RU  UK  EN
Статті  >  Напиши  >  Піша прогулянка Аахеном

Піша прогулянка Аахеном

Побувати у трьох країнах за один день – реально, якщо ви потрапили в Аахен. Розташоване між Німеччиною, Бельгією і Голландією невелике студентське місто увібрало риси середньовічної культури, що відбилася в його вражаючій архітектурі. Олена Буравцова побувала в цьому місті, яке полонило її серце своїми дивовижними пам’ятниками, брущатими вуличками зі зручними кав’ярнями, унікальним у своєму роді печатним пряником, музеями і феєричними скачками.

Грандіозні споруди з явним відбитком руки готики безпристрасно відпочивають на старовинних вулицях, а поруч закручується у вир повсякденності просте студентське життя – у цьому весь Аахен. Тут ось уже понад сто років діє один із найпрестижніших у світі навчальних закладів – Рейнсько-Вестфальський технічний університет, котрий, між іншим, входить у дев’ятку найкращих у Німеччині і п’ятірку провідних вишів Європи. Тому 45 тисяч жителів міста – це студенти з різних країн.

Невелике німецьке місто у Північній Рейн-Вестфалії свого часу стало центром трьох світів, зручно розташувавшись на кордоні Німеччини з Бельгією і Нідерландами. Вважають, що давній Аахен заснували римляни, зацікавлені його мінеральними джерелами. У Середні віки він слугував резиденцією франкських королів, та апогею розвитку досяг під час правління Карла Великого, який закохався в Аахен настільки, що без вагань зробив його столицею Каролінгської імперії.Фото upload.wikimedia.org

Поселившись на одній із охайних вуличок Аахена, мені було нескладно дістатися до його мальовничих сусідів – бельгійського Кельміса і голландського містечка з милозвучною назвою Валс, дуже гостинного, до речі, до російськомовних туристів. На знаменитому базарі маленького Валса я побачила не лише юрбу місцевих жителів і німців, які жваво купували свіжі овочі і запашну полуницю (навіть у листопаді!), а й навіть зустрілася з українцями і росіянами. Багато цінників на валських прилавках перекладені на російську мову: не дивуйтеся, якщо побачите яскраву велику вивіску «Селедка малосольная», а нижче маленькими – напис із ціною в євро.

Непростимо побувати в резиденції Каролінгів і не побачити втілення архітектурної геніальності головну пам’ятку – колоритний Аахенський собор або AachenerDom, як його називають місцеві. Погляд відразу ж вловлює, що до створення споруди доклали рук франкські королі: химерні форми, безмежна величина, багате вбрання – все це викликає почуття благоговіння. Поруч із цією величчю хочеться відключитися від сторонніх звуків і віддатися спогляданню щонайменше на пару годин. Вхід у собор безкоштовний, а от фотографувати можна, заплативши 2 €. Але воно того вартує, можете повірити! Усередині очі розбігаються від пишноти: розсип середньовічної мозаїки, золочені люстри, різнокольорові килими. Раз на сім років серед цієї розкоші на загальний огляд виставляють головні християнські реліквії: пелюшки новонародженого Ісуса, вбрання Діви Марії, пов’язку Христа і покривало, на якому лежала голова Івана Хрестителя після страти.Фото c1.staticflickr.com

Після дворічної реставрації для жителів і туристів відкрив двері Міжнародний музей газети. Що дивно, головним експонатом тут вважають не паперові видання, а дисплеї. На одному з них можна відкрити карту світу і торкнутися будь-якої точки, після чого на екрані з’явиться преса, популярна в цій країні. Дисплеї – не єдиний інтерактивний елемент в оазисі друкованого слова. Кожна кімната музею – не просто унікально оформлений зал, а й справжній сюрприз. Так, у холі «Брехня і правда» мене спіткав напад всюдисущих папараці з яскравими спалахами камер. Така ілюзія створена, щоб кожен мав змогу відчути себе знаменитістю. Будьте готові, що після отриманих у прямому сенсі яскравих вражень ви зітхнете з полегшенням, бо не пішли свого часу у школу акторської майстерності. Оговтавшись від фантомних фотографів, я вирушила в зал «До і після» – у ньому теж є на що подивитись. Тут з метою невблаганного викриття виставлено голосні фотографії, позбавлені політкоректної ретуші і підкресленої сенсаційності. Загалом Музей газет налічує п’ять залів, відвідати їх усі можна за 5 € для дорослих і 3 € – для студентів і школярів.

Дивіться також: Сором’язливий Ганновер

Відносно нова пам’ятка Аахена – культурний центр «Людвиг-форум». Хоч сам музей було засновано в 70-х і називався він «Нова галерея», сучасного його наступника відкрили 1991 року в триповерховому фабричному приміщенні. Нетипова будівля самим своїм виглядом пропагує сучасне мистецтво, прихистивши під своїм дахом найекстравагантніші витвори. Крім модернових інсталяцій, колекції гравюр, тематичної фотовиставки з історією Берліна, тут також знайшлося почесне місце для шедеврів самого Рембрандта. Помилуватися на весь цей розмай барв і жанрів можна всього за 5€.Фото hotel-luisenhof.com

В Аахені безліч, як намистин у німецької фрау, старовинних і не дуже монументів, що звеличують все, що тільки можна. Тут є фонтан-пам’ятник жебракам, лояльно названий «Обіг грошей», статуя Дівчинки з Пряником (тема пряників спонукає серця корінних жителів тріпотіти, та про це трохи згодом), мармурова скульптура Річкового Тільця, схожого, до речі, на розлюченого ягуара з хвостом ящірки, котрий полює на п’яних чоловіків уночі. За легендою він не лише нападає, а й грабує своїх жертв. Німецькі жінки твердять, нібито історію Тільця вигадали любителі прикластися до чарчини, щоб приховати свої пізні повернення додому і порожні кишені. Та чоловіки спростовують цю теорію, аргументуючи тим, що легенди слід поважати! Навіть коли мені випадало просто присісти, щоб з’їсти традиційний німецький кренделик в одному із зручних скверів міста, то неодмінно поруч опинялася кам’яна статуя, що мовчазно спостерігала за моєю трапезою.

Раз мова зайшла про кренделики, варто зауважити, що Аахен – не лише місто студентів, але й осередок кондитерських і зручних кав’ярень, де середня ціна напою – 3 €. Можливо, це численна студентська братія спонукала на популяризацію місць із süßigkeiten, аромат яких розноситься за версту, а, можливо, саме солодощі заманили у це місто так багато студентів.

Серед делікатесів місцевих кондитерських на особливу увагу заслуговує аахенський печатний пряник Printen, що став своєрідним символом міста. Навіть коли я зовсім не збиралася зазирнути в один із численних магазинів солодощів, а просто проходила поруч, аромат випічки поманив за собою – і тут вже, entschuldigung, і я на гачку. Ціна на смаколик із дуже самобутньою історією стартує від 2 €.Фото c2.staticflickr.com.

На жаль, я мала недостатньо часу, щоб відвідати всі веселі місцини цього чудового містечка, і зворотні квитки змушували їхати на вокзал, де біля входу мене зустрічав табун диких коней. На щастя, це виявився не мій засіб пересування: Ричард Тревитик уже винайшов поїзд. Коні – бронзова скульптура, що стала розпізнавальним елементом і окрасою не тільки вокзалу, а й усього міста. А все тому, що колишня франкська столиця славилася своїми рицарськими турнірами. Увінчана лаврами традиція збереглася і до наших днів: щороку у місті проводять престижне кінне свято. Сюди з’їжджається вся світова еліта, а багаті дами, подейкують, навіть відкладають відпустки і прямують у місто, щоб покрасуватися в найрозкішніших широкополих капелюшках, спостерігаючи за кінними перегонами.Фото upload.wikimedia.org

Скільки б часу вам не поталанило пробути в Аахені, 5 днів чи 5 годин, ви з головою зануритесь у його безмежну багатогранність, відчуєте дух історії, яким просякнута кожна цеглина бруківки, станете щирим шанувальником усього особливого міста! Мені воно запам’яталося своїм готичним шармом і водночас простодушною гостинністю. До того ж, я можу розповісти, що побувала на перетині трьох держав, чим, погодьтеся, не кожен мандрівник може похизуватися!

Головне фото upload.wikimedia.org

Вам це буде цікаво:
Подорож до Трансільванії: Знакові місця Румунії
Візит до мальовничої Трансільванії схожий на містичну феєрію, яка відбувається наяву. Проте далеко не всі туристи знають, що варто відвідати в Румунії, крім знаменитого замку Бран, легендарної оселі графа Дракули. Тож OUTLOOK цьому зарадить, надавши можливість самостійно вибрати захопливий маршрут, історія якого не тільки здивує, але й, напевно, розбурхає вашу кров.
Сором’язливий Ганновер
Хто він і який, той невеличкий Ганновер, що продовжує ховатися за спинами своїх популярних серед туристів німецьких братів? Місту неодноразово доводилось змінювати свої вбрання і вигляд, але від кожної пережитої епохи Ганновер зберіг по клаптику, не втративши при цьому своєї індивідуальності й цілісності.
Листівки з Болгарії
Озброївшись закордонним паспортом та гарним настроєм, вирушайте на травневі свята у так зване «ближнє зарубіжжя» - Болгарія - саме та країна, де старовинна архітектура вдало поєднується із розслабляючим морським бризом. Не вірите? А от OUTLOOK впевнений, що Павло Хоменський через свої світлини зможе вас переконати! Яскрава, по-своєму велична Софія - це must see цими святами! Гайда з нами!
З ківі не пропустять. Митні заборони на вивезення
Туристи з очима, повними сліз від того, що з їхніх валіз витрусили статуетки, черепашки та інші придбані на згадку сувеніри, – явище на митниці звичайне. Щоби вашу мандрівку не затьмарило подібне, OUTLOOK пропонує ознайомитися з добіркою дивних інколи предметів, заборонених до вивезення у різних країнах.
Гвінея-Бісау. Дорога втеча від цивілізації
Відпочивальники поділяються на два типи: «тепличні» й екстремальні. Перші ні за що не проміняють затишні готелі й пасивне лежання на пляжі. Другі ж замість остогидлого all inclusive і люксових номерів нададуть перевагу навіть хижці. Саме такі умови вам запропонує Гвінея-Бісау.
Сентоза – весь Сінгапур в одному острові
Отримати повний набір вражень про країну площею понад 700 квадратних кілометрів усього за кілька днів пішої прогулянки – абсолютно реально. І надздібності на кшталт телепортації чи вміння переміщатися зі швидкістю світла для цього не потрібні. Досить вирушити на острів Сентоза, що належить до Республіки Сінгапур і повністю відображає всі її особливості. До того ж не більше ніж за 100 доларів!
Ми там були: Сопот
Балтійське узбережжя Європи не може похвалитися теплими водами і довгим пляжним сезоном, однак це не заважає йому бути популярною курортною зоною. Безліч прибережних і затишних містечок приваблює туристів передусім свіжим і цілющим повітрям, а також можливістю «полікувати очі», дивлячись на холодне море та неймовірні пейзажі. Усі ці переваги повною мірою має і Сопот – головний балтійський курорт Польщі.
Гайдусобосло: скупатися в золоті
Місцеві мешканці, певно, знали, що роблять, коли вирішили залити гектари своєї землі водою з дивним кольором і запахом. Сьогодні ж Гайдусобосло купає в «киплячому золоті» мільйони відпочивальників, заробляючи на цьому золото справжнє.
Музеї, що лікують
«Мені, будь ласка, еліксир від головного болю, настоянку на корені мандрагори, пігулки від серця і трохи морфіну…» – приблизно так зверталися до аптекарів пацієнти кілька століть тому. А ті готували різноманітні бовтанки і суміші у фармакологічних лабораторіях, які знаходилися прямо в сусідніх кімнатах. Зараз технології, звісно, істотно просунулися, «магазини ліків» поміщаються в кіосках, та й нарковмісні препарати без рецепта не купити...
Країна з ароматом ладану. Оман
Ця країна відкрилася для туристів лише наприкінці вісімдесятих років, хоча у минулому її портові міста вважали вікном у новий світ. Тепер вона відома як виробник найдорожчих парфумів, світовий постачальник ладану, зберігач мідних рудників, що давали метал для стародавніх цивілізацій!
ВІДЕО: Старенька Братислава
Не поділитися з нашими улюбленими читачами враженнями після відвідин Братислави OUTLOOK не може. Площа Братислави всього 368 квадратиних кілометри (для порівняння: Київ - 839 кілометрів квадратних), а до 1936 року між Віднем та Братиславою курсував трамвай, який сполучав два неймовірно чудових міста. Детальніше - дивіться далі.
Листівки з Батумі
Молодий український письменник Павло Хоменский побував в місті, що втопає в зелені і блищить яскравими вогням - Батумі, яке самі місцеві жителі називають містом любові. Тут пальми, кипариси, магнолії, олеандри, бамбук, лавр, апельсинові дерева, туя і самшит пахнуть на кожному кроці і так і кличуть поспостерігати за романтичною картиною відплиття кораблів з гаваней. І сьогодні автор ділиться з вами своїми листівками з цього дивного міста, пронизаного шумом моря і смаком ароматного вина.
"Усе включено" і навіть більше: незвичайний готельний сервіс
Готелі, що надають аll inclusive для собак. Пансіон, у якому заколисують казками дорослих, або унікальне місце, де не шанують працю, а заохочують лінь. Це не сон і не паралельна реальність, а хитро продуманий готельний сервіс...
Транспорт світу: Вертикальний Лісабон
Лісабон – це не тільки одне з найгарніших і старовинних міст Європи, але й не надто легкий для життя і будівництва простір, якщо говорити про рельєф місцевості. Португальський мегаполіс розкинувся на семи густозаселених пагорбах. Саме тому його візитівкою вважаються три фунікулери та ліфт, без яких туристам і місцевим жителям було б вельми складно пересуватися містом.
Історія однієї вулиці: Проспект Багдад у Стамбулі.
Якщо весь величний Стамбул – це серце регіональної торгівлі, то одна з його розкішних вулиць – проспект Багдад – безумовно, головна артерія. Опинившись там, навіть заперечуючи шопінг усією душею, вельми складно встояти і не піддатися бажанням усе ж вирушити по крамницях і ринках. Хоча, і крім цього, тут також є що робити.
Навколо світу. Топ вражаючих навколосвітніх подорожей
Подорожі давно стали частиною життя людей. Завжди знаходилися сміливці й безумці, які вирушали світ заочі, ризикували – і все ж відкривали нові землі. Сьогодні, коли мапа світу має абсолютно чіткі обриси, ми пропонуємо вам декілька історій про навколосвітні експедиції, завдяки яким карта нині така, як є.
Семибарвне диво
Усі пам'ятають дитячу казку про чарівну семибарвну квітку, яка могла здійснювати бажання. Та не всі знають, що вона існує насправді. Утім, це не квітка, адже перебуває в сипучому стані. Мова йде про пісок, яким укрито одне із сіл Маврикії – Шамарель. Його веселкові дюни забарвлено самою природою в сім кольорів, а їхня магія надихає не одного казкаря.
Південний Гоа очами Кіри Кондратенко
Депресія і відсутність нових ідей? Вирушайте на Гоа! Якось саме завдяки відпочинку на Гоа бізнес-леді Кіра Кондратенко набралася сил для здійснення нового цікавого проекту. Сьогодні вона ділиться з нами своїми враженнями від острова, іменуючи його не інакше як раєм на Землі.
Бельгія очима Марини Орлової: Як живуть бельгійці
Марина Орлова – проектний менеджер у культурно-громадській організації. На одному з міжнародних проектів вона зустріла своє кохання – Віма, хлопця з Бельгії. Поїхати в його країну їй вдалося тільки тоді, коли Україна отримала безвіз і саме про те, як живуть бельгійці, що вони їдять на сніданок і як у них заведено відпочивати, Марина розповіла OUTLOOK.
Варанасі: місто-крематорій
Одні називають його містом храмів, інші – створеним богами, а хтось – крематорієм на Гангу. Сьогодні ми розповімо про індійське місто Варанасі, де смерть нікого не лякає і вже давно стала бізнесом. Цей мегаполіс із півтора мільйонним населенням, розташований на північному сході країни, згідно з легендами був заснований більше п'яти тисяч років тому богом Шивою.
Закрити
Outlook facebook page