RU  UK  EN
Статті  >  Відвідай  >  Не лише в центрі цікаво. Спальні райони світу

Не лише в центрі цікаво. Спальні райони світу

Мало який мандрівник під час своїх нетривалих подорожей вибирається кудись далі центру міста, де розташований його готель. Якщо ж «дислокація» – ще й мегаполіс, то такі поїздки відкладають «до кращих часів». А дарма, адже саме у спальних районах можна подивитися на незнайому країну очима її жителів, що куди пізнавальніше за екскурсії «галопом» замками і площами.

Вестурбайр, Рейк’явік

Місцеві жителі кажуть, що в їхньому місті всі одне одного знають, тому якщо столиця – одне велике село, то її «спальник» Вестурбайр – це взагалі практично комуна, де всі свої. Район вартий уваги тим, що там є відкритий басейн з термальними водами, який працює цілий рік. Щоранку у ньому плещуться пенсіонери і школярі, а в інший час – усі охочі. Вечорами біля бортиків аншлаг, адже, плаваючи на спині, можна побачити не лише чарівне зоряне небо, а й північне сяйво. Неподалік хлюпоче і навіює спокій океан з комфортабельним пляжем і кількома кафе, де подають чудовий заморожений йогурт. У самому серці району розташовані одразу кілька важливих будівель – католицька церква Ландакотскірк’я, спроектована відомим архітектором Гудйуоном Суммуельсоном, і кампус Університету Ісландії. Окрім віруючих і студентів, цю частину Вестурбайра облюбували коти – їх тут тисячі на вулицях, і практично всі вони – з іменними нашийниками. На дошках з оголошеннями найчисленніші – про пропажу того чи іншого улюбленця. «Аборигени» кажуть, що у багатьох із них все життя відбувається в рідному районі: для комфортного існування є все, навіщо кудись їхати?

Фото icelandmag.is

Статен-Айленд, Нью-Йорк

Якщо у ваших подорожах по США буде тільки Нью-Йорк з усіма його вогнями, хмарочосами і кіношністю, а побачити класичну «одноповерхову Америку» дуже хочеться, то район Статен-Айленд – найбільш підходяще для цього місце. Богема з Манхеттена, роботяги з Брукліна і ділки з Бронкса зазвичай кепкують з жителів Статена, називаючи їх мало не провінціалами. Справа в тому, що ця частина міста з її маленькими будиночками, тихим життям і морем зелені взагалі не схожа на звичний мегаполіс. Багато людей тут, по суті, ще у межах Великого Яблука, займаються фермерством. Цьому сприяють низька заселеність і природні умови – острів чудово омивається річкою Гудзон. Місцеві жителі почуваються комфортно, адже їхнє життя розмірене, пробок немає, а всі блага цивілізації розташовані за легендарним мостом Верразано. Головними прикметами району вважають пором Феррі, що з’єднує Статен Айленд з Манхеттеном: подорож триває близько півгодини і дає змогу помилуватися прекрасними краєвидами, зокрема на Статую Свободи, і зоопарк – відкритий ще 1936 року.

Фото designgab.com

Барракас, Буенос-Айрес

Після огляду центру ми рекомендуємо всім туристам переміститися до південно-східної частини міста, де розташований колишній робітничий район Барракас. Свою назву він отримав через численні бараки, в яких жили трудяги, головним заняття котрих був забій тварин. Пізніше сюди перемістилося практично все фабричне виробництво міста, таким чином перетворивши в 19-му столітті Барракас у промислове серце аргентинської столиці. Утім, коли вже наприкінці наступного століття індустріальні виробництва або згортали, або переносили з Буенос-Айреса, величезні складські приміщення недовго лишалися пустими – в район стали перебиратися бідні художники і студенти. А вже за ними – й інші містяни, котрих вабило недороге житло і засилля художників, які розмальовували все, що потрапляло під руки. Таким чином, замість різниць і фабрик з’явились галереї і арт-простори. Сьогодні Барракас – пристойний і безпечний спальний район, відомий тим, що там народився знаменитий футболіст Ді Стефано, церквою Санта-Феллісатас і кварталами, що стали декораціями багатьох фільмів, зокрема, відомої стрічки «Південь» Фернандо Соланаса.

Фото upload.wikimedia.org

Мітака, Токіо

Великий Токіо, що складається з величезної кількості міст-районів і передмість – це не просто мегаполіс, а окрема країна. Іноді навіть самі його жителі не можуть відрізнити район від передмістя – настільки все урбанізувалося. За 20 хвилин їзди електричкою від центру розташована зелена Мітака – чудова локація для пікніків, прогулянок із дітьми і просто попивання пива в численних парках (вигуки «кампай» лунають щосекунди, навіть у будні). Це місце можна стисло охарактеризувати трьома словами: сакура, ставок і край Міядзакі. Природа справді вражає: коли катаєшся в човні і милуєшся красою і тишею, важко повірити, що це двадцятимільйонна столиця. Що ж до великого мультиплікатора, ще 2001 року він створив на території острова-району музей студії Гіблі, котрий куди частіше називають музеєм Тоторо (так звали героя його мультфільму). Окрім можливості побачити на власні очі, як були створені шедеври, всі охочі мають змогу відвідати робочий кабінет майстра і переглянути його малюнки й ескізи. Мітака – улюблене місце відпочинку як дітей, так і дорослих, а для романтичних прогулянок кращої локації у всьому Токіо годі шукати.

Фото grapevine.is/wp-content.uploadsb4.jpg

Калліо, Гельсінкі

Відразу за мостом з немилозвучною для іноземців назвою Піткясілта гордо розкинувся справжній робітничий район Калліо. Ще в 70-ті роки про нього ходила недобра слава, адже там завжди любили небагатослівних, але конкретних людей, а до прибульців із «центру» ставилися з підозрою. А ті все одно приїжджали: у бувалих пивницях алкоголь коштував смішні гроші у порівнянні з ошатними барами Гельсінкі. Та й місцеві громадські лазні, що займають цілі вулиці, вабили жителів усього міста. Їх так багато в Калліо, тому що практично все житло тут, збудоване у минулому столітті – суцільні кондомініуми, мало хто міг похизуватися квартирою понад 20 «квадратів», і ванних кімнат чи душових у них зовсім не було. Загалом ще років 15-20 тому в районі тільки те й робили, що мозолилися на заводах, пили пиво і милися в лазнях. Усе змінилося, коли фіни настільки підняли свій рівень життя, що потреба у власній промисловості в таких обсягах зникла, і роботяги почали перекваліфіковуватися у клерків, а самі підприємства закривалися. Першим сигналом, що Калліо стає не просто іншим, навіть хіпстерським, стало відкриття тут секонд-генду і вегетаріанського кафе. До честі місцевих, вони збагнули, що часи змінюються і припинили косо дивитися на людей, що працюють головою, а не руками. Ну а з часом усе змішалося: колишні заводчани п’ють каву в новомодних закладах, а прибула інтелігенція допитливо опановує покинуті об’єкти, перетворюючи їх у кластери і кінотеатри. Мало того, район став настільки дружним, що головне свято тут – Korttelikeittiö – день, коли місцеві збираються на вулиці, цілий день готують їжу і пригощають нею одне одного – такий собі локальний фестиваль. Другий за популярністю івент – суботник. І все ж хай навіть про колишню атмосферу Калліо поступово забувають, це місце досі не втратило дух свободи, і тут ніхто не дивується, коли замовляють пиво о восьмій ранку. І дешеві лазні все ще працюють.  

 Головне фото billionnews.ru, wikimedia.org

Вам це буде цікаво:
Ми там були: Будапешт – андеграундний естетизм та оздоровлення
Креативний копірайтер Маша Гольдман об'їздила мало не півсвіту. Подорожі дівчина може порівняти хіба що з корисним наркотиком. Маша розповідає, що кожна поїздка, навіть найкоротша і недалека, дає їй повне відновлення сил і ніби початок нового життя. І, звісно, кожне нове місто дарує своє специфічне наповнення. Сьогодні вона поділилася з нами принадами угорської столиці: що там варто подивитися, що обов'язково зробити і що неодмінно скуштувати!
Головне – не загубитися: Найцікавіші ринки Стамбула
Жодне східне місто неможливо собі уявити без великої кількості торгових точок – «купи-продай» у місцевих жителів будь-якого віку і статусу в крові. Навіть той факт, що Стамбул – це наполовину Європа, ніскільки не скасовує «східність» мегаполіса. Щоб ви напевно знали, куди і за чим іти, Outloook, повернувшись зі стамбульських ринків, розповідає про найбільш вражаючі з них.
Алфама: Мавританський спадок Лісабона
Сьогодні ми пропонуємо вирушити з нами на прогулянку найстарішим районом Лісабона, котрий ми найчастіше бачимо в кіно і творах масової культури, коли йдеться про португальську столицю.
Каньйони: Глибокі й довгі
Коли як не теплої пори року підкорювати вершини, долати моря і дертись по скелях? Найчастіше люди докладають величезних зусиль, аби все життя насолоджуватися комфортом. Однак іноді наша душа вимагає романтики, тому Outlook розповість вам про сім неповторних каньйонів.
Між небом і... водою: топ-5 найменших населених островів світу
Кожному з нас іноді хочеться втекти від міської суєти і залягти на дно десь далеко від усіх і всього. І краще нехай це буде там, де можна послухати шепіт хвиль, насолодитися легким бризом і назавжди подружитися з неймовірно гучною тишею, яка заглушає всі тривожні думки ...
Ломбард-стріт: вулиця, яку проковтнув удав
Пам’ятаєте, як Маленький принц учив бачити не капелюха, а слона, з’їденого удавом? Так от, у Сан-Франциско у вас є можливість побачити вулицю, частину котрої проковтнув удав. Змієподібна Ломбард-стріт заповзла майже до всіх путівників по Фріско.
Подорож до Колумбії. Інша Картахена…
У світі є дві Картахени. І в обох жителі розмовляють іспанською, люблять кориду, а вечорами рушають на пляж цмулити мохіто й дихати солоним вітром. Але тільки в одній з них у млосну міську прогулянку можуть увірватися ритми запальної сальси, розсипи смарагдів і перлів, а дорогу можуть перейти ефектні палкі красуні. І це Колумбія!
Ісландія очима Софії Андрущенко
Ісландія – країна «льоду і полум’я», «тисячі рік і озер», незліченних водоспадів і гейзерів. Тут, як у казці, щоразу хочеться ущипнути себе і перевірити, чи ти спиш, чи все це існує насправді…
Водні ворота. Вражаючі порти світу
Аеропорти, залізничні вокзали, автобусні станції практично завжди створюються «за примхою Людини». А ось порти і гавані – це вже спільна творчість homo sapiens і природи. Outlook пропонує вашій увазі найгарніші та найоригінальніші з них.
Історія однієї вулиці: Шпігельгассе
Шпігельгассе, що у перекладі з німецької означає «Дзеркальна вулиця» чи «Дзеркальний провулок» – це зовсім не найбільша і не найголовніша вулиця в Цюриху. Навіть зовсім навпаки – вона феноменально коротка і вузька, але розташована в затишних куточках міста так, що навіть рідкісний турист зможе її відшукати.
Тварини у місті – коли люди з природою в злагоді
Багатьох містян іноді дратують кішки, собаки і навіть голуби на вулицях. А спроби зоозахисників вберегти їх від нападок людей і голоду часто малоефективні. Але у світі прекрасні міста, в яких люди відмінно уживаються з оленями, павичами і великою рогатою худобою…
Ніхонгамі: Жмут як ознака статусу
Ніхонгамі – це своєрідний спосіб укладання волосся в японській традиції. Цікаво, що в Країні вранішнього сонця зачіски контролювалися законом і слугували своєрідним дрес-кодом для дівчат різних прошарків і соціального статусу. Тому кожному класові строго відповідає певний одяг і убрання волосся, і цих законів досі суворо дотримуються гейші та їхні учениці.
Спа: Голосна слава тихого бельгійського містечка
Тут у різний час бували Віктор Гюго, Александр Дюма, Декарт, Петро І… і зараз кожен легко може стати в ряд із цими видатними особистостями, просто відвідавши затишне містечко Спа, котре з XVIII століття лишається найпопулярнішим у найвищих колах оздоровчим курортом Європи і родоначальником всіх спа-салонів світу.
Departure: Волендам
П’янка свобода, шедеври у музеях, фантастична архітектура, над якою трудились і людина, і природа – все це, звичайно, про нідерландську столицю Амстердам, таку відому і незвідану водночас. І все б добре, але самих Нідерландів у цьому, либонь, найбільш космополітичному і толерантному місті Європи практично немає, так що саме на її пошуки ми і рушимо в околиці столиці, а точніше – в село Волендам.
Оплачуємо проїзд і дивимося у вікно: найбільш незвичні трамвайні маршрути світу
Всупереч багатьом песимістичним прогнозам урбаністів XX століття, трамвай як вид громадського транспорту зміг не лише вистояти у боротьбі з метро та іншими засобами пересування, але й здобув друге дихання вже в наш час. Початок XXI століття з його неймовірними технологіями увійде в історія як епоха «трамвайного ренесансу».
Найяскравіші міста Хорватії: Так відпочивають аристократи
Хорватію називають перлиною Адріатичного узбережжя. Ця країна розташована на півдні Центральної Європи і віднедавна стала членом Євросоюзу. Зараз її красоти часто відвідують – щороку тут бувають понад 10 мільйонів туристів. А це більш ніж населення самої країни. Що ж так приваблює сюди мандрівників?
Гадамес: Квітучий оазис найвідомішої пустелі
П’ятдесятиградусна Сахара – одне з найвідоміших місць на планеті, більша частина якого абсолютно не придатна для життя. Утім, сьогодні ми вирушимо саме в її піски, щоб побачити неймовірне місто Гадамес, чиї жителі тисячоліттями виживають серед тутешньої спеки і надають усім, хто цього потребує, такий необхідний притулок.
Пуерто-Ріко: заплив зі світлячками
Коли Христофор Колумб вперше висадився на Пуерто-Ріко 19 листопада 1493 під час своєї другої подорожі до берегів Америки, на острові не було нікого, крім жменьки індіанців, які називали себе таіно. Тепер же туди злітаються туристи практично з усього світла, просто щоб побачити ... бухту Москито!
Літо на справжньому ранчо!
Після перегляду фільмів про американський Дикий Захід не одне покоління дітей тягнуло батьків до коней у цирку, щоб хоч на п'ять хвилин приміряти улюблені образи й відчути ту саму атмосферу. Та особисто мені п'яти хвилин завжди було замало. Тому я, подорослішавши, на кілька місяців вирушила у штат Колорадо...
Крилаті символи народів
У кожної держави є свої офіційні символи: прапор, герб і гімн. Але, крім традиційних «розпізнавальних знаків», є і народні – приміром, улюблений птах. Саме про них далі в OUTLOOK. Щоб «задокументувати» народну любов, 1960 року в Токіо на міжнародній конференції із захисту пернатих було введено поняття «національний птах».
Закрити
Outlook facebook page