RU  UK  EN
Статті  >  Насолодись  >  Без побоїв: тортури мистецтвом

Без побоїв: тортури мистецтвом

Недаремно кажуть, що і хороше потребує міри – навіть мистецтво за певних умов може не тільки приносити задоволення і допомагати переживати катарсис, але й ламати психіку. Про те, як саме прекрасне слугує знаряддям катувань – далі в Outlook.

Не заснути, не сховатися

Французький художник і музикант Альфонс Лауренсік став першою людиною в історії, яка довела, що мистецтво – ідеальний інструмент для тортур і психологічного тиску. У 30-х роках двадцятого століття, під час Громадянської війни в Іспанії, він активно підтримував республіканців. Віддаючи перевагу пензлю перед зброєю і натхненний роботами Кандинського, Далі і Бунюеля, Лауренсік – теж за відгуками сучасників неймовірно талановитий – створив так звані «кольорові кімнати» без вікон. Їхні стіни були вкриті психоделічними інсталяціями і картинами в сюрреалістичному стилі. До підлоги приварювали різноманітні предмети, що не давали можливості ув’язненому полежати і випростатися, а подоба ліжка була спроектована таким чином, що заснути не вдавалося: тіло постійно скочувалося. Ці камери отримали назву «LaCheka» – і найчастіше в катівнях опинялися франкісти, що воювали з республіканцями. Це смішне, на перший погляд, покарання насправді змушувало божеволіти ув’язнених, котрі без сну мали днями розглядати абстрактний живопис дуже яскравих кольорів. Скільки людей втратили таким чином розум, достеменно не відомо, але той факт, що, захопивши владу в країні, однодумці Франко мало не в першу чергу засудили на смерть саме художника Лауренсіка, а не політичних чи військових діячів, свідчить багато про що.

ЭКСПЕРИМЕНТ МАРИИ ПРОНИНОЙ from Mitec on Vimeo.

Берджес усе написав

Напевно, всі, хто читав знаменитий роман Ентоні Берджеса «Механічний апельсин», ніколи не забудуть сцени «перевиховання» головного героя Алекса. Одним із методів впливу на нього був примусовий перегляд спеціальних фільмів і відеофрагментів. Здається, книга мала величезний вплив на британського художника Люка Тернера й американського актора Шайа Лабафа, які вигадали і здійснили перформанс «All My Movies». У середині листопада 2015 року Шайа Лабаф провів три дні в кінотеатрі Angelika Film Center, що в Нью-Йорку, безперервно переглядаючи фільми із власною участю. Під час цього марафону до зірки безкоштовно мали змогу приєднатися всі охочі, а по Інтернету вели пряму трансляцію, що фіксувала емоції актора під час перегляду. Що пережив Шайа і чи було йому приємно споглядати себе в такій кількості на екрані, досі невідомо, адже після кіноперегляду він зберігає мовчання і всіляко уникає преси.

Тіло – це полотно

Відома сербська художниця Марина Абрамович вважається хрещеною матір’ю всіляких перформансів. За більш ніж 50 років своєї творчої діяльності вона багаторазово шокувала публіку різноманітними акціями, де майже завжди як головний інструмент використовувала власне тіло. Особливо пам’ятним вийшло катування під назвою «Ритм О». 1974 року, оголену, її заперли разом з відвідувачами однієї з галерей Неаполя, розклавши на столі 72 різноманітні предмети від троянд і свічок до батогів і ножів, повісивши оголошення, що тіло художниці перебуває в розпорядженні відвідувачів, і з ним можна робити все. Спочатку глядачі, які нічого не підозрювали, були збентежені, але потім, збагнувши, що галерею не покинути, включилися в гру – ніби жартома, однак з кожною хвилиною жінці ставало все більш боляче. Через кілька годин тіло Марини вкрилося саднами, надрізами, і публіку було вже не зупинити. За її словами, експеримент вдався, і вона легко довела, що варто людині тільки дозволити, вона перетвориться на розлючену тварину.

Marina Abramovic on Rhythm 0 (1974) from Marina Abramovic Institute on Vimeo.

Льодяний атракціон

Китайський дисидент і скульптор Кі Лі 1992 року вирішив кинути виклик льоду і продемонструвати, що внутрішньої художньої енергії вистачить, щоб його розтопити. Для цього він вигадав собі холодне катування – закував власне тіло у брилу. Однак окрім фанатів і помічників китайці у переважній більшості не виявили інтересу до перформансу і вирішили, що Кі Лі потребує психологічної допомоги. Тому практично відразу після занурення в холод акцію перервала карета швидкої допомоги і відвезла художника в лікарню з обмороженням. Він дуже засмутився тому, що йому завадили позмагатися з льодом та ще й виписали адміністративний штраф. Тому ніхто особливо не здивувався, що Лі так і не вийшов з депресії і через півроку наклав на себе руки.

Вуха в’януть, мозок плавиться

Як бачимо, більшість тортур мистецтвом або в ім’я мистецтва так чи інакше пов’язані з художниками й артистами. Вони або мучать інших, або добровільно мордують себе. Утім, те, що відбувалося (інформація засекречена, і ніхто не знає, чи повторюються ці випадки зараз) в американських в’язницях Абу-Грейб і Гуантанамо, тільки побічно має зв’язок із творцями. Популярна музика –один із найпотужніших інструментів, які застосовуються під час допитів, особливо якщо вона англомовна, а реципієнт – араб. Сотні ув’язнених, вийшовши на свободу, зізнавалися, що найстрашнішим для них був вплив музикою – коли протягом 16 годин їх змушували на повній гучності слухати одні й ті самі пісні. Після цього надходила чотиригодинна перерва з абсолютною тишею, а потім все починалося спочатку. Позбавлені сну і знесилені, вони зізнавалися навіть у тому, чого не коїли. Ці випадки, що особливо часто траплялися під час війни в Іраку, стали набутком громадськості внаслідок журналістських розслідувань. Багато відомих музикантів, таких як Емінем, Мерилін Менсон, гурти «Queen», «Metallica» та інші, з подивом виявили власні хіти в надрукованих пресою «трек-листах безумства» і тепер мають намір судитися з ЦРУ. Окрім чисто етичного приводу, є ще й юридичний – порушення авторських прав. Чи вдасться артистам, які мимоволі стали співучасниками злочину, покарати винуватих, невідомо. Часом мистецтво абсолютно різних напрямків, покликане дарувати емоції і переважно позитивні, може справити зовсім протилежний вплив. І оцінити такі шедеври до снаги далеко не кожному!

Вам це буде цікаво:
Ілюзії Сикстинської капели
Понад півтисячі років тому, 1 листопада, перед очима захоплених римлян вперше постала Сикстинська капела. За цей час народжувалися і помирали як самі майстри розпису, так і цілі напрямки в образотворчому мистецтві, а на капелу, так само відкривши роти від захвату, споглядають уже наші з вами сучасники. Втім, милуючись черговим її хитросплетенням ліній або алюзивністю сюжету, пам’ятайте, що за фасадом зовнішнього лиску, як завжди, стоять до болю знайомі суперечки з нетерплячими замовниками, неприємні сюрпризи від стихії та загублене здоров’я художників-виконавців.
Брудна творчість
Брудні автомобілі – як полотно для художника. До такого мистецтва можна ставитися по-різному. Хтось буде морщити носа і гидливо обсмикувати одяг. Інші неодмінно захочуть ткнути в таку картину пальцем, щоб перевірити всю крихкість «полотна» і розмазати його обриси. Треті обов’язково зроблять селфі. Утім, байдужими не зможе лишитися ніхто.
Квіти по-українському. Катерина Білокур
У будь-якій творчості є формати і правила: потрапивши «в мейнстрімовий струмінь», митець не голодуватиме. Проте за тоталітарних часів, коли всі сфери людського життя контролюються і коригуються, про індивідуальність узагалі можна забути. Напевно, на зло системі і з'являються самородки, праця яких стає безсмертною. Про одного з таких, художницю Катерину Білокур, сьогодні згадує OUTLOOK.
12 облич Південної Кореї
Колись висловити своє невдоволення грубістю чи скупістю господарів, а то й звернутися до якось божества з нескромним побажанням корейські селяни мали змогу лише в танці, вдягнувши при цьому маску. Зберігаючи свою анонімність, люди розігрували сцени з життя, плакали і сміялись. А наприкінці вистави доля нагороджувала хороших героїв і карала лиходіїв.
Перфекціонізм – справа ювелірна
Сумні очі старого за вікном уважно стежили за революційною пожежею, яка охопила Петроград. Вогонь поширився на справу всього його життя – гордовита чотириповерхова будівля задихалася від крикливих комісарів і матросів, присутність яких здавалась грубим жартом після попередніх відвідувачів. Господар закладу, Карл Густавович Фаберже, напевно бачив у цьому хаосі наближення кінця своєї кар'єри. Однак, можливо, і потай сподівався на друге життя власної спадщини. Якби він знав, що так воно й станеться, – навряд чи маестро так швидко втратив би душевні сили...
Великі криві Фріденсрайха Гундертвассера
Він вигадав своє ім’я, щоб не бути схожим ні на кого іншого. Бунт його індивідуальності став основою для величезної творчої спадщини, а архітектура – продемонструвала можливість поєднувати екологічність і сучасні технології.
Золото Балтики: у їхніх жилах тече бурштин
«У наших жилах тече бурштин», – жартують балтійці. Вони вірять, що сонячний камінь – це сльози їхньої богині Юрате. За легендою, вона мала необачність покохати простого рибалку Кастітіса, який щодня приходив закидати сіті в Балтійське море. Юрате забула, що безсмертним заборонено насолоджуватися простим людським щастям, потягнула юнака на дно моря у свій замок з бурштину, і закохані втратили лік дням і ночам. Дізнавшись про це, повелитель богів Перкунас вирішив покарати їх, пронизавши блискавкою юнака і назавжди прикувавши ланцюгами неслухнянку до її коштовних володінь. Відтоді богиня плаче, а її жовтогарячі сльози води Балтики виносять на берег на радість людям.
Дружина Посла Грузії в Україні провела зустріч Ambassadors Spouses Club і показ національного одягу
Дружина Надзвичайного і Повноважного Посла Грузії в Україні Ірина Султанішвілі провела зустріч Ambassadors Spouses Club, в рамках якої були продемонстровані зразки традиційного одягу.
Ручна робота: персидські килими
У ті часи, коли перським воїнам не було рівних, а їхній силі підкорилися Римська імперія та Аравійський півострів, з-під пальців майстринь народу-переможця вийшов перший шедевр. «Весняний килим» став найдорожчим в історії людства. Він символізував владу і міць персів, а його краса оповідала про божественне походження царя Хосрова І.
За підтримки посольства Швейцарії в Україні в столиці пройшла виставка Swiss Graphic Design
У Київському ArtHall D12 за підтримки Посольства Швейцарії в Україні та особисто Надзвичайного і Повноважного Посла Гійома Шойрера пройшла виставка Swiss Graphic Design. Відкриваючи захід, Голова дипломатичної місії привітав усіх присутніх, побажав насиченого і надихаючого вечора.
Піонери моди
Мода – це вчинок. Мода – це прояв волі. Не побоявшись одного разу здатися смішним і незрозумілим, людина ризикує стати частиною модної історії. Чиїсь імена вона запам'ятовує, когось незаслужено не помічає, а для декого стає справою, сенсом усього життя.
Баджо: морський народ Південно-Східної Азії
Нечисленні народи завжди цікавили вчених і художників, котрі шукали в їхньому способі життя натхнення для своєї творчості. Один із найпопулярніших етносів сьогодні - баджо, морські цигани, котрих формально можна співвіднести з Малайзією.
Kiss me. Незвичайні факти про поцілунки
У День святого Валентина OUTLOOK поділиться фактами й цифрами, яких ви, можливо, і не знали про поцілунки! А крім того, порадить 3 небанальних місця, де мало хто стримається, щоб не сказати «kiss me».
За підтримки посольства Білорусі в столиці пройшов спектакль Мінського театру-студії кіноактора
У Київському академічному театрі драми і комедії за підтримки Посольства Білорусі в Україні і Київської міської державної адміністрації пройшов спектакль "Шлюбний договір" Мінського театру-судії кіноактора. Постановка пройшла в рамках гастрольного туру по Україні.
Куди сходити? П’ять найцікавіших музеїв сучасного мистецтва Європи
Франсуаза Барб-Галль вчить, як розмовляти з дітьми про мистецтво. Вона у своїх книгах наводить приклади, навчає бачити те, що не бачать інші. Помічати деталі і забувати про ярлики. Але варто визнати, що серед дорослих вкрай мало людей, котрі можуть похизуватися знаннями у цій сфері.
Мурали: новий підхід до старого мистецтва
Сучасні міста вже неможливо уявити без муралів – масштабного за своїм розміром живопису, що прикрашає будівлі. Ми не лише зібрали у своїй колекції найбільш яскраві роботи з усіх куточків планети, але й намагалися дізнатися якомога більше про сам цей напрямок мистецтва.
Цукровий живопис Китаю: мистецтво з ложки
Квіти і дерева, тварини і птахи, дракони і герої казок – словом, все, що тільки спаде на думку, може тут перетворитися на об’єкт… їстівного мистецтва. Дивовижною технікою малювання гарячим цукром володіють китайські майстри із провінції Сичуань. Картини, виконані практично карамеллю, не можуть бути ні "відредаговані", ні перемальовані наново.
Крок за межу: магічне мистецтво уїчолі
Сліпучі сполохи давнього знання в різнобарвних переливах бісеру і пряжі на мозаїках індіанців уїчолі спрямовують фантазію у безкінечну подорож гілками світового древа. Духовні образи набувають плоті у вигадливих орнаментах, що супроводжують селянина-мексиканця на всіх етапах життєвого шляху. Сутінковий край легенд і переказів не відмовить у прихистку стомленому мандрівнику: на стежках духів немає самотніх.
Знай наших: Анатолій Кокуш
Кіно – либонь, найбільш «технічний» вид мистецтва, котрий придумало людство. Скільки б таланту, фантазії і енергії не було у творців будь-якого фільму, практично всі стадії виробництва так чи інакше спираються на техніку, без якої ідеї так і залишаться всього лиш ідеями. Сьогодні Outlook розповідає про, напевно, найбільш відомого «технаря» із світу кіно – володаря двох заповітних «Оскарів» Анатолія Кокуша.
Театр Арто: життя як наслідування мистецтва
Приходячи в Театр жорстокості, людина потрапляє в самий центр вистави: тут все, від чого ми ховаємося у повсякденних турботах, – свобода й ізольованість, життя на межі, злиття з юрбою до втрати себе й самотнє перебування на вершині. Драма буття заманює у свої надра, відголосок трагізму проймає публіку – і глядач, сам того не помічаючи, опиняється у пастці власного сприйняття. Усе це – про так званий «крюотичний театр» (the atredecruaute) , дітище французького драматурга і режисера, ексцентричного і шокуючого Антонена Арто.
Закрити
Outlook facebook page