RU  UK  EN
Статті  >  Уяви  >  "Танцюючі фарби" чи турецьке малювання на воді - ебру

"Танцюючі фарби" чи турецьке малювання на воді - ебру

Вода – стихія примхлива і хистка. Будь-яке порушення її спокою змушує водний глянець змінюватися. Важко уявити собі, що воду можна використовувати як полотно, створюючи неповторні малюнки різнокольоровими фарбами: одна рідина лягає на поверхню іншої, народжуючи смислові сюжети… Дивовижно інтригуюче мистецтво зображати візерунки на воді, невипадково назване «ебру»!

Відтак під час ексцентричних перформансів і за творчого підходу кругом і у всьому здивувати середньостатистичного поціновувача прекрасного нелегко, але можливо. Мистецтво малювання на воді ебру – це не нова течія, а старовинна практика. Хоча її історія вельми самобутня, мало хто взагалі здогадувався про існування так званого «танцю барв». Де виникло це мистецтво і чим вирізняється, давайте розбиратися.

Від етимології слова «ебру» віє романтикою і… невизначеністю. Думок кілька: одні вважають, що «ab-ru» перекладається з арабської як «вода для обличчя», інші вважають, що «ebre» – чагатайське слово, яке означає «хвилеподібний». Найбільш популярна версія твердить: слово «ebri» придумали перси, і означає воно «хмара». Рухливі малюнки на воді насправді нагадують хмари, що пливуть вдалині.

Точних даних про те, де виникло мистецтво – немає, та все ж дослідники зійшлись на думці, що турецьке «мармурування» (як іще прийнято називати ебру) породив Схід. Вважають, що з’явилось малювання на воді у місті Бухарі в Узбекистані, після чого повільно і впевнено захопило увагу Ірану. Та найцікавіші роботи у професійному виконанні з’явилися вже на території сонячної Туреччини, у Стамбулі, і датовані одинадцятим століттям. Тому прийнято вважати, що «танець барв» – заслуга турецьких майстрів, таємничих особистостей, які шанували традиції нанесення фарб на водне полотно і зберігали їх у найсуворішому секреті.

У Європі незвичайне мистецтво стало відомим у п’ятнадцятому столітті завдяки всюдисущим торговцям і мандрівникам. Вони привозили із Туреччини незвичайні малюнки, а також книги з обкладинками, виконаними віртуозними умільцями в техніці ебру. Подібні зображення протягом тривалого часу європейці називали «турецьким папером». Що найбільш вражає, кожна така картинка була неповторною і єдиною. Про підробки картин і копії не могло бути і мови.

Ебру – таємнича мова, якою володіли обрані майстри у Туреччині, тримаючи технологію мармурованого живопису під грифом секретно. Цінні знання передавали із покоління у покоління найбільш гідним наступникам, адже, щоб створювати вражаючі малюнки, потрібен не тільки талант, а також терпіння і повна концентрація на творчому процесі. На плавучому тлі художники вимальовували величні мечеті, витончені тюльпани, хитромудрі візерунки… Приступаючи до роботи, сам художник не знав, яким буде кінцевий результат, адже примхливі фарби і полотно з води – це повна протилежність статичному полотну і «ручній» олії. Зрештою із нескінченного потоку метаморфоз вичленували закономірні рухи фарб, які навіть отримали власні назви: «Відлив і приплив», «Квітка», «Феєрверк», «Шаль солов’я» і «Зигзагоподібність».

Гуру ебру звикли використовувати в роботі тільки природні матеріали, наприклад, нектар гевена – смолу гірської рослини. Саме завдяки цій речовині, доданій у воду, безформні краплі фарби не розчинялися, а тримались на поверхні, підкоряючись руці майстра. У цей момент пензлями з кінського волоса художник виводив вигадливий візерунок, а тонким шилом додавав закарлюкам потрібні обриси. Після того, як сюжет був готовий, і, здавалось, от-от у ньому заграє життя, до нього прикладали спеціальний папір, котрий буквально витягував картину з води. Так народжувалося чарівне ебру – мистецтво споглядання.

Історія кожного зображення підвладна виключно уяві його господаря, але є і традиційні символи, популярні серед турецьких майстрів. Так, зображаючи дерево, художник приваблював сімейне щастя, тюльпан ототожнювали з грацією, священною любов’ю, створена за допомогою рідких фарб гвоздика означала віру і мужність. Згідно з ісламом, тюльпан, батьківщина якого Туреччина, а не Голландія, як прийнято вважати, – символ Аллаха, а пишна троянда – символ Мухамеда.

Старовинна техніка ебру могла б щезнути разом з останніми майстрами – зберігачами цього особливого мистецтва і незбагненного дару. Та за останні десять років у турецьке мармурування вдихнули нове життя: жителі батьківщини тюльпанів не лише організовують виставки «живопису на воді», а й проводять майстер-класи зі створення картин, використовуючи ебру в роботі з тканинами, керамікою, склом, шкірою і деревом.

Ебру заворожує. Дарує душевний спокій, допомагає набути гармонію з собою, занурюючи з головою в глибини води і кольору. Хтозна, можливо, якось доторкнувшись до цього мистецтва, ви відкриєте його сокровенні таємниці. 

Вам це буде цікаво:
Туреччина - країна природних чудес
Переповнена скарбниця дивовиж Туреччини – суцільне натхнення для казкарів. Коли люди вперше бачать білі гори посеред теплої країни, то у кожного виникає різне бажання: хтось хоче впасти у сліпучі кучугури і зробити «снігового янгола», а дехто уявляє, що гори солодкі на смак, точнісінько, як цукрова вата…
Анкара is the capital of…
У силу різних причин, а головне, завдяки своїй туристичної популярності та розмаху Стамбул сприймається більшістю туристів (ба навіть тими, хто побував у Туреччині) столицею цієї країни, хоча насправді головним містом є Анкара. Саме про неї, таку турецьку та інтернаціональну водночас, ми і розповідаємо сьогодні.
Делегація міністерства туризму Туреччини відвідала туристичну виставку UITT 2017 у Києві
Офіційна делегація Міністерства культури і туризму Туреччини відвідала 23-у міжнародну туристичну виставку UITT 2017: «УКРАЇНА - Подорожі та Туризм», яка відкрилася 29 березня в МВЦ в Києві.
Посольство Туреччини відкрило в Києві виставку "Малювання на воді. Вишукане мистецтво Ебру"
Посольство Туреччини в Україні та особисто Надзвичайний і Повноважний Посол Йонет Дж. Тезель відкрили в Національному музеї імені Тараса Шевченка виставку "Малювання на воді. Вишукане мистецтво Ебру" художника Хікмета Барутчугіля.
Килимами вистелена дорога до Азії
Килими вішають на стіни як символ достатку, стелять на підлогу для створення затишку і підносять як дорогий подарунок. А роздивлятися химерні малюнки у вигляді ромбів і зірочок на них, вгадуючи їх значення, – справа вельми цікава. Поширені по всьому світу килимові традиції були запозичені у східних народів, які першими навчилися робити пряжу і тканини з волокнистих матеріалів. Про існування цього ремесла тисячі років тому свідчать експонати, що зберігаються в музеях і приватних колекціях, а також дослідження археологів та істориків.
Новий рік у Стамбулі: гранат замість «Олів’є»
За стереотипами, Новий рік у Стамбулі – це сірість без снігу, а, отже, нудьга. Outlook на власному досвіді перевірив, чи так це насправді, і тепер ділиться своїми враженнями.
Гетто світу: Балат - єврейська міні-держава у Стамбулі
Величний Стамбул закохує в себе з першого погляду, вражаючи туристів розкішшю, історією, багатогранністю... Проте мало кому вдається забрести в один з найдавніших його районів – Балат, де східна казка відкривається під новим кутом.
Надзвичайний і Повноважний Посол Туреччини в Україні взяв участь у проекті "Food for Diplomacy"
Надзвичайний і Повноважний Посол Туреччини в Україні Йонет Тезель прийняв участь у турецькій вечері в рамках проекту "Food for Diplomacy", організованого спільно з Центром "Розвиток корпоративної соціальної відповідальності", Kadyr Has University, CSR Turkey та Посольством Туреччини в Україні.
У Києві за підтримки посольcтва Туреччини відбувся концерт Європейська музика при Османському дворі
Вчора у Великому залі Національної Музичної Академії України імені Петра Чайковського за підтримки посольства Туреччини в Україні відбувся концерт Європейська музика при Османському дворі.
Закрити
Outlook facebook page