RU  UK  EN
Статті  >  Уяви  >  ПОГОВОРИМО ЯПОНСЬКОЮ, АБО ЯК ЗРОЗУМІТИ ЯПОНЦІВ

ПОГОВОРИМО ЯПОНСЬКОЮ, АБО ЯК ЗРОЗУМІТИ ЯПОНЦІВ

Автор: 01.12.2015 | Японія
Попри назву, в цій статті йтиметься не про особливості японських ієрогліфів і їхньої вимови. Адже для цього, по-перше, є купа спеціальної літератури, а, по-друге, якщо ви не вивчаєте японської мови, то такі знання, може, і розширять ваш кругозір, але на практиці не принесуть жодної користі.

Також ця стаття не для тих, хто очікує розкриття великої таємниці про те, як вивчити іноземну мову, а надто ж японську, за місяць. Тут, на жаль, окрім тривалого і наполегливого зубріння разом з постійною практикою, людство нічого путнього не вигадало. І все ж деякі поради для спілкування з японцями дамо, а ще розповімо про особливості, які варто знати, щоб не потрапити в халепу.

Для початку спробуємо розвіяти міф про те, що в Японії, знаючи англійську, не пропадеш. Попри глобалізацію, яка проникла і в японське суспільство, тільки близько 30% громадян розмовляють англійською. Ба більше, тих, хто все-таки знає цю міжнародну мову, зрозуміти на слух буває вкрай важко. Тож шанувальникам романо-германської філології навряд чи випаде нагода проявити свої таланти у спілкуванні англійською. У цій країні в пошані тільки дві мови: багата на синоніми японська чи бодай мова жестів. З останньою, звісно, треба бути вельми обачним, оскільки звична для нас жестикуляція японцеві може здатися незрозумілою, а часом навіть грубою.

- У Японії непристойно піднімати великого пальця догори, мовляв, «усе добре». Про всяк випадок зауважимо, що і мізинця показувати японцям теж не варто. Обидва цих жести додадуть відверто брутального сексуального контексту всьому тому, що ви намагаєтеся донести співрозмовникові.

- Хибно японці зрозуміють і поширений серед любителів дайвінгу жест «окей» – коли великий палець з'єднується із вказівним. У Японії це означає монети, гроші і може тлумачитись як прохання їх позичити або заплатити за вас.

- Цікава історія і з киванням головою. Японці роблять це постійно при розмові радше з ввічливості на знак того, що уважно слухають, а не з усім згодні. Зазвичай такі кивки дивують європейців на бізнес-переговорах. Начебто сиділа японська делегація навпроти, уважно слухала, кивала, а наступного дня у письмовій формі надіслала чемну відмову на вчорашню, здавалося б, схвалену пропозицію.

- Наступний поширений у нас жест, яким не варто користуватися в Японії – це так званий знак пересиченості, коли ребром долоні проводять біля горла, мовляв, «уже в горлі стоїть». У японців цей жест символізує обезголовлення і розцінюється як знак агресії або звільнення з роботи. Що гірше для японця – питання спірне. Тому, якщо, наситившись, хочете повідомити про це офіціантові, проведіть ребром долоні над головою на знак того, що «їжі вже через край і більше не влізе». Це врятує ваше гарне враження від ресторану і нерви обслуговуючому персоналу.

- Серед незрозумілих для нас японських жестів відзначимо торкання вказівним пальцем носа, яке означає «Я» і використовується вельми часто, коли людина хоче перепитати, чи ви до неї звертаєтеся.

Нерідко непорозуміння виникають через діаметрально протилежні нашим жести прощання і вітання. Що ж, запам'ятовуймо: вітаючись, махаємо долонею від себе вперед-назад, прощаючись, махаємо долонею ліворуч-праворуч. Ну а коли все ж заплуталися, то найкращий вихід із ситуації – вклонитися. Уклін у японській культурі несе особливу сакральну форму ввічливості. Кланяються японці постійно. Поклоном вітають, прощаються, дякують, перепрошують, вітають і висловлюють ще багато чого. Ця традиція така заразлива, що, повернувшись з Японії, ви ще цілий місяць тішитимете поклонами українських громадян.

Отже, підіб'ємо підсумки.

Зазвичай, вирушаючи у подорож до незнайомої країни, мало хто зазирає в розмовники, самовпевнено покладаючись на своє знання англійської або інших мов. У Японії ж усе зовсім інакше – це країна для людей з фантазією. І все ж можна бути впевненим, що, навіть не знаючи ані японської, ані англійської мови, дивовижна японська ввічливість і доброта не дадуть вам пропасти в цьому унікальному і шалено цікавому світі субкультур, аніме, технологій і мінімалізму.

Вам це буде цікаво:
Кабукі: тернистий шлях квітки
Традиційний японський театр кабукі завжди лишався загадкою для європейського менталітету: зрозуміти спектакль без підказок гіда може хіба що спеціаліст з культури Країни вранішнього сонця.
Оманливий пензель пані Хокусай
Ексцентричний старець Кацусіка Хокусай був справжньою зіркою доби Едо, творчим генієм і нелюдським боржником половини міста. Він мав не менш як 30 псевдонімів, поміняв 93 будинки і створив безліч гравюр, малюнків і картин. Його відома «Велика хвиля в Канагаві» заворожує. Та мало хто знає, що цю ксилографію, як і багато інших робіт, Хокусаю допомагала створювати дочка – загублена в часі і величезній тіні «божевільного живописом» батька художниці Кацусіка Ой.
Смачна Японія: скуштувати країну на зуб
Морозиво зі смаком конини, мариновані комахи, риба зі смертельною отрутою – японській кухні є чим дивувати, вражати й шокувати. І чесно кажучи, перелік цих страв не завжды сприяє апетитові. Але ми не женемося за екзотикою. Істинний гастротуризм – це спроба збагнути менталітет і відчути національний колорит через традиційну кухню, а не покуштувати найбільш екстравагантних наїдків. Насправді в національних стравах зосередилася часточка душі народу, його історії і культури.
Посол Японії в Україні разом з Київським міським головою та Ректором КНУ імені Тараса Шевченка висадили в Києві сакури.
11 квітня 2017 року Посольство Японії в Україні висадило в Києві сакури. Захід відбувся в Ботанічному саду імені ак. О.В. Фоміна, Київського національного університету імені Тараса Шевченка, за участі Надзвичайного і Повноважного Посла Японії в Україні Шігекі Сумі та ректора Київського національного університету імені Тараса Шевченка Леоніда Губерського, а також біля Національної опери України за участі Київського міського голови Віталія Кличка
Посол Японії і Міністр інформаційної політики України висадили в Києві першу сакуру
Надзвичайний і Повноважний Посол Японії в Україні Шігекі Сумі та Міністр інформаційної політики України Юрій Стець висадили в Києві першу сакуру в рамках акції «2500 сакур», присвяченої Року Японії в Україні та 25-річчю встановлення дипломатичних відносин між нашими державами.
Посольство Японії висадить понад тисячу сакур у 20 містах України
Цьогоріч виповнюється 25 років з часу встановлення дипломатичних відносин між Японією та Україною і вже активно проводяться заходи в рамках святкування «Року Японії в Україні». Оскільки сакура є символом Японії, Посольство розпочинає кампанію із висадження дерев сакури по всій території України, щоб якомога більше українців мали змогу насолодитися її красою.
Ніхонгамі: жмут як ознака статусу
Ніхонгамі – це своєрідний спосіб укладання волосся в японській традиції. Цікаво, що в Країні вранішнього сонця зачіски контролювалися законом і слугували своєрідним дрес-кодом для дівчат різних прошарків і соціального статусу. Тому кожному класові строго відповідає певний одяг і убрання волосся, і цих законів досі суворо дотримуються гейші та їхні учениці.
Східний макіяж як традиція: чарівний погляд з поволокою
Згідно з відомою фразою, схід – справа тонка. І загалом це істина, котра підтверджується навіть в деталях. Через особливості клімату східних жінок об’єднує схожий тип зовнішності, а їхні нації споріднює близькість культур. Тому й ідеали краси у них подібні. Так акцент у східному макіяжі неодмінно робиться на очі. Жінці тут належить бути скромною і вдягатися таким чином, щоб повністю закривати фігуру. Тому все, що їм лишається, це зачарувати чоловіка поглядом.
Кагосіма: місто з репутацією камікадзе
«Будуйте дім біля підніжжя вулкана!» - вигукував Ніцше у пророчому екстазі. Похмурий пафос філософа навряд чи збагнули б жителі японського міста Кагосіми, розташованого на дні кальдери Айра, що виникла внаслідок вибуху 22 тисячі років тому. Землероби мотижили уступи котловини з бронзового віку, звично відмахуючись від попелу, розсіяного у повітрі. І справді, що тут такого – жити всередині активного стратовулкана?
Гетто світу: Самураї на карнавалі.
Сьогодні в нашій уже традиційній рубриці про національні гетто розповідь про один із найбільш екзотичних для Бразилії районів Сан-Паулу – Лібердаді. Саме тут живе найчисленніша японська діаспора у світі.
Маленькі улюбленці великих міст
Німці заводять не лише німецьких вівчарок, а в Бостоні можна побачити не тільки бостонських тер’єрів. Люди вибирають собак, спираючись на особисті вподобання. Та часом тяжіння місцевого населення до певної породи занадто помітне й інколи стає особливістю певної місцини. Цьому можуть сприяти природні умови, мода і навіть менталітет.
В Японії розквітла сакура
У минулі вихідні в Японії стартував фестиваль милування сакурою О-ханамі. Це дивовижне барвисте видовище буде вабити своїм ароматом гостей до середини квітня, поки останні пелюстки не укриють землю білим килимом. За офіційну точку відліку початку цвітіння прийнято брати час розпускання перших квіток на сакурі, що росте в стародавньому буддійському храмі Ясукуні в Токіо.
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 4
Олена Расенко завершує цикл матеріалів про дивовижну країну Японію. І в цій частині розповідає читачам про свою поїздку в місто Йокосука ... Оба-сан уже декілька днів запрошував нас до Йокосуки, невеликого містечка неподалік Токіо. Японець збирався показати, як плавають американські військові кораблі, а заодно почастувати власноруч вирощеними апельсинами.
Оце так сервіс! Японське таксі
Найперше, з чим має розібратися кожен турист, опинившись у новій країні – це із транспортною системою. Часто вона здається складною і заплутаною, і щоб збагнути її, потрібні тижні, а може, й місяці. Наша читачка Наталія Усенко побувала в Японії і ділиться своїми враженнями про найбільш комфортний і безпечний транспорт у світі.
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 3. "Дух самурая"
Якщо вірити кінематографу, то типовий самурай постає перед нами як суворий, мовчазний і навіть трохи відлюдний воїн. Але цей образ усе ж ніяк не збігається з дійсністю... Олена Расенко пропонує вам переконатися в цьому, зустрівшись зі справжнім самураєм і навіть завітавши до бару, де збираються камікадзе.
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 2 “Рибний день”
Уявити японця, який не їсть риби, так само важко, як і шотландця, який не п'є віскі. Олена Расенко розповість про унікальне місце, де нащадки самураїв купують морські делікатеси до столу.
День культури Японії
Сьогодні, 3 листопада, в Японії відзначається День культури. Напевно, це одине з найбільш вражаючих свят у світі, адже нащадки самураїв гуляють дуже феєрично. І що найважливіше, такі заходи проходять по всьому світу. Напевно і японці в Україні сьогодні теж бенкетують. Тому, якщо у вас є знайомі представники цієї народності – сміливо напрошуйтесь в гості.
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 1
Олена Расенко, повернувшись з Японії, розпочинає спеціальний цикл матеріалів про цю країну. Попередження для особливо вразливих: обережно! Після прочитання розвивається гостре бажання зірватися, купити авіаквиток туди...
Банк менталітетів. Японія: свій серед чужих
Японці вирощують сакуру, поїдають тоннами рис, майстерно скручують роли, розгулюють у кімоно і... вважають поганим тоном НЕ плямкати за столом. Якщо з першими фактами стійко асоціюються жителі Країни, де сходить сонце, то про останній знають далеко не всі. А проте, крім незвичайних правил етикету, у цього народу є ще цілий десяток тільки їм притаманних особливостей.
Закрити
Outlook facebook page