RU  UK  EN
Статті  >  Уяви  >  Ювелірна майстерність Казахстану

Ювелірна майстерність Казахстану

У відомому казахському прислів'ї мовиться: «Мистецтво майстра пізнається тільки в золоті і сріблі». Та хай би які вмілі руки він мав, щоб створити справді гідну річ, потрібні працьовитість, завзятість і, звісно ж, сміливість заявити про себе і свій талант. Сьогодні ми розповімо про тонкощі ювелірного мистецтва Казахстану.

Віддавна вважалося, що жінка без прикрас подібна дереву без листя. Задля слави жіночої краси і витонченості трудилися ювелірні майстри, названі зергерами (це слово перського походження в перекладі означає «золото»). З ранку до ночі у їхніх вухах відлунював звук молоточка, яким били по ковадлу, щоб перетворити матеріал на прекрасний виріб.

Найскладнішим і найдорожчим оздобленням був весільний головний убір сакеле, виготовлений з червоного оксамиту, доповнений вставками зі срібла і стрічками, на які було нанизано всілякі коштовні камені. Найчастіше це були корали, покликані захистити від лихого ока, і перлини, які сприяли добробуту. Щоб диво-виріб заграв барвами, майстер витрачав близько року.

Серед прикрас, які носили незаміжні дівчата, найпопулярніша шолпа. Цей вишуканий аналог сучасної шпильки мав такий вигляд: на ажурній підвісці, яка сріблястими нитками чіплялася за волосся, кріпилися монети. Прикраса зобов'язувала дівчину, котра вплітає її в косу, мати плавну ходу – що м'якше вона ступала, то ніжніше лунав дзвін монет.

Ще одна вершина ювелірного мистецтва Казахстану, яка підкорила серця європейців, – браслет бес блезік. Призначенням цієї прикраси з каменів червоної яшми в оточенні ланцюжків було захищати від негативного впливу. До срібла додавали мідь, щоб надати сплаву жорсткості. До речі, таке ставлення до цього металу з давніх часів можна пояснити бактерицидними властивостями, а також знаннями про те, що ця речовина міститься в тканинах живого організму. Що стосується рослинного орнаменту прикраси, то пояснення у приході ісламу в Казахстан, адже ця релігія забороняє зображати людей на аксесуарах.

Усупереч сформованим уявленням про те, що мистецтво має служити лише для уславлення жіночої краси, казахи створювали прикраси і для чоловіків. Для воїнів призначалися особливі персні «від пристріту». Джигіти носили каблучки під назвою кус тумсик, на які знахарки начитували заклинання. Вони мали захистити на війні, зберігши життя і здоров'я власникові. Вибір срібної каблучки пояснювався ще й старовинними уявленнями казахів. Блиск, який випромінює срібло, в Казахстані любили порівнювати з ніжним місячним сяйвом, а саме нічне світило іменували «блідою планетою», яка дала народження благородному металу. Такий взаємозв'язок, що об'єднував міфологію з вірою в астрологічні прогнози, пояснює, чому казахи вірили у магічні властивості деяких прикрас.

За свідченнями стародавніх переказів, першим ремісником, який надав копіткій праці оригінальності та вишуканості, був Дауд Пайгамбар, більш відомий як пророк Давид. Про його майстерність складають легенди: в Даудових руках метал ставав м'яким і податливим, немов тісто, а сила майстра була потужнішою за вогненні іскри, які ніколи не обпалювали ювеліра. Саме ця розповідь підкреслює ставлення казахів до майстрів: подейкували, що такі люди здатні зцілювати інших, тому навіть до місця їхньої праці ставилися з особливою шаною. Стражденні, які потерпали від фізичного і душевного болю, деколи приходили у майстерні і просили переночувати поряд із ковадлом. Якщо майстер був досить великодушний, він запалював свічку, просячи вищі сили зцілити хворого.

Також вважалося, що крім видатних здібностей, зергери мали високоморальні принципи. Вірили, що срібло складеться у гармонійний візерунок лише в руках людини, котра пізнала таємничу людську душу. Майстер легко прочитає в очах співрозмовника, про що той журиться. Ось чому багато зергерів були ще й поетами – глибоке сприйняття дійсності спонукало до віршування. Як згодом згадував один такий потомствений ювелір, рідні вчили його жити за законами сумління і бути вірним справі свого життя, адже майстерність не терпить лицемірства.

Вам це буде цікаво:
12 облич Південної Кореї
Колись висловити своє невдоволення грубістю чи скупістю господарів, а то й звернутися до якось божества з нескромним побажанням корейські селяни мали змогу лише в танці, вдягнувши при цьому маску. Зберігаючи свою анонімність, люди розігрували сцени з життя, плакали і сміялись. А наприкінці вистави доля нагороджувала хороших героїв і карала лиходіїв.
У Києві пройшла презентація книги Президента Казахстану Нурсултана Назарбаєва «Ера Незалежності».
Надзвичайний і Повноважний Посол Казахстану в Україні Самат Ордабай провів захід з нагоди презентації книги Президента Казахстану Нурсултана Назарбаєва «Ера Незалежності».
Священні тварини інків
Наш « перуанський цикл» продовжується розповіддю про найбільш шанованих тварин у Перу. Вони – як зв'язок піж сьогоднішнім і минулим, грають важливу роль у житті цього народу.
Замість візка – човен: знамениті плавучі ринки
Магазини, супермаркети, ринки – всі ці місця невід’ємна частина життя будь-якої людини на нашій планеті. Здавалося б, що в них незвичайного – кругом усе схоже, хіба що товари і ціни різняться в залежності від країни чи міста. Насправді все не зовсім так – до деяких базарів слід діставатися вплав… Про них ми і розповімо.
Йодль – музика австрійських гір
Три роки тому в Австрії з'явився незвичайний маршрут, його вибирають любителі вокального стилю йодлем. Бредуть туристи долиною Циллерталь, широка стежина звужується, відкриваючи шлях тільки для найзавзятіших, і звивиста доріжка веде вгору. Зазирають мандрівники до хижки, яка має форму дзвіночка, обходять стороною найбільший ріг, прямуючи туди, де альпійські пастухи вели неквапливі музичні бесіди зі своїм стадом.
Баджо: морський народ Південно-Східної Азії
Нечисленні народи завжди цікавили вчених і художників, котрі шукали в їхньому способі життя натхнення для своєї творчості. Один із найпопулярніших етносів сьогодні - баджо, морські цигани, котрих формально можна співвіднести з Малайзією.
Життя амішів: щастя у простих речах
Коли вперше про них чуєш, не віриш власним вухам, коли вперше бачиш – очам. У їхніх паспортах немає фотографій, вони не платять податки, не служать в армії, носять просту одежу, їздять на кінних візках, обходяться без благ цивілізації і, звісно, готують найсмачнішу їжу в Америці. Заінтриговані? Знайомтесь: аміші – люди, що живуть поза часом.
Зимові забави Василя та Маланки: карнавал по-українськи
Новий рік в Україні не завжди розпочинався з ялинки, а замість Діда Мороза і Снігуроньки в гості чекали пустунку Маланку і моторного парубка Василя, та й не самих, а з почтом. Усі навіженості сходили з рук: витівки ряджених несли в собі сакральний зміст, продиктований логікою міфу про поєдинок весни і зими. Приймаючи сторону світлих сил, спритні поселяни не забували нагріти руки у вогні вселенської битви.
Ніч перед Різдвом і після
Різдво приходить, накидаючи теплий кожух на плечі. Ввечері воно приносить із собою м’яке світло першої вечірньої зірки, а зранку будить білим, але теплим сонцем. Якби про відчуття Різдва хтось запитав у бабці моєї прабабці, то, гадаю, її слова були б ідентичні моїм. Бо разом із мисочкою куті із рук у руки українські покоління передають і свої традиції.
Глінтвейн: зігріваємось правильно
Вітамінчики, загартовування, правильний режим дня... Це все добре і корисно, особливо в холоди, ось тільки іноді треба себе і побалувати й одночасно убезпечити від мікробів і застуди. У такий час найкращий засіб – глінтвейн.
Ескімоські іглу. Що нам варто із снігу дім збудувати!
Крихітка-син до батька прийшов і пропонує втекти від мами і бабусі на Північний полюс? Тільки не треба трагічних промов про люті морози, суцільну темряву полярної ночі і голодних білих ведмедів! Змовницьки підморгніть сміливцю й запропонуйте справжню чоловічу справу – навчитися будувати іглу для ночівлі в краю вічної мерзлоти під час зимових канікул.
ВІДЕО: Скло зі святого міста
Завдяки Посольству Палестини в Україні OUTLOOK пощастило побувати в цій дивовижній країні і познайомитися з її традиційними ремеслами. Сьогодні розповімо вам про технології виготовлення виробів зі скла ... Палестинський Хеврон відомий як місто трьох релігій і трьох цивілізацій, справжнє місце сили. Напевно, тому доля так розпорядилася, що саме там з'явилося скло, яке хоч і здається крихким, однак насправді є віковим, як і сам Хеврон.
Тут пахне Різдвом
Різдво – одне з найкрасивіших і улюблених свят в Європі й готуються до нього задовго і ґрунтовно! Різдвяні базари, вкриті яскравими гірляндами, новорічними іграшками і блискучою мішурою створюють святкову атмосферу урочистості. Цією вражаючою красою пощастило помилуватися фотографу Роману Маткову, і сьогодні через фото-добірку він ділиться передсвятковим настроєм з читачами Outlook!
В рамках проекту Diplomatic Greetings дружина Посла Пакистану познайомила українок з мистецтвом розпису по тканині
Дружина Надзвичайного і Повноважного Посла Пакистану в Україні Сіма Аттар приєдналася до культурно-освітнього проекту OUTLOOK і ГДІП Diplomatic Greetings і провела незвичайний майстер-клас з виготовлення шалей, сумочок і декорування подушок.
У межах проекту Diplomatic Greetings дружина Посла Пакистану познайомить українок з мистецтвом розпису по тканині
9 грудня у Києві відбудеться незвичайний майстер-клас з виготовлення шалей, сумочок і декорування подушок, який проведе дружина Посла Пакистану в Україні пані Сіма Аттар.
MUST- WATCH VIDEO: традиції чаювання в світі
Цей напій настільки щільно увійшов у життя людини, що іноді ми самі не помічаємо, як знову поставили чайник на плиту. Існують тисячі способів його приготування. OUTLOOK пропонує вашій увазі кращі з них.
Посольство Казахстану презентувало проект про життя Тараса Шевченка в Казахстані
Посольством Республіки Казахстан в Україні та Почесним консульством Казахстану в Західній Україні був реалізований проект «Кобзар в степах Казахстану», який оповідає про життя і творчість Тараса Шевченка в період його заслання в Казахстані.
Гребені краси. Таджицькі гребінці
"...Коли Бахріддінова мама збиралася на роботу, вона старанно укладала свої довгі коси навколо тюбетейки. Виходило щось схоже на корону. На свята жінка вплітала у своє чорне волосся спеціальні прикраси. При ходьбі вони ледь подзвонювали, створюючи відчуття танцю. А ввечері маленький Бахріддін не міг заснути, якщо не стискав у своїх руках тугу мамину косу. Він і тепер із благоговінням згадує її довге волосся і вважає його однією з головних умов жіночої краси..."
Без кліше
Ви можете собі уявити німця, котрий запізнюється? Або ж японця, що сидить в офісі в робочий час і плює у стелю? Ну або ж хоча б іспанця, який у поті чола працює з ранку до ночі? Навряд, оскільки виною тому стереотипи, які закріпилися за тим чи іншим народом. Сьогодні ми не тільки говоритимемо про них, а й спробуємо ці кліше спростувати.
Мандалотерапія
Вчора я створила Всесвіт. Узяла трохи гороху, рису, гречки, пшона, зерен чорного, білого перцю і кардамону. Прихопила по жмені кави та анісу. Потім у всього цього з'явився центр. Він розростався, заспокоюючи мої думки. Коли ж останнє зернятко лягло в коло, я знову відчула забуту гармонію, крізь шум машин на проспекті почула птахів, повіяло ароматом фіалок, що їх так дбайливо вирощує сусідка в себе на балконі, а спогад про хвостатого Фунтика із п'ятого поверху викликав спалах ніжності до волохатого чудовиська.
Закрити
Outlook facebook page