RU  UK  EN
Статті  >  Напиши  >  Діжон очима Ірини Плескач

Діжон очима Ірини Плескач

Автор: 16.02.2017 | Франція
Франція надто велика і різнопланова країна, щоб побачити лише Париж і померти. Після кількох днів у місті Монмартра та Єлисейських полів можна собі дозволити вибратися в менш розрекламовані місця. Скажімо, відносно недалеко від столиці розкинулось бургундське містечко з назвою Діжон. Воно цілком гідне, аби його відвідали, і здатне приємно дивувати. Не дарма кажуть: маленьке, та вдатненьке.

Діжон є осередком історичних об'єктів і цікавих історій. Тут народився той самий відомий архітектор Гюстав Ейфель, а в головному готелі під назвою «Ля Клош» свого часу зупинялися такі знаменитості, як Наполеон, Сен-Санс, Роден, де Фюнес, Грейс Келлі та багато інших. Працівники готелю залюбки похваляться гостьовою книгою з автографами і розкажуть цікаві легенди, само собою, доповнені та прикрашені за довгі роки переповідань. Однак усе тільки починається. За межами готелю на вас чекає безліч пам'яток, а також вузькі вулички і затишні площі, які регулярно використовують для кінозйомок, романтичних прогулянок і пошуків натхнення.

У туристичному бюро біля центрального вокзалу можна безкоштовно взяти опис найбільш популярного і, мабуть, пізнавального маршруту історичною частиною міста. Екскурсія називається «Слід сови» («Le Parcours de la Chouette»), і вона приваблива тим, що роль гіда бере на себе сова – діжонський символ і талісман. Вона спрямовує тисячі мандрівників від однієї пам'ятки до іншої за допомогою металевих покажчиків, вмонтованих у бруківку. На кожному з них завбачливо вигравіювано цифру, за якою можна не тільки легко зорієнтуватися на місцевості, але й прочитати історичну довідку у згаданій брошурі.

Шлях слідами сови починається в міському громадському саду з резервуаром для води, який ще 1840 року побудував інженер Анрі Дарсі. На його честь назвали не тільки це місце, але й центральну площу. Скульптура білого ведмедя тут – данина поваги скульпторові-анімалісту Франсуа Помпону, чиї роботи можна подивитися в Музеї образотворчих мистецтв, що неподалік. Але поки ми підемо далі за маршрутом до арки Порт-Гійом. Колись вона була частиною оборонних споруд, а нині є початком однієї з найбільш велелюдних торговельних артерій міста – вулиці Ліберте, тобто Свободи. Далі за аркою стоїть історична будівля поштамту і критий ринок, зведений на місці галереї колишнього монастиря якобінців. Щовівторка, четверга, п'ятниці та суботи тут панує неабияке пожвавлення, тож заодно можна непогано скупитися. Або ж одразу пройти на площу Франсуа Рюда – своєрідний символ міста. Примітно, що тутешні жителі часто називають її «Барезі» – від слова «Bareuzai», яке давньою бургундською говіркою означає «рожева панчоха». Річ у тім, що водограй у центрі площі прикрашено статуєю давильника винограду, а у представників цього ремесла панчохи з часом ставали рожевими – ось як виникла незвичайна назва.

Видивляючись картинки на бруківці, прямуємо до церкви Нотр-Дам. Фасад її увінчано годинником «Жакмар» з чотирма скульптурами. Коли встановлювали композицію 1383 року, Жакмар був самотній, у 17-му столітті йому «подарували» дружину Жаклін, у 18-му – сина Жакліне, а в 19-му – ще й дочку Жаклінет. Переживши таке серйозне поповнення в сімействі, годинник і нині показує точний час і відбиває кожні чверть години. Крім того, на стінах Нотр-Даму розмістилася культова фігурка сови, якій уже декілька століть довіряють виконання заповітних бажань. На жаль, загальна любов не вберегла скульптуру, 2001 року їй відбили лівий бік. Народному обуренню тоді не було меж, тому після реставрації кам'яну птаху охороняють і вдень і вночі. Утім, це не завадить прикласти до неї ліву руку і помріяти – все обов'язково збудеться.

Далі на нас чекають дім Мільєра, особняк Воге, церква Сен-Мішель, Барська вежа, Палац правосуддя, площа Визволення і типові особняки діжонських парламентаріїв. Але це якраз той випадок, коли краще один раз побачити. Загалом прогулянка складається з 22 пунктів і розрахована майже на півтори години. Однак потім, зазвичай, хочеться ще і ще насолоджуватися атмосферою давнини в поєднанні із затишною провінційністю симпатичних внутрішніх двориків і кольорових дахів із черепиці. Продовжити екскурсію можна і далі за брошурою сови, яка пропонує три додаткових маршрути для ознайомлення з кварталами Руссо, Золя та Мойсея. Детальний опис, наочна карта і написання назв вулиць російською та французькою мовами допоможуть не заблукати і легко повернутися в центр.

Ще одним приємним фактом є те, що тут безліч невеликих ресторанчиків, де можна відчувати себе як удома навіть з нульовим знанням французької мови. Господарі, яких не балує столичний потік відвідувачів, почастують незабутнім обідом або вечерею, а місцева кухня здивує смаками навіть вибагливих гурманів. Наприклад, равлики по-бургундському (Escargot de Bourgogne) так міцно увійшли в історію, що без них не обходяться навіть листівки з міськими краєвидами. Ціни теж різноманітні, причому як на равликів, так і на поштівки з їхнім зображенням. Варто зазирнути в кілька місць, щоб вибрати відповідно до свого смаку і гаманця.

Під час поїздки також треба пам'ятати, що Діжон славиться чудовою гірчицею. Виїхати без неї практично нереально, адже вона продається у всіх крамницях, а велика кількість сортів та упаковок рано чи пізно привертає увагу навіть незацікавленої людини. Гірчицю тут доповнюють смаками манго, імбиру, спецій, червоного вина, апельсинів, чебрецю та інших незвичних добавок. Це не тільки гарний сувенір для родичів і друзів, але й гідний трофей в особисті запаси. І якщо ви любите гірчицю, то її діжонської інтерпретації вам потім дуже не вистачатиме, як і затишку цього маленького бургундського містечка. Тож для багатьох гостей повторний візит – лише питання часу.

Вам це буде цікаво:
Не вежею єдиною. ТОП кращих творінь Густава Ейфеля
Кажуть, Гі де Мопассан ненавидів Ейфелеву вежу. Знаменитий письменник вважав, що вона спотворює Париж і не приносить місту ніякої користі. Проте його частенько можна було зустріти в затишному кафе на вершині конструкції. У таких випадках автор «Любого друга» говорив, що «тільки тут клята вежа не трапляється йому на очі...»
Сен-Тропе – місто, що зійшло з екрана
В елітних колах про Сен-Тропе вперше заговорили, коли наприкінці XIX століття сюди навідався Гі де Мопассан. Французький письменник, знаменитий своїм безоціночним реалізмом, розповідав про затишну красу Сен-Тропе, пригадуючи про «луску сардин, що виблискує на сонці подібно до перлин»…
Посол Франції Ізабель Дюмон провела урочистий прийом на честь Дня взяття Бастилії
Надзвичайний і Повноважний Посол Франції в Україні Ізабель Дюмон провела урочистий дипломатичний прийом на честь національного свята - Дня взяття Бастилії, а також 25-річчя встановлення дипломатичних відносин між Україною і Францією.
ВІДЕО: Загадка на півдні Франції - печера Шове
У 1994 році в горах на півдні Франції була виявлена печера, всередині якої знаходилося більше тисячі наскельних зображень, що датуються 34 століттям до нашої ери. На думку експертів, це сліди першої цивілізації на території Європи. Чудовою якістю збережених малюнків печера зобов'язана тому, що в результаті обвалення каменів вона була законсервована протягом останніх 23 тисяч років. Сьогодні OUTLOOK проведе для вас екскурсію по місцю, куди неможливо потрапити звичайній людині!
Гетто світу: азійський квартал Парижа
Париж справедливо вважається одним з найцікавіших мегаполісів світу, адже будь-яке місто – це не тільки архітектура, а і його мешканці. Якщо говорити безпосередньо про столицю Франції, то вона неймовірно барвиста й атмосферна, оскільки там живуть, напевно, всі національності світу. Сьогодні ми розповімо про дивовижний 13-ий округ, який називають азійським.
Посольства Бельгії, Канади, Лівану, Марокко, Франції та Швейцарії проведуть «Дні Франкофонії в Україні»
Посольства Бельгії, Канади, Лівану, Марокко, Франції та Швейцарії, Міністерство закордонних справ України, Французький інститут в Україні та мережа «Альянс франсез в Україні» проводять з 10 по 30 березня «Дні Франкофонії в Україні» - фестиваль, спрямований на популяризацію франкомовної культури та французької мови як мови спілкування, демократичних цінностей, дотримання прав людини та підтримки культурної різноманітності.
Прованс: від Марселя до Монако
Monamour, monami… Усі найкрасивіші слова і пісні про кохання звучать французькою. Переглянути всі вигини Франції і знайти усамітнення у провінції Прованс, що ніжно гойдається на південному сході батьківщини Брижит Бардо й Антуана де Сент-Екзюпері. Старовинні міста від Марселя до Монако просякнуті ліричною античністю, і думки лишитися на Лазуровому березі відвідують знов і знов.
Абатство Мон-Сен-Мішель: побачити і закохатися
Уявіть собі величну картину: посеред безкраїх хвиль раптом нізвідки перед вашим оком виростає стародавня таємнича споруда – бенедиктинське абатство, що височіє на самісінькій вершині скелі… А довкола острова, на якому воно розташоване, вирують потужні відпливи і припливи, стрімкість яких багато хто порівнює зі швидкістю коня, що мчить галопом. Навіть Віктор Гюго не міг стримати захоплення від подібного пейзажу, назвавши Мон-Сен-Мішель «пірамідою в океані».
"Le Grand Louvre"
В найбільш знаному музеї світу, французькому Луврі, було впершо відкрито двері для публіки в 1793. Хоча й до цього ця будівля була відома далеко за межами Франції. Тільки от використовувалась вона далеко не в таких піднесених цілях, як зараз.
Гетто світу: Кольоровий Париж
Сьогодні в нашому циклі про етнічні гетто світу розповідь про один із найбільш небезпечних районів – паризький квартал Барбес. Французи кажуть, що відомий фільм, до якого доклав руку сам Люк Бессон – «13-й район» – навіяний якраз життям у кварталі Барбес.
Бельвіль: паризький Вавилон
Напевно, кожна людина знає міф про знамениту Вавилонську вежу, яку так і не судилося побудувати різним народам. Дивно, але те, що не вийшло в легенді, відбувається насправді – десятки різних етносів мирно уживаються в паризькому кварталі Бельвіль і зводять вежу Толерантності на наших очах.
Аерофобам протипоказано. Найкращі авіашоу світу
З моменту створення першого літака пройшло більше ста років, але цей комфортабельний вид транспорту досі викликає тремтіння в колінах у багатьох його пасажирів. Сьогодні ми підготували для вас добірку найбільш захоплюючих авіашоу, які щорічно проходять по всьому світу. І вже повірте від деяких з них у вас дійсно піде земля з-під ніг.
Нормандия очима Корнія Грицюка: Останній прихисток Жанни Д’арк
Корній Грицюк завершує цикл подорожніх нотаток про французьку Нормандію. Після Довіля і Шербура-Октевіле ми запрошуємо вас до головного міста північної частини великої країни – до Руана.
За підтримки посольства Франції Україна приєдналася до всесвітньої кулінарної акції
Сьогодні, 19 березня, у Києві та Львові пройде вечір французької кухні в рамках проекту Смак Франції, організований з ініціативи відомого французького кухаря Алена Дюкаса та Міністерства закордонних справ і міжнародного розвитку Франції.
У Києві відбулась вистава французького ілюзіоніста Самюеля Ганангелі
У суботу, 7 лютого, в Києві відбулась вистава французького ілюзіоніста Самюеля Ганангелі. Шоу, організоване Французьким інститутом в Україні, зібрало велику кількість гостей. Помилуватися дивами прийшли, як малюки, так і дорослі. Всі глядачі активно брали участь в ілюзіоні Ганангелі і навіть змогли повчитися у нього деяким трюкам.
Нормандія очима Корнія Грицюка: батьківщина парасольок і субмарин.
Корній Грицюк продовжує ділитися враженнями від французької Нормандії. У попередньому матеріалі він розповідав про свій вояж до Довіля. Тепер на черзі Шербург, або Шербур-Октевіль.
Нормандія очима Корнія Гриицюка: яблука, молоко та океан
Для багатьох туристів Франція – це в основному Париж із довжелезною чергою на Ейфелеву вежу, Лувр та околиці з їхнім королівським шиком або курорти Середземного моря. А ось Корній Грицюк, мандруючи цією країною, вирішив податися на північ – у Нормандію! Для наших читачів він підготував цикл подорожніх нотаток про поїздку до Атлантичного океану і почне свою розповідь із вражень від містечка Довіля!
Довіль. Курортний театр
Коли театр виходить на вулицю, починається найцікавіше. Адже ті, хто ще недавно сидів у м’якому кріслі залу для глядачів, опиняються в гущі подій і отримують свій шанс стати героєм вистави. А якщо поєднати вуличний театр і Різдво, виходить взагалі казка. Це регулярно доводять у французькому Довілі.
Підземеллями Європи: Париж, Берлін, Прага
Блукаючи мальовничими вуличками старої Європи, ми роздивляємося на всі боки і навіть не підозрюємо, скільки цікавого лежить у нас під ногами.
З робітничих кварталів в оперу: канкану 156 років!
Сьогодні відзначається офіційний день народження канкану. 21 жовтня 1858-го року його вперше виконали в Парижі. А неофіційно танцювали ще з початку XIX століття. Outlook ділиться невідомими фактами про спокусливі рухи, без яких уже неможливо уявити французької культури.
Закрити
Outlook facebook page