме серце, зупиняють потік думок і змушують кров рухатися в якомусь магічному ритмі. Це гуркіт грому. Це мурашки по шкірі. Це – тайко. Японські барабани на їхній батьківщині зведені у ранг культу. Без них не обходиться жоден офіційний захід, їхня гра тішить слух під час радості і допомагає пережити печаль.
Закрити
Outlook facebook page